I

Мінімальний стандарт, якого Бог вимагає від людини, полягає у тому, щоб людина могла відкрити Йому своє серце. Якщо людина віддає Богові своє справжнє серце і промовляє те, що дійсно є в її серці, тоді Бог готовий працювати в ній. Те, чого бажає Бог, – це не криводушне серце людини, а чисте та чесне серце. Якщо людина не промовляє до Бога від свого серця, то Бог не буде зворушувати її серце або працювати в ній. Тому найсуттєвіше у молитві полягає в тому, щоб говорити з Богом від свого серця, розповідаючи Йому про свої недоліки або бунтівничий характер, повністю розкриваючись перед Ним; тільки тоді Богові будуть цікаві твої молитви, а інакше Він сховає від тебе Своє обличчя.

II

Мінімальний стандарт для молитви полягає у тому, що ти повинен бути в змозі тримати своє серце тихим перед Богом, і воно не повинно відступати від Бога. Можливо, на цьому етапі ти не отримаєш новішої або вищої проникливості, але тоді ти повинен використовувати молитву для збереження статус-кво – ти не повинен регресувати. Це найменше, чого ти повинен досягти.

III

Будь чесною людиною; молися Богу, щоб Він позбавив тебе лукавства в твоєму серці. У будь-який час очищай себе через молитву і будь зворушений Божим Духом через молитву. Так твій характер поступово зміниться. Істинне духовне життя – це життя молитви, це життя зворушення Святим Духом. Процес зворушення Святим Духом – це процес, протягом якого характер людини змінюється. Життя, в якому людина не зворушена Святим Духом, – це не духовне життя, це життя релігійного ритуалу.

IV

Лише ті, хто часто зворушений Святим Духом, просвітлений і освітлений Святим Духом, увійшли в духовне життя. Характер людини постійно змінюється, коли вона молиться. Чим більше Дух Божий її зворушує, тим ініціативнішою та покірнішою вона стає. Так само і її серце поступово очищатиметься, а її характер поступово змінюватиметься. Таким є результат істинної молитви.

зі «Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Про практику молитви»