Багато людей бажає щиро любити Мене, але оскільки їхні серця їм не належать, вони не можуть себе контролювати; багато людей по-справжньому любить Мене, переживаючи послані Мною випробування, однак вони не здатні збагнути, що Я реально існую, і просто люблять Мене в порожнечі, а не через Моє реальне існування; багато людей кладе переді Мною свої серця, але потім не звертає на них уваги, і відтак сатана викрадає їхні серця за першої-ліпшої нагоди, і тоді вони залишають Мене; багато людей щиро любить Мене, коли Я даю Свої слова, однак вони не плекають Моїх слів у своєму дусі, а натомість недбало користуються ними наче суспільною власністю та кидають їх назад, туди, звідки вони походять, коли їм заманеться. Людина шукає Мене серед болю й дивиться на Мене серед випробувань. У мирний час вона насолоджується Мною, перебуваючи в небезпеці, вона заперечує Мене, зайнята справами, вона забуває про Мене, а на дозвіллі вона приділяє Мені лише поверхову увагу, – але ніхто ніколи не любив Мене впродовж усього свого життя. Я хочу, аби людина була щира переді Мною: Я не прошу, аби вона щось Мені давала, але прошу тільки про те, щоб усі люди ставилися до Мене серйозно, щоб замість того, щоб підлещуватися до Мене, вони дозволили Мені повернути людині її щирість. Моє просвітління, освітлення та ціна Моїх зусиль пронизують усіх людей, але так само і справжній факт кожної людської дії пронизує всіх людей, як і їхнє ошуканство стосовно Мене. Так наче складники ошуканства людини були з нею з утроби матері, так наче вона володіла цими особливими навичками обдурювання від самого народження. Що більше, вона ніколи не видавала себе; ніхто ніколи не здогадувався про джерело цих навичок ошуканства. Як наслідок, людина живе серед ошуканства, сама цього не усвідомлюючи, і це виглядає так, наче вона прощає себе, так наче це влаштовано Богом, а не її зумисним ошукуванням Мене. Хіба саме це не є джерелом людського ошукування Мене? Хіба це не її хитромудрий план? Мене ніколи не збивали з пантелику улещування та крутійство людини, адже Я віддавна розгадав її сутність. Хто знає, скільки нечистоти є в її крові та скільки сатанинської отрути в її кістковому мозку? З кожним днем людина дедалі більше звикає до цього, так що не відчуває шкоди, яку заподіює сатана, а отже, не зацікавлена в пізнанні «мистецтва здорового існування».

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 21»