Сатана знову спокушає Йова (по всьому тілу Йова з'являються болючі гнояки) (Вибрані уривки)

3.1. Слова, промовлені Богом

Йов 2:3: «І сказав Єгова сатані: чи зауважив ти слугу Мого Йова, що немає такого, як він, на землі, досконалого й праведного чоловіка, який боїться Бога й уникає зла? Він і досі твердо дотримується своєї доброчесності, хоча ти налаштовував Мене проти нього, щоб знищити його без причини».

Йов 2:6: «І сказав Єгова до сатани: Ось він у твоїй руці, але життя його бережи!».

3.2. Слова, промовлені сатаною

Йов 2:4–5: «А сатана відповів Єгові та сказав: Шкіра за шкіру, так, усе, що в людини є, вона віддасть за життя своє. Але простягни-но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?».

Серед неймовірних страждань Йов по-справжньому осягає Боже піклування про людство

Після запитань Бога Єгови до сатани той таємно зрадів. Адже сатана знав, що йому знову буде дозволено напасти на людину, яка була досконалою в Божих очах, – для сатани це була нечаста можливість. За допомогою цієї нагоди сатана хотів повністю підірвати твердість переконань Йова та змусити його втратити віру в Бога, щоб Йов більше не боявся Бога та не благословляв ім'я Єгови. Це дало б сатані шанс: незалежно від місця й часу він зумів би зробити з Йова іграшку, що підкорялася б його наказам. Сатана ретельно ховав свої нечестиві наміри, але не зміг стримати свою злу природу. На цю правду натякає його відповідь на слова Бога Єгови, записана у Святому Письмі: «А сатана відповів Єгові та сказав: Шкіра за шкіру, так, усе, що в людини є, вона віддасть за життя своє. Але простягни-но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?» (Йов 2:4–5). Із цієї розмови між Богом і сатаною неможливо не почерпнути базового знання й відчуття сатанинської зловмисності. Почувши ці омани сатани, усі, хто любить правду та зневажає зло, безсумнівно, ще більше зненавидять сатанинське безчестя й безсоромність, відчують жах і огиду до оман сатани, а водночас палко помоляться за Йова та щиро побажають, щоб ця праведна людина змогла досягти досконалості, щоб ця людина, яка боїться Бога та втікає від злого, назавжди подолала спокуси сатани й жила у світлі, серед Божого проводу та благословень; і так само ці люди побажають, аби праведні вчинки Йова вічно підбадьорювали та заохочували всіх тих, хто прагне йти шляхом богобоязливості й утечі від злого. Хоча в цій заяві проглядається зловмисний намір сатани, Бог легко погодився на його «прохання» – але поставив одну умову: «Ось він у твоїй руці, але життя його бережи!» (Йов 2:6). Оскільки цього разу сатана попросив простягнути руку, щоб зашкодити Йововій плоті й костям, Бог сказав: «але життя його бережи!». Смисл цих слів полягає в тому, що плоть Йова Бог віддав сатані, але життя Йова пильнував Сам. Сатана не міг позбавити Йова життя, але в усьому іншому він міг використовувати проти Йова будь-які засоби та методи.

Отримавши Божий дозвіл, сатана кинувся до Йова та простягнув свою руку, щоб уразити його шкіру, викликавши болючі гнояки по всьому тілу, і тоді Йов відчув біль на своїй шкірі. Йов славив дивовижність і святість Бога Єгови, що зробило сатану ще більш зухвалим у своїй нахабності. Відчувши радість від того, що завдав людині болю, сатана простягнув руку та роздер плоть Йова, від чого його болючі гнояки почали наривати. Йов одразу ж відчув на своїй плоті нечуваний біль і муку, і він не міг утриматися, щоб не розім'яти себе руками з голови до ніг, ніби це могло полегшити удар, завданий його духу цим плотським болем. Він розумів, що Бог поруч і спостерігає за ним, і з усіх сил намагався взяти себе в руки. Ще раз ставши колінами на землю, він сказав: «Ти заглядаєш у серце людини, Ти бачиш її страждання; чому її слабкість Тебе турбує? Нехай славиться ім'я Бога Єгови». Сатана побачив нестерпний біль Йова, але не побачив, щоб Йов зрікся імені Бога Єгови. Тому, охоплений відчайдушним бажанням розірвати Йова на шматки, сатана поспішно простягнув руку, щоб уразити його кістки. Йов умить відчув небувалі муки; його плоть ніби відривали від кісток, а його кістки наче розбивали на друзки. Ці жорстокі муки довели його до думок, що краще б йому було померти… Його здатність терпіти цей біль сягнула краю… Йому хотілося кричати, хотілося роздирати шкіру на тілі, щоб притлумити біль, – але він стримував крик і не роздирав шкіру на тілі, бо не хотів, аби сатана побачив його слабкість. Тож Йов знову став на коліна, але цього разу він не відчув присутності Бога Єгови. Він знав, що Бог Єгова часто був перед ним, і позаду нього, і з якогось боку від нього. Але під час його болю Бог жодного разу не спостерігав за ним; Він закривав Своє обличчя та був прихований, бо сенс Його створення людини не в тому, щоб приносити людині страждання. У цей час Йов ридав і з усіх сил намагався витримати ці нестерпні фізичні муки, але він уже не міг стриматися, щоб не подякувати Богові: «Людина валиться від першого ж удару, вона слабка та безсила, вона молода й нетямуща – чому ж Тобі хочеться бути з нею таким дбайливим і ніжним? Ти мене вражаєш, але Тобі Самому боляче це робити. Що в людині варто Твого піклування й турботи?». Молитви Йова дійшли до Божих вух, а Бог мовчав і лише спостерігав без жодного звуку… Безрезультатно випробувавши всі можливі підступи, сатана тихо пішов, але це не поклало край Божим випробуванням Йова. Сила Божа, яка відкрилась у Йові, не була оприлюднена, тому з відступом сатани історія Йова не закінчилася. З появою інших персонажів попереду чекали нові приголомшливі сцени.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this video are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.