Сатана вперше спокушає Йова (у нього крадуть худобу, а його дітей настигає лихо) (Вибрані уривки)

Реакція Йова

Йов 1:20–21: «І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився, І сказав: голим вийшов я з утроби матері моєї, голим і повернуся на той бік: Єгова дав, і Єгова забрав; хай благословенним буде ім'я Єгови».

Те, що Йов зобов'язується повернути все, чим володіє, обумовлено його страхом Божим

Після того як Бог сказав сатані: «що в нього є, в твоїй владі; тільки на нього самого не простягай руки своєї» – сатана пішов, і незабаром Йов опинився під раптовими лютими нападами: спершу його волів і ослиць було вкрадено, а частину слуг убито; потім його вівці та ще частина слуг згоріли у вогні; після цього було забрано його верблюдів і вбито ще більше його слуг; зрештою, його синів і доньок було позбавлено життя. Ця низка нападів стала мукою, якої зазнав Йов під час першої спокуси. Як і звелів Бог, під час цих нападів сатана вразив лише майно Йова та його дітей, а самому Йову не зашкодив. Однак Йов миттєво перетворився з багатія, що володів величезними статками, на людину, яка не мала нічого. Ніхто не зміг би витримати цього несподіваного, приголомшливого удару чи правильно на нього відреагувати, але Йов проявив свою надзвичайність. У Святому Письмі подано таке свідчення: «І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився». Це була перша реакція Йова після того, як він почув, що втратив своїх дітей і все своє майно. Передусім він не виглядав ні здивованим, ні охопленим панікою, а тим більше не висловлював ні гніву, ні ненависті. Тож ви бачите, що в серці він уже збагнув: ці лиха не були ні випадковістю, ні породженням людських рук, ні тим більше приходом відплати чи покарання. Натомість до нього прийшли випробування Єгови; це саме Єгова побажав забрати його майно та його дітей. У той час Йов був дуже спокійний і мислив тверезо. Його досконала, праведна людська сутність дала йому змогу раціонально та природно винести точні судження та прийняти рішення щодо лих, які його спіткали, і в результаті він поводився з незвичайним спокоєм: «І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився». «Роздер плаща свого» означає, що він був роздягнений і нічого не мав; «обстриг свою голову» означає, що він повернувся до Бога, наче новонароджене немовля; «упав на землю, і поклонився» означає, що він прийшов у світ нагим, а сьогодні повернувся до Бога таким, як новонароджене немовля, досі нічого не маючи. Такого ставлення до всього, що спіткало Йова, не змогло б досягти жодне Боже творіння. Його віра в Єгову виходила за рамки звичайної віри; це був його страх Божий, його послух Богу; він умів дякувати Богу не тільки за те, що Він йому давав, але й тоді, коли Він у нього забирав. Більше того, він зумів зобов'язатися повернути Богові все, що мав, зокрема й своє життя.

Йовів страх Божий і послух Богу – взірець для людства, а його досконалість і праведність були вершиною людської сутності, яку повинна мати людина. Хоча він і не бачив Бога, але усвідомлював, що Бог дійсно існує, і через це усвідомлення він боявся Бога, а через свій страх Божий він був здатний слухатися Бога. Він дав Богові волю забрати все, що в нього було, і при цьому не нарікав, і він упав перед Богом і промовив до Нього, що в цю саму мить, навіть якщо Бог забере його плоть, він дозволить Йому це зробити з радістю й без нарікань. Уся його поведінка була обумовлена його досконалою, праведною людською сутністю. Тобто внаслідок своєї невинності, чесності та доброти Йов був непохитним у своєму усвідомленні та переживанні Божого існування. На цьому фундаменті він висував вимоги до себе й нормував своє мислення, поведінку, вчинки та принципи дій перед Богом відповідно до Божих настанов щодо нього та Божих діянь, які він бачив серед усього сущого. Із часом пережите викликало в ньому справжній, дійсний страх Божий і змусило втікати від злого. Таким було джерело тієї добропорядності, у якій Йов був непохитним. Йов мав чесну, невинну та добру людську сутність, і в нього був реальний досвід страху Божого, послуху Богу й утечі від злого, а також знання, що «Єгова дав, і Єгова забрав». Тільки завдяки цьому він зміг бути непохитним у своєму свідченні серед таких злісних нападів сатани, і тільки завдяки цьому він зміг не розчарувати Бога та дати Богу задовільну відповідь, коли до нього прийшли Божі випробування. Хоча поведінка Йова під час першої спокуси була дуже чесною, не було жодної гарантії того, що наступні покоління зможуть досягти такої чесності, навіть якби вони силувалися досягти її все життя, і вони не обов'язково мали поведінку, подібну до Йовової, як описано вище. Сьогодні, коли ви дивитеся на пряму поведінку Йова та порівнюєте її з рішучими криками про «абсолютний послух і вірність аж до смерті», з якими звертаються до Бога ті, хто стверджує, ніби вірить у Бога та слідує за Богом, ви відчуваєте глибокий сором чи ні?

Коли ти читаєш у Святому Письмі про все, що витерпів Йов і його сім'я, яку реакцію це в тебе викликає? Ти глибоко занурюєшся у свої думки? Тебе це вражає? Чи можна описати випробування, що спіткали Йова, як «жахливі»? Інакше кажучи, просто читати про випробування Йова, описані у Святому Письмі, уже моторошно, не кажучи вже про те, щоб переживати їх у реальному житті. Отже, як ви бачите, те, що спіткало Йова, було не «тренуванням», а справжньою «битвою» зі справжніми «рушницями» та «кулями». Але чия ж рука піддала його цим випробуванням? Звісно, вони були роботою сатани, і сатана зробив усе це власними руками. Проте робити все це йому дозволив сам Бог. Чи казав Бог сатані, якими засобами спокушати Йова? Ні, не казав. Бог просто поставив одну умову, яку сатана повинен був виконати, і тоді до Йова прийшла спокуса. Коли спокуса прийшла до Йова, вона дала людям відчуття зла та потворності сатани, його зловмисності й огиди до людини, його ворожнечі до Бога. Із цього ми бачимо, що словами не можна описати, наскільки жорстокою була ця спокуса. Можна сказати, що в цей момент повною мірою розкрилися зловмисна натура, через яку сатана знущався з людини, і його потворне обличчя. Сатана скористався цією можливістю, – можливістю, наданою з Божого дозволу, – щоб піддати Йова гарячковому й безжальному знущанню, спосіб і рівень жорстокості якого не тільки немислимі, а й абсолютно нестерпні для людей сьогодення. Замість того, щоб говорити, що Йова спокушав сатана, але при цьому Йов залишився непохитним у своєму свідченні, краще сказати, що у випробуваннях, призначених йому Богом, Йов вступив у змагання із сатаною, щоб захистити свою досконалість і праведність, відстояти шлях богобоязливості й утечі від злого. У цьому змаганні Йов втратив гору овець і худоби, втратив усе своє майно, втратив синів і дочок. Однак він не зрікся своєї досконалості, праведності та страху Божого. Інакше кажучи, у цьому змаганні із сатаною Йов волів лишитися без майна та дітей, ніж утратити свою досконалість, праведність і страх Божий. Він волів триматися за корінь того, що значить бути людиною. Святе Письмо дає стислий опис усього процесу, унаслідок якого Йов утратив своє майно, а також свідчить про поведінку та ставлення Йова. Ці стислі, лаконічні описи дають відчуття, що Йов майже спокійно сприйняв цю спокусу, але якщо відтворити те, що сталося насправді, – ураховуючи також факт зловмисної природи сатани, – то все було б не так просто й легко, як описано в цих реченнях. Реальність була набагато жорстокішою. Таким є рівень згуби та ненависті, з яким сатана ставиться до людства й усіх тих, кого схвалює Бог. Якби Бог не сказав сатані не шкодити Йову, сатана, безсумнівно, вбив би його без жодних докорів сумління. Сатана не хоче, щоб хтось поклонявся Богові, і не хоче, щоб праведні в Божих очах, досконалі та невинні могли й надалі боятися Бога та втікати від злого. Для людей боятися Бога й утікати від злого значить зректися сатани та втікати від нього, і тому сатана скористався Божим дозволом, аби безжально обрушити на Йова всю свою лють і ненависть. Тож ви бачите, які великі муки витерпів Йов, від думки до плоті, від зовнішнього до внутрішнього. Сьогодні ми не бачимо, як це відбувалось у той час, і можемо лише з біблійних свідчень отримати стисле уявлення про емоції Йова, коли він тоді піддавався мукам.

Непохитна доброчесність Йова осоромлює сатану та змушує його панічно втекти

То що ж робив Бог, коли Йов піддавався цим мукам? Бог спостерігав, і дивився, і чекав на результат. Як Бог почувався, коли спостерігав і дивився на це? Звісно, Він був пригнічений горем. Але чи міг би Бог тільки через Своє горе пошкодувати про те, що дозволив сатані спокушати Йова? Відповідь – ні, Він не міг би пошкодувати. Адже Він непохитно вірив, що Йов був досконалий і праведний, що він боявся Бога та втікав від злого. Бог просто дав сатані можливість підтвердити перед Ним праведність Йова, а також виявити своє власне нечестя й нікчемність. Крім того, для Йова це була можливість засвідчити те, що він був праведний, боявся Бога й утікав від злого, перед людьми світу, сатаною та навіть перед усіма тими, хто слідує за Богом. Чи довів остаточний результат, що Божа оцінка Йова була правильною та безпомилковою? Чи справді Йов переміг сатану? Тут ми читаємо знакові слова, сказані Йовом, – слова, які доводять, що він переміг сатану. Він сказав: «голим вийшов я з утроби матері моєї, голим і повернуся на той бік». У цьому виявляється слухняне ставлення Йова до Бога. Далі він сказав: «Єгова дав, і Єгова забрав; хай благословенним буде ім'я Єгови». Ці слова, сказані Йовом, доводять, що Бог спостерігає глибини людського серця, що Він здатен заглянути в розум людини, і вони доводять, що Його схвалення Йова непомильне, що ця схвалена Богом людина була праведною. «Єгова дав, і Єгова забрав; хай благословенним буде ім'я Єгови». Ці слова – свідчення Йова про Бога. Саме ці звичайні слова злякали сатану, осоромили його та змусили панічно тікати – ба більше, вони скували сатану й залишили його без ресурсів. Так само ці слова змусили сатану відчути дивовижність і могутність діянь Бога Єгови, дали йому змогу побачити надзвичайну харизматичність людини, чиїм серцем керував шлях Божий. Більше того, вони показали сатані потужну життєву силу, яку виявила маленька та незначна людина в дотриманні шляху богобоязливості й утечі від злого. Так сатана зазнав поразки в першому змаганні. Хоча сатана «виніс із цього урок», він усе одно не мав наміру дати Йову спокій, і його зловмисна природа ніяк не змінилася. Сатана намагався продовжувати напади на Йова, тому він знову постав перед Богом…

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this audio are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.