Високо тримати Божі слова й вміти без збентеження пояснювати їх не означає володіти реальністю; усе не так просто, як ти собі уявляєш. Те, чи володієш ти реальністю, залежить не від того, що ти кажеш; радше це залежить від того, чим ти живеш. Тільки коли Божі слова стають твоїм життям і твоїм природним вираженням, можна сказати, що ти володієш реальністю, і тільки тоді можна вважати, що ти здобув справжнє розуміння і реальний духовний стан. Ти мусиш бути здатним витримати тривале випробування, а також бути здатним втілювати подобу, якої вимагає Бог. Це не має бути самим лише позерством; це має походити від вас природним чином. Тільки тоді ви справді будете володіти реальністю, і тільки тоді ви набудете життя. Дозвольте Мені навести в якості прикладу всім відоме випробування прислужників: кожен може викладати найвищі теорії щодо прислужників, і кожен добре розбирається в цьому предметі; на цю тему багато говорять, і кожна промова перевершує попередню, наче це змагання. Однак якщо людина не пройшла серйозне випробування, то дуже важко сказати, що вона несе добре свідчення. Коротко кажучи, те, що людина втілює, досі не є достатнім, і це повністю суперечить її розумінню. Отже, це досі не стало реальним духовним станом людини, і це досі не життя людини. Оскільки розуміння людини не втілилося в реальність, її духовний стан поки що нагадує замок, збудований на піску, – він хитається і ось-ось готовий завалитися. Людина володіє вкрай малим обсягом реальності; знайти в людині реальність практично неможливо. Від людини природним чином походить дуже мало реальності, і вся реальність, якою вона живе, є вимушеною. Ось чому Я кажу, що людина не володіє реальністю. Хоча люди стверджують, що їхні боголюбні серця завжди залишаються незмінними, це лише їхні слова до того, як вони зіткнуться з випробуваннями. Коли ж раптом настає день випробувань, то те, про що вони говорять, знову перестане відповідати дійсності, і це ще раз доведе, що людина не володіє реальністю. Можна сказати, що кожного разу, коли ти стикаєшся з тим, що не відповідає твоїм уявленням і вимагає, щоб ти відмовився від себе, це і є твої випробування. Перш ніж Божа воля буде виявлена, кожен проходить суворий іспит і колосальне випробування. Чи можеш ти це збагнути? Коли Бог хоче випробувати людей, Він завжди дозволяє їм зробити свій вибір, перш ніж відкриється реальна істина. Це означає, що коли Бог піддає людину випробуванням, Він ніколи не повідомить тобі істини; таким є спосіб викриття людей. Це один зі способів, яким Бог здійснює Свою роботу, щоб побачити, чи знаєш ти Бога сьогоднішнього дня, а також чи володієш ти хоч якоюсь реальністю. Чи справді ти вільний від сумнівів щодо Божої роботи? Чи зможеш ти справді встояти, коли тебе спіткає серйозне випробування? Хто наважиться сказати: «Я гарантую, що проблем не буде»? Хто наважиться заявити: «Інші можуть сумніватися, але я – ніколи»? Це так само, як у випадку Петра, коли той зазнав випробувань: він завжди хвалився, а потім відкрилася істина. Це не особистий недолік, властивий лише Петру; це найбільша складність, з якою сьогодні стикається кожна людина. Якби Я відвідав кілька місць або навідався до кількох братів і сестер, щоб дізнатися, яким є ваше розуміння сьогоднішньої Божої роботи, ви, звісно, змогли б багато що сказати про своє знання, і могло би здатися, що ви не маєте жодних сумнівів. Якби Я запитав тебе: «Чи можеш ти справді визначити, що сьогоднішня робота виконується Самим Богом? Без жодного сумніву?», ти, звісно, б відповів: «Поза будь-яким сумнівом, це робота, здійснювана Духом Божим». Відповівши так, ти, звичайно ж, не відчуєш і краплі сумніву й навіть будеш задоволений, вважаючи, що здобув частку реальності. Ті, хто схильний все розуміти таким чином, – це люди, що володіють меншою реальністю; чим більше людина думає, що здобула її, тим менше вона здатна вистояти у випробуваннях. Горе тим, хто зарозумілий і гордовитий, і горе тим, хто не знає себе; такі люди вправні в розмовах, але вони виявляються найгіршими, коли втілюють свої слова в життя. За найменшої ознаки проблем ці люди починають сумніватися, і в їхню голову закрадається думка про відступ. Вони не володіють ніякою реальністю; вони мають лише теорії, вищі за релігію, без будь-якої реальності, якої вимагає нині Бог. Найбільше Мене обурюють ті, хто говорить лише про теорії, не володіючи жодною реальністю. Вони найгучніше кричать, коли виконують свою роботу, але щойно стикаються з реальністю, вони втрачають самовладання. Хіба це не свідчить, що ці люди не мають реальності? Хоч які люті вітер і хвилі, якщо ти можеш зберігати стійкість, не дозволяючи навіть тіні сумніву проникнути до твого розуму, і здатний стояти твердо та втриматися від зречення, навіть коли більше нікого не залишилося, тоді ти будеш вважатися таким, що має справжнє розуміння та справді володіє реальністю. Якщо ж ти відразу повертаєшся за вітром, – якщо слідуєш за більшістю і вчишся копіювати чужу мову, – то хоч яким би красномовним ти не був, це не буде доказом того, що ти володієш реальністю. Тому Я пропоную тобі не вигукувати порожніх слів передчасно. Чи знаєш ти, що Бог збирається робити? Не поводься як ще один Петро, щоб не зганьбитися та не втратити здатності високо тримати голову; це нікому не йде на користь. Більшість людей не має реального духовного стану. Хоча Бог здійснив багато роботи, Він не обрушив на людей реальність; точніше, Він ніколи нікого особисто не карав. Таким випробуванням були піддані деякі люди, що простягали свої грішні руки все далі й далі, гадаючи, що легко здобудуть гору над Богом, що вони можуть робити все, що їм заманеться. Оскільки вони не в змозі витримати навіть такого роду випробування, про складніші випробування для них не може бути й мови, як і про володіння реальністю. Чи не намагаються вони просто ошукати Бога? Володіння реальністю – це не те, що можливо підробити, і реальність неможливо здобути, просто знаючи її. Це залежить від твого реального духовного стану, а також від того, чи зможеш ти витримати всі випробування. Ти це розумієш?

Бог не вимагає від людей самого лише вміння говорити про реальність; це було б надто просто, чи не так? Чому тоді Бог говорить про життя-входження? Чому Він говорить про перетворення? Якщо люди здатні лише на порожні балачки про реальність, чи можуть вони досягти перетворення свого характеру? Добрі воїни Царства не навчені бути групою людей, здатних лише говорити про реальність чи вихвалятися; навпаки, вони навчені завжди жити за Божими словами, втілювати їх у життя, залишатися непохитними, хоч би які невдачі їх не спіткали, постійно жити відповідно до Божих слів і не повертатися у світ. Такою є реальність, про яку говорить Бог; такою є вимога Бога до людини. Тому не вважайте реальність, про яку говорить Бог, надто простою. Саме лише просвітління від Святого Духа не рівнозначне володінню реальністю. Це не духовний стан людини – це Божа благодать, у яку людина нічого не вносить. Кожна людина має пройти через страждання Петра і, більше того, володіти славою Петра, яку вона втілює в життя після здобуття Божої роботи. Лише це можна назвати реальністю. Не думайте, що ви володієте реальністю тільки тому, що можете говорити про неї; це помилка. Такі думки не відповідають Божій волі та не мають реального значення. Не кажіть такого в майбутньому – винищуйте такі висловлювання! Усі, хто неправильно розуміє Божі слова, є безбожниками. Такі люди не мають жодного реального знання, не кажучи вже про реальний духовний стан; вони темні, їм бракує реальності. Іншими словами, всі, хто живе поза сутністю Божих слів, є безбожниками. Ті, кого люди вважають безбожниками, в очах Бога – звірі, а ті, кого Бог вважає безбожниками – це люди, які не прийняли Божих слів як свого життя. Тому можна сказати, що ті, хто не володіє реальністю Божих слів і не втілює Його слова в життя, є безбожниками. Божий намір полягає в тому, щоб кожна людина жила реальністю Його слів – не просто щоб усі говорили про реальність, але, більше того, щоб кожна людина була здатна жити реальністю Його слів. Реальність, яку сприймає людина, є надто поверховою, вона не має цінності та не може виконати Божу волю. Вона занадто низька й не заслуговує навіть на згадку. Їй дуже багато чого бракує, і вона не відповідає стандартам Божих вимог. Кожного з вас буде піддано серйозній перевірці, щоб побачити, хто з вас просто вміє говорити про своє розуміння, не вміючи вказати шляху, а також щоб виявити, хто з вас є нікчемним сміттям. Запам’ятайте це відтепер і назавжди! Не говоріть про порожні знання; говоріть тільки про шлях практики та про реальність. Переходьте від реальних знань до реальної практики, а після цього переходьте від практики до реального втілення. Не повчайте інших та не говоріть про реальне знання. Якщо твоє розуміння – це шлях, то нехай твої слова вільно йдуть ним; якщо ж ні, то, будь ласка, закрий рота й припини балаканину! Те, що ти кажеш, не має сенсу. Ти говориш про розуміння, щоб ошукати Бога та змусити інших заздрити тобі. Хіба не цього ти прагнеш? Хіба не свідомо ти морочиш голову іншим? Хіба є в цьому хоч якась користь? Якщо ти говоритимеш про розуміння після того, як випробуєш його на власному досвіді, тебе не вважатимуть хвальком. В іншому разі ти – той, хто лиш вивергає зарозумілі слова. У твоєму реальному досвіді є багато чого, що ти не можеш подолати, і ти не можеш повстати проти власної плоті; ти завжди робиш те, що хочеш, ніколи не задовольняючи волю Бога, – і попри те тобі вистачає нахабності говорити про теоретичне розуміння. Ти безсоромний! Ти досі такий зухвалий, що говориш про своє розуміння Божих слів. Яке нахабство з твого боку! Розмови та хвастощі вже стали самою твоєю природою, і ти вже звик робити це. Щоразу, коли ти хочеш говорити, ти робиш це з легкістю, але коли доходить до практики, ти вдаєшся до прикрашання. Хіба це не спосіб морочити інших? Можливо, обдурити людей тобі пощастить, але Бога ошукати неможливо. Люди не знають і не розрізняють, але Бог серйозно ставиться до таких питань, і Він не пощадить тебе. Твої брати та сестри можуть заступатися за тебе, вихваляти твоє розуміння і захоплюватися тобою, але якщо ти не володієш реальністю, Святий Дух не пощадить тебе. Можливо, практичний Бог не шукатиме твоїх недоліків, але Дух Божий ігноруватиме тебе, і тобі буде досить тяжко це винести. Чи віриш ти в це? Більше говори про реальність практики; ти вже забув? Більше говори про практичні шляхи; ти вже забув? «Пропонуйте менше піднесених теорій і марних, роздутих балачок; найкраще почати діяти просто зараз». Ти забув ці слова? Невже ти зовсім не розумієш? Невже ти не маєш розуміння Божої волі?