Вірити в Бога й знати Бога – абсолютно природно й виправдано, і сьогодні – у період, коли втілений Бог Сам робить Свою роботу, – особливо вдалий час для пізнання Бога. Вдовольняти Бога – значить будувати на фундаменті розуміння Божої волі, а щоб розуміти Божу волю, необхідно щось знати про Бога. Це знання про Бога – видіння, яке мусить мати кожен, хто вірить у Бога; це основа людської віри в Бога. Без цього знання людська віра в Бога існувала б у невизначеному вигляді, посеред порожньої теорії. Навіть якщо такі люди матимуть рішучість слідувати за Богом, вони нічого не здобудуть. Усі, хто в цьому потоці нічого не здобуде, – це ті, хто буде вигнаний: усі вони дармоїди. Який би етап Божої роботи ти не переживав, твоїм супутником має бути могутнє видіння. Інакше тобі було б тяжко прийняти кожний етап нової роботи, оскільки нова Божа робота лежить поза можливостями людської уяви та поза межами людського розуміння. Тож без пастиря, що глядів би людей, без пастиря, що спілкувався б із ними про видіння, люди не здатні прийняти цю нову роботу. Якщо людина не може прийняти видіння, то вона не може прийняти нову Божу роботу, і якщо людина не може скоритися новій Божій роботі, то вона не зможе зрозуміти Божу волю, тож від знання людини про Бога не буде жодної користі. Перш ніж людина виконає слово Бога, вона має пізнати слово Бога; себто вона має зрозуміти Божу волю. Тільки так можна виконувати Боже слово безпомилково та згідно з Божою волею. Це повинні мати всі, хто шукає істини, і це також процес, який мусять пройти всі, хто намагається пізнати Бога. Процес пізнання Божого слова – це процес пізнання Бога та Божої роботи. Тож пізнати видіння – значить пізнати не лише людську сутність втіленого Бога, а й слово та роботу Бога. Зі слова Бога люди розуміють Божу волю, і з роботи Бога вони пізнають, який у Бога характер і Хто Такий Бог. Віра в Бога – перший крок до пізнання Бога. Процес просування від цієї первинної віри в Бога до найглибшої віри в Нього – це процес пізнання Бога, процес переживання роботи Бога. Якщо ти віриш у Бога, тільки аби вірити, а не заради пізнання Його, то у твоїй вірі немає справжності, і твоя віра не може стати чистою – у цьому немає сумнівів. Якщо під час процесу, шляхом якого людина переживає роботу Бога, вона поступово пізнає Бога, то її характер поступово змінюватиметься, і її віра ставатиме дедалі щирішою. Так людина, здобувши успіх у своїй вірі в Бога, повністю здобуде Бога. Бог не пошкодував таких зусиль, аби втілитись удруге й Самому робити Свою роботу, тому що так люди змогли б пізнати Його й побачити Його. Пізнання Бога^a – це остаточний результат, до якого має привести завершення Божої роботи; це остання вимога, яку Бог ставить людству. Він це робить тому, що це заради остаточного свідчення про Нього; Він робить цю роботу для того, щоб люди повністю й остаточно навернулися до Нього. Людина може полюбити Бога лише через пізнання Бога, і щоб любити Бога, вона має знати Бога. Чого б вона не шукала, чого б не прагнула здобути, вона має бути здатна досягти знання про Бога. Тільки так людина може вдовольнити Боже серце. Лише пізнавши Бога, людина може щиро в Нього повірити, і лише знаючи Бога, вона може щиро Його боятися й слухатися. Ті, хто не знає Бога, ніколи не прийдуть до щирого послуху та боязні перед Богом. Знати Бога означає зокрема знати Його характер, розуміти Його волю та знати, Ким Він є. Але який би з цих аспектів не пізнала людина, кожен із них вимагає від людини сплати певної ціни та готовності слухатися: без цього вона не зможе дійти до кінця. Божа робота занадто несумісна з уявленнями людей. Людині занадто тяжко пізнати, Хто Такий Бог і який у Бога характер, і все, що говорить і робить Бог, для людини занадто незбагненне: якщо людина хоче слідувати за Богом, та не готова Його слухатися, вона нічого не здобуде. Від створення світу й до сьогодні Бог зробив багато роботи, яка для людей незбагненна та яку людям було тяжко прийняти, і Бог сказав багато такого, що ускладнює зцілення людських уявлень. Але Він ніколи не припиняв Своєї роботи, хоч би в людей і виникало забагато труднощів; навпаки, Він продовжував працювати й говорити, і навіть хоча численні «воїни» й полягли при узбіччі, Він досі робить Свою роботу та безперервно продовжує вибирати одну за іншою громади людей, готових коритися Його новій роботі. Він не має жалю до тих полеглих «героїв» – натомість Він цінує тих, хто приймає Його нову роботу й слова. Але для чого Він так працює крок за кроком? Чому Він завжди виганяє одних людей і обирає інших? Чому Він завжди робить саме таким чином? Ціль Його роботи – дати людині пізнати Його й так бути Ним здобутою. Принцип Його роботи – працювати над тими, хто здатен коритися Його сьогоднішній роботі, і не працювати над тими, хто кориться Його минулій роботі й при цьому опирається сьогоднішній. Ось у чому причина, з якої Він виганяв і виганяє стільки людей.

Результатів уроку пізнання Бога не можна досягти за день-два: людина мусить достатньо пережити, пройти через страждання та набути щирої покірності. Перш за все почни з роботи й слів Бога. Украй важливо, щоб ти зрозумів, що входить у знання про Бога, як досягти цього знання та як побачити Бога в тому, що ти переживаєш. Саме це мусять робити всі, хто ще не пізнав Бога. Ніхто не може за раз осягнути роботу й слова Бога, і ніхто не може за короткий час пізнати Бога в усій Його повноті. Існує необхідний процес переживання, без якого ніхто не зміг би пізнати Бога чи щиро за Ним слідувати. Що більше роботи робить Бог, то більше людина Його пізнає. Що більше робота Бога суперечить людським уявленням, то більше поновлюється й поглиблюється людське знання про Нього. Якби Божа робота навіки залишалася сталою та незмінною, то небагато було б у людей знання про Нього. Ви мусите мати повну ясність щодо видінь того, що Бог робив від часу створення й до сьогодні: що Він робив у період Закону, що Він робив у період Благодаті й що Він робить у період Царства. Ви мусите знати Божу роботу. Тільки коли Петро пішов за Ісусом, він поступово дізнався про значну частину роботи, яку Дух зробив в Ісусі. Він сказав: «Самого лише людського досвіду пережитого недостатньо, щоб досягти повного пізнання; робота Бога має принести нам багато нового, що допоможе нам пізнати Його». Спочатку Петро вірив, що Ісус був посланий Богом як апостол, і не бачив в Ісусі Христа. У цей час, коли він пішов за Ісусом, Ісус спитав його: «Симоне, сину Йонин, чи підеш за Мною?». Петро сказав: «Я мушу йти за тим, кого посилає Небесний Отець. Я мушу визнати того, кого обирає Святий Дух. Я за Тобою піду». З його слів можна побачити, що Петро просто не знав Ісуса; він пережив у своєму досвіді слова Бога, розібрався із собою та витерпів труднощі заради Бога, але він не мав знання про Божу роботу. Після періоду переживання Петро побачив в Ісусі багато Божих діл, і Божу красу, і багато Божої природи він побачив в Ісусі. Так само він побачив, що слова, які говорив Ісус, людина не могла б сказати, і що роботу, яку робив Ісус, людина не могла б зробити. Більше того, в Ісусових словах і ділах Петро побачив багато Божої мудрості й багато роботи божественної природи. У ході пережитого він не просто пізнавав себе, а й ретельно стежив за кожним ділом Ісуса, завдяки чому відкрив багато нового, а саме: що в роботі, яку Бог робив через Ісуса, було багато проявів практичного Бога та що Ісус відрізнявся від звичайної людини словами, які Він говорив, і ділами, які Він робив, а також способом, у який Він глядів церкви, і роботою, яку Він вершив. Отже, Петро отримав від Ісуса багато уроків, які мав вивчити, і до часу, коли Ісуса мусили прибити до хреста, він здобув певне знання про Ісуса – знання, яке стало основою його довічної вірності Ісусу та його розп’яття на хресті вниз головою, якого він зазнав заради Господа. Хоча на початку в Петра були певні уявлення та не було ясного знання про Ісуса, без такого не обходиться ніяка розбещена людина. Перед тим як Ісус мав піти, Він сказав Петру, що Його розп’яття було роботою, яку Він прийшов звершити: необхідно було, щоб той період від Нього відмовився і щоб той нечистий старий період прибив Його до хреста; Він прийшов виконати роботу спокути, і після неї Його служіння завершилося б. Коли Петро це почув, його охопила скорбота, і він іще більше прив’язався до Ісуса. Коли Ісуса прибили до хреста, Петро гірко ридав на самоті. До цього він спитав в Ісуса: «Мій Господи! Ти кажеш, що Тебе розіпнуть. Після того як Тебе не стане, коли ми знову Тебе побачимо?». Хіба в його словах не було домішок? Хіба до них не домішувались уявлення? Серцем Петро знав, що Ісус прийшов зробити частину Божої роботи й що Дух залишився б із ним і після того, як Ісус пішов би; навіть хоч Ісус мав бути прибитий до хреста й вознестися на небо, Дух Божий усе одно був би з Петром. У той час Петро мав певне знання про Ісуса: він знав, що Дух Божий послав Ісуса, що Дух Божий був у Ньому та що Ісус був Сам Бог, що Він був Христос. Але з любові до Ісуса й через свою людську слабкість Петро сказав такі слова. Якщо спостерігати за кожним етапом Божої роботи та ревно проживати її в собі, це дасть змогу поступово відкрити для себе Божу красу. А що Павло прийняв за своє видіння? Коли Ісус явився йому, Павло сказав: «Хто Ти, Пане?». А Ісус відказав: «Я Ісус, що Його переслідуєш ти». Таке було Павлове видіння. Петро ж приймав за своє видіння те, що Ісус воскрес і після того явився на 40 днів, і вчення про Ісусове життя, до кінця його подорожі.

Людина переживає Божу роботу, пізнає себе, позбавляється свого розбещеного характеру та шукає росту в житті – і все це заради пізнання Бога. Якщо ти прагнеш лише пізнати себе та розібратися з власним розбещеним характером, але не знаєш, яку роботу Бог вершить над людиною, наскільки велике Його спасіння чи як ти переживаєш Божу роботу та стаєш свідком Його діянь, то цей твій досвід пережитого даремний. Якщо ти думаєш, що зрілість у житті досягається, просто коли людина стає здатна втілювати істину в життя й терпіти, то це значить, що ти досі не усвідомив істинне значення життя чи мету, з якою Бог удосконалює людей. Одного дня, коли ти будеш у релігійних церквах, поміж членів Церкви покаяння чи Церкви життя, ти зустрінеш багато набожних людей, у кого молитви містять «видіння» та хто у своїх шуканнях життя почувається зворушеним і керується словами. Більше того, такі люди багато в чому здатні терпіти та зрікатися себе, а не коритися плоті. У той час ти не зможеш побачити різницю: ти повіриш, ніби все, що вони роблять, правильне та є природним проявом життя, і ніби те, що вони вірять у хибне ім’я, – то превеликий жаль. Хіба такі погляди не дурні? Чому кажуть, що багато людей не має життя? Тому що вони не знають Бога, а отже, про них кажуть, що вони не мають Бога в серці й не мають життя. Якщо твоя віра в Бога досягла рівня, на якому ти здатен глибоко пізнати діла Бога, реальність Бога та кожну стадію Божої роботи, то ти володієш істиною. А якщо ти не знаєш Божої роботи та притаманного Богу характеру, то в досвіді пережитого тобою досі чогось не вистачає. Як Ісус виконав ту стадію Своєї роботи, як виконується поточна стадія, як Бог робив Свою роботу в період Благодаті та яку саме роботу було зроблено, яка робота виконується на поточній стадії – якщо ти не маєш про все це глибокого знання, то ніколи не почуватимешся впевненим і завжди сумніватимешся. Якщо після періоду переживання ти здатен пізнати зроблену Богом роботу та кожен етап Його роботи, якщо ти здобув глибоке знання цілей, з якими Бог говорив Свої слова, і причин того, що так багато сказаних Ним слів не збулося, то ти можеш сміливо, не стримуючись, іти по дорозі попереду, вільний від тривоги й рафінування. Ви мусите бачити, якими засобами Бог звершує так багато Своєї роботи. Він використовує слова, які Він промовляє, рафінуючи людину та перетворюючи її уявлення найрізноманітнішими видами слів. Усе страждання, яке ви витерпіли, усе рафінування, яке ви пройшли, розбір, яку ви прийняли в собі, прозріння, яке ви пережили, – усе це досягнуто промовленими Богом словами. Чому людина слідує за Богом? Людина слідує через Його слова! Божі слова глибоко таємничі, і більше того – вони можуть зворушити людське серце, відкрити глибоко заховане в ньому, змусити його пізнати те, що сталося в минулому, і дати йому проникнути в майбутнє. Тож людина терпить страждання через Божі слова й також удосконалюється через Божі слова: тільки тоді людина слідує за Богом. Що людина мусить робити на цій стадії, то це прийняти слова Бога, і незважаючи на те, чи вона стає вдосконаленою, чи піддана рафінуванню, найголовніше – це слова Бога. Така робота Божа, і таке й видіння, яке людина мусить знати сьогодні.

Як Бог удосконалює людину? Який характер притаманний Богу? Що містить у собі Його характер? Щоб усе це уточнити: таке називають поширенням Божого імені, таке називають свідченням про Бога й таке називають звеличенням Бога. Зрештою на фундаменті пізнання Бога трансформується й характер життя людини. Що більше людина проходить розборів і очищення, то більше вона сповнюється сил; що численніші етапи Божої роботи, то більше людина вдосконалюється. У сьогоднішньому досвіді людини кожен етап Божої роботи б’є по її уявленнях, і все лежить поза розумом і очікуваннями людини. Бог дає все, що потрібно людині, і це в усьому суперечить її уявленням. Бог говорить Свої слова в час твоєї слабкості; тільки так Він може живити твоє життя. Б’ючи у відповідь по твоїх уявленнях, Він змушує тебе прийняти Божий розбір; тільки так ти можеш позбутися своєї розбещеності. Сьогодні втілений Бог працює, з одного боку, у стані божественності, а з іншого – у стані звичайної людини. Коли ти більше не зможеш заперечувати ніяку Божу роботу, коли ти зможеш коритися всьому, що Бог говорить і робить у стані звичайної людини, коли ти зможеш коритись і розуміти незалежно від того, яку звичайність Він являє, і коли ти здобудеш справжній досвід пережитого, – тільки тоді ти зможеш бути певен, що Він Бог, тільки тоді ти припиниш вигадувати уявлення, і тільки тоді ти зможеш іти за Ним до кінця. У Божій роботі є мудрість, і Він знає, як людина може бути непохитною у своєму свідченні про Нього. Він знає, у чому полягає фатальна слабкість людини, і слова, які Він промовляє, можуть уразити тебе у твою фатальну слабкість, але Він також своїми величними та мудрими словами змушує тебе бути непохитним у своєму свідченні про Нього. Такими є дивовижні Божі діла. Людський розум не може уявити роботу, яку робить Бог. Які види розбещення має людина, створіння плотське, і що собою становить сутність людини – усе це відкривається через Божий суд, який не залишає людині місця, де сховатися від сорому.

Бог вершить роботу суду й кари, щоб людина могла здобути знання про Нього, і задля Його свідчення. Якби Він не судив розбещений характер людини, то людина ніяк не змогла б пізнати Його праведний характер, який не терпить образ, і не змогла б перетворити своє старе знання про Бога на нове. Заради Його свідчення та заради Його управління Він являє людям усю Свою повноту, таким чином через Своє публічне явлення даючи людям можливість прийти до пізнання Бога, пройти трансформацію свого характеру та дати про Бога гучне свідчення. Трансформація характеру людини досягається багатьма різними видами Божої роботи; без таких змін у характері людина не змогла б свідчити про Бога та бути Йому по серцю. Трансформація характеру людини показує, що людина звільнила себе від пут сатани та впливу темряви і справді стала зразком і взірцем Божої роботи, свідком Бога та тим, хто по серцю Богові. Сьогодні втілений Бог прийшов робити Свою роботу на землі, і Він вимагає, щоб людина досягла знання про Нього, послуху Йому, свідчення про Нього, щоб знала Його практичну та звичайну роботу, щоб корилась усім Його словам і роботі, які не узгоджуються з уявленнями людей, та щоб свідчила про всю роботу, яку Він робить для спасіння людства, а також про всі діла, які Він вершить для завоювання людства. Ті, хто свідчить про Бога, мусять знати про Бога; тільки таке свідчення точне й дійсне, і тільки таке свідчення може осоромити сатану. Бог використовує для свідчення про Нього тих, хто пізнав Його, пройшовши Його суд і кару, розбір та обтинання. Він використовує для свідчення про Нього тих, кого розбестив сатана, і також Він використовує для свідчення про Нього тих, у кого змінився характер і хто так отримав Його благословення. Йому не потрібно, щоб людина хвалила Його своїми вустами, і Йому не потрібні хвала та свідчення від таких, як сатана, яких Він не спас. Тільки ті, хто знає Бога, гідні свідчити про Нього, і тільки ті, чий характер пройшов трансформацію, гідні свідчити про Нього. Бог не дасть людині навмисно осоромити Його ім’я.

Примітка:

a. У тексті оригіналу «Робота пізнання Бога».