Коли люди вірять у Бога, люблять Його та догоджають Богові, вони торкаються Духа Божого своїми серцями й цим самим отримують Його задоволення, вони залучаються до Божих слів своїми серцями й таким чином стають зворушеними Його Духом. Якщо ви бажаєте жити нормальним духовним життям та встановити нормальні стосунки з Богом, то спершу мусите віддати Йому своє серце. Лише після того, як ви стишите своє серце перед Ним та виллєте все своє серце в Нього, ви зможете поступово розвинути нормальне духовне життя. Якщо люди у своїй вірі в Бога не віддають Йому свої серця і якщо їхні серця не перебувають із Ним і вони не ставляться до Його тягаря як до свого власного, то все те, що вони роблять, є актом обману Бога, – актом, який є типовим для релігійних людей і не може отримати Божої похвали. Бог нічого не може здобути від такої людини: вона здатна служити лише тлом для Його роботи. Такі люди подібні до прикрас у Божому домі: вони просто заповнюють місце, вони – сміття, і Бог їх не використовує. У них не тільки немає шансів на те, що Святий Дух у них працюватиме: у їхньому вдосконаленні немає жодної цінності. Люди такого типу – це справжні ходячі трупи. У них немає жодної частини, яку міг би використати Святий Дух: вони глибоко розбещені сатаною та перебувають під його повним пануванням. Таких людей Бог вижене. Коли сьогодні Святий Дух використовує людей, Він не лише застосовує їхні бажані сторони для досягнення мети, – Він також удосконалює та змінює їхні небажані сторони. Якщо ти здатен вилити своє серце в Бога та стишити його перед Ним, то ти матимеш можливість та необхідні риси для того, щоб Святий Дух тебе використовував, і щоб отримувати Його прозріння та освітлення. Ба більше, у тебе буде можливість, щоб Святий Дух виправив твої недоліки. Коли ти віддаєш Богові своє серце, то, з позитивного боку, зможеш досягти глибшого входження та вищої площини прозріння. З негативного боку, ти матимеш кращі знання про свої вади й недоліки та будеш сильніше жадати й більше прагнути догоджати Богові. Більше того, ти не будеш пасивним, ти зможеш активно входити. Це показує, що ти є правильною людиною. Якщо припустити, що твоє серце здатне залишатися тихим перед Богом, тоді те, чи отримуєш ти похвалу від Святого Духа й чи догоджаєш ти Богові, суттєво залежить від того, чи можеш ти активно ввійти. Коли Святий Дух освітлює людей та використовує їх, Він ніколи не налаштовує їх негативно, Він завжди спонукає їх активно прогресувати. І коли Він це робить, люди все ще мають свої слабкості, але вони не живуть ними. Вони не відкладають поступ свого життя й продовжують прагнути догоджати Богові. Це стандарт. Якщо ти можеш цього досягти, то це доводить, що ти отримав присутність Святого Духа. Якщо люди завжди налаштовані негативно, і якщо навіть після отримання просвітління та пізнання себе вони зберігають негативну налаштованість та пасивність і є нездатними встати та працювати з Богом, то вони тільки отримали Божу благодать, і Святого Духа немає з ними. Їхній негативізм означає, що їхні серця не навернулися до Бога і їхній дух не був зворушений Божим Духом. Це мають зрозуміти всі.

З досвіду можна побачити, що стишення свого серця перед Богом є надзвичайно важливим. Це стосується питань щодо духовного життя людей та їхнього прогресування в житті. Твоє прагнення до істини та зміна в характері принесуть плоди лише тоді, коли твоє серце перебуває в спокої перед Богом. Так стається тому, що ти прийшов до Нього, несучи тягар, оскільки ти завжди відчуваєш, що тобі так багато чого бракує, що є так багато істин, які тобі потрібно пізнати, що є дуже багато реальності, яку тобі потрібно пережити, і що ти маєш уважно ставитися до Божої волі. Все це у тебе постійно на думці, здається, немовби все це тисне на тебе з такою силою, що ти не можеш дихати, і тому тобі важко на серці (хоча ти не в негативному стані). Лише така людина здатна прийняти просвітлення від Божих слів та бути зворушеною Духом Божим. Саме завдяки тягарю таких людей, завдяки тому, що їм важко на серці, і, можна сказати, завдяки ціні, яку вони заплатили, і стражданням, яких вони зазнали перед Богом, вони можуть отримати від Нього прозріння та освітлення. Бо Бог ні до кого не ставиться по-особливому. Він завжди справедливий у Своєму ставленні до людей, але, крім того, те, що Він дає людям, не дається на довільних чи безумовних засадах. Це один з аспектів Його праведного характеру. У реальному житті більшість людей ще не досягла цієї сфери. Принаймні, їхні серця ще не повністю звернулися до Бога, тому в їхньому характері життя досі не відбулося жодних великих змін. Так відбувається тому, що вони живуть лише у Божій благодаті й ще мають здобути роботу Святого Духа. Ось критерії, яким люди повинні відповідати, щоб бути використаними Богом: їхні серця мусять бути звернені до Бога, ці люди мусять нести тягар Його слів і мати серця, сповнені жадання, і вони мають бути рішуче налаштовані шукати істину. Тільки такі люди можуть отримати роботу Святого Духа й часто здобувати Його освітлення та прозріння. Люди, яких Бог використовує, зовні здаються позбавленими розважливості й нормальних стосунків з іншими, але вони говорять обережно, пристойно та завжди здатні зберігати спокійне серце перед Богом. Саме такі люди й гідні бути використаними Святим Духом. Здається, що таким «нерозсудливим» людям, про яких говорить Бог, бракує нормальних стосунків з іншими, вони не зважають на зовнішню любов чи зовнішні практики, але коли вони спілкуються про духовні питання, вони здатні відкрити свої серця та самовіддано давати іншим те прозріння та освітлення, яких вони набули зі свого фактичного досвіду перед Богом. Саме так вони виявляють свою любов до Бога та відповідають Божій волі. Коли інші обмовляють та висміюють їх, вони уникають впливу з боку сторонніх людей, справ чи речей, і залишаються тихими перед Богом. Здається, що у них є свої власні унікальні розуміння. Що б не робили інші, серця цих людей ніколи не залишають Бога. Коли інші розмовляють і сміються, серця таких людей залишаються перед Богом, вони роздумують над Його словом або мовчки моляться Богу в душі, шукаючи Його намірів. Такі люди не надають значення підтримці нормальних міжособистісних стосунків і начебто не мають ніякої філософії життя. Вони видаються жвавими, приємними та невинними, але в них є і певний спокій. Людина, яку використовує Бог, є подібною до них. Такі речі, як філософії життя або «здоровий глузд», просто не працюють в такій людині. Вона влила все своє серце в Боже слово, і в її серці, здається, є лише Бог. Це тип людини, яку Бог називає людиною «без розсудливості», і саме цей тип людини Бог використовує. Ось ознака людини, яку використовує Бог: будь-де й будь-коли її серце завжди перед Богом; незалежно від того, наскільки розпусними можуть бути інші, чи наскільки інші віддаються пожадливості та потурають плоті, серце цієї людини не залишає Бога й вона не йде за натовпом. Лише така людина придатна до того, щоб Бог її використовував, і лише така людина вдосконалюється Святим Духом. Якщо ти не можеш цього досягти, то у тебе немає необхідних рис, щоб Бог тебе здобув або щоб Святий Дух тебе вдосконалював.

Якщо ти хочеш встановити нормальні стосунки з Богом, твоє серце мусить бути поверненим до Бога; із таким фундаментом у тебе будуть нормальні стосунки і з іншими людьми. Якщо ти не маєш нормальних стосунків з Богом, то що б ти не робив для підтримання нормальних стосунків з іншими людьми, як би завзято ти не працював або скільки б зусиль ти в це не вкладав, усе це належатиме лише до людської філософії життя. Ти захищатимеш своє становище серед людей і здобуватимеш їхню похвалу завдяки людській точці зору та людським філософіям, а не встановлюватимеш нормальні міжособистісні стосунки відповідно до слова Божого. Якщо ж ти не зосереджуєшся на своїх стосунках з людьми й натомість підтримуєш нормальні відносини з Богом, якщо ти готовий віддати своє серце Богу та навчитися бути слухняним Йому, тоді твої міжособистісні стосунки природно стануть нормальними. Тоді ці стосунки будуватимуться не на плоті, а на фундаменті Божої любові. У тебе майже не буде тілесної взаємодії з іншими людьми, але на духовному рівні між вами буде спілкування та взаємна любов, розрада й забезпечення. Усе це робиться на основі бажання догодити Богу – ці стосунки не підтримуються за допомогою людських філософій життя, а формуються природно, коли людина несе тягар для Бога. Вони не вимагають від тебе ніяких штучних людських зусиль: потрібно лише практикувати за принципами Божих слів. Чи готовий ти зважати на Божу волю? Чи бажаєш ти бути людиною «без розсудливості» перед Ним? Чи готовий ти повністю віддати своє серце Богові та знехтувати своїм становищем серед інших людей? З усіх людей, з якими ти взаємодієш, з ким у тебе найкращі стосунки? З ким у тебе найгірші стосунки? Чи нормальні твої стосунки з людьми? Чи однаково ти ставишся до всіх людей? Чи підтримуються твої стосунки з іншими відповідно до твоєї філософії життя, чи вони побудовані на основі Божої любові? Коли люди не віддають свої серця Богові, їхній дух ледачіє, німіє й втрачає свідомість. Такі люди ніколи не зрозуміють Божих слів і ніколи не матимуть нормальних стосунків із Богом, вони ніколи не досягнуть змін у своєму характері. Зміна характеру людини – це процес повної віддачі свого серця Богові та отримання прозріння та освітлення від Його слів. Божа робота дає людям змогу активно входити, а також можливість відкинути негативні частини себе після того, як люди їх пізнають. Віддавши серце Богові, ти зможеш відчувати кожен раз, коли твій дух злегка зворушується, і знатимеш кожну частинку Божого освітлення та прозріння. Якщо ти будеш наполегливим, то поступово станеш на шлях удосконалення Святим Духом. Чим тихшим є твоє серце перед Богом, тим чутливішим та делікатнішим буде твій дух, і тим більше він зможе сприймати те, як його зворушує Святий Дух, і тим нормальнішими ставатимуть твої стосунки з Богом. Нормальні міжособистісні стосунки встановлюються на основі звернення людських сердець до Бога, а не через людські зусилля. Якщо в серці людини немає Бога, тоді її стосунки з іншими людьми – це лише стосунки плоті. Вони не нормальні: це хтиві потурання собі, і Бог їх ненавидить і гидує ними. Якщо ти кажеш, що твій дух зворушився, але бажаєш спілкуватися лише з тими, кого любиш і поважаєш, а до тих, хто тобі не подобається, ставишся упереджено та відмовляєшся розмовляти з ними, коли вони приходять і ставлять тобі якісь запитання, це ще один доказ того, що тобою керують емоції та що ти взагалі не маєш нормальних стосунків із Богом. Це показує, що ти намагаєшся обманути Бога та приховати свою власну потворність. Може, ти й здатен поділитися деякими своїми знаннями, але якщо твої наміри хибні, то все, що ти робиш, буде добрим лише за людськими стандартами, і Бог тебе не похвалить. Твоїми діями керуватиме твоя плоть, а не Божий тягар. Ти придатний для Божого використання лише тоді, коли можеш заспокоїти своє серце перед Ним і нормально взаємодіяти з усіма, хто Його любить. Якщо ти зможеш це зробити, то, як би ти не взаємодіяв з іншими, ти не чинитимеш за якоюсь філософією життя, а зважатимеш на Божий тягар і житимеш перед Богом. Скільки таких людей серед вас? Чи твої стосунки з іншими дійсно нормальні? На якій основі вони збудовані? Скільки в тобі філософій життя? Ти їх відкинув? Якщо твоє серце не може повністю звернутися до Бога, то ти не від Бога – ти походиш від сатани, ти зрештою повернешся до сатани й ти не заслуговуєш бути одним із Божих обранців. Тобі слід ретельно дослідити всі ці речі.