I

Тільки тоді, коли ти дійсно намагаєшся зрозуміти Бога, коли ти можеш по-справжньому збагнути і відчути кропіткі наміри Бога в усьому, що Він робить, ти можеш відчути Божу велич і Його безкорисливість. Хоча Бог уклав із людством заповіт за допомогою веселки, Він ніколи нікому не говорив, чому Він це зробив, тобто Він ніколи нікому не говорив Своїх справжніх думок. Це пояснюється тим, що ніхто не може осягнути, наскільки ж глибоко Бог любить людство, яке Він створив Своїми власними руками, а також тим, що ніхто не здатен збагнути й відчути, наскільки ж великого болю зазнало Його серце, коли Він знищив людство.

II

Бог завжди віддає людству Свою найкращу сторону i найкращі речі, а Сам тихо терпить усі страждання. Бог ніколи не оголошує ці страждання відкрито. Натомість Він мовчки терпить їх і чекає. Боже терпіння не є ані холодністю, ані заціпенінням, ані безпорадністю, і воно не є проявом боягузтва. Натомість Божа любов і сутність є безкорисливими за своєю природою. Це природне виявлення Його сутності та характеру, а також справжнє втілення ідентичності Бога як істинного Творця.

зі «Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог I»