Ї Сінь, Китай

Коли мені було шістнадцять, мені діагностували тромбоцитопенічну пурпуру, а наступного року – системний червоний вовчак. Ця хвороба є невиліковною, її можна лише контролювати за допомогою медикаментів. Відтоді на моє життя впала тінь. Мені доводилося лягати в лікарню майже щороку. Згодом почали набрякати й боліти суглоби на руках і ногах, іноді біль був настільки сильним, що я не могла навіть ходити, і навіть не могла сама зібрати волосся. Дивлячись на себе в такому стані в юному віці, я відчувала біль і безпорадність. Я питала себе, за що мені така хвороба. Іноді біль був настільки нестерпним, що хотілося померти, але я не могла цього зробити, бачачи, як мої рідні важко працюють і метушаться біля мене. Я просто жила одним днем.

У вересні 2012 року дехто мені проповідував роботу останніх днів Всемогутнього Бога. Коли я почула, що віра в Бога може принести Його опіку й захист, це дало мені проблиск надії у моєму відчаї, тож я з радістю це прийняла. Через рік моє здоров’я значно покращилося. Я була дуже вдячна Богу в своєму серці й сподівалася, що одного дня моя хвороба повністю вилікується, і я зможу жити як нормальна людина. Але одного дня у квітні 2014 року в мене раптом безупинно пішла кров із носа. Кров просто лилася потоком, і ніщо не могло її зупинити. Я постійно витирала її серветками, і незабаром уся підлога була вкрита закривавленими серветками. Тоді я була вдома сама. Мене охопила хвиля страху, і я розплакалася, налякана, не знаючи, що робити. У той момент я згадала про Бога й звернулася до Нього: «Всемогутній Боже, прошу, спаси мене…». Я не переставала благати Бога, але кровотеча не зупинялася. Я з відчаєм дивилася на стелю, вперше відчуваючи, що смерть так близько. Я подумала: «Якщо я маю померти, хай так і буде. Я все одно не можу цього уникнути, а смерть стане полегшенням…». Згодом батьки примчали додому й терміново відвезли мене до лікарні. Під час перебування в лікарні я подумала: «Хіба віра в Бога не означає бути в безпеці? Зараз я вірю в Бога, то як таке могло статися зі мною? Якщо Бог справді існує, Він мав би створити диво й зупинити кровотечу з носа, коли я Його благала. Але чому Бог не зцілив мене? Чому дозволив хворобі загостритися? Тоді який сенс мені вірити в Бога? З таким же успіхом я могла б і не вірити». Після того, як мене виписали з лікарні, я повернулася додому, віддала книги з Божими словами лідеру й вирішила більше не вірити в Бога.

Згодом, коли брати й сестри з церкви дізналися про мій стан, вони прийшли, щоб допомогти й підтримати мене, і прочитали мені уривок із Божих слів: «Коли Йов проходив через випробування, Бог і сатана заклалися між собою, і Бог дозволив сатані вразити Йова. Незважаючи на те, що Йова випробовував Бог, насправді його побив сатана. З точки зору сатани, він спокушав Йова, але Йов був на боці Бога. Якби це було не так, то Йов би впав у спокусу. Щойно люди впадають у спокусу, вони потрапляють у небезпеку. Проходження рафінування можна назвати випробуванням від Бога, але якщо ти не в доброму стані, це можна назвати спокусою від сатани. Якщо в тебе немає ясності з видінням, сатана звинуватить тебе та затьмарить тобі видіння. Сам того не усвідомлюючи, ти впадеш у спокусу» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку). Одна із сестер провела зі мною бесіду: «Сьогодні Бог прийшов, щоб виконати роботу щодо нашого спасіння, але сатана постійно заважає нам, спричиняючи нам погані речі. Його мета – змусити нас скаржитися на Бога або навіть зректися й покинути Його, щоб зрештою поглинути нас. Ми маємо розгледіти підступи сатани. Це як тоді, коли Йов зіткнувся зі своїми випробуваннями. Саме сатана звинувачував Йова в духовному світі, кажучи, що Йов боявся Бога лише тому, що Бог дав йому занадто багато благословень, і якби все, що він мав, було знищено, він би неодмінно зрікся Бога. Після цього сатана робив усе можливе, щоб нашкодити Йову, відібравши в нього дітей і величезні статки, і навіть покрив його тіло болючими виразками, і все це в спробі змусити Йова зректися Бога. Але Йов міцно тримався своєї віри в Бога, не скаржився, а навіть вихваляв Боже ім’я й був непохитним у своєму свідченні про Бога. Зрештою, сатана з ганьбою відступив. Це показує, що сатана любить гратися з людьми і завдавати їм шкоди, а його мета – змусити людей віддалитися від Бога і зрадити Його. Сьогодні ти перестала вірити в Бога лише тому, що твоя хвороба загострилася. Хіба ти не потрапляєш просто в пастку сатани?». Почувши бесіду сестри, мене осінило. Я усвідомила, що ця хвороба була для мене перевіркою, щоб побачити, на чий бік я стану – Бога чи сатани. Якби я справді перестала вірити, то підступ сатани вдався б. Подумавши про це, я вирішила й далі вірити в Бога. Тож я попросила в церкві примірник книги «Слово являється у плоті» й почала щодня щиро читати Божі слова вдома. Читаючи Божі слова, я зрозуміла походження людських хвороб і болю. На початку Бог створив Адама і Єву, і вони щасливо жили в Едемському саду. Але через спокусу сатани вони з’їли плід з дерева пізнання добра і зла. Відтоді вони жили в гріху, і саме так з’явилися народження, старіння, хвороби та смерть. Оскільки людство ставало дедалі глибше розбещеним сатаною, люди віддалялися від Бога все далі, їхні хвороби й біль ставали важчими, а життя – дедалі жалюгіднішим. Цього разу Бог особисто став плоттю, щоб виконати роботу суду й кари, висловлюючи істину, щоб очистити розбещеність людини, повністю спасти людину з-під влади сатани, повернути їй первісну подобу і привести до прекрасного місця призначення. У майбутньому більше не буде ні болю, ні сліз. Зрозумівши все це, я була глибоко зворушена. Я відчула, що Божа любов до людини є такою великою, і я прийняла рішення щиро прагнути істини та переживати Божу роботу.

Одного дня я прочитала уривок із Божих слів і здобула певне розуміння нечистот у моїй вірі, а саме мого наміру прагнути благословень. Всемогутній Бог говорить: «Так багато вірить у Мене тільки для того, щоб Я їх зцілив. Так багато вірить у Мене тільки для того, щоб Я Своєю силою вигнав із їхніх тіл нечистих духів, і так багато вірить у Мене, просто щоб отримати від Мене мир і радість. Так багато вірить у Мене тільки для того, щоб вимагати від Мене більшого матеріального багатства. Так багато вірить у Мене лише для того, щоб провести це життя в мирі та бути в безпеці та неушкодженими в наступному житті. Так багато вірить у Мене, щоб уникнути пекельних страждань і отримати небесні благословення. Так багато вірить у Мене тільки задля тимчасового комфорту, однак не прагне нічого здобути в наступному житті. Коли Я наділяю людей Своїм гнівом і забираю в них усю радість і мир, які вони колись мали, вони починають сумніватися. Коли Я наділяю людей пекельними стражданнями й забираю назад небесні благословення, вони впадають у лють. Коли люди просять Мене зцілити їх, а Я на них не зважаю і відчуваю до них огиду, вони йдуть від Мене, щоб натомість шукати шлях лихого знахарства та чаклунства. Коли Я забираю все, чого люди від Мене вимагали, усі вони зникають без сліду. Тож Я кажу, що люди в Мене вірять, бо Моя благодать занадто рясна і бо можна здобути занадто багато вигод» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Що ти знаєш про віру?). Прочитавши Божі слова, я відчула, що Бог справді проникливо спостерігає за найпотаємнішими куточками наших сердець. Він повністю розвінчав мій намір прагнути благословень у моїй вірі. Моя віра в Бога була лише для того, щоб отримати від Нього благодать і щоб Він зцілив мою хворобу. Спочатку я з радістю прийняла Божу роботу останніх днів заради зцілення. Коли Бог дарував мені мир і благословення, а моє здоров’я покращилося, я була сповнена вдячності й хвали до Нього. Але коли стався рецидив моєї хвороби, і кровотеча з носа не припинялася навіть після моїх благань до Нього, я скаржилася, що Бог не захищає мене, і почала сумніватися в Ньому, аж до того, що хотілося перестати вірити. Я побачила, що взагалі не вірила в Бога по-справжньому; моя віра полягала лише у здобутті благословень. Я ставилася до Бога як до лікаря, і моя повна присвята у виконанні обов’язку також була спрямована на те, щоб Бог мене зцілив. Це було суто спробою торгуватися з Богом; це було обманом Бога! Люди створені Богом, і їм слід вірити в Нього та поклонятися Йому, не намагаючись домовитися чи висунути вимоги. Проте я вважала, що раз я вірю в Нього, Бог зобов’язаний мене зцілити. Тому, коли стався рецидив моєї хвороби, я почала нарікати на Нього й навіть зрадила й зреклася Його. Як же мені могло так бракувати совісті й розуму! Якби Бог не використав братів і сестер, щоб допомогти мені й підтримати мене, сатана завдав би мені шкоди та поглинув би мене. Дякувати Богу за моє спасіння! Усвідомивши це, я покаялася перед Богом і сповідалася у своїх гріхах. Я вирішила більше не вірити в Бога з наміром здобути благословення й була готовою віддати свою хворобу в Божі руки та коритися Його влаштуванням і впорядкуванням.

Після виписки рівень моїх тромбоцитів майже повернувся до норми, але під час щотижневих оглядів він продовжував падати, а на тілі почали з’являтися дрібні синці. Лікар збільшив дозу ліків до максимуму, але мій стан не покращувався, тож мені довелося знову лягти в лікарню. Я почувалася дуже слабкою та стурбованою, думаючи: «Зараз я намагаюся вірити в Бога як слід, то чому ж Він не дозволяє підвищитися рівню тромбоцитів?». Я усвідомила, що висуваю вимоги до Бога, тож мовчки помолилася: «О Боже, я знаю, що не слід ставити перед Тобою вимог, але мій духовний зріст такий малий, і мені ніколи не вдається повністю коритися Тобі. Боже, я молю, щоб Ти спрямував мене й дав мені віру». Тоді я згадала Божі слова: «Не турбуйся ні про те, що буде завтра, ні про те, яким буде майбутнє. Просто живи кожен день, покладаючись на Мене, і Я неодмінно вестиму тебе» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 28). «Віра подібна до кладки з однієї колоди: тим, хто чіпляється за життя й боїться смерті, буде важко її перейти, але ті, хто готовий віддати своє життя, здатні пройти твердим кроком впевнено ступаючи та не хвилюючись. Якщо люди виношують сполошені та боязкі думки, то це тому, що сатана обдурив їх, він боїться, що ми перейдемо міст віри та увійдемо в Бога. Сатана всіма можливими способами намагається надіслати нам свої думки. Кожної миті ми маємо молитися про те, щоб Бог осяяв і просвітив нас, кожної миті покладатися на Бога, щоб Він очистив нас від сатанинської отрути, що є всередині нас, кожної миті практикувати наближення до Бога в дусі й давати Богові запанувати над усім нашим єством і зайняти його» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 6). Божі слова допомогли мені зрозуміти, що всі ці тривожні та лячні думки походили від сатани, і лише покладаючись на Бога повсякчас і маючи рішучість ризикнути власним життям, я зможу позбавитися свого боягузтва й перемогти сатану. Божі слова дали мені віру. Бог володарює над усім сущим і керує всім. Моя хвороба в Його руках. Що б не сталося, я готова покладатися на Бога, щоб це пережити. Якщо Бог на моєму боці, мені нічого боятися. Для такої незначущої людини, як я, пронизаної хворобою, можливість сьогодні прийти до Бога й насолоджуватися Його словами – це вже Його благодать і піднесення. Навіть якби одного дня я померла, моє життя не було б марним. Коли я це усвідомила, на серці вже не було такої тривоги чи страху. Я вирішила коритися Божому володарюванню й продовжувала, як і раніше, щодня читати Божі слова. Після цього лікар зменшив дозу ліків, і, на мій подив, рівень тромбоцитів справді зріс. Невдовзі мене виписали з лікарні. Я без упину дякувала Богові у своєму серці. Я побачила, що останнє слово в усьому за Богом, і моя віра в Нього зросла. Після цього рівень тромбоцитів зростав із кожним місяцем, і за кілька місяців він повністю повернувся до норми. Я не могла не дивуватися Божій всемогутності й глибоко відчула, що Бог володарює над усім. Моє серце було сповнене безмежною вдячністю до Нього.

Пізніше я прочитала ще два уривки з Божих слів і здобула нове розуміння своїх проблем. Всемогутній Бог говорить: «Згідно з уявленнями людини Бог мусить завжди здійснювати ознаки й чудеса, завжди зцілювати немічних і виганяти бісів та завжди бути точно, як Ісус. Та на цей раз Бог зовсім не такий. Якби в останні дні Бог досі здійснював ознаки й чудеса, виганяв бісів і зцілював немічних – якби Він чинив точно так само, як Ісус, – то Бог би повторював ту саму працю, і робота Ісуса не мала б жодної значущості чи цінності. … Чому Божа робота сьогодення відрізняється від роботи Ісуса? Чому Бог сьогодні не являє знаків і чудес, не виганяє бісів і не зцілює немічних? Якби робота Ісуса була така сама, як робота, звершена в період Закону, хіба міг би Він уособлювати Бога періоду Закону? Хіба міг би Він звершити роботу розп’яття? Якби Ісус увійшов у храм і святкував суботу, як у період Закону, то Він би був ніким не гнаний і всім любий. Якби так було, хіба міг би Він бути розіп’ятий? Хіба міг би Він звершити роботу спокути? Який у тому був би сенс, якби втілений Бог останніх днів являв знаки й чуда, як Ісус? Тільки якщо Бог в останні дні зробить іншу частину Своєї роботи – ту, що відбиває частину Його плану управління, – лише тоді людина зможе глибше осягнути Бога, і лише тоді Божий план управління зможе звершитися» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Пізнання теперішньої Божої роботи). «Сьогодні всім вам має бути ясно, що в останні дні Бог справджує передусім той факт, що “Слово стає плоттю”. Своєю фактичною роботою на землі Він спонукає людину пізнати Його, і вступити з Ним у контакт, і побачити Його фактичні діла. Він спонукає людину ясно побачити, що Він здатен являти знаки й чуда та що є й часи, коли Він цього не може робити; це залежить від періоду. З цього ти можеш побачити, що Бог не нездатний являти знаки й чуда, а натомість змінює Свій спосіб роботи відповідно до періоду та самої роботи, яку потрібно зробити. На поточній стадії роботи Він не являє знаків і чудес; те, що Він являв певні знаки й чуда в період Ісуса, було тому, що Його робота в той період була іншою. Сьогодні Бог не робить ту роботу, і деякі люди вважають, що Він не здатен являти знаки й чуда, або ж думають, що коли Він не являє знаків і чудес, то Він не Бог. Хіба то не омана? Бог здатен являти знаки й чуда, але Він працює в інший період, тож Він не робить такої роботи. Оскільки це інший період і оскільки це інша стадія Божої роботи, то й діла, які проявляє Бог, теж відрізняються. Людська віра в Бога – це не віра в знаки й чуда і не віра в дива, а віра в Його реальну роботу під час нового періоду. Людина пізнає Бога через той спосіб, у який Бог працює, і це знання породжує в людині віру в Бога, себто віру в роботу й діла Бога. … У кожний період Бог проявляє різні діла. У кожний період Він проявляє частину Божих діл, і робота кожного періоду відбиває одну частину притаманного Богу характеру й одну частину Божих діл. Діла, які Він проявляє, різняться залежно від періоду, у який Він працює, та всі вони дають людині глибше знання про Бога, щирішу й приземленішу віру в Бога. Людина вірить у Бога через усі Його діла, тому що Бог такий дивовижний, такий великий, тому що Він усемогутній і незбагненний» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Пізнання теперішньої Божої роботи). Прочитавши Божі слова, я зрозуміла, що уявлення, яке я виявила під час хвороби, полягало саме в цьому: віра в те, що якщо Він є Богом, то Він повинен творити знамення й чудеса, зцілювати хворих і виганяти демонів, а якщо Він цього не робить, то Він не є Богом. Моя позиція була такою смішною й абсурдною! Сатана та злі духи також можуть імітувати Бога, чинячи певні знамення та чудеса, щоб зцілювати людей. Хіба це означає, що їх можна називати Богом? Хіба це не блюзнірство проти Бога? Бог – це Творець, Який править і володарює над усім сущим і може скеровувати та спасати людство. В останні дні Бог став плоттю, щоб висловити істину для цілковитого спасіння людства. Приймаючи суд і кару слів Всемогутнього Бога, люди можуть позбутися свого сатанинського розбещеного характеру, досягти спасіння й бути вдосконаленими. Така робота й такі слова набагато перевершують владу й силу Бога, Який творить знамення й чудеса для зцілення хворих і вигнання демонів. Це те, чого не може досягти ні створена людина, ні сатана, ні будь-який злий дух. Я подумала про те, як багато людей сьогодні визначає, чи хтось є Богом, на основі того, чи може він зцілювати хворих або творити чудеса. Коли сатана й злі духи дають їм певні вигоди або чинять якісь дива, вони поклоняються їм, ставлячись до сатани як до істинного Бога, і водночас зачиняють двері перед істинним Богом, який висловлює істину й може спасти людство. У результаті вони втрачають шанс бути спасенними. Такий погляд справді абсурдний і згубний! З Божих слів я також зрозуміла, що зцілення хворих, вигнання демонів і здійснення знамень та чудес було роботою, яку Бог виконував у період Благодаті. Якби Бог зробив це знову в останні дні, це було б повторенням. Якби Бог постійно зцілював хворих, виганяв демонів і творив чудеса, тоді всі б повірили в Бога й слідували б за Ним лише тому, що вони зцілилися від хвороб, або тому, що побачили чудо. Це унеможливило б викриття того, хто вірить по-справжньому, а хто має неправдиву віру, не кажучи вже про те, щоб розподілити кожного за родом його. Цього разу Бог не здійснює у Своїй роботі жодного знамення чи чуда, що може краще виявити розбещені характери людей і більше сприяє їхньому перетворенню та очищенню. Візьмімо, наприклад, мене. Якби Бог справді виконав кожне моє прохання й повністю зцілив мою хворобу, я б ніколи не замислилася над своїми хибними поглядами на віру або своїм ницим наміром спробувати торгуватися з Богом. Я б і далі обмежувала Бога власними уявленнями та фантазіями. З такою вірою я б ніколи не здобула істину й життя, мій розбещений характер не змінився б, і зрештою мене б відсіяли. Хоча під час цієї хвороби я й зазнала певного фізичного болю, через молитву та покладання на Бога посеред мого страждання Він просвітив і спрямував мене Своїми словами, звільнивши від обмежень, пов’язаних із моєю хворобою, та від життя в болю й страху. Я також здобула певну віру в Бога. Це були здобутки, яких я ніколи не змогла б досягти в комфортному середовищі. Я по-справжньому відчула, що Божа робота за допомогою Його слів для спасіння людства є такою практичною і такою мудрою! Зрозумівши це, я мовчки помолилася Богу: «О Боже, що б не сталося з моєю хворобою в майбутньому, я готова довірити Тобі всю себе, щиро прагнути істини й виконувати свій обов’язок».

Після цього я прочитала ще трохи Божих слів і дізналася, що таке справжня віра в Бога. Всемогутній Бог говорить: «“Віра в Бога” значить віра в існування Бога; це найпростіше поняття віри в Бога. Піти на крок далі, повірити, що Бог існує, – це не те ж саме, що істинно вірити в Бога; натомість це різновид простої віри із сильними релігійними відтінками. Істинна віра в Бога означає таке: на підставі віри в те, що Бог є Володарем усього сущого, людина переживає Його слова та Його роботу й так відкидає свій розбещений характер, задовольняє Божі наміри та пізнає Бога. Тільки такий шлях може зватися “вірою в Бога”» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова). «Ти можеш думати, що віра в Бога означає тільки страждання або виконання багато чого для Нього, або перебування твоєї плоті в мирі, або те, що для тебе все йде гладко, і те, що тобі в усьому комфортно та легко. Ніщо з цього не є ціллю, яку людям слід мати у своїй вірі в Бога. Якщо ти віриш у такі цілі, то твій погляд хибний, і для тебе просто неможливо бути вдосконаленим. Божі дії, Божий праведний характер, Його мудрість, Його слова, Його дивовижність і незбагненність – усе це люди повинні розуміти. За допомогою цього розуміння тобі слід прийти до того, щоб позбавити своє серце твоїх особистих вимог, сподівань і уявлень. Лише усунувши ці речі, ти можеш відповідати умовам, яких вимагає Бог, і лише зробивши це, ти можеш мати життя й догоджати Богу. Мета віри в Бога полягає в тому, щоб догоджати Йому та жити характером, якого Він вимагає, щоб Його дії та слава могли проявлятися через цю групу негідних людей. Це правильний погляд на віру в Бога, і це також мета, до якої ти маєш прагнути. Ти повинен мати правильну точку зору на віру в Бога, і ти повинен прагнути отримати Божі слова. Тобі потрібно їсти й пити Божі слова, і ти повинен бути здатним жити істиною, і, зокрема, ти повинен бути здатним бачити Його практичні вчинки, Його чудові вчинки по всьому всесвіту, а також практичну роботу, яку Він виконує в плоті. Через свій фактичний досвід люди можуть оцінити, як саме Бог виконує над ними Свою роботу та якими є Його наміри щодо них. Метою всього цього є позбутися їхнього розбещеного сатанинського характеру» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку). «Тепер ви розумієте, що таке віра в Бога? Чи означає віра в Бога споглядання ознак і чудес? Чи означає вона вознесіння на небеса? Вірити в Бога зовсім нелегко. Ті релігійні практики повинні бути видалені; пошук зцілення хворих і вигнання демонів, зосередження уваги на ознаках і чудах, прагнення до більшої кількості Божої благодаті, миру й радості, прагнення до перспектив і зручностей плоті – це релігійні практики, і такі релігійні практики є невизначеним видом віри. Що таке справжня віра в Бога сьогодні? Це – прийняття слова Божого як твого життя-реальності й пізнання Бога з Його слова, щоб досягти істинної любові до Нього. Тож ось роз’яснення: віра в Бога полягає в тому, щоб ти міг коритися Богу, любити Бога й виконувати обов’язок, який має виконувати створена істота. Це є метою віри в Бога» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Усе здійснюється словом Божим). З Божих слів я зрозуміла, що віра в Бога не має бути ані заради фізичного спокою, ані заради благословень. Натомість вона має полягати в тому, щоб більше їсти й пити слова Божі й переживати Його роботу, щоб позбутися свого сатанинського розбещеного характеру, жити за Божими словами й бути здатною пізнати Бога, коритися Йому й боятися Його; лише тоді людина зрештою буде спасенною Богом. Але моя позиція щодо віри була неправильною з самого початку. Я хотіла, щоб Бог зцілив мене й дав мені фізичний спокій. Така віра є невизначеним релігійним переконанням, і Бог її зовсім не визнає. Я згадала Йова. У своїй вірі він не шукав фізичного спокою. Натомість він зосереджувався на тому, щоб цінувати Боже володарювання й пізнавати Його дії у своєму повсякденному житті, і він прагнув до того, щоб Бога боятися, а від злого втікати. Коли він страждав від тілесної недуги, він не грішив своїми устами. Він радше терпів би надзвичайний біль, аніж скаржився б чи звинувачував Бога, і він однаково прославляв Боже ім’я. Його віра отримала Боже схвалення. Але я у своїй вірі не прагнула істини; я шукала лише фізичного спокою. Коли стався рецидив хвороби, моє серце сповнилося наріканнями на Бога, і я навіть зреклася й зрадила Його. Я навіть близько не могла зрівнятися з Йовом. Це моє життя було дане Богом. Те, що під час незупинної носової кровотечі моєму життю нічого не загрожувало, вже було проявом Божого піклування й захисту. Проте я не подякувала Богу; натомість я нарікала на Нього й зрадила Його. Мені справді так бракувало совісті й розуму! До того ж я захворіла ще до того, як повірила в Бога. Навіть якби я не повірила, у мене однаково були б загострення. Рецидив моєї хвороби не мав нічого спільного з тим, вірю я в Бога чи ні. Мені не слід було нарікати на Нього. Тоді я зрозуміла, що таке справжня віра в Бога, і стала готовою щиро прагнути істини згідно з Його вимогами та переживати Божу роботу.

Відтоді щоразу, коли я хворіла, я зосереджувалася на тому, щоб поміркувати над виявленим розбещеним характером і пошукати істину, щоб його виправити. Коли я так практикувала, хвороба вже не сковувала мене так сильно. Дякувати Богу за те, що Він використав цю хворобу, щоб дати мені певне розуміння моїх хибних поглядів на віру й допомогти мені знайти правильний шлях віри в Бога. Незалежно від того, що станеться з моїм тілом у майбутньому і чи можна буде вилікувати мою хворобу, я слідуватиму за Богом і йтиму шляхом прагнення істини. Дякувати Богу!