Чому ти віриш у Бога? Більшість людей це запитання спантеличує. Вони завжди мають два цілковито відмінних погляди на практичного Бога та Бога на небесах, а це свідчить, що вони вірять у Бога не для того, щоб коритися Йому, а заради певних вигод, або щоб уникнути страждань, які приносять із собою нещастя; лише тоді вони виявляють сяку-таку покору. Їхня покора умовна; вона служить їхнім особистим інтересам та є силуваною. Так чому ж ти віриш у Бога? Якщо це винятково заради твоїх власних сподівань і долі, тоді краще б тобі взагалі не вірити. Така віра є самооманою, самовпевненістю та самозамилуванням. Якщо твоя віра не збудована на фундаменті покори Богу, тоді, врешті-решт, тебе буде покарано за опір Йому. Усі, хто не прагне коритися Богу у своїй вірі, чинять опір Йому. Бог просить людей шукати істину, бути спраглими до Його слів, їсти та пити Його слова й жити згідно з ними, аби досягти покори Богу. Якщо такими є твої справжні наміри, тоді Бог неодмінно піднесе тебе й неодмінно буде милостивим до тебе. Це безсумнівно та незмінно. Якщо ж твій намір полягає в тому, щоб не коритися Богу, і ти маєш інші цілі, тоді все, що ти кажеш і робиш, – твої молитви перед Богом і навіть кожен твій учинок – будуть суперечити Йому. Ти можеш лагідно розмовляти та чемно поводитись, кожен твій учинок і вираз обличчя можуть виглядати належно, і ти можеш здаватися покірливим, але коли йдеться про твої наміри та твої погляди на віру в Бога, все, що ти робиш, суперечить Богу; усе, що ти робиш, є злом. Люди, які виглядають покірливими, наче вівці, але чиї серця приховують злі наміри, є вовками в овечих шкурах. Вони відверто зневажають Бога, і Бог жодного з них не помилує. Святий Дух викриє кожного з них і покаже усім, що всі лицеміри будуть неминуче зневажені й відкинуті Святим Духом. Не хвилюйся: Бог порахується з ними й розправиться з кожним із них по черзі.

Якщо ти не здатен прийняти нове світло від Бога та неспроможний зрозуміти усе, що Бог робить сьогодні, і ти не прагнеш цього, або й сумніваєшся в цьому, виносиш судження щодо цього або прискіпливо вивчаєш й аналізуєш це, тоді ти не готовий скоритися Богу. Якщо, коли світло сяє тут і тепер, ти продовжуєш цінувати світло вчорашнього дня та опираєшся новій справі Бога, тоді ти просто безглузда людина – ти один із тих, хто свідомо чинить опір Богу. Ключ до покори Богу полягає в тому, щоб цінувати нове світло та бути здатним прийняти його та втілювати його в життя. Лише це є справжньою покорою. Ті, кому бракує волі прагнути Бога, не здатні свідомо коритися Йому та можуть лише чинити опір Богу, тому що вони задоволені тим, що є. Людина не здатна коритися Богу, бо вона одержима тим, що було раніше. Те, що було раніше, дало людям найрізноманітніші поняття й уявлення про Бога, і це стало образом Бога у їхній свідомості. Таким чином, те, у що вони вірять, – це їхні власні уявлення та стандарти їхньої власної уяви. Якщо ти порівнюєш Бога, який робить реальні справи сьогодні, з Богом твоєї уяви, тоді твоя віра від сатани, заплямована твоїми власними уподобаннями, – Бог не хоче такої віри. Незалежно від того, наскільки високим є авторитет людей, і незважаючи на їхню відданість – навіть якщо вони присвятили все життя Його справі та стали мучениками – Бог не схвалює нікого, чия віра подібна до цієї. Він просто дарує їм трохи благодаті та дозволяє їм до часу насолоджуватися нею. Такі люди неспроможні втілювати істину в життя. Святий Дух не діє в них, і Бог вижене кожного з них по черзі до останнього. І молоді, і старі, ті, хто у своїй вірі не кориться Богу та має неправильні хибні наміри, – це ті, хто чинить опір і заважає, і такі люди, поза сумнівом, будуть вигнані Богом. Ті, хто не має ані найменшої покори перед Богом, хто просто визнає Його ім’я та має певне уявлення про Божу доброту й красу, але не встигає за поступом Святого Духа і не кориться теперішній роботі та словам Святого Духа, – такі люди живуть серед Божої благодаті, та вони не будуть здобуті або вдосконалені Ним. Бог удосконалює людей через їхню покору, коли вони їдять і п’ють Божі слова та насолоджуються ними, а також через страждання та очищення в їхньому житті. Лише за допомогою такої віри, як ця, люди можуть змінити свої схильності, і лише тоді вони можуть здобути істинне знання Бога. Не вдовольнятися життям серед Божої благодаті, активно прагнути й шукати істини, прагнути бути здобутим Богом – ось що значить свідомо коритися Богу, і саме такої віри Він хоче. Людей, які нічого не роблять, окрім як насолоджуються Божою благодаттю, не можна вдосконалити або змінити, і їхня покора, благочестя, любов і терпіння є поверховими. Ті, хто лише насолоджується Божою благодаттю, не здатні по-справжньому пізнати Бога, і навіть коли вони пізнають Бога, їхнє знання поверхове, і вони кажуть щось на кшталт: «Бог любить людину» або «Бог співчуває людині». Це не відображає життя людини та не свідчить про те, що люди воістину знають Бога. Якщо ж, коли слова Бога очищують їх, або коли вони зазнають Його випробувань, люди неспроможні коритися Богу, – якщо, натомість, вони сповнюються сумнівів і занепадають духом, – тоді вони жодною мірою не є покірними. Усередині них є багато правил і обмежень щодо віри в Бога, попереднього досвіду, що є плодом багаторічної віри, або різноманітних правил, основаних на Біблії. Чи здатні такі люди коритися Богу? Ці люди сповнені людських речей – як вони можуть коритися Богові? Їхня «покора» залежить від особистих уподобань – хіба Бог хотів би такої покори? Це не покора перед Богом, а дотримання правил; це самозадоволення та самозаспокоєння. Якщо ти кажеш, що це покора перед Богом, хіба ти не блюзнірствуєш проти Нього? Ти як фараон єгипетський. Ти чиниш зло та зумисне протистоїш Богу – хіба такої служби Бог хоче від тебе? Тобі краще поквапитися з каяттям і спробувати здобути дещицю самосвідомості. В іншому разі краще б тобі піти додому; це принесло б тобі більше користі, аніж твоє удаване служіння Богу. Ти не заважав би й не турбував би, ти знав би своє місце та жив би добре – хіба це не було б краще? І ти не зазнав би кари за протистояння Богу!