I

Коли ми слідуємо за практичним Богом, нам слід мати таку рішучість: хай би з якими великими обставинами ми стикалися або хай би які труднощі поставали перед нами і хай би які слабкі чи негативно налаштовані ми були, ми не можемо втрачати віру в зміну нашого характеру чи в слова, які сказав Бог. Бог дав людям обіцянку, і щоб нести її, вони мусять мати рішучість, віру й наполегливість. Бог не любить боягузів; Він любить людей із рішучістю. Навіть якщо ти виявив багато розбещеності, навіть якщо ти пройшов багато обхідних шляхів, або вчинив багато переступів, скаржився на Бога, або, будучи в релігії, чинив опір Богові чи плекав у своєму серці богохульство проти Нього тощо – Бог на все це не дивиться. Бог дивиться лише на те, чи прагнеш ти до істини й чи зможеш ти одного дня змінитися.

II

Як мати розуміє свою дитину, так і Бог розуміє кожну людину. Він розуміє труднощі кожної людини, її слабкості й потреби. Ба більше, Бог розуміє, з якими труднощами, слабкостями й невдачами люди зіткнуться в процесі життя-входження та зміни характеру. Це те, що Бог розуміє найкраще. Тому й сказано, що Бог проникливо спостерігає за глибинами людських сердець. Хай який ти слабкий, доки ти не зрікаєшся Божого імені, не залишаєш Його й цей шлях, у тебе завжди буде можливість досягти зміни характеру. Якщо в тебе є ця можливість, то в тебе є надія вижити, а отже, і бути спасенним Богом.

зі «Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Шлях практики до зміни свого характеру»