Сяо Ен, Китай

Я народився у глухому й бідному селі. Оскільки моя сім’я була незаможною, я змалку бачив зверхні погляди родичів. Я вирішив для себе: «Я маю старанно вчитися, і в майбутньому, коли зароблю багато грошей, я зможу піднятися, стати видатним і принести честь своїй родині». У школі я використовував кожну вільну хвилину для навчання, часто вчив уроки при свічках до другої-третьої ночі. Одного разу я настільки втомився, що заснув і прокинувся від того, що загорілося моє волосся. Хоча життя було важким, я твердо вірив: «Щоб стати видатною людиною, треба пережити найбільші труднощі». Але, на мій подив, за результатами вступного іспиту я міг потрапити лише до звичайного університету. Я був амбітним і не міг змиритися з таким результатом, тож вирішив залишитися на другий рік, щоб перескласти іспит. Того року я навчався ще старанніше, але оголосили результати іспиту: я знову його провалив. Коли я отримав свої результати, моє серце розірвалося на шматки. Вступ до престижного університету був моїм єдиним шансом змінити свою долю, і я не думав, що провалю іспит. У той період мої дні минали як в тумані, і я не знав, що робити, тому пішов працювати на будівництво різноробом і носив цеглу. Мої руки стали стертими, їх вкрили порізи та криваві мозолі, а вночі я не міг заснути через біль і тихо плакав під ковдрою. Я подумав: «Невже все життя до кінця моїх днів буде таким звичайним? Я не можу цього прийняти!». Я вірив, що моя доля в моїх руках, тому захотів ще раз спробувати змінити її та наступного року навчався ще старанніше. Але попри всі мої зусилля мені все одно не вдалося вступити до престижного університету. Я нічого не міг вдіяти, окрім як змиритися зі своєю долею та вступити до звичайного авіаційного коледжу.

Після випуску я працював у вітчизняній компанії з обслуговування літаків. Спочатку я міг виконувати лише фізичну роботу в майстерні. У пекучу спеку мій одяг просочувався потом і я думав: «Це життя таке важке. Я не можу змиритися з тим, що я просто звичайний працівник. Мені потрібно вивчити англійську й покращити свої технічні навички – так я зможу заслужити визнання свого керівника та отримати підвищення. Тоді я зможу обійняти вищу посаду та мати кращу зарплату». Я не тільки вчився у досвідчених колег, я навіть читав робочі матеріали по дорозі на роботу. Іноді, коли серед ночі виникали проблеми з літаком, а інші спали й не хотіли їхати, я зголошувався та йшов усувати несправності, набуваючи в такий спосіб навички й досвід. Я використовував кожну можливість, щоб практикуватись і навчатись. Через кілька місяців я не тільки став інженером-стажистом – мені також подвоїли зарплату та доручили працювати з командами іноземних експертів над різними проєктами. Але хоча мій статус і зарплата зросли, я все одно був незадоволений. Щоб швидко купити в місті машину й будинок та жити розкішним життям, я працював вдень, а вночі брав підробіток. Часто в мене було стільки справ, що я не встигав поїсти, спав у середньому лише три-чотири години на день, а іноді працював цілими ночами. Я був як машина для заробляння грошей: невтомно працював днями й ночами. Усього за два короткі роки я заробив понад мільйон юанів, купив машину й будинок у місті, а також заслужив захоплення та заздрість друзів і колег. Зокрема, коли я повернувся до рідного міста на Китайський Новий рік, люди, які колись зневажали мою сім’ю, приходили здалеку, щоб привітатися та навіть запрошували мене до себе в гості на вечерю. Навіть пресвітери підіймали за мене тости та питали, чи не міг би я допомогти їхнім дітям знайти роботу. Я відчував невимовне задоволення й думав: «Як чудово мати гроші та статус. Нарешті я можу тримати голову високо піднятою!». Але через таку цілодобову працю в мене жмутами випадало волосся, а тіло почало набрякати. В мене боліли й німіли ноги, стало важко ходити. Я дуже хотів взяти вихідний або два, але думав про те, що лікарняний зіпсує мої шанси на щорічну атестацію та підвищення. Тому я мусив терпіти. Кожен день був тортурами.

Щоразу, коли я навідувався до тещі в ті роки, вона показувала мені слова Всемогутнього Бога й багато говорила зі мною про віру в Нього. Вона казала: «Гонитва за грошима не має кінця. Не варто губити своє здоров’я та життя заради грошей. Людство глибоко розбещене сатаною, всі відчайдушно борються за гроші, славу й вигоду, живучи в таких муках! Всемогутній Бог виразив істину в останні дні, щоб спасти людей від згубного впливу сатани, та тільки щиро покаявшись і слідуючи за Богом, можна отримати Його спасіння й пережити великі катастрофи. Божа робота добігає кінця, тож варто перестати концентруватися тільки на заробітку грошей і також повірити в Бога!». Я знав, що віра в Бога – це добре, але відчував, що моя кар’єра тільки-но почалася, і я хотів зробити собі ім’я, тому відмовив тещі й продовжив невтомно працювати заради грошей, занурюючись у вир багатства все глибше. Теща також сказала мені: «Ти справді готовий пожертвувати своїм життям заради грошей».

Не встиг я й оком моргнути, як настав 2015 рік. Я купив два будинки, дві машини та відкрив дві компанії, але все одно не був задоволений. Щоб заробити більше грошей і купити розкішний автомобіль, я відкрив фабрику і часто працював днями й ночами без відпочинку. Я заробив ще більше грошей, і куди б я не пішов, мене скрізь називали «босом». Я почувався дуже задоволеним і тримався з гордістю. Я думав: «Бути багатим – це справді зовсім інше відчуття». Але такий напружений і швидкий темп життя серйозно підривав моє здоров’я. Я часто засинав за кермом по дорозі на роботу, а одного разу ледь не з’їхав з естакади. Щоб зекономити, я не наймав нових працівників, тому велику частину роботи в майстерні виконував сам. Одного разу, поспішаючи із замовленням, я проштрикнув собі палець цвяхом із пістолета. Кров потекла так сильно, що я плакав від болю, але щоб якнайшвидше завершити замовлення, я нашвидкуруч зробив перев’язку та продовжив роботу в майстерні. Оскільки я вчасно не обробив рану, палець сильно опух і почалися довготривалі ускладнення. Щоразу, коли ставало холодно чи йшов дощ, він сильно болів і свербів. Я кожен день жив у постійній напрузі. Я відчував фізичне й душевне виснаження та страждав від сильного болю. Я подумав: «Навіщо я так важко працюю? Невже це те життя, за яким я так гнався? Заради чого я живу в цьому світі?».

У 2017 році моя дружина прийняла Євангеліє Царства Всемогутнього Бога і показала мені відео з гімном Божих слів. Слова цієї пісні глибоко зворушили мене.

strong>Бог відшукує твоє серце і твій дух

1  Відступившись від наданого Всемогутнім життя, людство не знає сенсу існування, а втім боїться смерті. Вони без допомоги чи опори, та й далі не хочуть заплющувати очі та вигартовують себе, щоб підперти мішки плоті, яким бракує якогось почуття в їхніх душах, і тягнуть негідне животіння в цьому світі. Так ти живеш, без надії, як і інші, без цілі. Тільки Святий із легенди порятує людей, які стогнуть від страждання, відчайдушно жадаючи Його приходу. Така віра довго залишалася нереалізованою в тих, кому бракує свідомості. Втім, люди й далі цього прагнуть.

2  Всемогутній милостивий до цих людей, що глибоко страждали; водночас Він відчуває огиду до цих людей, у яких немає жодної свідомості, бо ж Він мусив чекати на відповідь від людей надто довго. Він бажає знайти, відшукати твоє серце і твій дух і принести тобі воду та їжу, щоб ти прокинувся й більше ніколи не мав спраги й голоду. Коли ти стомився й трохи відчуваєш похмурість цього світу, не губися, не плач. Всемогутній Бог, Хранитель, вітатиме твій прихід у будь-який момент.

…

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зітхання Всемогутнього»

Читаючи слова Всемогутнього Бога, я відчув тепло, якого ніколи раніше не знав. Довгі роки я з усіх сил намагався заробити гроші й жив із сильним болем та виснаженням. Я був таким втомленим, розгубленим і не знав, як вирватися з цього, аж ось з’явилася надія. Людина була створена Богом. Тільки Він може спасти людей від цих страждань. Прийняття роботи Всемогутнього Бога в останні дні – це єдиний спосіб отримати Божу турботу й захист, а також здобути Його спасіння, щоб жити спокійно та вільно. У минулому я відмовився від Божого спасіння, тому що хотів заробити гроші. Я навіть не сподівався, що Бог змилується наді мною і не відмовиться від мого спасіння. Він усе ще чекав, коли я повернуся. Я був глибоко зворушений, тому прийняв спасіння Всемогутнього Бога останніх днів. Потім я став часто відвідувати зібрання братів і сестер, щоб бесідувати про Божі слова.

Одного разу я прочитав уривок зі слів Всемогутнього Бога: «Коли людина не осягає долю, коли вона не розуміє Божого володарювання, коли вона вперто пробирається навпомацки через туман, хитаючись і трясучись, подорож стає занадто складною, занадто розпачливою. Тому, коли люди визнають володарювання Бога над людською долею, розумні люди вважають за краще знати й приймати його, щоб попрощатися з болючими днями, коли вони намагалися побудувати хороше життя своїми власними руками, і перестати боротися з долею й по-своєму переслідувати свої так звані “життєві цілі”. Коли в людини немає Бога, коли вона не може бачити Його, коли вона не може чітко визнати володарювання Бога, кожен день є безглуздим, нічого не вартим, жалюгідним. Де б людина не була, якою б не була її робота, її засоби до існування й прагнення до своїх цілей не приносять їй нічого, окрім такого нескінченного горя та страждання без полегшення, що людині нестерпно озиратися на своє минуле. Тільки коли людина прийме володарювання Творця, підкориться Його розпорядженням і влаштуванням і прагнутиме істинного людського життя, вона поступово почне звільнятися від усієї журби та страждань, а також позбавлятися від усієї порожнечі життя» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III). Божі слова дуже зрозумілі. Ми живемо в такому болю, тому що не знаємо Божого володарювання та не маємо правильних життєвих цілей. Я зробив гроші, славу й вигоду своїми життєвими цілями, сподіваючись власними зусиллями змінити свою долю. Щоб заробити більше грошей, я щодня піддавав себе великому тиску, був дуже напружений, а моє здоров’я погіршувалося. Я навіть ледь не з’їхав з естакади. Хоча я й заробив гроші та заслужив захоплення й заздрість родичів і друзів, таке життя було справді болючим і гірким. Хоча гроші й дозволили мені придбати гарні будинки й машини та насолоджуватися хорошим матеріальним життям, а визнання інших тішило моє самолюбство, це все не приносило мені ані спокою, ані безпеки. Не принесли мені щастя й гроші, за якими я так гнався; натомість вони зробили мене своїм рабом, змусивши жити в агонії. Особливо зараз, коли тривають великі катастрофи та світом ширяться пандемії, забираючи життя навіть багатих людей, я усвідомив, що жодні гроші не можуть купити життя. Саме так, як сказав Господь Ісус: «Яка користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Матвія 16:26). Отже, я вирішив змінити свої неправильні життєві прагнення й почати шукати істину, належно виконувати свої обов’язки та жити змістовним життям.

Згодом я також задумався: «Чому гонитва за багатством, славою і вигодою завжди приносить людям біль?». Під час духовних роздумів я прочитав два уривки зі слів Усемогутнього Бога й дещо зрозумів щодо цього питання. Всемогутній Бог говорить: «“Гроші правлять світом” – це філософія сатани. Вона торжествує серед усього людства, у кожному людському суспільстві; можна сказати, що це віяння. Це пов’язано з тим, що його було вкорінено в серці кожної людини, яка спочатку не приймала цей вислів, але потім, коли зіткнулася з реальним життям, мовчазно погодилася з ним, і їй почало здаватися, що насправді ці слова істинні. Хіба це не процес розбещення людини сатаною? … Сатана спокушає грошима людей і розбещує їх, щоб вони поклонялися грошам і благоговіли перед матеріальним. А як це поклоніння грошам проявляється в людях? Чи вважаєте ви, що без грошей не змогли б вижити в цьому світі, що без грошей не можна пробути навіть одного дня? Статус людей і повага, яку вони викликають, ґрунтуються на тому, скільки вони мають грошей. Спини бідних зігнуті від сорому, а багаті втішаються своїм високим статусом. Вони тримаються гордо й упевнено, говорять голосно та живуть бундючно. Що приносить людям цей вислів і віяння? Хіба не правда, що багато людей іде на будь-які жертви, аби отримати гроші? Хіба чимало людей не втрачає свою гідність і порядність у гонитві за більшими грошима? Хіба чимало людей заради грошей не втрачає нагоду виконувати свій обов’язок і слідувати за Богом? Хіба втрата шансу здобути істину та бути спасенним не є для людей найбільшою з усіх утрат? Хіба сатана не зловісний, що використовує цей метод і цей вислів, аби настільки розбещувати людину? Хіба це не зловмисний підступ?» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний V). «Сатана використовує славу й вигоду, щоб контролювати думки людей, аж доки слава й вигода не стануть єдиним, про що люди можуть думати. Вони змагаються за славу й вигоду, зносять труднощі заради слави й вигоди, терплять приниження заради слави й вигоди, жертвують усім, що в них є, заради слави й вигоди, і висловлять будь-яке судження або приймуть будь-яке рішення заради слави й вигоди. Так сатана сковує людей невидимими кайданами, і в них немає ні сил, ні мужності, щоб скинути їх. Вони несвідомо несуть ці кайдани та з великими труднощами просуваються вперед. Заради цієї слави й вигоди людство уникає Бога, зраджує Його та стає дедалі нечестивішим. Так серед сатанинської слави й вигоди знищується покоління за поколінням» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI). Із Божих слів я зрозумів, що сатана використовує слова відомих і видатних людей, ідеологічний вплив знань та шкільну освіту, щоб прищепити людям різні хибні правила виживання та погляди на життя. Це змушує їх покоління за поколінням прагнути слави й вигоди, витрачати на них силу і, врешті, гинути у вирі цієї гонитви. Мене з дитинства виховували в такому дусі, прищеплюючи мені ідеї, як-от: «той, хто витерпів найбільші труднощі, стане найвеличнішою людиною», «гроші правлять світом» та інші подібні сатанинські правила виживання, що глибоко вкоренилися в моєму серці. Я вважав, що людина не може жити без грошей, що вони необхідні для матеріального задоволення та щоб викликати захоплення та заздрість інших, що лише так можна жити з гідністю, а без грошей тебе вважатимуть неповноцінним і зневажатимуть, що призведе до жалюгідного й гнітючого існування. Щоб здобути славу й вигоду, я старанно вчився понад десять років, а почавши працювати, важко трудився вдень і вночі заради підвищення і збільшення зарплати. Мої бажання ставали все більшими, і чим більше я отримував, тим більше прагнув, ніколи не відчуваючи задоволення. Навіть коли я виснажив своє тіло до стану хвороби, то все одно відмовлявся відпочити. Теща багато разів свідчила мені про Боже спасіння останніх днів, і я знав, що вірити в Бога – це добре, але все одно відмовлявся припинити гонитву за грошима, присвячуючи весь свій час та енергію переслідуванню слави й вигоди. Зрештою, хоча я їх і здобув, моя душа ніколи не знала спокою й легкості, натомість я почувався повністю виснаженим і змученим. Тепер я чітко побачив, що весь цей біль був спричинений сатанинською розбещеністю та шкодою. Слава й вигода – це пастки, розставлені сатаною, щоб заманити людей до пекла, це злостиві засоби, якими сатана розбещує людей та шкодить їм, змушуючи їх віддалятися від Бога й жити в більших муках, що зрештою призводить до їхньої загибелі від шкоди, заподіяної сатаною. Якби не розвінчання Божих слів, я не зміг би побачити зловісних намірів сатани, який використовує славу й вигоду, щоб розбестити людей і нашкодити їм. Я б і далі страждав від мук сатани та навіть ризикував би власним життям. Тепер я просто хотів щиро вірити в Бога й шукати істину, а також більше не дозволяти сатані обманювати мене, змушуючи гнатися за грошима. Згодом, щоразу, коли у нас був час, наша сім’я збиралася разом, щоб читати Божі слова, слухати гімни та дивитись відео з досвідними свідченнями. Я поклав край тим дням, коли виснажував себе заради грошей, натомість часто бесідував з братами й сестрами про істину та тішився поливом і забезпеченням Божих слів. Я відчував спокій та легкість, які раніше були мені невідомі.

У другій половині 2021 року внаслідок занепаду галузі мій завод було закрито через брак замовлень. Хоча я трохи засмутився, я вже не був таким, як раніше, і не став сушити голову над тим, як підтримати нормальну роботу заводу. Натомість я скорився і поклався на Бога в цих переживаннях і відчув значно більше полегшення, адже гроші більше мене не сковували. Тоді мене взяли на підробіток в одному місці, і хоча платили небагато, цього вистачало, щоб покрити витрати нашої сім’ї, а найголовніше – в мене з’явився час відвідувати зібрання та як слід виконувати свої обов’язки.

Невдовзі після цього я відчув спокусу. Одного дня до мене звернувся власник однієї державної компанії та запропонував мені керувати новопридбаною фірмою, обіцяючи зарплату 500 тисяч юанів на рік. Я подумав: «Ця компанія дуже добре фінансується. Якщо я погоджуся на цю роботу, то стану керівником, і мої родичі та друзі, безумовно, знову будуть мене високо цінувати». Але потім я подумав: «Якщо я погоджуся, мені доведеться часто їздити у відрядження та відвідувати різноманітні заходи з налагодження зв’язків. Тоді їсти й пити Божі слова, а також відвідувати зібрання стане розкішшю, не кажучи вже про виконання свого обов’язку. Я нарешті вибрався з виру гонитви за грошима і тепер маю час їсти й пити Божі слова, відвідувати зібрання та виконувати свої обов’язки. Я більше не можу марнувати свій час на ці безглузді речі». Я згадав уривок із Божих слів: «Якщо ви нормальна людина, яка прагне любові до Бога, тоді входження в Царство з метою стати одним із Божих людей – це ваше справжнє майбутнє та життя, яке має найбільшу цінність і значущість. Ніхто не має більшого благословення, ніж ви. Чому Я так говорю? Тому що ті, хто не вірить у Бога, живуть заради плоті, живуть заради сатани, а ви нині живете заради Бога, живете заради того, щоб слідувати волі Божій. Ось чому Я кажу, що ваші життя мають найбільшу значущість» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Пізнайте найновішу роботу Бога та слідуйте Його стопами). Завдяки Божим словам я зрозумів, що шукати істину, аби досягти змін у своєму характері та увійти до Царства як Божий народ, – це найбільш змістовний спосіб прожити життя та справжнє майбутнє. Сатана використав цього боса, щоб спокусити мене посадою «керівника», намагаючись змусити мене знову впасти у вир метушні заради слави й вигоди та повністю втратити свій шанс на Боже спасіння. Я не міг піддатися на сатанинські підступи. Настав вирішальний час для Божого спасіння та вдосконалення людей. Я лише недовго вірив у Бога та розумів дуже мало істини, тож це був мій останній шанс шукати істину й здобути життя. Якщо я втрачу цю можливість, то шукати її знову, коли закінчиться Божа робота, буде надто пізно. Отже, я відмовив йому і відчув велике полегшення.

Тепер я виконую свої обов’язки в церкві й часто бесідую з братами й сестрами про Божі слова. Поступово я почав розуміти деякі істини та бачити багато речей, і я більше не відчуваю того болю і виснаження, що були в минулому. Я відчув у своєму серці спокій і свободу, яких ніколи раніше не знав і яких не купиш за жодні гроші. Це справді Божа любов і спасіння!