Чому ти віриш у Бога? Більшість людей це запитання спантеличує. Вони завжди мають два цілковито відмінних погляди на практичного Бога та Бога на небесах, а це свідчить, що вони вірять у Бога не для того, щоб коритися Йому, а заради певних вигод, або щоб уникнути страждань, які приносять із собою нещастя; лише тоді вони виявляють сяку-таку покору. Їхня покора умовна; вона служить їхнім особистим інтересам та є силуваною. Так чому ж ти віриш у Бога? Якщо це винятково заради твоїх власних сподівань і долі, тоді краще б тобі взагалі не вірити. Така віра є самооманою, самовпевненістю та самозамилуванням. Якщо твоя віра не збудована на фундаменті покори Богу, тоді, врешті-решт, тебе буде покарано за опір Йому. Усі, хто не прагне коритися Богу у своїй вірі, чинять опір Йому. Бог просить людей шукати істину, бути спраглими до Його слів, їсти та пити Його слова й жити згідно з ними, аби досягти покори Богу. Якщо такими є твої справжні наміри, тоді Бог неодмінно піднесе тебе й неодмінно буде милостивим до тебе. Це безсумнівно та незмінно. Якщо ж твій намір полягає в тому, щоб не коритися Богу, і ти маєш інші цілі, тоді все, що ти кажеш і робиш, – твої молитви перед Богом і навіть кожен твій учинок – будуть суперечити Йому. Ти можеш лагідно розмовляти та чемно поводитись, кожен твій учинок і вираз обличчя можуть виглядати належно, і ти можеш здаватися покірливим, але коли йдеться про твої наміри та твої погляди на віру в Бога, все, що ти робиш, суперечить Богу; усе, що ти робиш, є злом. Люди, які виглядають покірливими, наче вівці, але чиї серця приховують злі наміри, є вовками в овечих шкурах. Вони відверто зневажають Бога, і Бог жодного з них не помилує. Святий Дух викриє кожного з них і покаже усім, що всі лицеміри будуть неминуче зневажені й відкинуті Святим Духом. Не хвилюйся: Бог порахується з ними й розправиться з кожним із них по черзі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «У своїй вірі в Бога ти маєш коритися Богу»