Уривок 4

Найважливіша частина прагнення до істини полягає в зосередженні на читанні Божих слів. Обсяг того, що людина може отримати від читання Божих слів, залежить від її здатності до розуміння. Хоча Божі слова читають усі, декотрі здатні осягнути їхній істинний зміст і знайти в них просвітління, і доки вони читатимуть Божі слова, доти вони щось отримуватимуть із них. Однак інші не такі. Читаючи Божі слова, вони зосереджуються лише на розумінні доктрин. Як наслідок, після кількох років читання Божих слів вони розуміють багато доктрин, але щойно перед ними постають проблеми, вони не можуть їх розв’язати. Ніщо з вивченого ними не приносить користі. У чому ж тут справа? Хоча всі люди читають Божі слова, результати виходять різні. Ті, хто любить істину, здатні прийняти її, тоді як ті, хто істину не любить, не бажають її приймати, хоча й читають Божі слова. Байдуже, з якими проблемами вони зіткнуться, вони не шукатимуть істину в Божих словах. Читаючи Божі слова, люди, які мають трохи досвіду, можуть обговорювати практичні речі й розповідати про своє практичне пізнання істини – у цьому й полягає її розуміння. Ті, у кого немає досвіду, розуміють лише буквальне значення Божих слів, і їм бракує хоча б крихти знань і досвіду – це не можна вважати розумінням істини. Дехто з керівників часто каже іншим, що відвідує церкву спеціально для того, щоб доносити істину. Чи правильне це твердження? Не слід легковажно вживати слова «доносити істину». Хто володіє істиною? Хто наважиться стверджувати, що він забезпечує інших істиною? Чи не занадто грандіозна така заява? Коли ви віруєте в Бога й слідуєте за Ним, ви просто люди, які приймають істину й прагнуть до неї. Якщо ви здатні на це, то це вже досить непогано. Навіть якщо людина може зрозуміти окремі істини та розповісти про певний досвід і пізнання істини, не можна сказати, що вона доносить істину, бо жодна людина істиною не володіє. Як можна розмову про певний досвід і пізнання назвати донесенням істини? Отже, про керівників і працівників можна говорити лише як про тих, хто виконує роботу поливу та несе особливу відповідальність, допомагаючи братам і сестрам у церкві входити в життя. Не можна сказати, що вони забезпечують істиною. Навіть якщо в людини є певний духовний стан, все одно не можна казати, що вона забезпечує інших істиною. Так зовсім не можна говорити. Скільки людей розуміють істину? Хіба духовний стан надає комусь повноваження доносити істину? Навіть якщо в когось є певний досвід і знання істини, не можна сказати, що він може доносити істину. Цього категорично не можна говорити, це надто нерозумно. Деякі люди пишаються тим, що поливають церкву й несуть істину, так, немов розуміють значний обсяг істини, і, як наслідок, вони не здатні розпізнати несправжніх керівників та антихристів. Хіба в цьому немає протиріччя? Якщо хтось питає тебе, що таке істина, а ти відповідаєш: «Боже слово – ось істина; істина – це Боже слово», – чи розумієш ти істину? Ти можеш говорити лише слова й фрази доктрини, але тобі бракує досвіду та знання того, в чому полягає істина, тому ти не спроможний донести її до інших. Нині всім тим, хто здійснює служіння в якості керівників, бракує досвіду. У них є лише невеликий духовний рівень і бажання прагнути до істини. Вони придатні для того, щоб займатися вихованням і підготовкою, а також можуть узяти на себе провідну роль у виконанні обов’язків. Навіть якщо вони можуть спілкуватися про знання, як можна стверджувати, що вони доносять істину? Більшість керівників і працівників може розповідати про певні знання, але це не означає, що в них є реальність істини. Зрештою, вони багато років слухали проповіді й мають трохи поверхових знань; вони охоче спілкуються про істину та певною мірою можуть бути корисними для інших, але не можна сказати, що вони доносять істину. Чи здатні керівники та працівники донести істину? Аж ніяк. Керівники та працівники проповідують і поливають церкву; та найголовніше те, що їм потрібно вміти розв’язувати практичні проблеми. Це єдиний спосіб, у який вони можуть по-справжньому поливати церкву. Зараз більшість керівників і працівників ще й досі не в змозі розв’язати багато практичних проблем. Навіть якщо вони можуть спілкуватися про певне знання істини, більшість із того, що вони говорять, однаково залишається лише словами та висловами доктрини. Вони не здатні ясно спілкуватися про реальність істини, тож чи дійсно вони спроможні розв’язувати проблеми? Більшість керівників та працівників просто має певну здатність до розуміння, та в них досі недостатньо практичного досвіду. Чи можна сказати, що вони краще розуміють істину й мають більшу реальність істини, ніж інші? Цього не скажеш, їм цього бракує. Деяких керівників і працівників підвищують по службі виключно з метою виховання; їм дозволяють проводити тренування, тому що в них є невеликий духовний рівень, певна здатність до розуміння й підходяще сімейне оточення. Але чиєсь підвищення не означає, що ця людина володіє реальністю істини або може доносити істину. Просто ті, хто прагне до істини, отримують просвітління та світло раніше за інших, але цього слабенького світла замало для істини, воно не є її частиною, воно лише відповідає істині. Тільки те, що Бог висловлює безпосередньо, є істиною. Просвітління Святого Духа полягає лише в дотриманні істини, тому що Святий Дух просвітлює людей відповідно до їхнього духовного стану. Він не говорить людям істину напряму. Натомість Він дає їм світло, яке вони спроможні осягнути. Ти маєш це розуміти. Якщо в людини є певне розуміння Божих слів та деякі знання, здобуті з власного досвіду, чи вважається це істиною? Ні. У кращому разі в неї є певне розуміння істини. Слова просвітління Святого Духа не представляють Божі слова, не представляють істину, вони не є істиною. Щонайбільше людина має певне розуміння істини, і її трохи просвітив Святий Дух. Якщо людина досягає певного розуміння істини, а потім доносить це до інших, то все, що вона робить, – це передає своє розуміння та досвід іншим. Не можна сказати, що вона доносить до інших істину. Доречно сказати, що вона спілкується про істину; такий опис є прийнятним. Чому Я так кажу? Тому що те, про що ти спілкуєшся, – це і є твоє розуміння істини; воно не тотожне самій істині. Тому ти можеш лише сказати, що спілкуєшся про певне розуміння та досвід; як ти можеш стверджувати, що доносиш істину? Доносити істину – це не проста справа. Хто гідний висловлювати таке твердження? Тільки Бог здатен доносити істину до людей. Хіба люди здатні на це? Тому треба чітко розуміти це питання. Це не просто проблема використання неправильних слів, суть у тому, що ти спотворюєш і перекручуєш факти. Те, що ти стверджуєш, – це перебільшення. У людей може бути якесь розуміння Божих слів та пов’язаний із ними досвід, але не можна сказати, що в них є істина або що вони – від істини. Стверджувати таке категорично не можна. Байдуже, скільки розуміння люди отримують від істини, не можна казати, що в них є життя істини, не кажучи вже про те, що вони – від істини. Стверджувати таке категорично не можна. Люди розуміють лише крихту істини та мають лише частку світла й деякі способи практики. У них є лише реальність послуху й певна справжня зміна. Але не можна казати, що вони здобули істину. Висловлюючи істину, Бог дає людям життя. Бог також вимагає, щоб люди розуміли істину й здобували її, щоб служити та догоджати Йому. Навіть якщо настане день, коли люди настільки переживуть Божу роботу на власному досвіді, що дійсно здобудуть істину, однаково не можна буде казати, що люди – від істини, не кажучи вже про те, що вони володіють істиною. Причина в тому, що навіть якщо в людей буде набагато більше років досвіду, існує обмеження на обсяг істини, який вони отримають, і це дуже незначний обсяг. Істина – це найглибша й найтаємничіша річ; це те, хто Бог є і чим Він володіє. Істина, яку люди можуть осягнути протягом життя, дуже обмежена. Люди ніколи не зможуть повністю осягнути істину, повністю зрозуміти її або повністю втілити її в життя. Ось що Бог має на увазі, коли каже, що в Його присутності люди завжди будуть немовлятами.

Дехто вірить, що як тільки він отримає досвід і знання істин, висловлених Богом, і глибоке розуміння кожного аспекту істини, а також зможе діяти згідно з істиною, тоді він зможе висловити її. Він вважає, що, роблячи це, житиме як Христос, так само, як сказав Павло: «Бо для мене життя то Христос» (До Филип’ян 1:21). Чи слушна така точка зору? Чи не є це ще одним відстоюванням тези про «боголюдей»? Це геть неправильно! Люди мусять зрозуміти одну річ: скільки б досвіду та знань про істину в тебе не було, навіть якщо ти ввійшов у реальність істини, здатен підкорятися Божому керівництву та розпорядженням і можеш підкоритися Богові та свідчити про Нього, і хоч яким піднесеним та глибоким не стає твій життєвий шлях, твоє життя однаково залишається людським, а людина ніколи не зможе стати Богом. Це абсолютний факт, який люди мають зрозуміти. Навіть якщо врешті-решт у тебе є досвід і розуміння всіх аспектів істини, і ти підкоряєшся Божому керівництву й стаєш вдосконаленою людиною, однаково не можна сказати, що ти – від істини. Навіть якщо ти можеш розповісти про справжнє досвідне свідчення, це не означає, що ти можеш висловити істину. У минулі часи в релігійних групах було прийнято казати, що людина має «всередині життя Христове». Це хибне і розпливчате твердження. Хоча люди більше цього не говорять, їхнє розуміння цього питання залишається нечітким. Деякі люди вважають так: «Оскільки ми здобули істину, і вона перебуває в нас, ми володіємо істиною, вона є в наших серцях, і ми також здатні висловлювати її». Чи не є це також помилкою? Люди часто розмовляють про наявність або відсутність у них істини, що в основному стосується наявності або відсутності в них досвіду та знання істини, а також можливості практикувати згідно з істиною. У всіх є досвід переживання істини, але стан, у якому перебуває кожна людина, відрізняється. Те, що кожна людина отримує від істини, також відрізняється. Якби об’єднали досвід і розуміння всіх, це однаково не змогло б повністю відобразити сутність істини. Ось якою глибокою й таємничою є істина! Чому Я кажу, що і все, чого ти досяг, і все твоє розуміння не можуть замінити істину? Після того, як люди почують твою бесіду про деякий твій досвід і розуміння, вони її зрозуміють і не потребуватимуть тривалого досвіду, щоб повністю це зрозуміти й засвоїти. Навіть якщо це щось трохи глибше, їм не знадобиться кілька років досвіду. Але що стосується істини, то всю її люди не зможуть пережити на власному досвіді за все життя. Навіть якщо зібрати всіх разом, вони не випробують усю істину. Як бачите, істина надто глибока й таємнича. Слова не спроможні докладно пояснити істину. Істина, висловлена людською мовою, є справжньою сутністю людини. Люди ніколи не зможуть випробувати її всю, і ніколи не зможуть повністю втілити істину в життя. Причина в тому, що навіть якщо люди витратять кілька тисяч років, вони не зможуть повністю випробувати хоча б один аспект істини. Скільки б років люди не прожили, істина, яку вони зрозуміють і здобудуть, однаково буде обмеженою. Можна сказати, що істина – це вічне джерело життя людства. Бог є джерелом істини, а входження в реальності істини – це завдання, якому немає кінця.

Істина – це життя Самого Бога; вона представляє Його характер, Його сутність і те, хто Він є і чим володіє. Якщо ти кажеш, що, маючи певний досвід і знання, ти в такий спосіб володієш істиною, то чи досяг святості? Чому ти досі демонструєш розбещеність? Чому ти не можеш розпізнавати різні типи людей? Чому ти не можеш свідчити про Бога? Навіть якщо ти розумієш деякі істини, чи ти можеш представляти Бога? Чи ти можеш втілювати Божий характер? Ти можеш мати деякі знання й досвід щодо певного аспекту якоїсь істини, і, можливо, ти здатен пролити трохи світла у своїх словах, але те, що ти можеш надати людям, є вкрай обмеженим і не може тривати довго. Це відбувається тому, що твоє розуміння та світло, яке ти здобув, не представляють сутність істини, і вони не представляють усю повноту істини. Вони представляють лише одну сторону або невеликий аспект істини, це лише той рівень, якого можуть досягти люди, і він все ж далекий від сутності істини. Ця маленька часточка світла, просвітління, досвіду та знання ніколи не зможе замінити істину. Навіть якби всі люди досягли деяких результатів через переживання істини на власному досвіді, і весь їхній досвід і всі їхні знання були зібрані воєдино, це не досягло б повноти й сутності навіть одного рядка цієї істини. У минулому було сказано: «Я підводжу підсумок сказаному такою істиною для людського світу: серед людей немає нікого, хто любить Мене». Це речення – істина, справжня сутність життя, найглибша річ і прояв Самого Бога. Здобувши три роки досвіду, ти можеш мати трохи поверхового розуміння, а через сім-вісім років у тебе може бути трохи більше розуміння, але це розуміння ніколи не зможе зайняти місце цього рядка істини. Через два роки в когось іншого може бути трохи розуміння, або дещо більше розуміння через десять років, або відносно значне розуміння в кінці цілого життя, але спільне розуміння вас обох не може зайняти місце цього рядка істини. Скільки б проникливості, світла, досвіду чи знань ви вдвох спільно не мали, це ніколи не зможе зайняти місце цього рядка істини. Інакше кажучи, людське життя завжди залишається людським життям, і наскільки б твоє знання не відповідало істині, Божій волі або Божим вимогам, воно ніколи не зможе зайняти місце істини. Сказати, що люди мають істину, означає, що люди щиро розуміють істину, втілюють у життя деякі реалії Божого слова, мають деякі реальні знання про Бога й можуть звеличувати Бога та свідчити про Нього. Однак не можна сказати, що люди вже володіють істиною, тому що істина надто глибока. Щоб людині пережити на власному досвіді всього лиш один рядок Божого слова, їй може знадобитися ціле життя, і навіть після здобуття досвіду протягом кількох життів або тисяч років, один рядок Божого слова не може бути пережитий сповна. Зрозуміло, що процес розуміння істини та пізнання Бога справді нескінченний і що існує межа того, скільки істини люди можуть зрозуміти завдяки досвіду, здобутому впродовж усього їхнього життя. Деякі люди кажуть, що вони мають істину, тільки-но вони розуміють буквальне значення слова Божого. Хіба це не нісенітниця? Із точки зору як світла, так і знання, існує питання глибини. Реальності істини, у які людина може ввійти впродовж цілого життя у вірі, обмежені. Отже, лише наявність у тебе певних знань і світла не означає, що ти володієш реальностями істини. Головне, на що ти мусиш звернути увагу, – це чи стосуються ці світло та знання сутності істини. Це найважливіше. Деякі люди вважають, що володіють істиною, коли можуть пролити світло або запропонувати трохи поверхового розуміння. Це робить їх щасливими, тому вони стають самовдоволеними й зарозумілими. Насправді вони ще далекі від входження в реальність істини. Якою істиною володіють люди? Чи можуть люди, які володіють істиною, падати в будь-який час і в будь-якому місці? Коли люди володіють істиною, як вони можуть продовжувати зневажати Бога та зраджувати Його? Якщо ти стверджуєш, що володієш істиною, це доводить, що в тобі є життя Христа, – тоді це зухвало! Ти став Господом, ти став Христом? Це абсурдне твердження, і воно є цілковито людським припущенням; воно стосується людських поглядів та вигадок і не є розумною позицією перед Богом.

Коли говорять про людське розуміння істини й проживання її як своє життя, чого стосується це слово «життя»? Це означає, що істина панує в їхніх серцях; це означає, що вони здатні жити за Божими словами, і це означає, що вони мають справжнє знання Божих слів і непідробне розуміння істини. Коли люди мають це нове життя всередині себе, це повністю досягається практикою й переживанням на власному досвіді Божих слів. Це побудовано на фундаменті істини Божих слів, і досягається завдяки тому, що вони живуть у світі істини; усе, що містить у собі життя людей, – це їхні знання й досвід переживання істини. Це його основа, і воно не виходить за ці рамки; це те життя, яке мають на увазі, коли говорять про здобуття істини й життя. Здатність жити за істиною Божих слів не означає ні те, що життя істини є всередині людей, ні те, що якщо люди володіють істиною як своїм життям, вони стають істиною, а їхнє внутрішнє життя стає життям істини; не кажучи вже про те, що вони є істиною й життям. Зрештою, їхнє життя – це все ж таки життя людини. Якщо ти можеш жити за Божими словами й володіти знанням істини, якщо ці знання вкорінюються всередині тебе й стають твоїм життям, а істина, яку ти здобув через досвід, стає основою твого існування, якщо ти живеш за цими словами від Бога, ніхто не може цього змінити, і сатана не може ввести тебе в оману або розбестити тебе, тоді ти здобудеш істину й життя. Тож твоє життя містить лише істину, тобто твоє розуміння, досвід і проникливість щодо істини; і що б ти не робив, ти житимеш відповідно до цих речей, і не вийдеш за їхні межі. Ось що означає володіти реальністю істини, і такі люди – це те, що Бог у кінцевому підсумку хоче здобути через Свою роботу. Але як би добре люди не розуміли істину, їхня сутність і надалі залишається людською й зовсім не порівнянна із сутністю Бога. Причина цього в тому, що переживання ними істини на власному досвіді триває постійно і їм неможливо повністю втілити істину; вони можуть утілити лише вкрай обмежену частку істини, досяжну для людей. Як же тоді вони могли б перетворитися на Бога? Якби Бог особисто вдосконалив групу людей, перетворивши їх на більших та менших богів, хіба це не призвело б до хаосу? Крім того, це неможливо й безглуздо – це просто сміховинна людська ідея. Бог створив небо, землю і все суще, а потім Він створив людину для послуху та поклоніння Богові. Створення Богом людини було найбільш значущим актом. Бог створив лише людину, Він не створював богів. Бог працює у формі втілення, але це не те саме, що Він створює Бога. Бог не створював Сам Себе; у Нього є власна сутність, і вона незмінна. Люди не знають Бога, тому їм треба читати більше Божих слів; люди можуть зрозуміти істину, лише якщо вони часто до неї прагнуть. Їм не слід говорити нісенітниці, які ґрунтуються на їхній уяві. Якщо в тебе є невеликий досвід взаємодії зі словами Бога й ти живеш справжнім досвідом і знанням істини, тоді слова Бога поступово стануть твоїм життям. Однак ти досі не можеш сказати, що істина є твоїм життям або що висловлене тобою є істиною; якщо ти такої думки, тоді ти помиляєшся. Якщо в тебе є лише певний досвід взаємодії з одним окремим аспектом істини, чи може це саме по собі означати, що ти володієш істиною? Чи можна це вважати здобуттям істини? Чи ти можеш досконально пояснити істину? Чи ти можеш відкрити Божий характер і те, хто є Бог і чим володіє, виходячи з істини? Якщо цих наслідків не досягнуто, це доводить, що переживання на власному досвіді лише певного аспекту істини не може вважатися справжнім розумінням істини чи пізнанням Бога, і тим більше не можна говорити в такому разі про здобуття істини. Кожен має досвід взаємодії лише з одним аспектом та сферою істини; кожен переживає його у своїх обмежених рамках і не може торкнутися всіх незліченних аспектів істини. Чи можуть люди втілювати первісне значення істини? Яким є обсяг твого незначного досвіду? Лиш одна піщинка на пляжі; однісінька крапля води в океані. Тому, якими б цінними не були знання та почуття, здобуті тобою завдяки твоєму досвіду, їх однаково не можна вважати істиною. Можна тільки сказати, що вони відповідають істині. Істина походить від Бога, і внутрішній сенс та реальності істини охоплюють дуже широкий діапазон, і ніхто не може його осягнути або спростувати. Якщо в тебе є реальне розуміння істини й Бога, ти розумітимеш деякі істини; ніхто не зможе спростувати це реальне розуміння, і свідчення, які містять реальності істини, завжди будуть обґрунтованими. Бог хвалить тих, хто володіє реальностями істини. Якщо ти прагнеш до істини й можеш покластися на Бога, щоб відчути на власному досвіді Божі слова, а також можеш прийняти істину як своє життя, у якому б середовищі ти не перебував, тоді в тебе буде шлях, ти зможеш вижити та здобути Боже схвалення. Незважаючи на те, що та незначна частка, яку здобувають люди, відповідає істині, не можна сказати, що це істина, і тим більше не можна сказати, що вони здобули істину. Ота часточка світла, отримана людьми, підходить тільки для них самих або деяких інших людей у певних межах, але не була б підхожою в інших межах. Яким би глибоким не був досвід людини, він усе ж такий обмежений, і він ніколи не досягне глибини істини. Світло людини та її розуміння ніколи не можна порівнювати з істиною.

Коли в людей є певний досвід Божих слів, коли вони трохи розуміють Божу волю та деякі істини й коли в них є певне знання про Бога, а їхній характер зазнав невеликих змін і був очищений, однаково можна лише сказати, що вони є особистостями, створеними людськими істотами, але це саме той тип звичайної людини, яку бажає здобути Бог. Отже, що ж ти за людина? Дехто каже: «Я людина, яка володіє істиною». Було б недоречно так говорити. Ти можеш тільки сказати: «Я людина, що була розбещена сатаною й на собі випробувала суд та кару Божих слів. Я нарешті зрозумів істину, і мій розбещений характер очистився. Я просто людина, яку спас Бог». Якби ти сказав: «Я людина, яка володіє істиною. Я випробував на собі всі Божі слова й усі їх зрозумів. Я знаю значення всього, що говорить Бог, а також контекст і обставини, в яких ці слова були промовлені. Я все це знаю. Хіба це не означає, що я володію істиною?» – тоді ти б знову помилився. Наявність певного досвіду щодо Божих слів та здобуття певного світла від них не робить тебе людиною, яка володіє істиною. Той, хто вміє лише розуміти й обговорювати деякі доктрини, навіть ще менш гідний робити подібні заяви. Люди мають чітко усвідомити, яку позицію слід займати людині перед Богом і перед істиною, хто такі люди, що таке внутрішнє життя людини й що таке життя Боже. Люди мусять розуміти, у чому полягає сутність людини. Деяким людям, які пережили Божу роботу протягом кількох днів та зрозуміли деякі слова й вислови доктрини, здається, що вони володіють істиною. Це найпихатіші з людей, їм бракує розуму. Необхідно глибоко проаналізувати це питання, щоб люди могли по-справжньому зрозуміти себе та краще пізнати людство, щоб вони могли зрозуміти, що таке розбещене людство, якого рівня люди можуть досягти після остаточного вдосконалення і як правильно до них звертатися й називати їх. Людям слід знати такі речі та не вдаватися до польотів уяви. Людям краще бути більш реалістичними у своїй поведінці, так вони будуть трохи більш урівноваженими. Деякі люди, які вірують у Бога, завжди прагнуть здійснити власні мрії та завжди бажають утілити Боже життя й образ. Чи реалістично це? Людям завжди хочеться володіти Божим життям – хіба в цьому не криється небезпека? Це пихата людська амбіція, і вона така ж сама, як і пихата амбіція сатани. Деякі люди, попрацювавши певний час у церкві, починають роздумувати: «Після того, як великий червоний дракон утратить владу, чи повинні ми стати царями та взяти владу у свої руки? Скільки міст має контролювати кожен із нас?». Якщо людина здатна таке висловлювати, то це жахливо. Люди, яким бракує досвіду, люблять теревенити про доктрини та поринати у фантазії. І коли вони це роблять, вони навіть здаються собі розумними, ніби досягли успіху у своїй вірі в Бога та живуть, як Христос і Бог. Усі вони є апостолами Павла і йдуть тією ж стежкою, що й Павло. Якщо ці люди вперто виявлятимуть небажання каятися, усі вони стануть антихристами й зазнають суворого покарання.