Пункт п’ятнадцятий. Захист усілякого важливого робочого персоналу, оберігання його від перешкод зовнішнього світу й убезпечення цих людей, щоб гарантувати впорядковане виконання різних важливих робочих завдань

На чому ми минулого разу зупинилися в бесіді на тему обов’язків лідерів і працівників? (Минулого разу ми переважно бесідували про останні три прояви в рамках чотирнадцятого зобов’язання лідерів і працівників щодо розрізнення різних типів людей на основі їхньої людськості. Цими трьома проявами є: бути боягузливим і підозріливим, бути схильним накликати біду та мати складне минуле.) Минулого разу ми закінчили бесідувати про останні три теми в рамках чотирнадцятого зобов’язання лідерів і працівників, тож сьогодні ми побесідуємо про п’ятнадцяте зобов’язання. У чому полягає п’ятнадцяте зобов’язання? («Пункт п’ятнадцятий. Захист усілякого важливого робочого персоналу, оберігання його від перешкод зовнішнього світу й убезпечення цих людей, щоб гарантувати впорядковане виконання різних важливих робочих завдань».) «Захист усіляких важливих працівників, оберігання їх від завад зовнішнього світу й убезпечення цих людей». Це зобов’язання стосується ще одного аспекту зобов’язань лідерів і працівників; це також конкретне робоче завдання, яке лідери і працівники мають добре виконувати. Чого стосується це робоче завдання? (Воно стосується убезпечення Божих обранців.) Воно стосується питань особистої безпеки. Хіба ця тема не часто зустрічається в роботі церкви? Вам ця тема незнайома? (Ні.) Китайським братам і сестрам ця тема знайома, тому що в соціальному середовищі Китаю віруючих переслідують і заарештовують, і їм потрібні гарантії безпеки у виконанні свого обов’язку та в усіх аспектах життя. Тому ця робота входить до сфери зобов’язань лідерів і працівників; це не щось необов’язкове. Незалежно від того, чи є в країні релігійна свобода, належне розміщення працівників, які виконують різні важливі обов’язки, є конкретним робочим завданням, яке мають виконувати лідери і працівники. Фокусування або конкретні вимоги цієї роботи можуть відрізнятися, але в основному все це стосується того, чи можуть брати й сестри виконувати свої обов’язки безпечно й надійно, і чи можна гарантувати результати їхніх обов’язків. Тож не нехтуйте цією роботою і не вважайте її такою, що вас не стосується, тому що ви живете в демократичній країні. Незалежно від системи правління в країні, у якій ви живете, або від того, чи переслідують там віруючих, ця робота входить до сфери зобов’язань лідерів і працівників; це робота, яку мають виконувати лідери і працівники, – ніхто не є винятком, і її не слід вважати «додатковою» роботою. Тож сьогодні побесідуймо про всі різноманітні питання, пов’язані з цією темою.

Сфера застосування важливого робочого персоналу

По-перше, розгляньмо, що мається на увазі під «усілякими важливими працівниками», згаданими у п’ятнадцятому зобов’язанні. Хіба це не тема, про яку нам слід побесідувати? (Так.) Отже, що мається на увазі під словами «усілякі важливі працівники»? Спершу визначмо сферу застосування цілей цієї роботи. Хто може про це сказати? (Усілякі важливі працівники охоплюють братів і сестер у командах зі зйомок відео, командах із виробництва фільмів, коректорських командах і командах зі співів гімнів, а також тих, хто виконує інші важливі обов’язки. Крім того, сюди входять деякі брати й сестри, які відіграють ключові ролі в різних важливих робочих завданнях, а також куратори кожної команди.) Хто ще хотів би додати? (Сюди також входять лідери і працівники.) Лідери і працівники справді мають бути добре захищені. Хто ще? (Є також важливі працівники, що займаються загальними справами, наприклад, фінансові працівники.) (А також брати й сестри, які через те, що вірять у Бога й виконують обов’язки, перебувають у розшуку або яких у поліції заведено досьє, також потребують захисту.) Це ще одна категорія, і це особлива група. Підсумуймо, скільки є категорій. Перша категорія охоплює лідерів і працівників. Друга категорія складається з працівників, які є незамінними для різних робочих завдань у Божому домі, особливо лідерів команд і кураторів різних робочих завдань, а також працівників із хорошим рівнем, духовним розумінням і здатністю осягати принципи та самостійно брати на себе важливу роботу. Є багато типів працівників, що займаються різними робочими завданнями, наприклад, ті, хто займається роботою з текстами, роботою зі співу гімнів, роботою над виробництвом фільмів тощо, а також ті, хто проповідує Євангеліє, свідчить або служить керівниками з євангелізації, серед інших. Крім того, сюди входять працівники, що займаються фінансами, зберіганням і зовнішніми справами. Ці особи відіграють допоміжну роль у роботі церкви і є незамінними; усі вони входять до складу працівників, що займаються різними робочими завданнями. Це друга основна категорія. Третя основна категорія охоплює тих, хто займається небезпечною роботою церкви. Зокрема, у країнах з авторитарними режимами, де немає релігійної свободи, є деякі надзвичайно небезпечні робочі завдання, як-от друк книг, транспортування книг, зберігання церковного майна, а також прийом та розміщення працівників, що виконують важливі обов’язки. Хто ще сюди входить? (Є також деякі працівники із загальних справ, які передають інформацію назовні; обов’язки, які вони виконують, також відносно небезпечні.) Цих людей також вважають такими, що займаються небезпечною роботою. Однак ці люди аж ніяк не виконують цю роботу час від часу – радше вони спеціалізуються на виконанні цих важливих і небезпечних завдань, як-от передача інформації, розподіл упорядкувань роботи, поширення всіх відео, записів фільмів або проповідей Божого дому тощо. В авторитарних країнах без релігійної свободи лідери і працівники мають чітко знати, хто з Божих обранців виконує важливі обов’язки та бере на себе небезпечну роботу. Коротко кажучи, ці особи також є однією з категорій важливих працівників, і лідери і працівники мусять приділяти особливу увагу їхній безпеці; цим не можна нехтувати. Це третя категорія. Четверта категорія – це ще одна незамінна група в церковній роботі. Ці особи володіють особливими навичками та дарами, наприклад, вони вправні в проповідуванні Євангелія, виголошенні проповідей, поливі церкви або беруть на себе відповідальність за організацію конкретних робочих завдань. Цими особами можуть бути лідери і працівники, куратори різних робочих завдань або люди, що займаються небезпечною роботою. Без таких людей у важливій роботі, якою вони займаються, виникла б прогалина, і ніхто інший не зміг би їх замінити. Тому цих осіб слід захищати, а їхню безпеку – гарантувати. Це одна категорія людей. Ще одна категорія – це ті, хто в країнах, де переслідують релігії, перебуває в розшуку або на кого в поліції заведене досьє через їхню віру в Бога. Незалежно від масштабів розшуку чи конкретної роботи, яку вони виконують у церкві, доки вони перебувають у розшуку через свою віру в Бога та виконання свого обов’язку, лідери і працівники мають знаходити способи їх захистити, розміщуючи їх у відносно безпечних місцях для виконання свого обов’язку. Серед усіх країн, що переслідують релігійну віру, переслідування в Китаї є найжорстокішим. У різних провінціях і регіонах по всьому Китаю багато людей було заарештовано або перебуває в розшуку, не маючи змоги повернутися додому. По всьому світі та на кожному континенті є деякі країни, подібні до Китаю, що переслідують релігійну віру, і в цих країнах також є ті, хто через прийняття Всемогутнього Бога зазнає переслідувань і не може повернутися додому. Тих, кого переслідують і хто не може повернутися додому, лідери і працівники мають якнайшвидше розмістити в церкву з повною зайнятістю. Лідери і працівники мають поселити їх у відносно безпечному середовищі відповідно до місцевих умов, щоб вони могли виконувати свої обов’язки. Це пріоритетне робоче завдання, яке необхідно добре виконати. Ці особи, яких було заарештовано або які перебувають у розшуку, утворюють п’яту категорію працівників, що потребує захисту. Серед працівників, що займаються різними важливими робочими завданнями, є ще одна особлива категорія. Ці особи можуть наразі не бути лідерами чи працівниками й не займатися небезпечною роботою, але раніше вони виконували багато обов’язків, і їхня робота охоплювала широке коло питань. Вони знають багато приймаючих сімей, а також знають про деяких працівників, що виконують важливі обов’язки. Тому, якби таких осіб заарештували, це також принесло б лихо роботі церкви. Цих осіб слід називати «обізнаними людьми», і їх також слід зараховувати до всіляких важливих працівників. Лідери і працівники мають гарантувати їхню безпеку з метою захисту безпеки всіх Божих обранців і забезпечення нормального просування церковної роботи. Деякі особи в цій категорії, зокрема, досить необачні; вони не знають, як бути обережними, і не мають великої мудрості. Вони завжди схильні діяти на основі ентузіазму, необачно роблячи щось назовні. Ніколи не бувши заарештованими чи катованими, вони не усвідомлюють небезпеки та потенційних наслідків, якщо щось піде не так, і тим паче не розуміють, наскільки серйозними будуть ці наслідки. Оскільки вони вірять, що просто вірять у Бога й не роблять нічого поганого, вони нічого не бояться. Як наслідок, попрацювавши деякий час в одній місцевості, вони можуть стати досить відомими й потрапити під нагляд уряду. Хіба це не становить небезпеки? Щойно їх заарештують, якщо вони не витримають допиту з катуваннями, вони можуть стати юдами та зрадити братів і сестер. Це завдало б величезних збитків церкві та підставило б інших братів і сестер, наражаючи їх на ризик арешту й ув’язнення, що серйозно вплинуло б на різні робочі завдання церкви. Тому церква також має надавати пріоритет захисту таких осіб. Якщо в цій місцевості неможливо знайти безпечне місце, щоб їх сховати, слід перемістити їх у відносно безпечне місце деінде для виконання свого обов’язку. Це ще одна категорія людей. Через особливість їхньої ситуації лідери і працівники повинні їх розміщувати, тому їх також зараховують до усіляких важливих працівників. Скільки всього категорій людей? (Шість категорій. Перша категорія – лідери і працівники. Друга складається з незамінних працівників, що займаються різними робочими завданнями в Божому домі: куратори, лідери команд і керівники з євангелізації, а також ті, хто може брати на себе роботу. Третя категорія – працівники, що займаються небезпечною церковною роботою. Четверта – ті, хто має особливі навички та дари. П’ята категорія складається з людей, на яких поліція склала досьє, тих, на кого полюють, і тих, хто перебуває в розшуку. І шоста категорія – обізнані люди.) В основному ми охопили всіх важливих працівників, залучених до різних робочих завдань, але є ще одна категорія, яку слід додати: якщо будь-які брати чи сестри в церкві через виїзд для виконання свого обов’язку, арешт або будь-яку іншу несподівану ситуацію не можуть піклуватися про своїх неповнолітніх дітей, то лідери і працівники мають розмістити цих дітей у відповідну родину, щоб вони мали засоби до існування. Це також особливе робоче завдання. Хоча це робоче завдання не стосується роботи церкви й виникає лише за особливих обставин, лідери і працівники мають взяти на себе відповідальність за належне розміщення цих неповнолітніх дітей. Якщо в них немає відповідних родичів або якщо їхні родичі є невіруючими й не бажають їх приймати, то церква має їх прийняти. Церква має не тільки розмістити їх у відповідному приймаючому домі, а й призначити братів і сестер, відповідальних за їхній догляд. Після того, як їх буде належним чином розміщено, якщо вони вірять у Бога, це, безумовно, ідеально, і коли вони досягнуть повноліття, вони зможуть виконувати свій обов’язок у церкві. Якщо вони не вірять у Бога, то коли вони досягнуть повноліття й увійдуть у суспільство, вони більше не будуть пов’язані з церквою, і наш обов’язок буде виконано. Після цього нам не потрібно буде турбуватися про їхні справи. Це доречно? (Так.) Хоча ця робота не стосується різних робочих завдань церкви, її однаково слід зараховувати до сфери зобов’язань лідерів і працівників. Якщо є діти тих, хто виконує свій обов’язок у церкві, яких потрібно розмістити, лідери і працівники не можуть ігнорувати цю ситуацію, хіба що вони про неї не знають. Якщо вони про це знають, вони мають розпитати, розібратися й узяти на себе це зобов’язання, щоб належним чином їх розмістити. Лідери і працівники мають пересвідчитися в тому, що брати й сестри, які виконують свій обов’язок, – особливо ті, хто бере на себе важливу роботу, – вільні від турботи про цю справу. Добре виконати це робоче завдання нескладно, чи не так? (Ні, нескладно.) Існує щонайменше шість категорій важливих працівників. Сьома категорія є додатковою, вона представляє дуже особливий тип обставин. Різні працівники, описані у перших шести категоріях, можуть бути присутніми не в кожній пастирській зоні чи країні. Однак, незалежно від країни, захист лідерів і працівників та тих, хто виконує важливі обов’язки, є надзвичайно важливим робочим завданням. Це робоче завдання, на яке мають звертати увагу всі церковні лідери і працівники, і це зобов’язання, яке вони мають добре виконувати.

Захист важливого робочого персоналу від перешкод зовнішнього світу

I. Вимоги до безпеки в приймаючих сім’ях

Тепер, коли ми з’ясували, хто такі важливі працівники, розгляньмо конкретну роботу, яку мають виконувати лідери і працівники, а саме: захист усіляких важливих працівників, оберігання їх від завад зовнішнього світу й убезпечення цих людей. Отже, яку конкретну роботу потрібно виконати лідерам і працівникам, щоб ефективно оберігати їх від завад зовнішнього світу і вважатися такими, що виконали свої обов’язки? Коли доходить до виконання конкретної роботи, деякі лідери і працівники почуваються у скрутному становищі, чухають потилиці й дратуються, не знаючи, як діяти. Є важливий принцип розміщення цих важливих працівників: їх необхідно оберігати від завад зовнішнього світу, щоб гарантувати їхню безпеку. Незалежно від того, чи розміщують важливих працівників у домівках братів і сестер, чи в орендованих будинках, головне – гарантувати їхню безпеку. Гарантувати їхню безпеку означає оберігати їх від завад зовнішнього світу. Отже, що мають робити лідери і працівники, щоб оберігати їх від завад зовнішнього світу? Це вимагає розміщення тих, хто виконує важливі обов’язки, у відповідних місцях. Розгляньмо це з двох аспектів: один – це внутрішнє середовище приймаючої сім’ї, а інший – зовнішнє середовище. Щодо внутрішнього середовища, по-перше, господар має бути справжнім віруючим, готовим приймати, здатним зберігати таємницю, діяти обережно й мудро поводитися із зовнішнім світом. Якщо виникає якась особлива ситуація, він має знати, як на неї реагувати; він має вміти розбиратися з нею та вирішувати її ініціативно, а не пасивно. Крім того, у нього має бути пристойна репутація або, можливо, певний престиж і зв’язки в цій місцевості. Навіть якщо йому бракує впливу, він має щонайменше бути людиною, яка знає своє місце, живе пристойним життям і ніколи не накликає біду та не приводить до свого дому підозрілих осіб. У таких господарів не має бути друзів, які збираються грати в маджонг або випивати. Крім того, їхні стосунки із зовнішнім світом і сусідами мають бути відносно нормальними. Вони не мають бути втягнутими ні в які суперечки через борги й не мають конфліктувати із сусідами. Іншими словами, їхнє домашнє середовище має бути відносно спокійним, у господаря мають бути нескладні стосунки, і дуже мало сторонніх людей має приходити до їхнього будинку, щоб створювати завади, тощо – усі аспекти мають бути відповідними. Крім того, діти або родичі господаря мають підтримувати його віру в Бога або принаймні не заперечувати проти того, щоб він приймав братів і сестер, і, звичайно, не ходити й не розповідати про це необачно. Хтось може сказати: «Нелегко знайти приймаючу сім’ю, яка відповідає всім цим критеріям!» Це означає знайти відносно відповідне місце; абсолютної досконалості не вимагається. Щонайменше житлове середовище має бути відповідним – тихим і вільним від зовнішніх завад, – що відповідає вимозі оберігання важливих працівників від завад зовнішнього світу. Хоча не кожен член сім’ї є віруючим у деяких приймаючих сім’ях, людина, що приймає, має престиж у домі й ухвалює рішення. Її невіруючі діти чи родичі не наважуються втручатися в її віру в Бога чи в прийом братів і сестер; навіть якщо вони внутрішньо не згодні, вони не наважилися б ділитися цією інформацією з людьми поза сім’єю. Якщо щось справді трапиться, вони навіть можуть допомогти забезпечити захист. Отож завади зовнішнього світу також можуть не впливати на братів і сестер, що перебувають у цьому приймаючому домі. У деяких випадках хазяїн є полохливим, боїться, що його діти можуть розвінчати його віру в Бога, що сусіди можуть дізнатися про його віру й донести на нього, і особливо, що справи підуть погано і його заарештують. Щойно він починає приймати братів і сестер, він щодня як на голках, не може їсти вдень і спати вночі, проводячи весь день у тривозі й страху, наче злодій. Щоразу, коли він чує, що щось відбувається, наприклад, що уряд планує перевіряти реєстрацію домогосподарств або що урядовці приходять до його дому під різними приводами, він надзвичайно лякається й постійно хоче, щоб брати й сестри негайно пішли, щоб він сам не був причетним. Коли брати й сестри таке бачать, вони мають негайно переїхати, оскільки таке місце не підходить для прийому; його можна використовувати лише як тимчасову зупинку на кілька днів. Якщо діти, родичі чи друзі приймаючої сім’ї є злими людьми, які, дізнавшись, що хазяїн приймає віруючих, можуть прийти, щоб заважати, або навіть здати братів і сестер поліції, то це надто небезпечно. Така приймаюча сім’я не підходить для проживання. Деякі батьки поводяться як раби перед своїми дітьми; вони можуть казати: «Усе гаразд, мої діти мене слухаються», але насправді слухняність їхніх дітей залежить від ситуації. Коли йдеться про їхні власні інтереси, діти їх не слухатимуть. Така людина не наважилася б повідомити своїм дітям, що вона приймає братів і сестер. Якби її діти чи родичі дізналися, вони б, безумовно, вигнали братів і сестер, і хазяїн не зміг би їх зупинити – у власному домі останнє слово не за ним. Така людина не підходить для прийому; у неї може бути бажання, але бракує сміливості приймати. Чи могла б боягузлива людина справді наважитися приймати? Якщо ти не можеш гарантувати безпеку братів і сестер, то ти не підходиш для цього обов’язку – тобі не слід на нього зголошуватися, і тобі не слід давати порожніх обіцянок лідерам і працівникам, і тобі не слід приймати цей обов’язок. Якщо лідери і працівники розміщують братів і сестер у такий дім для прийому, як ви думаєте, це доречно? (Ні.) Це вкрай недоречно. Не відправляйте братів і сестер у пащу небезпеки. Можливо, брати й сестри були в цілковитій безпеці, живучи деінде; якщо ти розмістиш їх у дім цієї людини, де діти чи родичі є невіруючими й можуть донести на них і здати їх поліції, щойно дізнаються, що там живуть віруючі, і так поставити під загрозу їхнє життя, то хіба не спіткає горе того хазяїна? Якщо хазяїн готовий ризикнути своїм життям, щоб захистити братів і сестер у таких ситуаціях, і може ефективно гарантувати їхню безпеку, і якщо він зазвичай демонструє значну мудрість, то ця приймаюча сім’я все ще може бути підходящим вибором. Однак, якщо він не може ризикнути своїм життям, щоб захистити братів і сестер, і, коли невіруючі в його сім’ї погрожують донести на братів і сестер і здати їх поліції, у нього немає вирішення, і він може лише відступити, як черепаха, що ховає голову в панцир, не захищаючи братів і сестер і просто дозволяючи невіруючим здати їх, то цей дім не підходить для прийому. Якщо брати й сестри залишаються там тимчасово на кілька днів, а потім негайно переїжджають у відповідне місце, щойно його знаходять, це ледве терпимо. Було б недоречно залишатися надовго в такому домі для виконання свого обов’язку. Хазяїн повинен щонайменше бути здатним захистити безпеку братів і сестер – це одна з вимог до хазяїна. Щоб ті, хто виконує свій обов’язок, уникали завад із боку зовнішнього світу, по-перше, їхнє житлове середовище має бути відповідним; крім того, власні якості хазяїна також мають бути відповідними в усіх аспектах, тобто він має бути здатним оберігати важливих працівників від завад зовнішнього світу. Лише якщо він здатний цього досягти, лідери і працівники можуть розміщувати важливих працівників у його домі. Якщо хазяїн має мало віри, є некомпетентним і безхребетним, нездатним мати останнє слово у власному домі, і будь-яка невіруюча дитина чи родич може прийти й керувати ним, то це досить проблематично. Таке місце категорично не підходить для прийому. Навіть якщо будинок великий, з багатьма кімнатами, комфортним середовищем та іншими хорошими умовами, він однаково не підходить для прийому. Лише відповідного житлового середовища недостатньо; хазяїн також має бути відповідним. Ключовий момент тут полягає в тому, що хазяїн має спочатку бути здатним гарантувати, що працівники, які виконують свої обов’язки і яких він приймає, будуть захищені від завад зовнішнього світу. Лише після цього слід розглядати житлове середовище. Трохи менш ідеальне середовище все ще прийнятне – чи то менший простір, обмежений інтернет, простіша їжа, чи менш зручний доступ до води. Доки хазяїн є відповідним, здатним реагувати на небезпеку, коли вона виникає, справлятися з різними складними ситуаціями й особливо належно вирішувати будь-які особливі обставини, що можуть виникнути, щоб захистити безпеку братів і сестер, то він відповідає стандарту як хазяїн. Наші вимоги до житлового середовища приймаючої сім’ї невисокі; найважливіше – це те, що воно може гарантувати безпеку. Немає потреби вдаватися в деталі щодо цього.

II. Вимоги до середовища в місці проживання

Щодо зовнішнього середовища, яке оточує житло приймаючої сім’ї, то перше, що мусять узяти до уваги лідери і працівники, – це чи безпечне воно. Незалежно від умов приймаючої сім’ї та від того, чи є житло будинком брата або сестри, чи орендованим будинком, необхідно враховувати, чи безпечне зовнішнє середовище житла; це найважливіший момент. Перш за все, воно підходить лише в тому випадку, якщо віра цієї приймаючої сім’ї в Бога не є широко відомою і в Бюро громадської безпеки немає жодних записів про їхню віру. Якщо в минулому, коли брати й сестри збиралися там, сусіди повідомляли про це уряду, і уряд уже знає, що в цій сім’ї часто відбуваються зібрання з незнайомцями, то це місце не підходить для прийому. Якщо житло орендується, то також не годиться орендувати будинок такої сім’ї. Це один аспект. Крім того, у деяких місцях громадська безпека погана, часто трапляються пограбування, вбивства та інші різноманітні злочини. Мешканці там також є відносно складними особами, і поліція часто ходить туди перевіряти реєстрацію домогосподарств та посвідчення особи, а також, серед іншого, розслідувати справи підозрюваних у злочинах. Скажи Мені, якби ти жив у такому місці, хіба ти не страждав би часто від завад? (Так.) Такі місця також не підходять для проживання. Поліція приходить і стукає у двері кожні кілька днів, кажучи, що поблизу сталася крадіжка або вбивство, і просить про співпрацю в розслідуванні, наказуючи людям негайно повідомляти, якщо вони побачать злочинця. Поліція завжди приходить і стукає у двері під різними приводами, стверджуючи, що розслідує справи, але насправді вони перевіряють наявність сторонніх і незнайомців – точніше, вони шукають людей, які вірять у Бога. Чи відчував би ти хоч якесь почуття безпеки, живучи в такому приймаючому домі? (Ні.) Безсумнівно, ти цілий день був би як на голках. Хоча ці злочинні інциденти ззовні не мають нічого спільного з приймаючою сім’єю, ти однаково не почувався б спокійно. Проживання в такому середовищі часто змушує тебе відчувати, що твоя особиста безпека під загрозою. Хтозна, чи одного дня поліція, побачивши братів і сестер, не почне розпитувати цих незнайомців і врешті-решт не заарештує їх. Хіба ти не сказав би, що це жахлива ситуація? (Так.) Крім того, більшість китайців не усвідомлює важливості безпеки; щойно вони чують, що хтось стукає, то відчиняють двері, і зазвичай вони також не замикають свої двері, що легко призводить до інцидентів. У західних країнах зі свободою та демократією приватні помешкання вважаються приватною територією. Якщо стороння особа входить на приватну територію без дозволу, це вважається незаконним, і люди, що там живуть, викличуть поліцію. Тоді порушник несе юридичну відповідальність. Тому, якщо незнайомець стукає, ти не мусиш відчиняти двері – ти можеш відмовити. Навіть якщо хтось домовився з тобою про візит, якщо ти не готовий або передумав, ти однаково не мусиш відчиняти двері; ти можеш перенести зустріч із ним на інший час. Люди в західних країнах мають це право, вони мають цю правову свідомість. Однак китайцям бракує цієї правової свідомості. Щоразу, коли вони чують стукіт у двері, вони поспішають їх відчинити. Це свідчить про брак пильності, брак свідомості самозахисту та незнання відповідних законів. Саме тому, що Китай є диктатурою, де правління однієї партії стоїть вище за закон, його правова система – це лише фасад. Великий червоний дракон діє в Китаї, абсолютно нехтуючи законом і порядком, нерозважливо чинячи лихі вчинки, а люди не мають абсолютно ніяких прав людини. Китайці не звертають уваги на права людини, і в них не розвинулося почуття дотримання дисциплінарних приписів і виконання закону; зокрема, їм бракує свідомості самозахисту, і більшість людей не знає, як використовувати закон для власного захисту. Як наслідок, немає жодної гарантії безпеки. Підсумовуючи, у будь-якому місці з поганою громадською безпекою, мешканцями зі складним походженням та ідентичністю, частими перевірками або частими випадками різних кримінальних справ люди легко можуть зазнати впливу завад із зовнішнього світу. Таке місце не підходить для проживання. Це фактор громадської безпеки, який слід враховувати при влаштуванні житла для важливих працівників.

Необхідно ретельно обирати житлове середовище для тих, хто виконує свій обов’язок; найкраще уникати жвавих міських районів і небезпечних місць. Які місця ми маємо на увазі, говорячи про жваві міські райони? Зокрема, це місця поблизу залізниць, автомагістралей, перехресть і ринків. Особливо вздовж магістральних залізничних ліній, де щодня проходять незліченні потяги, а підлога в сусідніх будинках трясеться від кожного потяга, що проїжджає. У такому середовищі абсолютно неможливо знайти спокій, виконуючи свій обов’язок. Крім того, деякі люди, які роками виконували свій обов’язок далеко від дому, живуть у постійній тривозі, і їхні серця не в найкращому стані, що робить їхнє проживання в таких місцях ще менш підходящим. Якщо певна робота вимагає тихого середовища, наприклад, робота зі звукозаписом або робота з текстами, то принаймні не має бути шумових завад, а також має бути забезпечена безпека – це було б ідеально. Якщо абсолютно безпечного місця немає, необхідно знайти відносно безпечне місце. У цьому разі невеличкий шум є прийнятним, і нам не слід ставити надто високі вимоги; доки житлове середовище безпечне, цього буде достатньо. Крім того, якщо будинок розташований у зоні інтенсивного руху, наприклад, біля світлофорів або перехрестя, щодня повз нього проходитимуть незліченні пішоходи та проїжджатимуть транспортні засоби. Такий будинок відкритий для поглядів численних перехожих, і випадковим поглядом люди, що проходять повз, можуть легко побачити тих, хто всередині. Особливо, коли вночі вмикається світло, ситуація всередині будинку стає чітко видимою. Хіба ти сказав би, що такий будинок досі прийнятний для проживання? Чи підходить це середовище? (Ні, не підходить.) Воно справді не підходить. Люди, що живуть у такому місці, часто страждають від завад, нерідко бачать, як за ними спостерігають незнайомці. Коли їхні погляди зустрічаються з поглядом незнайомця, вони лякаються, щодня почуваються неспокійно, постійно відчуваючи, що за ними стежать, – хтозна, чи не стоїть хтось за цим, усе скеровуючи та контролюючи. Як ти думаєш, чи можна почуватися спокійно, живучи в такому середовищі? Також деякі будинки мають погану якість і погану звукоізоляцію, тому, коли всередині голосно розмовляють або вмикають гімни, люди ззовні все чують. Крім того, деякі будинки розташовані в найвищій точці району, і в такому разі вони не тільки можуть зазнавати ударів блискавки, але й дозволяють сусідам навколо бачити братів і сестер щоразу, коли ті виходять назовні. Їм незручно навіть час від часу відчинити вікно для провітрювання або щоб охолодитися; вікна мусять залишатися щільно зачиненими, а штори – засунутими, тож світло ніколи не потрапляє всередину, а вийти на вулицю, щоб розім’ятися, ще незручніше. Є постійне занепокоєння, що люди ззовні за ними спостерігають і їх помічають. Хоча брати й сестри не виходять і не заходять усі разом, щоразу, коли хтось входить або виходить, люди ззовні це чітко бачать. Зрештою, вони матимуть загальне уявлення про те, скільки незнайомців живе в цьому будинку. Чи сказав би ти, що безпека людей досі може бути гарантована, якщо вони тут житимуть? (Ні, не може.) Дехто думає: «Більшу частину часу ми виконуємо свій обов’язок у приміщенні, і навіть якщо ми виходимо назовні, ми робимо це по черзі й не виходимо всі разом. Якщо ми практикуватимемо в такий спосіб, сусіди навколо нічого не помітять». Але навіть якщо ти виходиш по черзі, це однаково спричинить проблеми, якщо хтось помітить, що ти незнайомець. Багато невіруючих самі живуть не дуже добре, але знаходять особливе задоволення в тому, щоб спостерігати за справами інших людей і втручатися в них. Дехто може навіть використовувати бінокль, щоб шпигувати за тобою, спостерігаючи, що ти робиш усередині. Якщо вони виявляють, що збираються віруючі, то поспішають повідомити про це уряду заради винагороди. Якщо така людина націлилася на тебе, хіба це не небезпечна ситуація? (Так.) Щойно вони націлилися на тебе, чи може з цього вийти щось добре? Безумовно, врешті-решт тебе заарештують! Незалежно від країни чи регіону, ніколи не бракує людей, які люблять втручатися в чужі справи. Навіть якщо вони не зароблять ані копійки за спостереження за тобою, вони більш ніж готові це робити – вони навіть заплатять із власної кишені та відкладуть власну роботу, щоб витратити час на стеження. А якщо за донос на тебе є винагорода, вони робитимуть це ще з більшим завзяттям. Особливо в такій диктатурі, як Китай, надто багато людей стежить за тими, хто вірить у Бога. Оскільки вони відчувають відразу до істини й гидують тими, хто вірить у Бога, щойно вони виявляють, що віруючі спілкуються разом або збираються, вони про це доносять. Якщо за донос є винагорода, вони знаходять у цьому задоволення й невтомно цим займаються. Хіба це не легко створює проблем для церкви? (Так.) Якщо тобі так заважають, то чи не пояснюється це тим, що лідери і працівники погано організували розміщення? Якщо місце та середовище для розміщення важливого робочого персоналу є невідповідними, тому що лідери і працівники не продумали все ретельно, то ось до яких наслідків це призводить. Якщо місце, де людина живе, привертає занадто багато уваги, це може легко призвести до проблем. Щойно щось піде не так, і тільки тоді ти усвідомлюєш, що це місце не підходить для проживання, уже занадто пізно. Тому вибір відповідного місця проживання для тих, хто виконує свій обов’язок, також є ключовим завданням, і поганий вибір може легко призвести до небезпеки.

III. Як лідери і працівники повинні виконувати роботу з розміщення персоналу

Щодо житлового середовища для важливих працівників, чи то внутрішнього, чи то зовнішнього, лідери і працівники мають ретельно продумати всі аспекти. Вони не мають мислити спрощено, завжди припускаючи, що якщо ми не контактуємо із зовнішнім світом, нічого не станеться. Сучасне суспільство неймовірно складне, сповнене всіляких демонів, і незалежно від місця, завжди знаходяться люди, що люблять втручатися в чужі справи, які спостерігають за тобою, і уникнути їхньої пильної уваги неможливо. Ти можеш подумати: «Я не порушував жодних законів і не робив нічого поганого, вірячи в Бога. Я просто виконую свій обов’язок; зі мною нічого не має статися, чи не так?» Але факти не такі прості, як ти собі уявляєш. Чому КПК витрачає стільки людських і матеріальних ресурсів, щоб опиратися Богові та придушувати Божу церкву? Чи можеш ти це збагнути? Ти ніколи не зможеш. Наскільки ти можеш розгледіти природу дияволів і сатан наскрізь? Ти надто мало розумієш про дияволів і сатан. Це суспільство неймовірно складне, а дияволи й сатани – це негідники, що чинять лихі вчинки. Найбільше вони хочуть заарештовувати Божих обранців і заважати роботі церкви. Якщо ти завжди розглядаєш сатан просто як звичайних людей, то ти справді неосвічений; це показує, що ти не розгледів зла цього суспільства наскрізь, і ти, безумовно, не розгледів мерзенності дияволів і сатан. Тому, щоб лідери і працівники добре виконували роботу церкви, вони мусять гарантувати безпеку тих, хто виконує свій обов’язок, – це надзвичайно важливо. У країні з диктаторським режимом, де немає свободи віросповідання, гарантувати безпеку тих, хто виконує свій обов’язок, досить складно. Однак, хоч би як складно це було, необхідно ретельно обирати відповідні місця для проживання; у цьому питанні не може бути жодних недоглядів. Упорядкування роботи від Божого дому містили бесіди на ці теми. Лідери і працівники мусять пересвідчитися, що брати й сестри можуть виконувати свій обов’язок без завад і без втручання зовнішнього світу, – доки вони вкладають у це душу, вони можуть цього досягти. Єдина турбота виникає тоді, коли вони діють недбало й безвідповідально, дбаючи лише про власну безпеку й нехтуючи безпекою братів і сестер. Через це неможливо добре виконувати роботу церкви. Якщо через твій недогляд, брак серйозності, безвідповідальність або страх перед середовищем і труднощами ти цього не зробиш, що призведе до арешту персоналу, який виконує важливі обов’язки, і поставить під загрозу життя братів і сестер, – що затримає церковну роботу й завдасть шкоди братам і сестрам, – тоді, як лідер або працівник, ти маєш нести відповідальність. Цю відповідальність не можна просто владнати, витративши трохи грошей на компенсацію або покаявшись у молитві; це не так просто. Тож яка природа цієї справи? Це незмивна пляма, вічний переступ – тобі записано провину. Ця «провина» не означає звичайної помилки; в очах Бога це переступ. Якщо твоїх переступів занадто багато – ти чинив переступи в минулому, продовжуєш чинити їх сьогодні, а потім чинитимеш ще в майбутньому, – то через сукупність кількох великих переступів ти підеш на загибель і знищення. Бог більше не спасатиме тебе, і твоя віра в Бога буде марною. Ти не тільки не матимеш надії на спасіння, але й зазнаєш покарання. Тому надзвичайно важливо, щоб лідери і працівники виконували свою роботу згідно з принципами! Ти це запам’ятав? (Так.) Лідери і працівники мають виконувати свої зобов’язання, і хоч би яким несприятливим чи небезпечним було середовище, вони мусять робити все можливе відповідно до місцевих умов, щоб захистити безпеку важливих працівників та належно організувати для них розміщення. Мета полягає в тому, щоб гарантувати нормальне просування роботи церкви.

Щоб лідери і працівники могли гарантувати, що місця, організовані для важливих працівників, вільні від втручання зовнішнього світу, окрім вимог і принципів щодо житла та його середовища, є також вимоги й принципи щодо різних аспектів ситуації в приймаючій сім’ї. Коли лідери і працівники знаходять потенційну приймаючу сім’ю, вони мають спочатку розпитати про середовище та умови в сім’ї, ситуацію її членів, чи є в них суперечки з іншими, чи є вороги, чи є проблеми з урядом, чи часто вони беруть участь у судових процесах, чи складні в них соціальні зв’язки тощо. Про всі ці основні моменти слід ретельно розпитати й дізнатися. Якщо в господаря або його дітей та інших членів сім’ї складні соціальні зв’язки, і в сім’ї постійно неспокійно – до них часто приходять сумнівні особи, щоб створити проблеми або стягнути борги, або вони отримують листи з погрозами від бандитів чи грабіжників, а також повістки від уряду чи суду, – усе це дуже клопітні справи. Якби ти проводив зібрання або виконував свій обов’язок у цьому домі, хіба це не були б завади? Тому, коли ти знайдеш таку приймаючу сім’ю, тобі слід спочатку поставити запитання й дізнатися про їхню основну ситуацію. Найкраще, якщо цих проблем немає, але якщо вони є, а ти наразі не можеш знайти більш підходящого місця, тоді подумай, чи зможе господар ефективно розв’язати ці проблеми. Якщо господар не може ефективно їх розв’язати й позбутися цих хаотичних проблем, то цей дім не підходить для прийому братів і сестер, оскільки проживання тут означатиме, що вони будь-коли можуть постраждати від втручання зовнішнього світу та сторонніх людей, справ і речей. Ці середовища не спрямовані безпосередньо проти людей, які вірять у Бога. Однак віруючі є особливо чутливою групою в країні, де релігія переслідується, і, крім того, після комплексних зусиль уряду з поширення пропаганди, промивання мізків, фабрикування чуток і наклепів невіруючі не тільки не розуміють людей, які вірять у Бога, але навіть починають вірити риториці КПК, розвиваючи особливу ненависть і ворожість до віруючих. Тому, якщо вони дізнаються, що певний дім приймає віруючих, це стає дуже небезпечним як для приймаючої сім’ї, так і для братів і сестер. Коли брати й сестри живуть у такому середовищі, вони не тільки часто страждають від втручань, але і їхня безпека не може бути гарантована. Тож навіщо продовжувати тримати їх там? Це явно небезпечне місце, непридатне для проживання, – їх слід швидко переселити. Лідери і працівники не мають просто організовувати розміщення для братів і сестер, а потім умивати руки, думаючи: «Поки є де їсти й спати в захисті від стихій, то й добре. Доки вони можуть виконувати свій обов’язок, проблем немає. У будь-якому разі де ж ми знайшли б стільки підходящих місць?» Це вкрай безвідповідально! Якщо на той момент немає підходящого місця, вони можуть тимчасово залишитися там, але тобі слід негайно шукати відповідне місце, щоб якнайшвидше їх переселити; не розглядай це місце як довгострокове житло.

Деякі лідери і працівники не виконують справжньої роботи. Вони організовують розміщення для важливих працівників у певному місці, питають, які умови харчування та відпочинку і чи не стежать за ними якісь невіруючі. Почувши, що за кілька днів нічого незвичайного не помічено, вони залишають цю справу, не навідуючись до них знову пів року або й більше. Вони вірять, що добре організували розміщення й виконали своє зобов’язання, і вважають, що все зроблено й гаразд. Щодо того, чи зазнає середовище згодом втручань або чи існують якісь потенційні ризики для безпеки, вони більше не звертають уваги. Це доречно? (Ні.) Чому це недоречно? (Після організації розміщення лідерам і працівникам потрібно стежити за ситуацією. Якщо вони цього не роблять, і брати та сестри опиняються в небезпечній ситуації й не можуть переселитися, зрештою їх можуть заарештувати.) Але деякі лідери і працівники думають: «Ви всі дорослі – невже мені справді потрібно стежити за ситуацією? Хіба ти не бачиш, чи є небезпека? Якщо не бачиш, то твій мозок, мабуть, не працює! Якщо ти помічаєш небезпеку, просто переселяйся сам – невже мені справді потрібно тобі це казати?» Отак вони міркують. Як ти думаєш, це міркування має сенс? (Не має.) Чому ні? (Тому що гарантування безпеки тих, хто виконує важливі обов’язки, – це невіддільне зобов’язання лідерів і працівників; це робота, що входить до їхньої ролі, яку вони мають виконувати.) Вони не вважають це частиною роботи, яку мають виконувати лідери і працівники; вони думають, що це просто допомога братам і сестрам, наче наслідування прикладу Лей Фена в добрих справах. Вони також не розглядають це як щось, зроблене для підтримки роботи церкви, а радше бачать у цьому лише організацію розміщення працівників, не пов’язану з церковною роботою. Хіба ти не сказав би, що це нерозумно? Яка людина так думатиме? (Людина без почуття відповідальності.) Так думають ті ледачі, невірні, безвідповідальні неправдиві лідери. Вони не підтримують роботу Божого дому; організувавши місце для братів і сестер, вони думають: «Я організував для вас розміщення в такому хорошому місці – яку величезну послугу я вам зробив!» Вони не розглядають це як підтримку роботи церкви. Якщо ви, як лідери і працівники, не організуєте належного розміщення для важливих працівників й ефективно не гарантуєте їхньої безпеки, то якщо вони зіткнуться з небезпекою й не зможуть нормально виконувати свій обов’язок, хіба робота церкви не затримається? Ти маєш спочатку організувати для них розміщення в належний спосіб, щоб гарантувати їхню безпеку, і тільки тоді вони зможуть нормально працювати. Але ті неправдиві лідери так не думають; вони залишають цих людей у певному місці, а потім ігнорують їх і довго не навідуються до них. Коли виникає небезпечна ситуація, і вони не можуть зв’язатися зі своїм лідером, у них не залишається іншого вибору, окрім як переселитися самостійно. До того часу, як їхній лідер дізнається про це й нарешті прийде перевірити, люди вже давно пішли, і лідер не має уявлення, куди вони поділися. Що це за людина? Що це за лідер або працівник? Неправдивий лідер. Особливо щодо братів і сестер, які приїхали з інших регіонів і не знайомі з місцевим середовищем, лідери і працівники тим паче мають регулярно їх відвідувати й здійснювати подальший контроль за їхньою ситуацією. Лідери і працівники не мають вважати, що одноразова організація розміщення вирішує все назавжди; насправді ця робота далека від завершення. Вони мають часто їх відвідувати й здійснювати подальший контроль за їхньою ситуацією. Якщо лідерам і працівникам незручно з’являтися в певній місцевості, вони мають доручити перевірки іншим. Щонайменше їм потрібно здійснювати подальший контроль за цією роботою – оцінювати житлове середовище цих важливих працівників, перевіряючи, чи є якась небезпека або щось незвичайне, або чи виникли якісь особливі обставини, і чи потрібне переселення. Про все це необхідно дізнаватися й здійснювати за цим подальший контроль. Якщо в короткостроковій перспективі це місце здається найбільш підходящим, це добре, але через деякий час вони мають повернутися, щоб перевірити їхнє середовище та безпеку, а також чи достатньо в них їжі та припасів – про всі ці деталі слід розпитувати. Можливо, лідери і працівники не розуміють роботи важливих працівників, і в такому разі вони не мають втручатися в цей аспект, але належна організація розміщення для них – це зобов’язання лідерів і працівників; невиконання його є нехтуванням своїм зобов’язанням, яке показує, що вони – неправдиві лідери, які не виконують справжньої роботи. Особливо щодо братів і сестер, які приїжджають з інших регіонів, вони тим паче потребують додаткової пильної уваги, і до них не можна ставитися недбало. Лідери і працівники мають час від часу контактувати з ними й з’ясовувати, чи є в них якісь труднощі, що потребують вирішення, і чи виникали якісь проблеми або особливі обставини в середовищі, де вони виконують свій обов’язок протягом цього часу, наприклад, чи була якась незвичайна активність з боку місцевого уряду, районного комітету чи поліцейського відділку. Лідери і працівники мають дізнаватися й запитувати про ці речі, щоб бути добре поінформованими. Потім лідери і працівники мають бесідувати з господарем про принципи та шляхи практики для належного прийому та захисту тих, хто виконує свій обов’язок, щоб господар повністю зрозумів ці принципи та шляхи практики. І це ще не кінець справи. Лідери і працівники також мають час від часу відвідувати приймаючу сім’ю і розпитувати про ситуацію в ній. Будь-які виявлені питання слід негайно вирішувати, щоб гарантувати, що проблем не виникне. Тільки тоді робота справді виконана добре. Якщо господар стикається з такими труднощами при прийомі, як-от фінансові обмеження або брак мудрості, що робить його нездатним реагувати на ситуації, що виникають, або вирішувати їх, тоді лідери і працівники мають допомогти вирішити ці питання. Фінансові обмеження легко вирішити – Божий дім може надати кошти для прийому, а приймаюча сім’я має лише надати робочу силу. Якщо господареві бракує мудрості, це серйозна проблема. Лідери і працівники мають чітко пояснити необхідну мудрість і кілька принципів практики в цій сфері. Якщо господар однаково не справляється, тоді лідери і працівники мають знайти мудрого брата або сестру поблизу, щоб вони співпрацювали з господарем у належному виконанні цієї роботи. Якщо проблема в самому господарі, наприклад, він полохливий або боїться арешту, тоді лідери і працівники мають бесідувати про істину, щоб надати підтримку й допомогу, бесідуючи про Божі наміри, а також про цінність і значення виконання цього обов’язку. Якщо це проблема об’єктивного середовища, її не можна відкладати або просто миритися з нею, і тим більше не можна ставитися до неї недбало; її слід негайно вирішити. Наприклад, якщо люди вже звернули увагу на це місце, в районі часто з’являються і зникають підозрілі незнайомці, і можливо, хтось спостерігає за цим місцем, то це створює приховану небезпеку. Тож негайно переселіть братів і сестер – чекати, поки щось станеться, буде занадто пізно. Якщо ситуація тимчасова і це просто звичайна, рутинна процедура, то з цим ще ледве можна впоратися: нехай брати й сестри тимчасово поїдуть, щоб уникнути цього на день чи два, і зможуть повернутися пізніше. Якщо люди вже звернули увагу, то залишатися там більше не можна, і необхідне безповоротне переселення. Ось декілька детальних питань, які лідери і працівники мають вирішувати й розв’язувати в цій роботі. Ця робота аж ніяк не полягає в тому, щоб просто розмістити кількох людей у місці з їжею та притулком і вважати справу зробленою; тут є багато деталей. Особливо в такій країні, як Китай, де середовище особливо вороже, а релігійні переслідування жорстокі, лідери і працівники мають тим паче бути винятково уважними до середовища проживання та питань безпеки важливих працівників і пильно стежити за ними. Вони не можуть бути неуважними. Усі аспекти конкретної роботи мають бути виконані добре, щоб гарантувати безпеку цих важливих працівників, і щоб вони могли виконувати свій обов’язок зі спокійною душею. Так робота виконана добре. Це та робота, яку лідери і працівники мають виконувати щодо приймаючих сімей, і тут є чимало деталей.

Організувавши розміщення певних важливих працівників у відповідних приймаючих домах, деякі лідери і працівники повністю ігнорують їх і не здійснюють подальший контроль за ситуацією в приймаючих сім’ях. Вони кажуть: «Я щодня зайнятий церковною роботою – звідки в мене час відвідувати цих людей? Крім того, є багато іншої роботи, і вона також досить небезпечна. Виконувати нашу роботу нелегко!» Вони постійно наголошують на об’єктивних причинах, але не хочуть виконувати власні зобов’язання. Як ви думаєте – чи витримує їхнє твердження критику? (Ні.) Чому ні? (Насправді виконання цієї роботи не вимагає від лідерів і працівників занадто багато часу та енергії. Вони могли б відвідувати їх мимохідь, коли виходять у справах. А якщо в них немає часу, вони могли б також доручити відвідати їх братам і сестрам, що живуть поблизу.) Якщо лідери і працівники хочуть добре виконувати цю роботу, навіть якщо їхня основна робота трохи завантажує їх, вони однаково знайдуть час, щоб зосередитися на цій роботі. Якщо в них немає часу піти самим, вони можуть доручити це іншим. Чи доручать вони іншим, чи підуть самі, зрештою, ця робота входить до сфери зобов’язань лідерів і працівників. Добре виконувати цю роботу – важливе зобов’язання для лідерів і працівників, і ним не можна нехтувати. Якщо лідери і працівники занадто зайняті й не мають часу самі, і вони також не доручають це іншим, тоді ніхто не займатиметься цією справою. Якщо щось піде не так, це буде нехтуванням зобов’язанням із боку лідерів і працівників. Щоб запобігти стражданню тих, хто виконує важливі обов’язки, від втручання зовнішнього світу, лідери і працівники мають враховувати всі аспекти проблем, максимальною мірою гарантуючи, що вони можуть спокійно виконувати свої обов’язки та впорядковано здійснювати поточну роботу. Якщо важливі працівники добре захищені, це рівнозначно захисту самої важливої роботи. Коли важливі працівники можуть нормально працювати, важлива робота також може просуватися впорядковано. Тому мета захисту лідерами і працівниками важливих працівників насправді полягає в тому, щоб оберігати кожну важливий пункт роботи. Якщо деякі лідери і працівники кажуть: «Ти виконуєш важливий обов’язок, і мене просять захищати тебе, але я на керівній посаді, і я теж не в безпеці. Я навіть не можу гарантувати власну безпеку, то як я можу захистити тебе?» – чи правильне це твердження? (Неправильне.) Яке сприйняття в таких лідерів і працівників? (Їхнє сприйняття погане; такі люди егоїстичні та схильні до перекручень.) Це особи, схильні до перекручень. Чи бракує раціональності особам, схильним до перекручень? (Так.) Якби ці брати й сестри не виконували свої обов’язки в Божому домі, а натомість працювали на роботі й жили своїм життям у світі, чи потребували б вони ще захисту? Саме тому, що вони виконують церковну роботу та важливі обов’язки в Божому домі, і тому, що в разі арешту їх можуть засудити до ув’язнення або побити до травм чи інвалідності, що серйозно вплине на роботу церкви, важливі працівники мусять бути добре захищеними. Тільки так робота церкви може просуватися впорядковано. Якщо вони перебувають у якихось демократичних країнах, де є свобода релігійних переконань і віруючих у Бога не переслідують, тоді ця робота для лідерів і працівників стає простою. Їм, по суті, просто потрібно знайти відповідний будинок і відповідно до місцевих законів і постанов організувати розміщення для тих, хто виконує свій обов’язок, у належний спосіб. Щонайбільше їм просто потрібно запитати, як останнім часом ідуть справи з їхнім повсякденним життям і чи не порушує житлове середовище якихось урядових постанов. Якщо є порушення, необхідно з’ясувати, у чому проблема, а також як її слід виправити та розв’язати. Якщо порушень немає, але уряд створює проблеми або злі люди чи невідомі особи влаштовують гоніння, тоді необхідно проконсультуватися з юристом, щоб вирішити ці питання в належний спосіб. У деяких вільних, демократичних країнах щонайбільше потрібна лише така робота. Однак у диктатурах, де немає свободи релігійних переконань, вимоги до середовища та умов приймаючих сімей мають бути суворішими, і потрібно виконувати більше роботи – а також більш детальної роботи – щодо безпеки. Звісно, складність такої роботи також більша. Щодо роботи із захисту важливих працівників від втручання зовнішнього світу, якщо кожен аспект середовища ретельно продуманий, втручання, що виникають через середовище, будуть відносно зменшені. Якщо повністю враховано як зовнішнє, так і внутрішнє середовище, тоді можна знайти реалістичний і здійсненний шлях. Так середовище можна певною мірою покращити, а втручання – зменшити. Такий підхід є відносно доречним.

Забезпечення безпеки важливого робочого персоналу

I. Як забезпечити безпеку Божих обранців у країнах, де переслідують за віру

П’ятнадцяте зобов’язання лідерів і працівників полягає передусім у тому, щоб захищати важливий робочий персонал, оберігаючи їх від втручання зовнішнього світу; крім того, лідери і працівники також мають забезпечувати безпеку цих людей. Вимоги до забезпечення їхньої безпеки ще суворіші. Спочатку розгляньмо, які аспекти пов’язані з безпекою, – про які проблеми, пов’язані з безпекою, ви можете подумати? Щоб забезпечити безпеку тих, хто виконує важливі обов’язки, спершу необхідно гарантувати, що на них не впливатиме втручання зовнішнього світу – це мінімум, якого слід досягти, і лише на цій основі можна зрештою забезпечити їхню безпеку. Безпека, про яку ми тут говоримо, просто означає здатність гарантувати, що тим, хто виконує свій обов’язок, не заважатимуть, їх не заарештують, і вони зможуть нормально виконувати свої обов’язки. Ось так просто. Якщо лідери і працівники не можуть гарантувати, що ті, хто виконує свій обов’язок, будуть захищені від втручання та арешту, тоді неможливо забезпечити їхню безпеку. Подумайте про це – на що мають звернути увагу лідери і працівники, щоб забезпечити безпеку важливого робочого персоналу? По-перше, вони мають подбати про розміщення важливого робочого персоналу в підхожому місці. Що означає «підхоже місце»? Воно має відповідати щонайменше двом умовам. По-перше, це місце має бути вільним від будь-якого втручання з боку зовнішнього оточення. По-друге, воно не має привертати уваги; лише кілька місцевих братів і сестер знають, що ця сім’я вірить у Бога й приймає інших, тоді як нікому іншому про це не відомо. Лише таке місце підходить для прийому тих, хто виконує важливі обов’язки. Після того, як цей важливий робочий персонал заселиться, не слід необачно розголошувати іншим їхню особисту інформацію, як-от: ім’я та місце походження кожної людини, а також конкретні обставини, як-от: вид церковної роботи, якою вони займаються, і чи були вони раніше заарештовані або чи розшукує їх уряд. Що менше людей знає, то краще. Оскільки духовний зріст людей занадто малий і невідомо, чи зможуть вони бути непохитними, якщо їх заарештують і ув’язнять, вони мають знати своє місце й можливості та утримуватися від необачних розпитувань про особисту інформацію братів і сестер, щоб уникнути майбутніх проблем для себе. Слід часто бесідувати про принципи та мудрість у цьому питанні, щоб усі їх розуміли. Це корисно не тільки для роботи Божого дому, але й для кожної окремої людини. Тому лідери і працівники мають наставляти братів і сестер із приймаючих сімей стежити за своїм язиком і не розголошувати особисту інформацію тих, хто виконує важливі обов’язки, іншим братам і сестрам або своїм невіруючим членам сім’ї. Чи необхідно виконувати цю роботу? (Так.) Деякі брати й сестри з приймаючих сімей не вміють стежити за своїм язиком. Наприклад, хтось приймав кількох лідерів і працівників і ознайомився з їхніми особистими обставинами, сімейним походженням та обов’язками, які вони виконували. Потім він сказав своїм дітям: «Подивися, він твого віку. Він вірить у Бога вже десять років і навіть покинув роботу, щоб виконувати свій обов’язок. Раніше він працював у державному відомстві в такому-то місті, з річним доходом у десятки тисяч юанів!» Бачиш, ніби просто базікаючи, він розголосив обставини цих людей, що виконують важливі обов’язки, своїм невіруючим членам сім’ї. Є навіть такі, що, приймаючи братів і сестер, які раніше були заарештовані й ув’язнені, кажуть членам своєї сім’ї: «Подивіться, вони роками сиділи у в’язниці й не стали юдами. Після звільнення вони продовжують виконувати свій обов’язок. Тепер уряд хоче знову їх заарештувати, тому вони не можуть повернутися додому, щоб возз’єднатися зі своїми сім’ями, але вони не налаштовані негативно. Подивіться, яка в них велика віра! Чому ти не можеш вірити як слід?» У такий спосіб, повчаючи своїх дітей, вони необачно розголошують важливу інформацію про братів і сестер. Чи може це призвести до майбутніх проблем? (Так.) Це проблема? (Так.) Якщо через це нічого не станеться, то й гаразд; але щойно великий червоний дракон почне проводити арешти, їхні невіруючі члени сім’ї першими виходять і доносять на братів і сестер: «Офіцере! Такий-то – лідер, саме він вам і потрібен». Тоді зраджену людину заарештовує великий червоний дракон і б’є до півсмерті, залишаючи під питанням, чи зможе вона й надалі виконувати свій обов’язок або жити нормальним життям. Ось до яких наслідків призводить зрада. Хіба це не спричинено необачними словами хазяїна? (Так.) Якщо важливий робочий персонал наражається на такі ризики для безпеки, чи не означає це, що лідери і працівники не виконали свою роботу належним чином? (Так.) Хазяїн думає: «Усі члени нашої сім’ї – хороші люди; вони вас не продадуть. Вони підтримують віру в Бога – вони навіть купують овочі та м’ясо, коли ви приходите!» Він ставиться до своїх невіруючих членів сім’ї так, ніби вони брати й сестри, не в змозі чітко побачити, на що здатна його сім’я або наскільки серйозними могли б бути наслідки, якби вони продали братів і сестер. Він також дуже допитливий щодо обставин братів і сестер і розпитує: «Скільки років ти виконуєш цей обов’язок? Чи виконував ти коли-небудь небезпечні обов’язки? Чи відомий ти в місцевості як віруючий у Бога? Чи тебе коли-небудь заарештовували?» Особливо коли йдеться про тих, кого розшукують або хто має судимість через свою віру в Бога й проповідує Євангеліє в іншому регіоні чи країні, хазяїн завжди розпитує про їхню інформацію, запитуючи: «Тебе розшукують? Це місцевий ордер, обласний чи державний?» «У тебе є судимість – скільки разів тебе заарештовували? На скільки років в’язниці тебе засудили?» Вони розпитують про ці справи вкрай детально. Брати й сестри, що живуть у їхньому домі, бачать, що ті досить охоче їх приймають і що вони непогані люди. Якщо вони не поділяться цією інформацією, то відчувають, що це може здатися неввічливим, і це ставить їх у скрутне становище. Деякі люди відчувають себе змушеними сказати кілька слів, і після того, як вони це зроблять, це іноді неминуче призводить до серйозних наслідків. Тому лідери і працівники мають прямо наставляти хазяїна: «Є кілька правил, яких ти мусиш дотримуватися, приймаючи братів і сестер. Не розпитуй і не став запитань необачно – занадто глибоке знання про них не принесе тобі користі. Якщо щось трапиться і ти не зможеш витримати муки тортур, ти можеш зрештою стати юдою. У такому разі інформація, яку ти дізнався й осягнув, по суті, прокладає тобі шлях до того, щоб стати юдою. Якщо це станеться, ти шкодуватимеш про це до кінця життя і зрештою зазнаєш покарання. Якщо ти не знатимеш цих подробиць, ти не станеш юдою. Тому ти категорично не маєш розпитувати або намагатися дізнатися про ці справи. Незнання захищає тебе й не впливає ні на твій обов’язок із прийому, ні на твоє досягнення істини у твоїй вірі в Бога. Краще тобі не знати. Тобі ясно, що ці брати й сестри тут, щоб виконувати свій обов’язок, і що вони не погані й не злі люди, тому немає потреби розпитувати далі. Виконання твого обов’язку з їхнього прийому – це найважливіше, і достатньо гарантувати їхню безпеку». Це один із пунктів роботи, яку мають виконувати лідери і працівники. Крім того, ті місцеві віруючі, яким бракує основи у вірі і які є віруючими лише номінально, ті, хто має довгого язика й схильний до розпитувань, ті, хто підтримує тісні контакти з урядовцями, і ті, хто негайно ховається, як черепахи, що втягують голови в панцир, коли виникають проблеми, – і хто може навіть продати церкву й стати юдою, – категорично не мають знати, що приймаючі сім’ї приймають братів і сестер. Якщо для допомоги в роботі з прийому важливого робочого персоналу потрібні деякі брати й сестри, то для співпраці слід обирати лише тих, хто має основу у вірі в Бога й володіє мудрістю. Ті, хто не має ні основи, ні мудрості, категорично не підходять. Тож як саме слід надавати допомогу? Брати й сестри з приймаючих сімей зосереджуються на прийомі у своїх домівках, тоді як місцеві брати й сестри з мудрістю та вірою допомагають ззовні, забезпечуючи прикриття й охороняючи оточення. Вони мають спілкуватися з впливовими людьми, бути в курсі урядової політики, тенденцій і потенційних операцій і негайно інформувати братів і сестер із приймаючих сімей. Так, якщо уряд розпочне будь-які операції з арешту, можна буде негайно вжити запобіжних заходів, і ще буде час для евакуації та переміщення або для переховування, що дозволить уникнути будь-якої небезпеки. Лише так можна в основному забезпечити безпеку тих, хто виконує важливі обов’язки. Коротко кажучи, лідерам і працівникам не можна підходити до цієї роботи зі спрощеним мисленням; у цьому питанні мислити складно завжди краще, ніж мислити просто, оскільки питання безпеки не можна ігнорувати – якщо щось піде не так, це буде не якась дрібниця!

Є також конкретні ситуації, на які слід звернути увагу в роботі із забезпечення безпеки важливого робочого персоналу. Деякі люди беруть на себе ризиковані обов’язки, як-от: перевезення книг Божих слів або передавання робочих вказівок чи ліквідація наслідків у проблемних районах. Ті, хто виконує таку небезпечну роботу, ніколи не мають жити з тими, хто виконує важливі обов’язки, і вони не мають знати, де живуть ці люди або яка сім’я їх приймає. Це пояснюється тим, що особи, які виконують небезпечну роботу, ризикують бути вистеженими й заарештованими в будь-який час. Якщо їх схоплять і піддадуть тортурам, вони можуть зрадити церкву, що, своєю чергою, поставить під загрозу тих, хто виконує важливі обов’язки, і приймаючі сім’ї. Хіба це не стосується питання безпеки? Якщо деякі працівники, що виконують важливі обов’язки, виходять у справах і домовилися повернутися через три дні, але не повернулися через три дні, чи сказав би ти, що ця ситуація небезпечна? Чи слід іншим працівникам, що виконують свій обов’язок, евакуюватися? (Так.) У таких випадках необхідна негайна евакуація; не має бути жодних зволікань і жодних ризиків – вони не можуть покладатися на удачу. Деякі люди ліниві, вважають це клопітним і не хочуть евакуюватися, кажучи: «Яка шкода від того, щоб почекати ще один день? Можливо, їх просто затримала якась особлива ситуація». Очікування впродовж ще одного дня лише збільшує небезпеку. Якщо ти евакуюєшся і нічого не станеться, ти завжди можеш повернутися, і це не буде помилкою. Але якщо ти не евакуюєшся і почекаєш ще один день, може статися інцидент, і коли це станеться, шкодувати буде вже запізно. Тому, якщо брати й сестри, які вийшли у справах, не повернулися в домовлений час, можливо, щось пішло не так. Щоб уберегтися від будь-яких несподіванок, відповідні брати й сестри мають негайно евакуюватися й переміститися у відносно безпечне місце. Щойно буде знайдено підхоже місце, вони зможуть відновити нормальне виконання своїх обов’язків, і це не буде занадто пізно. Інша ситуація – коли людина в місцевій церкві, відповідальна за роботу з організації розміщення братів і сестер, що виконують свій обов’язок, заарештована великим червоним драконом. Що слід робити в таких випадках? (Негайно перемістити важливий робочий персонал.) Першочергове завдання лідерів і працівників – негайно перемістити цей важливий робочий персонал у відносно безпечне місце. Передусім необхідно гарантувати їхню безпеку. Вони не мають наражатися ні на який ризик. Після їхнього переміщення можна виконувати подальшу роботу. Деякі безтолкові люди завжди покладаються на удачу: «Такого-то заарештували, але нічого страшного; його віра досить сильна, і він завжди був особливо сильним у несприятливих обставинах. Він абсолютно ніколи не зрадить. Тому я можу гарантувати, що абсолютно немає жодної небезпеки – нікому не потрібно переміщатися». Ці слова правильні? (Ні.) Є також люди, які кажуть: «Навіть якщо він і зрадить, він робитиме це вибірково – він зрадить лише інформацію про неважливі справи, що точно не вплине на вашу безпеку». Ці слова правильні? (Ні.) Ці слова не витримують критики! Хіба люди можуть чітко бачити інших людей? Навіть якщо людина, про яку йдеться, має духовний зріст, нам не слід говорити так самовпевнено, оскільки ніхто не зможе понести наслідки, якщо щось піде не так. Яка ще робота потрібна для захисту безпеки персоналу, що виконує важливі обов’язки? Коли вони починають виконувати свої обов’язки, лідери і працівники мають чітко бесідувати про істину-принципи, пов’язані з виконанням обов’язку, а також про те, які принципи та мудрість застосовувати, коли виникають ситуації. Крім того, коли вони виходять виконувати свої обов’язки, лідери і працівники мають призначити одну або двох людей із суспільним досвідом і мудрістю для співпраці з ними. Лише такий підхід є безпечним і надійним. Така практика, з одного боку, може захистити їхню особисту безпеку. З іншого боку, вона може допомогти їм розв’язати деякі проблеми, які вони не можуть розв’язати самостійно. Це дозволить уникнути певних неприємностей і гарантувати, що ті, хто виходить виконувати свої обов’язки, зможуть нормально виконувати свою роботу. Для лідерів і працівників гарантування безпеки тих, хто виконує свої обов’язки, є дуже важливим пунктом роботи, особливо в країнах без свободи віросповідання. Щоб добре виконувати роботу церкви, першочерговим завданням є гарантування безпеки персоналу, що виконує свої обов’язки, незалежно від того, чи виконують вони свої обов’язки на місці, чи виходять для цього. Лише ті лідери і працівники, які вміють добре виконувати роботу з безпеки, придатні для використання Богом. Ті, хто не може виконувати цю роботу, – це люди, чия людськість незріла, і яким бракує проникливості та мудрості. Їм буде важко стати придатними для використання Богом.

II. Як забезпечити безпеку Божих обранців у різних країнах за кордоном

А. Оформлення юридичного статусу Божих обранців

Виконуючи церковну роботу в різних країнах за кордоном, першочерговим завданням має бути належне розміщення персоналу, що виконує свої обов’язки, гарантуючи їхню безпеку, щоб вони могли нормально виконувати свій обов’язок. Інша важлива справа – вирішення питання юридичного статусу, яким необхідно зайнятися, щойно Божі обранці прибувають до нової країни. Без юридичного статусу або без законності їхнього статусу завжди існує ризик депортації, хоч би якими хорошими можуть бути їхні умови проживання. Особи, чий статус не є законним, вважаються нелегальними резидентами, і безпека цих людей перебуває під загрозою; без гарантії безпеки вони не можуть довго виконувати свої обов’язки. Тому в закордонних країнах належне розміщення персоналу, що виконує свої обов’язки, є першим завданням для лідерів і працівників. Щойно їхнє розміщення організовано належним чином, наступним кроком є організація для них початку оформлення юридичного статусу. У будь-якій країні метою оформлення юридичного статусу має бути щонайменше надання братам і сестрам можливості легально там проживати. Це також є важливим пунктом роботи із забезпечення безпеки важливого робочого персоналу. Для досягнення легального проживання першою вимогою є те, що статус людини має бути легальним; вона не може проживати десь нелегально. Лідери і працівники мають зробити все можливе, щоб розмістити братів і сестер відповідно до урядових постанов щодо легального проживання. Лідери і працівники можуть або безпосередньо брати участь у цій роботі з розміщення, або стежити за нею. Якщо є справи, в яких вони не можуть розібрати, вони мають негайно звертатися по допомогу до вищих лідерів і працівників. За відсутності особливих обставин вони мають діяти відповідно до попередніх правил церкви. Лідери і працівники мають час від часу робити запити, і якщо вони дізнаються, що в когось є проблеми з юридичним статусом або будь-які особливі обставини, вони мають доручити персоналу, що займається зовнішніми справами, розв’язати проблеми з оформленням юридичного статусу Божих обранців. Звісно, першим кроком є пошук кількох спеціалізованих юристів для проведення обробки статусу. Наймаючи юристів, необхідно вживати запобіжних заходів, щоб уникнути обману: не слід наймати фальшивих юристів або тих, хто не спеціалізується на оформленні юридичного статусу. Лідери і працівники мають передусім враховувати ці аспекти, пов’язані з оформленням юридичного статусу, і ці справи мають бути добре організовані. Ця робота також є частиною захисту важливого робочого персоналу й забезпечення його безпеки, тому, коли йдеться про виконання цієї роботи, лідери і працівники не мають стояти осторонь. Дехто каже: «Розміщення персоналу, що виконує свої обов’язки, – це робота Божого дому; нам потрібно робити це лише після отримання прямих вказівок від Вишнього. Якщо Вишнє не дає вказівок, нам не потрібно цим займатися, і навіть якщо щось піде не так, це нас не стосується. Крім того, у всіх країнах різні приписи щодо імміграції та юридичного статусу; ми не в змозі впоратися з таким серйозним питанням! Кожен має просто покладатися на себе й сподіватися на краще – якщо вони можуть залишатися в країні, то залишаються; якщо ні, то повертаються». Хіба ці слова правильні? (Ні.) Що ви думаєте про таке ставлення? (Це безвідповідально.) З одного боку, це безвідповідально; з іншого – це прояв того, що неправдиві лідери не виконують справжньої роботи й ухиляються від відповідальності. Належне розміщення важливого робочого персоналу за кордоном також є важливим пунктом роботи лідерів і працівників. Щойно їхнє розміщення організовано в належний спосіб і вони можуть нормально виконувати свої обов’язки, наступним негайним кроком є організація того, щоб персонал, який займається зовнішніми справами, скеровував їх в оформленні юридичного статусу. Особливо коли під час оформлення виникають особливі ситуації, з якими брати й сестри не можуть впоратися, лідери і працівники мають думати, як знайти рішення, а не ігнорувати проблему. Якщо виникає будь-яка проблема з оформленням юридичного статусу, це не дрібниця, і її слід розглянути й розв’язати якомога раніше та швидше. Не зволікай – те, що можна зробити сьогодні, не слід відкладати на завтра; відкладання на завтра може призвести до наслідків, які були б жахливішими за всяку уяву. Якщо лідери і працівники халатно й недбало ставляться до свого обов’язку, не надаючи справі терміновості й зволікаючи з найкращим часом для оформлення юридичного статусу, через що персонал, який виконує свої обов’язки, не може робити це нормально, хто має нести відповідальність? Ці особи зверталися із запитами до церковних лідерів і персоналу, що займається оформленням, і лідери і працівники знали про це, але через те, що вони або не сприйняли справу серйозно, або знайшли виправдання, щоб не займатися нею, оформлення юридичного статусу деякого важливого робочого персоналу було затримано, що певною мірою вплинуло на деякі важливі пункти роботи церкви. Отже, як ви вважаєте, хто тут має нести відповідальність? (Лідери і працівники.) Божий дім неодноразово наголошував на цьому питанні. Лідери і працівники не перебувають у невіданні щодо цього питання, вони не позбавлені інформації і їм не бракує розуміння; радше вони знають про це, але не сприймають серйозно. Доки це не стосується їхніх власних справ, доки це чиїсь чужі проблеми, вони відкладають це за будь-якої можливості, зрештою затримуючи таку важливу справу, як оформлення юридичного статусу Божих обранців. Коли виникають наслідки, лідери і працівники мають нести відповідальність. Це не просто розмови про відповідальність; якщо це впливає на роботу церкви, особливо на важливу роботу Божого дому, то відповідальність, яку несуть лідери і працівники, стає значною. Принаймні Бог вважатиме це їхньою провиною, це буде переступ – ось такий наслідок. Якщо це щось, що належить зробити тобі, щось у межах твоїх обов’язків, і ти цього не робиш, або ігноруєш, або затримуєш через певні особисті причини, то ти мусиш нести відповідальність. Дехто каже: «Я не знав, як це вирішити; у мене не було жодного шляху». Але чи сприйняв ти це серйозно й чи звернувся по допомогу до вищих лідерів і працівників за першої нагоди? Інші кажуть, що забули про це, бо були зайняті іншою роботою. Навіть якщо вони справді забули про це через зайнятість, як вони можуть продовжувати забувати після того, як хтось порушує це питання перед ними й неодноразово нагадує їм? Про яку проблему це свідчить? (Вони не тримали справу оформлення юридичного статусу братів і сестер у своєму серці; у них анітрохи немає ноші.) Той факт, що вони можуть забути таку важливу справу, свідчить про те, що їм бракує почуття відповідальності й вони не гідні довіри. Ти можеш забути щось таке важливе, як оформлення юридичного статусу Божих обранців, – але чи забув би ти про оформлення власного юридичного статусу? Якщо ти не забув би про власні справи, але можеш забути про справи інших, це доводить, що в тебе погані моральні якості, тобі бракує любові, і ти егоїстичний і ниций. Ти завершив оформлення власного юридичного статусу, проте ставишся до оформлення юридичного статусу братів і сестер як до звичайної, дріб’язкової справи – або навіть повністю ігноруєш її – і зрештою затримуєш оформлення їхнього юридичного статусу, цю важливу справу. Чи можеш ти понести цю відповідальність? Хіба таким лідерам і працівникам не бракує геть чисто совісті й розуму? Вони такі егоїстичні й ниці! Вони дбають лише про себе й не зважають на інших – про яку проблему це свідчить? Хіба вони не неправдиві лідери? (Так.) Отож сутність їхньої проблеми повністю розвінчана. Вони просто не хочуть займатися оформленням юридичного статусу братів і сестер; вони вважають це клопітним. У своєму серці вони думають: «Яке мені діло до оформлення юридичного статусу братів і сестер?» Ось із таким ставленням вони підходять до справи оформлення юридичного статусу братів і сестер, зрештою затримуючи цю важливу справу, впливаючи на виконання братами й сестрами обов’язку та впливаючи на роботу церкви. Чи сказав би ти, що такі неправдиві лідери заслуговують на покарання? (Так.) Слід притягнути їх до відповідальності, тому що це було навмисно; це аж ніяк не була випадкова затримка через об’єктивні фактори. Якби сталося стихійне лихо, як-от: землетрус, повінь або якась велика політична подія, що перервала транспортне сполучення та зв’язок, унеможлививши вирішення цих справ, це було б зрозуміло. Але якщо не сталося жодної такої події, а вони однаково забули про оформлення юридичного статусу братів і сестер або знехтували ним, затримавши таку важливу справу – юридичний статус цих осіб, – то такий лідер або працівник недбало ставиться до свого обов’язку. Йому буде записано провину, і його буде притягнуто до відповідальності. Ти розумієш? (Так.) Оскільки ти лідер або працівник, ти несеш відповідальність за виконання роботи, яку маєш робити. Ти мусиш належно вирішувати й виконувати все, що входить до сфери твоєї відповідальності, відповідно до вимог Божого дому. Але якщо ти навмисне уникаєш виконання цього або затримуєш його, це нехтування твоїм обов’язком, і це нехтування є переступом. Якщо ти навмисне затримуєш справу й не вирішуєш її, твоя бездіяльність зрештою стане переступом, і Бог запише тобі провину. Тебе буде притягнуто до відповідальності за цю справу.

За кордоном, якщо в Божих обранців виникають певні проблеми з юридичним статусом або якщо їхні сусіди чи незнайомці подають скарги чи доносять на них, їм може загрожувати депортація. Також може статися, що деяких Божих обранців за кордоном уряди певних країн затримують і штрафують або заарештовують і ув’язнюють за сфабрикованими звинуваченнями. Незалежно від ситуації, коли лідери і працівники дізнаються про це, вони не мають ховати голову в пісок; вони мають негайно зайнятися цією справою, кінцева мета якої – забезпечити безпеку братів і сестер, не дозволяючи їм потрапити до рук злих людей. Якщо лідери і працівники дбають лише про організацію роботи церкви, але не звертають уваги на справу оформлення юридичного статусу братів і сестер, і в результаті братів і сестер заарештовують або депортують через відсутність юридичного статусу, то які це має наслідки? Хіба такі лідери і працівники не зруйнували можливість братів і сестер виконувати свій обов’язок? Хіба це не впливає безпосередньо на роботу церкви? Тоді природа цієї проблеми є досить серйозною. Якщо лідери і працівники раніше не займалися цією справою, вони можуть знайти серед братів і сестер когось, хто компетентний у веденні зовнішніх справ, щоб проконсультуватися з юристом для вирішення цієї справи, прагнучи досягти мети захисту братів і сестер і захисту безпеки важливого робочого персоналу. Це також важливий пункт роботи, яку лідери і працівники мають виконувати за кордоном; місцеві лідери і працівники мусять проявляти ініціативу, щоб зайнятися цією справою. Окрім захисту безпеки місцевих братів і сестер, вони тим паче мають захищати безпеку іноземних братів і сестер; лише так робота церкви буде забезпечена. Це зобов’язання, яке лідери і працівники в кожній країні повинні виконувати щодо місцевих братів і сестер та іноземного важливого робочого персоналу; вони не мають стояти осторонь. Деякі лідери і працівники кажуть: «Вони – іноземні брати й сестри, і ми з ними не знайомі; між нами немає особистих стосунків. Божий дім послав їх сюди проповідувати Євангеліє – як це стосується нас? Вони самі накликали на себе цю біду; вони не розпитали про ситуацію чітко, перш ніж приїхати, і не владнали ці справи як слід. Ми не маємо змоги втрутитися в ці неполадки; хто знає, що уряд із ними зробить». Вони просто використовують різні виправдання, щоб ухилитися й уникнути цих справ, і не намагаються знайти способів виступити, щоб їх вирішити. Чи правильно так чинити? (Ні.) Чому ні? (Якщо лідери і працівники не виступлять, щоб розв’язати ці проблеми, а брати й сестри тим часом не матимуть шляху для розв’язання проблем, то неодмінно виникнуть неприємності. Лідери і працівники не виконали свого зобов’язання захищати братів і сестер – це нехтування своїм зобов’язанням.) Обов’язок лідерів і працівників – виконувати кожне без винятку зобов’язання, яке лідери і працівники мають виконувати в Божому домі. Сфера дії Божого дому не обмежується місцевістю, регіоном чи певною країною; у Божому домі немає державних кордонів, немає регіональних обмежень. Чи є расові обмеження в тому, як Бог обирає та спасає людей? (Немає.) Чи є обмеження за національністю чи регіоном? (Також немає.) Немає. Це принцип, за яким Бог виконує Свою роботу; отже, цей принцип – це істина! Хоч би з якої країни були брати й сестри, усі вони вірять в одного Бога, слідують за одним Богом, а також їдять і п’ють істину, про яку бесідує та яку постачає один Бог. Вони переживають роботу, яку виконує один Бог, і поклоняються одному Богові. Незалежно від кольору шкіри чи раси, у Божому домі й перед Богом вони єдині – вони одна сім’я. Оскільки вони – одна сім’я, між ними не має бути відмінностей, не має бути расових чи регіональних обмежень, не має бути поділу на кшталт «ти – азієць, я – європеєць» або «ти – білий, я – людина з іншим кольором шкіри» – не має бути цих розрізнень. Якщо ти досі робиш ці розрізнення в Божому домі, то очевидно, що ти не вважаєш Божий дім Божим домом і не вважаєш себе членом Божого дому. Тому, коли іноземні брати й сестри стикаються з такими проблемами, як депортація чи незаконний арешт, незалежно від того, звідки вони, якої вони національності чи якого кольору шкіри, вони – брати й сестри. Оскільки вони – брати й сестри, то, коли вони стикаються з проблемами, місцеві лідери і працівники мають виступити й узятися за цю справу, виконуючи свій обов’язок, і не мають робити розрізнень між людьми. Це відповідає принципам, повністю узгоджується з Божими намірами і є істиною, яку люди мають практикувати.

Наразі багато Божих обранців із Китаю їдуть за кордон, до різних країн, щоб проповідувати Євангеліє та свідчити про Бога. Після прибуття в ці країни перше, що вони мусять зробити, – це оформити свій юридичний статус, перш ніж вони зможуть спокійно працювати. Оформлення юридичного статусу – справа непроста; вона вимагає співпраці людей із місцевої церкви. Відповідальні за церкви в різних країнах мають знайти братів і сестер, які розуміють політику своєї країни та знають її закони, щоб допомогти Божим обранцям із Китаю розв’язати проблему оформлення юридичного статусу. Розв’язання цієї проблеми має першочергове значення. У роботі над цим питанням лідери і працівники церков із різних країн мають докласти всіх зусиль, адже тільки після повного вирішення питання юридичного статусу людей робота церкви зможе просуватися нормально; інакше робота церкви постраждає. Відповідальні за церкви в різних країнах мають підготуватися до цього, знайшовши людей, здатних займатися такими справами. Це йде на користь роботі церкви, а також є проявом уважності до Божих намірів. Деякі лідери і працівники можуть сказати: «Ми ніколи не займалися такими справами й теж не знаємо, що робити». У такій ситуації вони мають шукати людей, які розуміються на справах такого роду. Серед Божих обранців у кожній країні є люди з освітою та знаннями, а також є ті, хто розуміє державні закони та політики. Для них вирішення цих справ вимагає лише невеликої консультації, щоб знайти шлях, – чи не так? Вирішуючи справи такого роду, не слід бути пасивним і бездіяльним; якщо ти чогось не розумієш, слід знайти юриста для консультації. Якщо буде знайдено відповідного юриста, природно, знайдеться й шлях. Ми можемо не розуміти цієї справи, але юрист зрозуміє. Мати серце, що шукає, – це правильне ставлення; мати серце, що шукає, – це прояв почуття відповідальності. Якщо виникають певні труднощі, ти маєш молитися, шукати й бесідувати разом у єдності серця й розуму, і, знайшовши принципи та шлях до розв’язання проблеми, ти маєш повністю її розв’язати. Тільки тоді робота церкви зможе просуватися безперешкодно. Якщо, виявивши проблему, лідери і працівники можуть негайно дізнатися про неї, простежити за нею та розв’язати її, хіба вони не відповідальні лідери і працівники? (Так.) Такі лідери і працівники не тільки мають почуття відповідальності, а й можуть негайно розв’язувати проблеми, а це означає, що в них є надія стати лідерами і працівниками, які відповідають стандарту. Незалежно від глибини їхнього розуміння істини, якщо вони зосереджуються на розв’язанні проблем, то вони здатні виконувати справжню роботу. Щонайменше вони можуть досягти того, щоб робити менше помилок або не робити їх узагалі; і навіть якщо вони роблять якісь помилки, вони можуть негайно їх виправити, щоб відшкодувати деякі збитки, урешті-решт досягаючи мети захисту роботи Божого дому. Як ви думаєте, чи важко виконувати це зобов’язання? (Ні.) Насправді це неважко; це залежить від того, чи мають люди вірність у виконанні свого обов’язку та чи можуть вони виконувати своє зобов’язання у своїй роботі. Тобі просто потрібно трохи подумати, витратити трохи часу й докласти трохи зусиль; від тебе не вимагається витрачати гроші чи йти на якийсь ризик. Тобі просто потрібно виступити, щоб допомогти розв’язати проблеми й добре владнати справи, і так ти зможеш відповідати стандарту. Отже, це нескладна справа, і для лідерів і працівників її має бути легко досягти. Але є деякі люди, які не можуть виконати навіть щось настільки просте, і цілком очевидно, що це не через недостатній рівень чи здібності або через те, що умови чи оточення не дозволяють, а радше тому, що вони не хочуть цього робити. Коли виникають особливі ситуації, що стосуються юридичного статусу чи проживання важливого робочого персоналу або питань, пов’язаних із їхнім розміщенням, лідери і працівники несуть відповідальність за виконання цієї роботи. Неважливо, для кого ти організовуєш розміщення, якої вони національності чи раси; усе, що тобі потрібно зробити, – це прийняти це від Бога. Ця робота доручена тобі Богом; це твоє зобов’язання й повинність, а також твоя місія. Ця робота, яку ти приймаєш, походить від Бога, а не від якоїсь людини, тому тебе не має турбувати, хто ті люди, для яких ти організовуєш розміщення. Деякі люди можуть сказати: «Захищати місцевих братів і сестер – це прийнятно, але, якщо сюди приїжджають іноземні брати й сестри, то це нас не стосується». Чи мають люди, які так говорять, почуття відповідальності чи людськість? (Ні.) Вони вважають місцевих братів і сестер братами й сестрами, але не вважають іноземних братів і сестер братами й сестрами – чи це обґрунтовано? (Ні.) Чи відповідає це істині? (Не відповідає.) Чому це не відповідає істині? (Неправдиві лідери не є уважними до Божих намірів; вони ігнорують іноземних братів і сестер і не виступають, щоб вирішувати питання, коли виникають проблеми, – вони не захищають роботу Божого дому.) Неправдиві лідери ухиляються від відповідальності під різними приводами й не виконують справжньої роботи. Вони стверджують, що готові присвячувати себе Богові й практикувати істину, але коли справа дійсно доходить до критичних питань роботи церкви, вони ховаються. Це безвідповідальність. Лідери і працівники мають негайно займатися всіма питаннями, пов’язаними із захистом безпеки братів і сестер за кордоном, ставлячись до цього як до зобов’язання й завдання, яке потрібно виконати. Вони не мають ані шукати виправдань, щоб уникнути цього, ані дозволяти, щоб їхнє нехтування цією роботою вплинуло на поступ різних пунктів роботи Божого дому.

Б. Надання всім братам і сестрам базових правових знань

Про які ще аспекти роботи, пов’язані з безпекою братів і сестер за кордоном, ви можете подумати? (За кордоном лідери і працівники також мають надавати всім братам і сестрам певні базові правові знання, щоб вони розвивали правосвідомість і уникали дій, що порушують закон.) Лідери і працівники мають надавати всім братам і сестрам базові правові знання та розуміння різних урядових постанов. Їм слід дізнаватися більше про ці сфери від місцевих братів і сестер у країні, де вони перебувають, як-от про імміграційну політику та політику, пов’язану з повсякденним життям, а потім організовувати для братів і сестер вивчення цього, щоб вони суворо дотримувалися постанов державного уряду й утримувалися від будь-яких дій, що порушують закон. Зокрема, Божі обранці з Китаю, які стільки років перебували під диктаторським правлінням, не мають правових знань і не розуміють важливості закону. Як наслідок, вони поводяться легковажно й недбало, наче невиховані люди. Коли вони приїжджають жити за кордон, то виглядають дуже неосвіченими й часто роблять те, що свідчить про нерозуміння правил. Наприклад, у деяких західних демократичних країнах громадський порядок дуже добре регулюється, є правила, що забороняють шум із 22:00 до 8:00, – не дозволяються такі звуки, як гавкіт собак або гуркіт будівельної техніки. Якщо хтось порушує ці правила й на нього повідомляють, цим займається поліція. У материковому Китаї ніхто не займається цими питаннями; у місцях проживання людей панує безладний галас від гучної музики, танців, пияцтва та вечірок, і ніхто не втручається. Якщо хтось намагається щось зробити, він може зіткнутися з помстою, тому китайці не мають іншого вибору, окрім як терпіти. Західні країни інші; усі захищені законом. Якщо твій собака часто гавкає серед ночі, заважаючи відпочинку твоїх сусідів, вони подадуть на тебе скаргу. Те, що ти робиш, впливає на нормальне життя інших, ти порушив правові норми – вони мають законне право використовувати закон як зброю, щоб подати на тебе скаргу. Є також люди, які продовжують будівельні роботи до 11-ї чи 12-ї ночі, заважаючи відпочинку сусідів, і, як наслідок, на них скаржаться. Тоді приїжджає поліція, щоб виписати штраф і попередити їх не шуміти у встановлені години. Деякі люди навіть не мають свідомості щодо чистоти довкілля, смітять і залишають сміття розкиданим по всіх вулицях. Західні демократичні країни особливо впорядковані. Мешканці мають встановлений час для викидання сміття, а сміттєвози приїжджають у визначені дні, щоб його забрати. Після збору вулиці залишаються чистими. Ті, хто цього не розуміє, можуть смітити, що також вважається порушенням правил. Це впливає на громадську санітарію та вигляд міста, тому на них можуть подати скаргу. Якщо китайці живуть за кордоном, не дотримуючись правил, на них часто скаржаться. Після багатьох скарг у них складається певна думка про західних людей, і вони кажуть: «Західні люди просто люблять скаржитися; вони подають скарги з будь-якого приводу», – на що Я кажу: «Вони скаржилися на тебе через стільки справ, а ти не розмірковував над собою, а натомість звинувачуєш їх у тому, що вони скаржаться. То чи мали вони рацію, скаржачись? Чи правильним було те, що ти робив, чи ні?» Вони мали повне право скаржитися; ти завдав шкоди їхнім інтересам і вплинув на їхнє життя, то чому б їм не подати скаргу на тебе? Це робиться для захисту громадського порядку й демонструє, що ця країна керується законом; усі захищені законом, і закон у цій країні – не для годиться: кожен може використовувати закон як зброю для захисту власних прав та інтересів. Вони скаржаться на тебе, тому що ти не розумієш закону й порушив місцеві правила. Тобі слід спочатку вивчити місцеві правила й діяти згідно із законами та правилами – як ти думаєш, чи скаржилися б вони тоді на тебе? (Вони б більше не скаржилися.) То чому китайці ніколи не подають скаргу, якою б серйозною не була справа? (Вони занадто довго були пригноблені урядом. Вони не наважуються скаржитися. Китайці також не мають уявлення про захист своїх прав.) Китай – це не та країна, де панує право. Він не керується законом. Закони Китаю – лише для годиться, і подавати там скаргу марно. Якщо ти подаси скаргу, а інша сторона має владу та вплив, вона може тебе переслідувати. Якщо ти не маєш впливу, ти навіть не наважився б подати скаргу; подання скарги може легко накликати на тебе біду. Тому, коли китайці стикаються з переслідуванням – особливо у випадках, коли когось убивають, – якою б несправедливою не була смерть, якщо винуватець заплатить трохи грошей, справа просто вирішується в приватному порядку. Чому члени сім’ї жертви не подають до суду? Вони знають, що ніколи не виграли б; це коштувало б багато грошей, але вони однаково не добилися б справедливості, а винуватець не постав би перед судом, тому вони вирішують не переслідувати це в правовому порядку, а натомість улагоджують справу приватно. Закони Китаю – лише для годиться; Китай – не та країна, в якій править закон, тут немає майданчика для пошуку справедливості. Подавати до суду безглуздо. Отже, з якими б незаконними ситуаціями не стикалися китайці, вони не наважуються подавати скарги. Причина цього в тому, що Комуністична партія не робить нічого, крім лиходійства, є позбавленою розуму й не керується законом. У Китаї, якщо людина є звичайною, то, з якою б серйозною проблемою вона не стикалася, в очах Комуністичної партії це не вважається справою, що заслуговує на увагу, – ніхто нею не займатиметься. Такі речі, як заважання відпочинку інших або навіть випадки крадіжок, пограбувань і зломів, Комуністична партія просто не вважає проблемами. Однак у західних країнах усе інакше. На Заході – демократична система, це суспільство, що керується законом; щойно чийсь відпочинок буде порушено, буде подано скаргу, і поліція приїде, щоб розібратися й вирішити справу. Західні люди мають цю правосвідомість і не роблять таких дурниць, їх роблять лише ті, хто приїхав з-за кордону й не розуміє правил. Коли китайці вперше починають жити за кордоном, на них часто скаржаться. Згодом вони дізнаються про місцеві закони та правила й більше не наважуються робити те, що порушує закон або заважає іншим. Тому лідери і працівники мають організувати для братів і сестер вивчення різних законів і правил країни, у якій вони перебувають. Що б вони не збиралися робити, вони мають спочатку звернутися до закону по пояснення – навіть якщо збираються розводити курей чи свиней на власному подвір’ї, вони мають спочатку перевірити урядові постанови. Вони можуть пошукати інформацію в інтернеті або проконсультуватися з місцевими братами й сестрами, і так знайдуть точні відповіді. Уряди різних західних країн мають конкретні постанови щодо всіх справ. Наприклад, у будівництві є правила щодо того, на якій висоті від підлоги мають бути електричні розетки та на якій відстані одна від одної. Є також конкретні стандарти щодо товщини поручнів сходів і ширини балясин. Кожен етап будівництва перевіряється урядовцями, тому випадки будівель, що порушують будівельні норми, або нерегульованого будівництва трапляються рідко. Якщо мешканці хочуть побудувати будинок, сарай для інструментів або невеликий склад на своєму подвір’ї, вони мають отримати дозвіл уряду. Якщо вони хочуть вирощувати курей чи качок, є правила щодо того, на якій відстані від власності сусідів має бути загін. Навіть якщо лідери і працівники не розуміють цих законів і правил, якщо робота церкви стосується цих питань, то лідери і працівники мають звернути на них увагу. Вони мають спочатку звернутися до місцевих законів та урядових постанов по пояснення; з’ясування цих питань є корисним для виконання їхнього обов’язку. Хоча правові питання не пов’язані безпосередньо з внутрішньою роботою церкви, надання всім базових правових знань усе ж є корисним. Щонайменше вони можуть отримати деякі знання, зрозуміти деякі правила, навчитися жити в належний спосіб і досягти подоби людськості. Крім того, лідери і працівники мають бесідувати з тими, хто відповідає за зовнішні справи, допомагаючи їм розвивати правосвідомість. У дрібних справах немає потреби консультуватися з юристом – їм потрібно лише зрозуміти місцеві правила й суворо їх дотримуватися. Однак у великих справах їм слід проконсультуватися з юристом, щоб зрозуміти місцеві закони. Підсумовуючи, що б не робилося, усі дії мають відповідати законам і правилам. Практикування в такий спосіб протягом певного часу дозволить людям відчути важливість дотримання законів і правил, і вони будуть дотримуватися правил, коли щось роблять. Це також корисно для роботи церкви.

В. Принципи, яких слід дотримуватися, відправляючи людей проповідувати Євангеліє

Що стосується захисту безпеки тих, хто виконує важливі обов’язки, лідери і працівники мають зайнятися ще одним напрямом роботи, а саме – захистом безпеки тих, хто вирушає виконувати свій обов’язок. Яких принципів слід дотримуватися, відправляючи людей виконувати свій обов’язок? По-перше, слід враховувати вік і стать людей, а також їхню проникливість і життєвий досвід – лідери і працівники не можуть бути безтолковими чи недбалими щодо цього питання. Наприклад, якщо ти відправляєш євангельських працівників проповідувати Євангеліє в незнайоме місце, яких людей буде доречно відправити? (Людей із певною проникливістю та мудрістю.) Якщо в певній церкві небагато підхожих людей, і більшість із них – молодь, якій бракує життєвого досвіду та проникливості, яка не знає, як поводитися, коли стикається з різними ситуаціями, особливо зі складними проблемами, яка говорить без принципів і якій також бракує мудрості, то вони не впораються з роботою. Якщо відправити таких людей, вони не тільки не зможуть розв’язати проблеми, а й, імовірно, зашкодять роботі й затримають її. Тому, відправляючи людей виконувати свій обов’язок, необхідно обирати тих, хто має зрілу людськість і мудрість, – лише такі люди підходять. Якщо підхожих людей недостатньо, то нехай молодь співпрацює зі старшими, ідучи виконувати свій обов’язок. Наприклад, припустимо, є молода сестра, якій близько 25 або 26 років, і хоча вона вірить у Бога досить давно, має віру та духовний зріст і довго виконувала свій обов’язок, вона не знатиме, як убезпечити себе, якщо її відправлять виконувати обов’язок у незнайоме місце, – у такому разі слід знайти місцевого брата чи сестру із соціальним досвідом, щоб співпрацювати з нею у виконанні обов’язку. Звісно, якщо місце виконання обов’язку – це знайома місцевість або місце, де вже є церква, то молоді брати й сестри можуть їхати. Однак, якщо люди їдуть у незнайоме місце, особливо з поганою громадською безпекою, щоб проповідувати Євангеліє чи виконувати іншу роботу, то необхідно враховувати їхню особисту безпеку. Кого б не відправляли лідери і працівники кудись їхати й виконувати роботу, безпека має бути на першому місці. Якщо незрозуміло, що за люди потенційні одержувачі Євангелія або чи можуть ці люди вчинити щось неналежне, то слід бути обережним, відправляючи людей проповідувати Євангеліє. Раніше Я чув, що деякі лідери і працівники часто відправляли молодих сестер – близько 18-19 або трохи більше 20 років – у незнайомі місця проповідувати Євангеліє, і, як повідомляється, сталися деякі прикрі інциденти. Незалежно від того, що насправді сталося, урешті-решт це було пов’язано з тим, що лідери і працівники не були ретельними у своїх міркуваннях, коли виконували роботу. Лідери і працівники мають враховувати ці фактори у своїй роботі й не мають недбало відряджати дуже молодих сестер чи братів у незнайомі та небезпечні місця для виконання їхнього обов’язку. Був один лідер, який одного разу доручив двом сестрам, 18-19 років, піти проповідувати Євангеліє. Коли хтось сказав, що вони занадто молоді й не підходять для цього, лідер знайшов натомість 21-річну сестру, думаючи: «Ти сказав, що 19 – це занадто молодо, тож я знайшов ту, якій 21. Ця ж старша, чи не так?» Яким був рівень цього лідера? Він був схильний до перекручень, чи не так? (Так.) Будучи лише на два роки старшою за 19-річну, чи могла вона мати життєвий досвід? Чи могла вона мати соціальний досвід? Зіткнувшись із труднощами чи небезпечними ситуаціями, хіба вона не розплакалася б? Хоча вона була на два роки старшою, з погляду віку вона досі була занадто молодою й нездатною взятися за цю роботу. Щонайменше необхідно знайти брата чи сестру, яким за 30 чи 40, або за 50 чи 60 років. Вони старші й мають соціальний досвід; стикаючись із різними ситуаціями, вони мають мудрість, щоб із ними впоратися, запобігаючи виникненню будь-яких небезпечних ситуацій. Молоді люди не бачили й не переживали багатьох речей і не знають, як із ними поводитися; зіткнувшись із небезпекою, вони можуть її навіть не усвідомити, що полегшує виникнення інцидентів. Старші люди, побачивши більше нечестя в цьому суспільстві й цьому людстві, як правило, більш пильні до людей. На основі свого соціального досвіду та знань із реального життя вони можуть робити деякі розумні судження про те, яка небезпека може виникнути в певних ситуаціях, наскільки високий рівень небезпеки, які люди є злими та які речі можуть зробити певні люди. Стикаючись із небезпечними ситуаціями, вони також мають мудрість, щоб уникнути небезпеки. Молоді ж, навпаки, не мають досвіду, тому, стикаючись із ситуаціями, вони не здатні розгледіти потенційно небезпечні наслідки. Тому, коли йдеться про питання безпеки, старші люди більш ретельні у своїх міркуваннях, ніж молодь. Коли лідери і працівники доручають людям вирушати виконувати свій обов’язок, вони мають враховувати місцеві умови й доручати відносно старшим людям із певною мудрістю та досвідом співпрацювати з молоддю у виконанні обов’язку. Лідери і працівники мають бути ретельними у своїх міркуваннях щодо цих питань.

Незалежно від того, у якій країні виконується церковна робота, забезпечення безпеки тих, хто виконує свій обов’язок, – це аспект роботи, якому лідери і працівники мусять приділяти пильну увагу. Кого б не відряджали на якусь роботу, ця людина мусить мати певний рівень і певні здібності, щоб бути компетентною в цій роботі й щоб можна було гарантувати її безпеку; особливо це стосується регіонів або країн із поганою громадською безпекою. Лідери і працівники мають вважати безпеку тих, хто виконує свій обов’язок, першочерговим питанням, а не недбало ігнорувати її. Дехто каже: «Нічого страшного. Ми виконуємо обов’язки в Божому домі – у нас є Божий захист, тому ніхто не помре. Що може піти не так?» Чи правильно так казати? (Ні.) Чому ні? (Говорити так – безвідповідально, і такий погляд також дуже відірваний від реальності.) Люди мають докладати всіх зусиль для виконання зобов’язань, які вони здатні виконувати, і займатися всім, що вони здатні розглядати; вони не мають випробовувати Бога або гратися безпекою братів і сестер. Бог може захищати людей, але якщо ти не враховуєш проблеми, які здатен урахувати, і використовуєш безпеку братів і сестер як ставку, щоб випробувати Бога, то Бог викриє тебе – хто ж тебе таким украй нерозумним зробив, що ти коїш такі дурниці! Тому лідери і працівники не мають використовувати такі розмови як виправдання для безвідповідальних учинків; забезпечення безпеки тих, хто виконує свій обов’язок, – це твоє зобов’язання, і ти маєш його виконувати. Коли ти вже подбав про все, що міг урахувати й зробити, то те, чого ти не врахував, і як у такому разі діятиме Бог, – це вже Його справа, яка тебе ніяк не стосується. Деякі люди без розбору перекладають усю відповідальність на Бога, кажучи: «Бог відповідає за безпеку людей, нам не треба боятися; ми можемо проповідувати, як хочемо. З Богом усе вільно й розкуто; нам не треба турбуватися про такі речі!» Чи правильне таке твердження? (Ні.) Згідно з таким твердженням, людям не потрібно шукати принципів, коли щось трапляється; якби це було так, то яка була б користь від істини, яку висловив Бог? Вона була б марною. Протягом цих років Бог терпляче й кропітко промовляв так багато слів для навчання людей, щоб дати змогу Своїм обранцям знати, як виживати, як прагнути до істини і як жити по-людськи в цьому злому світі й серед цього злого людства, щоб відповідати Божим намірам. Це не для того, щоб ти випробовував Бога, і не для того, щоб ти діяв, як заманеться, згідно зі словами й доктринами та без принципів. Щоб лідери і працівники добре виконували роботу з проповіді Євангелія, вони насамперед мають гарантувати безпеку людей. Для цього вони спершу мусять з’ясувати й осягнути конкретні обставини тих, хто виконує свій обов’язок, відряджати підхожих людей, а також розуміти, що робити в різних ситуаціях, щоб гарантувати безпеку людей. Якщо в якомусь місці особливо хаотично, ні в кого там немає знайомих, і безпеку того, хто поїде туди проповідувати Євангеліє, неможливо гарантувати, то поки що не відряджай туди людей; не йди на цей ризик, не принось непотрібних жертв. Який би обов’язок не виконувався і яка б робота не велася, вона не вимагає від тебе ні кидатися у світ напролом, ні ризикувати своїм життям, ані ставити на кін свою безпеку чи своє життя. Звісно, в умовах Китаю ризикувати, виконуючи свій обов’язок, – неминуче. Уряд переслідує тих, хто вірить у Бога, і навіть достеменно знаючи, що є небезпека, ти однаково мусиш вірити в Бога, слідувати за Богом і виконувати свій обов’язок; ти не можеш покинути свій обов’язок, і жодну роботу не можна зупиняти. Ситуації за кордоном усі різні – деякі країни є авторитарними, подібними до Китаю, тоді як інші мають демократичні системи. У країнах із демократичними системами робота з проповіді Євангелія може просуватися безперешкодно, й інші пункти роботи також виконуються більш гладко. Але в деяких країнах з авторитарними рисами люди водночас і варварські, і відсталі, і їм нелегко прийняти істинний шлях. Коли їм проповідують Євангеліє, вони не тільки не досліджують його, а й можуть сліпо засуджувати його й навіть повідомити про ситуацію в поліцію. У таких випадках не відряджай туди людей проповідувати Євангеліє; натомість обирай для виконання роботи місця, де можна гарантувати безпеку. Це все те, що лідери і працівники мають ретельно обмірковувати. Наприклад, у таких країнах, як Малайзія, Індонезія чи Індія, які мають дуже складне релігійне підґрунтя, певні релігійні деномінації мають великий вплив і контролюють усе суспільство аж до того, що навіть уряди поступаються впливу цих релігій. У таких країнах не відряджайте додаткових людей для проповіді Євангелія. Достатньо, щоб Євангеліє проповідували лише місцеві церкви. У деяких країнах ситуація відрізняється в різних штатах або провінціях, і місцеві закони та постанови відрізняються від державних. Наприклад, певні регіони мають особливе релігійне підґрунтя, і в цих регіонах церква й держава єдині. У деяких випадках релігійні лідери мають навіть більшу владу, ніж місцеві урядовці, і можуть відкрито порушувати деякі державні політики. Якщо ти проповідуєш Євангеліє в таких регіонах, виникнуть потенційні ризики для безпеки. Ці потенційні ризики не обмежуються поширенням чуток про тебе чи твоїм вигнанням – тебе також могли б заарештувати, ув’язнити без висування звинувачень і навіть піддати тортурам, скалічити або вбити тебе, а уряд не втрутився б. Насправді лідери більшості релігійних деномінацій ненавидять чужі релігії. Оскільки їхній вплив занадто великий і вони ніяк не обмежені законом, ніхто не наважується притягнути їх до відповідальності, як би жорстоко вони не переслідували євангельських працівників, і навіть місцеві урядовці не бажають їх ображати. Щойно ти почнеш проповідувати Євангеліє на їхній території, вони зможуть мучити тебе як завгодно. Тому лідери і працівники мусять бути особливо обережними, відряджаючи людей кудись проповідувати Євангеліє. По-перше, вони мусять дослідити й дізнатися про ситуацію в тому місці – чи є там свобода віросповідання, наскільки потужні релігійні сили та які наслідки можуть настати, якщо на людей, що там проповідують Євангеліє, донесуть. Ці питання необхідно чітко з’ясувати, перш ніж вирішувати, відряджати туди людей чи ні. Якщо після вивчення ситуації в якомусь місці буде встановлено, що воно не підходить для проповіді Євангелія, то нікому не дозволяється відряджати туди людей для проповіді. Це також частина роботи, яку слід виконувати для забезпечення безпеки євангельських працівників. Деякі лідери і працівники мають викривлене сприйняття й кажуть: «Нічого страшного, Бог нас захистить. Чим твердіша кістка, тим більше її треба гризти. У тому місці так багато людей, що вірять у Господа, то чому б нам не піти туди проповідувати Євангеліє?» Хтось каже їм: «Там є приватні в’язниці. Якщо ми поїдемо туди проповідувати Євангеліє, нас не тільки затримають, а ми можемо навіть померти там. Нам не можна туди їхати!» Ті нерозумні неправдиві лідери розмірковують над цим: «У великого червоного дракона так багато в’язниць, але ми його не боїмося – то чому ми маємо боятися якихось приватних в’язниць у тому місці? В’язниці можуть утримати наші тіла, але не можуть утримати наші серця! Не бійтеся – просто йдіть!» Потім вони відряджають хвилю за хвилею людей, і врешті-решт ніхто з них не повертається; усіх їх затримують. Неправдиві лідери ошелешені. У чому тут проблема? (Такі неправдиві лідери – йолопи.) Такі неправдиві лідери – негідники; вони безвідповідальні, посилають людей у пащу небезпеки. Чому вони самі не йдуть? Оскільки вони не бояться небезпеки, то мають піти першими. Якщо вони підуть, безпечно повернуться й здобудуть людей, тоді за ними можуть піти й інші. За будь-яких обставин під час проповіді Євангелія необхідно гарантувати безпеку людей. У жодному разі не ризикуй у регіонах, небезпечних і непідхожих для проповіді Євангелія. Не припускай, що будь-яке місце за межами материкового Китаю є безпечним; це ілюзія, викривлене розуміння. Так думають лише неосвічені люди – такі люди надто мало розуміють цей світ! Не припускай, що оскільки більшість західних країн має свободу віросповідання і там відносно багато людей, які вірять у Господа, ти можеш відкрито проповідувати Євангеліє й відкрито висловлювати різні заяви, розвінчуючи, наскільки темним і злим є релігійний світ; якщо ти так зробиш, наслідки будуть непередбачуваними. Ти мусиш розуміти, що, проповідуючи Євангеліє чи то релігійним людям, чи то невіруючим, ти маєш справу з розбещеним людством, людством, що чинить опір Богові. Не сприймай цю справу надто спрощено.

Якщо лідери і працівники хочуть гарантувати безпеку євангельських працівників, вони мусять ретельно продумати всі аспекти питання. У разі виникнення будь-якої проблеми її слід негайно розв’язувати, а після цього – узагальнювати досвід і уроки, щоб знайти принципи й шлях практики та визначити, як діяти далі. Це також важливий пункт роботи, який необхідно виконувати. Є деякі питання, які лідери і працівники раніше не враховували або з якими не стикалися; після виникнення проблем вони мають зробити висновки: «Чи варто нам і надалі ходити в такі місця? Чи правильний такий спосіб відрядження людей? Чи слід нам скоригувати плани, стратегію або напрямок для наступних кроків у проповіді Євангелія чи виконанні будь-якої іншої важливої роботи?» У безперервному процесі узагальнення лідери і працівники мають поступово визначати методи й принципи роботи, щоб що більше вони виконують роботу, то конкретнішою вона ставала і то більше відповідала очікуваному стандарту, з меншою кількістю непередбачених обставин або взагалі без них, і навіть без вимушених ризиків для важливого робочого персоналу. Щоб досягти такого результату, лідери і працівники мають часто узагальнювати досвід і здобувати розуміння різних умов і ситуацій, з якими стикаються в різних регіонах під час проповіді Євангелія. Що більше інформації вони отримують і що точніша вона, то точнішими будуть принципи й плани вирішення питань, що зрештою дозволить досягнути результату – забезпечити безпеку людей. Так можна гарантувати, що робота з проповіді Євангелія просувається впорядковано.

III. Як поводитися з лідерами та працівниками, які не приділяють уваги роботі з безпеки

Деякі лідери і працівники мають низький рівень і позбавлені почуття відповідальності; вони не здатні виконувати справжню роботу, а також занадто ліниві, щоб її виконувати. У регіонах, за які вони відповідають, ті, хто виконує важливі обов’язки, часто стикаються з ризиками для безпеки, що вимагає від них переїжджати або переселятися, і через це вони не можуть спокійно виконувати свій обов’язок. Часто трапляється навіть те, що не мало б трапитися. Наприклад, якийсь лідер або працівник знаходить приймаючий дім, розташований у низині. Коли очікуються сильні дощі та повені, боячись затоплення будинку, брати й сестри, що там мешкають, змушені переїжджати заздалегідь, забираючи робоче обладнання, каструлі, сковорідки й усе інше, переїжджаючи два дні поспіль. Це страшенно всіх виснажує, і вони розпачливо опускають голови. Вони кажуть: «Ми переїжджаємо кожні кілька днів, постійно в бігах. Коли це скінчиться? Невже ми не можемо знайти безпечний і надійний дім, де ми могли б нормально виконувати свій обов’язок?» Такі лідери і працівники не можуть узяти на себе навіть таку дрібну роботу; брати й сестри під їхнім керівництвом не можуть ні нормально їсти, ні спати, ні мати належного житла. Їхні житлові умови завжди тимчасові, і всі готові будь-якої миті рятуватися від лиха. Щойно вони закінчують користуватися своїми повсякденними речами, вони швидко пакують їх назад, оскільки будь-якої миті може виникнути ситуація, коли оголосять перевірку реєстрації домогосподарств. Насправді всі знають, що це означає перевірку на тих, хто вірить у Бога, тому вони мусять бути готові до переїзду будь-якої миті. Як наслідок, ті, хто виконує обов’язок, завжди бояться й не почуваються в безпеці. Хіба це не впливає на результати їхнього обов’язку? Хіба це не пов’язано з роботою, яку виконують лідери і працівники? (Так.) Як вони справляються із цією роботою? (Вони виконують її погано, не виконують свого зобов’язання.) Деякі лідери і працівники безвідповідальні й не мають відданості. Вони самі не мають високих вимог до житлових умов; поки є місце, де можна сховатися від вітру й дощу, цього достатньо. Тому вони й не докладають усіх зусиль, щоб знайти безпечне й стабільне місце для проживання братів і сестер. Деякі лідери і працівники мають низький рівень; вони не знають, яке середовище є тихим і придатним для життя або для виконання обов’язку братами й сестрами. Вони орендують будинок у низині, який ніхто інший не хоче орендувати, і за кілька днів після того, як брати й сестри туди переїжджають, у них з’являється екзема, і все тіло свербить. Що відбувається? У будинку занадто вогко, вода просочується з-під підлоги. Хіба можна жити в такому місці? Такі лідери і працівники не можуть розв’язати навіть цієї проблеми, вони не можуть знайти будинок, придатний для виконання обов’язку, – що це за рівень? Деякі інші лідери і працівники орендують будинки, у яких постійно протікає дах, є протяги, немає звукоізоляції або відсутні інтернет, вода чи електрика, – як там можна жити? Вони ігнорують хороші будинки й наполягають на оренді цих бракованих – хіба це не перешкоджає справі? Хоча брати й сестри не ночують просто неба, у будинку немає багатьох основних зручностей; краще вже жити в наметі. Навіть якщо більшість братів і сестер звикла до труднощів, вважає, що пережити такий рівень труднощів – це не щось екстремальне, і може це терпіти, хіба постійні такі муки через кожні кілька днів не впливають на виконання їхнього обов’язку? Тому, якщо лідери і працівники мають низький рівень і позбавлені почуття відповідальності, вони не можуть узяти на себе цю роботу; вони мають негайно піти у відставку й порекомендувати на своє місце того, хто зможе добре виконувати цю роботу, щоб не впливати на життя й виконання обов’язку більшості важливого робочого персоналу. Організація розміщення для тих, хто виконує важливі обов’язки, не вимагає врахування абсолютно кожного аспекту, але принаймні базові житлові умови мають бути забезпечені. Лише коли в цьому аспекті є впевненість, робота церкви не постраждає. Чи легко виконувати цю роботу? (Так.) Сказати, що це легко, – просто, але якщо лідери і працівники – безтолкові люди з низьким рівнем і без жодного почуття відповідальності, вони просто не можуть цього зробити. Коли лідери і працівники не можуть виконувати цю роботу або виконують її погано, стільки людей зрештою страждає від наслідків, живучи щодня так, наче тікають від голоду, – як вони можуть так виконувати свій обов’язок? Деякі неправдиві лідери не розуміють істини-принципів, але однаково люблять бути в центрі уваги. Вони не можуть добре виконувати роботу, але відмовляються піти у відставку, чіпляючись за свою посаду. Як слід поводитися з такими лідерами? (Їх слід відсторонити.) Відсторонити їх легко; проблема в тому, чи є хтось кращий, щоб перейняти їхню роботу. Якщо немає, то чи можеш ти взяти на себе цю роботу? Чи можеш ти гарантувати, що важливий робочий персонал матиме стабільні житлові умови? Якщо одна людина не може впоратися, чи можете ви втрьох або вп’ятьох співпрацювати, щоб узяти на себе цю роботу? Якщо ви також не можете впоратися з цією роботою – якщо ви не можете виконати навіть такого простого завдання, не в змозі забезпечити навіть базові житлові умови, – то вам доведеться тимчасово потерпіти трохи більше труднощів і страждань. Якщо ви досі зможете наполегливо виконувати свій обов’язок, і Бог, бачачи, що ваша рішучість терпіти труднощі є достатньо твердою, пошле для виконання цієї роботи когось, хто надійно вирішує справи й може розв’язувати проблеми, тоді ваші дні страждань закінчаться, і на зміну їм прийдуть добрі часи. Якщо ніхто такий не прийде, щоб розв’язати ці проблеми, то ви мусите прийняти свою долю – вам судилося терпіти труднощі, вам належить їх терпіти; ви мусите заспокоїти своє серце й терпіти це. Насправді терпіти ці невеликі труднощі варте того; це набагато краще, ніж сидіти у в’язниці й страждати від тортур. Принаймні тебе не піддають тортурам чи допитам; ти досі можеш читати Божі слова, виконувати свій обов’язок і жити церковним життям разом із братами й сестрами. Хоча є деякі страхи, невдачі й перешкоди на шляху, і ти часто змушений переїжджати, це однаково незвичайний досвід у твоєму житті, з якого ти можеш винести уроки й щось здобути. Хіба це не досить добре? (Так.) Люди мусять мати рішучість терпіти труднощі й дозволяти Богу влаштовувати все так, як Він забажає. Якщо ти справді не можеш терпіти ці труднощі, ти можеш щиро молитися Богу у своєму серці: «Боже, ми просимо Тебе поглянути на нас, стражденних, – які ми жалюгідні! Ми слідуємо за Тобою без нарікань і жалю! Ми просимо Тебе, з огляду на нашу непохитну вірність Тобі, поклади край цьому життю, повному труднощів! Ми просимо Тебе послати нам підхожого лідера або працівника, щоб знайти нам підхоже місце! Ми постійно поневіряємося просто неба, щодня переїжджаємо з місця на місце, і не знаємо, як довго це триватиме. Ми не хочемо більше бути вигнанцями – будь ласка, знайди нам стабільне житло!» Чи доречно так молитися? Ти можеш так молитися; виходячи з потреб оточення, ти маєш так молитися.

Якщо поглянути з іншого боку, терпіти труднощі – не така вже й погана річ; терпіння деяких труднощів може загартувати твою волю. Що означає загартувати твою волю? Це означає, що, постійно терплячи ці труднощі, ти стаєш до них нечутливим і більше не сприймаєш їх як труднощі; скільки б труднощів ти не терпів, ти більше не відчуваєш болю. Однак, стикаючись із ситуаціями, ти мусиш винести деякі уроки, здобути певну проникливість й навчитися розрізняти людей. Якщо лідер або працівник має вкрай низький рівень і не може навіть належно виконати роботу з організації розміщення, як він може забезпечувати й вести Божих обранців? Такі люди непридатні бути лідерами чи працівниками. У Божому домі не бракує грошей на оренду житла, і тут не бажають бачити, як брати й сестри постійно не мають постійного місця проживання. Божий дім не заохочує людей завжди терпіти труднощі або щодня жити важким життям, хоча, звісно, й не цурається того, щоб люди терпіли якісь труднощі. Але якщо лідери і працівники не можуть упоратися навіть із роботою з організації розміщення, і виконання будь-якої належної справи для них – справжня проблема, то чим їм ще залишається хвалитися? Кожен із них виглядає пристойно, має дипломи і є людиною зі статусом, проте впоратися з такою дрібницею для них – така проблема. У такому разі нічого не вдієш – залишається лише прийняти це від Бога. Це ті труднощі, які люди повинні терпіти; ти маєш дозволити Богу влаштовувати все так, як Він забажає. Це правильно. Можливо, одного дня за цими труднощами настануть кращі дні, і таке життя більше не триватиме. Незалежно від того, у якому середовищі ти перебуваєш, ти маєш підтримувати ставлення покори й уникати нарікань. Якщо певний лідер або працівник ненадійний і не виконує роботу добре, не дозволяй, щоб це вплинуло на твою щирість і вірність Богові, і не дозволяй, щоб це вплинуло на твою покору Богові та ставлення покори до Бога. Так ти будеш непохитним у цій справі. Лідери і працівники – це просто звичайні люди. Якщо вони мають низький рівень і не можуть виконувати роботу, або якщо вони неправдиві лідери, які не виконують свого обов’язку, то це їхня особиста проблема, і вона не має нічого спільного з Божим домом. Це не Божий дім наказав їм так чинити; просто їх було викрито через їхню безвідповідальність. Вони не можуть виконати роботу, доручену їм Божим домом, і тому їх можна лише відсторонити й відсіяти. За таких обставин, коли Божі обранці терплять ці труднощі, вони мусять прийняти це від Бога й дозволити Йому влаштовувати все так, як Він забажає. Навіть якщо лідери і працівники не виконали роботу добре або в них є якісь проблеми, той факт, що Бог є істина, шлях і життя, назавжди незмінний. Твоє слідування за Богом, покора Богові та прийняття Божих слів ніколи не повинні змінюватися. Це вічні істини. Які б неприємні речі не траплялися під час виконання твого обов’язку, ти маєш приймати їх від Бога й виносити з них уроки. Ти маєш утихомирити себе перед Богом, і молитися Йому, і не дозволяти зовнішньому світу впливати на тебе. Ти мусиш навчитися пристосовуватися до різних середовищ і навчитися переживати Божу роботу в усіляких середовищах. Лише так ти можеш досягти життя-входження. Деякі люди мають малий духовний зріст; коли виникають труднощі, вони нарікають і турбуються, почуваються пригніченими й утрачають віру в Бога – це вкрай нерозумно й неосвічено! Лідери і працівники, які не виконують справжньої роботи, були викриті й відсіяні, але як це стосується тебе? Чому б тобі ставати негативно налаштованим і віддалятися від Бога лише тому, що вони неналежно все влаштували? Хіба це не вкрай бунтівничо? (Так.) Коли люди роблять щось не так, ти можеш розрізняти й відкидати їх, але не відкидай Бога чи істини. Істина не помиляється, Бог не помиляється. Початковий намір Бога не в тому, щоб люди терпіли такі труднощі; але для розбещеного людства терпіти деякі труднощі справді необхідно. Терпіти невеликі труднощі корисно для тебе; користь у тому, що ти виносиш уроки й навчаєшся шукати істину для розв’язання проблем. Якщо ти здатен терпіти різні труднощі, ти здобуваєш певну витривалість і стаєш здатним бути непохитним у своєму свідченні в усіляких середовищах. Здатність терпіти труднощі загартовує твою рішучість коритися Богові. Це початковий намір Бога й той результат, який Бог хоче бачити в тобі. Якщо ти можеш зрозуміти Божі наміри та діяти й практикувати згідно з Божими намірами, якщо ти можеш утримуватися від того, щоб покинути Бога, незалежно від того, з якими людьми чи середовищами ти стикаєшся, і якщо ти можеш навчитися практикувати істину, мати покору Богові, мати правильне сприйняття і ставлення, зберігати незмінну віру в Бога й утримуватися від нарікань на Бога чи віддалення від Нього у своєму серці, незалежно від того, скільки страждань терпить твоя плоть, – тоді ти маєш духовний зріст.

Лідери і працівники мусять захищати безпеку тих, хто виконує важливі обов’язки, оберігаючи їх від втручання зовнішнього світу. Ця робота охоплює багато деталей. Передусім лідери і працівники мають розуміти, як конкретно виконувати ці детальні завдання. Крім того, стикаючись із певними особливими ситуаціями, вони мають робити точні судження, а потім знаходити відповідні принципи й розробляти конкретні плани для вирішення ситуацій. Кінцева мета – забезпечити безпеку всілякого важливого робочого персоналу. Лише так можна гарантувати, що робота з проповідування Євангелія просуватиметься впорядковано. Дотримуватися цього принципу – це правильно; це мета й принцип лідерів і працівників у виконанні цієї роботи. Якщо лідери і працівники точно дотримуються цієї мети й принципу, то вони в основному відповідають стандарту у виконанні цієї роботи. Які ще проблеми пов’язані із цією роботою? Дехто каже: «Я ніколи раніше не був лідером чи працівником і не стикався з такими справами. Я не знаю, що мені слід робити в цій роботі, і не знаю, як її робити. Тому я не мушу її робити – кого хвилює, у безпеці ви чи ні? Ви самі з цим розбирайтеся». Чи прийнятно їм просто умити руки від цієї справи? (Ні.) Таких лідерів і працівників слід усувати. Якщо ти не виконуєш справжньої роботи, яка з тебе користь? Хіба ми тримаємо тебе як прикрасу, бо ти маєш гарний вигляд? Таких лідерів і працівників необхідно відсторонювати й відсіювати; їм не можна дозволяти займати посаду, на якій вони не виконують жодної роботи. Неправдиві лідери не виконують справжньої роботи – у них немає совісті чи розуму, чи не так? Якби в них справді були совість і розум, чому б їм не шукати істину для розв’язання проблем, коли такі виникають? Ніхто не народжується зі знаннями про все; усі вчаться в процесі. Якщо ти можеш шукати істину, ти знайдеш спосіб добре виконати роботу. Якщо ти маєш почуття відповідальності, ти придумаєш спосіб добре виконати роботу. Виконувати лідерську роботу насправді нескладно; поки людина може шукати істину, можна легко виконати роботу добре. Крім того, у лідерів і працівників є напарники; поки двоє чи троє людей єдині серцем і розумом, будь-яку роботу легко виконати. Зараз багато лідерів і працівників проходить підготовку; вони вправляються в пошуку істини в усьому для розв’язання проблем. На цей момент принаймні деякі лідери і працівники придатні для лідерської роботи й цілком здатні добре виконувати роботу з поширення Євангелія, чи не так? (Так.) Отже, на сьогодні ми закінчимо нашу бесіду. До побачення!

20 липня 2024 року