Ченьсяо, Китай

Наприкінці квітня 2023 року я отримала листа від вищого лідерства, у якому говорилося, що лідера однієї церкви відсторонили, бо він не виконував реальної роботи. Відповідної заміни не знайшли, тому мені тимчасово доручили перейняти роботу цієї церкви. Прочитавши листа, я без зайвих роздумів швидко вирушила до церкви. Я дізналася, що деякі поливальники були лінивими й недбалими у своїх обов’язках і їх треба було замінити, а багато новонавернених були слабкими, негативно налаштованими та не відвідували зібрання регулярно, тому потребували негайного поливу й підтримки. Євангельська робота церкви також була неефективною. Я подумала: «Чому лідерство відправило мене до церкви з такими поганими результатами? Якщо я залишуся тут надовго й не зможу покращити роботу, що про мене подумає лідерство? Чи скажуть вони, що я не підходжу для цього обов’язку? Але раз я вже тут, то буду покладатися на Бога й зроблю все можливе для співпраці». Думаючи, що для успішної роботи спершу треба перепризначити персонал, я працювала від зорі до зорі, щодня пораючись із цими справами.

Через деякий час кадрові корективи були завершені, і робота з поливу поступово дала певні результати. Пізніше сестру Лі Мін, євангельську працівницю, обрали лідеркою церкви. Я дуже зраділа, адже ця сестра мала ношу у своїх обов’язках і була зосереджена на житті-входженні, тож було чудово співпрацювати з нею в церковній роботі. Але несподівано, невдовзі після обрання сестри Лі, ми раптом отримали листа від вищого лідерства, у якому йшлося, що Лі Мін розшукує КПК, виконувати обов’язок у цій місцевості їй небезпечно, і її треба перевести в інше місце. Читаючи цього листа, я подумала: «Ми тільки-но спромоглися обрати лідерку церкви, а тепер їй треба їхати. Я сподівалася, що з Лі Мін, яка наглядатиме за євангельською роботою, моя ноша трохи полегшає. Та тепер моя ноша не тільки не зменшилася, а й досвідчену євангельську працівницю переводять в інше місце. Якщо робота й далі залишатиметься неефективною, що про мене подумає вище лідерство?». Хоч і неохоче, але я скорилася, не маючи іншого вибору. Згодом я знайшла двох євангельських працівників для співпраці в євангельській роботі, але масштабні облави зруйнували мої плани. Протягом наступних кількох днів я постійно чула новини про те, як братів і сестер заарештовують одного за одним, зокрема й щойно знайдених мною євангельських працівників. Через усе це я почувалася паралізованою. Я подумала: «Чому мені так не щастить? За два місяці, відколи я прийшла до цієї церкви, я зіткнулася зі стількома невдачами. Я нарешті змогла здійснити кадрові корективи, і ось що тепер відбувається. Результати роботи не лише не покращилися, а й навіть той персонал, з яким можна було співпрацювати, заарештували. Схоже, мені просто не щастить! У попередньої лідерки під час виконання обов’язку все йшло гладко й спокійно. Чому ж мені так не щастить, що всі ці погані речі трапляються саме зі мною? Усі мої останні зусилля пішли намарне! Вище лідерство точно подумає, що в мене немає працездатності». Думаючи про це, я не могла стримати сліз і почувалася вкрай зневіреною. Не маючи результатів у роботі, я втратила мотивацію відстежувати проблеми й навіть хотіла поїхати звідси. Живучи в такому стані, я помітила, що мій дух усе глибше занурюється в темряву й відчай.

Пізніше я з’їла й випила уривок Божих слів, що стосувався мого стану. Я прочитала такі Божі слова: «У чому проблема людей, які вічно вважають себе невезучими? Вони постійно використовують талан як стандарт, оцінюючи, правильні їхні дії чи неправильні, і зважуючи, яким шляхом їм слід іти, що треба пережити, з якими проблемами вони стикаються. Це правильно чи неправильно? (Неправильно.) Вони описують погані речі як невезіння, а добрі – як удачу або вигоду. Така точка зору правильна чи неправильна? (Неправильна.) Оцінювати речі з такої точки зору неправильно. Це крайній, неправильний метод і стандарт оцінювання речей. Такий метод часто призводить до того, що люди занурюються в депресію, і це часто викликає в них неспокій і таке відчуття, ніби нічого ніколи не йде так, як їм треба, і вони ніколи не отримують того, чого хочуть. Зрештою через усе це вони починають відчувати постійну тривогу, дражливість і неспокій. Якщо не подолати ці негативні емоції, такі люди постійно занурюватимуться в депресію й думатимуть, що Бог до них неприхильний. Вони вважають, що Бог ставиться до інших із милістю, а до них – ні, що про інших Він піклується, а про них – ні, мовляв: “Чому мені завжди неспокійно та тривожно? Чому зі мною вічно трапляється погане? Чому зі мною ніколи не стається щось добре? Хоч би один разочок випало щось хороше, більшого я й не прошу!”. Коли ти дивишся на речі з таким помилковим способом мислення й точкою зору, то потрапляєш у пастку доброго й поганого талану. Коли ти постійно потрапляєш у цю пастку, то постійно відчуваєш депресію. У цій депресії ти особливо чутливий до того, які події з тобою трапляються – щасливі чи нещасливі. Таке свідчить, що ця точка зору й уявлення про добрий і поганий талан узяли тебе під контроль. Коли тебе контролює така точка зору, твої погляди на людей, події, речі та твоє ставлення до них уже не перебувають у межах совісті й розуму нормальної людської сутності, а впали в певну крайність. Якщо ти впадеш у цю крайність, то не вийдеш із депресії. Ти впадатимеш у неї знов і знов, і навіть якщо зазвичай ти її не відчуваєш, але щойно щось піде не так і тобі здасться, ніби тобі в чомусь не поталанило, ти негайно зануришся в депресію. Ця депресія впливатиме на твої нормальні судження та прийняття рішень і навіть на твоє щастя, злість, смуток і радість. Коли вона зачіпатиме твоє щастя, злість, смуток і радість, вона порушуватиме й руйнуватиме роботу над твоїм обов’язком, а також твою волю та бажання слідувати за Богом. Коли ці позитивні речі знищуються, ті кілька істин, які ти зрозумів, випаровуються та геть тобі не допомагають» (Слово, т. 6. Про прагнення до істини. Як прагнути до істини (2)). Бог каже, що називати все погане нещастям, а все хороше – удачею чи перевагою – це погляд людини, яка впадає в крайнощі, людини з неправильними поглядами. Я була саме такою. Коли я прийшла в цю церкву виконувати свої обов’язки й побачила, що результати різних напрямків роботи були поганими, що поливальникам бракує ноші у своїх обов’язках, що багато новонавернених слабкі й негативно налаштовані та що євангельська робота не дає хороших результатів, я вирішила, що мені просто не щастить. Щоб добре виконати роботу, я працювала від зорі до зорі, проводила зібрання й бесіди та перепризначала персонал. Через деякий час, побачивши, що робота з поливу поступово рухається в позитивному напрямку, я зраділа й отримала мотивацію виконувати свій обов’язок. Але згодом, коли досвідчену євангельську працівницю перевели, а невдовзі після цього почалися масштабні облави й арешти євангельських працівників і не залишилося нікого для співпраці в євангельській роботі, я впала в стан зневіри й не могла знайти в собі сили хоч щось робити. Така моя поведінка була наслідком мого неправильного погляду. Коли робота давала хороші результати й усе йшло гладко, мені здавалося, що я здобула захоплення вищого лідерства, і це мене тішило. А коли результатів не було, і все йшло не так, як мені хотілося, я почувалася слабкою й негативно налаштованою, нарікала на своє невезіння й навіть хотіла кинути свій обов’язок. Я згадала, як маловіри ніколи не приймають від Бога того, що з ними трапляється. Коли виникають несприятливі ситуації, вони скаржаться на Бога, неправильно Його розуміють і навіть зраджують Його. Я розуміла, що якщо мій стан не зміниться, то я теж опинюся у великій небезпеці. Тож я помолилася Богові, сподіваючись, що Він спрямує мене змінити свій стан.

Пізніше я прочитала більше Божих слів: «Ці люди, які вічно переймаються тим, добрий у них талан чи поганий, – чи правильно вони дивляться на речі? Чи існує добрий або поганий талан? (Ні.) На якій основі ви кажете, що його не існує? (Люди, яких ми зустрічаємо, і речі, які щодня з нами відбуваються, визначаються Божим володарюванням і впорядкуваннями. Не існує такої речі, як добрий або поганий талан; усе відбувається з необхідності й має певний сенс.) Це правильно? (Правильно.) Цей погляд правильний, і це теоретична основа для слів про те, що талану не існує. Що б із тобою не трапилося: чи добре, чи погане, – усе це нормально, так само як і погода впродовж чотирьох пір року: не кожен день може бути сонячним. Не можна казати, що сонячні дні впорядковано Богом, а похмурі дні, дощ, вітер і бурі – ні. Усе визначається Божим володарюванням і впорядкуваннями та породжується природним середовищем. Це природне середовище виникає відповідно до законів і правил, які впорядкував і встановив Бог. Усе це необхідне й обов’язкове, тож якою б не була погода, вона породжена та зумовлена природними законами. У ній немає нічого поганого чи доброго – добрими та поганими бувають лише людські почуття щодо неї. Люди недобре почуваються, коли йде дощ або град, вітряно чи хмарно. Їм особливо не подобається, коли йде дощ і сиро; у них болять суглоби та з’являється слабкість. Ти можеш погано почуватись у дощові дні, але чи можна сказати, що такі дні нещасливі? Це лише почуття, яке погода викликає в людей: той факт, що йде дощ, ніяк не пов’язаний із таланом. Ти можеш сказати, що сонячні дні – це добре. Якщо три місяці стоїть сонячна погода без краплі дощу, люди почуваються добре. Вони щодня бачать сонце, на вулиці сухо й тепло, зрідка дме легенький вітерець, і вони можуть вийти на вулицю, коли захочуть. Але рослини не можуть цього винести, і посіви гинуть через посуху, тому такий рік неврожайний. Тож якщо ти почуваєшся добре, чи означає це, що все справді добре? Прийде осінь, і коли тобі не буде що їсти, ти скажеш: “Ой божечки, забагато сонячних днів – це теж недобре. Якщо немає дощу, посіви страждають і не родять, і люди голодують”. І тут ти зрозумієш, що нескінченні сонячні дні – це теж недобре. Факт такий, що людина ставиться до речей добре чи погано на основі власних егоїстичних мотивів, бажань та інтересів, а не сутності самої речі. Отже, люди оцінюють, добра річ або погана, на неточній основі. А раз основа неточна, то й остаточні висновки людей теж. Повертаючись до теми доброго й поганого талану: тепер усі знають, що той вислів про удачу не витримує критики та що немає ні доброго талану, ні поганого. І добрі, і погані люди, події та речі, з якими ти стикаєшся, визначаються Божим володарюванням і впорядкуваннями, тож на них слід належно реагувати. Приймай від Бога і добре, і погане. Не говори, що ти щасливчик, коли стається щось добре, і що ти невезучий, коли стається щось погане. Можна сказати лише ось що: з усіх таких речей люди можуть виносити певні уроки, тож не слід ні відкидати такі речі, ні уникати їх. Дякуй Богові за добре, але дякуй і за погане, бо всі ці речі впорядковані Ним. Добрі люди, події, речі й середовища дають уроки, які слід засвоїти, але ще більше можна навчитися від поганих людей, подій, речей і середовищ. Усе це досвід і епізоди, які мають бути частиною твого життя. Людям не можна оцінювати їх на основі уявлення про талан. Отже, якими є думки й точки зору людей, що спираються на талан, коли оцінюють, добре щось або погане? Якою є сутність таких людей? Чому вони приділяють стільки уваги доброму й поганому талану? Люди, які багато концентруються на талані, сподіваються, що в них добрий талан чи поганий? (Добрий.) Саме так. Насправді вони прагнуть до доброго талану й до того, щоб із ними траплялися добрі речі, а самі просто використовують такі речі у власних інтересах і отримують від них вигоду. Таким людям байдуже, скільки страждають інші, скільки тягот і труднощів іншим доводиться терпіти. Вони не хочуть, щоб із ними ставалося щось таке, що вони вважають невезінням. Інакше кажучи, вони не хочуть, щоб із ними траплялося щось погане: щоб у них були якісь невдачі, провали й конфузи, щоб із ними розбирались і обтинали їх, щоб вони щось утрачали, залишались у програші й опинялись обманутими. Якщо трапляється щось із цього, такі люди вважають це поганим таланом. Мовляв, якщо трапляються погані речі, то це невезіння, хто б їх не впорядкував. Такі люди сподіваються, що з ними траплятимуться всі добрі речі: від просування по службі, виділення з натовпу й отримання вигоди за рахунок інших і до отримання прибутку від чогось, заробляння великих грошей або досягнення високого становища на державній службі, – і вважають це добрим таланом. Вони завжди оцінюють людей, події та речі, з якими стикаються, на основі талану. Вони прагнуть до доброго талану, а не поганого. Щойно хоч якась дрібниця йде не так, вони зляться, дратуються та відчувають незадоволення. Прямо кажучи, такі люди егоїстичні. Вони прагнуть отримати вигоду за рахунок інших людей, забезпечити собі прибуток, узяти гору та виділитися з натовпу. Вони були б задоволені, якби все добре відбувалося тільки з ними. Це їхня природа-сутність; це їхнє справжнє обличчя» (Слово, т. 6. Про прагнення до істини. Як прагнути до істини (2)). Зі слів Бога, я зрозуміла, що люди часто судять про свою удачу з огляду на те, чи отримують вони особисту вигоду. Якщо ситуація для них вигідна, вони називають це везінням, а якщо ні – невезінням. Люди з таким мисленням прагнуть лише вигоди для себе, і вони вкрай егоїстичні. Насправді ж кожна ситуація, яку влаштовує Бог, є доброю, і не існує такого поняття як «везіння» чи «невезіння». Ситуації, які здаються людям сприятливими чи несприятливими, призначені для того, щоб вони могли винести з них уроки, і є корисними для їхнього життя-входження. Це як із погодою: людству необхідні і сонячні, і дощові дні. Постійне сонце швидко висушило б урожай, а тривалі дощі затопили б його. Тож, незалежно від того, сонячно чи дощить, усе це є частиною Божого володарювання й упорядкувань і приносить людству користь. Раніше, стикаючись із тим, що йшло врозріз із моїми бажаннями, я завжди вважала, що мені просто не щастить, але це було через те, що я мала в собі амбіції й жагу та завжди прагнула визнання інших, а коли я не отримувала бажаного, то почувалася нещасною й вважала, що мені не щастить, скаржилася й нарікала на Бога та жила в стані зневіри. Розмірковуючи над собою, я зрозуміла: після того як я прийшла до цієї церкви, я спочатку хотіла добре виконувати свій обов’язок, щоб здобути визнання інших, тому я працювала від зорі до зорі, не скаржачись. Але коли все пішло не так, як я хотіла, і євангельських працівників заарештували, я злякалася, що без людей, які б співпрацювали в роботі, досягти хороших результатів буде неможливо, і коли моє бажання репутації й статусу не задовольнилося, я вирішила, що мені не щастить, і мій колишній ентузіазм швидко згас. Різні напрямки роботи цієї церкви вже й так були затримані через те, що попередній неправдивий лідер не виконував реальної роботи, а арешти братів і сестер ще більше перешкоджали нормальному просуванню значної частини роботи. Вище лідерство направило мене сюди зі сподіванням, що я буду уважною до Божих намірів, просуватиму різні напрямки роботи та захищатиму інтереси церкви. Та побачивши перед собою великі труднощі, я впала у зневіру, втратила мотивацію до свого обов’язку й скаржилася на своє «невезіння». Така моя поведінка викликала в Бога справжню відразу. Людина, яка по-справжньому віддана Богові, побачивши, що церква стикається з жорстокими облавами, а стількох братів і сестер заарештовано, доклала б усіх зусиль, щоб зробити все можливе: перепризначила б персонал і мінімізувала б втрати. Але я в такий критичний час переймалася лише власною репутацією й статусом. Я була справді егоїстичною, і мені бракувало совісті й людськості! Тепер я розуміла, що Бог дозволив цій ситуації спіткати мене, щоб змінити мій розбещений характер, адже я надавала занадто великого значення репутації й статусу, і ця ситуація була мені потрібна, щоб допомогти викрити та змінити мене.

Одного ранку під час моїх духовних роздумів я прочитала більше Божих слів: «Коли ти відпустиш свої амбіції та бажання, коли перестанеш відкидати нещастя, з якими стикаєшся, і уникати їх, коли перестанеш оцінювати такі речі з точки зору того, наскільки тобі таланить або не таланить, то почнеш вважати добрим багато з того, що раніше бачив як щось нещасливе й погане, і так погане перетвориться на добре. Твої установки й те, як ти дивишся на речі, зміняться, що допоможе змінити твої почуття щодо твого життєвого досвіду й водночас отримати інші винагороди. Це надзвичайний досвід, який принесе тобі немислимі винагороди. Це добре, а не погано. … Не прагни до так званого “доброго талану” та не відкидай так званого “поганого талану”. Віддай Богові своє серце та все своє єство, дозволь Йому діяти й керувати та підкорися Його керівництву й упорядкуванням. Бог дасть тобі те, чого ти потребуєш, справедливою мірою та саме тоді, коли ти цього потребуєш. Він улаштує середовища, людей, події та речі, які тобі необхідні, відповідно до твоїх потреб і недоліків, щоб із зіткнення з тими людьми, подіями та речами ти міг засвоїти належні тобі уроки. Звісно, передумова всього цього – установка на послух Божому керівництву й упорядкуванням» (Слово, т. 6. Про прагнення до істини. Як прагнути до істини (2)). Бог каже, що коли ми припинимо сприймати події як везіння чи невезіння, ми зможемо здобути несподіване розуміння в ситуаціях, які влаштовує для нас Бог, і через власний досвід побачити Божі діла та Його володарювання. Тому, стикаючись із несприятливими ситуаціями, ми повинні приймати їх від Бога, а не намагатися втекти чи уникнути їх. За подіями, які люди вважають «поганими», завжди стоїть Божий намір і досвід, через який нам потрібно пройти. Бог використовує такі ситуації, щоб тренувати нас, дозволяючи нашому життю зростати – у цьому Його кропіткий намір. Я усвідомила, що мені потрібно виправити свій неправильний погляд і робити все можливе, покладаючись на Бога. Я вірила, що Бог підготує правильних людей для співпраці в церковній роботі. Коли я почала так думати, мій стан значно покращився. Тож я почала шукати людей, які допомогли б мені у євангельській роботі. У той час була одна сестра, яка почувалася слабкою й зневіреною через сімейний тягар. Ми звернулися до неї, запропонувавши бесіду та підтримку. Після певного часу бесід, її стан покращився, і вона виявила бажання взятися за свій обов’язок. Ще одна сестра після нашої бесіди також погодилася виконувати свої обов’язки. Я усвідомила, що Бог влаштував ці обставини, щоб навчити мене виконувати реальну роботу, наприклад, проводити бесіди для розв’язання проблем братів і сестер. Як тільки вони зрозуміли Божий намір, то почали активно співпрацювати. Крім того, ці обставини допомогли нам зростити більше людей, щоб вони почали виконувати свої обов’язки. Я була вдячна Богові!

У вересні я раптом отримала листа, у якому повідомлялося, що євангельського диякона заарештували. Протягом наступних кількох днів надходило більше новин про арешти братів і сестер. Я подумала: «Щойно ми нарешті скоригували команду й побачили певні результати, як євангельських працівників знову заарештовують. Чому мені так не щастить? Ці нещастя продовжують траплятися зі мною!». Але потім я усвідомила, що мій стан був неправильним. Тому я швидко мовчки помолилася Богові, благаючи Його спрямувати мене в цій ситуації. Я згадала Божі слова: «Факт такий, що людина ставиться до речей добре чи погано на основі власних егоїстичних мотивів, бажань та інтересів, а не сутності самої речі. Отже, люди оцінюють, добра річ або погана, на неточній основі. А раз основа неточна, то й остаточні висновки людей теж. Повертаючись до теми доброго й поганого талану: тепер усі знають, що той вислів про удачу не витримує критики та що немає ні доброго талану, ні поганого. І добрі, і погані люди, події та речі, з якими ти стикаєшся, визначаються Божим володарюванням і впорядкуваннями, тож на них слід належно реагувати. Приймай від Бога і добре, і погане. Не говори, що ти щасливчик, коли стається щось добре, і що ти невезучий, коли стається щось погане. Можна сказати лише ось що: з усіх таких речей люди можуть виносити певні уроки, тож не слід ні відкидати такі речі, ні уникати їх. Дякуй Богові за добре, але дякуй і за погане, бо всі ці речі впорядковані Ним. Добрі люди, події, речі й середовища дають уроки, які слід засвоїти, але ще більше можна навчитися від поганих людей, подій, речей і середовищ. Усе це досвід і епізоди, які мають бути частиною твого життя. Людям не можна оцінювати їх на основі уявлення про талан» (Слово, т. 6. Про прагнення до істини. Як прагнути до істини (2)). Зі слів Бога я зрозуміла, що люди часто судять про те, хороша ситуація чи погана, спираючись на власні бажання й інтереси, а не на істину. Арешт євангельського диякона стався з Божого дозволу. Кого саме заарештують, Бог визначає відповідно до Свого володарювання й улаштувань, і це ті переживання, через які людям потрібно пройти. Я маю скоритися, впоратися з наслідками й зробити все можливе для співпраці. Після цього я почала розбиратися з наслідками. Пізніше я дізналася, що лідер євангельської команди продовжував проводити зібрання й проповідувати Євангеліє з трьома новонаверненими. Вони не злякалися великого червоного дракона, і їхня євангельська робота стала навіть ефективнішою, ніж раніше. Крім того, кілька сестер, стурбовані впливом на церковну роботу, за власною ініціативою взялися за виконання своїх обов’язків. Побачивши все це, я була глибоко зворушена. Я усвідомила, що кожна ситуація, яку влаштовує Бог, має свою мету. Ті, кого заарештували, мають пройти через певні переживання, а ті, кого не заарештували, мають давати свідчення. Бог використовує переслідування з боку великого червоного дракона, аби той надавав послуги для вдосконалення людей.

Завдяки цьому досвіду я зрозуміла, що ці ситуації сталися не через «невезіння» й не через те, що Бог висував до мене високі вимоги. Насправді Бог використовував їх, щоб очистити та змінити мене. Коли я змінила своє ставлення й почала по-справжньому співпрацювати, то побачила, як розгортається Божа робота. Поки я щиро молилася й від усього серця виконувала свої обов’язки, Бог відкривав для мене шлях. Надалі я бажаю продовжувати покладатися на Бога, щоб належно виконувати свої обов’язки.