Про досвід

Протягом свого життя Петро стикався із сотнями випробувань. Хоча люди сьогодні знають термін «випробування», вони плутаються щодо його справжнього значення та обставин. Бог загартовує рішучість людей, очищає їхню впевненість, удосконалює кожну їхню частину, і це досягається насамперед через випробування, які також є прихованою роботою Святого Духа. Здається, що Бог зрікся людей, і якщо вони не будуть обережними, то сприйматимуть ці випробування як спокуси сатани. Насправді багато випробувань можна вважати спокусами, і це є принципом і правилом, за яким працює Бог. Якщо люди справді живуть у Божій присутності, вони вважатимуть такі речі випробуваннями від Бога, і не дадуть їм вислизнути. Якщо хтось скаже, що оскільки з ними Бог, то сатана до них точно не наблизиться, то це не зовсім правильно, бо як тоді пояснити, що Ісус після сорокаденного посту в пустелі піддавався спокусам? Отже, якщо люди справді виправлять свої погляди на віру в Бога, вони багато чого побачать набагато ясніше, і їхнє розуміння не буде викривленим і помилковим. Якщо людина справді налаштована на те, щоб бути вдосконаленою Богом, вона мусить підходити до всіх питань, які стоять перед нею, з різних боків, не ухиляючись ні вправо, ні вліво. Якщо ти не знаєш роботу Бога, ти не знатимеш, як співпрацювати з Богом. Якщо ти не знаєш принципів Божої роботи й не усвідомлюєш, як сатана працює в людині, ти не матимеш шляху до практики. Один лише ревний пошук не дозволить досягти результатів, яких вимагає Бог. Такий спосіб переживання подібний до способу Лаврентія: не робити жодних відмінностей і зосереджуватися лише на досвіді, зовсім не знаючи, у чому полягає робота сатани, у чому полягає робота Святого Духа, у якому стані перебуває людина без присутності Бога, і яких людей Бог хоче вдосконалити. Яких принципів слід дотримуватися при розборі з різними типами людей, як осягнути Божу волю в сьогоденні, як пізнати Божий характер, на яких людей, обставини та період спрямована Божа милість, велич і праведність – ні в чому з цього він не розбирається. Якщо люди не мають багаторазових видінь у якості основи для свого досвіду, то про життя не може бути й мови, а про досвід – і поготів; вони можуть нерозумно продовжувати підкорятися й терпіти все, що завгодно. Таких людей дуже важко вдосконалити. Можна сказати, що якщо в тебе немає нічого з тих видінь, про які йшлося вище, то це переконливий доказ того, що ти – бовдур, ти – як соляний стовп, що завжди стоїть в Ізраїлі. Такі люди нікчемні, ні на що не годяться! Деякі люди тільки сліпо підкорюються, вони завжди знають себе й завжди використовують свої власні способи поведінки, коли мають справу з новими ситуаціями, або використовують «мудрість» для розбору дріб’язкових справ, не вартих згадки. Такі люди позбавлені проникливості, і їхня природа немовби полягає в тому, щоб змиритися з тим, що до них чіпляються, і вони завжди однакові, вони ніколи не змінюються. Такі люди – дурні, яким бракує навіть найменшої проникливості. Вони ніколи не намагаються вживати заходів, адекватних обставинам чи різним людям. Такі люди не мають досвіду. Я бачив деяких людей, які настільки зациклені на своїх знаннях про себе, що, зіткнувшись із людьми, одержимими роботою злих духів, вони опускають голову та визнають свої гріхи, не наважуючись встати й засудити їх. А стикаючись із очевидною роботою Святого Духа, вони не наважуються підкоритися. Вони вважають, що злі духи теж у руках Божих, і не мають ні найменшої мужності встати та чинити їм опір. Такі люди ганьблять Бога й геть не здатні нести заради Нього важкий тягар. Такі дурні не бачать ніякої різниці. Тому такий спосіб переживання треба викорінити, бо в очах Бога він неспроможний.

Бог насправді здійснює багато роботи в людях, іноді випробовуючи їх, іноді створюючи середовище, щоб загартувати їх, а іноді промовляючи слова, щоб направити їх і виправити їхні недоліки. Іноді Святий Дух приводить людей у середовище, приготоване Богом для них, щоб вони несвідомо відкрили для себе багато такого, чого їм бракує. Через слова та дії людей, а також їхнє ставлення до інших і те, як вони розбираються з проблемами, Святий Дух непомітно для них самих просвіщає їх у багатьох питаннях, яких вони раніше не розуміли, дозволяючи їм чіткіше бачити багато об’єктів і людей, дозволяючи їм зазирнути в багато з того, про що вони раніше не знали. Коли ти взаємодієш зі світом, то поступово починаєш розрізняти об’єкти світу, і перед тим, як зустріти свій кінець, ти можеш зробити висновок: «Воістину важко бути людиною». Якщо ти проведеш деякий час, проживаючи досвіди перед Богом, і прийдеш до розуміння Божої роботи та Його характеру, ти несвідомо здобудеш значне прозріння, і твій духовний стан поступово зростатиме. Ти краще розумітимеш багато духовних речей і, зокрема, ясніше розумітимеш Божу роботу. Ти приймеш Божі слова, Божу роботу, кожну Божу дію, Божий характер і те, Хто є Бог і чим володіє, як своє власне життя. Якщо ти тільки те й робиш, що блукаєш світом, твої крила ставатимуть дедалі твердішими, а твій опір Богові – дедалі більшим; як тоді Бог може використати тебе? Через те, що в тебе занадто багато «на мою думку», Бог тебе не використовує. Чим більше ти перебуваєш у Божій присутності, тим більше досвіду ти отримаєш. Якщо ж ти й надалі будеш жити у світі, як звір, – устами сповідуючи віру в Бога, а серцем перебуваючи десь в іншому місці, – якщо ти й надалі будеш вивчати мирські філософії життя, то чи не будуть усі твої попередні труди марними? Тому чим більше людина перебуває в присутності Божій, тим легше їй бути вдосконаленою Богом. Це шлях, яким Святий Дух здійснює Свою роботу. Якщо ти цього не зрозумієш, то для тебе буде неможливим вийти на правильний шлях, і ні про яке вдосконалення Богом не може бути й мови. Ти не зможеш жити нормальним духовним життям; ти будеш схожий на інваліда, і в тебе буде тільки власна важка робота й ніякої Божої роботи. Чи це не помилка у твоєму досвіді? Не обов’язково молитися, щоби бути в Божій присутності; іноді ти потрапляєш в Божу присутність, міркуючи про Бога або роздумуючи над Його роботою, іноді – розбираючись із якоюсь справою, а іноді – розкриваючись у якійсь події. Більшість людей каже: «Хіба я не перебуваю в присутності Бога, адже часто молюся?». Багато людей нескінченно молиться «в присутності Бога». Хоча молитви завжди можуть бути на їхніх вустах, насправді вони не живуть у Божій присутності. Це єдиний засіб, за допомогою якого такі люди можуть підтримувати свої стани в присутності Бога; вони геть не здатні використовувати своє серце для взаємодії з Богом у будь-який час, і вони також не здатні постати перед Богом за допомогою переживання, будь то через роздуми, мовчазне споглядання, чи вдаючись до розуму, щоб взаємодіяти з Богом у своєму серці, пам’ятаючи про Божий тягар. Вони просто своїми вустами підносять молитви до Бога, що на небесах. Серця більшості людей позбавлені Бога, і Бог є там лише тоді, коли вони наближаються до Нього; більшість часу Бога там немає взагалі. Хіба це не є проявом відсутності Бога в серці? Якби вони справді мали Бога в серці, то чи могли б вони робити те, що роблять розбійники та звірі? Якщо людина дійсно боїться Бога, то вона буде приводити своє істинне серце в контакт із Богом, і її думки та ідеї завжди будуть зайняті Божими словами. Вона не буде помилятися ні в словах, ні в діях і не буде робити нічого, що явно суперечить Богові. Це і є еталон віруючої людини.

Попередня стаття: Чим повинен бути оснащений компетентний пастир

Наступна стаття: Заповіді нового періоду

Якщо Бог допоміг вам у вашому житті, натисніть кнопку, щоб приєднатися до нашої групи. Давайте вивчати слова Бога, щоб наблизитися до Нього.

Налаштування

  • Тексти
  • Теми

Колір фону

Теми

Шрифт

Розмір шрифту

Міжрядковий інтервал

Міжрядковий інтервал

Ширина сторінки

Зміст

Пошук

  • Пошук у цьому тексті
  • Пошук у цій книзі

Зв’язок із нами в Messenger