Божа обітниця Аврааму (Вибрані уривки)

Буття 22:16–18: «Я присягся Собою, сказав Єгова, за те, що ти зробив це і не пошкодував свого сина, свого єдиного сина: то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу».

Це повне свідчення про Боже благословення Авраама. Хоч воно й коротке, але його зміст насичений: у ньому сказано, з якої причини Бог обдарував Авраама, чим саме та в якому контексті. Воно також пронизане радістю й хвилюванням, з якими Бог виголошував ці слова, а ще нагальністю Його прагнення здобути тих, хто здатен слухати Його слова. Тут ми бачимо, як Бог цінує тих, хто слухається Його слів і слідує Його наказам, і як ніжно Він ставиться до таких людей. Так само ми бачимо й ціну, яку Він платить за здобуття людей, і піклування та дбайливість, з якими Він їх здобуває. Більше того, цей уривок, який містить слова «Я заприсягся Собою», дає нам потужне відчуття гіркоти й болю, які переживає Бог і тільки Бог за лаштунками цієї роботи Свого плану управління. Цей уривок спонукає до роздумів, а для тих, хто прийшов потім, він мав особливе значення й далекосяжний вплив.

За свою щирість і послух людина здобуває Божі благословення

Чи великим було благословення, яке Бог дав Аврааму та про яке ми тут читаємо? Наскільки великим? Тут є одне ключове речення: «І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе». Це речення показує, що Авраам отримав благословення, яких Бог не давав нікому з тих, хто приходив до чи після нього. Коли на Божу вимогу Авраам повернув Богу свого єдиного сина, – свого любого єдиного сина (тут ми не можемо використовувати слова «приніс у жертву»; нам слід казати, що Авраам повернув свого сина Богові), – Бог не лише не дозволив Авраамові пожертвувати Ісааком, а ще й благословив його. Якою обітницею Він благословив Авраама? Він благословив його обітницею розмножити його потомство. А наскільки воно мало розмножитися? У Святому Письмі сказано так: «…немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе». У якому контексті Бог вимовив ці слова? Тобто як Авраам отримав Божі благословення? Він отримав їх саме так, як каже Бог у Святому Письмі: «…через те, що послухався ти Мого голосу». Тобто через те, що Авраам послухався Божого наказу та без найменшої скарги зробив усе, що говорив, просив і наказував Бог, Він і дав йому таку обітницю. У цій обітниці є одне важливе речення, яке торкається Божих думок на той час. Ви його побачили? Можливо, ви не звернули особливої уваги на Божі слова «Я заприсягся Собою». Вони означають, що, вимовляючи ці слова, Бог присягався Самим Собою. Чим присягаються люди, коли приносять клятву? Вони присягаються небом, тобто приносять обітницю Богу та клянуться Богом. Можливо, люди не дуже розуміють явище, коли Бог поклявся Самим Собою, але ви зможете зрозуміти, коли Я дам вам правильне пояснення. Зіткнувшись із людиною, яка могла тільки почути Його слова, але не зрозуміти Його серце, Бог знову відчув себе самотнім і розгубленим. У відчаї – і, можна сказати, підсвідомо – Бог зробив щось цілком природне: даючи Аврааму цю обітницю, Він поклав руку на серце та звернувся до Самого Себе, і від цього людина почула, як Бог сказав: «Я заприсягся Собою». Божі дії можуть навести тебе на думки про тебе самого. Коли ти кладеш руку на серце та говориш сам до себе, чи маєш ти чітке уявлення про те, що кажеш? Чи щире твоє ставлення? Чи говориш ти відверто, від серця? Отже, тут ми бачимо, що коли Бог говорив з Авраамом, Він був серйозним і щирим. Розмовляючи з Авраамом і благословляючи його, Бог водночас говорив і до Себе Самого. Він казав Собі: «Я благословлю Авраама та зроблю його потомство численним, наче зорі небесні, і незліченним, наче пісок на морському березі, бо він послухався Моїх слів, і він той, кого Я обрав». Сказавши «Я заприсягся Собою», Бог визначив, що в Авраамі Він породить обраний народ Ізраїлю, після чого поведе цей народ уперед у ногу зі Своєю роботою. Тобто Бог вирішив зробити так, щоб нащадки Авраама відповідали за роботу Божого управління, а робота Божа й робота, виявлена Богом, почалися з Авраама та продовжились у нащадках Авраама, так справдивши бажання Бога спасти людину. Що ви скажете – хіба це не благословенна справа? Для людини немає більшого благословення; можна сказати, що це найблагословенніша справа. Благословення, здобуте Авраамом, полягало не в примноженні його потомства, а в Божому досягненні Свого управління, Свого доручення та Своєї роботи в нащадках Авраама. Це означає, що здобуті Авраамом благословення не були тимчасовими, а тривали, поки просувався Божий план управління. Коли Бог заговорив, коли Він поклявся Собою, Він уже прийняв рішення. Чи істинним був процес прийняття цього рішення? Чи реальним? Бог вирішив, що відтоді Його зусилля, ціна, яку Він заплатив, те, Хто Він є і чим володіє, усе, що Він має, і навіть Його життя будуть віддані Аврааму та нащадкам Авраама. Так само Бог вирішив, що, починаючи із цієї громади людей, Він проявлятиме Свої діяння та дозволить людині побачити Свою мудрість, владу й силу.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this audio are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.