Уривок 84

Тайвань – це демократична держава зі стабільним суспільством, де люди живуть у достатку. Громадський порядок, рівень життя, суспільний клімат – усе це набагато краще, ніж у материковому Китаї. Тут дуже комфортно жити. Комфортне життя – річ, звісно, добра, проте чимало людей, які вірять у Бога й живуть у достатку, не готові слідувати за Ним, а тим більше страждати чи платити ціну. Їм украй важко зректися всього, що вони мають, і присвятити себе Богові. Хіба не так? Коли люди живуть комфортно, вони постійно думають лише про те, щоб їсти, пити й розважатися, про те, як догодити плоті й насолоджуватися життям. Це певним чином позначається на людях, які вірять у Бога та прагнуть істини. Тож багато хто, перебуваючи в такому комфортному соціальному середовищі, бажає виконувати свій обов’язок, але робити це їм тяжко. Вони не хочуть зазнавати анінайменших страждань, а виконуючи свої обов’язки чи якусь роботу для церкви, не працюють ефективно. Часом це гальмує поступ їхньої роботи, і якоюсь мірою це пов’язано з їхнім соціальним середовищем. Мене зворушує те, що кожного разу, коли ми збираємося, ви здатні сидіти тут і слухати проповіді від початку до кінця. Дехто в материковому Китаї може вірити в Бога через те, що їх пригнічує оточення, їх утискає й дискримінує суспільство, вони зазнають жорстоких переслідувань; інші ж вірять у Бога суто через те, що шукають справедливості й розуму або ж духовної підтримки та надійної опори. У декого ревність, віра та відданість розгоряються під жорстоким переслідуванням великого червоного дракона. Ще хтось був змушений тікати за кордон, адже вірити в Бога в материковому Китаї неймовірно тяжко й багатьох таких людей вистежили – їм просто немає де сховатися. Саме тому вони тікають за кордон. У порівнянні з гнітючими й суворими умовами життя в материковому Китаї, у Тайвані людям живеться набагато легше. Коли життя таке комфортне, ті, хто вірить у Бога, не бажають страждати чи йти на жертви, і коли вони стикаються з якимись переслідуваннями чи поневіряннями, то більше не бажають виконувати своїх обов’язків. Живучи в такому комфорті, люди лише їдять, п’ють і розважаються. Вони повсякчас переймаються: «Що б мені таке з’їсти? Куди б поїхати? У яких країнах я ще не бував? Людське життя – це лише кількадесят років. Якщо я не об’їду світу, не розширю свого кругозору, хіба не піде моє життя намарно?» Так людське серце стає непокірним, і його вже не приборкати. Чи зможе людина спокійно їсти й пити Божі слова перед Ним, як раніше? Чи зможе, як раніше, уважно слухати проповіді на зібраннях? Звісно, це буде тяжко. Тож коли людину заохочують вірити в Бога, прагнути до істини й виконувати свій обов’язок, вона почувається несправедливо обійденою, пригніченою і продовжує відчувати, ніби живе даремно. Хіба не є це сприятливе середовище серйозною спокусою і перешкодою для людей? Є. Усі люди жадають плотського комфорту, але для тих, хто вірить у Бога і прагне до істини, комфорт необов’язково є чимось добрим з погляду життєвого зростання. Більшість людей стає негативною і слабкою, щойно хоч трохи постраждає, вони взагалі не мають сили волі; хіба це не результат дії комфортного середовища? Є різноманітні відео досвідних свідчень, що показують, як братів і сестер у материковому Китаї катують у в’язницях, засуджують і ув’язнюють. Ви всі їх бачили? (Так, бачили.) І що ви відчуваєте після того, як побачили їх? (Боже, я б хотів трохи сказати про те, що відчуваю. Після того як я побачив, як брати й сестри в материковому Китаї переживають усі ці переслідування й тортури, побачив, як вони можуть молитися Богу, покладатися на Нього й триматися своєї віри в такому тяжкому середовищі, крок за кроком переживаючи все це під Божим лідерством, залишаючись непохитними у своєму свідченні й не зраджуючи Його, я відчуваю, що вони мають більше віри й більший духовний зріст, ніж ми. Якби я був у такому середовищі, не впевнений, чи зміг би бути непохитним, як вони, що змушує мене відчувати, що мій духовний зріст дуже малий.) Брати й сестри в материковому Китаї все ще можуть продовжувати твердо вірити в Бога, відвідувати зібрання й виконувати свої обов’язки в середовищі, де вони потерпають від жорстокого переслідування з боку великого червоного дракона. Це – свідчення, потужне свідчення. Те, що вони можуть бути непохитними в такому ворожому середовищі, – це свідчення, тож ті з вас, хто перебуває в цьому комфортному середовищі, мають обдумати, як дати інше свідчення. По-перше, ви повинні цінувати все в цьому житті й ці середовища, які Бог вам дав. Також вам слід обдумати, як у такому середовищі ви зможете бути непохитними у своєму свідченні, не ганьбити Бога й ставати переможцями. Вірячи в Бога в демократичній країні, людина не може зазнавати репресій і переслідування катуваннями з боку уряду, але будуть переслідування з боку сім’ї й родичів, і все одно потрібно переживати Божі слова, здобувати істину й бути непохитними у своєму свідченні. Незалежно від середовища, у якому людина вірить у Бога, здобувати істину – справа нелегка. Вам потрібно страждати й платити ціну, щоб зрозуміти істину та увійти в реальність. Щоб свідчити про Бога, вам потрібно досягти розуміння істини в усіх аспектах досвіду. Це означає не лише проповідувати Євангеліє і проголошувати Боже ім’я; передусім ідеться про свідчення про життєвий досвід. У будь-якій групі людей чи за будь-якого суспільного устрою країни люди зазнаватимуть певної дискримінації, відторгнення або переслідування, якщо вони живуть згідно з істиною, прагнуть бути чесними людьми й намагаються коритися Богові. Причина полягає в тому, що демократичні країни також не коряться Богові. При владі перебувають атеїстичні політичні партії, і вони теж відкидають істину й відкидають Бога. Якщо ти віриш у Бога в такій країні, навіть якщо немає переслідування чи поневірянь, у тебе будуть певні обмеження, а також певна дискримінація, наклепи, осуд і засудження, якщо ти хочеш проповідувати Євангеліє і свідчити про Бога; усе це – факт. Якщо ти не можеш ясно зрозуміти ці речі, ти – не людина, яка розуміє істину. Прийняття Христа й слідування за Ним у будь-якій країні супроводжується певним рівнем переслідування й поневірянь. Ти завжди маєш діяти з обережністю і молитися до Бога та звертатися до Нього, і також потрібно мати мудрість та розум. Хай якою є країна і соціальне середовище, у яких ти перебуваєш, усі вони мають відповідне середовище, яке Бог організував і влаштував для тебе. Усе залежить від того, чи прагне людина до істини. Комфортне середовище приносить людям спокуси, тоді як переслідування катуваннями також приносить спокуси й випробування. Чи є тоді випробування в комфортних середовищах? Існують також Божі випробування. Бог організував це комфортне середовище для тебе, і все залежить від того, як ти це переживатимеш – чи буде тебе повністю спіймано в пастки сатани й у сатанинську спокусу, чи зможеш ти перемогти це в усіх відношеннях і свідчити про Бога, твердо тримаючись своєї відданості та обов’язку. Усе це залежить від того, як ти це переживаєш і який вибір робиш. Брати й сестри з материкового Китаю живуть у дещо тяжчих умовах, і Бог дав їм дещо важчу ношу й організував для них дещо суворіше середовище, але Він також дав їм більше. Що суворіше середовище і що тяжчі випробування дає Бог, то більше люди здобувають. Але й у комфортному середовищі люди всюди переживають спокуси й випробування, і Бог також дав багато й тобі. Якщо щоразу, стикаючись зі спокусою, ти зможеш перемогти її, то здобудеш не менше, ніж твої брати й сестри, які зазнають переслідувань катуваннями. Це також потребує прагнення до істини й духовного зросту, щоб перемагати. Наприклад, такі речі, як перебування разом із сім’єю, добре їсти й пити, розваги і насолоди, а також деякі соціальні тенденції, що дають утіху плоті й призводять до розпусти, – це все спокуси для тебе. Коли ти стикаєшся із цими спокусами, вони не лише привертають твою увагу, але й непокоять та спокушають тебе. Коли ти слідуєш за світськими речами й тенденціями, тоді й постають спокуси сатани – або, можна також сказати, Божі випробування. Тобі доведеться робити вибір щодо того, як реагувати на ці спокуси й випробування, – і саме тоді Бог випробовує людей і виявляє їх такими, які вони насправді є. Це той час, коли сказане тобі Богом та істини, які ти зрозумів, мають діяти. Якщо ти – людина, що прагне до істини, і маєш у своєму серці істинну віру в Бога, тоді ти зможеш перемогти ці спокуси й бути непохитним та свідчити про Бога у випробуваннях, які Він організував для тебе. Якщо ж замість любові до істини ти любиш світ, любиш модні тенденції, любиш упиватися комфортом й задовольняти свою плоть та любиш порожнє життя, тоді ти слідуватимеш за цими світськими речами. Ти відчуватимеш захоплення цими речами, вони приваблюватимуть тебе і тобою заволодіватимуть. Потроху твоє серце втратить зацікавленість у вірі в Бога, ти відчуєш відразу до істини, і тоді, серед спокус, сатана вирве тебе. У такому випробуванні ти втратиш своє свідчення. Є багато людей, які чули чимало проповідей і виконують свої обов’язки, але однаково всередині відчувають порожнечу. Вони і далі люблять слідувати за поп-зірками та знаменитими людьми, триматися тенденцій, дивитися розважальні програми по телевізору й навіть цілими ночами дивитися серіали, аж до того, що починають вести нічний спосіб життя. Дехто з молодих навіть грає у відеоігри. Підсумовуючи, вони, не вагаючись, платять будь-яку ціну й фанатично женуться за цими модними речами. А чому вони так роблять? Тому що вони не здобули істини. Люди, які не здобули істини, мають певне відчуття – що нібито немає великої різниці між тим, щоб вірити в Бога, і не вірити в Нього. Вони і далі відчувають порожнечу у своєму серці й відсутність сенсу у своєму житті. Якщо вони слідують тенденціям, їм здається, що вони більш наповнені, що їхнє життя трішки збагатилося і що вони кожного дня стають трохи щасливішими. Якщо вони вірять у Бога і не слідують тенденціям, вони однаково відчувають, що життя беззмістовне й порожнє. Причина в тому, що вони не люблять істину. Також можна з упевненістю сказати, що ці люди анітрохи не розуміють істини й не мають істини-реальності, і тому не можуть жити, не слідуючи тенденціям. Деякі люди ніколи не прагнули до істини, і вони не знаходять спокою навіть під час виконання своїх обов’язків. Вони не здатні бути непохитними, стикаючись зі спокусами, і зрештою їм доводиться відступити. Деякі люди виявляють достатньо ентузіазму і мають рішучість, коли починають виконувати свої обов’язки, але, стикаючись зі спокусами, перестають бажати їх виконувати, роблять це недбало і без відданості. У цьому немає свідчення. Якщо вони можуть відмовитися від своїх обов’язків, щойно зіштовхнуться зі спокусами, і вибрати те, що їм до вподоби, тоді в них немає свідчення. Якщо прийде інша спокуса, вони можуть відкинути Бога й захотіти слідувати світським тенденціям та залишити церкву. Або коли прийде інша спокуса, вони починають сумніватися в Богові, вони не впевнені, чи Він узагалі існує, і навіть починають вірити в те, що походять від мавп. Цих людей повністю взяв у полон сатана. Поглинуті всіма цими спокусами, вони не моляться Богу й не шукають істину. Вони думають лише про долю своєї плоті, і в результаті цього не є непохитними у своєму свідченні. Крок за кроком сатана тягне їх до пекла і в безодню смерті. Бог віддав цю людину сатані, і вона вже не має жодного шансу на спасіння. Скажи Мені, хіба прагнення до істини не важливе? (Важливе.) Істина дуже важлива. Яку функцію може виконувати істина? Щонайменше вона може допомогти тобі розпізнати підступи сатани, коли ти стикаєшся зі спокусою, – пізнати, що ти маєш робити, а чого не маєш, і що саме ти маєш вибрати. Принаймні ти знатимеш ці речі. Найважливіше те, що істина дасть тобі змогу бути непохитним, стикаючись зі спокусою. Ти зможеш бути непохитним – стійким і непорушним, – тримаючись обов’язку, який дав тобі Бог, будучи відданим цьому обов’язку і здатним відкинути сатану. Ти зможеш бути непохитним у своєму свідченні серед випробувань, як це робив Йов. Це те, що люди, щонайменше, мають здобути.

Уривок 89

Коли Бог спасає людей, який базовий рівень Він установлює для них незалежно від того, наскільки вони бунтівні або наскільки глибоко зіпсовані їхні характери? Тобто за яких обставин Бог відмовляється від людей і виганяє їх? Якому найнижчому критерію ти мусиш відповідати, щоб Бог тебе втримав і не вигнав? Це те, що мають розуміти всі Божі обранці. По-перше, не зрікатися Бога – це найголовніша умова. У тому, що означає не зрікатися Бога, є практичний зміст. Це не просто визнання того, що на небі є Старий Чоловік, або що Бог став плоттю, або що Боже ім’я – Всемогутній Бог. Цього недостатньо, це не відповідає критерію віри в Бога. Щонайменше ти повинен визнати, що втілений Бог є практичним Богом; ти не повинен сумніватися або судити; ти повинен бути здатним підкоритися, навіть якщо ти маєш переконання, – це критерій віри в Бога. Тільки коли ти дотягнешся до цього критерію, Бог визнає тебе як людину, яка вірить у Нього. Бог має принаймні три базові рівні для людей. По-перше, вони повинні визнавати Його, вірити в Нього й слідувати за Ним. Вони повинні щиро вірувати в Бога, виконувати свої обов’язки якнайкраще, не коїти зла й не спричиняти порушення. Це перший базовий рівень. По-друге, ідучи за Богом, вони повинні принаймні не відмовлятися від своїх обов’язків. Вони повинні слухатися й підкорятися під час виконання своїх обов’язків, досягати в них середніх результатів і щонайменше прислужуватися Богу за прийнятним критерієм. Це другий базовий рівень. По-третє, їхня людська сутність має відповідати критеріям. Вони мають вважатися хорошими людьми або принаймні людьми із совістю та розумом. Загалом вони мусять уживатися з більшістю Божих обранців, а не бути гнилим яблуком. Такі люди щонайменше не є поганими чи лихими. Це третій базовий рівень. Якщо хтось не може прийняти істину та відмовляється виконувати обов’язок, незважаючи ні на що, то він не є справжнім віруючим у Бога – принаймні його людська сутність не відповідає критеріям. Це означає, що він опустився нижче базового рівня й підлягає вигнанню. Усіх, кому притаманна погана людська сутність, хто не може прийняти дещиці істини, хто спричиняє переривання й порушення та не відіграє позитивної ролі в церкві, можна визначити як нечестивих людей. Той, хто не може вжитися з більшістю інших людей, є гнилим яблуком, нечестивцем, і навіть більше, це той, хто опустився нижче базового рівня, і його треба вигнати. Ці нечестивці й антихристи можуть виконувати свої обов’язки, але вони лише спричиняють переривання, порушення, загибель і коять зло – хіба такі люди потрібні Богові? Чи виконують вони свої обов’язки? (Ні, не виконують.) У Божих очах їхні дії проломили базовий рівень. Вони нездатні виконувати свої обов’язки, а завдана ними шкода переважає будь-які обов’язки, які вони виконують, тому їх треба видалити із церкви. Хіба не за таким принципом ставляться до людей у домі Божому? Чи когось коли-небудь усували із церкви через те, що він тимчасово був у поганому стані, відчував себе негативним і слабким? Чи змушували когось припинити виконувати свій обов’язок, тому що він час від часу був трохи недбалим і виконував його неналежно? Чи когось коли-небудь усували через те, що він погано виконував свій обов’язок, або через те, що він виявив якісь погані думки чи ідеї? Чи когось усували через те, що він мав низький духовний стан, і в ньому зародилися переконання й сумніви щодо Бога? (Ні.) Тоді за яким принципом Божий дім усуває людей? Яких людей усувають і змушують припинити виконувати свої обов’язки? (Тих, чиє служіння приносить більше шкоди, ніж користі, і тих, хто постійно спричиняє переривання та порушення.) Такий тип людей негідний виконувати свій обов’язок. Це не означає, що хтось упереджено ставиться до них або обмежує й усуває їх через особисту неприязнь; це означає, що вони не досягають жодних результатів у виконанні свого обов’язку й спричиняють переривання та порушення. Їх усувають, бо вони справді негідні виконувати свій обов’язок. Це повністю узгоджується з принципами істини. Принципи, за якими дім Божий поводиться з людьми й ставиться до них, є справедливими. Божий дім не намагається ловити людей на помилках, не робить із мухи слона й не здіймає галасу через дрібниці. Ви повинні вірити, що в Божому домі панує істина. Авжеж, деякі люди, які були усунуті, усе ще можуть мати надію на спасіння, якщо вони зможуть прийняти істину й щиро покаятися перед Богом. Але ті невіруючі й нечестиві люди, які не можуть прийняти навіть дещицю істини, яким бракує совісті й розуму, будуть вигнані назавжди після їхнього викриття. Така Божа праведність.