Різниця між служінням утіленого Бога й обов’язком людини

Ви повинні познайомитися з видінням Божої роботи й зрозуміти її загальний напрямок. Це – позитивне входження. Як тільки ти точно оволодієш істиною видінь, твоє входження буде забезпечене; незалежно від того, як зміниться Божа робота, ти залишишся непохитним у своєму серці, будеш чітко розуміти видіння й мати мету для твого входження й твого пошуку. Таким чином, увесь твій досвід і знання будуть поглиблюватися та ставати більш докладними. Як тільки ти зрозумієш загальну картину в усій її повноті, ти не понесеш жодних утрат у житті й не зіб’єшся зі шляху істинного. Якщо ти не пізнаєш ці етапи роботи, ти зазнаєш збитків на кожному етапі й тобі буде потрібно більше, ніж кілька днів, щоб змінити ситуацію, і ти не зможеш стати на правильний шлях навіть за декілька тижнів. Чи не призведе це до затримок? Є багато чого в шляху позитивного входження та практики, що ви повинні засвоїти. Що стосується видінь Божої роботи, ти повинен зрозуміти такі моменти: значення Його роботи завоювання, майбутній шлях до вдосконалення, те, чого потрібно досягти, пройшовши через випробування й скорботи, значення суду й кари, принципи, що лежать в основі роботи Святого Духа й принципи, на яких ґрунтується вдосконалення та завоювання. Усі вони відносяться до істини видінь. Решта – це три стадії роботи в період Закону, період Благодаті й період Царства, а також майбутнє свідоцтво. Вони теж є істиною видінь, і вони є найбільш базовими, а також найбільш важливими. Наразі існує дуже багато такого, що ви повинні ввійти й практикувати, і тепер це більш багатошарово і більш докладно. Якщо ти не знаєш цих істин, це доводить, що ти досі не досяг входження. У більшості випадків знання людей про істину занадто поверхові; вони не в змозі застосувати на практиці деякі базові істини й не знають, як вирішувати навіть незначні питання. Причина, з якої люди не можуть практикувати істину, полягає в тому, що їхній характер – бунтарський, а також в тому, що їхнє знання про роботу сьогодення надто поверхове й однобоке. Отже, зробити людей досконалими – нелегке завдання. Ти занадто бунтівний і зберігаєш занадто багато свого старого «я»; ти не здатен стати на бік істини, і ти не здатен практикувати навіть найочевидніші істини. Такі люди не можуть бути спасенні, і це – ті, кого не було завойовано. Якщо в твоєму входженні немає ні деталей, ні цілей, твоє зростання відбуватиметься повільно. Якщо в твоєму входженні немає анінайменшої реальності, твій пошук буде марним. Якщо ти не усвідомлюєш суті істини, ти залишишся незміненим. Зростання в житті людини та зміни в її характері досягаються шляхом входження в реальність і, більше того, через входження в детальні переживання. Якщо в тебе є багато детальних переживань під час твого входження, і ти маєш багато фактичних знань і входження, твій характер швидко зміниться. Навіть якщо зараз ти не зовсім чітко уявляєш собі практику, ти повинен принаймні чітко уявляти собі видіння Божої роботи. В іншому випадку ти не зможеш здійснити входження; входження можливе тільки тоді, коли ти знаєш правду. Тільки якщо Святий Дух просвітить тебе в твоєму досвіді, ти здобудеш більш глибоке розуміння істини та більш глибоке входження. Ви повинні пізнати роботу Бога.

На початку, після створення людства, саме ізраїльтяни були основою Божої роботи. Увесь Ізраїль був основою роботи Єгови на землі. Робота Єгови полягала в тому, щоб безпосередньо керувати людиною і пасти її, установлюючи закони, щоб людина могла жити нормальним життям і поклонятися Єгові в нормальний спосіб на землі. Бога в період Закону людина не могла ні побачити, ні торкнутися. Оскільки Він лише скеровував перших людей, розбещених сатаною, навчав і пас їх, Його слова не містили нічого крім законів, статутів і норм людської поведінки, і не забезпечували їх істинами життя. Ізраїльтяни під Його керівництвом не були глибоко розбещені сатаною. Його робота була лише найпершою стадією в роботі спасіння, самим початком роботи спасіння, і практично не мала нічого спільного зі змінами в характері життя людини. Тому на початку роботи спасіння Йому не було необхідності ставати плоттю для виконання Своєї роботи в Ізраїлі. Ось чому Йому був потрібен посередник – інструмент, за допомогою якого Він міг взаємодіяти з людиною. Таким чином, серед створених істот виникли ті, хто говорив і діяв від імені Єгови, і саме так сини людські й пророки почали працювати серед людей. Сини людські трудилися серед людей від імені Єгови. Те, що Єгова назвав їх «синами людськими» означає, що такі люди встановлюють закони від імені Єгови. Вони також були священиками серед народу Ізраїлю, священиками, яких беріг і захищав Єгова, і в яких діяв Дух Єгови; вони були лідерами серед народу й безпосередньо служили Єгові. Пророки, з іншого боку, були присвячені тому, щоб говорити від імені Єгови людям усіх країн і племен. Вони також пророкували про роботу Єгови. Будь то сини людські або пророки, усі вони були поставлені Духом Самого Єгови і мали в собі роботу Єгови. Серед людей вони були тими, хто безпосередньо представляв Єгову; вони виконували свою роботу тільки тому, що були поставлені Єговою, а не тому, що вони були плоттю, в яку втілився Сам Святий Дух. Тому, хоча вони були схожі в тому, що говорили й діяли від імені Бога, ці сини людські й пророки в період Закону не були плоттю втіленого Бога. Божа робота в період Благодаті та на останній стадії була прямо протилежною, бо й робота спасіння, і суд над людиною були виконані Самим втіленим Богом, і тому просто не було необхідності знову ставити пророків і синів людських, щоб вони працювали від Його імені. В очах людини немає істотних відмінностей між суттю і методом їхньої роботи. І саме з цієї причини люди постійно плутають роботу втіленого Бога з роботою пророків і синів людських. Зовнішність втіленого Бога була здебільшого такою ж, як у пророків і синів людських. І втілений Бог був навіть більш нормальним і більш реальним, ніж пророки. Отже, людина не здатна розрізняти їх. Людина зосереджується виключно на зовнішності, абсолютно не усвідомлюючи, що, незважаючи на те, що вони схожі в тому, що працюють і говорять, між ними є суттєва різниця. Оскільки здатність людини розрізняти речі занадто слабка, вона не в змозі розрізняти прості речі, не кажучи вже про щось настільки складне. Коли пророки й ті люди, яких використовував Святий Дух, говорили і працювали, це було для того, щоб виконувати обов’язки людини, це було для того, щоб служити згідно з функцією створеної істоти, і це було те, що людина повинна була робити. Однак слова й робота втіленого Бога повинні були виконувати Його служіння. Хоча Його зовнішня форма була формою створеної істоти, Його робота полягала не у виконанні Його функцій, а в Його служінні. Термін «обов’язок» використовується по відношенню до створених істот, тоді як «служіння» використовується по відношенню до плоті втіленого Бога. Між ними існує суттєва різниця; вони не є взаємозамінними. Робота людини полягає тільки в тому, щоб виконувати свій обов’язок, у той час як робота Бога полягає в тому, щоб управляти й здійснювати Своє служіння. Тому, хоча багато апостолів були використані Святим Духом, а багато пророків були сповнені Ним, їхні робота й слова були просто для того, щоб виконувати їхній обов’язок як створених істот. Їхні пророцтва, можливо, перевершили дорогу життя, про яку говорив утілений Бог, і їхня людська сутність, можливо, навіть перевершила людську сутність утіленого Бога, але вони все ж тільки виконували свій обов’язок, а не здійснювали служіння. Обов’язок людини відноситься до функції людини; це те, чого може досягти людина. Однак служіння, здійснюване втіленим Богом, пов’язане з Його управлінням, а це недосяжно для людини. Чи говорить утілений Бог, чи працює Він або творить чуда, Він робить велику роботу посеред Свого управління, і така робота не може бути виконана людиною замість Нього. Робота людини полягає тільки в тому, щоб виконувати свій обов’язок як створеної істоти на даній стадії Божої роботи управління. Без Божого управління, тобто, якби служіння втіленого Бога було втрачено, обов’язок створеної істоти був би втрачений. Божа робота щодо здійснення Його служіння полягає в тому, щоб управляти людиною, тоді як виконання людиною свого обов’язку – це виконання її власного зобов’язання стосовно задоволення вимог Творця, і його жодним чином не можна вважати виконанням свого служіння. Для властивої Богу сутності – для Його Духа – робота Бога – це Його управління, але для втіленого Бога, який носить зовнішню форму створеної істоти, Його робота – це здійснення Його служіння. Яку б роботу Він не здійснював, вона полягає у виконанні Його служіння; усе, що може зробити людина, – це докласти максимум зусиль в рамках Божого управління та під Його керівництвом.

Виконання людиною свого обов’язку – це, насправді, здійснення всього, що притаманне людині, тобто того, що є можливим для людини. Саме тоді виконується її обов’язок. Недоліки людини під час її служби поступово зменшуються завдяки прогресивному досвіду й процесу проходження нею суду; вони не перешкоджають і не впливають на виконання людиною свого обов’язку. Ті, хто перестає служити або поступаються й відступають через страх, що в їхній службі можуть бути недоліки, є найбільш боягузливими з усіх. Якщо люди не можуть висловити те, що вони повинні висловлювати під час служби, або досягти того, що для них по суті можливо, і замість цього байдикують та симулюють якісь дії, вони втратили функцію, якою має володіти створена істота. Таких людей називають «посередністю»; вони – непотрібне сміття. Як таких людей можна правильно називати створеними істотами? Хіба вони не зіпсовані істоти, які сяють зовні, але прогнили всередині? Якщо людина називає себе Богом, але при цьому нездатна висловити сутність божественної природи, виконувати роботу Самого Бога або представляти Бога, вона, безсумнівно, не є Богом, оскільки у неї немає сутності Бога, і того, чого Бог може досягти за своєю суттю, усередині неї не існує. Якщо людина втрачає те, що їй властиво досягти, вона більше не може вважатися людиною, і вона не гідна посідати становище створеної істоти або постати перед Богом і служити Йому. Більше того, вона не гідна отримати Божу благодать або бути під Його наглядом та захистом і отримати вдосконалення від Бога. Багато з тих, хто втратив довіру Бога, продовжує втрачати Божу благодать. Вони не тільки не зневажають свої злодіяння, а й нахабно пропагують ідею про те, що шлях Божий невірний, а бунтарі навіть заперечують існування Бога. Як можуть такі люди, одержимі таким бунтарством, мати право насолоджуватися благодаттю Божою? Ті, хто не виконують свій обов’язок, дуже бунтують проти Бога, але багато чим завдячують Йому, однак при цьому вони обертаються і різко критикують, стверджуючи, що Бог неправий. Як така людина може бути гідна того, щоб стати досконалою? Хіба це не передвісник усунення і покарання? Люди, які не виконують свій обов’язок перед Богом, уже винні в найогидніших злочинах, за які навіть смерть є недостатнім покаранням, і все ж у них вистачає нахабства сперечатися з Богом і протиставляти себе Йому. Який сенс вдосконалювати таких людей? Коли люди не виконують свій обов’язок, вони повинні відчувати провину й борг; вони повинні зневажати свою слабкість і марність, свою непокору й зіпсованість і, більше того, повинні віддати своє життя Богу. Тільки тоді вони стають створеними істотами, які по-справжньому люблять Бога, і тільки такі люди гідні насолоджуватися благословеннями й обітницями Бога та бути удосконаленими Ним. А як щодо більшості з вас? Як ви ставитеся до Бога, Який живе серед вас? Як ви виконали свій обов’язок перед Ним? Чи зробили ви все, до чого вас закликали, навіть ціною власного життя? Чим ви пожертвували? Хіба ви не отримали від Мене багато? Чи ви можете це розуміти? Наскільки ви Мені віддані? Як ви Мені служите? І як щодо всього, що Я дарував вам і зробив для вас? Ви оцінили все це? Чи ви всі судили й порівнювали це з тією невеликою кількістю совісті, яка є всередині вас? Кого могли б бути гідні ваші слова й дії? Чи може бути так, що така нікчемна ваша жертва гідна всього, що Я дарував вам? У Мене немає іншого вибору, і Я був щиро відданий вам, але ви таїте злі наміри і байдужі до Мене. У цьому полягає ваш обов’язок, ваша єдина функція. Хіба це не так? Хіба ви не знаєте, що ви абсолютно не виконали обов’язок створеної істоти? Як ви можете вважатися створеною істотою? Хіба вам не зрозуміло, що саме ви висловлюєте й проживаєте? Ви не змогли виконати свій обов’язок, але ви прагнете знайти терпіння й щедру милість Божу. Така благодать уготована не для таких нікчемних і ницих, як ви, а для тих, хто нічого не просить і з радістю жертвує. Такі люди, як ви, такі посередності, абсолютно недостойні насолоджуватися милістю небес. Тільки труднощі й нескінченні покарання будуть супроводжувати ваші дні! Якщо ви не можете бути вірними Мені, ваша доля полягатиме у стражданнях. Якщо ви не можете бути підзвітними Моїм словам й Моїй роботі, ваша доля – покарання. Уся милість, благословення й чудове життя Царства не матимуть до вас жодного відношення. Це – кінець, на який ви заслуговуєте, і це наслідок вашої власної провини! Невігласи й зарозумілі не тільки не намагаються з усіх сил і не виконують свій обов’язок, але й простягають руки за милістю, так, ніби вони заслужили те, про що просять. І якщо їм не вдається отримати те, про що вони просять, вони стають ще менш вірними. Як можна вважати таких людей розсудливими? Ви маєте низьке достоїнство та позбавлені глузду, абсолютно нездатні виконувати обов’язок, який ви повинні виконувати під час роботи управління. Ваша цінність уже різко впала. Ваша нездатність відплатити Мені за виявлену вам таку милість вже є актом крайнього бунтарства, достатнім, щоб засудити вас і продемонструвати ваше боягузтво, нездатність, ницість і негідність. Що дає вам право тримати ваші руки простягнутими? Те, що ви не можете надати бодай найменшої допомоги Моїй роботі, не можете бути вірними й не можете свідчити про Мене, – це ваші проступки й недоліки, але натомість ви нападаєте на Мене, говорите неправду про Мене й скаржитеся, що Я – неправедний. У цьому ваша вірність? Хіба це те, що становить вашу любов? Яку ще роботу ви можете виконувати окрім цієї? Яким є ваш внесок у всю виконану роботу? Скільки ви витратили? Я вже проявив велике терпіння, не звинувачуючи вас, але ви й досі безсоромно виправдовуєтеся переді Мною і нишком скаржитеся на Мене. Чи у вас є хоч найменший слід людської сутності? Хоча обов’язок людини заплямований розумом людини та її уявленнями, ти повинен виконувати свій обов’язок і показувати свою відданість. Скверна в роботі людини – це проблема її достоїнства, а якщо людина не виконує свій обов’язок, це свідчить про її бунтарство. Немає жодного зв’язку між обов’язком людини й тим, благословенна вона чи проклята. Обов’язок – це те, що людина повинна виконувати; це її послане небом покликання, і воно не повинно залежати від винагороди, умов або причин. Тільки в такому разі вона виконує свій обов’язок. Бути благословенним – це коли людина стає досконалою і насолоджується Божими благословеннями після того, як пережила суд. Бути проклятим – це коли характер людини не змінюється після того, як вона пережила кару й суд, це коли вона не відчуває, що стала досконалою, а отримує покарання. Але незалежно від того, благословенні вони чи прокляті, створені істоти повинні виконувати свій обов’язок, роблячи те, що вони повинні робити, і роблячи те, на що вони здатні; це – найменше, що має робити людина, людина, яка шукає Бога. Тобі не слід виконувати свій обов’язок тільки для того, щоб отримати благословення, і тобі не варто відмовлятися діяти через страх бути проклятим. Дозвольте Мені сказати вам одне: виконання людиною свого обов’язку – це те, що вона повинна робити, і якщо вона нездатна виконати свій обов’язок, то це її бунтарство. Саме в процесі виконання свого обов’язку людина поступово змінюється, і саме завдяки цьому процесу вона демонструє свою вірність. Таким чином, чим більше ти здатний виконувати свій обов’язок, тим більше правди ти отримаєш і тим більш реальним стане твоє виявлення. Ті, хто просто виконує свій обов’язок і не шукає істини, врешті-решт будуть усунені, оскільки такі люди не виконують свій обов’язок щодо практикування істини і не практикують істину під час виконання свого обов’язку. Це – ті, які залишаться незміненими й будуть прокляті. Не тільки їхні виявлення нечисті, але й усе, що вони висловлюють, є нечестивим.

У період Благодаті Ісус також говорив багато слів і виконував багато роботи. Чим Він відрізнявся від Ісаї? Чим він відрізнявся від Даниїла? Чи був Він пророком? Чому сказано, що він – Христос? У чому полягає різниця між ними? Усі вони були людьми, які говорили слова, і їхні слова здавалися людям більш-менш однаковими. Усі вони говорили слова й виконували роботу. Пророки Старого Заповіту виголошували пророцтва, і так само міг робити Ісус. Чому це так? Різниця тут ґрунтується на характері роботи. Щоб розібратися в цьому питанні, ти не повинен брати до уваги природу плоті, а також ти не повинен брати до уваги глибину або поверховість їхніх слів. Ти завжди повинен у першу чергу розглядати їхню роботу і те, яких результатів їхня робота досягає в людині. Пророцтва, висловлені пророками того часу, не забезпечували життя людини, а натхнення, отримані такими людьми, як Ісая й Даниїл, були просто пророцтвами, а не шляхом життя. Якби не пряме одкровення Єгови, ніхто не зміг би виконати цю роботу, яка не під силу смертним. Ісус теж говорив багато слів, але ці слова були шляхом життя, на основі якого людина могла знайти шлях до практики. Тобто, по-перше, Він міг забезпечити життя людини, бо Ісус є життя; по-друге, Він міг змінити відхилення людини; по-третє, Його робота могла випливати з роботи Єгови, щоб продовжити період; по-четверте, Він міг усвідомлювати потреби всередині людини і розуміти, чого людині не вистачає; по-п’яте, Він міг розпочати новий період і завершити старий. Ось чому Його називають Богом і Христом; Він відрізняється не тільки від Ісаї, але й від усіх інших пророків. Для порівняння з роботою пророків візьмемо Ісаю. По-перше, він не міг забезпечити людське життя; по-друге, він не міг дати початок новому періоду. Він працював під керівництвом Єгови, а не для того, щоб дати початок новому періоду. По-третє, слова, які він промовляв, були вище його розуміння. Він отримував одкровення безпосередньо від Духа Божого, й інші не зрозуміли б, навіть вислухавши їх. Одних цих небагатьох речей достатньо, щоб довести, що його слова були не більше ніж пророцтвами, не більше ніж аспектом роботи, виконуваної замість Єгови. Однак він не міг повністю представляти Єгову. Він був слугою Єгови, знаряддям у роботі Єгови. Він виконував роботу тільки в межах періоду Закону й у рамках роботи Єгови; він не працював поза межами періоду Закону. Робота Ісуса, навпаки, була іншою. Він перевершив масштаб роботи Єгови; Він працював як утілений Бог і пройшов через розп’яття, щоб відкупити все людство. Тобто Він виконав нову роботу, поза рамками роботи, виконаної Єговою. Це було початком нового періоду. Окрім того, Він міг говорити про те, чого не могла досягти людина. Його робота була роботою в рамках Божого управління і охоплювала все людство. Він не працював лише в кількох людях, і Його робота не призначалася для керівництва обмеженою кількістю людей. Що стосується того, як Бог утілився як людина, як Дух давав одкровення в той час і як Дух зійшов на людину для виконання роботи, це справи, які людина не може побачити або відчути на дотик. Абсолютно неможливо, щоб ці істини служили доказом того, що Він – утілений Бог. Таким чином, відмінність може бути проведена тільки між словами і роботою Бога, які відчутні для людини. Тільки це реально. Це тому, що справи Духа невидимі для тебе й чітко відомі тільки Самому Богу, і навіть втілена плоть Бога не знає всього; ти можеш перевірити, чи є Він Богом, тільки на підставі роботи, яку Він виконав. Із Його роботи видно, що, по-перше, Він здатний відкрити новий період; по-друге, Він здатний забезпечити життя людини і вказати їй шлях, яким потрібно слідувати. Цього достатньо, щоб установити, що Він – Сам Бог. Принаймні, робота, яку Він виконує, може повністю представляти Духа Божого, і з такої роботи видно, що Дух Божий знаходиться всередині Нього. Оскільки робота, виконана втіленим Богом, полягала головним чином у тому, щоб розпочати новий період, очолити нову роботу й відкрити новий світ, одного цього достатньо, щоб установити, що Він – Сам Бог. Це, таким чином, відрізняє Його від Ісаї, Даниїла й інших великих пророків. Ісая, Даниїл й інші належали до класу високоосвічених і культурних людей; вони були незвичайними людьми під керівництвом Єгови. Плоть утіленого Бога теж була обізнаною й не мала нестатку глузду, але Його людська сутність була особливо нормальною. Він був звичайною людиною, і неозброєне око не могло розгледіти в Ньому жодної особливої людської сутності або виявити в Його людській сутності щось несхоже з сутністю інших людей. Він зовсім не був надприродним або унікальним, і у Нього не було жодної вищої освіти, знань або теорії. Життя, про яке Він говорив, і шлях, яким Він вів, не були здобуті завдяки теорії, знанням, життєвому досвіду або сімейному вихованню. Радше, вони були прямою роботою Духа, яка є роботою втіленої плоті. Це тому, що людина має значні уявлення про Бога, і особливо тому, що ці уявлення складаються з занадто великої кількості невизначених і надприродних елементів, так що, в очах людини, нормальний Бог з людськими слабкостями, який не може творити ознаки й чудеса, безсумнівно, не є Богом. Хіба це не помилкові уявлення людини? Якщо плоть утіленого Бога не була нормальною людиною, то як можна було сказати, що Він став плоттю? Бути з плоті – означає бути звичайною, нормальною людиною; якби Він був надзвичайною істотою, тоді Він не був би від плоті. Щоб довести, що Він від плоті, втіленому Богу потрібно було володіти нормальною плоттю. Це було зроблено просто для того, щоб довершити значення втілення. Однак з пророками і синами людським справа була інакша. Вони були обдарованими людьми, яких використовував Святий Дух; в очах людей їхня людська сутність була особливо величною, і вони зробили багато діянь, які перевершували нормальну людську сутність. Із цієї причини людина вважала їх Богом. Тепер ви всі повинні чітко зрозуміти це, тому що це було питання, у якому найлегше було заплутатися всім людям у минулі періоди. Крім того, втілення – найбільш таємнича з усіх речей, і людині найважче прийняти втіленого Бога. Те, що Я кажу, сприяє виконанню вашої функції й вашому розумінню таїнства втілення. Усе це пов’язано з Божим управлінням, із видіннями. Ваше розуміння цього буде більш корисним для отримання знань про видіння, тобто про Божу роботу управління. Таким чином, ви також отримаєте глибоке розуміння обов’язку, який повинні виконувати різні типи людей. Хоча ці слова прямо не вказують вам шлях, вони все одно значно допомагають вашому входженню, оскільки у вашому житті у цей час дуже бракує видінь, і це стане серйозною перешкодою вашому входженню. Якщо ви не змогли розібратися в цих питаннях, то у вас не буде мотивації для вашого входження. І як такий пошук може допомогти вам якнайкраще виконати свій обов’язок?

Попередня стаття: Лише ті, хто знає Бога та Його роботу, можуть догодити Богу

Наступна стаття: Бог – Господь всього сотвореного

Якщо Бог допоміг вам у вашому житті, натисніть кнопку, щоб приєднатися до нашої групи. Давайте вивчати слова Бога, щоб наблизитися до Нього.

Налаштування

  • Тексти
  • Теми

Колір фону

Теми

Шрифт

Розмір шрифту

Міжрядковий інтервал

Міжрядковий інтервал

Ширина сторінки

Зміст

Пошук

  • Пошук у цьому тексті
  • Пошук у цій книзі

Зв’язок із нами в Messenger