Що ж до повчань, які Я знов і знов вам давав, то ви вже давно відсунули їх на задній план аж настільки, що ставитеся до них як до іграшок, якими забавляєтесь у хвилини дозвілля. На все це ви завжди дивитесь у світлі вашого особистого «талісмана». Коли вас звинувачує сатана, ви молитеся; коли ви негативно налаштовані, то міцно засинаєте; коли радієте – бігаєте, як навіжені; коли Я докоряю вам – кланяєтесь і розшаркуєтеся; а потім, щойно пішовши від Мене, зловтішно регочете. Ти вважаєш себе вищим за всіх інших, але ніколи не бачиш себе найгордовитішим – ти лише постійно пихатий, самовдоволений і високодумний настільки, що не описати словами. Як могли б такі «паничі» та «панянки», «пани» та «пані», що не вчаться й залишаються невігласами, вважати Мої слова дорогоцінним скарбом? Я знову тебе запитую: чого саме ти навчився з Моїх слів і Моєї роботи за такий довгий час? Може, ти набув більшої майстерності у своєму обмані? А може, більшої витонченості у своїй плоті? А може, більшої неповаги в ставленні до Мене? Кажу тобі прямо: саме вся та робота, яку Я виконав, зробила тебе зухвалішим – тебе, що раніше був не сміливішим за мишу. З кожним днем трепет, який ти відчуваєш до Мене, зменшується, бо Я занадто милосердний і ніколи не накладав на твою плоть покути у формі насильства. Може, тобі здається, ніби Я лише говорю суворі слова – але набагато частіше Я показую тобі усміхнений вид і майже ніколи не засуджую тебе в обличчя. Більше того, Я завжди прощаю твою слабкість, і саме через це ти ставишся до Мене, як змія до доброго землероба. Як Я захоплююся тим, наскільки надзвичайно майстерним і проникливим у своїй спостережливості є людський рід! Скажу тобі одну істину: сьогодні дуже мало важить, благоговійне в тебе серце чи ні; Мене це не тривожить і не турбує. Але Я також мушу сказати тобі таке: тебе, цю «талановиту людину», яка не вчиться й залишається невігласом, зрештою згубить твоє власне самозакохане, дріб'язкове мудрування – саме ти постраждаєш і понесеш кару. Я не буду настільки дурним, щоб бути поруч, поки ти продовжуватимеш страждати в пеклі, бо Я не такого сорту, як ти. Не забувай, що ти – творіння, яке Я прокляв, але водночас повчаю та спасаю, і в тобі немає нічого, із чим Я розлучився б неохоче. У який би час Я не виконував Свою роботу, Мене ніколи не обмежує жодна людина, явище чи об'єкт. Моє ставлення та Мій погляд на людство завжди залишалися незмінними. Я не дуже добре ставлюся до тебе, тому що ти – придаток до Мого управління, аж ніяк не особливіший за будь-яку іншу істоту. Ось Моя тобі порада: ти повинен завжди пам'ятати, що ти – не більше ніж Боже творіння! Хоча ти можеш ділити зі Мною своє існування, ти мусиш знати власну ідентичність; не думай про себе занадто високо. Навіть якщо Я не докоряю тобі й не розбираюся з тобою, а вітаю тебе з усміхненим обличчям, це недостатній доказ того, що ти того ж роду, що і Я. Що ж до тебе, то ти мусиш знати: ти – той, хто шукає істину, а не сама істина! Ти повинен завжди бути готовим змінитися за Моїм словом. Ти не можеш від цього втекти. Я закликаю тебе спробувати навчитися чомусь у цей дорогоцінний час, коли в тебе є така рідкісна нагода. Не обманюй Мене; Мені не потрібно, щоб ти лестощами намагався Мене обдурити. Коли ти шукаєш Мене, то не тільки заради Мене, а радше заради себе!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, що не вчаться та залишаються невігласами: хіба вони не звірі?»