Робота втіленого Бога складається з двох частин. Коли Він став плоттю вперше, люди не повірили в Нього і не знали Його, і вони прибили Ісуса цвяхами до хреста. Потім, коли Він став плоттю вдруге, люди все ще не вірили в Нього, тим більше не знали Його, і знову прибили Христа цвяхами до хреста. Хіба людина не є ворогом Бога? Якщо людина не знає Його, як може людина бути близькою Богові? Як може вона мати право свідчити про Бога? Хіба всі заяви людини про те, що вона любить Бога, служить Богу і прославляє Бога, не є оманливою брехнею? Якщо ти присвячуєш своє життя цим нереалістичним, непрактичним речам, хіба ти не марнуєш свої зусилля? Як ти можеш бути близьким Богові, коли ти навіть не знаєш, хто такий Бог? Хіба таке прагнення не є невизначеним та абстрактним? Чи це не омана? Як можна бути близьким до Бога? Якою є практична важливість того, щоб бути близьким Богові? Ти можеш бути близьким до Духа Божого? Ти бачиш, наскільки великим і піднесеним є Дух? Бути близьким до невидимого, невідчутного Бога – хіба це не є невизначеним та абстрактним? Якою є практична важливість такого прагнення? Чи не є все це оманливою брехнею? Ти прагнеш стати близьким до Бога, але насправді ти – ручний пес сатани, тому що ти не знаєш Бога і прагнеш неіснуючого «Бога всього сущого», який є невидимим, невідчутним і плодом твоїх власних уявлень. Не торкаючись подробиць, такий «Бог» є сатаною, а по суті справи – це ти сам. Ти прагнеш бути близьким до самого себе, але при цьому кажеш, що прагнеш стати близьким Богові – хіба це не блюзнірство? У чому цінність такого прагнення? Якщо Дух Божий не стає плоттю, то сутність Бога – це просто невидимий, невідчутний Дух життя, безформний і аморфний, нематеріальний, неприступний і незбагненний для людини. Як може людина бути близькою до такого безтілесного, дивовижного, незбагненного Духа? Хіба це не жарт? Такі абсурдні міркування є невірними та непрактичними. Створена людина за своєю природою відрізняється від Духа Божого, тож як вони можуть бути близькими? Якби Дух Божий не втілився у плоті, якби Бог не став плоттю і не упокорив Себе, ставши створінням, то створена людина не мала б права та була б нездатною бути близькою до Нього, й, окрім тих побожних віруючих, які можуть отримати шанс стати близькими до Бога після того, як їхні душі увійдуть на небеса, більшість людей була б нездатною стати близькою до Божого Духа. І якщо люди хочуть стати близькими до Бога на небесах під керівництвом втіленого Бога, то чи не є вони напрочуд нерозумними нелюдами? Люди просто прагнуть «вірності» невидимому Богу і не звертають ані найменшої уваги на Бога видимого, адже так легко прагнути невидимого Бога. Люди можуть робити це як завгодно, але пошук видимого Бога не такий простий. Той, хто шукає невизначеного Бога, абсолютно не здатний здобути Бога, адже все невизначене та абстрактне вигадане людиною і не може бути нею здобуте. Якби Бог, що прийшов поміж вас, був недоступним для вас величним і піднесеним Богом, то як би ви могли збагнути Його волю? І як би ви могли пізнати та зрозуміти Його? Якби Він тільки робив Свою роботу і не мав би звичайного контакту з людиною, або не володів би звичайною людською природою і був недосяжний для простих смертних, тоді, навіть якби Він зробив багато роботи для вас, але ви не мали б із Ним контакту і не могли б бачити Його, як би ви могли пізнати Його? Якби не ця плоть, яка мала звичайну людську природу, у людини не було б можливості пізнати Бога; тільки завдяки Божому втіленню людина має право бути близькою Богові у плоті. Люди стають близькими до Бога, тому що вони вступають із Ним у контакт, тому що вони живуть разом із Ним і супроводжують Його, і так поступово вони пізнають Його. Якби це було не так, хіба людське прагнення не було б марним? Іншими словами, не тільки завдяки Божій роботі людина здатна бути близькою Богові, а й завдяки реалістичності та нормальності втіленого Бога. Тільки завдяки тому, що Бог стає плоттю, люди мають можливість виконати свій обов’язок і поклонятися правдивому Богу. Хіба це не найбільш реальна і практична істина? Ну що, ти й досі бажаєш бути близьким до Бога на небесах? Тільки коли Бог упокорює Себе до певної межі, тобто тільки коли Бог стає плоттю, людина може стати Його близькою і довіреною особою. Бог є від Духа: хіба люди придатні бути близькими до цього Духа, такого піднесеного і незбагненного? Тільки коли Дух Божий сходить у плоть і стає істотою, яка має такий самий зовнішній вигляд, що й людина, люди можуть зрозуміти Його волю і дійсно бути здобутими Ним. Він говорить і діє у плоті, поділяє радощі, прикрощі та негаразди людства, живе в одному світі з людьми, захищає людей і спрямовує їх, і таким чином Він очищає людей і дозволяє їм здобути Його спасіння та Його благословення. Здобувши все це, люди справді розуміють Божу волю, і лише тоді вони можуть стати близькими до Бога. Тільки це є практичним. Якби Бог був невидимим і невідчутним для людей, як би вони могли бути Його близькими? Хіба це не беззмістовна доктрина?

Вірувавши в Бога до сьогодні, чимало людей усе ще прагне чогось невизначеного та абстрактного. Вони не мають уявлення про реальність Божої роботи сьогодні і досі живуть серед слів та доктрин. Причому більшість ще має увійти в реальність нових фраз, таких як «нове покоління тих, хто любить Бога», «близький Богові», «зразок і взірець любові до Бога» і «стиль Петра»; натомість їхні пошуки все ще невизначені та абстрактні, вони досі порпаються у доктрині й не розуміють реальності цих слів. Коли Дух Божий стає плоттю, ти можеш побачити і відчути Його роботу у плоті. Але якщо ти досі не здатний стати Його близьким, якщо ти все ще не здатний бути Його довіреною особою, то як ти можеш бути довіреною особою Духа Божого? Якщо ти не знаєш сьогоднішнього Бога, як ти можеш бути одним із нового покоління тих, хто любить Бога? Хіба ці фрази не є беззмістовними словами й доктринами? Чи здатний ти побачити Духа та збагнути Його волю? Хіба ці фрази не беззмістовні? Недостатньо того, щоб ти просто вимовляв ці фрази та терміни, і ти не можеш досягти Божого задоволення самою лише рішучістю. Ти задоволений самим лише промовлянням цих слів, і ти робиш це для задоволення своїх власних бажань, щоб задовольнити свої власні нереалістичні ідеали, а також щоб задовольнити свої власні уявлення і хід думок. Якщо ти не знаєш сьогоднішнього Бога, то, що б ти не робив, ти не зможеш задовольнити бажання Божого серця. Що означає бути довіреною особою Бога? Невже ти досі цього не розумієш? Оскільки близькою до Бога є людина, то й Бог – також людина. Тобто Бог став плоттю і став людиною. Тільки ті, хто належить до одного роду, можуть називати один одного довіреними особами, тільки тоді вони можуть вважатися близькими. Якби Бог був від Духа, як могла б створена людина стати близькою до Нього?

Твоя віра в Бога, твій пошук істини і навіть те, як ти поводишся, – усе повинно бути засноване на реальності: все, що ти робиш, має бути практичним, і ти не повинен прагнути того, що є ілюзорним і химерним. У такій поведінці немає жодної цінності, і, що більше, у такому житті немає сенсу. Оскільки твій пошук і життя проходять серед самої лише брехні та омани, і оскільки ти не прагнеш того, що має цінність та важливість, єдине, що ти здобуваєш, – це абсурдні міркування та доктрини, які не є від істини. Такі речі не мають жодного відношення до важливості та цінності твого існування і можуть завести тебе лише у порожнечу. Таким чином, усе твоє життя буде позбавлене будь-якої цінності або сенсу, і якщо ти не будеш прагнути життя, сповненого змістом, ти можеш прожити сто років, і все це буде даремно. Як це можна назвати людським життям? Хіба це насправді не життя тварини? Так само, якщо ви намагаєтеся йти шляхом віри в Бога, але не робите жодних спроб знайти Бога, якого можна побачити, і натомість поклоняєтеся невидимому і невідчутному Богу, то хіба такий пошук не є ще більш марним? Зрештою, твоє прагнення перетвориться на купу руїн. Яка користь тобі від такого пошуку? Найбільша проблема людини в тому, що вона любить тільки те, чого не може побачити або торкнутися, те, що є найвищою мірою загадковим і дивовижним, і що є неймовірним для людини та недосяжним для простих смертних. Чим більш нереалістичними є такі речі, тим більше вони аналізуються людьми, і люди навіть прагнуть їх, не зважаючи ні на що інше, і намагаються їх здобути. Чим більш нереалістичними вони є, тим ретельніше люди їх вивчають й аналізують, аж до того, що складають про них свої власні вичерпні уявлення. І навпаки, що справжнішими є речі, тим зневажливіше люди до них ставляться; вони просто дивляться на них зверхньо, а подекуди навіть їх зневажають. Хіба не точно таким є ваше ставлення до справжньої роботи, яку Я виконую сьогодні? Чим справжнішими є такі речі, тим з більшим упередженням ви до них ставитеся. Ви не приділяєте і хвилини часу, аби вивчити їх, а просто їх ігноруєте; ви дивитеся зверхньо на ці реалістичні, невисокі вимоги, і навіть виношуєте численні уявлення про цього Бога, який є найсправжнішим, і просто не здатні прийняти Його реалістичність і нормальність. Отже, хіба ви не дотримуєтесь невизначеної віри? Ви маєте непохитну віру у невизначеного Бога минулих часів і не цікавитеся справжнім Богом сьогодення. Чи це не тому, що Бог вчорашнього дня і Бог сьогодення належать до двох різних епох? Чи це також не тому, що вчорашній Бог – це піднесений Бог на небесах, тоді як сьогоднішній Бог – це крихітна людська істота на землі? Більше того, чи це не тому, що Бог, якому поклоняється людина, породжений її уявленнями, тоді як Бог сьогодення – це справжня плоть, народжена на землі? Коли все сказано і зроблено, чи не тому, що Бог сьогодення є надто реальним, людина не шукає Його? Адже те, чого просить від людей сьогоднішній Бог, є саме тим, що люди найбільше не хочуть робити і що змушує їх відчувати сором. Хіба це все не ускладнює для людей? Хіба це не оголює людські шрами? Таким чином, багато людей не шукає справжнього Бога, практичного Бога, і тому вони стають ворогами втіленого Бога, тобто антихристами. Хіба це не очевидний факт? У минулому, коли Бог ще не став плоттю, ти міг бути релігійним діячем або побожним вірянином. По тому, як Бог став плоттю, чимало таких побожних вірян мимоволі стали антихристами. Ти розумієш, що тут відбувається? У своїй вірі в Бога ти не зосереджуєшся на дійсності або не прагнеш істини, натомість ти одержимий брехнею – хіба це не найбільш очевидне джерело твоєї ворожості до втіленого Бога? Утілений Бог зветься Христом, тож чи не є усі, хто не вірить у втіленого Бога, антихристами? Отже, чи справді той, у кого ти віриш і кого любиш, є цим Богом у плоті? Чи справді цей живий, дихаючий Бог є найсправжнішим і неймовірно звичайним? Що саме є метою твого пошуку? Вона на небесах чи на землі? Це уявлення чи істина? Це Бог чи якась надприродна істота? Насправді, істина – це найреальніший із життєвих афоризмів і найвищий із таких афоризмів з-поміж усього людства. Тому що це вимога, яку Бог ставить перед людиною, і це робота, яку особисто виконує Бог, тому вона називається «афоризмом життя». Це не афоризм як підсумок якихось слів, ані знаменита цитата видатної особи. Натомість це вислів, звернений до людства Володарем неба і землі та всього сущого; це не якісь слова, підсумовані людиною, а притаманне Богові життя. І тому його називають «найвищим з усіх афоризмів життя». Прагнення людей втілити істину в життя – це виконання ними свого обов’язку, тобто це прагнення задовольнити Божу вимогу. Сутність цієї вимоги – це найреальніша з усіх істин, а не порожня доктрина, недосяжна для жодної людини. Якщо твоє прагнення ніщо інше, як доктрина, і воно не містить ніякої реальності, хіба ти не повстаєш проти істини? Хіба ти не той, хто нападає на істину? Як може така людина бути тим, хто прагне любити Бога? Люди, які не мають реальності, – це ті, хто зраджує істину, і всі вони за своєю природою бунтівники!

Незалежно від того, як ти шукаєш, ти мусиш понад усе розуміти роботу, яку Бог виконує сьогодні, і ти мусиш розуміти важливість цієї роботи. Ти мусиш розуміти і знати, яку роботу Бог приносить, коли Він приходить в останні дні, який характер Він приносить, і що буде завершено в людині. Якщо ти не знаєш або не розумієш роботу, яку Він прийшов виконати у плоті, то як ти можеш збагнути Його волю і як ти можеш стати близьким до Нього? Насправді, бути близьким до Бога не складно, однак і не просто. Якщо люди можуть зрозуміти це повністю і втілити в життя, тоді це стає нескладним; якщо ж люди не здатні повністю це зрозуміти, тоді це стає набагато складнішим, і, крім того, люди стають схильними до того, щоб їхній пошук завів їх у невизначеність. Якщо, шукаючи Бога, люди не мають власної позиції, якої тримаються, і не знають, якої істини їм слід дотримуватися, тоді це означає, що вони не мають основи, і тому їм важко бути непохитними. Сьогодні так багато тих, хто не розуміє істини, хто не може відрізнити добро від зла або сказати, що любити, а що ненавидіти. Такі люди навряд чи можуть бути непохитними. Ключем до віри в Бога є здатність втілювати істину в життя, дбати про Божу волю, знати Божу роботу над людиною, коли Він приходить у плоті, та принципи, за якими Він говорить. Не слідуй за масами. Ти мусиш мати принципи щодо того, у що ти повинен увійти, і ти мусиш їх дотримуватись. Якщо ти міцно триматимешся речей усередині тебе, принесених Божим просвітленням, це тобі допоможе. Якщо ти цього не зробиш, сьогодні ти відхилишся в один бік, завтра – в інший, і так ти ніколи не здобудеш нічого справжнього. Така позиція не принесе ніякої користі твоєму власному життю. Хто не розуміє істини, завжди слідує за іншими: якщо люди кажуть, що те чи інше є промисел Святого Духа, то й ти так кажеш; якщо люди кажуть, що те чи інше є справою злого духа, то й ти так кажеш або ж починаєш сумніватися. Наче папуга, ти повторюєш за іншими, а сам судити не вмієш і думати за себе не вмієш. Так робить людина без власного погляду, що не вміє відділити одне від іншого, – такі люди негідні нікчеми! Ти завжди повторюєш за іншими: сьогодні кажуть, що те чи інше є промисел Святого Духа, а колись, може, хтось скаже, що ні – то лише справа людських рук; та ти цього не вмієш розгледіти, і коли бачиш, що інші так кажуть, то й сам собі повторюєш. І якщо то промисел Святого Духа, а ти кажеш, що то справа людських рук, хіба ти тоді не один із хулителів Його промислу? Хіба ти так не виступив проти Бога, бо не вмієш відділити одне від іншого? Можливо, одного дня з’явиться якийсь дурень, який скаже, що «це справа злого духа», і коли ти почуєш ці слова, ти розгубишся, і вкотре будеш зв’язаний словами інших. Щоразу, коли хтось підбурює заворушення, ти не здатний відстояти свою позицію, а все тому, що ти не володієш істиною. Вірити в Бога і прагнути пізнати Бога зовсім не просто. Цього неможливо досягти, просто збираючись разом і слухаючи проповіді, і ти не можеш удосконалюватись самим лише запалом. Ти мусиш пережити на власному досвіді і знати, і залишатися принциповим у своїх діях, і здобути промисел Святого Духа. Коли ти отримаєш власний досвід, ти навчишся розрізняти багато речей – ти зможеш розрізняти між добром і злом, між праведним і гріховним, між тим, що від плоті і крові, і тим, що від істини. Ти повинен вміти розрізняти всі ці речі, і коли робитимеш це, незалежно від обставин, ти ніколи не будеш загубленим. Лише в цьому полягає твій справжній духовний стан.

Знати Божу роботу зовсім не просто. У своєму прагненні ти повинен мати стандарти і мету, ти мусиш знати, як шукати істинний шлях, як визначити, чи справді цей шлях є істинним і чи справді це є Божою роботою. Який найбільш базовий принцип у пошуку істинного шляху? Ти повинен звертати увагу на те, чи робота Святого Духа присутня у цьому шляху, чи ці слова є вираженням істини, про кого це свідчення, і що це може тобі принести. Вміння розрізняти між істинним шляхом і шляхом хибним вимагає кількох аспектів базових знань, найбільш фундаментальним з яких є визначення того, чи присутня тут робота Святого Духа. Адже сутність людської віри у Бога – це віра в Духа Божого, і навіть їхня віра у втіленого Бога полягає в тому, що ця плоть є втіленням Духа Божого, а отже, така віра однаково є вірою в Духа. Між Духом і плоттю є відмінності, але оскільки ця плоть походить від Духа і є Словом, що стало плоттю, те, у що вірить людина, однаково є невід’ємною сутністю Бога. Тому, розрізняючи, істинний це шлях чи ні, перш за все потрібно звертати увагу на те, чи присутня в ньому робота Святого Духа, після чого потрібно з’ясувати, чи присутня у цьому шляху істина. Істина – це характер життя нормальної людської природи, іншими словами, це те, що вимагалося від людини, коли Бог створив її на початку, а саме звичайна людська природа у всій її повноті (у тому числі людський розум, проникливість, мудрість та засадничі знання про те, як бути людиною). Тобто потрібно з’ясувати, чи може цей шлях привести людей до життя нормальної людської природи, чи істина, про яку йдеться, необхідна виходячи з дійсності звичайної людської природи, чи є ця істина практичною і реальною, і чи є вона найбільш своєчасною. Якщо істина присутня, то вона здатна привести людей до нормальних і реальних досвідів; ба більше, люди стають дедалі нормальнішими, їхня людська розсудливість стає дедалі ціліснішою, їхнє плотське життя і життя духовне стають дедалі впорядкованішими, а їхні емоції стають дедалі нормальнішими. Це другий принцип. Є ще один принцип, який полягає в тому, чи покращується людське знання Бога, і чи може переживання такої роботи та істини надихати в них боголюбне серце й наближати їх до Бога. За цим можна визначити, чи є цей шлях істинним чи ні. А найголовніший принцип – чи цей шлях є реалістичним, а не надприродним, і чи здатний він забезпечити життя людини чи ні. Якщо він відповідає цим принципам, можна зробити висновок, що цей шлях істинний. Я кажу ці слова не для того, щоб змусити вас прийняти інші шляхи у ваших майбутніх досвідах, ані як передбачення того, що в майбутньому буде робота ще одного нового періоду. Я кажу їх, аби ви були впевнені в тому, що сьогоднішній шлях – це істинний шлях, аби ви не були лише частково впевнені у своїй вірі у роботу сьогодення і не могли збагнути її. Є багато навіть таких, хто, попри впевненість, продовжує слідувати в сум’ятті; така впевненість не має під собою підґрунтя, і такі люди рано чи пізно мають бути вигнані. Навіть ті, хто особливо ревний у своєму слідуванні, на три частини упевнені і на п’ять частин непевні, що свідчить про те, що такі люди не мають основи. Оскільки ваш духовний рівень замалий, а фундамент надто неглибокий, у вас немає розуміння різниці. Бог не повторює Свою роботу, Він не робить того, що не є реалістичним, Він не висуває надмірних вимог до людини, і Він не робить нічого, що виходить за межі людської розсудливості. Усе, що Він робить, знаходиться в межах звичайної людської розсудливості та не виходить за межі нормальної людської природи, і Його робота виконується згідно зі звичайними вимогами до людини. Якщо це робота Святого Духа, люди стають дедалі нормальнішими, і їхня людська природа стає дедалі нормальнішою. Люди стають дедалі обізнанішими про свій розбещений сатанинський характер, а також про сутність людини, і вони дедалі сильніше прагнуть істини. Іншими словами, життя людини дедалі зростає, а розбещений характер людини стає дедалі придатнішим до зміни – усе це означає, що Бог стає життям людини. Якщо шлях не здатний розкрити ті речі, які становлять сутність людини, не здатний змінити її характер, і, що більше, не здатний привести людей до Бога або дати їм правдиве розуміння Бога, і навіть змушує їхню людську природу занепадати дедалі нижче, а їхню розсудливість ставати дедалі ненормальнішою, такий шлях вочевидь не є істинним шляхом, і він може бути справою злого духа або старим способом життя. Одним словом, він не може бути поточною роботою Святого Духа. Ви вірили в Бога усі ці роки, однак у вас немає жодного уявлення про принципи, за якими можна відрізнити істинний шлях від хибного, або як шукати істинний шлях. Більшість людей навіть не цікавиться цими питаннями; вони просто йдуть туди, куди прямує більшість, і повторюють те, що каже більшість. Як же бути тому, хто шукає істинний шлях? І як такі люди можуть знайти істинний шлях? Якщо ви збагнете ці кілька ключових принципів, тоді, що б не сталося, ви не будете обдурені. Сьогодні надзвичайно важливо, щоб люди вміли розрізняти; це те, чим має володіти звичайна людина, і це те, що люди мусять мати у своєму досвіді. Якщо навіть сьогодні люди не розрізняють нічого у процесі слідування, і якщо їхня людська розсудливість все ще не зросла, значить, люди занадто дурні, а їхній пошук є помилковим і викривленим. Сьогодні у твоєму пошуку немає ані найменшого розрізнення, і хоча, як ти кажеш, це правда, що ти знайшов істинний шлях, чи ти його здобув? Чи зміг ти бодай щось розрізнити? У чому сутність істинного шляху? Правду кажучи, ти не здобув істинного шляху; ти не здобув нічого від істини. Це означає, що ти не досяг того, що Бог вимагає від тебе, а отже, у твоїй розбещеності не відбулося жодної зміни. Якщо ти і надалі шукатимеш таким чином, зрештою тебе буде вигнано. Прослідувавши до сьогодні, ти повинен бути певним, що обраний тобою шлях – шлях правильний, і не повинен більше сумніватися. Чимало людей постійно сумнівається і припиняє шукати істину через якісь дрібниці. Такі люди – це ті, хто не має знання про Божу роботу; це ті, хто слідує за Богом у сум’ятті. Люди, які не знають Божої роботи, не здатні бути Його близькими або свідчити про Нього. Я раджу тим, хто прагне лише благословень і шукає лише чогось невизначеного й абстрактного, якнайшвидше почати шукати істину, аби їхнє життя мало сенс. Не обдурюйте себе більше!