Сьогодні ми продовжимо бесідувати про зобов’язання лідерів і працівників та про різні прояви неправдивих лідерів. На минулому зібранні ми бесідували про шостий пункт зобов’язань лідерів і працівників. У чому полягає основний зміст цього пункту? (Шостий пункт – це «Просування та зрощування всіляких придатних кадрів, щоб усі, хто прагне до істини, мали можливість пройти підготовку та якнайшвидше ввійти в істину-реальність».) Минулого разу ми переважно бесідували про принципи Божого дому щодо просування та зрощування людей, а також про те, чому Божий дім просуває та зрощує людей. Ми також проаналізували проблеми, які є в неправдивих лідерів, коли йдеться про просування та зрощування різного роду талановитих людей. Отже, які основні прояви неправдивих лідерів у рамках цих двох пунктів? Чому ми кажемо, що вони неправдиві лідери? В основному є два аспекти. Один аспект полягає в тому, що неправдиві лідери не розуміють принципів просування, зрощування та використання різних людей і не шукають цих принципів. Вони не знають, які аспекти рівня людям важливо мати і яким критеріям важливо відповідати, щоб бути лідером або працівником. Отже, вони використовують людей без розбору, на основі власних уявлень і фантазій. Інша серйозна проблема полягає в тому, що після просування, зрощування та використання цих людей вони не здійснюють подальший контроль за їхньою роботою й не перевіряють її, а також не з’ясовують, наскільки добре ті справляються, чи виконують вони реальну роботу, чи здатні вони виконувати свої зобов’язання, які в них моральні якості, чи підходять їм обов’язки, які вони виконують, і вони не звертають уваги на те, чи відповідають стандарту й принципам люди, яких вони просувають, зрощують і використовують, – вони ніколи не перевіряють цього. Неправдиві лідери думають, що достатньо лише просунути людей, організувати їхню роботу, і на цьому все, і що так їхні обов’язки виконані. Ось як неправдиві лідери виконують свою роботу, і це також їхні ставлення та точка зору під час роботи. Отже, чи можуть ці два основні прояви неправдивих лідерів довести, що вони не виконують і не можуть виконувати свої зобов’язання, коли йдеться про просування, зрощування та використання людей? (Так.) Неправдиві лідери не перевіряють роботу й не спостерігають за різними людьми, і тим паче не ставляться скрупульозно до істини та принципів, порівнюючи прояви та стани різних людей з істинами, які вони розуміють, і принципами, яких вимагає Божий дім; вони також не можуть розрізнити, чи відповідають людськість і сильні сторони різних людей необхідним принципам Божого дому щодо використання людей. Із цих причин вони особливо безтолкові й недбалі, коли йдеться про просування та використання людей та організацію їхньої роботи, і тільки роблять усе для годиться й виконують поверхову роботу на основі своїх уявлень і фантазій. Якщо це так, то чи зможуть неправдиві лідери впоратися, якщо їх попросять розумно й доречно використовувати різних людей на основі їхньої людськості та сильних сторін? (Ні, не зможуть.) Залишмо поки що питання про те, який рівень у неправдивих лідерів. Лише поглянувши на їхнє ставлення до роботи та їхні способи й методи виконання роботи, а також на той факт, що вони взагалі не виконують жодної реальної роботи, а лише займаються загальними справами й виконують трохи поверхової роботи, яка виставляє їх у вигідному світлі, і на той факт, що вони взагалі не виконують роботи із забезпечення людей істиною і не знають, як використовувати істину для розв’язання проблем, – усього цього достатньо, щоб довести, що неправдиві лідери не можуть виконувати реальну роботу церкви. Лише на основі того факту, що неправдиві лідери не виконують реальної роботи, не спілкуються глибоко з братами та сестрами для розв’язання реальних проблем, а натомість поводяться зверхньо й віддають накази, можна підтвердити, що вони не здатні добре виконувати всі аспекти роботи церкви, щоб просувати та зрощувати людей для Божого дому.

Пункт сьомий. Розумний розподіл і використання людей різних типів на основі їхньої людськості та сильних сторін, щоб кожен використовувався якнайкраще (частина перша)

Розумне використання людей різних типів на основі їхньої людськості

Яке ваше розуміння того, як доручати роботу різним людям і використовувати їх? (Божий дім має різні необхідні стандарти для різних людей, яких просувають і зрощують, і людей слід просувати й використовувати відповідно до принципів і стандартів Божого дому щодо просування людей. Якщо деякі люди підходять для того, щоб бути лідерами та працівниками, то їх слід зрощувати як лідерів, працівників і кураторів; якщо деякі люди мають професійні сильні сторони в певній галузі, то обов’язок, який вони виконують, слід доручати відповідно до їхніх професійних сильних сторін, щоб їх розподіляли та використовували розумно.) Чи є в когось що додати? (Ще одне – це оцінювати людей на основі їхньої людськості. Якщо людськість людини відносно добра, і вона любить істину, і має здатність до сприймання, то вона є кандидатом на просування та зрощування. Якщо її людськість середня, але вона має сильні сторони й може виконувати обов’язок у Божому домі та надавати послуги, то цьому типу людей також можна доручити відповідний обов’язок на основі їхніх сильних сторін, щоб вони використовувалися якнайкраще. Якщо це людина з досить поганою людськістю, яка може спричиняти переривання й завади, то доручення їй обов’язку принесе більше клопоту, ніж користі, тому недоречно доручати їй виконання обов’язку.) Якщо людей розрізняти на основі їхньої людськості, то доки вони не є злими, не спричиняють переривань чи завад і здатні виконувати обов’язок, то вони відповідають принципам Божого дому щодо використання людей. Окрім злих людей і злих духів, є ще один тип, який не можна використовувати, – це люди з недостатнім інтелектом, тобто ті, хто нічого не досягає, хто не здатний нічого зробити, не здатний навчитися професії, не здатний впоратися з простими загальними справами, хто не може навіть виконувати фізичну працю, – людей із недостатнім інтелектом і людськістю не можна використовувати. Хто ж належить до цієї категорії людей із недостатнім інтелектом? Ті, хто не розуміє людської мови, кому бракує чистого сприймання, хто завжди неправильно все розуміє, помиляється й дає недоречні відповіді на запитання, а також ті, хто подібний до телепнів чи розумово відсталих, – усі вони є людьми з недостатнім інтелектом. Далі є вкрай безглузді люди, які сприймають усе інакше, ніж нормальні люди, – у них також проблема з інтелектом. Чи включає в себе недостатній інтелект нездатність будь-чого навчитися? (Так.) То чи вважається нездатність навчитися писати статті недостатнім інтелектом? (Ні.) Люди такого типу не враховуються. Візьмімо, наприклад, навчання співу й танців, комп’ютерних навичок або іноземної мови; нездатність навчитися цього не вважається недостатнім інтелектом. Отже, нездатність навчитися яких саме речей свідчить про недостатній інтелект? Наприклад, деякі люди мають певні знання, але не здатні навчитися вибудовувати свою мову під час розмови з іншими. То чи можуть такі люди, вірячи в Бога, бесідувати про істину, молитися та нормально спілкуватися з іншими? (Ні.) Коли в них у голові з’являється якась ідея або вони перебувають у певному стані й хочуть відкритися, поговорити про це з людьми та знайти шлях до розв’язання, вони днями розмірковують і не знають, із чого почати чи як висловитися. Щойно вони починають говорити, вони плутаються й говорять безладно, їхній рот наче відмовляється їх слухатися, а думки розбігаються. Наприклад, ти кажеш їм: «Сьогодні гарна погода, сонце світить», а вони відповідають: «Учора йшов дощ, і на тій дорозі сталася аварія». Вони не на одній хвилі зі своїми співрозмовниками. Чи є така людина особою з недостатнім інтелектом? (Так.) Наприклад, якщо в них болить голова, і ти запитуєш, що сталося, вони скажуть, що їм трохи недобре із серцем. Ця відповідь не стосується запитання, чи не так? (Так.) Це свідчить про надто низький інтелект. Таких людей дуже багато. Можете навести приклад? (Деякі люди завжди відхиляються від теми, відповідаючи на запитання, вони просто не можуть зрозуміти, про що їх запитують.) Часто відхилятися від теми під час розмови – це недостатній інтелект. Далі є люди, які під час розмови не розрізняють своїх і чужих, а іноді, говорячи, видають себе, навіть не усвідомлюючи цього, – це теж недостатній інтелект. Наприклад, деякі брати й сестри живуть із невіруючими членами сім’ї, які їх запитують: «Що ваш бог велить вам робити?» Вони відповідають: «Бог, у Якого ми віримо, такий добрий. Він навчає нас бути чесними людьми й каже, що нам не дозволено нікому брехати, ми маємо говорити всім правду». На перший погляд, здається, ніби вони свідчать про Божу роботу, прославляють Бога й справляють на слухачів гарне враження про віруючих, викликаючи довіру, але чи це справді так? Що скажуть невіруючі, почувши це? Вони скажуть: «Оскільки ваш бог попросив вас бути чесними людьми, то скажіть нам правду: скільки грошей у вашої церкви? Хто дає найбільше приношень? Хто лідер вашої церкви? Скільки у вас місць для зібрань?» Тебе б це спантеличило, чи не так? Хіба такі люди не недоумкуваті? Навіщо ти говориш із дияволами та невіруючими про те, щоб бути чесною людиною? Насправді ти не обов’язково такий уже й чесний перед Богом. То хіба ти не видаєш себе, так серйозно ставлячись до цього з невіруючими? Хіба це не означає копати собі яму й ставити пастку? Хіба ти не телепень? Коли ти відкриваєш своє серце або говориш із кимось чесно, ти мусиш враховувати, із ким розмовляєш: якщо це диявол або сатана, чи можеш ти розповісти їм, що відбувається насправді? Тож коли йдеться про таких людей, необхідно практикувати: «Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки», – це Боже повчання для людства. Телепні не знають, як це робити. Вони знають лише, як дотримуватися приписів, і кажуть таке: «Ми, віруючі, такі чесні, ми нікого не обманюємо. Подивіться на себе, невіруючих, ви повні брехні, тоді як ми всі говоримо чесно». І після того, як вони чесно висловилися, люди отримують важіль впливу, який можна використати проти них. Хіба це не означає, що вони не розрізняють своїх і чужих? Хіба це не означає, що їм бракує клепки в голові? Вони розуміють деякі доктрини, але не знають, як їх застосовувати. Вони вигукують якісь гасла, а потім відчувають, що вони справді духовні, і думають, що розуміють істину й володіють істиною-реальністю, і всюди вихваляються, але врешті-решт сатани й дияволи користуються цим і використовують це проти них. Це і є недостатній інтелект.

Ми щойно говорили про кілька типів людей із недостатнім інтелектом. Один тип – це ті, хто не розуміє людської мови та не може зрозуміти й осягнути суть і ключові моменти слів інших людей; інший тип – телепні, які не здатні нічого досягти й не можуть осягнути принципи чи ключові моменти, як би вони це не робили; ще один тип – це ті, хто має вкрай фанатичні й безглузді погляди на все. І ще один тип – це ті, хто не здатний нічого навчитися, хто не здатний навіть навчитися говорити чи розмовляти, або як чітко висловлювати свої думки та погляди, щоб інші могли їх зрозуміти; хоча вони й дещо грамотні, але не можуть сформулювати висловлювання у своїх думках не можуть говорити чітко, ані виражати правильні погляди, ані будь-що доводити до кінця. Усі вони є людьми з недостатнім інтелектом. Які б ремесла чи навички вони не вивчали, вони постійно не здатні осягнути принципи та правила. Навіть якщо вони іноді добре виконують якесь ремесло чи навичку, це відбувається випадково; вони не знають, як їм це вдалося. Наступного разу, коли їм не вдається це зробити добре, вони так само не знають, чому. Вони не здатні нічого навчитися чи стати вправними в чомусь. Якщо їх попросять навчитися ремесла чи опанувати технічну навичку, скільки б часу вони не вчилися, вони осягнуть лише теорію. Вони стільки років слухали проповіді, але так і не зрозуміли істини. Якщо їх попросять узяти ці слова й ці конкретні твердження, про які часто бесідує Божий дім, і перетворити їх на принцип і шлях практики, вони не зможуть цього зробити, навіть якщо працюватимуть до смерті, і, як би їх не навчали. Це підтверджує, що ці люди мають недостатній інтелект. Деякі люди, роблячи щось у віці 50 чи 60 років, досягають точно таких самих результатів, як і в 30, не досягнувши жодного прогресу. За все своє життя вони не навчилися успішно жодної справи. Вони не байдикували, вони дуже уважні й докладають зусиль, але їм не вдалося нічого навчитися; це свідчить про те, що вони мають недостатній інтелект. Виходячи з того, про що ми бесідували, сфера того, що вважається недостатнім інтелектом, розширилася, чи не так? Чи ви самі вважали б себе людьми з недостатнім інтелектом? (Так.) Трохи, більшою чи меншою мірою. Чому Я так кажу? Більшість людей слухали проповіді п’ять років, але досі не розуміють, що таке істина, або які наміри Бога; а деякі люди слухали проповіді 10 або навіть 20 чи 30 років і досі не розуміють, що таке істина-реальність і що таке слова й доктрини, їхні роти сповнені доктрин, і вони чудово їх виголошують, – у цьому полягає проблема з їхнім інтелектом. Залишмо поки що сприймання істини, скажімо лише, що люди демонструють такі прояви щодо деяких зовнішніх речей і питань здорового глузду в людському житті: скільки б років вони чимось не займалися, їхні ситуація, стан і сприйняття залишаються такими ж, як і тоді, коли вони тільки починали вчитися; і як би їх не наставлялиі навчали чи як би вони не практикували, вони однаково не досягають жодного прогресу. Це і є недостатній інтелект.

Відбір і використання людей на основі того, чи є в них людськість, відповідає принципам; тож скажіть Мені, чи слід нам зрощувати й використовувати людей, які мають погану людськість, недостатній інтелект або в яких діють злі духи? Це абсолютно неприпустимо. Окрім цих кількох типів людей, які не відповідають принципам Божого дому щодо використання людей, більшість інших людей можна розумно використовувати на основі їхньої людськості. Ті, хто має середню людськість, яку не можна назвати ні поганою, ні доброю, можуть просто бути звичайними учасниками команди. Щодо тих, хто має досить добру людськість, хто досить раціональний і совісний, хто любить позитивні речі, хто особливо порядний, має почуття справедливості та здатний захищати інтереси Божого дому, то зрощуванню та використанню цих людей можна приділити особливу увагу. А щодо того, чи зрощувати та використовувати їх як лідерів або лідерів команд, чи для виконання якоїсь важливої роботи, це залежить від їхнього рівня та сильних сторін. Це і є зважування того, як використовувати різні типи людей на основі їхньої людськості.

Розумне використання людей різних типів на основі їхніх сильних сторін

Далі поговорімо про те, як використовувати різних людей на основі їхніх сильних сторін. Окрім рівня, деякі люди також мають певні професійні навички, у яких вони вправні. Що означає слово «сильні сторони»? (Мати навичку в спеціалізованій галузі, наприклад, уміти писати музику, грати на музичному інструменті чи малювати.) Розуміння теорії музики, мистецтва, а також танців і письма – усе це сильні сторони. Акторська майстерність і режисура – це сильні сторони, пов’язані з виробництвом фільмів, переклад – це лінгвістична сильна сторона, а виробництво відео та спецефекти – це також сильні сторони в конкретних галузях. Коли ми говоримо про сильні сторони, ми маємо на увазі професійні навички, пов’язані з центральною роботою церкви. Деякі люди вже мають базовий рівень володіння, а деякі вивчають це після приходу до Божого дому. Якщо людина має базовий рівень володіння, але її людськість не відповідає стандарту, і вона належить до тих, хто має недостатній інтелект, є злою людиною або злим духом, то її не можна використовувати. Якщо людськість людини відповідає стандарту, і вона володіє сильною стороною, якої потребує Божий дім, то її можна просувати, зрощувати й використовувати, призначивши в команду, що відповідає її сильним сторонам або пов’язана з професійними навичками, якими вона володіє, і негайно залучити до роботи. Деякі люди ще не володіють професійною сильною стороною, але готові вчитися й дуже швидко схоплюють. Якщо їхня людськість відповідає стандарту, то Божий дім може їх зрощувати й створювати умови для їхнього навчання, і таких людей також можна використовувати. Підсумовуючи, доручення обов’язків ґрунтується на рівні та сильних сторонах людей, і, наскільки це можливо, людей із різними сильними сторонами слід призначати для роботи у своїй галузі знань, щоб вони могли застосувати ці сильні сторони. Якщо їхні сильні сторони більше не потрібні Божому дому, їм можна доручити робити все, на що вони здатні, виходячи з їхнього рівня та людськості; це називається розумним використанням людей. Якщо Божий дім усе ще потребує їхніх сильних сторін, їм слід дозволити продовжувати виконувати свій обов’язок у цій галузі, і їх не можна довільно переводити, хіба що в цій професії працює занадто багато людей, і в такому разі слід скоротити кількість людей відповідно до ситуації, перепризначивши тих, хто найменш компетентний у своїй професії, на інші обов’язки; це і є розумне використання людей.

Є певний тип людей, які не мають якихось особливих навичок: вони можуть трохи писати статті, можуть співати в лад і можуть навчитися будь-чого, але вони не найкращі в цьому. У чому ж вони найкращі? Вони мають певний рівень, відносно розвинене почуття справедливості та певне розуміння того, як оцінювати й використовувати людей. Крім того, вони особливо вирізняються організаторськими навичками. Якщо дати такій людині завдання чи роботу, вона може організувати людей для її виконання. Водночас вона має працездатність; тобто, якщо дати їй роботу, вона здатна добре її виконати й завершити. У неї в голові є план, із кроками та структурою. Вона знає, як використовувати людей, як розподіляти час і кого залучити до цього завдання. Якщо виникає проблема, вона знає, як обговорити її розв’язання з усіма. Вона знає, як урівноважувати та розв’язувати всі ці питання. Така людина не лише має працездатність, а й відносно добре говорить. Її слова чіткі й упорядковані, і вона не плутає людей. Коли вона розподілила роботу, усім усе чітко зрозуміло, і кожен знає, що йому робити; ніхто не сидить без діла, і в роботі немає недоглядів. Її пояснення деталей роботи також відносно чіткі й упорядковані, а щодо особливо складних питань вона пропонує аналіз, бесіду та перераховує деталі, щоб усі зрозуміли питання, знали, як виконувати роботу та як рухатися далі. Крім того, вона також може бесідувати про те, які способи виконання дій можуть бути хибними, які методи роботи вплинуть на ефективність, на що людям слід звертати увагу під час роботи тощо. Тобто, перш ніж почати працювати, вона думає більше за інших – вона думає детальніше, реалістичніше та всебічніше за інших. З одного боку, у неї є голова на плечах, а з іншого – вона красномовна. Мати голову на плечах означає, що вона робить усе організовано, поетапно, за планом і з великою ясністю. Бути красномовними означає, що вона може за допомогою мови чітко й зрозуміло висловлювати думки, плани та розрахунки, що в неї в голові, і що вона знає, як говорити просто й лаконічно, щоб її слухачі не плуталися. Вона висловлюється мовою, яка є особливо чіткою, точною, правдивою та доречною. Ось що означає бути красномовними. Такі люди красномовні, мають працездатність, організаторські навички, а крім того, у них є почуття відповідальності, і вони відносно наділені почуттям справедливості. Вони не є безвідмовними людьми чи миротворцями. Коли вони бачать, як злі люди спричиняють переривання й завади в роботі церкви, або телепнів і мерзенних людей, які не займаються своїми належними справами й поводяться вивертливо, вони гніваються, відчувають невдоволення й можуть оперативно розв’язувати та долати ці проблеми, а також захищати роботу та інтереси Божого дому. Почуття відповідальності та почуття справедливості – хіба ці прояви не є видатними рисами людськості такого типу людей? (Так.) Такі люди можуть бути не дуже товариськими або не дуже вправними в якійсь конкретній професійній навичці, але якщо вони мають риси, які Я щойно описав, їх можна зрощувати як лідерів і працівників. Ці риси також є їхніми сильними сторонами, тобто вони красномовні, мають працездатність, організаторські навички та відносно наділені почуттям справедливості. Почуття справедливості має вирішальне значення. Чи є в злих людей і антихристів почуття справедливості? (Ні.) Антихристи мають нечестиву природу; для них неможливо мати почуття справедливості. Ще одна вирішальна річ полягає в тому, що така людина має духовне розуміння та здатність сприймати істину; це пов’язано з її рівнем. Сильні сторони такої людини – це ті риси людськості й таланти, про які Я щойно згадав, а також три стандарти: здатність сприймати істину, нести ношу заради церкви та мати працездатність. Таких людей можна зрощувати як лідерів; із цим немає жодних проблем. Окрім голови на плечах і рівня, лідер мусить мати здатність сприймати істину, а також організаторські навички та працездатність у своїй роботі, а ще красномовство. Деякі люди мають дуже добрий рівень, вони мають духовне розуміння, але коли доходить до бесіди на зібраннях, вони допускають повний безлад у тому, що намагаються сказати, їм абсолютно бракує здатності організувати свою мову, і те, що вони говорять, абсолютно позбавлене логіки. Чи можна таких людей зрощувати як лідерів? (Ні.) Деякі люди ледве справляються з розмовою з дуже невеликою кількістю людей; вони можуть бесідувати про деякі стани, думки та сприйняття істини, і вони можуть підтримувати й забезпечувати інших і допомагати їм, але в присутності більшої кількості людей вони не наважуються говорити, відчувають страх і можуть навіть нервувати до сліз. Чи можна таких людей зрощувати? Людину з досить слабкою та боязкою людськістю, схильну до страху сцени, якщо вона має людськість, сильні сторони та здатність до сприймання, щоб бути лідером, можна зрощувати, щоб вона стала лідером команди або церковним лідером. Спочатку просто зрощуйте та готуйте її; після того, як вона певний час здобуватиме досвід, вона набуде проникливості й завдяки цьому стане трохи сміливішою, і більше не боятиметься говорити й не матиме страху сцени. Підсумовуючи, коли йдеться про тих, хто має риси людськості та сильні сторони, про які ми щойно бесідували, їх можна зрощувати, щоб вони стали лідерами, доки їхня людськість відповідає стандарту. Як ми говорили минулого разу, для того, щоб когось зрощували як лідера, йому не обов’язково розуміти всі істини, бути здатним коритися Богові, мати богобоязливе серце тощо. Відповідність цим критеріям не абсолютно обов’язковою. Якщо людина має певний рівень, має духовне розуміння та здатна приймати істину, то її можна просувати та зрощувати. Хіба це не розумне використання людей? (Так.) Найважливіший критерій – чи відповідає людськість людини стандарту.

Деякі люди, послухавши, що Я сказав, вважають, що вони вже відповідають критеріям для того, щоб бути лідером, і їх слід просувати. Це непорозуміння з їхнього боку, чи не так? Невже бути лідером – це так просто? Вони думають: «Я дуже методичний, маю організаторські навички й красномовство, адже можу чітко пояснити навіть найскладніші питання, то чому Божий дім мене не просуває? Чому брати й сестри не обирають мене лідером? Чому лідери вищого рівня не помічають, що я талановитий?» Не хвилюйся. Якщо ти справді відповідаєш критеріям, щоб бути лідером або працівником, то рано чи пізно тебе просунуть і дозволять тобі вправлятися. Зараз важливо те, що ти мусиш багато вправлятися в практикуванні істини й вирішенні справ згідно з принципами, а також ініціативно допомагати іншим і розв’язувати реальні проблеми обраних Богом людей. Коли Божі обранці побачать, що ти маєш хороший рівень і можеш розв’язувати реальні проблеми, вони порекомендують і оберуть тебе. Якщо ти не проявляєш ініціативи, щоб зробити хоч трохи реальної роботи, а просто чекаєш дня, коли тебе раптом оберуть лідером або Вишнє просуне тебе як виняток, – цього ніколи не станеться. Ти мусиш зробити якусь реальну роботу, щоб усі могли її побачити; щойно всі на власні очі побачать твої сильні сторони й відчують, що ти – та людина, яку слід просувати, зрощувати й використовувати, вони, природно, порекомендують і оберуть тебе. Якщо ти прямо зараз відчуваєш, що придатний бути лідером, але ніхто тебе не обрав і Божий дім тебе не просунув, то чому так? Одне можна сказати напевно: брати й сестри тебе ще не визнали. Можливо, річ у твоїй людськості, можливо, у твоєму прагненні, а можливо, у твоїх сильних сторонах чи рівні. Якщо брати й сестри не визнають або не схвалюють один із цих аспектів, вони не оберуть і не порекомендують тебе. Тож ти мусиш продовжувати наполегливо працювати, продовжувати прагнути й вправлятися, і коли ти по-справжньому зрозумієш істину й зможеш вирішувати справи згідно з принципами, люди, природно, порекомендують і оберуть тебе; усе станеться само собою, коли для цього будуть належні умови. Не потрібно постійно чекати на те, щоб стати лідером, або повсякчас думати про це; це надмірне бажання. Ти повинен мати звичайне серце, бути тим, хто прагне до істини, бути уважним до Божих намірів і вчитися бути покірним і терплячим. Ти не можеш сліпо прагнути стати лідером; це амбіція, і це неправильний шлях. Ти не повинен постійно мати цю амбіцію та жагу. Навіть якщо ти справді маєш належний рівень, ти мусиш почекати, доки не увійдеш в істину-реальність, перш ніж зможеш упоратися із завданням служіння як лідер або працівник. Якщо ти не розумієш істину й не знаєш, як її практикувати, то навіть якщо тебе оберуть лідером або працівником, ти не зможеш виконувати жодної реальної роботи, і тебе доведеться відсторонити й відсіяти, що трапляється часто. Якщо ти вважаєш себе придатним бути лідером, що володіє талантом, рівнем і людськістю для лідерства, проте Божий дім тебе не просунув і брати та сестри тебе не обрали, як ти повинен ставитися до цієї справи? Тут є шлях практики, яким ти можеш слідувати. Ти мусиш досконало пізнати себе. Подивися, чи не зводиться все до того, що в тебе проблема з людськістю, або що відкриття якогось аспекту твого розбещеного характеру відштовхує людей; чи, може, річ у тому, що ти не володієш істиною-реальністю й непереконливий для інших, або що виконання твого обов’язку не відповідає стандарту. Ти мусиш розмірковувати над усіма цими речами й побачити, у чому саме ти не дотягуєш. Після того, як ти деякий час порозмірковуєш і знайдеш, у чому твоя проблема, ти мусиш негайно шукати істину, щоб розв’язати її, увійти в істину-реальність і прагнути досягти змін і зростання, щоб, коли оточуючі це побачать, вони сказали: «Останнім часом він став набагато кращим, ніж раніше. Він працює ґрунтовно й серйозно ставиться до своєї справи, і він особливо зосереджений на істині-принципах. Він не робить нічого імпульсивно чи недбало, і він більш сумлінний і відповідальний у своїй роботі. Раніше він любив час від часу вихвалятися й постійно виставляв себе напоказ, але тепер він набагато скромніший і вже не такий зверхній. Навіть якщо він і може щось зробити, він цим не хвалиться, і, закінчивши щось, він неодноразово розмірковує над цим, боячись зробити щось не так. Він діє набагато обережніше, ніж раніше, і з богобоязливим серцем – і, що найголовніше, він може бесідувати про істину, щоб розв’язати деякі проблеми. Він справді зріс». Оточуючі, які деякий час взаємодіяли з тобою, виявляють, що ти зазнав очевидних змін і зростання; у своєму людському житті, у тому, як ти живеш по-людськи й вирішуєш справи, у своєму ставленні до роботи й до істин-принципів – в усьому ти докладаєш більше зусиль, ніж раніше, і ретельний у своїх словах і діях. Брати й сестри все це бачать і беруть до серця. Можливо, тоді ти зможеш висунути свою кандидатуру на наступних виборах, і в тебе буде надія на обрання лідером. Якщо ти зможеш по-справжньому виконувати якийсь важливий обов’язок, ти здобудеш Боже благословення. Якщо ти справді маєш ношу, таке почуття відповідальності й бажаєш нести тягар, тоді поспішай і вправляйся. Зосередься на практикуванні істини й дійди до того, щоб діяти за принципами. Щойно ти матимеш життєвий досвід і зможеш писати статті-свідчення, ти по-справжньому зростеш. І якщо ти можеш свідчити про Бога, то, безумовно, здобудеш роботу Святого Духа. Якщо Святий Дух працює над тобою, це означає, що Бог дивиться на тебе з прихильністю, і зі Святим Духом, що веде тебе, твоя можливість скоро з’явиться. Ти можеш мати ношу зараз, але твій духовний зріст недостатній, а твій життєвий досвід занадто поверховий, тож навіть якби ти став лідером, то міг би легко впасти. Ти мусиш прагнути до життя-входження, спершу розібратися зі своїми надмірними бажаннями, охоче бути послідовником і дійти до справжньої покори Богові, без жодних нарікань на те, що Він улаштовує чи організовує. Коли ти матимеш такий духовний зріст, твоя можливість з’явиться. Те, що ти бажаєш узяти на себе важкий тягар, що ти маєш цю ношу, – це добре. Це показує, що ти маєш ініціативне серце, яке прагне до прогресу, і що ти хочеш бути уважним до Божих намірів і слідувати Божій волі. Це не амбіція, а справжня ноша; це відповідальність тих, хто прагне до істини, і мета їхнього прагнення. У тебе немає егоїстичних мотивів, і ти дієш не заради себе, а щоб свідчити про Бога й задовольняти Його – саме це найбільше благословляється Богом, і Він зробить для тебе належні влаштування. А поки що просто займайся прагненням до життя-входження, спершу належно виконуй свій обов’язок, а потім напиши кілька статей з досвідними свідченнями, щоб свідчити про Бога. Якщо твої свідчення будуть правдивими й практичними, люди, які їх читатимуть, захоплюватимуться тобою й любитимуть тебе, і будуть готові спілкуватися з тобою й рекомендувати тебе, і так з’явиться твоя можливість. Тому, перш ніж з’явиться можливість, ти неодмінно мусиш озброїтися істиною. Спершу здобудь практичний досвід, і тоді в тебе, природно, з’явиться справжнє свідчення; результати виконання твого обов’язку ставатимуть дедалі кращими, і того часу ти не зможеш сховатися, навіть якби захотів, і брати та сестри навколо тебе порекомендують тебе. Це тому, що люди, які мають істину-реальність, потрібні не тільки Божому дому, а й Божим обранцям; усі люблять спілкуватися з людьми, які мають істину-реальність, і всі люблять проводити час із друзями, які мають істину-реальність. Якщо ти дійдеш до такого рівня досвіду, і всі побачать, що ти маєш справжнє свідчення, і визнають, що ти маєш істину-реальність, ти не зможеш уникнути того, щоб стати лідером, навіть якби захотів, і брати та сестри наполягатимуть на твоєму обранні. Хіба не так? Коли блудний син навертається й повертається до Бога, Бог у Своєму серці задоволений, щасливий і втішений. Як людина з істиною-реальністю, як ти можеш не бути використаним Богом? Це було б неможливо. Божий намір – здобути більше людей, які можуть свідчити про Нього; Він прагне вдосконалити всіх, хто любить Його, і якнайшвидше довершити групу людей, які єдині з Ним серцем і розумом. Тому в Божому домі всі, хто прагне до істини, мають великі перспективи, а перспективи тих, хто щиро любить Бога, безмежні. Кожен повинен розуміти Божий намір. Мати цю ношу – це справді позитивна річ, і це те, що мусять мати люди із совістю й розумом, але не кожен обов’язково зможе взяти на себе важкий тягар. Звідки ця розбіжність? Якими б не були твої сильні сторони чи здібності, і яким би високим не був твій IQ, вирішальним є твоє прагнення і шлях, яким ти йдеш. Якщо твоя людськість відповідає стандарту і ти маєш певний рівень, але ти не той, хто прагне до істини, а просто маєш добру людськість і певне почуття ноші, чи зможеш ти добре виконувати лідерську роботу в церкві? Чи гарантуєш ти, що зможеш вирішувати проблеми за допомогою істини? Якщо ти не можеш цього гарантувати, то ти досі некомпетентний у своїй роботі. Навіть якби тебе обрали або призначили лідером, ти однаково не зміг би виконувати роботу, то який у цьому сенс? Хоча це задовольнило б твоє марнославство, це зашкодило б братам і сестрам і затримало б роботу церкви. Якщо ти відповідаєш критеріям, щоб бути лідером або працівником, і ти той, хто прагне до істини, а також маєш деякі досвідні свідчення, то ти, безумовно, зможеш добре виконувати лідерську роботу, тому що ти маєш досвідні свідчення, ти той, хто розуміє істину, і можеш нести важку ношу церковного лідера. Те, що твоя людськість відповідає стандарту і ти також маєш певні сильні сторони, – це лише базові критерії для того, щоб Божий дім тебе просував, зрощував і використовував, але те, чи зможеш ти добре виконувати лідерську роботу, залежить від того, чи маєш ти реальний досвід та істину-реальність – ось що найважливіше. Деякі люди – порядні та прагнуть до істини, але вони вірять лише три-п’ять років і не мають практичного досвіду. Чи можуть такі люди добре виконувати лідерську роботу в церкві? Боюся, вони не будуть компетентними в цій роботі. У чому вони не дотягують? Їм бракує практичного досвіду, і вони ще не дійшли до розуміння істини. Навіть якщо вони можуть говорити багато слів і доктрин, їм усе ж не під силу розв’язувати проблеми за допомогою істини. Тому вони досі некомпетентні в лідерській роботі й потребують подальшого вправляння, щоб досягти розуміння істини та входження в істину-реальність. Візьмімо, наприклад, людину, чия людськість відповідає стандарту, яка досить чесна, рідко бреше й обманює, і яка виконує свій обов’язок, не створюючи переривань чи завад, але яка слабка у прагненні до істини; чи можна таку людину зрощувати, щоб вона стала лідером або працівником? Це було б дуже важко. Чи зможе людина, яка відповідає критеріям для просування, зрощування й використання, але не прагне до істини, стати тим, хто прагне до істини, якщо її просунуть на посаду лідера або працівника? Чи зможе вона почати прагнути до істини? Чи зможе вона увійти в істину-реальність, попрацювавши лідером або працівником певний час? Це було б неможливо. Незалежно від того, яким критеріям відповідає людина, доки вона не є тим, хто прагне до істини, її абсолютно не можна обирати або просувати як лідера чи працівника. Якщо людина володіє людськістю й рівнем, що відповідають стандарту, а також здатна приймати істину й зазнавати деяких змін, то її можна просувати, зрощувати й використовувати, і, як наслідок, вона отримає можливість вправлятися, увійти в істину-реальність і стати на шлях до спасіння й удосконалення. Тому, кого б Божий дім не просував на посаду лідера, працівника чи куратора, мета полягає не в тому, щоб задовольнити твої особисті бажання й амбіції, і не в тому, щоб здійснити твої жадання, а в тому, щоб дати тобі змогу розпочати шлях спасіння та стати вдосконаленою людиною.

Що стосується тих, чий інтелект не зовсім достатній, вони також мають бажання добре виконувати свій обов’язок і хочуть захищати інтереси Божого дому, але їм бракує мудрості, вони не знають, як діяти згідно з принципами, і не можуть бачити жодну справу наскрізь. У певний момент вони стикаються зі спокусою і піддаються їй, і в результаті зраджують інтереси церкви, зраджують братів і сестер і завдають шкоди роботі Божого дому. Як нам поводитися з такими людьми, які є телепнями й мають недостатній інтелект, і як до них ставитися? Що стосується таких телепнів, яким бракує духовного розуміння і які мають недостатній інтелект, то кожного з них слід відсторонити й скоригувати їм призначені обов’язки, і жодного з них не можна використовувати. Якщо використовувати таких людей, вони можуть у будь-який момент спричинити неприємності в роботі Божого дому – таких уроків дуже багато. Нині є багато людей, які зовні мають певну людську подобу, але не можуть бесідувати про жодну істину-реальність. Вони вірять у Бога багато років, але залишаються в цьому стані. Слід чітко бачити корінь цієї проблеми: це проблема надзвичайно низького рівня й браку духовного розуміння. Такі люди не зміняться, скільки б років вони не вірили в Бога, і не досягнуть значного прогресу, попри всі проповіді, які вони слухали. Їх можна лише відставити вбік, щоб вони надавали послуги в той мізерний спосіб, на який здатні. Це хороший спосіб поводитися з ними чи ні? (Хороший.) Деякі люди з недостатнім інтелектом і кому бракує здібностей не можуть зрозуміти Божих слів узагалі, навіть читаючи їх кілька років, і не розуміють проповідей, попри те, що слухають їх кілька років. Чи досі корисно видавати таким людям книги Божих слів? (Ні, не корисно.) Книги Божих слів не слід видавати людям із недостатнім інтелектом, тому що це даремно й рівнозначно марнотратству, і всі, що їм було видано, слід негайно забрати назад. Це не для того, щоб позбавити їх права читати Божі слова, а тому, що їхній інтелект не дотягує. Навіть якщо такі люди живуть церковним життям, вони не можуть зрозуміти істину, не кажучи вже про виконання обов’язку. Такі люди – це непотріб, чи не так? Ви повинні знати, як поводитися з непотребом. Деякі люди зовні здаються досить простодушними, але їхній інтелект настільки жалюгідний, що вони не можуть навіть належно виконувати жодну фізичну роботу, і псують усе, за що беруться. Якщо їх попросити виконати якусь роботу, вони неодмінно щось зіпсують, тому таких людей не можна використовувати. Якщо ти попросиш їх принести відро води, вони перекинуть пляшку з олією. Якщо ти попросиш їх помити миску, вони розіб’ють тарілку. Якщо ти попросиш їх приготувати їжу, вони або приготують забагато, або замало, або вона буде занадто солоною, або занадто прісною. Вони вкладають у це душу, але як би вони не старалися, у них не виходить добре, і вони навіть не можуть добре впоратися з фізичною працею. Чи можна використовувати таких людей? (Ні.) Тож якщо їх не можна використовувати, що їх слід просити робити? Чи означає це, що їм не дозволено вірити в Бога і що Божий дім їх не хоче? Ні, не означає. Просто не дозволяйте їм виконувати обов’язок. Якщо вони не виконують як годиться те, що належить до сфери нормального людського життя, – включно з повсякденними загальноприйнятими речами та рутинними справами щоденного життя – або нездатні робити такі речі, то вони не придатні для виконання обов’язку в Божому домі.

Хоча деякі люди не володіють доброю людськістю чи якимись особливими талантами, і тим більше їх не можна зрощувати на лідерів, вони все ж можуть виконувати деяку фізичну роботу. Наприклад, годувати курей і качок, годувати свиней і пасти овець – це робота, яку вони можуть виконувати добре. Якщо дати їм просту роботу, вони можуть виконати її добре, якщо вкладуть у неї душу, і тому такі люди можуть виконувати обов’язок у Божому домі. Хоча це одна проста робота, вони можуть вкласти в неї душу й виконати зобов’язання, а також можуть ставити до себе вимоги згідно з Божими словами та істиною-принципами. Незалежно від того, велика робота чи мала, важлива чи неважлива, зрештою, вони можуть добре виконати ту одну роботу, яка їм доручена. Вони можуть не тільки добре годувати курей, щоб ті нормально неслися, але й захистити курей від того, щоб їх потягли вовки. Якщо вони почують виття вовка, вони негайно повідомлять свого куратора, намагаючись уникнути будь-яких прикрих випадків під час виконання роботи й завдання, довірених їм Божим домом. Якщо вони працюють так, то вони відносно віддані, і це зараховується як здатність виконувати своє зобов’язання й добре робити роботу. У всьому іншому – в особистому житті, у тому, як вони живуть по-людськи та вирішують справи, – вони мають певні недоліки; наприклад, вони не вміють взаємодіяти й розмовляти з іншими або бесідувати з іншими про свій стан, а іноді бувають вередливими. Чи вважається це проблемою? Чи можна не використовувати їх через ці проблеми? (Ні, не можна.) Деякі люди погано дотримуються особистої гігієни; вони не миють волосся щонайменше десять днів і загалом погано пахнуть. Інші голосно їдять і п’ють, коли оточуючі відпочивають, і в інший час теж шумлять, наприклад, коли ходять, зачиняють двері й розмовляють, – вони невиховані й не мають манер. Як слід ставитися до таких людей? Усі мусять ставитися до них із розумінням, допомагати й підтримувати їх із люблячим серцем, бесідувати з ними про те, що таке нормальна людськість, і давати їм можливість потроху змінюватися. Оскільки ви всі разом, ви мусите навчитися уживатися. Таких людей можна використовувати, доки вони здатні належним чином виконувати свою роботу, нести її тягар і не роблять нічого, що спричиняє переривання й завади. Деякі люди розумні, мають хороший рівень і старанно працюють, і вони можуть виконувати свої зобов’язання й добре справлятися з дорученою їм роботою, тому їх можна зрощувати й використовувати. Але деякі люди мають настільки низький рівень, що не можуть добре виконувати навіть одну роботу; вони ледве справляються з годуванням курей, але якщо їм доведеться годувати ще й качок та гусей, вони розгубляться й не знатимуть, як це робити. Справа не в тому, що вони не хочуть робити це добре, а в тому, що їхній рівень занадто низький. Їхній мозок має свої обмеження, вони вміють виконувати лише одне завдання, і якщо їм дати ще одне, це вище їхніх можливостей. Вони не вміють планувати, тому просто все псують. Такі люди придатні лише для виконання однієї роботи за раз. Не давайте їм кілька робіт, тому що вони не зможуть із ними впоратися. Не думайте, що якщо вони можуть добре виконати одну роботу, то, безперечно, зможуть виконати дві чи три; це не обов’язково так, і це залежить від їхнього рівня. Нехай вони спочатку спробують виконати дві роботи. Якщо в них хороший рівень і вони можуть це потягнути, тоді ви можете так їх організувати. Якщо вони не можуть одночасно добре виконувати дві роботи й усе псують, це означає, що це вище їхнього рівня, тому ви мусите негайно забрати в них другу роботу. Це тому, що через спостереження й випробувальний термін ви виявили, що вони придатні лише для виконання однієї роботи за раз, а не кількох складних робіт, і що в них для цього немає належного рівня. Деякі люди відносно розумні й мають відносно хороший рівень, і якщо ти даси їм кілька робіт, вони зможуть їх добре виконати. Наприклад, якщо ти попросиш їх готувати їжу, годувати курчат і доглядати за городом, вони зможуть щодня вчасно готувати їжу, у вільний час доглядаючи за городом, своєчасно поливаючи й прополюючи його, а також вчасно годуючи курчат. Деякі люди можуть сказати: «Оскільки в них такий рівень, нехай вони візьмують на себе й церковну роботу й стануть церковними лідерами». Чи буде це правильно? Хоча вони здатні виконувати деякі фізичні завдання й повсякденні справи, коли йдеться про те, щоб бути церковним лідером, це вимагає окремої оцінки; це не те, що можна виміряти на основі виконання ними цих простих, побутових робіт. Це тому, що бути церковним лідером – це не фізична робота, це слід вимірювати за принципами лідерства. Однак, якщо ця людина володіє рівнем і талантом, щоб бути церковним лідером, і її людськість досить добра, було б недоречно, якби ти доручив їй виконувати побутову роботу; це називається неналежним використанням людей. Церковні лідери можуть щонайбільше виконувати ще одну роботу за сумісництвом, пов’язану з повсякденним життям, і трохи більше приділяти їй уваги, коли вони не зайняті, – це їх не втомить. Що стосується дрібних, рутинних справ і цих фізичних завдань, люди можуть виконувати стільки з них, скільки їм під силу. Чи є хтось, хто може взяти на себе всі ці завдання? Чи є хтось із таким рівнем? (Ні.) Можливо, їхнього рівня та здібностей достатньо, але є одна річ, якої їм не вистачатиме, і це життєва сила. Люди – смертні, їхня життєва сила обмежена, і кількість робіт, які вони можуть виконувати, також обмежена. Люди з високою життєвою силою можуть працювати до 12 годин на день, тоді як люди із середньою життєвою силою зазвичай можуть працювати вісім годин, а люди з низькою життєвою силою – лише чотири-п’ять годин. Тому, чи використовуєш ти людину для виконання фізичної роботи, церковної лідерської роботи чи роботи, що вимагає професійних навичок, ти мусиш враховувати, для чого вона найкраще підходить, і, доручивши їй найбільш підходящу роботу, якщо вона не може її виконати, доручи їй щось інше. Якщо ти не доручаєш їй роботу відповідно до того, для чого вона найкраще підходить, це помилка в тому, як ти використовуєш людей. Для тих людей, яких не можна в першу чергу просувати, зрощувати й використовувати, навіть якщо їх просять виконувати фізичну роботу, їх слід призначати на цю роботу на основі їхнього рівня та здібностей. Якщо, водночас добре виконуючи свою одну призначену роботу, вони досі здатні виконувати іншу роботу, то їх можна попросити виконувати кілька інших фізичних робіт за сумісництвом, доки це не впливає на їхню основну роботу. Деякі люди фізично сильні й можуть виконувати три роботи одна за одною; закінчивши одну роботу, у них ще залишається життєва сила, і більшу частину часу вони вільні. Але неправдиві лідери сліпі й не знають, як розподіляти роботу, і не усвідомлюють, що це проблема, тому вони доручають цим людям виконувати лише одну роботу, що є помилкою.

Щойно Я говорив про людей із недостатнім інтелектом, які не мають особливих навичок і здатні лише на фізичну працю. Є також люди, які мають якусь хворобу й нездатні навіть на фізичну працю, і в яких болить голова, живіт або спина, щойно вони роблять щось хоч трохи фізичне. Як слід призначати обов’язки таким людям, якщо вони придатні для виконання обов’язку? Слід розглянути різні аспекти, такі як стан їхнього здоров’я, а також їхню людськість і рівень, щоб з’ясувати, які обов’язки вони придатні виконувати в Божому домі. Якщо їхнє здоров’я настільки погане, що вони не можуть виконувати жодної роботи, мусять робити перерву після нетривалої праці, а також потребують догляду; якщо вони не можуть належним чином виконувати обов’язок самостійно, і для догляду за ними потрібно призначати ще одну людину, то це зовсім не варте того. Такі люди не придатні для виконання обов’язку, тож нехай ідуть додому й одужують. У жодному разі не використовуйте нікого, хто настільки серйозно хворий, що порив вітру, ймовірно, звалить його з ніг. Якщо їхнє здоров’я не надто погане, і річ лише в тому, що в них болить живіт, якщо вони з’їдять щось не те, або в них болить голова від надмірної розумової праці, тож вони можуть працювати лише на три-чотири години менше, ніж нормальна людина, або виконувати половину роботи нормальної людини, то таких людей досі можна використовувати, доки вони відповідають іншим критеріям. Хіба що вони самі про це скажуть: «Моє здоров’я занадто погане, щоб терпіти ці труднощі. Я хочу піти додому одужувати. Коли я одужаю, я повернуся й виконуватиму свій обов’язок», – тоді негайно погоджуйся й не намагайся впливати на їхній спосіб мислення; це не матиме жодного ефекту, навіть якщо ти це зробиш. Є прислів’я: «Робота з-під палки не йде в руки»; у кожного своя віра, рішучість і прагнення. Деякі люди можуть сказати: «Хіба річ не в тому, що вони іноді почуваються трохи недобре й у них трохи мало енергії? Люди можуть почуватися недобре, якщо з’їдять щось не те, але через кілька днів усе буде гаразд; чи є потреба їм іти додому одужувати? Хіба їхній головний біль і запаморочення не минуть після хорошого сну? Хіба вони не зможуть тоді нормально працювати? Хіба це така велика справа?» Можливо, для тебе це й не велика справа, але деякі люди відрізняються від інших тим, наскільки вони цінують свою плоть, а в деяких людей справді є проблеми зі здоров’ям. У таких випадках, якщо вони подають прохання повернутися додому, щоб відпочити й одужати, церква має швидко погодитися, не висувати до них вимог, не ускладнювати їм життя й особливо не намагатися впливати на їхній спосіб мислення. Деякі неправдиві лідери постійно працюють над такими людьми, кажучи: «Подивіться, до якого етапу дійшла Божа робота зараз. Лиха стають дедалі більшими, з’явилися чотири криваві місяці, і тепер пандемія настільки поширена, що в невіруючих немає шансів вижити! Ти в Божому домі, виконуєш свої обов’язки й насолоджуєшся Божою благодаттю – ти не наражатимешся на небезпеку й можеш також здобути істину й життя – яке це велике благословення! Ця незначна проблема, яку ти маєш, – ніщо. Ти мусиш її подолати й молитися до Бога. Бог неодмінно тебе зцілить. Просто читай Божі слова, вивчи ще кілька гімнів, і твоя хвороба, природно, мине, якщо ти не думатимеш про неї. Хіба в Божих словах не сказано: «Перебувати у хворобі – значить бути хворим»? Ти зараз перебуваєш у хворобі. Якщо ти постійно думатимеш про хворобу, то хвороба стане серйозною. Якщо ти не думатимеш про неї, то твоя хвороба зникне, чи не так? Так ти зростеш у вірі й не захочеш іти додому відпочивати. Твоє повернення додому для відпочинку називається жаданням плотських утіх». Не намагайтеся впливати на їхній спосіб мислення, це робити нерозумно. Вони не можуть витримати навіть невеликого тимчасового дискомфорту й просто хочуть піти додому відпочити, і не можуть подолати навіть незначних труднощів, що доводить, що вони не виконують свій обов’язок щиро. Насправді такі люди не мають наміру виконувати свій обов’язок у довгостроковій перспективі, вони не роблять цього щиро, не бажають платити ціну, і тепер вони нарешті знайшли можливість і привід, щоб повністю втекти. У своєму серці вони радіють, що вони такі розумні та що ця хвороба прийшла якраз вчасно. Тому, що б ви не робили, не спонукайте їх залишитися. Вони ненавидітимуть кожного, хто намагатиметься схилити їх до того, щоб залишитися, і проклинатимуть кожного, хто намагатиметься вплинути на їхній спосіб мислення. Хіба ти цього не розумієш? Звісно, деякі люди справді хворі, і вже давно, і бояться, що якщо вони продовжуватимуть, їхнє життя опиниться під загрозою. Вони не хочуть створювати жодних проблем Божому дому або впливати на виконання обов’язків іншими людьми. Вони відчувають, що щойно їхнє здоров’я їх підведе, їм доведеться покладатися на братів і сестер, щоб ті про них піклувалися, і їм соромно змушувати Божий дім піклуватися про них, тому вони мудро беруть ініціативу на себе й просять дозволу піти додому. Як слід поводитися в цій ситуації? Так само, дозволивши їм без зайвих слів піти додому й відпочити. Божий дім не боїться проблем, він просто не хоче змушувати людей робити щось проти їхньої волі. Крім того, у всіх людей є певні особисті й реальні труднощі. Люди, що живуть у плоті, усі хворіють, і хвороби плоті – це проблема, яка існує в реальності, – ми поважаємо факти. Деякі люди справді не можуть виконувати свої обов’язки через серйозну хворобу, і якщо їм потрібно, щоб Божий дім надав їм зручності, або їм потрібно, щоб брати й сестри надали засоби чи запропонували якісь поради щодо лікування, Божий дім із радістю це надасть. Якщо вони не хочуть завдавати незручностей Божому дому й у них є гроші, засоби й можливості, щоб піти й лікуватися, це теж добре. Підсумовуючи, якщо це тому, що їхнє здоров’я не дозволяє їм продовжувати виконувати свої обов’язки в Божому домі або продовжувати зрощуватися Божим домом, то вони можуть обґрунтовано подати прохання, і Божий дім негайно на нього погодиться. Ніхто не повинен впливати на їхній спосіб мислення або висувати вимоги, оскільки це було б недоречно й позбавлено раціональності. Ось такі заходи вживаються для таких людей.

Як ставитися до кількох особливих типів людей

I. Як поводитися з людьми, які не займаються належною працею

Деякі люди мають непогану людськість, у них є сильні сторони та світлий розум, вони нормально говорять, зазвичай дуже оптимістичні й дуже ініціативні у виконанні свого обов’язку, але в них є один недолік – вони дуже сентиментальні. Слідуючи за Богом і виконуючи свій обов’язок у церкві, вони постійно сумують за своєю сім’єю та родичами або постійно думають про смачну їжу з рідного міста, і їм боляче, що вони не можуть її поїсти, а це, своєю чергою, впливає на виконання ними свого обов’язку. Є й інший тип людей, яким подобається жити на самоті в одному місці і мати власний простір. Коли вони перебувають із братами та сестрами, то відчувають, що темп роботи занадто швидкий і що в них немає особистого життєвого простору. Вони постійно відчувають тиск і завжди почуваються сковано й незручно, живучи з братами та сестрами. Вони завжди хочуть робити все, що їм заманеться, і вільно собі потурати. Вони не хочуть виконувати свій обов’язок разом з усіма іншими й постійно думають про повернення додому. Їм завжди неприємно виконувати свій обов’язок у Божому домі. Хоча з братами та сестрами легко ладнати, і в Божому домі їх ніхто не кривдить, їм дещо важко дотримуватися розкладу роботи та відпочинку – коли вранці всі встають, вони хочуть поспати довше, але їм соромно, а коли вночі всі вже відпочивають, вони не хочуть лягати спати й завжди прагнуть зайнятися чимось, що їх цікавить. Іноді їм дуже хочеться з’їсти щось конкретне, але цього немає в їдальні, і їм надто соромно просити. Іноді вони хочуть піти на прогулянку, але ніхто інший про це не просить, тому вони не наважуються собі потурати. Вони завжди обережні й обачні та бояться, що з них сміятимуться, зневажатимуть їх або назвуть інфантильними. Якщо вони погано виконують свій обов’язок, їх іноді обтинають. Вони відчувають, ніби щодня перебувають у напрузі, немов ходять по тонкому льоду, і вони досить нещасливі. Вони думають: «Пам’ятаю, що коли я був удома, то був маленькою дитиною в сім’ї, вільним і нічим не обмеженим, наче янголятко. Яким же я був щасливим! Я зараз виконую свій обов’язок у Божому домі, то чому ж від мене колишнього не лишилося й сліду? Я більше не можу робити все, що хочу, як раніше», – і тому вони не хочуть жити таким життям. Але вони не наважуються сказати про це своєму лідеру й постійно поширюють ці думки серед людей навколо, завжди сумують за домом і потайки плачуть у ліжку вночі. Що слід робити з такими людьми? Кожен, кому відомо про цю справу, має негайно повідомити про це, лідерові слід негайно з’ясувати, чи правдиве це повідомлення, і якщо так, то цій людині можна дозволити повернутися додому. Вони насолоджуються їжею, питвом і гостинністю Божого дому, але однаково не бажають виконувати свій обов’язок і завжди не в гуморі, почуваючись скривдженими й нещасними, тож якнайшвидше відправляйте їх геть. Це не той випадок, коли в людей такого сорту настрій тимчасовий, і вони потім усе обмірковують і розв’язують цю проблему. Особиста воля деяких людей – непохитно виконувати свій обов’язок, і хоча вони сумують за домом, вони знають, що це за проблема, і здатні шукати істину та розв’язувати її. У випадку таких людей немає потреби відпускати їх або турбуватися про них. Ситуація, про яку ми говоримо, – це коли люди, яким за 30, досі поводяться, як діти, так і не дорослішаючи, і завжди залишаються нестабільними. Вони роблять лише те, що їх просять, а коли їм нічого робити, вони думають про розваги та базікання на сторонні теми й ніколи не хочуть займатися належною працею. Невіруючі говорять про влаштованість у віці 30 років. Улаштованість означає займатися своєю належною працею, бути здатним узяти на себе роботу й забезпечувати себе, знати, що треба займатися належними справами, менше часу витрачати на розваги й не відкладати свою належну працю. Що означає «поводитися, як діти»? Це означає бути нездатним узяти на себе будь-яку належну працю, завжди хотіти відволікатися й постійно бажати гуляти, блукати, байдикувати, мати перекуси, дивитися серіали, базікати про сторонні речі, грати в ігри та нишпорити в інтернеті в пошуках дивних подій і незвичайних історій. Це означає ніколи не мати схильності відвідувати зібрання, завжди хотіти спати, коли проводяться зібрання, хотіти спати, ледь відчувши сонливість, і хотіти їсти, ледь відчувши голод, бути свавільними й не займатися належною працею. Про таких людей не можна сказати, що в них погана людськість, просто вони ніколи не дорослішають і завжди залишаються незрілими. Вони такі у 30 років, і вони такі ж у 40; вони нездатні змінитися. Якщо вони просять піти й більше не хочуть виконувати свій обов’язок, як слід вирішувати це питання? Божий дім не спонукає їх залишитися. Вам слід негайно відповісти їм – дозвольте їм негайно піти й повернутися до невіруючих і скажіть їм, щоб вони в жодному разі не говорили, що вірять у Бога. Чи можуть люди, які не займаються належною працею, здобути істину? Якщо ти очікуєш, що вони дозріють у своїй людськості й почнуть займатися належною працею, виконуючи обов’язок у Божому домі, що вони стануть здатними взяти на себе важливе робоче завдання, а потім зрозуміють і практикуватимуть істину та житимуть людською подобою, то тобі абсолютно не варто на це розраховувати. Таких людей можна знайти в будь-якій групі. У невіруючих є прізвисько для такого типу людей: «великі діти». Такі люди можуть дожити до 60 років, так і не займаючись належною працею. Вони говорять і роблять усе не до ладу, завжди сміються, жартують і поводяться легковажно, нічого не роблять серйозно й особливо прагнуть розважатися. Божий дім не може використовувати таких людей.

Як ви думаєте, ці «великі діти» погані? Вони злі люди? (Ні.) Дехто з них – не злі люди, вони досить прості й непогані. Деякі з них досить добросерді й готові допомагати іншим. Але в усіх них є один недолік – вони свавільні, люблять розважатися й не займаються належною працею. Наприклад, жінка виходить заміж і не вчиться робити жодної хатньої роботи. Вона готує їжу, лише коли в неї гарний настрій, а коли поганий – не готує, – її постійно треба вмовляти. Якщо хтось хоче, щоб вона щось зробила, то мусить із нею домовлятися, і за нею треба наглядати. Вона завжди любить гарно вбиратися, щоб ходити по магазинах, купувати одяг і косметику та відвідувати косметичні процедури. Повернувшись додому, вона не робить жодної хатньої справи, а лише хоче грати в карти та маджонг. Якщо ти запитаєш її, скільки коштує кілограм капусти, вона не знає; якщо запитаєш, що вона їстиме завтра, вона й цього не знає; а якщо попросиш щось приготувати, вона все псує. Тож на чому вона знається найкраще? Вона найкраще знається на тому, у якому ресторані найсмачніша їжа, у якій крамниці наймодніший одяг і де продається доступна й ефективна косметика, але вона не розуміє й не вчиться іншого, наприклад, як вести побут або навичок, необхідних у нормальному людському житті. Вона не вчиться цього тому, що їй бракує рівня? Ні, не тому. Судячи з того, на чому вона знається, рівень у неї є, але вона не займається належною працею. Доки в неї є гроші, вона ходитиме їсти в ресторани та купуватиме косметику й одяг. Якщо вдома не вистачає каструль і сковорідок і її просять їх купити, вона скаже: «Надворі продається повно смачної їжі, навіщо мені все це купувати?» Якщо вдома зламався пилосос і її просять купити на одну річ менше, щоб заощадити гроші на новий, вона скаже: «Коли я в майбутньому зароблятиму гроші, то просто найму домогосподарку для прибирання, тому не потрібно купувати пилосос». Зазвичай, якщо вона не грає в ігри чи маджонг, то купує модний одяг, і вона ніколи не прибирає вдома. Це і є незайняття належною працею, чи не так? Є й чоловіки, які, щойно заробивши грошей, купують на них машину або програють їх в азартні ігри. Якщо вдома щось ламається, вони цього не ремонтують. Вони не живуть як слід. У їхньому домі не працює ані холодильник, ані пральна машина, забита каналізація, а під час дощу протікає дах, і вони дуже довго цього не ремонтують. Що можна сказати про таких чоловіків? Вони не займаються належною працею. Чи то чоловіки, чи жінки, Божий дім не може використовувати людей, які надмірно свавільні й не займаються належною працею.

Деякі люди не займаються належною батьківською працею й не дбають про своїх дітей як слід. Як наслідок, їхні діти ошпарюються окропом або зазнають якихось забоїв і подряпин; одні діти ламають собі носи, інші обпікають сідниці об піч, а ще інші ошпарюють собі горло, випивши окріп. Люди такого типу нічого не роблять уважно й не здатні нічого зробити як слід. Вони не займаються належною працею, байдикують, вони свавільні, люблять розважатися й нездатні брати на себе відповідальність, яку має нести людина. Вони не можуть виконувати свої батьківські обов’язки й вони неуважні. Тож чи можуть такі люди брати на себе відповідальність, яку мають нести нормальні люди, виконуючи обов’язок у Божому домі? Ні, абсолютно ні. Людей, які не займаються належною працею, не можна використовувати. Якщо вони кажуть, що більше не хочуть виконувати свій обов’язок, і просять повернутися додому, то просто негайно їх відпустіть. Ніхто не має змушувати чи спонукати їх залишитися, бо це проблема, пов’язана з їхньою природою, а не випадковий, тимчасовий прояв. Ці люди були сповнені оман, коли прийшли в Божий дім виконувати свій обов’язок; вони думали, що виконувати обов’язок і йти за Богом – це наче потрапити в Едемський сад, наче бути в добрій землі Ханаанській. Життя, яке вони собі уявляли, було чудовим: цілими днями смачні їжа та напої, свобода й жодних обмежень, і жодної роботи. Вони хотіли жити безтурботним життям, сповненим дозвілля, але все виявилося зовсім не таким, як вони собі уявляли. Ці люди вже достатньо всього пережили, і вони вважають, що тут нудно й нецікаво, і хочуть піти, тож негайно їх відпустіть, Божий дім не спонукає цих людей залишитися. Божий дім не змушує людей, і ви теж не повинні цього робити; це і є практикувати істину та діяти згідно з принципами. Ви мусите робити те, що відповідає істинам-принципам, ви мусите бути людиною, яка розуміє Божі наміри, мудрою людиною – не будьте безтолковою чи безпринципною безвідмовною людиною. Ставтеся до людей, які не займаються належною працею, саме так – чи можна це вважати нелюбов’ю або тим, що людям не дають шансу покаятися? (Ні, не можна.) Бог справедливий до кожного, і Божий дім має право просувати, зрощувати й використовувати тебе. Якщо ти не бажаєш виконувати свій обов’язок і просиш покинути церкву, це твій вільний вибір, тому церкві слід задовольнити твоє прохання, вона абсолютно не буде тебе змушувати. Це відповідає моралі, відповідає людськості й, звісно, особливо відповідає істинам-принципам. Це дуже доречний спосіб дії! Якщо хтось виконує свій обов’язок певний час і вважає це втомливим і важким, і більше не хоче його виконувати, а отже, хоче відмовитися від свого обов’язку й перестати вірити в Бога, Я сьогодні дам тобі чітку відповідь на це: Божий дім погодиться, і він ніколи не змушуватиме тебе залишитися й не створюватиме тобі труднощів. У цьому немає жодної дилеми, і тобі не потрібно відчувати розгубленість чи думати, що це ганьба. Тим паче це не проблема для Божого дому, і Божий дім також не ставить до тебе жодних вимог. Ба більше, якщо ти хочеш піти, то Божий дім не засуджуватиме тебе й не ставатиме на твоєму шляху, бо це шлях, який ти обрав, і Божий дім може лише задовольнити твої вимоги. Це доречний спосіб дії? (Так.)

Я щойно перерахував кілька ситуацій, у яких люди не займаються належною працею. Божий дім не змушуватиме цих людей; якщо вони не бажають виконувати свій обов’язок або мають якісь особисті труднощі й просять більше не виконувати обов’язок, то Божий дім погодиться. Він більше не використовуватиме їх і не дозволить їм виконувати обов’язок. Ось як поводяться з такими людьми, і це абсолютно доречний спосіб дії.

II. Як поводитися з юдами

Є люди вкрай малодушні, і щоразу, коли вони чують, що когось із братів чи сестер заарештували, вони надзвичайно бояться бути заарештованими. Очевидно, що якщо їх заарештують, є небезпека, що вони зрадять церкву. Як слід поводитися з такими людьми? Чи придатні такі люди для виконання якихось важливих обов’язків? (Ні, не придатні.) Хтось може сказати: «Хто може гарантувати, що сам не стане юдою?» Ніхто не може гарантувати, що ніколи не стане юдою, якщо зазнає катувань. То чому ж Божий дім не використовує боягузливих людей, які можуть стати юдами? Тому що люди, які є очевидними боягузами, можуть бути заарештовані й зрадити будь-якої миті; якщо таких людей використовувати для виконання важливого обов’язку, вкрай імовірно, що щось піде не так. Це принцип, який необхідно розуміти при виборі та використанні людей у небезпечному середовищі материкового Китаю. Тут є особлива обставина: деякі люди зазнавали жорстоких, тривалих катувань, що загрожували їхньому життю, і зрештою вони справді більше не могли терпіти, тому стали юдами через слабкість і видали деякі несуттєві речі. Ніхто не може розпізнати таких людей, і їх досі можна використовувати. Але є й такі люди, які вже підготували собі шлях до відступу ще до арешту. Вони довго й ретельно обмірковували, як забезпечити собі негайне звільнення після арешту, не зазнавши жодних катувань – по-перше, уникнути катувань, по-друге, уникнути вироку, і по-третє, уникнути в’язниці. Ось як вони думають. У них немає рішучості для того, щоб радше страждати чи сидіти у в’язниці, аніж стати юдою. Вони можуть зрадити, навіть не зазнавши катувань, тож чи можна сказати, що вони вже є Юдами ще до того, як їх заарештують і ув’язнять? (Так.) Це і є справжні юди. Чи наважиться церква використовувати таких людей? (Ні, не наважиться.) Якщо їх можна розпізнати, їх абсолютно не можна зрощувати й використовувати. Як зазвичай проявляють себе такі люди? Вони вкрай малодушні. Щойно щось іде не так, вони за першої ж нагоди ухиляються від своїх зобов’язань, і щоразу, коли стикаються з найменшим ризиком, вони покидають свій обов’язок і тікають. Щоразу, коли вони чують, що обстановка стала небезпечною, вони знаходять безпечне місце, щоб сховатися; ніхто не може їх знайти, і вони ні з ким не підтримують зв’язок. Вони винятково добре вміють залягати на дно. Їм байдуже до будь-яких труднощів у роботі церкви, і вони здатні відкласти будь-яку критичну роботу; власну безпеку вони вважають важливішою за все інше. Ба більше, перед лицем небезпеки, коли щось трапляється, вони змушують інших ризикувати й підставлятися, а самі себе захищають. На яку небезпеку вони б не наражали інших, вони вважають, що заради власної безпеки це робити варто й правильно. Також, зіткнувшись із небезпекою, вони не поспішають стати перед Богом, щоб помолитися, і не поспішають організувати переміщення братів і сестер або церковного майна, що може бути в небезпеці. Натомість вони спершу ретельно обмірковують, як утекти, як сховатися і як уникнути небезпеки. У них навіть розроблений план відступу – кого зрадити першим, якщо їх усе ж заарештують, як уникнути катувань, як уникнути тюремного ув’язнення і як уникнути поневірянь. Щоразу, коли вони стикаються з якимись поневіряннями, вони до смерті налякані й не мають ані краплі віри. Хіба такі люди не небезпечні? Якщо їх просять узятися за небезпечну роботу, вони безкінечно нарікають, лякаються, постійно думають про втечу й не бажають за неї братися. Такі люди вже виявляють ознаки юд ще до того, як їх заарештують. Щойно їх заарештують, вони стовідсотково зрадять церкву. Виконуючи свій обов’язок у Божому домі, вони дуже ініціативні в усьому, що виставляє їх у вигідному світлі, не наражаючи на ризик; але коли доходить до ризику, вони відступають, і якщо ти попросиш їх зробити щось ризиковане, вони цього не зроблять, вони просто не візьмуть на себе відповідальність. Щойно вони почують про небезпеку десь, наприклад, що великий червоний дракон проводить арешти або що деяких віруючих схопили, вони перестають відвідувати зібрання, припиняють контакти з братами та сестрами, і ніхто не може їх знайти. Вони знову з’являються, коли чутки вщухають і все налагодиться. Чи надійні такі люди? Чи можуть вони виконувати обов’язок у Божому домі? (Ні.) Чому не можуть? У них немає навіть рішучості чи бажання не ставати юдами; вони просто боягузи, слабаки й нікчеми. У таких людей є одна очевидна риса – незалежно від того, якими сильними сторонами та здібностями вони володіють, якщо Божий дім їх використовує, вони ніколи не присвятять себе цілком захисту інтересів Божого дому. Вони не захищають інтереси Божого дому, тому що нездатні на це? Ні, це не так; навіть маючи таку здатність, вони не захищатимуть інтереси Божого дому. Це типові юди. Щоразу, коли їм потрібно мати справу з невіруючими під час виконання свого обов’язку, вони підтримують із ними гармонійні стосунки й дбають про те, щоб невіруючі зберігали до них високу повагу, шану та вдячність. Тож якою ціною їм усе це дістається? Ціною зради інтересів Божого дому в обмін на власну славу та вигоду. Така людина особливо боягузлива ще до арешту, а після арешту вона стовідсотково зрадить. Божий дім абсолютно не може використовувати таких людей – цих юд – і мусить якнайшвидше їх відсіювати.

Що стосується юд, то хоча зовні вони й не виглядають злими, насправді це люди з надзвичайно низькою гідністю та диявольським характером. Скільки б вони не слухали проповідей і не читали Божих слів, вони просто не можуть зрозуміти істину й не відчувають, що шкодити інтересам Божого дому – це найганебніша, найнечестивіша та найзлостивіша справа. Вони готові виступити вперед, коли йдеться про справи, у яких їх можуть помітити, але коли доходить до ризикованих або складних справ, вони дозволяють іншим братися за ці справи та вирішувати їх. Що це за люди? Хіба це не люди з надзвичайно низькою гідністю? Деякі люди роблять закупівлі для Божого дому, і при цьому їм слід було б ураховувати інтереси Божого дому, бути справедливими та розсудливими. Однак юди не тільки не захищають інтереси Божого дому, а навпаки, допомагають невіруючим за рахунок Божого дому, за кожної нагоди задовольняють вимоги невіруючих і радше допустять, щоб інтереси Божого дому постраждали, аби це допомогло їм підлеститися до невіруючих. Це називається «кусати руку, що тебе годує», і так робити – вкрай ницо! Хіба це не ница людськість? Це не набагато краще, ніж Юда, що зрадив Господа та своїх друзів. Що б Божий дім їм не доручив, вони не зважають на інтереси Божого дому. Коли їх просять щось придбати, вони ніколи не вивчають ринок, не порівнюють ціни, якість і післяпродажне обслуговування в кількох постачальників, а потім не зважують ретельно варіанти й не проводять належну перевірку, щоб уникнути обману, заощадити Божому дому трохи грошей і захистити інтереси Божого дому від шкоди – вони ніколи так не роблять. Якщо брат чи сестра пропонує, що найкраще було б вивчити ринок, вони кажуть: «Немає потреби вивчати ринок; постачальник каже, що його товар найкращий». Коли брат чи сестра запитує їх: «То ти можеш поторгуватися з ними про ціну?», вони відповідають: «Навіщо торгуватися? Вони вже сказали мені ціну, і якщо я почну з ними торгуватися, це, звісно, буде ніяково, і здаватиметься, ніби в нас немає грошей. Божий дім багатий, чи не так?» Неважливо, скільки щось коштує чи яка в нього якість, – доки вони вважають це підхожим, вони змусять когось негайно це придбати й будуть критикувати, дорікати й навіть засуджувати будь-кого, хто зволікає з покупкою. Ніхто не наважується сказати їм «ні» в обличчя, і ніхто не наважується озвучувати будь-які думки. Незалежно від того, чи укладають вони велику угоду, чи виконують дрібне доручення для Божого дому, які в них принципи? «Божий дім просто має платити гроші, а те, чи постраждають інтереси божого дому, мене не стосується. Ось так я роблю справи; я мушу налагодити добрі стосунки з невіруючими. Що б невіруючі не сказали – це правильно, і я з цим погоджуся. Я не буду вирішувати справи згідно з вимогами божого дому. Якщо ти хочеш мене використовувати – використовуй; якщо не хочеш – не використовуй, вирішувати тобі. Ось такий я!» Хіба це не диявольська природа? Такі люди – невіруючі та маловіри. Чи можна їх використовувати для ведення справ Божого дому? Така людина має певну освіту, сильні сторони й деякі зовнішні здібності, вона вміє говорити й може вести певні справи. Але які б справи вона не вела для Божого дому, вона неминуче робить це необачно й свавільно, завдаючи шкоди інтересам Божого дому. Вони також постійно обманюють Божий дім і приховують справжній стан речей, а коли вони все зіпсують, Божому дому доводиться доручати комусь прибирати за ними. Це типовий приклад змови зі сторонніми з метою зрадити інтереси Божого дому. Чим це відрізняється від того, як Юда зрадив Господа та своїх друзів? Коли таких людей використовують для виконання обов’язку, вони не тільки не надають послуги Божому дому, а й виявляються марнотратниками та вісниками нещастя. Вони навіть не придатні бути прислужниками; вони – виродки, і край! Такі люди –саме слуги сатани та нащадки великого червоного дракона, і щойно їх буде викрито, їх слід негайно вичистити та відсіяти. Вони не можуть навіть виконати свій обов’язок віруючої в Бога людини та члена Божого дому, який полягає в захисті інтересів Божого дому, – то чи є в них ще совість і розум? Вони навіть гірші за сторожового пса!

У юд на лобі не написано слово «юда», але їхні вчинки та поведінка мають ту саму природу, що й у Юди, і ви ніколи не повинні використовувати таких людей. Що я маю на увазі під «ніколи не використовувати»? Це означає, що їм ніколи, ні за яких обставин не можна довіряти важливі справи. Якщо йдеться про дріб’язкову справу, яка не зачіпає інтересів Божого дому, їх можна тимчасово використати, але такий тип людей точно не відповідає принципам Божого дому щодо використання людей, бо вони – юди від народження, і вони від природи погані. Коротко кажучи, ці люди – небезпечні, і їх абсолютно не можна використовувати. Що довше ти використовуєш таких людей, то неспокійніше почуватимешся, і то більше наслідків це матиме в майбутньому. Тому, якщо ти вже чітко бачиш, що це юди, то абсолютно не слід їх використовувати – усе це правда. Чи доречно так поводитися з ними? Деякі люди можуть сказати: «Так поводитися з ними –нелюбовно. Вони нікого не продали; як вони можуть бути юдами?» Хіба потрібно чекати, поки вони когось продадуть? Як виявляв себе Юда? Чи були якісь ознаки того, що він збирався зрадити Господа? (Так, він крав гроші з грошової скриньки Господа Ісуса.) Люди, які постійно продають інтереси Божого дому, мають ту саму природу, що й Юда, який крав гроші з грошової скриньки. Щойно таких людей заарештують, вони вдадуться до зради й віддадуть усе, що знають, сатані, нічого не приховуючи. Така людина має сутність Юди. Їхню сутність уже було чітко викрито й розвінчано; якщо ти однаково їх використовуєш, хіба ти не накликаєш на себе біду? Хіба це не навмисне завдання шкоди Божому дому? Деякі люди відкрито кажуть: «Якщо хтось мене обтинатиме, або якщо хтось зробить щось, що шкодить моїм інтересам чи руйнує те хороше, що в мене тут є, вони отримають по заслугах!» Особливо це стосується того, що така людина має сутність Юди; це надто очевидно. Вони самі кажуть іншим, що вони – юди, тому таких людей точно не можна використовувати.

III. Як поводитися з друзями Церкви

Є ще один тип людей, яких не можна вважати ні добрими, ні поганими, і які є віруючими лише номінально. Якщо час від часу просити їх щось зробити, вони можуть це зробити, але не виявлятимуть ініціативу у виконанні свого обов’язку, якщо для них цього не організувати. Коли вони вільні, вони відвідують зібрання, але невідомо, чи їдять і п’ють вони Божі слова, чи вчать гімни, чи моляться у свій вільний час. Однак вони відносно дружньо ставляться до Божого дому та церкви. Що означає «відносно дружньо»? Це означає, що якщо брати й сестри просять їх щось зробити, вони погоджуються; заради того, щоб бути співвіруючими, вони можуть допомогти зробити кілька справ у межах своїх можливостей. Однак якщо їх попросять докласти великих зусиль або заплатити якусь ціну, вони точно цього не зроблять. Якщо брат чи сестра потрапив у скруту й потребує їхньої допомоги, наприклад, час від часу доглянути за будинком, приготувати їжу або іноді допомогти з кількома дрібними справами – або людина знає іноземну мову й може допомогти братам і сестрам прочитати листи, – вони можуть допомогти в таких справах і є відносно дружніми. Зазвичай вони досить добре ладнають з іншими й не тримають зла на людей, але вони не відвідують зібрання регулярно й не просять самі виконувати обов’язок, не кажучи вже про те, щоб братися за якусь важливу чи навіть небезпечну роботу. Якщо їх попросити виконати небезпечне завдання, вони точно відмовлять, кажучи: «Я вірю в бога заради пошуку миру, то як я можу виконувати небезпечні завдання? Хіба це не означало б шукати собі проблем? Я абсолютно не можу цього робити!» Але якщо брати й сестри або церква просять їх зробити щось незначне, вони можуть допомогти й докласти символічних зусиль, як друг. Таку форму докладання зусиль і допомоги не можна назвати виконанням обов’язку, не можна назвати її й дією відповідно до істини-принципів, і тим більше не можна назвати практикуванням істини; це просто випадок, коли вони мають сприятливе враження про віруючих у Бога, є досить дружніми до них і можуть простягнути руку допомоги, якщо хтось її потребує. Як називають таких людей? Божий дім називає їх друзями церкви. Як слід поводитися з людьми, які є друзями церкви? Якщо вони мають рівень і певні сильні сторони та можуть допомогти церкві вирішувати деякі зовнішні справи, то вони також є прислужниками й друзями церкви. Це тому, що такі люди не вважаються віруючими в Бога, і Божий дім їх не визнає. А якщо їх не визнає Божий дім, чи може Бог визнати їх віруючими? (Ні.) Тому ніколи, ні за яких обставин не просіть таких людей приєднуватися до лав тих, хто виконує обов’язок на повну зайнятість. Є ті, хто каже: «Деякі люди, коли тільки починають вірити, мають мало віри й просто хочуть бути друзями церкви. Вони не розуміють багатьох речей у вірі в Бога, то як вони можуть охоче виконувати обов’язок? Як вони можуть бути готові щиро присвячувати себе?» Ми говоримо не про людей, які вірять у Бога три-п’ять місяців або до року, а про людей, які номінально вірять у Бога понад три роки, або навіть п’ять чи десять років. Скільки б такі люди не визнавали своїми вустами, що Бог є єдиним істинним Богом і що Церква Всемогутнього Бога є істинною церквою, це не доводить, що вони є істинними віруючими. На основі різних проявів таких людей та їхнього способу віри ми називаємо їх друзями церкви. Не ставтеся до них як до братів чи сестер – вони не є братами чи сестерами. Не дозволяйте таким людям приєднуватися до церкви з повною зайнятістю, і не дозволяйте їм приєднуватися до лав тих, хто виконує обов’язок на повну зайнятість; Божий дім не використовує таких людей. Дехто може сказати: «Чи не упереджено Ти ставишся до таких людей? Хоча зовні вони можуть здаватися літеплими, насправді всередині вони дуже палкі». Неможливо, щоб щирі віруючі вірили в Бога п’ять чи десять років і досі були літеплими; поведінка таких людей уже повністю викриває, що вони є маловірами, людьми, які перебувають поза Божими словами, та невіруючими. Якщо ти досі називаєш їх братами й сестерами і досі кажеш, що з ними поводяться несправедливо, то це говорять твоє уявлення та твої почуття.

Як слід поводитися з людьми, які є друзями церкви? Вони щиросердні й готові допомогти з незначною кількістю справ. Якщо в них є потреба, можна дати їм можливість зайнятися незначною кількістю справ. Якщо вони можуть щось зробити, нехай роблять. Що ж до справ, які вони не можуть зробити добре й навіть можуть зіпсувати, то такі завдання їм точно не доручайте, щоб уникнути проблем, – не можна, щоб їхні благі наміри вас сковували. Вони не розуміють ані істини, ані принципів. Якщо є зовнішні справи, з якими вони можуть упоратися, нехай займаються ними. Але ніколи не дозволяйте їм займатися важливими справами, що відчутно впливають на роботу церкви, – у такому разі від їхніх благих намірів і палкої допомоги слід відмовитися. Коли ти стикаєшся з такими людьми, просто підтримуй із ними поверхові стосунки, та й годі; не будь із ними серйозним. Чому не слід бути з ними серйозним? Бо вони лише друзі церкви, а зовсім не брати чи сестри. Чи відповідають такі люди принципам Божого дому щодо використання людей? (Ні.) Тому, якщо така людина не відвідує зібрання, не слухає проповідей і не виконує обов’язок, не потрібно її запрошувати. Якщо вони не їдять і не п’ють Божих слів, не моляться, не шукають істини-принципів, коли з ними щось трапляється, і не бажають спілкуватися з братами й сестрами, не потрібно їх підтримувати чи їм допомагати. Коротко кажучи, не зважайте на них. Не будьте серйозними з людьми, які є друзями церкви та маловірами, і не зважайте на них. Не потрібно про них турбуватися й не потрібно про них розпитувати. Чому не розпитувати? Який сенс розпитувати про людей, які не мають до нас жодного стосунку? Це зайве, чи не так? Чи ви хочете перейматися такими людьми? Можливо, ви любите лізти не в свої справи й хочете турбуватися: «Як у них зараз справи? Вони одружені чи ні? У них усе гаразд? Якою роботою вони зараз займаються?» Як би там у них не було, це тебе не стосується. Який сенс тобі про це турбуватися? Не зважай на них і не коментуй їх. Деякі люди люблять коментувати, наприклад: «Бачиш? Вони не вірять у Бога в належний спосіб, щодня живуть безрадісним і виснажливим життям, і завжди виглядають такими втомленими й виснаженими», або «Бачиш? Вони не вірять у Бога в належний спосіб, тому в них немає миру, і в їхній родині знову сталося щось погане». Усе це нісенітниці, і це непотрібно. Як вони живуть і яким шляхом ідуть – це зовсім не твоя справа. Навіть не згадуй їх; ти з ними не на одному шляху. Ти щиро присвячуєш себе Богові й виконуєш свій обов’язок на повну зайнятість, ти просто хочеш прагнути здобути істину й досягти спасіння, і що б Бог не сказав, ти хочеш зробити все можливе, щоб задовольнити Його; у серцях тих людей цього немає. Коли ти бачиш злі тенденції, ти відчуваєш до них огиду й відразу, і ти відчуваєш, що в цьому світі немає щастя, і знайти його можна, лише вірячи в Бога; а в них усе з точністю до навпаки: це доводить, що вони з тобою не на одному шляху. Принцип Божого дому щодо поводження з такими людьми такий: якщо вони готові допомогти, Божий дім може дати їм таку можливість, доки немає потенційних наслідків. Якщо Божому дому вони зовсім не потрібні, а вони однаково готові допомогти, то краще ввічливо відмовитися – не створюй собі проблем. Віруючі щодня бесідують про істину й приймають обтинання, але однаково можуть робити щось недбало, тож чи можуть друзі церкви належно виконувати справи без жодної винагороди? (Ні.) Скажіть Мені, чи не означає це думати про людей гірше? Чи не надто негативно це – так дивитися на людей? (Ні.) Це слова, що ґрунтуються на фактах, слова, що ґрунтуються на сутності людей. Не будьте невігласами, не будьте дурними й не робіть нічого нерозумного. Віруючим досі доводиться проходити через обтинання, суди й кари, суворе дисциплінування, провчання та розвінчування, перш ніж виконання їхнього обов’язку зможе потроху відповідати Божому наміру. Друг церкви чи невіруючий узагалі не приймає жодної істини, і все, про що вони думають, – це власні інтереси, тож що доброго може вийти з того, що вони ведуть справи для Божого дому чи для братів і сестер? Навіть не думайте про це. Хіба не доречно просто не зважати на таких людей? (Так.) Що означає «не зважати на них»? Це означає, що Божий дім не вважає їх віруючими. Вони можуть вірити в Бога як завгодно, але робота та справи Божого дому не мають до них жодного стосунку. Вони готові допомогти, але ми мусимо все зважити й оцінити, чи підходять вони для цього, і якщо не підходять, ми не можемо дати їм таку можливість. Скажіть Мені, чи відповідає така поведінка принципам? Чи маємо ми право так поводитися з такими людьми? Ще й як!

IV. Як поводитися з людьми, яких було відсторонено

Є ще один тип людей, а саме ті, кого було відсторонено. Як нам слід поводитися з ними? Незалежно від того, чи цих людей відсторонено, бо вони нездатні виконувати справжню роботу й віднесені до класу неправдивих лідерів, чи тому, що вони йдуть шляхом антихристів і віднесені до класу людей, що є антихристами, необхідно розумно призначити цих людей на іншу роботу та розумно їх улаштувати. Якщо це антихристи, які вчинили багато лихих справ, то, звісно, їх слід виключити; якщо вони не вчинили багато лихих справ, але мають сутність антихриста й характеризуються як антихрист, то доки вони ще можуть хоч трохи послужити, не спричиняючи переривань чи завад, їх не потрібно виключати – нехай вони продовжують надавати послуги, і дайте їм шанс покаятися. Неправдивих лідерів, яких було відсторонено, слід призначати на іншу роботу відповідно до їхніх сильних сторін та обов’язків, до яких вони придатні, але їм більше не дозволено служити церковними лідерами; лідерів і працівників, яких було відсторонено через надзвичайно низький рівень і нездатність виконувати будь-яку роботу, також слід призначати на іншу роботу відповідно до їхніх сильних сторін та обов’язків, до яких вони придатні, але їх більше не можна просувати як лідера чи працівника. Чому не можна? Їх уже випробували. Їх було викрито, і вже чітко видно, що рівень і працездатність таких людей роблять їх непридатними для того, щоб бути лідерами. Якщо вони непридатні бути лідерами, то чи нездатні вони виконувати інші обов’язки? Не обов’язково. Їхній низький рівень робить їх непридатними для того, щоб бути лідерами, але вони можуть виконувати інші обов’язки. Після того, як таких людей відсторонено, вони можуть робити те, до чого придатні. Їх не слід позбавляти права виконувати обов’язок; їх досі можна буде використовувати знову, коли вони зростуть духовно в майбутньому. Деяких відсторонюють через молодість, брак життєвого та робочого досвіду; тому вони нездатні взяти на себе цю роботу, і зрештою їх відсторонюють. До відсторонення таких людей можна підходити гнучко. Якщо їхня людськість відповідає стандарту, а рівень достатній, їх можна використовувати після пониження на посаді, або їх можна призначити на іншу роботу, що їм підходить. Коли вони чітко зрозуміють істину, трохи ознайомляться з церковною роботою та набудуть у ній досвіду, таких людей можна буде знову просувати та зрощувати відповідно до їхнього рівня. Якщо їхня людськість відповідає стандарту, але рівень надзвичайно низький, то немає жодної цінності в їхньому зрощуванні, і їх абсолютно не можна зрощувати чи залишати.

Серед відсторонених є дві категорії людей, яких у майбутньому в жодному разі не можна повторно просувати та зрощувати. Перша категорія – це антихристи, а друга – люди, чий рівень надзвичайно низький. Також є люди, яких не вважають антихристами, але в них просто погана людськість, вони егоїстичні й лукаві, а ще деякі з них ліниві, жадають плотських утіх і не здатні зносити труднощі. Навіть якщо рівень таких людей надзвичайно високий, їх більше не можна просувати. Якщо вони мають певний рівень, нехай роблять те, на що здатні, – достатньо лише належно все для цього влаштувати; одне слово, не просувайте їх у лідери чи працівники. Окрім рівня та працездатності, лідери і працівники мають розуміти істину, нести ношу заради церкви, уміти тяжко працювати й зносити страждання, а також бути старанними, а не лінивими. Крім того, вони мають бути відносно чесними й порядними. У жодному разі не можна обирати лукавих людей. Ті, хто надто криводушний і лукавий, завжди плетуть інтриги проти братів і сестер, проти свого вищого керівництва та проти Божого дому. Вони цілими днями думають лише про щось підступне. Маючи справу з такою людиною, завжди доводиться вгадувати, що вона насправді думає, постійно розпитувати, чим саме вона останнім часом займалася, і завжди за нею наглядати. Використовувати таких людей надто виснажливо й клопітно. Якщо таку людину просувають для виконання обов’язків, вона, навіть розуміючи певні доктрини, не практикуватиме їх і за кожну дещицю виконаної роботи очікуватиме благ і переваг. Використовувати таких людей надто клопітно й завдає забагато проблем, тому їх не можна просувати. Отже, коли йдеться про антихристів, людей із надзвичайно низьким рівнем, людей із поганою людськістю, лінивих, що жадають плотських утіх і не можуть зносити труднощі, а також про вкрай криводушних і лукавих – якщо після призначення на якусь посаду таких людей буде викрито й відсторонено, не просувайте їх удруге; не знаходьте їм неправильне використання після того, як їх розгледіли наскрізь. Хтось може сказати: «Раніше цю людину схарактеризували як антихриста. Ми помітили, що останнім часом вона добре себе проявляє, може нормально спілкуватися з братами й сестрами та більше не сковує інших. Чи можна її просунути?» Не поспішайте: щойно її просунуть і вона отримає статус, її антихристову природу буде розвінчано. Інші можуть сказати: «Рівень цієї людини раніше був надзвичайно низьким; коли її попросили наглядати за роботою двох людей, вона не знала, як розподілити завдання, а якщо одночасно траплялися дві справи, вона не знала, як їх розумно владнати. Тепер, коли вона стала трохи старшою, вона ж краще з цим упорається, чи не так?» Чи є ця заява обґрунтованою? (Ні.) Коли одночасно трапляються дві справи, ця людина розгублюється й не знає, як із ними впоратися. Вона не може бачити наскрізь ні людей, ні справи. Її рівень настільки низький, що в неї немає ні працездатності, ні здатності до сприймання. Таку людину в жодному разі не можна знову просувати в лідери. Це не питання віку. Люди з низьким рівнем і у вісімдесят років матимуть низький рівень. Усе не так, як люди собі уявляють, ніби з віком і досвідом людина починає все розуміти, – це не так. Вона просто матиме певний життєвий досвід, але життєвий досвід не дорівнює рівню. Скільки б людина не пережила й скільки б уроків не засвоїла, це не означає, що її рівень підвищиться.

Якщо чиясь людськість надто егоїстична, надто лукава й надто нечестива, і людина сповнена хитрих задумів і думає лише про себе, хіба така людина може змінитися? Її відсторонили саме з цих причин; тепер минуло десять років, і вона прослухала багато проповідей – невже її людськість більше не егоїстична, криводушна й лукава? Скажу тобі: така людина не зміниться, і через двадцять років вона залишиться такою самою. Тому, якщо ти зустрінеш її знову через двадцять років і запитаєш, чи вона досі така ж егоїстична й лукава, вона навіть сама це визнає. Чому люди з поганою людськістю не змінюються? Чи можуть вони змінитися? Припустімо, що вони могли б змінитися, які основа й умови необхідні для того, щоб таке сталося? Вони мусять бути здатними прийняти істину. Люди з поганою людськістю не приймають істини, і внутрішньо вони зневажають позитивні речі, гидують ними, висміюють їх і вороже до них ставляться – вони просто не можуть змінитися. Тож скільки б років не минуло, не просувайте їх, бо вони не здатні змінитися. Можливо, через двадцять років вони навчаться бути ще більш слизькими й ще краще говорити приємні та оманливі речі. Але якщо ти спілкуватимешся з такими людьми й спостерігатимеш за їхніми діями, то відкриєш один факт: вони зовсім не змінилися. Ти вважаєш, що після стількох років, прослухавши стільки проповідей і так довго виконуючи обов’язки в Божому домі, вони мали б змінитися, – ти помиляєшся! Вони не зміняться. Чому? Вони прослухали стільки проповідей і прочитали стільки Божих слів, але не приймають і не практикують жодного речення, тому вони анітрохи не змінилися, і змінитися для них неможливо. Щойно таких людей буде викрито й відсторонено, їх більше не можна використовувати, а якщо ти їх використаєш, то зашкодиш Божому дому та братам і сестрам. Якщо ти не впевнений, просто поспостерігай, як вони діють, і подивись, чиї інтереси вони захищають, коли стикаються зі справами, у яких їхні власні інтереси вступають у конфлікт з інтересами Божого дому; вони в жодному разі не пожертвують власними інтересами й не докладуть усіх зусиль, щоб захистити інтереси Божого дому. З цього погляду вони не заслуговують на довіру й не варті того, щоб Божий дім їх просував і використовував. Ось чому таким людям судилося не бути використаними. Хіба можуть люди, які не приймають істини, ще змінитися? Це неможливо, це марна мрія!

Що ж до людей лінивих, які жадають плотських утіх і не здатні знести навіть найменших труднощів, то вони ще менш здатні змінитися. Обіймаючи посаду лідера, вони не зазнають жодних труднощів, не зносять навіть тих труднощів, які здатні знести звичайні брати й сестри. Виконуючи свій обов’язок, вони лише роблять усе недбало: проводять зібрання, проповідують певні доктрини, а потім ідуть спати, щоб добре про себе подбати. Якщо вночі вони лягають спати хоч трохи пізніше, то вранці, коли брати й сестри вже встають, вони досі міцно сплять. Вони не бажають ані трохи втомлюватися, ані трохи бути зайнятими, ані трохи зносити труднощі. Вони не платять жодної ціни й не виконують жодної реальної роботи. Куди б вони не пішли, щойно вони бачать смачну їжу та напої, вони стають такими щасливими, що забувають про все інше й нікуди не йдуть, а просто залишаються там їсти, пити й насолоджуватися, не виконуючи жодної роботи. Вони не слухають, коли їх обтинає Вишнє, і не приймають нагадувань і розвінчування від братів і сестер. Вони обирають жити якомога комфортніше, не платячи жодної ціни й не виконуючи своїх зобов’язань чи обов’язку, і тому стають ні на що не придатними. Чи здатні такі люди змінитися? Люди такого роду надто ліниві, жадають плотських утіх; вони не можуть змінитися. Такі вони зараз, і такими ж будуть у майбутньому. Дехто може сказати: «Ця людина змінилася, вона вже деякий час докладає багато зусиль до своєї роботи». Не поспішайте. Якщо ви просунете її в лідери, вона повернеться до старих звичок – ось така вона. Такі люди – як азартний гравець, який, коли в нього закінчуються гроші, продовжуватиме грати, навіть якщо доведеться позичати гроші, продавати свій будинок або навіть продавати свою дружину та дітей. Якщо останнім часом він не грає, то, можливо, тому, що казино закрилося й немає де грати, або тому, що всіх його товаришів по грі спіймали і йому більше немає з ким грати, або тому, що він продав усе, що міг продати, і в нього не залишилося грошей на гру. Щойно в його руках з’являться гроші, він знову почне грати й не зможе кинути – ось такий він. Так само не здатні змінитися й ті, хто лінивий і жадає плотських утіх. Щойно вони отримають певний статус, вони негайно повернуться до свого початкового стану, і їхнє справжнє обличчя буде розвінчане. Коли в них немає статусу, ніхто їх високо не цінує й ніхто їм не прислуговує, і якщо вони нічого не роблять, то їх слід вичистити, бо церква не утримує нероб, тому в них немає іншого вибору, окрім як неохоче щось робити. Вони роблять усе інакше, ніж інші. Інші роблять усе ініціативно, а вони – пасивно. Хоча зовні різниці немає, по суті різниця є. Коли інші мають статус, вони роблять те, що мусять, і здатні виконувати свої зобов’язання; щойно ці люди отримують статус, вони хапаються за можливість упиватися благами свого статусу й не виконують жодної роботи, і так розвінчується їхня природа-сутність ліні та жаги до комфорту. Тому такі люди не зміняться за жодних обставин, і щойно їх буде викрито й відсторонено, таких людей ніколи не слід знову просувати й використовувати – такий принцип.

Коли йдеться про людей із різними ситуаціями, ось принципи щодо їхнього просування та використання. Мінімальний стандарт полягає в тому, що вони здатні витрачати сили й надавати послуги в Божому домі, не створюючи завад; у такому разі вони можуть виконувати обов’язок у Божому домі. Якщо вони не можуть відповідати навіть цьому мінімальному стандарту, то, незалежно від їхньої людськості та сильних сторін, вони не придатні для виконання обов’язку, і людей такого роду слід відсіювати з-поміж тих, хто виконує обов’язки. Якщо людськість людини злостива й дорівнює людськості антихриста, то, щойно буде підтверджено, що вона є антихристом, Божий дім ніколи не використовуватиме її, не просуватиме й не зрощуватиме. Дехто може сказати: «Чи можна дозволити їй надавати послуги?» Це залежить від ситуації. Якщо надання нею послуг може мати негативний вплив і призвести до несприятливих наслідків для Божого дому, то Божий дім навіть не дасть їй можливості надавати послуги. Якщо вона знає, що є злою людиною або антихристом, якого було виключено, але бажає надавати послуги й робитиме все так, як влаштує для неї церква, і може надавати послуги, поводячись, як годиться, і не завдаючи шкоди жодним інтересам Божого дому, то в такому разі її можна залишити. Якщо вона не може навіть належно надавати послуги, і її послуги приносять більше шкоди, ніж користі, то в неї навіть не буде можливості надавати послуги, і навіть якщо вона їх надаватиме послуги, Божий дім однаково не використовуватиме ї, бо вона навіть не придатна й не відповідає критеріям для надання послуг. Тож людям такого роду не слід повертатися – нехай ідуть, куди хочуть. Дехто може сказати: «Якщо Божий дім не використовує мене, то я сам проповідуватиму Євангеліє, і людей, яких я здобуду через проповідь Євангелія, я передам божому дому». Це було б нормально? (Так.) Хтось може сказати: «Ти б не використав цю людину навіть для надання послуг, то на якій підставі вона має віддавати Тобі людей, яких здобуває, проповідуючи Євангеліє? На якій підставі вона має проповідувати Євангеліє для Тебе?» Божий дім не використовує їх із різних причин. Одна з них – вони не відповідають принципам Божого дому щодо використання людей. Інша – Божий дім не наважується використовувати людей такого типу, бо щойно їх буде використано, клопотам не буде кінця. То як нам пояснити те, що вони бажають проповідувати Євангеліє? Проповідуючи Євангеліє, вони свідчать про Бога, і саме завдяки Божим словам і Божій роботі вони здатні здобувати людей. Хоча цих людей було здобуто через проповідь Євангелія тією людиною, це аж ніяк не можна вважати її заслугою. У кращому разі це лише виконання нею своїх зобов’язань як людини. Незалежно від того, чи ти антихрист, чи зла людина, чи тебе було вичищено або виключено, виконання твоїх зобов’язань як людини – це те, що ти маєш робити. Чому Я кажу, що це те, що ти маєш робити? Ти отримав таке велике постачання істин від Бога, і це також кров серця Бога. Божий дім поливав і забезпечував тебе стільки років, але хіба Бог вимагає щось від тебе? Ні. Усі різноманітні книги, що їх розповсюджує Божий дім, безкоштовні, ніхто не мусить витрачати ані копійки. Так само істинний шлях вічного життя та слова життя, які Бог дарує людям, безкоштовні, і всі люди можуть слухати проповіді та бесіди Божого дому безкоштовно. Тому, чи ти звичайна людина, чи член особливої групи, ти отримав стільки істин від Бога безкоштовно, тож, безперечно, правильно, що тобі слід популяризувати Божі слова й Боже Євангеліє серед людей і приводити людей до присутності Бога, чи не так? Бог дарував усі істини людству; хто може відплатити за таку велику любов? Божа благодать, Божі слова й Боже життя безцінні, і жодна людина не може за них відплатити! Хіба життя людини таке дорогоцінне? Хіба воно може коштувати стільки ж, скільки істина? Тому ніхто не може відплатити за Божу любов і благодать, і це стосується й тих, кого церква вичистила, виключила й відсіяла, – вони не виняток. Якщо в тебе є хоч трохи совісті, розуму й людськості, то, як би Божий дім до тебе не ставився, ти повинен виконувати свій обов’язок популяризувати Божі слова й свідчити про Його роботу. Це невідхильне зобов’язання людей. Тому, скільком би людям ти не проповідував Божі слова та Його Євангеліє, скількох би людей не здобув, у цьому немає нічого, за що тебе можна було б хвалити. Бог висловив стільки істин, а ти їх не слухаєш і не приймаєш. Безперечно, надавати трохи послуг і проповідувати Євангеліє іншим – це те, що ти маєш робити, чи не так? З огляду на те, що ти дійшов до такого стану сьогодні, хіба тобі не слід покаятися? Хіба тобі не слід шукати можливостей відплатити за Божу любов? Тобі дійсно слід це зробити! У Божому домі є адміністративні постанови, і вичищання, виключення й відсіювання людей – це те, що робиться згідно з адміністративними постановами й згідно з Божими вимогами; це правильні дії. Дехто може сказати: «Дещо ніяково приймати до церкви людей, здобутих через проповідь Євангелія тими, кого було вичищено або виключено». Насправді це обов’язок, який люди мають виконувати, і тут немає чого соромитися. Усі люди – створені істоти. Навіть якщо тебе було вичищено або виключено, засуджено як злу людину чи антихриста, або ти є об’єктом для відсіювання, хіба ти не залишаєшся створеною істотою? Щойно тебе буде вичищено, хіба Бог перестане бути твоїм Богом? Хіба слова, які Бог сказав тобі, і те, чим Бог тебе забезпечив, одним махом стираються? Хіба вони перестають існувати? Вони досі існують, просто ти їх не цінував. Усі навернені люди, незалежно від того, хто їх навернув, є створеними істотами й мають коритися Творцю. Тому, якщо ці люди, яких було вичищено або виключено, бажають проповідувати Євангеліє, ми не будемо їх обмежувати; але як би вони не проповідували, принципи Божого дому щодо використання людей і адміністративні постанови Божого дому незмінні, і це ніколи, ніколи не зміниться.

Більшість людей із цих кількох категорій відсторонених навряд чи по-справжньому покається, і їх у жодному разі не можна знову використовувати. Просувати й використовувати можна лише тих, кого було відсторонено або чиї призначені обов’язки було скориговано через те, що їм бракувало досвіду роботи й тому вони тимчасово не могли виконувати свою роботу. Рівень таких людей достатній, і з їхньою людськістю немає серйозних проблем, у них просто є деякі незначні недоліки, вади або погані звички, успадковані від родини, – усе це не є великою проблемою. Якщо Божий дім їх потребуватиме, їх можна буде знову просунути й використати у відповідний час; це розумно, бо вони не злі люди й не стануть антихристами. Їхній рівень достатній, просто вони недовго працювали й не мали досвіду, тому не були компетентними для виконання роботи, що не є серйозною проблемою. Якщо їх було відсторонено з цих причин, то в них є простір для розвитку в майбутньому, і вони можуть змінитися. Якщо людина має працездатність, володіє рівнем і її людськість відповідає стандарту, то в період, коли вона переживає Божу роботу й виконує свій обов’язок, така людина поступово змінюватиметься, її людськість змінюватиметься, вона зростатиме у своєму житті-входженні, у її характері відбудуться певні відповідні зміни, і буде певний прогрес у її розумінні істини. Залежно від оточення, обов’язків, які вона виконує, та її особистої рішучості, вона змінюватиметься й зростатиме різною мірою, тож можна сказати, що таких людей слід просувати й використовувати. Загалом, ось такі принципи щодо повторного просування та використання кількох категорій людей, яких раніше було відсторонено.

Сьомий пункт зобов’язань лідерів і працівників – «Розумний розподіл і використання людей різних типів на основі їхньої людськості та сильних сторін, щоб кожен використовувався якнайкраще». У нашій бесіді щойно вже було чітко пояснено значення якнайкращого використання людей. Якщо є хоч найменша цінність у зрощуванні людини та її людськість відповідає стандарту, то Божий дім дасть їй можливості. Якщо людина прагне до істини й любить позитивні речі, то Божий дім не відмовиться від неї й не відсіє її так легко. Якщо твоя людськість і рівень відповідають стандартам, про які Я щойно бесідував, у Божому домі обов’язково знайдеться для тебе місце для виконання обов’язку, і тебе обов’язково використають розумно й дадуть тобі достатньо простору, щоб ти міг проявити свої здібності. Коротко кажучи, якщо ти маєш сильні сторони та досвід у певній професії, які потрібні для роботи церкви, то Божий дім обов’язково дозволить тобі виконувати відповідний обов’язок. Однак, якщо в тебе немає рішучості чи волі й ти не хочеш прагнути вгору, то просто роби те, що можеш, виконуй якийсь обов’язок, що тобі під силу, і не більше. Якщо в тебе є рішучість, і ти кажеш: «Я хочу зрозуміти й здобути більше істин, якнайшвидше стати на шлях до спасіння й увійти в істину-реальність. Я бажаю бути уважним до Божої ноші, бажаю нести важку ношу в Божому домі, страждати більше за інших, гарувати більше й зрікатися більшого, ніж інші», і якщо ти підходиш за всіма параметрами, але тебе досі ніхто не рекомендує, то ти можеш і сам запропонувати свою кандидатуру. Хіба це не розумно? Отже, це всі принципи Божого дому щодо використання всіляких людей, мета яких – не що інше, як дати людям змогу ввійти в істину-реальність. Які прояви входження в істину-реальність? Це розуміння істини, розуміння істини-принципів під час виконання всіх різноманітних робочих завдань і здатність практикувати відповідні істини під час взаємодії з усілякими людьми, справами та речами в повсякденному житті, а не розгублюватися й не знати, що робити, щоразу, коли щось трапляється, – ось мета. Оскільки цю мету було встановлено, вам слід прагнути до неї!

На цьому ми закінчуємо нашу бесіду про сьомий пункт зобов’язань лідерів і працівників. Дехто може сказати: «Ти ще не закінчив бесідувати, Ти не розвінчав неправдивих лідерів з огляду на цей пункт». Я б відповів, що немає потреби їх розвінчувати. З одного боку, неправдиві лідери мають низький рівень і не здатні виконувати реальну роботу; з іншого боку, вони позбавлені совісті й розуму, не несуть ноші, зовсім не вкладають душу у свою роботу й не можуть навіть добре виконати деякі прості речі. Щоразу, коли вони стикаються зі складною проблемою або проблемою, що стосується істини-принципів, вони зовсім не можуть її розрізнити, і тим паче не можуть побачити наскрізь сутність проблеми. Тож немає потреби їх розвінчувати. Навіть якби їх розвінчали, вони б цього не прийняли, і це було б марною тратою слів. Ба більше, говорити про те, що вони зробили, було б огидно й викликало б у людей внутрішній гнів. Доручати таку важливу роботу цим неправдивим лідерам було помилкою у використанні людей. Нездатність виконувати свою роботу вже змушує їх почуватися ні на що не здатними, а якщо їх розвінчати й проаналізувати, вони почуватимуться ще більш засмученими. Тож нехай ці неправдиві лідери самі порівнюють себе з іншими й досліджують власні проблеми, наскільки можуть. Якщо ти можеш виявити свої проблеми, подивись, чи зможеш ти в майбутньому виправитися; якщо не можеш їх виявити, то тобі потрібно продовжувати досліджувати, і ти також можеш попросити людей навколо допомогти тобі проаналізувати й розібратися. Якщо інші бесідували з тобою, і ти вклав у це душу, але однаково не можеш виявити власні проблеми й досі не знаєш, як їх розпізнати чи розв’язати, то ти справді неправдивий лідер і тебе слід відсіяти.

6 березня 2021 року