Відновлення нормального життя людини і приведення її до чудового місця призначення

Людина дещо розуміє про роботу сьогодення й роботу майбутнього, та вона не розуміє, у яке місце призначення ввійде людський рід. Будучи творінням, людина мусить виконувати обов’язок творіння: слідувати за Богом у всьому, що Він робить; ви мусите діяти так, як Я вам кажу. Ти не можеш сам нічим управляти і навіть над собою не пануєш; усе потрібно залишати на Божу милість, і все лежить у Його долонях. Якби Божа робота заздалегідь забезпечувала людині кінець, чудове місце призначення, і якби Бог так заманював людину слідувати за Ним – якби Він уклав із людиною угоду – то це не було б ні завоюванням, ні роботою над людським життям. Якби Бог керував людиною та здобував її серце за допомогою її місця призначення, то Він би в цьому не вдосконалював людину й не міг би її здобути, а натомість використовував би місце призначення людини, щоб керувати нею. Людину не хвилює ніщо, крім майбутнього кінця, остаточного місця призначення, і того, чи можна сподіватися на щось добре, чи ні. Якби під час роботи завоювання людині було дано прекрасну надію та якби до завоювання людини їй було дано належне місце призначення, якого б вона шукала, то не лише завоювання людини не дало б результату, а й результат роботи завоювання теж постраждав би. Точніше кажучи, робота завоювання досягає результату, відбираючи в людини долю та перспективи, судячи й караючи бунтівничий характер людини. Цей результат досягається не тим, що з людиною укладається угода, тобто людині даються благословення та благодать, а тим, що в людини відбирається її «свобода» та знищуються перспективи, і так виявляється вірність людини. Така сутність роботи завоювання. Якби людині на самому початку було дано прекрасну надію, а робота кари й суду робилася б уже після того, то людина прийняла б цю кару й суд на підставі того, що мала б перспективи, і зрештою не було б досягнуто безумовного послуху та поклоніння Творцю з боку всіх Його створінь; натомість був би лише сліпий несвідомий послух або ж людина б сліпо висувала Богу вимоги, і було б неможливо повністю завоювати людське серце. Отже, така робота завоювання не змогла б здобути людину й більше того – свідчити про Бога. Такі створіння не змогли б виконувати свій обов’язок і лише укладали б із Богом угоди; це було б не завоювання, а милість і благословення. Найбільша проблема людей – у тому, що вони думають лише про свою долю й перспективи та боготворять їх. Людина шукає Бога заради своєї долі й перспектив; вона поклоняється Богу не тому, що любить Його. Тож у завоюванні людини потрібно розправитися з людським себелюбством, жадібністю й усім, що найбільше заважає людині поклонятися Богові, і так відсіяти ці якості. Таким чином буде досягнуто результат завоювання людини. Унаслідок цього на перших стадіях завоювання людини необхідно очистити її від шалених амбіцій і найфатальніших слабкостей, щоб завдяки цьому відкрити любов людини до Бога та змінити її знання про людське життя, її погляди на Бога та значення її існування. Так любов людини до Бога очищується, себто її серце завойовується. Але ставлення Бога до всіх створінь таке, що Він не завойовує лише заради завоювання; натомість Бог завойовує, щоб здобути людину, заради Своєї власної слави та щоб відновити найпершу, початкову людську подобу. Якби Він завойовував лише заради завоювання, то значення роботи завоювання було б утрачене. Тобто якби після завоювання людини Бог умив Свої руки та більше не зважав на її життя і смерть, це не було б управлінням людським родом, а завоювання людини було б не заради її спасіння. Лише здобуття людини після її завоювання та зрештою її прибуття в чудове місце призначення є в серці всієї роботи спасіння, і тільки так можна досягти мети спасіння людини. Інакше кажучи, прибуття людини в прекрасне місце призначення та її входження у відпочинок – єдині перспективи, які повинні бути в усіх створінь, і саме та робота, яку має робити Творець. Якби цю роботу робили люди, вона була б занадто обмежена: вона могла б довести людину до певної точки, та не змогла б привести людину у вічне місце призначення. Людина не здатна вирішувати людську долю, і тим паче вона не може забезпечити людські перспективи та подальше місце призначення. Однак робота, виконувана Богом, інакша. Він створив людину, тож Він її й веде; Він спасає людину, тож Він спасе її до кінця та повністю її здобуде; Він веде людину, тож Він і приведе її до належного місця призначення; і Він створив людину й керує нею, тож Він і мусить узяти на Себе відповідальність за людську долю й перспективи. Оце і є робота, яку виконує Творець. Хоча робота завоювання здійснюється через очищення людини від її перспектив, та зрештою людина мусить бути приведена до належного місця призначення, яке Бог для неї приготував. Саме тому, що Бог працює над людиною, вона й має місце призначення, а доля людини певна. Належне місце призначення, про яке тут ідеться, – це не сподівання та перспективи людини, вичищені в минулому; то дві різні речі. Те, на що людина сподівається й чого шукає, – це прагнення, що виникають через її гонитву за надмірними бажаннями плоті, а не за місцем призначення, належним людині. Тим часом те, що Бог приготував для людини, – це благословення й обіцянки, які належить отримати людині, коли вона буде очищена; Бог приготував їх для людини після створення світу, і вони не заплямовані виборами, переконаннями, уявленнями чи плоттю людини. Це місце призначення приготовано не для окремих людей – то місце відпочинку для всього людства. Тож це місце призначення найбільш підходяще для людського роду.

Творець має намір керувати всіма створеними істотами. Ти не повинен відкидати або не слухатися нічого з того, що Він робить, або бунтувати проти Нього. Коли Його робота зрештою досягне Його цілей, у цьому Він здобуде славу. Чому сьогодні не кажуть, що ти нащадок Моава чи виплід великого червоного дракона? Чому немає розмов про обраний народ, а є тільки розмови про створених істот? Спершу люди звалися саме так – створеними істотами, і саме це є їхньою вродженою ідентичністю. Назви відрізняються лише тому, що доби й періоди роботи теж різні; насправді людина є звичайним створінням. Усі створіння, чи найрозбещеніші, чи найсвятіші, мусять виконувати обов’язок створених істот. Коли Бог вершить роботу завоювання, Він не керує тобою за допомогою твоїх перспектив, долі чи місця призначення. Насправді немає потреби працювати таким чином. Мета роботи завоювання – змусити людину виконувати обов’язок створеної істоти, змусити її поклонятися Творцю; тільки після цього людина зможе ввійти в чудове місце призначення. Людську долю скеровують Божі руки. Ти не здатен собою керувати: хоча людина завжди квапиться та клопочеться задля власної вигоди, вона залишається нездатною керувати собою. Якби ти міг знати власні перспективи, якби ти міг керувати власною долею, хіба ти все ще був би створеною істотою? Словом, як би Бог не працював, уся Його робота – заради людства. Візьмімо хоч небо, землю і все суще, створене Богом, щоб служити людині: місяць, сонце та зорі, які Він створив для людини, тварини й рослини, весна, літо, осінь і зима тощо – усе це створено заради людського буття. Тож як би Бог не карав і не судив людину, усе це заради її спасіння. Навіть хоча Він відбирає в людини її плотські сподівання, це заради її очищення, а очищення людини виконується, щоб вона могла вижити. Місце призначення людини – у руках Творця, тож як би людина могла собою керувати?

Щойно роботу завоювання буде завершено, людину буде приведено в прекрасний світ. Звісно, це життя й надалі буде на землі, але воно буде зовсім не таке, як сьогоднішнє життя людини. Це буде життя, яке людство матиме після того, як буде завойовано весь людський рід, це буде новий початок для людини на землі, і коли в людства буде таке життя, це стане доказом, що людський рід увійшов у новий прекрасний світ. Це буде початок життя людини й Бога на землі. Та для такого прекрасного життя потрібно, щоб очищена та завойована людина підкорилася Творцю. Тож робота завоювання – це остання стадія Божої роботи перед тим, як людство ввійде в чудове місце призначення. Таке життя – це майбутнє життя людини на землі, найпрекрасніше життя на землі, саме таке життя, якого людина прагне, але ніколи не могла досягти за всю світову історію. Це остаточний результат 6000 років роботи управління; це те, чого найбільше прагне людський рід, і це також Божа обіцянка людям. Але ця обіцянка не може збутися негайно: людина ввійде в майбутнє місце призначення лише тоді, коли роботу останніх днів буде завершено, а людину – повністю завойовано, себто коли сатана буде розбитий вщент. Після того як людину буде очищено, у неї вже не буде грішної натури, адже Бог переможе сатану, тобто вже не буде зазіхань ворожих сил, та й самих таких сил, які могли б уражати людську плоть. Тож людина буде вільною та святою – вона ввійде у вічність. Людина буде вільною, куди б вона не йшла, лише якщо тримати ворожі сили темряви в путах, і тоді в не буде бунтарства й опору. Сатану лише треба тримати в путах, і з людиною все буде добре; зараз усе так, як воно є, тому що сатана досі збурює лихо по всій землі, а вся робота Божого управління ще не добігла кінця. Щойно сатану буде розбито, людина буде повністю звільнена; коли людина здобуде Бога та вийде з-під влади сатани, вона узрить Сонце праведності. Життя, належне нормальній людині, буде відновлено; усе, що мусить мати нормальна людина – як-от здатність відрізняти добре від лихого, розуміння того, як їсти й одягатися, спроможність жити нормально, – усе це буде відновлено. Якби Єву не спокусив змій, людина мала б таке нормальне життя після того, як її було створено на початку. Вона мала б їсти, вдягатися та жити нормальним людським життям на землі. Та після того як людина стала порочною, це життя перетворилося на недосяжну ілюзію, і навіть сьогодні людина не насмілюється таке уявляти. Насправді це прекрасне життя, якого прагне людина, є необхідністю. Якби в людини не було такого місця призначення, то її порочне життя на землі ніколи б не припинилося, і якби такого прекрасного життя не існувало, то не було б кінця ні долі сатани, ні періоду, у який сатана тримає владу над землею. Людина має прийти у світ, недосяжний для сил темряви, і коли так і станеться, це буде доказом, що сатану розбито. Таким чином, коли сатана вже не чинитиме перешкод, Сам Бог керуватиме людством, і Він керуватиме й розпоряджатиметься всім життям людини; тільки тоді сатану буде насправді розбито. Сьогодні людське життя – це переважно життя в бруді; це досі життя в стражданнях і бідах. Таке не можна назвати перемогою над сатаною; людина ще не втекла від моря бід, ще не втекла від тягот людського життя та впливу сатани, і вона досі нескінченно мало знає про Бога. Усі людські тяготи створено сатаною; це сатана приніс страждання в людське життя, і лише після того, як сатану буде взято в пута, людина зможе остаточно втекти від моря бід. Але щоб узяти в пута сатану, потрібно завоювати та здобути людське серце, зробивши людину трофеєм у битві із сатаною.

Сьогодні людське прагнення стати переможцем і бути вдосконаленим – це те, чого людина шукає, перш ніж отримає нормальне людське життя на землі, і це цілі, яких хоче досягти людина, перш ніж сатану буде взято в пута. По суті, людина прагне стати переможцем і бути вдосконаленою або добре використаною, щоб утекти з-під впливу сатани: прагнення людини – стати переможцем, але остаточним результатом буде її втеча з-під впливу сатани. Лише втікши з-під впливу сатани, людина зможе вести на землі нормальне людське життя – життя в поклонінні Богу. Сьогодні людське прагнення стати переможцем і бути вдосконаленим – це те, чого людина шукає, перш ніж отримає нормальне людське життя на землі. Цього потрібно шукати переважно для того, щоб бути очищеним і втілювати правду в життя, і для поклоніння Творцю. Якщо людина має нормальне людське життя на землі, життя без тягот і бід, то людина не шукатиме того, щоб стати переможцем. «Стати переможцем» і «бути вдосконаленим» – це цілі, які Бог дає людині, щоб вона до них прагнула та щоб через пошук цих цілей чинила за правдою й жила змістовним життям. Ціль – довершити та здобути людину, а прагнення стати переможцем і бути вдосконаленим – це лише засіб. Якщо в майбутньому людина ввійде в чудове місце призначення, то не буде вже згадок про те, щоб стати переможцем і бути вдосконаленим; а буде так, що кожна створена істота лише виконуватиме свій обов’язок. Сьогодні людину змушують прагнути такого, просто щоб окреслити для неї межі, аби людський пошук був більш цілеспрямованим і практичним. Інакше людина б жила поміж невизначених абстракцій і шукала входження у вічне життя, і хіба б тоді людина не була навіть жалюгіднішою? Шукати отак, без цілей і принципів, – хіба це не самообман? Зрештою цей пошук природним чином би виявився безплідним; кінець кінцем людина й надалі жила б під владою сатани та була б нездатна з-під неї визволитися. Навіщо піддавати себе таким безцільним пошукам? Коли людина ввійде у вічне місце призначення, вона поклонятиметься Творцю, і оскільки людина здобуде спасіння й увійде у вічність, вона вже не шукатиме жодних цілей і тим паче не муситиме хвилюватися, що сатана її обложить. У той час людина дізнається своє місце та виконуватиме свій обов’язок, і навіть якщо її не каратимуть і не судитимуть, кожна людина виконуватиме свій обов’язок. У той час людина буде створінням і за ідентичністю, і за статусом. Люди більше не ділитимуться на малих і великих; усі просто виконуватимуть різні функції. Та людина все одно житиме в упорядкованому місці призначення, придатному для людства; людина виконуватиме свій обов’язок заради поклоніння Творцю, і саме таке людство стане людством вічності. У той час людина здобуде життя, освітлене Богом, життя під Його опікою та захистом, життя разом із Богом. Людство житиме нормальним життям на землі, і всі люди ступлять на правильний шлях. За 6000-річним планом управління сатану буде розбито вщент, тобто Бог відновить первісний образ, який людина мала після свого створення, і, таким чином, первісний намір Бога буде здійснено. На початку, перш ніж людство було розбещено сатаною, воно вело нормальне життя на землі. Пізніше, коли сатана розбестив людину, вона втратила це нормальне життя, тож почалася робота Божого управління й битва із сатаною за відновлення нормального життя людини. Лише коли закінчиться 6000-річна робота Божого управління, на землі офіційно почнеться життя всього людства; лише тоді людина матиме чудове життя, а Бог відновить ту ціль, з якою створив людину на самому початку, а також первісну людську подобу. Тож щойно в людей буде нормальне людське життя на землі, вони вже не прагнутимуть стати переможцями чи бути вдосконаленими, бо люди будуть святі. «Переможці» та «вдосконалення», про які говорять люди, – то цілі, які дано людині, щоб вона шукала їх досягнення під час битви між Богом і сатаною, і вони існують лише тому, що людину було розбещено. Сатану буде розбито саме тим, що тобі дається ціль і спонука до неї йти. Коли тебе просять стати переможцем, або бути вдосконаленим, або бути використаним, для цього потрібно, щоб ти давав свідчення для осоромлення сатани. Зрештою людина житиме нормальним людським життям на землі, і людина буде святою; коли це станеться, хіба люди досі прагнутимуть стати переможцями? Хіба вони всі не створені істоти? Коли говориться про те, щоб бути переможцем і вдосконаленим, то ці слова спрямовано на сатану та на людську скверну. Хіба саме слово «переможець» не вказує на перемогу над сатаною та ворожими силами? Коли ти кажеш, що тебе вдосконалено, то що в тобі вдосконалено? Хіба не те, що ти позбувся свого розбещеного сатанинського характеру, щоб зуміти досягти найвищої любові до Бога? Таке говориться про брудне в людині та про сатану; а про Бога таке не говориться.

Якщо ти зараз не прагнутимеш стати переможцем і бути вдосконаленим, то в майбутньому, коли людство житиме нормальним життям на землі, для такого пошуку вже не буде нагоди. У той час буде відкрито кінець людей усякого сорту. У той час стане ясно, якого сорту ти сам, і якщо ти захочеш стати переможцем або бути вдосконаленим, то це буде неможливо. Після викриття людина через своє бунтарство зможе бути тільки покарана. У той час люди вже не прагнутимуть того, щоб посісти вищу позицію, ніж в інших, щоб хтось став переможцем, а хтось був удосконалений, або щоб котрісь стали перворідними синами Божими, а котрісь – Божими синами; уже ніхто такого не прагнутиме. Усі будуть створіннями Божими, усі житимуть на землі, і всі житимуть на землі разом із Богом. Зараз час битви між Богом і сатаною, час, коли ця битва ще не завершилася, час, коли людину ще не здобуто до кінця; це перехідний період. Тож від людини вимагається шукати того, щоб стати або переможцем, або одним із Божих людей. Сьогодні є різниця у статусі, та коли настане час, такої різниці вже не буде: статус в усіх переможних буде однаковим, усі вони будуть повноправними членами людства та однаково житимуть на землі, тобто всі вони будуть повноправними створеними істотами, і всі отримають одне і те ж. Періоди й об’єкти Божої роботи різні, тож якщо ця робота виконується у вас, то ви придатні стати переможцями та бути вдосконаленими; якби вона виконувалася в інших країнах, то тамтешні люди були б придатні стати першою громадою людей на завоювання та вдосконалення. Сьогодні ця робота не виконується в інших країнах, тож тамтешні люди не придатні стати переможцями й бути вдосконаленими, і вони не можуть стати першою громадою. Об’єкт Божої роботи інший, період Божої роботи інший і об’єм її теж інший, тому є перша громада – тобто є переможці, – і буде й друга громада людей, яких буде вдосконалено. Щойно першу громаду буде вдосконалено, вона стане зразком і взірцем, тож у майбутньому будуть друга та третя громади вдосконалених, але у вічності вони всі будуть однакові, і поділу на статуси вже не буде. Вони всі будуть удосконалені, просто в різний час, і різних статусів уже не буде. Щойно прийде час, коли кожного буде довершено й закінчиться робота над усім світом, відмінностей у статусі більше не буде, і в усіх статус буде однаковий. Сьогодні ця робота виконується поміж вас, щоб ви стали переможцями. Якби вона виконувалася в Британії, то й перша громада була б із Британії, так само, як ви станете першою громадою. Ви просто особливо благословенні благодаттю в тому, що сьогодні робота вершиться у вас, і якби вона виконувалася не у вас, то ви були б другою громадою, або третьою, або четвертою, або п’ятою. Річ лише в різниці в порядку роботи; якщо одна громада перша, а інша друга, то це не значить, що одна вища чи нижча за іншу, а просто вказує на порядок удосконалення цих людей. Сьогодні ці слова доносяться до вас, але чому вам не сказали раніше? А тому, що без визначеного ходу дій люди часто кидаються в крайнощі. Наприклад, у Свій час Ісус сказав: «Я прийду так само, як пішов». Сьогодні багато хто одержимий цими словами й хоче лише носити біле вбрання та чекати на захоплення, що піднесе їх на небо. Тож є багато слів, які не можна говорити зарано; якби вони були сказані зарано, то люди б кидались у крайнощі. Духовний стан людини замалий, і вона не здатна розпізнати правду в цих словах.

Коли людина досягне справжнього людського життя на землі, а всі сатанинські сили буде взято в пута, то людина легко житиме на землі. Усе буде не таке складне, як сьогодні: людські стосунки, суспільні відносини, складні сімейні взаємини – від них усіх стільки болю та стільки клопоту! Яке знедолене тут людське життя! Коли людину буде завойовано, її серце й розум зміняться: вона матиме серце, що шанує та любить Бога. Щойно всі ті у світі, хто прагне любити Бога, будуть завойовані, себто щойно сатану – усі сили темряви – буде розбито й узято в пута, людське життя на землі стане безтурботним, і людина зможе вільно жити на землі. Наскільки легше було б, якби людське життя було без плотських стосунків і складнощів. Плотські стосунки людини заскладні, і те, що вони в людини є, доводить, що людина ще не звільнилася з-під впливу сатани. Якби в тебе були однакові стосунки з усіма братами й сестрами, якби в тебе були однакові стосунки з усіма членами родини, то в тебе не було б ніяких турбот, і ти не мусив би ні про кого хвилюватися. Ніщо не могло б бути краще, і так людина б звільнилася від половини свого страждання. Живучи нормальним людським життям на землі, людина буде подібна до янголів; хоча вона й досі буде з плоті, але буде дуже подібна до янгола. Це остаточна обіцянка, остання обіцянка, дарована людині. Сьогодні людина проходить через кару і суд; чи ти думаєш, що коли людина таке переживає, це не має значення? Хіба могла б робота кари й суду виконуватися без причини? Раніше говорилося, що покарати й засудити людину значить укинути її в криницю безодню, тобто відібрати її долю та перспективи. Це робиться заради одного: очищення людини. Людина вкидається в криницю безодню не навмисно, щоб потім Бог умив від неї Свої руки. Натомість це робиться, аби розправитися з бунтарством у людині, щоб зрештою те, що в людині, могло бути очищене, і вона отримала істинне знання про Бога та стала наче свята. Якщо це зробити, то все буде досягнуте. Власне, коли буде здійснено розправу з тим у людині, з чим потрібно розправитися, і людина дасть гучне свідчення, тоді сатану теж буде розбито, і навіть хоча деякі речі, що первісно були в людині, можуть бути очищені не повністю, але коли сатану буде розбито, від них теж більше не буде лиха, і в той час людину буде повністю очищено. Людина ще ніколи не жила таким життям, але коли сатану буде розбито, усе владнається, і з тими дрібницями в людині теж усе буде вирішено, і щойно буде вирішено головну проблему, решта бід теж минеться. Під час цього втілення Бога на землі, коли Він особисто виконує Свою роботу поміж людей, уся ця робота виконується, щоб розбити сатану, і Він розіб’є сатану тим, що завоює людину та зробить вас довершеними. Коли ви дасте гучне свідчення, це теж буде знак поразки сатани. Людина спершу завойовується, а зрештою повністю вдосконалюється, щоб розбити сатану. Однак, по суті, це не лише перемога над сатаною, а й спасіння всього людства від цього порожнього моря бід. Незалежно від того, де вершиться робота: у всьому всесвіті чи в Китаї, – усе це робиться для того, щоб розбити сатану та принести спасіння всьому людству, аби людина могла ввійти в місце спочинку. Утілений Бог, ця нормальна плоть, теж потрібен саме для того, щоб розбити сатану. Робота Бога в плоті використовується, щоб принести спасіння всім тим під небесами, хто любить Бога, і виконується задля завоювання всього людства, ба більше – заради перемоги над сатаною. Осердя всієї Божої роботи управління невіддільне від перемоги над сатаною задля принесення спасіння всьому людству. Чому в значній частині цієї роботи завжди говориться про те, щоб ви свідчили? І до кого звернене це свідчення? Чи воно не звернене до сатани? Це свідчення дається про Бога, і воно дається, щоб засвідчити, що Божа робота дала свій результат. Свідчення пов’язано з роботою перемоги над сатаною; якби битви із сатаною не було, то від людини не вимагалося б давати свідчення. Саме тому, що сатану треба розбити, Бог водночас зі спасінням людини вимагає від неї свідчити про Нього перед сатаною, і це Він використовує для спасіння людини та битви із сатаною. У результаті людина є як об’єктом спасіння, так і засобом перемоги над сатаною, тож людина є в осерді роботи всього Божого управління, тоді як сатана є лише об’єктом знищення, ворогом. Ти можеш почуватися так, ніби нічого не зробив, але через зміни в твоєму характері було дано свідчення, і це свідчення звернене до сатани, а не людей. Людина не гідна втішатися таким свідченням. Як би вона могла зрозуміти Божу роботу? Об’єкт Божої боротьби – сатана; тим часом людина – лише об’єкт спасіння. У людини розбещений сатанинський характер, і вона не здатна зрозуміти цю роботу. Причина цього не в самій людині, а в сатанинському розбещенні, скерованому сатаною. Сьогодні головна Божа робота – розбити сатану, себто повністю завоювати людину, щоб вона могла дати перед сатаною остаточне свідчення про Бога. Так усе й буде досягнуте. У багатьох випадках твоєму неозброєному оку видається, ніби нічого не зроблено, а насправді роботу вже завершено. Людина вимагає, щоб уся робота завершення була видима, та Я завершив Свою роботу, не роблячи її видимою тобі, бо сатана скорився, тобто був ущент розбитий і вся Божа мудрість, сила і влада перемогли сатану. Саме це свідчення й потрібно давати, і хоча в людині воно не має ясних проявів, хоча воно не видне неозброєному оку, та сатану вже розбито. Уся ця робота спрямована проти сатани й вершиться через битву із сатаною. Тож є багато речей, які людина не вважає успішно досягнутими, але які в Божих очах були давно й успішно зроблені. Це одна з внутрішніх істин усієї Божої роботи.

Коли сатану буде переможено, себто коли людей буде повністю завойовано, тоді люди збагнуть, що вся ця робота була заради спасіння та що засіб цього спасіння – вирвати людей із рук сатани. 6000 років роботи Божого управління діляться на три стадії: період Закону, період Благодаті та період Царства. Ці три стадії роботи – усі заради спасіння людства, себто щоб спасти людство, тяжко розбещене сатаною. Та водночас вони й для того, щоб Бог міг битись із сатаною. Таким чином, так само як робота спасіння ділиться на три стадії, битва із сатаною теж ділиться на три стадії, і ці дві частини Божої роботи здійснюються одночасно. Насправді битва із сатаною відбувається теж заради спасіння людства, і оскільки робота спасіння людства – не така справа, щоб успішно її зробити за одну стадію, битва із сатаною теж ділиться на фази та періоди, і війна проти сатани ведеться відповідно до потреб людства та міри того, наскільки сатана його розбестив. Можливо, у своїй уяві людина вірить, що в цій битві Бог піде проти сатани зі зброєю, так само як билися б дві армії. Це лише те, що здатен уявити розум людини; ця ідея вкрай невизначена й нереалістична, але саме в це й вірить людина. І оскільки Я тут кажу, що засіб спасіння роду людського – це битва із сатаною, то людина уявляє, що ця битва відбувається саме так. У роботі людського спасіння три стадії, себто битву із сатаною теж поділено на три стадії, щоб перемогти сатану раз і назавжди. Та внутрішня правда всієї роботи битви із сатаною така, що її результати досягаються за кілька етапів роботи: обдарувати людський рід благодаттю, стати жертвою за гріх людського роду, простити людські гріхи, завоювати людство та зробити його досконалим. Насправді битва із сатаною – то не збройний похід проти сатани, а спасіння людства, робота над людським життям і змінення людського характеру, щоб люди змогли свідчити про Бога. Так сатана й буде переможений. Сатану буде переможено через змінення розбещеного людського характеру. І коли сатану буде переможено, себто коли людей буде повністю спасено, тоді зганьблений сатана буде повністю зв’язаний, і так людей буде повністю спасено. Тож сутність спасіння людства – то війна проти сатани, і ця війна переважно відбивається в спасінні людського роду. Стадія останніх днів, на якій люди мають бути завойовані, – то остання стадія в битві із сатаною, і це також робота повного спасіння людини з володінь сатани. Внутрішнім значенням завоювання людини є повернення втілень сатани – людей, яких сатана розбестив, – до Творця після їх завоювання, шляхом якого люди покинуть сатану та повністю повернуться до Бога. Ось так людей і буде повністю спасено. Тож робота завоювання – це остання робота в битві проти сатани й заключна стадія Божого управління заради поразки сатани. Без цієї роботи повне спасіння людини зрештою було б неможливе, повна поразка сатани також була б неможлива, і людство ніколи не змогло б увійти в чудове місце призначення чи звільнитися від впливу сатани. Отже, роботу спасіння людини не можна завершити, поки не завершиться битва із сатаною, бо по суті своїй робота Божого управління призначена спасти людство. Найраніше людство було в руках у Бога, та через сатанинську спокусу й розбещення людина була зв’язана сатаною та впала в руки лихого. Таким чином, сатана став об’єктом, якому слід завдати поразки в роботі Божого управління. Оскільки сатана заволодів людиною й оскільки людина – це капітал, за допомогою якого Бог чинить усе управління, то щоб спасти людину, треба вирвати її з рук сатани, тобто треба повернути людину з полону сатани. Таким чином, сатану треба розбити шляхом змін у старому характері людини, змін, які відновлюють первісний людський здоровий глузд. Так людину, взяту в полон, можна вирвати з рук сатани. Якщо людину буде звільнено від впливу й пут сатани, то сатану буде осоромлено, людину буде зрештою забрано назад, і сатану буде розбито. Й оскільки людину було звільнено з-під темного впливу сатани, вона стане трофеєм усієї цієї битви, і по закінченні битви сатана стане об’єктом покарання, після чого всю роботу спасіння людства буде завершено.

Бог не бажає зла створеним істотам; Він хоче лише розбити сатану. Усю Його роботу – чи кару, чи суд – спрямовано на сатану; вона виконується заради спасіння людства, вона вся для того, щоб розбити сатану, і вона має одну мету: битися проти сатани до самого кінця! Бог не спочиватиме, аж поки не переможе сатану! Він спочине, лише коли розіб’є сатану. Оскільки всю роботу, яку виконує Бог, спрямовано на сатану, й оскільки ті, кого розбестив сатана, усі перебувають під контролем його влади й усі живуть під владою сатани, то без битви проти сатани та розриву з ним сатана не ослабив би свою хватку на цих людях, і їх не можна було б здобути. Якби їх не було здобуто, це доводило б, що сатану не розбито, що він не переможений. Тож, за Божим 6000-річним планом управління, протягом першої стадії Він виконував роботу закону, протягом другої стадії Він виконував роботу періоду Благодаті, тобто роботу розп’яття, і протягом третьої стадії Він виконує роботу завоювання людства. Усю цю роботу спрямовано на те, наскільки сатана розбестив людство, уся вона – для того, щоб розбити сатану, і кожна зі стадій потрібна для того, щоб розбити сатану. Сутність 6000-річної роботи Божого управління – це битва проти великого червоного дракона, і робота управління людством – це також робота розбиття сатани, робота битви із сатаною. Бог бився протягом 6000 років, і так Він працював 6000 років, щоб зрештою привести людину в новий світ. Коли сатану буде розбито, людину буде повністю звільнено. Хіба це не напрям Божої роботи сьогодні? Саме це і є напрям сьогоднішньої роботи: повне звільнення та визволення людини, щоб вона не підпорядковувалася жодним правилам і щоб її не сковували жодні пута чи обмеження. Уся ця робота виконується згідно з вашим духовним станом і згідно з вашими потребами, тобто вам дається все те, чого ви можете досягти. Вам нічого не нав’язують, адже від бика не чекають молока; натомість уся ця робота виконується відповідно до ваших справжніх потреб. Кожна стадія роботи виконується відповідно до справжніх потреб і вимог людини; кожна стадія роботи необхідна для того, щоб розбити сатану. Насправді на початку між Творцем і Його творіннями не було перепон. Усі ці перепони виникли через сатану. Людина стала нездатною щось бачити й чогось торкатися через те, як сатана її стурбував і розбестив. Людина – це жертва, та, кого було обмануто. Щойно сатану буде розбито, створені істоти узріють Творця, і Творець погляне на створених істот та зможе особисто вести їх. Тільки це є життям, яким людина має жити на землі. Тож Божа робота в першу чергу призначена розбити сатану, і щойно сатану буде розбито, усе вирішиться. Сьогодні ти побачив, що Богу непросто прийти поміж людей. Він прийшов не для того, щоб проводити кожен день у пошуках ваших недоліків, щоб казати те й се чи просто щоб дозволити вам побачити, як Він виглядає та як Він говорить і живе. Бог став плоттю не просто для того, щоб дозволити вам поглянути на Нього, чи відкрити ваші очі, чи дати вам почути таємниці, про які Він говорив, і сім печаток, які Він розкрив. Натомість Він став плоттю, щоб розбити сатану. Він особисто прийшов поміж людей у плоті, щоб спасти людей і битись із сатаною; це значення Його втілення. Якби воно було не для того, щоб розбити сатану, то Він не виконував би цю роботу особисто. Бог прийшов на землю, щоб виконувати Свою роботу поміж людей, щоб особисто відкрити Себе людям і дати людям узріти Себе; хіба це дрібниця? Це справді не просто! Це не так, як уявляє людина: ніби Бог прийшов, щоб людина змогла поглянути на Нього, щоб людина змогла зрозуміти, що Бог реальний і не порожній або невизначений, і що Бог величний, але й смиренний. Хіба це могло би бути так просто? Саме тому, що сатана розбестив людську плоть, а людина – це та, кого Бог має намір спасти, Бог і мусить убратись у плоть, щоб битись із сатаною й особисто бути людині пастирем. Лише це корисне для Його роботи. Два плотських утілення Бога існували для того, щоб розбити сатану, а також для того, щоб краще спасти людину. Це тому, що битись із сатаною може лише Бог – чи то Дух Божий, чи то плотське втілення Бога. Словом, янголи не можуть битись із сатаною, і тим паче це не може робити людина, яку сатана розбестив. Янголи безсилі битись у цій битві, а людина ще безсиліша. Таким чином, якщо Бог хоче працювати над життям людини, якщо Він хоче особисто прийти на землю для спасіння людини, то Він мусить особисто втілитися – тобто Він мусить особисто вбратись у плоть і з притаманною Йому ідентичністю та належною Йому роботою прийти поміж людей та особисто спасти людину. Якби це було не так, якби цю роботу виконував Дух Божий або людина, то ця битва ні до чого б не привела й ніколи б не закінчилася. Лише коли Бог стає плоттю, щоб особисто воювати із сатаною поміж людей, людина отримує шанс на спасіння. Більше того, лише тоді сатана осоромлюється та залишається без жодних можливостей, якими б він міг скористатися, чи планів, які він міг би здійснити. Робота, виконувана втіленим Богом, недосяжна для Духа Божого, і для якоїсь людини з плоті було б ще неможливіше виконати цю роботу від Божого імені, бо робота, яку Він виконує, – заради життя людини та для того, щоб змінити розбещений характер людини. Якби в цій битві брала участь людина, вона б лише втекла в жалюгідному безладді та просто була б нездатна змінити свій розбещений характер. Вона була б нездатна спасти людину від хреста чи завоювати все бунтівниче людство, але могла б лише виконати дрібну дещицю роботи, яка не виходить за межі принципів, або ж роботу, що не стосується поразки сатани. Тож нащо той клопіт? Яке значення в роботи, яка не може здобути людство, а тим паче розбити сатану? Тож битись із сатаною може лише Сам Бог, а для людини це було би просто неможливо. Людський обов’язок – слухатися та слідувати, адже людина не здатна здійснювати роботу, подібну до створення неба й землі, і більше того, вона не може чинити роботу битви із сатаною. Людина може лише вдовольняти Творця під проводом Самого Бога, шляхом чого сатана зазнає поразки; це єдине, що може робити людина. Тож щоразу, коли починається нова битва, тобто щоразу, коли починається робота нового періоду, цю роботу виконує особисто Сам Бог, шляхом чого Він керує всім періодом і відкриває нову дорогу для всього людства. Світанок кожного нового періоду – це новий початок у битві із сатаною, через який людина входить у новий, прекрасніший світ і новий період, яким керує особисто Сам Бог. Людина – пан над усім сущим, але ті, кого було здобуто, стануть плодами всіх битв із сатаною. Сатана – це той, хто псує все суще, той, кого буде розбито наприкінці всіх битв, а також той, кого буде покарано після цих битв. З-поміж Бога, людей і сатани лише сатана – це той, кого буде з огидою відкинуто. Тим часом ті, кого сатана здобув, а Бог не забрав назад, стають тими, хто отримає покарання від імені сатани. Із цих трьох лише Богу має поклонятись усе суще. Тим часом ті, хто йде Божим шляхом і кого сатана розбестив, але Бог забрав назад, стають тими, хто отримає Божу обіцянку та судитиме лихих для Бога. Бог неодмінно переможе, і сатану неодмінно буде розбито, але поміж людей є ті, хто виграє, і ті, хто програє. Ті, хто виграє, належатимуть до переможців, а ті, хто програє, належатимуть до переможених; такий розподіл кожного відповідно до сорту, таке остаточне завершення всієї Божої роботи. Це також ціль усієї Божої роботи, і вона ніколи не зміниться. Суть головної роботи Божого плану управління зосереджено на спасінні людини, і Бог стає плоттю в першу чергу заради цієї суті, заради цієї роботи та для того, щоб розбити сатану. Уперше Бог став плоттю теж для того, щоб розбити сатану: Він особисто став плоттю й особисто був прибитий до хреста, щоб завершити роботу першої битви – роботу відкуплення людства. Так само цю стадію роботи теж виконує особисто Бог, який став плоттю, щоб здійснювати Свою роботу поміж людей, щоб особисто говорити Своє слово та дозволити людині бачити Його. Звісно, по дорозі Він неминуче здійснює й певну іншу роботу, але головна причина, з якої Він виконує Свою роботу особисто, – це щоб розбити сатану, щоб завоювати все людство та здобути цих людей. Тож робота Божого втілення справді не проста. Якби Його метою було лише показати людині, що Бог смиренний і прихований та що Бог реальний, якби це було лише заради виконання цієї роботи, то в утіленні не було би потреби. Навіть якби Бог не став плоттю, Він міг би напряму відкрити людині Свою смиренність і прихованість, Свою велич і святість, але такі речі ніяк не стосуються роботи управління людством. Вони не здатні спасти людину чи зробити її довершеною, і ще менше вони можуть розбити сатану. Якби для поразки сатани потрібно було б лише, щоб Дух бився проти духа, то така робота мала б ще менше практичної цінності; вона була б нездатна здобути людину та зруйнувала б долю й перспективи людини. Таким чином, Божа робота сьогодні має глибоке значення. Вона не лише для того, щоб людина змогла Його побачити, чи для того, щоб очі людини змогли відкритися, чи для того, щоб вона відчула себе трохи зворушеною й підбадьореною; така робота не має значення. Якщо ти можеш лише говорити про таке знання, то це доводить, що ти не знаєш справжнього значення Божого втілення.

Роботу всього Божого плану управління виконує особисто Сам Бог. Першу стадію – створення світу – звершив особисто Сам Бог, і якби це було не так, то ніхто не був би здатен створити людство; другою стадією було відкуплення всього людства, і її теж особисто звершив Сам Бог; про третю ж стадію годі й казати: ще більше потрібно, щоб кінець усієї Божої роботи звершив Сам Бог. Усю роботу відкуплення, завоювання, здобуття та вдосконалення всього людства виконує особисто Сам Бог. Якби Він не здійснював цю роботу особисто, то людина не могла б ні представляти Його ідентичність, ні здійснювати Його роботу. Щоб розбити сатану, щоб здобути людство та щоб дати людям нормальне життя на землі, Він особисто веде людей і особисто працює поміж людей; заради всього Свого плану управління та задля всієї Своєї роботи Він мусить особисто виконувати цю роботу. Якщо людина лише вірить, що Бог прийшов, аби вона Його побачила, заради того, щоб зробити людину щасливою, то така віра не має цінності й не має значення. Людське розуміння занадто поверхове! Лише виконуючи цю роботу самостійно, Бог може здійснити її ретельно та повністю. Людина не здатна виконати цю роботу від імені Бога. Оскільки людина не має Божої ідентичності чи Його сутності, вона не здатна виконати Божу роботу, а навіть якби виконала, то ця робота не принесла б жодного результату. Уперше Бог став плоттю заради відкуплення, щоб спокутувати гріхи всього людства, щоб зробити людину здатною до очищення та прощення за свої гріхи. Роботу завоювання Бог теж особисто виконує поміж людей. Якби протягом цієї стадії Бог лише пророкував, то на Його місце можна було б знайти пророка чи когось обдарованого; якби лише говорилися пророцтва, то людина могла б замінити Бога. Але якби людина спробувала особисто виконувати роботу Самого Бога та працювати над людським життям, то для неї було б неможливо здійснювати цю роботу. Її мусить особисто виконувати Сам Бог: Бог мусить особисто втілитися, щоб здійснювати цю роботу. У період Слова, якби лише говорилися пророцтва, то можна було б знайти Ісаю чи пророка Іллю, щоб він виконував цю роботу, і не було би потреби в тому, щоб Сам Бог робив її особисто. Оскільки робота, яка виконується на цій стадії, – не просто пророкування, і оскільки важливіше, що робота слів використовується для завоювання людини та розбиття сатани, цю роботу не може виконувати людина, а мусить особисто виконувати Сам Бог. У період Закону Єгова виконав частину Своєї роботи, після чого Він промовив певні слова та виконав певну роботу через пророків. Це тому, що людина могла замінити Єгову в Його роботі, а провидці могли передбачати певні речі та тлумачити деякі сни від Його імені. Робота, виконана на початку, не була роботою прямого змінення людського характеру та не стосувалася людського гріха, і від людини вимагалося лише дотримуватися закону. Тож Єгова не став плоттю й не відкрив Себе людям; натомість Він промовляв напряму до Мойсея та інших, змушував їх говорити й працювати від Його імені та робив так, що вони напряму працювали поміж людей. Першою стадією Божої роботи був провід людей. Це був початок битви проти сатани, але тоді ця битва ще не почалась офіційно. Офіційна війна проти сатани почалася з першим утіленням Бога та тривала аж до сьогодні. Перша битва в цій війні була, коли втіленого Бога прибили до хреста. Розп’яття втіленого Бога завдало поразки сатані, і це була перша успішна стадія війни. Коли втілений Бог почав напряму працювати над людським життям, це був офіційний початок роботи повернення людини, й оскільки це була робота змінення старого людського характеру, це була робота битви із сатаною. Стадія роботи, звершена Єговою на початку, була просто проводом людського життя на землі. Це був початок Божої роботи, і хоча він ще не передбачав ані битв, ані якоїсь значної роботи, він заклав фундамент для роботи прийдешньої битви. Пізніше друга стадія роботи протягом періоду Благодаті передбачала змінення старого людського характеру, тобто Сам Бог кував життя людини. Бог мусив робити це особисто: для цього було потрібно, щоб Бог особисто став плоттю. Якби Він не став плоттю, ніхто інший не зміг би замінити Його на цій стадії роботи, бо вона представляла роботу битви напряму проти сатани. Якби людина виконувала цю роботу від Божого імені, то коли вона постала б перед сатаною, сатана б не скорився, і його було б неможливо розбити. Потрібно було, щоб утілений Бог прийшов розбити його, бо сутність утіленого Бога – усе одно Бог, Він усе одно є життям людини, і Він усе одно є Творцем; що б не сталося, Його ідентичність і сутність не зміняться. Тож Він убрався в плоть і виконував роботу, щоб змусити сатану до повної покірності. Якби протягом стадії роботи останніх днів цю роботу виконувала людина та її було змушено промовляти слова напряму, то вона була б нездатна їх промовляти, і якби було сказано пророцтво, то це пророцтво було б нездатне завоювати людину. Вбираючись у плоть, Бог приходить розбити сатану та змусити його до повної покірності. Коли Він ущент розіб’є сатану, повністю завоює людину та цілковито здобуде людину, ця стадія роботи завершиться, і буде досягнуто успіху. У Божому управлінні людина не може заступати Бога. Зокрема, робота керування періодом і початку нової роботи навіть більше потребує того, щоб її здійснював особисто Сам Бог. Людина може давати людям одкровення та забезпечувати їх пророцтвами, але якщо це робота, яку Бог мусить виконувати особисто, робота битви між Самим Богом і сатаною, то людина не може здійснювати цю роботу. Протягом першої стадії роботи, коли не було битви із сатаною, Єгова особисто вів людей Ізраїлю через пророцтва, що промовлялися пророками. Після цього другою стадією роботи була битва із сатаною, і Сам Бог особисто втілився й убрався в плоть, аби виконувати цю роботу. Усе, що передбачає битву проти сатани, також передбачає втілення Бога, тобто людина не може битись у цій битві. Якби вона билася, то була б нездатна розбити сатану. Як би вона мала силу боротися проти нього, досі будучи під його владою? Людина перебуває посередині: якщо ти схиляєшся до сатани, то ти належиш сатані, але якщо ти вдовольняєш Бога, то ти належиш Богові. Якби людина спробувала заступити Бога в роботі цієї битви, хіба б людині це вдалося? Якби вона таке зробила, хіба б вона давно не загинула? Хіба б вона давно не ввійшла в підземний світ? Тож людина не здатна замінити Бога в Його роботі, тобто людина не має сутності Бога, і якби ти бився із сатаною, то був би не здатен його розбити. Людина може виконувати лише певну роботу; вона може залучити на свій бік певних людей, але не може заступити Бога в роботі Самого Бога. Як би людина могла битись із сатаною? Сатана б узяв тебе в полон ще до того, як ти почав би. Лише коли Сам Бог б’ється із сатаною, а людина слідує за Богом і слухається Його на цій основі, людина може бути здобута Богом і втекти з пут сатани. Те, чого людина може досягти власною мудрістю та здібностями, занадто обмежене; вона не здатна зробити людей довершеними, вести їх і, більше того, розбити сатану. Людський розум і мудрість не здатні зруйнувати інтриги сатани, тож як би людина могла з ним битися?

Усі ті, хто хоче бути вдосконаленим, мають шанс бути вдосконаленими, тож усі мають заспокоїтися: у майбутньому ви всі ввійдете в місце призначення. Та якщо ти не хочеш бути вдосконаленим і не хочеш увійти в чудовий світ, то це твоя власна проблема. Усі ті, хто хоче бути вдосконаленим і вірний Богу, усі ті, хто слухається, і всі ті, хто вірно виконує свої функції, – усі такі люди можуть бути вдосконалені. Сьогодні всі ті, хто не виконує віддано свій обов’язок, усі ті, хто не відданий Богу, усі ті, хто не кориться Богу, а особливо ті, хто отримав освітлення та прозріння від Святого Духа, однак не втілює їх у життя, – усі такі люди не здатні бути вдосконаленими. Усі ті, хто хоче бути відданим і слухатися Бога, можуть бути вдосконалені, навіть якщо вони трохи нетямущі; усі ті, хто хоче шукати, можуть бути вдосконалені. Немає потреби про це хвилюватися. Поки ти хочеш шукати в цьому напрямі, тебе можна вдосконалити. Я не бажаю покидати чи відсіювати нікого поміж вас, але якщо людина не прагне чинити правильно, то ти лише занапащуєш себе; це не Я тебе відсіюю, а ти сам. Якщо ти сам не прагнеш чинити правильно: якщо ти ледачий, або не виконуєш свій обов’язок, або не відданий, або не шукаєш правди й завжди робиш як забажаєш, якщо ти поводишся необачно, борешся за власну славу й багатство та безчесний у стосунках із протилежною статтю, – то ти понесеш тягар власних гріхів; ти не вартий нічийого жалю. Мій намір полягає в тому, щоб усі ви були вдосконалені та щонайменше завойовані, аби ця стадія роботи була успішно завершена. Боже бажання полягає в тому, щоб кожну людину було вдосконалено, зрештою здобуто Ним, повністю очищено Ним і щоб вона стала однією з людей, яких Він любить. Не має значення, чи кажу Я, що ви боязкі чи маєте мало достоїнства: усе це факт. Такі Мої слова не доводять, що Я маю намір вас покинути, що Я втратив надію на вас і тим паче що Я не хочу вас спасати. Сьогодні Я прийшов виконувати роботу вашого спасіння, тобто робота, яку Я виконую, є продовженням роботи спасіння. У кожної людини є шанс бути вдосконаленою: за умови, що ти цього хочеш, за умови, що ти шукаєш, зрештою ти будеш здатен досягти цього результату, і ніхто з вас не буде покинутий. Якщо в тебе мало достоїнства, Мої вимоги до тебе відповідатимуть твоєму малому достоїнству; якщо в тебе багато достоїнства, Мої вимоги до тебе відповідатимуть твоєму великому достоїнству; якщо ти нетямущий і неграмотний, Мої вимоги до тебе відповідатимуть твоїй неграмотності; якщо ти грамотний, Мої вимоги до тебе відповідатимуть тому факту, що ти грамотний; якщо ти літній, Мої вимоги до тебе відповідатимуть твоєму віку; якщо ти можеш давати прихисток, Мої вимоги до тебе відповідатимуть цій змозі; якщо ти кажеш, що не можеш давати прихисток, а можеш лише виконувати певну функцію – чи поширювати Євангелію, чи піклуватися про церкву, чи займатись іншими загальними справами, – то вдосконалення Мною тебе відповідатиме функції, яку ти виконуєш. Бути відданим, слухатися до самого кінця та прагнути полюбити Бога найвищою любов’ю – ось що ти мусиш виконати, і немає кращих практик, ніж ці три речі. Зрештою, від людини вимагається досягти цих трьох речей, і якщо вона може їх досягти, то вона буде вдосконалена. Але понад усе ти мусиш справді шукати, ти мусиш сам наполегливо йти вперед і вгору, а не пливти за течією. Я казав, що кожна людина має шанс бути вдосконаленою та здатна бути вдосконаленою, і це залишається правдою, але якщо ти не намагатимешся стати кращим у своєму пошуку, якщо ти не досягнеш відповідності цим трьом критеріям, то кінець кінцем тебе потрібно буде відсіяти. Я хочу, щоб усі дійшли до потрібної точки, Я хочу, щоб усі мали роботу та просвітлення Святого Духа й могли слухатися до самого кінця, оскільки це обов’язок, який має виконувати кожен із вас. Коли ви всі виконаєте свій обов’язок, вас усіх буде вдосконалено, і у вас також буде гучне свідчення. Усі ті, хто має свідчення, – це ті, хто переміг сатану та здобув Божу обіцянку, і вони – ті, хто залишиться жити в чудовому місці призначення.

Попередня стаття: Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця

Наступна стаття: До часу, коли ти узриш духовне тіло Ісуса, Бог створить небо й землю наново

Якщо Бог важливий у вашому житті, то чи хотіли б ви вивчати слова Бога, щоб наблизитися до Нього?

Налаштування

  • Тексти
  • Теми

Колір фону

Теми

Шрифт

Розмір шрифту

Міжрядковий інтервал

Міжрядковий інтервал

Ширина сторінки

Зміст

Пошук

  • Пошук у цьому тексті
  • Пошук у цій книзі

Зв’язок із нами в Messenger