Сьогодні ми продовжимо наше спілкування на тему «Сам Бог, унікальний». Ми вже двічі спілкувалися на цю тему вперше – про Божу владу, вдруге – про Божий праведний характер. Прослухавши ці два спілкування, чи ви отримали нове розуміння ідентичності, статусу й сутності Бога? Чи допомогло вам усвідомлення цих аспектів досягти більш істотного знання й упевненості в правді існування Бога? Сьогодні Я планую докладніше зупинитися на темі «Божа влада».

Розуміння Божої влади в макро- та мікроперспективі

Божа влада унікальна. Вона є характерним проявом і особливою сутністю ідентичності Самого Бога, якою не володіє жодна створена або нестворена істота; тільки Творець володіє такого роду владою. Тобто тільки Творець – Бог Унікальний – має такий вияв і володіє такою сутністю. Отже, для чого нам говорити про Божу владу? Чим влада Самого Бога відрізняється від «влади», якою її уявляє собі людина у своєму розумі? Що в ній особливого? Чому так важливо говорити про це тут? Кожен із вас повинен ретельно обміркувати це питання. Для більшості людей «Божа влада» – це невизначена ідея, для розуміння якої потрібно багато зусиль, і будь-яке її обговорення, найімовірніше, буде абстрактним. Отже, неминуче буде існувати розрив між знанням Божої влади, яким здатна володіти людина, і сутністю Божої влади. Щоб подолати цей розрив, кожен має пізнати Божу владу через людей, події, об'єкти та різні явища, які знаходяться в межах досяжності людей і в межах їхньої здатності до розуміння у своєму реальному житті. Хоча фраза «Божа влада» може здатися незбагненною, Божа влада зовсім не абстрактна. Бог присутній із людиною кожну хвилину її життя, проводячи її через кожен день. Отже, в реальному житті кожна людина обов'язково побачить і відчує на собі найбільш відчутний аспект Божої влади. Цей відчутний аспект є достатнім доказом того, що Божа влада дійсно існує, і він повністю дозволяє людині визнати й осягнути той факт, що Бог володіє такою владою.

Бог створив усе, і, створивши все, Він панує над усім. Окрім того, що Він панує над усім, Він контролює все. Що означає ця ідея про те, що «Бог контролює все»? Як її можна пояснити? Як вона застосовується до реального життя? Як розуміння того факту, що Бог контролює все, може привести до розуміння Його влади? Із самої фрази «Бог контролює все» ми маємо бачити, що Бог контролює не частину планет і не частину творіння, і тим більше не частину людства, але все: від велетенського до мікроскопічного, від видимого до невидимого, від зірок космосу до живих істот на землі, а також мікроорганізмів, які не можна побачити неозброєним оком, та істот, що існують в інших формах. Це – точне визначення «всього», що Бог «контролює»; це – сфера Його влади, обсяг Його володарювання й правління.

До того, як з'явилося це людство, космос – усі планети й усі зірки на небесах – уже існував. На макрорівні ці небесні тіла регулярно оберталися по орбіті під Божим контролем протягом усього свого існування, скільки б років це не було. Яка планета рухається, куди та в який конкретний час; яка планета виконує те чи інше завдання й коли; яка планета обертається по тій чи іншій орбіті й коли вона зникає або замінюється, – усе це відбувається без найменшої помилки. Положення планет і відстані між всіма ними відповідають точним закономірностям, які можна описати за допомогою точних даних; шляхи, якими вони рухаються, швидкість і характер їхніх орбіт, час, коли вони бувають у різних положеннях, – усе це може бути точно визначено кількісно й описано за допомогою спеціальних законів. Протягом невизначено довгого часу планети слідували цим законам без найменших відхилень. Жодна сила не може змінити або порушити їхні орбіти або закономірності, яких вони дотримуються. Оскільки особливі закони, які керують їхнім рухом, і точні дані, які їх описують, зумовлені владою Творця, вони добровільно підкоряються цим законам, перебуваючи під володарюванням і контролем Творця. На макрорівні людині неважко виявити деякі закономірності, деякі дані та деякі дивні й непояснимі закони або явища. Людство не визнає існування Бога, не приймає той факт, що Творець усе створив і над усім панує, ба більше, люди не визнають існування влади Творця. Однак людські вчені, астрономи й фізики дедалі більше переконуються в тому, що існування всього сущого у всесвіті, а також наявність принципів і закономірностей, які диктують їхній рух, керовані величезною й невидимою темною енергією. Цей факт змушує людину насмілитися й визнати, що посеред цих закономірностей руху є Могутній, Який керує всім. Його сила надзвичайна, і хоча ніхто не може бачити Його справжнє обличчя, Він керує всім і контролює все в кожен момент. Жодна людина або сила не можуть вийти за межі Його володарювання. Зіткнувшись із цим фактом, людина мусить визнати, що закони, які керують існуванням усього сущого, не можуть контролюватися людьми, не можуть бути змінені ніким; вона також мусить визнати, що люди не можуть повністю зрозуміти ці закони, і вони не є природними, а диктуються Володарем. Усе це – прояви влади Бога, які людство може сприймати на макрорівні.

На мікрорівні всі гори, річки, озера, моря й масиви суходолу, які людина може споглядати на землі, усі пори року, які вона переживає, усе, що населяє землю, включно з рослинами, тваринами, мікроорганізмами й людьми, підкоряються Божому володарюванню й контролю. Під Божим володарюванням і контролем усе виникає або зникає відповідно до Його думок; постають закони, які керують їхнім існуванням, і вони ростуть та множаться, дотримуючись їх. Жодна людська істота або річ не стоїть вище цих законів. Чому це так? Єдина відповідь така: завдяки Божій владі. Або, іншими словами, це відбувається через Божі думки та Божі слова; через особисті дії Самого Бога. Це означає, що саме Божа влада й Божий розум породжують ці закони, які рухаються й змінюються відповідно до Його думок, і всі ці зрушення й зміни настають або зникають заради Його плану. Візьміть, наприклад, епідемії. Вони спалахують без попередження. Ніхто не знає їхнє походження або точні причини, з яких вони відбуваються, і коли епідемія досягає певного місця, приречені особи не можуть уникнути лиха. Людська наука розуміє, що до епідемій призводить поширення злісних або шкідливих мікробів, і їхня швидкість, діапазон та спосіб передачі не можуть бути передбачені або контрольовані людською наукою. Хоча люди протистоять епідеміям усіма можливими засобами, вони не можуть впливати на те, які люди або тварини неминуче страждають, коли спалахують епідемії. Єдине, що люди можуть зробити, – це спробувати запобігти їм, протистояти їм і досліджувати їх. Але ніхто не знає корінних причин, які пояснюють початок або закінчення будь-якої окремо взятої епідемії, і ніхто не може їх контролювати. Зіткнувшись зі зростанням і поширенням епідемії, люди в першу чергу розробляють вакцину, але часто епідемія минає сама по собі до того, як з'являється готова вакцина. Чому епідемії припиняють своє існування? Дехто каже, що мікроби взято під контроль, у той час як інші кажуть, що епідемії затухають через зміну пір року… Що стосується того, чи є ці дикі припущення обґрунтованими, наука не може запропонувати жодного пояснення й не може дати точної відповіді. Людство має рахуватися не тільки з цими припущеннями, але й із неповним розумінням людського роду про епідемії та його страхом перед ними. Зрештою, ніхто не знає, чому починаються епідемії та чому вони закінчуються. Оскільки людство вірить тільки в науку, повністю покладається на неї й не визнає влади Творця або не приймає Його володарювання, воно ніколи не отримає відповіді.

Під Божим володарюванням усе суще народжується, живе та гине завдяки Його владі та Його управлінню. Деякі речі приходять і йдуть непомітно, і людина не може сказати, звідки вони прийшли, або вловити закономірності, яким вони слідують, не кажучи вже про те, щоб зрозуміти причини, із яких вони з'являються й зникають. Хоча людина може бачити своїми очима все, що відбувається серед усього, і може чути це своїми вухами, і може відчути це своїм тілом; хоча все це чинить вплив на людину, і хоча людина підсвідомо вловлює відносну незвичайність, регулярність або навіть дивність різних явищ, вона все одно нічого не знає про те, що ховається за ними, тобто про волю й розум Творця. За цими явищами криється багато історій, багато прихованих істин. Оскільки людина далеко пішла від Творця й оскільки вона не приймає той факт, що влада Творця керує всім, вона ніколи не дізнається й не зрозуміє всього, що відбувається в рамках незалежності влади Творця. Божий контроль і володарювання здебільшого виходять за межі людської уяви, людського знання, людського розуміння й того, чого може досягти людська наука; вони виходять за межі пізнання створеного людства. Деякі люди кажуть: «Оскільки ти сам не був свідком Божого володарювання, як ти можеш вірити, що все підкоряється Його владі?». Бачити – це не завжди вірити, і не завжди це означає розпізнавати й розуміти. Отже, звідки виникає віра? Я можу з упевненістю сказати, що віра виникає зі ступеня й глибини розуміння, а також переживання людьми реальності й першопричин речей. Якщо ти віриш, що Бог існує, але не можеш визнати, а тим більше сприйняти факт Божого контролю й Божого володарювання над усіма речами, тоді у своєму серці ти ніколи не визнаєш, що Бог володіє такого роду владою та що Божа влада – унікальна. Ти ніколи по-справжньому не приймеш Творця як свого Господа та як свого Бога.

Доля людства й доля всесвіту невіддільні від володарювання Творця

Ви всі – дорослі люди. Дехто з вас – середнього віку; дехто вступив у похилий вік. Ви пройшли шлях від невіри в Бога до віри в Нього, і від початку віри в Бога до прийняття Його слова й переживання Його роботи. Наскільки ви обізнані про Боже володарювання? Яке розуміння людської долі ви отримали? Чи може людина досягти всього, чого вона бажає в житті? Скільки справ за кілька десятиліть вашого існування ви змогли зробити так, як того хотіли? Скільки сталося такого, чого ви ніколи не очікували? Скільки речей стають приємними сюрпризами? На скільки речей люди все ще чекають, сподіваючись, що вони принесуть плоди, несвідомо чекаючи слушного моменту, очікуючи на волю Небес? Скільки всього змушує людей почуватися безпорадними й оточеними перепонами? Сповнений сподівань стосовно власної долі, кожен очікує, що все в його житті піде так, як він того хоче, що він не матиме потреби в харчах або одязі, що його статки стрімко зростуть. Ніхто не хоче бідного й пригнобленого життя, повного поневірянь та охопленого лихами. Але люди не можуть передбачити або контролювати такі речі. Можливо, для деяких минуле – це просто мішанина переживань; вони ніколи не дізнаються, у чому полягає воля Небес, і їм усе одно, якою вона є. Вони бездумно проживають своє життя, як тварини, день за днем, не переймаючись ні долею людства, ні тим, чому люди живі або як вони мають жити. Такі люди досягають старості, так і не зрозумівши людської долі, і до самої смерті вони поняття не мають, у чому полягає суть життя. Такі люди мертві; вони – істоти без духу; вони – звірина. Хоча люди живуть у рамках творіння й отримують задоволення безліччю способів, якими світ задовольняє їхні матеріальні потреби, і хоча вони бачать, що цей матеріальний світ постійно розвивається, все ж їхній власний досвід – те, що відчувають і переживають їхні серця та їхній дух, – не має нічого спільного з матеріальними речами, і ніщо матеріальне не може замінити досвід. Досвід – це визнання глибоко у своєму серці, щось таке, що не можна побачити неозброєним оком. Це визнання полягає в розумінні й сприйнятті людського життя й людської долі. І це часто приводить до розуміння, що невидимий Господар усе влаштовує, організовує все для людини. Посеред усього цього людина не може не прийняти влаштування та організацію долі; вона не може не прийняти майбутній шлях, прокладений Творцем, володарювання Творця над її долею. Це – незаперечний факт. Незалежно від того, яке розуміння й ставлення людина має до долі, ніхто не може змінити цей факт.

Куди ви ходитимете щодня, що робитимете, із ким або чим стикатиметеся, що казатимете, що з вами станеться – чи можна передбачити будь-що з цього? Люди не можуть передбачити всі ці події, не кажучи вже про те, щоб контролювати розвиток цих ситуацій. У житті ці непередбачені події відбуваються постійно; вони є повсякденним явищем. Ці щоденні перипетії й те, як вони розгортаються, або закономірності, якими вони керуються, є постійним нагадуванням людству про те, що ніщо не відбувається випадково, що процес виникнення кожної події, невідворотна природа кожної події не може бути змінена людською волею. Кожна подія передає людству застереження від Творця, а також посилає повідомлення про те, що люди не можуть контролювати свої власні долі. Кожна подія – це спростування диких, марних амбіцій людства та його бажання взяти свою долю у свої руки. Вони подібні до потужних ляпасів людству, один за одним, що змушує людей переосмислити, хто, зрештою, керує їхньою долею та контролює її. І оскільки їхні амбіції й бажання постійно наштовхуються на перешкоди й розбиваються вщент, люди природним чином приходять до несвідомого прийняття того, що вготовано долею, – прийняття реальності, волі Небес і володарювання Творця. Від цих щоденних перипетій до доль цілих людських життів немає нічого, що не відкривало б плани Творця та Його володарювання; немає нічого, що не наштовхувало б на думку про те, що «влада Творця не може бути перевершена», що не передає цю вічну істину про те, що «влада Творця є верховною».

Долі людства та всесвіту тісно вплетені у володарювання Творця, нерозривно пов'язані з керівництвом Творця; зрештою, вони невіддільні від влади Творця. У законах усього сущого людина приходить до розуміння керівництва Творця та Його володарювання; у правилах виживання всього сущого вона приходить до розуміння управління Творця; у долях усього сущого вона приходить до висновку про те, як Творець реалізує Своє володарювання й контроль над ними; і в життєвих циклах людських істот і всього сущого людина направду відчуває на власному досвіді організацію та влаштування Творця для всіх речей і живих істот, щоб стати свідком того, як ці організація та влаштування замінюють собою всі земні закони, правила й інститути, усі інші джерела влади й сили. Таким чином, людство змушене визнати, що володарювання Творця не може бути порушене жодною створеною істотою, що жодна сила не може узурпувати або змінити події й об'єкти, наперед визначені Творцем. Саме за цими божественними законами й правилами люди й усе суще живуть і розмножуються покоління за поколінням. Хіба це не справжнє втілення влади Творця? Хоча в об'єктивних законах людина бачить володарювання Творця та Його приписи для всіх подій і всіх об'єктів, скільки людей здатні зрозуміти принцип володарювання Творця над всесвітом? Скільки людей можуть по-справжньому знати, визнавати і приймати володарювання Творця та влаштування їхньої власної долі й підкорятися їм? Хто, повіривши у факт володарювання Творця над усім сущим, дійсно повірить і визнає, що Творець також диктує долі життів людей? Хто може по-справжньому усвідомити той факт, що доля людини знаходиться на долоні Творця? Яке ставлення слід мати людству до володарювання Творця, коли воно стикається з тим фактом, що Він керує долею людства? Це – рішення, яке кожна людина, яка зараз стикається з цим фактом, мусить прийняти для себе.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога»