Кожен-кожнісінький день учинки та думки кожної без винятку людини споглядаются очима Єдиного і в той самий час вони є підготовкою до їхнього завтрашнього дня. Це стежка, якою мусять крокувати всі живі; це стежка, яку Я призначив для всіх, і жоден не може її уникнути чи отримати від неї звільнення. Словам, які Я промовляв, нема числа, і понад те – роботі, яку Я вчинив, немає міри. Щодня Я спостерігаю, як кожна людина легко виконує усе те, що має робити відповідно до притаманної їй природи та до того, як ці природні риси в ній розвинулися. Багато хто, навіть того не усвідомлюючи, вже став на «правильний шлях», який Я проклав, щоб зробити зрозумілими різні типи людей. Ці різні типи людей Я віддавна розмістив у різних середовищах, і кожен із них, перебуваючи у відповідному місці, виявляв притаманні йому риси. Їх нема кому зв’язувати, нема кому їх спокушувати. Вони вільні у всій своїй повноті, і їхні прояви відбуваються природно. Лише одне тримає їх під контролем – Мої слова. Тому дехто читає Мої слова неохоче, ніколи їх не практикуючи, виконуючи їх лише для того, щоб уникнути смерті; тим часом іншим важко пережити ці дні без Моїх слів, які направляють їх та дають їм поживу, тому вони природно завжди тримаються Моїх слів. З плином часу вони відкривають таємницю людського життя, призначення для людства та цінність людського буття. Просто таким виявляється людство в присутності Моїх слів, а Я лише дозволяю, щоб усе йшло своєю чергою. Я не роблю нічого, що б примусило людей зробити Мої слова основою їхнього буття. Отож ті, хто ніколи не мав совісті і чиє існування ніколи не мало жодної цінності, після мовчазного спостереження за тим, як ідуть справи, сміливо відкидають Мої слова і чинять, як їм хочеться. Вони починають гидувати істиною та всім, що походить від Мене. Ба більше, вони гидують перебуванням у Моєму домі. Переймаючись своєю долею і намагаючись уникнути покарання, ці люди деякий час живуть у Моєму домі і навіть здійснюють служіння. Проте їхні наміри та дії ніколи не змінюються. Так посилюється їхнє бажання отримати благословення та збільшується прагнення єдиний раз увійти до царства і залишитися там назавжди – навіть увійти до вічного неба. Що більше вони прагнуть, щоб Мій день швидше настав, то більше вони відчувають, що істина стала для них перешкодою, каменем спотикання на їхньому шляху. Вони не можуть дочекатися нарешті ступити до царства, щоб вічно насолоджуватися благословеннями царства небесного – і все це без потреби прагнути істини чи приймати засудження і покарання і, понад усе, без потреби падати долілиць у Моєму домі та чинити так, як Я наказую. Ці люди входять до Мого дому не для того, щоб задовольнити своє бажання шукати істину, і не для того, щоб співпрацювати з Моїм управлінням, – їхня ціль полягає лише в тому, щоб бути серед тих, хто не буде знищений у прийдешньому віці. Тому їхні серця так ніколи й не пізнали, що таке істина або як істину прийняти. У цьому полягає причина, чому такі люди ніколи не втілюють істину в життя чи не усвідомлюють глибини своєї зіпсутості, але разом із тим вони весь час перебувають у Моєму домі як «слуги». Вони «терпляче» чекають, коли настане Мій день, і вони невтомні, бо їх кидає зі сторони в сторону від методу Моєї роботи. Але яких би зусиль вони не докладали і яку б ціну не платили, ніхто ніколи не бачив, щоб вони страждали за істину чи щось віддавали заради Мене. З нетерпінням у серці вони прагнуть побачити той день, коли Я покладу край старості, а на додачу ще й не можуть дочекатися, щоб дізнатися, наскільки великою є Моя сила і влада. Але змінити себе і шукати істини – цього вони ніколи не поспішали робити. Вони люблять те, від чого Мене нудить, а їх самих нудить від того, що люблю Я. Вони прагнуть того, що Я ненавиджу, але бояться втратити те, що Мені бридотне. Вони живуть у цьому грішному світі, не маючи ненависті до нього, але разом з тим вони сильно бояться, що Я його знищу. Розриваючись поміж своїх суперечливих намірів, вони люблять цей світ, який Мені огидний, але й прагнуть, щоб Я якнайшвидше знищив його, щоб вони могли позбавитися страждань руйнування та стати володарями у прийдешньому віці, поки вони ще не зійшли з правдивого шляху. Так стається тому, що вони не люблять істини і їх нудить від усього, що походить від Мене. Вони можуть стати «слухняними людьми» на якийсь короткий час, щоб не втратити благословень, але їхнього переживання про отримання благословень та їхнього страху загибелі та входження до огняного озера не приховати ніяк. У міру того, як наближається Мій день, їхнє бажання неухильно посилюється. І чим більшим є лихо, тим більше воно робить їх безпорадними, бо вони не знають, з чого починати, щоб принести Мені радість та уникнути втрати благословень, яких вони так довго прагнули. Такі люди гаряче прагнуть вживати якихось заходів, щоб служити у першому ряду, щойно Моя рука почне свою роботу. Вони думають лише про те, щоб вирватися на передній край війська, надто боячись, що Я їх не побачу. Вони роблять і говорять те, що їм здається правильним, так і не розуміючи того, що їхні дії та вчинки ніколи не мали жодного стосунку до істини і що їхні вчинки просто зривають Мій план та заважають його здійсненню. Можливо, вони докладали великих зусиль, можливо, вони щирі у своєму волінні та намірі переносити труднощі, але ніщо з того, що вони роблять, ніяк не пов’язано зі Мною, тому що Я ніколи не бачив, щоб їхні вчинки витікали з добрих намірів, і тим більше Я не бачив, щоб вони щось складали на Мій жертовник. Ось такими є їхні вчинки, які вони робили перед Моїм лицем впродовж цих багатьох років.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ви повинні зважати на свої вчинки»