Уривок 20

Усі розбещені людські істоти мають сатанинську природу. Усі вони мають сатанинський характер і можуть зрадити Бога будь-де й будь-коли. Деякі люди запитують: «Бог створив людей, і вони в руках Божих. Чому Бог не захищає людей, а натомість дозволяє їм зраджувати Бога? Хіба Бог не всемогутній?». Дійсно, є таке питання. Які проблеми ти тут бачиш? У Бога є всемогутня сторона, і в Нього є практична сторона. Люди можуть зраджувати Бога, не будучи розбещеними сатаною. У людини немає власної суб’єктивної волі в тому, як поклонятися Богові, як зректися сатани, не співпрацювати із сатаною й коритися Богові. У Бога є істина, життя й шлях, Він непохитний… У людей нічого цього немає. Вони не володіють проникливістю щодо цього в сатанинській природі й зовсім не розуміють істину, тому можуть зрадити Бога будь-де й будь-коли. Ба більше, після того, як люди були розбещені сатаною, тепер усередині них є сатанинське, і їм легше зраджувати Бога. Це проблема. Якщо ти бачитимеш тільки практичну сторону Бога, але не Його всемогутню сторону, тобі буде легко зрадити Бога й дивитися на Христа як на звичайну людину, і ти не зможеш зрозуміти, як Він може висловлювати так багато істин, щоб спасти людство. Якщо ти бачитимеш тільки всемогутню сторону Бога, але не Його практичну сторону, тобі також буде легко опиратися Богові. Якщо ти не бачитимеш жодної зі сторін, ти із ще більшою ймовірністю опиратимешся Богові. Отже, хіба пізнання Бога не є найважчим завданням у світі? Що більше люди пізнають Бога, то більше вони усвідомлюють Його наміри й розуміють, що все, що робить Бог, має сенс. Якщо люди мають істинне знання Бога, вони можуть досягти таких результатів. Хоча в Бога є практична сторона, люди ніколи не можуть повністю пізнати Його. Бог занадто великий і напрочуд незбагненний, а людське мислення занадто обмежене. Чому сказано, що людина назавжди залишається немовлям перед Богом? Ось що це означає.

Коли Бог щось говорить або робить, люди завжди неправильно це розуміють: «Як Бог може таке робити? Бог усемогутній!». У людей завжди є свої уявлення. Коли Бог зазнає мирських страждань, деякі люди думають: «Хіба Бог не всемогутній? Чи потрібно Йому зазнавати мирських страждань? Хіба Бог не знає, що таке мирські страждання?». Це практичний бік Божих діянь. У період Благодаті Ісус був розіп’ятий, щоб відкупити людство, але люди не розуміють Бога й завжди плекають якісь уявлення про Бога, кажучи: «Щоб відкупити все людство, Богові достатньо було сказати сатані: “Я всемогутній. Ти смієш утримувати від Мене людей? Ти маєш віддати їх Мені”. Цими кількома словами можна було б усе вирішити – хіба в Бога не було цієї влади? Потрібно було тільки, щоб Бог сказав, що людство відкуплено, а гріхи людей прощені, і тоді люди стали б безгрішними. Хіба ці питання не можна було вирішити Божими словами? Якщо небо, земля та все суще створені Божими словами, то чому ж Бог не міг вирішити це питання? Чому потрібно було, щоби Сам Бог був розіп’ятий?». Тут діє як всемогутня сторона Бога, так і Його практична сторона. Щодо Його практичної сторони, за тридцять три з половиною роки життя на землі втілений Бог зазнав багато страждань, і врешті-решт був розіп’ятий. Він зазнав найжахливішого страждання. Згодом Він воскрес із мертвих, і Його воскресіння було проявом аспекту всемогутності Бога. Бог не подав жодного знаку, Він не проливав кров, не викликав дощ і не говорив, що це жертва за гріх. Він не зробив нічого подібного, але натомість особисто став плоттю заради відкуплення людства й був розіп’ятий на хресті, щоб людство дізналося про це Його діяння. Завдяки цьому діянню людство дізналося, що Бог справді спас людей, і це було доказом. Незалежно від того, яке втілення виконує роботу, або того, чи виконує роботу безпосередньо Дух, усе це необхідно. Це означає, що робота, яка виконується в такий спосіб, стає найціннішою й найбільш значущою, і тільки працюючи в такий спосіб, людство може пожинати плоди цієї роботи. Це відбувається тому, що все людство є об’єктом Божого управління. Раніше вже йшлося про те, що мета цього полягала у веденні війни із сатаною та приниженні його. І, власне кажучи, хіба це не благо для людини в кінцевому підсумку? Для людини це щось пам’ятне, найцінніше й найзначущіше, оскільки результат, якого Бог бажає досягти, – це люди, які виринули зі скорботи з розумінням Бога, були вдосконалені Богом і пройшли сатанинське розбещення. Тому ця робота обов’язково має так виконуватися. Рішення Бога про те, який метод використовувати на кожному етапі Своєї роботи, ґрунтуються на потребах людства. Божа робота, безумовно, не виконується за допомогою універсальних методів. Але в людей є вибір і власні уявлення. Як і у випадку з розп’яттям Ісуса, люди думають: «Як розп’яття Бога стосується нас?». Вони думають, що ніякого зв’язку немає, але Бога треба було розіп’яти, щоб спасти людство. Розп’яття було найжорстокішим стражданням того часу, але чи можна було розіп’ясти Духа? Духа не можна було розіп’ясти, Він не міг бути прообразом Бога, і тим паче не міг пролити кров і померти. Тільки плотське втілення могло бути розіп’яте, і це було доказом жертви за гріх. Його плоть прийняла форму грішного тіла й зазнала страждань за людство. Дух не міг страждати за людство й не міг відкупити гріхи людей. Ісус був розіп’ятий заради людства. Це – практична сторона Бога. Бог міг це зробити й так любити людей, тоді як люди не могли. Це – всемогутня сторона Бога.

Усе, що робить Бог, включає в себе Його всемогутню сторону, а також Його практичну сторону. Всемогутність Бога є Його сутністю, і Його практичність також є Його сутністю; ці два аспекти нероздільні. Боже вчинення діянь реальним, практичним чином є проявом Його аспекту практичності, а те, що Він може так працювати, також демонструє Його аспект всемогутності. Ти не можеш сказати: «Оскільки Бог діє в реальності, Він практичний, має лише практичну сторону й не має аспекту всемогутності»; якщо ти так скажеш, це стане правилом. Це – аспект практичності, але є також і аспект усемогутності. Усе, що робить Бог, містить обидва ці аспекти – Його всемогутність і Його практичність – і все це робиться на основі Його сутності; це прояв Його характеру, а також виявлення Його сутності й того, ким Він є. Люди думають, що в період Благодаті Бог був милосердям і любов’ю; але в Нього однаково був Свій гнів і Свій суд. Хіба не було проявом Божого гніву й праведності прокляття Ним фарисеїв і всіх юдеїв? Ти не можеш сказати, що в період Благодаті Бог був тільки милосердям і любов’ю, що в Нього по суті не було гніву, суду чи прокляття, – такі твердження свідчать про відсутність у людини розуміння Божої роботи. Уся Божа робота в період Благодаті була проявом Його характеру. Усі Божі діяння, які могли бачити люди, були спрямовані на те, щоб довести, що Він Сам є Бог, що Він усемогутній, що Він Сам має сутність Бога. Чи означає Божа робота суду й покарання на цій стадії, що в Нього немає ані милосердя, ані любові? Ні. Якщо ти намагаєшся підсумувати суть Бога лише одним реченням або твердженням, то ти надзвичайно зарозумілий і самовдоволений, дурний і неосвічений, і це доводить, що ти не знаєш Бога. Деякі люди кажуть: «Розкажи нам істину про пізнання Бога, поясни чітко». Що має відповісти людина, яка знає Бога? Вона скаже: «Питання пізнання Бога настільки глибоке, що я не можу чітко роз’яснити його кількома реченнями. Я не зможу пояснити це дохідливо, як би не старався. Якщо ви розумієте суть, цього достатньо. Ніколи не можна досконально пізнати Бога». Зарозуміла людина, яка не знає Бога, скаже: «Я знаю, який Він Бог, я дійсно розумію Його». Хіба це не хвастощі? Той, хто так говорить, є надзвичайно зарозумілим! Є речі, які люди не можуть по-справжньому пізнати або відчути, якщо не пережили й не побачили якихось фактів, тому вони вважають, що пізнання Бога вельми абстрактне. Незнаючі люди лише чують якесь твердження, розуміють його логіку, але не знають його. Те, що ти його не знаєш, не означає, що воно не є істиною. Людям без досвіду воно здається абстрактним, але насправді воно не абстрактне. Якщо в людини справді є досвід, вона зможе зіставити Божі слова зі своєю відповідною ситуацією, застосувати їх і втілити в життя. Ось що таке розуміння істини. Чи здатен ти зрозуміти істину, якщо лише слухаєш фрази з Божих слів, не маючи реального розуміння? Ти маєш утілити їх у життя та пережити їх. Зрозуміти істину непросто.

Бог відкупив усе людство в період Благодаті. Це – всемогутня сторона Бога, і Його всемогутність включає в себе всю Його практичну роботу. Коли Бог виконує Свою роботу із завоювання людей, усі люди падають ниць перед Ним і можуть прийняти Його. Якщо говорити про Божу всемогутність і практичність окремо, їх неможливо досконально зрозуміти. Щоб пізнати Бога, необхідно об’єднати своє знання обох Його аспектів – всемогутності й практичності; тільки тоді можна досягти результатів. Здатність Бога виконувати Свою роботу реально й практично, очищати й усувати розбещеність людства, висловлюючи істину, а також Його здатність безпосередньо вести людей – усе це прояви практичної сторони Бога. Бог проявляє Свій власний характер і те, ким Він є, і Він може виконати будь-яку роботу, яку не можуть виконати люди; у цьому можна побачити всемогутню сторону Бога. Бог має владу втілювати в життя те, що Він говорить, щоб Його заповіді були непохитними, і щоб те, що Він говорить, виконувалося. Коли Бог говорить, виявляється Його всемогутність. Бог панує над усім сущим, маневрує сатаною, щоб той служив Йому, упорядковує середовища, щоб випробовувати й рафінувати людей, щоб очищати й перетворювати їхній характер; усе це – прояви всемогутньої сторони Бога. Сутність Бога водночас всемогутня та практична, і ці два аспекти доповнюють один одного. Усе, що робить Бог, є проявом Його власного характеру й виявленням того, ким Він є. Те, ким Він є, включає в себе Його всемогутність, Його праведність і Його велич. Божа робота від початку й до кінця є виявленням Його власної сутності та проявом того, ким Він є. Його сутність має два аспекти: аспект Його всемогутності та аспект Його практичності. Подивіться на будь-яку стадію Божої роботи – ці два аспекти присутні в усьому, що робить Бог. Це один зі шляхів до розуміння Бога.