I

Бог вважає цю справу Свого управління людством, Свого спасіння людства важливішою за все інше. Він робить це не лише Своїм розумом, і не лише Своїми словами, і, безперечно, Він не робить це недбало: Він це робить зі Своїми намірами, маючи план, мету і стандарти. Можна побачити, що ця справа Божої роботи спасіння людства має велике значення як для Бога, так і для людини. Якою б тяжкою не була ця робота, якими б великими не були перешкоди для неї, якими б слабкими не були люди, яким би глибоким не було людське бунтарство, для Бога все це не тяжко.

II

Бог постійно чимось зайнятий, Він присвячує кров Свого серця і управляє роботою, яку Він бажає виконати; Він також усе впорядковує і володарює над усіма тими людьми, над якими Він хоче працювати, і над усією роботою, яку хоче виконати: усе це безпрецедентне. Це вперше Бог скористався такими методами та заплатив таку велику ціну за виконання цього великого проєкту, щоб управляти людством і спасти його.

III

Поки Бог виконує всю цю роботу, мало-помалу Він без жодних застережень виражає та вивільняє для людства кров Свого серця, те, Хто Він є і чим Він володіє, Свою мудрість, всемогутність і всі аспекти Свого характеру. Вираження і вивільнення цих методів є безпрецедентними. Тож у цілому всесвіті ще ніколи не було створених істот, що були б настільки близькими до Бога та мали б із Ним такі тісні стосунки, крім людей, якими Бог прагне управляти та яких хоче спасти. У серці Бога людство, яким Він хоче управляти та яке бажає спасти, є першочерговим; і Він цінує це людство понад усе.

IV

І хоча Він заплатив за нього велику ціну, а воно постійно завдає Йому болю та бунтує проти Нього, Він не має ні нарікань, ні жалю, Він однаково його не залишає, не покидає і продовжує невпинно виконувати Свою роботу. Адже Він знає, що рано чи пізно настане день, коли люди прокинуться до заклику Його слів, зворушаться Його словами, визнають, що Він – Господь творіння, і тоді повернуться на Його бік…

зі «Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог III»