Їфей, Китай

З давніх-давен у Китаї існує приказка: «Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється». Багато жінок, щоб продемонструвати свою привабливість і догодити чоловікам, які ними захоплюються, щосили намагаються прикрашати себе та вбиратися. Я була не виключенням. Коли мені було сімнадцять, я вступила до професійного училища в столиці провінції. Я покинула своє рідне село і переїхала на навчання до великого міста. Усе було таким новим і чудовим. Під час навчання я зустріла свого хлопця, і ми часто спілкувалися та бачилися одне з одним. Щоб справити на нього гарне враження, я завжди ретельно дбала про свою зовнішність, коли ми зустрічалися. Він також часто брав мене із собою на зустрічі зі своєю родиною та друзями. Я їм усім дуже подобалася, і вони часто хвалили мене за мою красу та чарівність. Щоразу, коли вони робили мені компліменти, це дуже тішило мого хлопця. Він казав, що я змушую його пишатися, коли він виходить зі мною у світ, тому він завжди охоче брав мене із собою, куди б не йшов. Тоді ми були нерозлучні. Пізніше ми одружилися. На початку він був дуже уважним до мене. Пам’ятаю, коли я була вагітна, у мене був дуже сильний ранковий токсикоз, і я не могла ні їсти, ні пити. Він завжди думав про мене, коли був на роботі, і повертався додому, щоб подбати про мене, щойно мав вільну хвилину. Я почувалася по-справжньому втішеною. Але після народження дитини моє життя перевернулося догори дриґом. Моя фігура змінилася, і я вже не була такою стрункою та вродливою, як раніше. Щодня я була зайнята до нестями, доглядаючи за дитиною, і в мене не було ні часу, ні настрою вбиратися. Бачачи, як я перетворююся з молодої дівчини на втомлену побутом домогосподарку, мій чоловік змінив своє ставлення до мене – воно вже не було таким, як раніше. Він більше не брав мене із собою у люди, натомість майже щодня проводив час із друзями й рідко бував удома зі мною. Щоразу, коли я хотіла, щоб він пішов з нами з дитиною прогулятися й відпочити, він не мав до того жодного бажання; але варто було подзвонити друзям, як він тут же йшов, навіть не задумуючись. Він полюбляв тримати собак, і одного разу я не зачинила двері як слід; поки я не зважала, собака вибіг і не повернувся. Через це він розлютився на мене і не з’являвся вдома два дні. Таких випадків було чимало. Я відчувала, що йому зовсім байдуже на мене, і мені було дуже боляче на душі. Спершу я не могла зрозуміти, чому ставлення мого чоловіка до мене так сильно змінилося. Одного разу до мене прийшла двоюрідна сестра; вона дійшла навіть до того, що почала глузувати з мене, кажучи: «Ти останнім часом у дзеркало заглядала? Ти маєш такий запущений вигляд – який чоловік тебе схоче? Ти знаєш, чому твій чоловік не хоче повертатися додому? Я б теж не хотіла, якби мені доводилося повертатися до такого обличчя, як у тебе». Її слова дійсно ранили мене. Виявилося, що мій чоловік ставився до мене так лише тому, що я вже не була такою вродливою, як раніше, і я йому просто набридла. Для нього я стала чимось на кшталт валізи без ручки: і нести важко, і кинути шкода. Мені було так боляче, але я не знала, як врятувати цю ситуацію. Згодом я вирішила почати з того, що спробувала змінити свою фігуру. Я почала зосереджуватися на косметичних процедурах та схудненні. Щоб схуднути, я часто вживала таблетки для схуднення та купувала корегуючу білизну. Я навіть ходила на голковколювання та ставила банки. Я випробовувала всілякі методи, аби тільки схуднути. Через те, що я переборщила зі схудненням, у мене часто паморочилося в голові та нудило, а коли ставало зовсім зле, я не могла навіть поворухнутися, лежачи в ліжку. Мені було так боляче, і я не хотіла отак себе губити, але щойно я замислювалася про те, щоб повернути серце чоловіка, я зціплювала зуби й терпіла цей біль. Моя наполеглива праця дала результати – завдяки тому, що я неухильно дотримувалася режиму схуднення, я нарешті стала значно стрункішою. Мій чоловік почав дивитися на мене інакше і став ставитися до мене набагато краще, ніж раніше. Іноді він навіть брав мене із собою на зустрічі з друзями. Здавалося, моє давно втрачене щастя нарешті повернулося, і я була нетяма від радості. У своєму серці я ще більше переконалася, що вислів «Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється» має сенс.

Але добрі часи тривали недовго. Мої зміни видалися чоловікові лише тимчасовою новинкою, і з часом він повернувся до своїх старих звичок, як і раніше, рідко проводячи час зі мною вдома. Навіть коли в нього не було жодних зустрічей, удома він лише спав або дивився телевізор, майже ніколи не виявляючи турботи про мене й не намагаючись просто поговорити. Я була глибоко засмучена та розчарована Тоді я покинула роботу й розірвала всі свої соціальні зв’язки, поклавши всі свої надії лише на нього. Заради нього я не лише взяла на себе всі хатні справи, а й дбала про молодших і старших членів нашої родини, водночас зосереджуючись на схудненні та косметичних процедурах, щоб завоювати його серце. Та натомість я не отримала від нього нічого, крім байдужості та апатії. Я часто почувалася самотньою, безпорадною, зболеною та зневіреною. Скільки разів я блукала наодинці дорогою чи вздовж каналу, і мені справді хотілося покінчити з усім цим. Але коли я згадувала про свою маленьку дитину та літніх батьків, то просто не могла змусити себе здатися. Раз у раз я дивилася в небо і в серці своєму кричала: «О Небеса! Чому моє життя таке болісне? Що мені робити?».

Згодом до мене прийшло Боже спасіння останніх днів, і, ївши й пивши Божі слова разом із братами та сестрами на зібраннях, я зрозуміла, що Бог день і ніч оберігає людство, але сатана розбестив його. Ми не знаємо, звідки ми прийшли, куди йдемо, а тим паче – як нам жити. Нам залишається лише безпорадно борсатися в болю. Усе це тому, що ми не слухаємо Божих слів і відхилилися від Його опіки; це спричинено тим, що сатана вводить нас в оману та завдає нам шкоди. Я також усвідомила, що як створена істота, людина має прагнути істини та виконувати свої обов’язки, і що лише тоді життя має сенс. Коли я бачила, як брати та сестри проповідують Євангеліє, належно виконують свої обов’язки та щодня живуть насиченим і радісним життям, я відчувала таку заздрість. Усі мої дні оберталися навколо хатніх справ на кухні та мого чоловіка. Я жила посереднім життям, і в результаті не здобула нічого, залишившись розтоптаною, вкритою ранами та переповненою нестерпним болем. Яку цінність чи сенс мало таке життя? Я зазирнула у своє серце, запитуючи себе: «Чи справді це те життя, якого я прагну? Ні. Ні, це не воно. Я не можу так жити». Тож я почала виконувати свої обов’язки в церкві.

Тоді я не замислювалася над тим, чи правильним є твердження «Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється», і не думала про те, чи не є мої прагнення проблематичними. Лише згодом, коли я прочитала про те, як Бог розвінчує облудність вислову «Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється», я почала згадувати все, що зі мною сталося, а також розмірковувати й розуміти, наскільки безглуздими та смішними були мої минулі прагнення. Всемогутній Бог говорить: «Вислів “Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється” сам по собі ставить жінок у нерівне становище порівняно із чоловіками. Він вимагає від жінки чепуритися, щоб догоджати чоловікам, жити заради того, щоб радувати чоловіків, і відчувати, що коли вона комусь подобається та нею хтось захоплюється, для неї це завжди честь. Це нерівноправність; це саме по собі точно відображає низький статус жінок. Прихований сенс вислову “Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється” полягає в тому, що неважливо, чи подобається жінка іншим за гарну зовнішність, а чи приваблює чоловічу симпатію тим, що вміє оздоблювати себе так, щоб радувати око, – у будь-якому разі вона має вважати це за радість і честь. Це саме по собі приниження жінок. Цей вислів говорить жінкам, що цінність їхнього існування, джерело їхнього щастя, полягає в тому, щоб комусь подобатися, а якщо вони нікому не подобаються, то вони мають почуватися нещасними, досадувати й розмірковувати про те, чому ж вони нікому не подобаються та чи вони як жінки не живуть нікчемним і невдалим життям. То хіба вислів “Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється” – не приниження жінок? (Так і є.) Хіба у фразі “Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється” під “тим, хто нею захоплюється” на увазі зазвичай не мається чоловік? Цей вислів сам по собі ставить чоловіків у позицію панів, над жінками. Він означає, що жінка має вважати за честь, що вона подобається чоловіку – пану – і що він її цінує. Якщо ж вона не подобається чоловіку, – пану, – то з нею щось не так, вона не варта любові, вона невдаха в житті й не годиться бути жінкою. Бачиш, це непомітно підносить статус чоловіків, дозволяючи їм сідати жінкам на шию та вивищуватися над ними. Саме в цьому й полягає хиба у вислові “Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється”» (Слово, т. 7. Про прагнення до істини. Як прагнути до істини (14)). Прочитавши Божі слова, я зрозуміла, що вислів «Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється» є хибним за своєю суттю. Ставлячи чоловіка вище за жінку, це, безперечно, знецінює жінку. Це змушує жінок підсвідомо вважати чоловіків головними, думати, що їхнє життя має обертатися навколо чоловіків, і радіти, лише коли вони здобувають прихильність і захоплення з їхнього боку. Ця ідея змушує жінок думати, що без прихильності та захоплення з боку чоловіка їхнє життя не має цінності, наче жінки від природи живуть лише заради задоволення чоловіків. Цей погляд настільки безглуздий і несправедливий щодо жінок. Ще з підліткового віку цей вислів мав на мене глибокий вплив. Я вірила: якщо жінка зможе завоювати прихильність чоловіка, її життя буде щасливим і безтурботним. Тож я довго мріяла знайти чоловіка, який би кохав мене та дбав про мене, і вважала, що йти з ним пліч-о-пліч крізь роки до самої старості – це єдиний спосіб прожити справді щасливе життя. Згодом я зустріла свого теперішнього чоловіка; тоді я була молодою, вродливою, мала гарну фігуру, і я йому дуже подобалася. Щойно в нього з’являвся вільний час, він брав мене з собою розважатися, а також знайомив зі своєю родиною та друзями. Усі хвалили мою вроду, і завдяки цьому він обожнював мене ще більше. Я була занурена в це прекрасне кохання і почувалася неймовірно щасливою. Щоб підтримувати свіжість наших почуттів, я щоразу приділяла велику увагу своїй зовнішності перед нашими зустрічами, аби він бачив мене лише з найкращого, найпривабливішого боку. Після одруження я народила дитину й перетворилася з молодої дівчини на втомлену стару домогосподарку. Ставлення мого чоловіка до мене погіршилося, і його захоплення поступово змінилося зневагою. Щоб здобути прихильність свого чоловіка та зберегти наш щасливий шлюб, я вдавалася до косметичних процедур, худла й використовувала всі можливі способи, намагаючись змінити себе. Навіть якщо це шкодило моєму тілу, мені було байдуже. Коли я побачила, що ставлення мого чоловіка до мене покращилося, я відчула справжнє задоволення і все більше переконувалася, що вислів «Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється» є ключем до збереження нашого шлюбу. Я також взяла на себе всю хатню роботу, підтримувала в домі бездоганну чистоту й красиво одягалася. Я віддавала чоловікові все своє серце й душу, але натомість отримала лише його байдужість. Я відчувала, що в житті немає жодної надії, і мені навіть більше не хотілося жити. Ївши й пивши Божі слова я зрозуміла, що всі ці страждання, які я терпіла, були накликані на мене сатаною. Я слідувала сатанинській єресі та облудності, що «жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється», і витрачала весь свій час, намагаючись збагнути, як догодити чоловікові та втримати його серце, роблячи власне щастя залежним від нього. Та натомість усе, що я отримала – це біль і гіркоту. Я була такою безглуздою та дурною!

Потім я прочитала ще один уривок зі слів Божих, який допоміг мені ще чіткіше побачити всю облудність того, що «жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється». Всемогутній Бог говорить: «Хіба жінки подобаються чоловікам тільки за зовнішність і оздоби? А чи жінки подобаються чоловікам лише тому, що чоловіки бачать їхню лагідність, доброчесність, достоїнство та граційність? Чи жінки подобаються чоловікам лише тому, що радують око? (Ні, це для задоволення сексуального бажання плоті.) То з якою ж метою жінки намагаються догоджати чоловікам і радувати їх? (Теж заради того, щоб потурати сексуальному бажанню плоті.) Тобто і в чоловіків, і в жінок є потреби в плані одне одного, і найбазовіша із цих потреб – та, що стосується сексуального бажання плоті. Потреба чоловіка в жінці полягає не тільки в тому, що йому подобається її зовнішність, але й у тому, щоб на основі цього здобути її фізично – кажучи прямо, щоб отримати її тіло для задоволення власного сексуального бажання. Отже, мета, що стоїть за висловом “Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється”, насправді полягає в задоволенні сексуального бажання чоловіків. Від жінок вимагається не тільки виглядати й оздоблюватися так, аби радувати око чоловіків, але ще й задовольняти їхнє сексуальне бажання. Жити так – це настільки упосліджено, хіба ні? Якщо жінки досі думають, що цей вислів правильний, що це те, чого вони мають досягати й дотримуватися, то жінки принижують себе. Чоловіки мають сексуальну потребу в жінках і хочуть гратися з їхніми тілами; якщо жінки, замість того щоб вважати це ницим і ненависним, усе одно чепуряться задля тих, хто ними захоплюється, вважаючи це за найбільшу честь у житті, за найвищу честь, то хіба вони не принижують себе? (Принижують.) Це повне позбавлення жінок їхніх прав. Це не тільки позбавляє жінок їхнього права на існування, їхнього достоїнства та їхніх прав людини, але ще й змушує їх думати, ніби це найбільша честь. Хіба це не жорстоко? Це неймовірно жорстоко! У жінки не просто немає самостійності й геть немає прав людини – вона може відчувати щастя, радість і захват лише на підставі того, що догодила чоловікові та повністю задовольнила його. Від якого б нелюдського поводження не страждали жінки, від них усе одно вимагають цим пишатися. Хіба це не знущання із жінок і не калічення жінок? Як сучасні, так і давні жінки беруть вислів “Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється” за девіз, за свою життєву мету. Хіба це не геть неправильно? Хіба це не хитрість, яку використовує сатана, щоб знущатися з людей і вводити їх в оману? (Так і є.) … Мета, з якою люди кажуть “Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється”, точно полягає не просто в тому, що чоловік цінує жінку. Цей вислів однозначно ставить чоловіків у позицію, за якої вони вивищуються над жінками. Точніше кажучи, цей вислів виник у межах засади, що чоловіки вищі, а жінки нижчі. Крім того, реальність така, що в будь-якій соціальній системі жінки – вразлива група та розглядаються як придатки й іграшки чоловіків. Тому вислів “Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється” – однозначно ганьба для всіх жінок. Якщо жінки особливо схвалюють цей вислів, то для них це горе, і всіх жінок, які його схвалюють, слід зневажати» (Слово, т. 7. Про прагнення до істини. Як прагнути до істини (14)). Зі слів Божих я чітко побачила: чи то чоловікам подобаються жінки, чи то жінки прагнуть догодити чоловікам – їхньою метою є лише потурання плотським бажанням. Розбещене людство не має правильних поглядів на життя як належно виконувати свої обов’язки для підтримання нормального подружнього життя. Коли чоловіки та жінки сходяться, це здебільшого робиться заради задоволення їхніх плотських бажань. Жінки, щоб задовольнити бажання чоловіків, змушені докладати неймовірних зусиль, прикрашаючи себе, аби спробувати їм догодити. При цьому чоловіки граються жінками, водночас очікуючи, що ті будуть прикрашати себе задля їхнього задоволення. Логіка всього цього абсолютно безглузда. Це суто сатанинський трюк, щоб розтоптати та занапастити жінок! Якби Бог не викрив усе це, я б і досі вважала цей вислів правильним. Якою ж воістину безглуздою та ницою я була! Коли я була молодою, вродливою та мала гарну фігуру, спільні прогулянки зі мною додавали моєму чоловікові поважності й повною мірою тішили його марнославство, тому він і ставився до мене добре. Після народження дитини я вже не була такою стрункою та вродливою, як раніше, і тоді він показав своє справжнє нутро. Його колишнє обожнювання та ніжність поступово змінилися зневагою та холодністю. Аби повернути серце чоловіка, я намагалася вигадати способи, як йому догодити, випробовуючи всі можливі методи, щоб причепуритися та схуднути. Але це приносило йому лише тимчасове задоволення як щось новеньке, і зовсім не допомогло покращити наше подружнє життя. Ми жили під одним дахом, але були наче чужі люди. Це відчуття часто викликало в мене тривогу та завдавало болю, навіть штовхаючи мене до думок про те, щоб покінчити з життям. Лише після читання слів Божих я розміркувала й усвідомила, що колишня прихильність мого чоловіка до мене не була щирою. Йому подобалася лише моя зовнішність. Простіше кажучи, він любив мене лише за молодість та вроду, і коли моя врода в’янула, а фігура змінилася, уся його зневага та холодність виставилися напоказ. Він ніколи по-справжньому не піклувався про мене і не розумів, як виконувати свої обов’язки чоловіка. Хіба міг такий шлюб бути щасливим? Я прив’язала свої погляди на життя та цінності до догоджання чоловікові, помилково вважаючи, що прихильність чоловіка дозволить мені втримати його серце, і що лише так моє життя буде щасливим і радісним. У результаті я мучила себе до такого ступеня, що це призвело до нестерпних страждань. Усе це сталося через мої хибні погляди, що лежали в основі моїх прагнень. Тільки тоді я чітко побачила: якщо жінка живе за принципом «Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється», сатана лише пошиватиме її в дурні й зрештою вона стане його жертвою. Це воістину жалюгідно та трагічно!

Я прочитала більше слів Божих і почала розуміти, як правильно дивитися на стосунки між чоловіком і жінкою. Всемогутній Бог говорить: «Тепер ясно, правильний вислів “Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється” чи ні? (Неправильний.) Цей вислів – не позитивна річ і не правильна думка чи погляд. Подивіться в Біблії й у словах, виражених Богом, – чи є там хоч одне речення, що велить жінкам чепуритися задля тих, хто ними захоплюється? Чи є там хоч одне речення, яке встановлює для чоловіків і жінок ієрархічний поділ за статусом і говорить, що чоловіки стоять вище за жінок? Ні, немає. Ось що записано в Книзі Буття в Біблії: жінка – це кістка від кісток чоловіка та плоть від плоті його. І чоловіки, і жінки – людські істоти, створені Богом; перед Богом вони рівні, без ієрархічного поділу, без розмежування на вищих і нижчих. Ділити людей на вищих і нижчих, ранжувати їх за статусом – це те, чим займається сатана; це реальний доказ того, що сатана пригнічує та переслідує жінок. Відколи Бог на початку створив людство, чоловіки і жінки були рівними в Божих очах. І ті, і ті – створені істоти й об’єкти Божого спасіння. Бог ніколи не говорив, що чоловіки вищі, а жінки нижчі, і Він не говорив, що чоловіки мають головувати чи панувати над жінками, що чоловіки мають вивищуватися над жінками, що чоловікам треба віддавати перевагу перед жінками в будь-якій роботі чи що чоловіки мають власну думку та все тримають на собі, тоді як жінки мають більше до них дослухатися. Бог ніколи такого не говорив. Це лише через сатанинське розбещення серед людей виникли вислови про те, що чоловіки вищі, а жінки нижчі, і далі в усьому суспільстві, в усьому людстві сформувалася ця тенденція, що постійно пригнічувала жінок під владою чоловіків. Після того як жінки потрапляють під вплив усіляких злих віянь сатани та вводяться ними в оману, через брак розуміння істини вони відчувають, що гірші за чоловіків або нижчі за статусом, ніж чоловіки. Ось чому багато жінок і до сьогодні досі вірить, що вислів “Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється” правильний. Це дуже сумно. Якщо люди не розуміють істини, вони досі залишаються введеними в оману та контрольованими різними думками й поглядами сатани в багатьох конкретних питаннях. Навіть це дрібне питання дуже показове, чи не так? (Так.) … Будучи частиною створеного людства, жінки відрізняються від чоловіків лише статтю й фізіологією; в інших аспектах між ними немає геть ніяких відмінностей. У Божих очах чоловіки і жінки абсолютно ніяк не відрізняються за статусом. Бог ніколи й за жодних обставин не висував до жінок інших вимог, ніж до чоловіків. У таких аспектах, як кількість тих, кого обирає Бог, надія на спасіння, можливість виконувати обов’язки, ті обов’язки, які вони можуть виконувати, і та робота, яку вони можуть робити, жінки загалом рівні чоловікам; жінки не гірші за чоловіків. Реальний стан речей саме такий» (Слово, т. 7. Про прагнення до істини. Як прагнути до істини (14)). Зі слів Божих я зрозуміла, що незалежно від того, чоловік це чи жінка, усі люди є створеними істотами й рівними перед Богом. Не існує такого поняття, як перевага чоловіків чи неповноцінність жінок. Бог створив чоловіка й жінку, облаштував для них шлюб і сім’ю, сподіваючись, що люди будуть супроводжувати одне одного та виконувати свої обов’язки. Але сатана вселяє в людей такі єресі та хибні уявлення, як «Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється» та «Чоловіки вищі за жінок», маючи на меті пригнічувати та переслідувати жінок. У минулому я завжди жила за облудною ідеєю «Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється», і ставилася до свого чоловіка як до своєї опори та цілого світу. Я ламала собі голову, шукаючи способів догодити йому, навіть постійно змінюючи себе заради нього. Але все склалося не так, як я собі уявляла, і хоч як я намагалася догодити йому, я так і не здобула його щирої прихильності, і ми стали наче чужі люди. Я скаржилася, що він не піклується про мене й не любить мене, а він скаржився, що я його не розумію. Між нами не було ні любові, ні уваги, ми почали відчувати образу одне на одного, і наші стосунки поступово рухалися до розпаду. Але через те, що я їла і пила слова Божі, я зрозуміла, що в сімейному житті мені, як дружині, потрібно лише виконувати власні обов’язки; мені не слід бути одержимою намаганнями втримати серце свого чоловіка, і мені не потрібно робити все можливе, щоб догодити йому. Робити так – означає занапастити себе. Чоловік і дружина рівні між собою, і кожен має свої обов’язки та зобов’язання. Тобто, у межах шлюбу, встановленого Богом, вони мають належно виконувати свої обов’язки одне перед одним і підтримувати одне одного на кожному етапі життя.

Зі слів Божих я також зрозуміла одну з найважливіших істин: як створена істота, людина має виконувати доручення та місію, які дав Бог. У цьому полягає справжній сенс і цінність життя, і це також є найправильнішим прагненням. Як каже Бог: «У чому цінність життя людини? Чи тільки в тому, щоб віддаватися таким плотським утіхам, як їда, пиття й розваги? (Ні.) То в чому ж тоді? Поділіться своїми думками. (У тому, щоб виконувати обов’язок створіння: це мінімум того, чого людина мусить досягти в житті.) Правильно. … З одного боку, це виконувати обов’язок створіння. З іншого – це якнайкраще робити все, що у твоїх силах і можливостях, і принаймні досягти такого стану, коли совість тебе не звинувачує, ти з нею в мирі й точно прийнятний у чужих очах. Якщо піти далі, то впродовж усього життя ти повинен мати певне розуміння принципів, які люди мусять осягнути в житті, незалежно від того, у якій сім’ї ти народився, яку освіту здобув і які твої особисті якості. Наприклад, те, яким шляхом має йти людина, як вона мусить жити, як жити осмислено – треба хоч трохи дослідити, яка справжня цінність життя. Це життя не можна прожити даремно, і на цю землю не можна приходити даремно. З іншого боку, протягом життя ти мусиш виконати свою місію – це найважливіше. Ми не говоримо про виконання якоїсь великої місії, обов’язку чи повинності, але ти мусиш як мінімум зробити хоч щось. Наприклад, у церкві деякі люди докладають усіх зусиль до роботи поширення Євангелія, присвячуючи цьому всі життєві сили, платячи велику ціну, здобуваючи багато людей. Завдяки цьому вони відчувають, що їхнє життя прожите недаремно, що в ньому є цінність і втіха. Перед обличчям хвороби чи смерті, підсумовуючи все своє життя й згадуючи все зроблене та пройдений шлях, такі люди знаходять у серці розраду. Вони ні в чому себе не звинувачують і ні про що не жаліють. Дехто не шкодує зусиль, керуючи церквою чи відповідаючи за певний аспект роботи. Такі люди розкривають увесь свій потенціал, віддаючи всі сили, витрачаючи всю енергію та платячи ціну за роботу, яку виконують. Своїм поливом, керівництвом, допомогою й підтримкою вони допомагають багатьом людям стати сильними та бути непохитними серед власних слабкостей і негативу – не замикатись у собі, а, навпаки, повернутись у присутність Бога та навіть нарешті засвідчити про Нього. Крім того, за час свого керівництва такі люди виконують багато значущих завдань, усувають чимало лихих людей, захищають багатьох Божих обранців, відшкодовують ряд значних утрат. Усі ці досягнення здобуваються під час їхнього керівництва. Озираючись на пройдений шлях і згадуючи, яку роботу вони виконали та яку ціну заплатили за ці роки, такі люди ні про що не жаліють і ні в чому себе не звинувачують. Вони вірять, що не зробили нічого такого, у чому слід каятися, і живуть із відчуттям цінності, врівноваженості та втіхи в серці. Як це чудово! Хіба не такий результат вони отримують? (Такий.) Це відчуття врівноваженості та втіхи, відсутність жалю – результат прагнення до позитивного й істини та нагорода за це. Не ставмо для людей високих стандартів. Розгляньмо ситуацію, коли перед людиною постає завдання, яке вона мусить або хоче виконати за життя. Знайшовши своє місце, вона непохитно стоїть на цій позиції, утримує її, докладає великих зусиль, платить ціну та віддає всі сили, щоб здійснити й завершити те, над чим мусить працювати й що має виконати. Коли зрештою вона постає перед Богом, щоб відзвітувати, то почувається відносно вдоволеною, і в серці вона ні в чому себе не звинувачує та ні про що не жаліє. У неї є відчуття втіхи й нагороди – відчуття, що вона прожила цінне життя» (Слово, т. 6. Про прагнення до істини. Як прагнути до істини (6)). Я подумала про те, як багато жінок живуть заради своїх чоловіків, витрачаючи все своє життя на те, щоб догодити їм. Хоча вони можуть успішно підтримувати свій шлюб і сім’ю, вони не знають, заради чого варто жити або як прожити життя, яке насправді має цінність. Без знання цього, який сенс має їхнє життя? Зрештою, хіба вони не живуть даремно? Я згадала про те, як колись прагнула подружнього щастя. Я робила всілякі безглузді речі лише для того, щоб спробувати догодити своєму чоловікові, і терпіла стільки непотрібних страждань, але що я зрештою отримала, крім підірваного здоров’я? Розмірковуючи про це, я розумію, що той досвід справді назавжди закарбувався в моїй пам’яті. Це була найнижча точка мого життя, час, коли я була найбільш зневірена і відчувала найбільший біль. Саме Божі слова дали мені зрозуміти, що розбещене людство сповнене сатанинських характерів, сповнене хтивості й абсолютно не знає, що таке справжня любов, не кажучи вже про те, як підтримувати власний шлюб. Люди просто використовують і обманюють одне одного. Справжньої любові не існує. Тільки Божа любов до людства є безкорисливою, безкорисною і без вимог. Це найщиріша та найреальніша любов. Якщо жінка живе лише для того, щоб догодити своєму чоловікові, не прагнучи істини та не виконуючи обов’язку створеної істоти, то таке життя справді є ницим!

Тепер я залишила дім, щоб виконувати свій обов’язок, і в процесі виконання обов’язку я зосереджуюся на дослідженні того, які розбещені характери, а також облудні думки й погляди в мене є, і свідомо шукаю істину, щоб їх виправити. Я відчуваю, що тільки якщо жити так, життя має сенс. Дякую Богу за те, що Він вивів мене з помилкової думки та погляду: «Жінка чепуриться задля того, хто нею захоплюється»!