I

Природа всього, що робить сатана, відповідає й підходить таким негативним термінам, як «псувати», «переривати», «руйнувати», «калічити», «зло», «злостивість» і «темрява», і тому виникнення всього несправедливого й злого нерозривно пов’язане з діями сатани та є невіддільним від огидної сутності сатани. Незважаючи на те, наскільки «безмірно сильний» сатана, наскільки він зухвалий і амбітний, наскільки велика його здатність завдавати шкоди, наскільки масштабні його можливості в розбещенні й спокушуванні людей, наскільки хитрі виверти й підступи, якими він залякує людину, наскільки різноманітними є форми його існування, він ніколи не міг створити жодної живої істоти.

II

Сатана ніколи не міг установити закони або правила існування усього сущого або правити чи володарювати над будь-яким об’єктом, живим чи неживим. У всесвіті й небесній тверді немає жодної особи або речі, яка була породжена ним або існує завдяки йому; немає жодної особи або речі під його володарюванням чи управлінням. Навпаки, він не тільки має існувати під пануванням Бога, але й мусить також слухатись усіх Божих повелінь і наказів. Без Божого дозволу сатана не може легко доторкнутися навіть до краплі води або піщинки на землі; без Божого дозволу сатана не може самовільно чіпати навіть мурах на землі, не кажучи вже про людство, створене Богом.

III

В очах Бога сатана є нижчим, ніж гірські лілії, небесні птахи, морські риби та земні хробаки. Його роль серед усього сущого полягає в тому, щоб служити всьому сущому, служити людству й служити Божій роботі та Його плану управління. Незалежно від того, наскільки злостивою є його природа та наскільки нечестивою є його сутність, єдине, що він може робити, – це покірно виконувати свою функцію, тобто надавати послуги Богу – добре служити як контрастне тло. Такими є суть і первинне положення сатани. Його сутність не має нічого спільного з життям, силою або владою; він – усього лиш іграшка в руках Бога, просто машина, яку Бог використовує для послуг!

зі «Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»