91. Бунтарка кається
Я стала християнкою в 1990 році. Один церковний лідер часто повторював: «Біблія – це основа нашої віри, і як віруючі, ми маємо слідувати їй». Ці слова глибоко вкорінилися в моєму серці, і я подумала: «Мені треба багато читати Біблію, і якщо я її зрозумію, то матиму шлях у своїй вірі». Тож я перечитувала Писання знову й знову та часто зверталася за порадою до пресвітерів у вірі. Пам’ятаю, як один із них підбадьорив мене: «З такою пристрастю до Біблії Господь колись обов’язково знайде для тебе важливе застосування». Почувши ці слова, я дуже зраділа. Вони також спонукали мене ще більше поклонятися Біблії. Відтоді я почала щоранку прокидатися о четвертій, щоб читати Писання, а по всьому будинку розвісила різні біблійні вірші. Кожної вільної хвилини я або читала, або вчила уривки з Біблії напам’ять. Лягаючи спати, я навіть клала Біблію біля подушки, думаючи: якщо Господь повернеться вночі, я зможу вийти Йому назустріч із Біблією в руках. Словом, я просто не могла розлучитися зі своєю Біблією. Через кілька років я стала однією з головних співпрацівників харизматів у нашому місті й відповідала за понад триста місць для зібрань. Оскільки я так любила Біблію, то постійно казала братам і сестрам: «Господь Ісус сказав: “Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих” (Матвія 4:4). Усі Божі слова містяться в Біблії, тому читати її так само важливо, як і щоденно їсти. Біблія – це основа нашої віри, тому ми мусимо слідувати їй, хоч би що там було. Ось що означає бути справжнім віруючим».
У 1997 році в багатьох церквах на північному сході Китаю люди один за одним почали приймати роботу Всемогутнього Бога в останні дні. Один із вищих лідерів терміново скликав зібрання співпрацівників, де показав нам купу пропаганди, що очорнювала й засуджувала Східну Блискавку, і сказав: «Зараз з’явилася церква під назвою “Східна Блискавка”. Вони кажуть, що Господь Ісус повернувся у плоті як Всемогутній Бог, що Він висловив нові слова та відкрив сувій. Вони стверджують, що Біблія тепер застаріла, і що читати слова Всемогутнього Бога – це єдиний спосіб отримати забезпечення. Хіба таке можливо? Тисячі років усі віруючі в Господа читали Біблію. Усі Божі слова містяться в Біблії, і поза нею немає Божого слова. Хоч би що там було, ми мусимо залишатися вірними Біблії. Відхід від Біблії – це зрада Господа, і коли Він прийде, то не спасе вас». Я була цілком згодна з ним і подумала: «Правильно. Усе в нашій вірі ґрунтується на Біблії. Люди зі Східної Блискавки її навіть не читають, то хіба вони не відступають від шляху Господнього? Я маю вести братів і сестер так, щоб вони трималися Біблії й ніколи від неї не відступали». Цей вищий лідер проводив такі зібрання три дні поспіль, розповідаючи про те, як остерігатися Східної Блискавки та протистояти їй. Після цих зібрань я відчула, що моя відповідальність стала великою як ніколи. Щоб захистити церкву, ми з іншими співпрацівниками доклали величезних зусиль, аби ізолювати Східну Блискавку та протистояти їй. На кожному зібранні ми говорили про те, як остерігатися її та опиратися їй. Я навіть закликала братів і сестер постити й молитися та просити Господа зупинити Східну Блискавку, щоб вона не крала овець нашої церкви.
Одного дня сестра повідомила мені, що один співпрацівник повірив у Східну Блискавку, і найпалкіші учасники з її місця для зібрань пішли за ним. Почувши це, я так розхвилювалася, що, навіть не поївши, одразу помчала до неї й побачила, що на зібранні приблизно із сорока людей бракувало дев’ятнадцятьох. І що найголовніше, ці дев’ятнадцять були найпобожнішими учасниками на тому місці для зібрань. Те, що цих добрих овець украла Східна Блискавка, дуже мене засмутило. Я подумала: «Ця Східна Блискавка, мабуть, справді грізна сила, раз змогла вкрасти таких хороших овець усього за кілька днів роботи». Тож я поквапилася відвідати цих братів і сестер, щоб їх відмовити, і сказала: «Послідовники Східної Блискавки стверджують, що Господь повернувся й висловив нові слова, але це лише спроба ввести людей в оману. Усі Божі слова містяться в Біблії, а все інше – це відхід від шляху Господнього. Ці люди не будуть підхоплені в Царство Небесне, коли прийде Господь. Хіба тоді всі ці роки віри в Господа не виявляться марними? Ви маєте негайно покаятися перед Господом». Я думала, що вони мене послухають, але, на диво, одна з сестер відповіла: «Сестро Гу, ваше твердження, що всі Божі слова містяться в Біблії, не відповідає фактам. В Євангелії від Івана 21:25 сказано: “Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг!”. Цей вірш показує нам, що сказане Господом Ісусом і виконана Ним робота не були повністю записані в Біблії. До того ж, в Об’явленні пророкується, що коли Господь повернеться, Він відкриє сувій, зніме сім печаток і промовить до церков. Очевидно, що нові Божі слова для останніх днів ніяк не могли бути записані в Біблії заздалегідь, тому ваше твердження, що всі Божі слова містяться в Біблії, не витримує критики». Я справді не знала, як це спростувати. Я подумала: «Дійсно. Цей біблійний вірш такий зрозумілий, чому ж я раніше про це не думала?». Тоді сестра продовжила: «Всемогутній Бог – це Господь Ісус, Який повернувся. Він висловив усі істини, які судять, очищають та спасають людство. Ці істини – це слова Святого Духа до церков. Це і є відкриття сувою, про яке пророкується в Об’явленні. Віра у Всемогутнього Бога – це не зрада Господа, а навпаки, вона означає чути Божий голос і йти слідами Агнця, як і сказано в Об’явленні: “Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде” (Об’явлення 14:4). Вам теж слід почитати слова Всемогутнього Бога. Смиренний пошук – це єдиний спосіб почути Божий голос і зустріти повернення Господа!». Я зовсім не хотіла слухати їхні слова, тому просто схопила Біблію, помахала нею та сказала: «Я розумію Біблію – мені не треба нічого шукати! Усе, що поза Біблією, – це єресь, і ви не будете спасенні!». Я ходила до них щодня цілий тиждень, намагаючись їх переконати. Але хоч би що я казала, вони всі були рішуче налаштовані йти за Всемогутнім Богом. У підсумку мені не вдалося повернути жодного з дев’ятнадцятьох. Хоч би скільки я про це думала, я нічого не розуміла й питала себе: «Чому після прочитання книги Східної Блискавки їх неможливо було переконати, хоч би що там було? Невже це справді так, як казав вищий лідер, – що їхня – це якийсь наркотик? Але ж вони здавалися абсолютно нормальними, зовсім не спантеличеними, і всі були такими енергійними та сповненими віри. А ще їхня бесіда була такою глибокою, що її просто неможливо було спростувати». Я була абсолютно збита з пантелику. Мені кортіло дізнатися, що саме написано в тій книзі Східної Блискавки. Але через думку про те, що відхід від Біблії – це зрада Господа, і що тоді я не буду спасенна, я не наважуватися думати про це далі. Пізніше я виключила тих дев’ятнадцятьох людей із церкви й закликала всіх інших не мати з ними нічого спільного. Я особливо наполягала, щоб співпрацівники пильно стежили за своїми паствами й негайно виключали будь-кого, хто прийме Східну Блискавку.
Я з усіх сил намагалася ізолювати церкву, але дедалі більше братів і сестер приєднувалося до Східної Блискавки. Хтось ішов майже щодня – я просто не могла цього зупинити. Усе це повністю мене поглинуло. Я працювала щодня з ранку до ночі, намагаючись змусити їх повернутися, але не переконала жодного. А що мене справді шокувало, так це те, що невдовзі навіть брат Ван Мін’ї, який працював разом зі мною, приєднався до Східної Блискавки. Це було дуже несподівано. Мін’ї починав так само, як і я, – постійно говорив про те, як остерігатися Східної Блискавки та опиратися їй. Я ніколи б не подумала, що він у кінцевому підсумку до них приєднається. Я пішла до нього додому, щоб розпитати його. Я сказала: «Ти ж добре знаєш, що Східна Блискавка – це відхід від Біблії. Як ти можеш у неї вірити?». А він відповів: «Сестро Гу, раніше я теж слухав лідера й зовсім не шукав та не досліджував вчення Східної Блискавки. Я навіть сліпо опирався їй і засуджував її. Але прочитавши слова Всемогутнього Бога я побачив, що вони розкривають багато таємниць Біблії й дають нам шлях до очищення від гріха. Слова Всемогутнього Бога – це істина й голос Бога. Він – Господь Ісус, Який повернувся. Вам теж варто почитати Його слова! …». Тієї ж миті я просто обірвала його, сказавши: «Досить! Тебе ввели в оману. Не намагайся зробити те саме зі мною. Мені байдуже, що ти там кажеш. Я за жодних обставин не читатиму ту книгу Східної Блискавки!». Я грюкнула дверима й роздратовано пішла геть. Згодом я почула від співпрацівника Лю, що Східна Блискавка забрала понад сто людей з іншої церкви. Багато інших співпрацівників також казали, що на їхніх територіях Східна Блискавка щодня краде добрих овець, і вони не можуть повернути жодної з них. Ці слова стали для мене величезним шоком. Я міркувала: «Як Східна Блискавка може бути такою грізною силою? Невже Господь справді повернувся? А інакше чому б так багато людей приймали її та мали б таку віру в неї?».
У вересні 1997 року брат Лі Чжи, один із головних співпрацівників у нашій церкві, приєднався до Східної Блискавки разом зі своєю дружиною. Почувши цю новину, я схопила свою Біблію та зібрала чотирьох інших співпрацівників, щоб піти до них. Коли ми прийшли, я, не давши їм сказати й слова, просто накричала на них: «У вас що, навіть совісті немає? Господь Ісус дав вам таку велику благодать – ви що, забули про це? Як ви могли повірити у Всемогутнього Бога? Що вони вам дали? Скільки вони вам заплатили?». На диво, Лі Чжи усміхнувся й відповів: «Вони дали нам істину й життя, а не гроші». Це розлютило мене ще більше, і я відрізала: «Як вони могли дати вам життя? Усе, що поза Біблією, – це зрада Господа. Яка ще істина й життя?». Несподівано він запитав мене у відповідь: «Як ви вважаєте, істина й життя походять від Бога чи від Біблії? Що сказав Господь Ісус, коли докоряв фарисеям? “Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене! Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя” (Івана 5:39–40). Його слова були дуже чіткими. Біблія свідчить про Бога, але вона не містить вічного життя. Шукати вічне життя в Біблії – це помилка. Лише Христос є істиною, шляхом і життям, і тільки йдучи за Христом та підкорячиюсь Його роботі й словам, ми можемо здобути істину та вічне життя». Я справді не знала, що відповісти, почувши бесіду брата. Мені було трохи соромно. Я подумала собі: «Раніше ти завжди слухав мої проповіді, то чому ж тепер ти мені щось пояснюєш і спростовуєш мої слова? Як ти, після всіх моїх років читання Біблії, можеш знати про віру в Господа більше за мене?». Я просто відповіла щось вкрай нерозумне, сказавши: «Мені байдуже, що ти там кажеш. Будь-хто, хто не читає Біблію, потрапить до пекла». Після цього інші четверо співпрацівників намагалися переконати їх і батогом, і пряником, але, хоч би що ми казали, Лі Чжи з дружиною залишалися непохитними у своїй вірі у Всемогутнього Бога. Повернувшись додому, я думала: «Раніше я знала про Біблію значно більше, ніж ці люди, які приєдналися до Східної Блискавки. Колись вони слухали мої проповіді, а лише за кілька днів після прийняття Східної Блискавки змогли загнати мене в глухий кут кількома словами. Що відбувається? Невже Східна Блискавка – це справді істинний шлях?». Але я швидко відкинула цю думку, сказавши собі: «Цього не може бути! Усе, що поза Біблією, – це зрада Господа. Я триматимуся Біблії й чекатиму, коли Господь повернеться й забере мене до Царства Небесного».
Коли я бачила, як дедалі більше людей приймають Східну Блискавку, я вже навіть не читала проповіді на зібраннях. Натомість на зібраннях співпрацівників і недільних службах я просто використовувала купу матеріалів, спрямованих проти Східної Блискавки, і постійно про це говорила. Я також погрожувала всім, щоб вони не сміли досліджувати Східну Блискавку, і навіть співпрацювала з лідерами та співпрацівниками з інших церков, щоб разом боротися проти неї. Якщо я чула, що хтось намагається навернути учасника церкви до Східної Блискавки, я одразу мчала туди й проганяла їх. Іноді я боялася, що їхати велосипедом буде надто повільно, тож брала таксі через усе місто, щоб прогнати учасників Східної Блискавки. Я думала, що захищаю шлях Господній і оберігаю паству, і навіть була готова ризикувати заради цього своїм життям. Але чого я не могла зрозуміти, так це чому що більше я з нею боролася, то більше інцидентів траплялося в церкві. У серпні 1999 року, коли ми проводили масове хрещення, чимало людей було заарештовано й доправлено до поліцейської дільниці. Згодом, у серпні 2000 року, під час проведення хрещень, заарештували мене разом із трьома важливими співпрацівниками. У моєму домі також провели обшук, і поліція вилучила всі церковні пожертви. Перебуваючи під вартою, я не могла перестати думати про все, що сталося в церкві за останні кілька років. Пресвітери сестра Цзян Жу та брат У Юн, які раніше завжди запрошували мене читати проповіді та благовістити, намагалися захистити свою паству, тому ізолювали церкву, щоб опиратися Східній Блискавці. Вони були надзвичайно побожними християнами, але, як не жахливо, обоє захворіли на рак і померли в муках. Одного разу в 1998 році на великому зібранні, де були присутні понад двісті ключових церковних співпрацівників, одним зі співпрацівників раптом оволодів демон, і ніхто не зміг його вигнати, хоч би як усі за нього молилися. Один випадок за одним спливав у моїй пам’яті, і я просто не могла збагнути, чому церкву спіткало стільки бід. Я думала про те, як за всі ці роки слідування за Господом я покинула роботу й сім’ю, щоб наполегливо працювати для Нього. Я пильнувала різноманітні справи в церкві й старанно працювала, щоб захистити шлях Господній та оберегти паству. Чому Господь не захищав і не благословляв мене? Чому що більше я боролася зі Східною Блискавкою, то більше страждала й залишалася в стані постійної тривоги? Невже опір Східній Блискавці був помилкою? Невже Господь справді повернувся? За сім днів перебування під вартою я майже не спала. Я була в повному відчаї. Я молилася до Господа, кажучи: «Господи, у церкві сталося так багато всього. Яка ж справжня причина цього? Що саме я роблю не так? …». Коли мене звільнили з-під варти, я побачила, що церква дедалі більше занепадає, і це розривало мені серце. Я знову помолилася до Господа: «Господи! Чому церква в такому стані? Церква збудована завдяки Твоїй дорогоцінній крові, то чому ж Ти нехтуєш нею? О Господи! Я справді страждаю. Паства розбігається, і що більше я борюся зі Східною Блискавкою, то більше безладу в церкві. Я не знаю, як усе це виправити й відродити церкву. Господи, прошу, відкрий для мене шлях!». Але хоч би як я молилася, у церкві панував хаос. Співпрацівники розбіглися хто куди й переховувалися через страх арешту. У церкві панував розгардіяш, а відвідуваність падала. Я не знала, про що проповідувати, і з жахом чекала на проповіді по середах і неділях. Під час моїх промов брати і сестри куняли, і я нічого не могла із цим вдіяти. Я не знала, про що молитися, а моя віра слабшала. Раптом я зрозуміла, що втратила свою колишню рішучість зберігати віру та любов до Господа, навіть якщо інші відступлять. Я повільно скочувалася в прірву розбещеності. Я почала дивитися телевізор і фільми, і навіть навчилася грати в маджонг і покер. Я жила в гріху й не могла з нього вибратися. Я часто сиділа на порозі свого дому, міцно стискаючи Біблію, почуваючись неймовірно нещасною й розгубленою. Я справді не мала уявлення, як жити далі. У той період я часто стояла на колінах, волаючи до Господа, благаючи Його й кажучи: «Господи Ісусе, де Ти? Я відчуваю, що помираю. Господи, я благаю Тебе, будь ласка, спаси мене, і спаси церкву! …».
У 2002 році, саме тоді, коли я була найслабшою, мені зателефонував брат Чжоу Чжен із південного Китаю і запропонував приїхати до нього на духовні реколекції. Почувши це, я щиро подякувала Богові й прагнула скористатися цією нагодою, щоб відновити свої сили. Коли я приїхала, то побачила, що в місцевих братів і сестер справи йшли навіть краще, ніж під час мого останнього візиту два роки тому. Їхня віра стала сильнішою. Зустрівши мене, вони підтримували й підбадьорювали, ставлячись до мене як до рідної. Я була глибоко зворушена. Наступного дня Чжоу Чжен розпитав мене, як узагалі мої справи, і це зачепило мене за живе. Я розповіла йому все про те, що відбувалося із церквою, нічого не приховуючи. Коли я закінчила, він провів таку бесіду: «Зараз не тільки ваша церква втрачає свою життєздатність. Це відбувається в церквах усюди. Віра й любов віруючих холонуть, і їх не дисциплінують за їхні гріхи. Співпрацівникам немає про що проповідувати, і вони втягнуті в заздрісні суперечки та внутрішню боротьбу. Церкви розколюються – у них уже давно немає Господньої присутності». Він також розповів мені, чому всі церкви зазнають такого занепаду. Він прочитав мені з Книги пророка Амоса, 8:11. Бог Єгова сказав: «Настають дні… коли Я пошлю на землю голод, не голод на хліб і не спрагу на воду, але спрагу чути слова Єгови». Потім він сказав: «Із цього вірша ми бачимо, що однією з причин занепаду в церквах є те, що люди не практикують Божі слова. Це схоже на останні дні періоду Закону, коли юдейські первосвященники, книжники та фарисеї трималися лише людських традицій, а не закону Єгови. Вони приносили недостатні жертви й відкрито продавали худобу й обмінювали гроші в храмі, перетворивши його на лігво розбійників, тож Бог відчув огиду й покинув його. Коли в ньому більше не було Божої роботи, люди робили все, що заманеться, і їх не дисциплінували за їхні гріхи. Храм спорожнів. Головною причиною цього стало те, що релігійні лідери не дотримувалися заповідей Єгови й відступили від Господнього шляху. Іншою причиною цього занепаду всередині церков було те, що Бог виконував новий етап роботи, тому робота Святого Духа змістилася. Господь Ісус працював і вів людей поза храмом, відкриваючи період Благодаті, і ті, хто слідував за Ним, могли здобути полив і забезпечення. А за умови, що вони молилися та сповідувалися перед Господом, їхні гріхи прощалися, і вони могли насолоджуватися всією благодаттю, миром і радістю, дарованими Ним. Але первосвященники, книжники та фарисеї, які відмовилися прийняти Його роботу, опираючись і засуджуючи Його, а також ті в храмах, хто вперто слідував за ними, були, цілком природно, покинуті й відсіяні Божою роботою, опинившись у темряві та занепаді». Бесіда брата мене дуже осяяла, але я також була спантеличена й думала: «Я читала все це в Біблії незліченну кількість разів, то чому ж я ніколи не отримувала такого осяяння від свого читання? Як вони до цього додумалися? Мабуть, мені варто їх послухати». Далі Чжоу Чжен продовжив: «Подібно до причини занепаду храму в період Закону, сьогоднішні церкви перебувають у такому занедбаному стані через те, що Бог виконує новий етап роботи». Коли я почула, як він це сказав, моє серце тьохнуло, і мені спало на думку, що вони можуть бути зі Східної Блискавки. Усі казали, що їхнє вчення справді грізне – а що, як мене теж введуть в оману? Мене охопили тривога й сум’яття: варто їх вислухати чи ні? Зрештою я вирішила залишитися й продовжити слухати, бо справді хотіла вирішити проблему в церкві. За всі ці роки жоден із пастирів чи пресвітерів, як з Китаю, так і з-за кордону, нічим не зміг допомогти; хоч би як вони тлумачили Біблію, постили чи молилися, жодне із запропонованих ними рішень не спрацювало. Церква дедалі більше занепадала. А от ці брати і сестри були сповнені віри та любові, і їхня бесіда осяювала. Ніхто не міг би мати таких хороших результатів без роботи Святого Духа та Його керівництва. Якщо я зможу знайти шлях до відродження церкви через їхню бесіду, тоді для нас ще є надія. Я хотіла скористатися цією можливістю, і навіть якби вони були зі Східної Блискавки, мені не було б чого боятися, бо я знала Біблію і мене неможливо було ввести в оману. Тож я почала слухати, водночас гортаючи Біблію, щоб перевірити чи збігаються їхні слова з Писанням.
Потім Чжоу Чжен зачитав із Книги Амоса 4:7–8: «“І Я стримав вам дощ за три місяці перед жнивами, і дощ посилав на одне місто, а на друге місто не посилав; одна ділянка була побита дощем, а ділянка, на яку не пустив Я дощу, висихала. І прийшли два чи три міста до одного міста, щоб напитися води, та не вдовольнилися; і все одно ви не повернулися до Мене”, – сказав Єгова». Він пояснив це, сказавши: «У цьому вірші згадується, що в одному місті йде дощ, тоді як в іншому – посуха. Цей “дощ” стосується роботи Святого Духа. Бог забирає роботу Святого Духа з усіх місць і переносить її на тих людей, які приймають Його нову роботу. Ті, хто йде Божими слідами, отримують полив та забезпечення поточними словами Святого Духа й здобувають Його роботу. Але ті, хто не приймає нової Божої роботи, цілком природно покидаються та відсіюються в процесі Його роботи, і живуть у темряві». На цьому моменті його бесіди все стало для мене набагато зрозумілішим, і я подумала: «Отже, церква спустошена, тому що Бог виконує нову роботу, тому робота Святого Духа змістилася. Не дивно, що всі ці роки я не відчувала Божої присутності, а натомість відчувала таку духовну темряву, ніби впала в безодню без жодної крихти надії, і жила в повній безнадії». З думкою про те, щоб наздогнати Божі сліди та знову насолоджуватися роботою і керівництвом Святого Духа, я з нетерпінням запитала Чжоу Чжена: «Як можна йти слідами Агнця й здобути роботу Святого Духа?». Він відповів мені: «В Об’явленні сім разів пророкується: “Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам” (Об’явлення 2, 3). Це пророцтво говорить нам, що Бог промовлятиме до церков в останні дні, і кожен, хто розпізнає Божий голос, піде Божими слідами й відвідає весільний бенкет Агнця». Потім він дістав книгу й продовжив: «Ця книга містить слова Святого Духа до церков. Прочитайте це, і ви все зрозумієте». Я взяла її й побачила: «Слово являється у плоті». Хіба це не книга Східної Блискавки? На мить я остовпіла й подумала: «Я воювала з ними п’ять років, але ніколи раніше не зустрічалася з ними віч-на-віч аж дотепер». Я згадала всіх тих братів і сестер, яких неможливо було переконати після того, як вони послухали Східну Блискавку. Я так нервувала, що мені здавалося, що моє серце підступило до горла. Я промовила молитву: «Господи, благаю Тебе, захисти мене. Я не можу відступити від Біблії, я не можу відійти від Твого шляху, хоч би що там було». Тож я запитала: «Як ця книга може містити Божі слова? Усі Божі слова містяться в Біблії, і ніщо інше не є Божим словом. Відхід від Біблії – це єресь, це зрада Господа». Я більше не могла там сидіти, роздратовано підвелася й відмовилася слухати хоч слово більше. Побачивши, як сильно я опиралася та що я перестала слухати, вони всі стали на коліна й зі сльозами на очах помолилися за мене, просячи Бога просвітити мене й дати мені пізнати Божу роботу. Я стояла осторонь, і їхні щирі молитви справді мене зворушили. Я подумала: «Хто би міг бути таким сповненим любові, не маючи роботи Святого Духа?». Після цього я почала потроху заспокоюватися й послаблювати свій опір.
Коли вони закінчили молитися, Чжоу Чжен поділився зі мною частиною свого досвіду. Він сказав: «Я розумію, що ти відчуваєш. Спочатку я був таким самим, як і ти, – я теж опирався Божій роботі останніх днів. Я підтакував пастирям і пресвітерам, вигадуючи безпідставні чутки про Церкву Всемогутнього Бога, і писав матеріали проти неї. Я навіть залякував братів і сестер, щоб утримати їх від віри у Всемогутнього Бога. Я зробив так багато всього, щоб опиратися Богу та хулити Його, гадаючи, що я захищаю шлях Господній і проявляю відданість. Я вірив у Бога, але не знав Його й був непоступливим та зарозумілим. Якби Бог не покарав мене та не дисциплінував, і якби не Його владні слова, що торкаються душі, я б ніколи не скорився». Він також сказав, що завжди вважав, ніби всі Божі слова містяться в Біблії і ніщо інше не є Божим словом, тому відхід від Біблії – це єресь. А потім він прочитав дещо зі слів Всемогутнього Бога і зрозумів, що це не витримує критики й не відповідає фактам. Спершу я була дуже спантеличена й дивувалася, як це може не відповідати фактам. Тоді він сказав: «Ти добре знаєш Біблію, тож маєш знати, що вона була укладена людьми через роки після того, як Господь завершив свою роботу, а це означає, що певна частина змісту неминуче була пропущена або вирізана. Деякі слова пророків від Бога не були повністю записані у Старому Заповіті, а потрапили до Апокрифа, як-от пророцтва Ездри». Він також додав: «У період Благодаті робота та слова Господа Ісуса не були повністю задокументовані в Писаннях. Він офіційно працював три з половиною роки, і хтозна, скільки Він сказав, скільки проповідей виголосив за цей час. Якщо скласти всі слова Господа Ісуса з Чотирьох Євангелій, то це буде лише кілька годин Його промов. Порівняно з тим, скільки Він мав би сказати за ті три з половиною роки, ми бачимо, що це дуже мало! Також в Євангелії від Івана сказано: “Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг!” (Івана 21:25). Невже це справді може бути правдою, що ніщо поза Біблією не є Божим словом? Хіба це точно? В Об’явленні кілька разів пророкується: “Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам” (Об’явлення 2, 3). Це доводить, що Господь має сказати церквам ще більше в останні дні. Як ці слова для останніх днів могли бути записані в Біблії заздалегідь? В Об’явленні також пророкується, що Агнець відкриє сувій, який спершу був запечатаний, і лише Агнець може зняти ці печатки. Хіба міг би зміст цього сувою вже бути задокументований у Біблії? Звісно, ні. Тож чи має сенс твердження пастирів про те, що “всі Божі слова містяться в Біблії”? Хіба це не заперечення й засудження самих Божих слів?». У той момент мене цілком переконали. Я подумала: «Це правда, в Об’явленні чітко пророкувалося, що Агнець відкриє сувій, знявши сім печаток в останні дні. То як міг цей конкретний зміст уже бути записаний у Біблії? Наполягаючи на тому, що поза Біблією немає Божих слів, я помилялася». Чжоу Чжен сказав мені: «Біблія – це лише історичний запис Божої роботи, і як Старий, так і Новий Заповіт були зібрані та відредаговані людьми вже після того, як Бог завершив етап роботи. Бог не працює згідно з Біблією, і Він нею не обмежується. Бог працює згідно зі своїм власним планом управління та потребами людства. Коли Господь Ісус прийшов працювати, Він не працював за Старим Заповітом, натомість Він вийшов за межі тогочасних Писань, проповідуючи шлях покаяння, зцілюючи хворих і виганяючи демонів, кажучи людям прощати інших до сімдесяти разів по сім, не дотримуючись шабату тощо. Зрештою, Він був розп’ятий, завершивши роботу спокути. Але нічого із цього не можна було знайти у Старому Заповіті. Дещо з цього навіть, здавалося, суперечило законам Старого Заповіту. Якщо керуватися тим, що кажуть пастирі: “все, що поза Писаннями, – це єресь”, то хіба це не було б засудженням і роботи Господа Ісуса? Бог – Творець, і Його щедрість охоплює все. То хіба може бути правдою, що Він здатний виконувати лише ту обмежену роботу, яка записана в Біблії? Хіба це правда, що Бог не може виконувати нову роботу чи висловлювати нові слова поза Біблією? Хіба це не було б обмеженням і хулою на Бога? Фарисеї використовували Старий Заповіт, щоб засудити роботу Господа Ісуса, кажучи, що вона виходить за межі Писань і що це єресь. Вони відкидали й засуджували істини, які Він висловлював, і зрештою розіп’яли Його, за що були прокляті й покарані Богом. Тепер прийшов Всемогутній Бог і висловив усі істини, які очищають і спасають людство. Це слова Святого Духа до церков, і це Бог дає нам шлях вічного життя в останні дні. Якщо ми не слухатимемо, не читатимемо чи не шукатимемо, а просто сліпо триматимемося за Біблію, опираючись Божій роботі та словам в останні дні й засуджуючи їх, то хіба це не повторення помилки фарисеїв? Через це ми будемо покинуті й відсіяні Божою роботою!». Слухаючи від нього цю бесіду, я справді відчула страх, і мені спали на думку слова Господа Ісуса: «І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого, не проститься» (Луки 12:10). Роздумуючи про себе в такому контексті, я подумала: «Якщо слова Всемогутнього Бога справді походять від Бога, то це слова Святого Духа, і якщо я називаю Його роботу та слова єрессю, хіба це не хула на Святого Духа? Це означатиме, що мені не буде прощення ні в цьому житті, ні у світі прийдешньому. Я не можу продовжувати противитися цьому й засуджувати це. Я маю докласти зусиль, щоб шукати це та досліджувати».
Після цього Чжоу Чжен прочитав мені кілька уривків зі слів Всемогутнього Бога: «Багато хто вірить, що розуміти та могти тлумачити Біблію означає те саме, що знайти істинний шлях, але, насправді, чи дійсно все так просто? Ніхто не знає реальності Біблії: що це не більше ніж історичний літопис Божої роботи й свідчення про дві попередні стадії Божої роботи, і що вона не дає жодного розуміння цілей Божої роботи. Кожен, хто читав Біблію, знає, що вона документує дві стадії Божої роботи в період Закону й період Благодаті. Старий Заповіт оповідає історію Ізраїлю та роботу Єгови від часу створення світу до кінця періоду Закону. Новий Заповіт містить записи про роботу Ісуса на землі, які вміщено в чотирьох Євангеліях, а також про роботу Павла – хіба це не історичні записи? Звернення в сьогоденні до подій минулого відносить їх до розряду історії, і якими б правдивими або реальними вони не були, вони однаково залишаються історією; а історія не може бути спрямована на сьогодення, бо Бог не озирається на історію! Отже, якщо ти розумієш тільки Біблію й нічого не розумієш стосовно роботи, яку Бог має намір виконати сьогодні, і якщо ти віриш у Бога, але не шукаєш роботу Святого Духа, тоді ти не розумієш, що означає шукати Бога. Якщо ти читаєш Біблію для того, щоб вивчати історію Ізраїлю, щоб досліджувати історію створення Богом небес і землі, то ти не віриш у Бога. Однак сьогодні, оскільки ти віриш у Бога й шукаєш життя, оскільки ти прагнеш до пізнання Бога, а не до мертвих слів і доктрин або розуміння історії, ти маєш шукати Божу волю сьогодення, а також шукати спрямування роботи Святого Духа. Якби ти був археологом, ти міг би читати Біблію, але ти ним не є; ти належиш до тих, хто вірить у Бога, і тобі варто понад усе шукати Божу волю сьогодення» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щодо Біблії (4)). «Свого часу Ісус вів євреїв і всіх тих, хто слідував за Ним, відповідно до роботи Святого Духа в Ньому в той час. Він не брав Біблію за основу того, що Він робив, але говорив відповідно до Своєї роботи; Він не звертав увагу на те, що сказано в Біблії, і не шукав у Біблії дороги, щоб вести своїх послідовників. Із самого початку Своєї роботи Він проповідував шлях покаяння – слово, про яке абсолютно не згадувалося в пророцтвах Старого Заповіту. Він не тільки не діяв відповідно до Біблії, але й ішов новою дорогою та здійснював нову роботу. Він ніколи не посилався на Біблію, коли проповідував. У період Закону ніхто ніколи не був у змозі здійснювати Його чудеса зцілення хворих і вигнання демонів. Так само, як і Його робота, Його вчення, а також авторитет і сила Його слів, перевершують будь-яку людину в період Закону. Ісус просто виконував Свою новішу роботу, і хоча багато людей засуджували Його, використовуючи Біблію, і навіть використали Старий Заповіт, щоб розп’ясти Його, Його робота перевершила Старий Заповіт; якщо би це було не так, то навіщо люди прибили Його на хресті? Чи не тому, що в Старому Заповіті нічого не говорилося про Його вчення і Його здатність зцілювати хворих і виганяти бісів? Його робота була здійснена для того, щоб прокласти нову дорогу, а не для того, щоб навмисно вступити в боротьбу з Біблією або навмисно відмовитися від Старого Заповіту. Він просто прийшов, щоб виконати Своє служіння, принести нову роботу тим, хто прагнув і шукав Його. … Людям здавалося, що Його робота не має під собою жодних підстав, і багато в ній не відповідало записам Старого Заповіту. Чи не було це людською облудою? Чи потрібно Богу застосовувати приписи до Своєї роботи? І чи повинен Бог діяти відповідно до провіщень пророків? Зрештою, що величніше: Бог чи Біблія? Чому Бог мусить діяти відповідно до Біблії? Чи може бути так, що Бог не має права перевершувати Біблію? Хіба Бог не може відійти від Біблії і зайнятися іншою роботою? Чому Ісус і Його учні не дотримувалися суботи? Якби Він практикував відповідно до суботи та заповідей Старого Заповіту, чому Ісус не дотримувався суботи після Свого приходу, а замість цього омив ноги, покрив голову, переломив хліб і випив вино? Хіба все це не відсутнє в заповідях Старого Заповіту? Якщо Ісус слідував Старому Заповіту, чому Він порвав із цими приписами? Вам слід знати, що було першим – Бог чи Біблія! Як Господь суботи, чи не міг Він також бути Господом Біблії?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щодо Біблії (1)). Коли я почула ці слова, вони справді видалися мені дуже владними. За всі роки своєї віри я чула безліч проповідей як від іноземних, так і від китайських священнослужителів, я читала деякі книги з духовності, але ніколи не бачила, щоб хтось так чітко й ґрунтовно розкривав внутрішню історію Біблії. Це справді дуже просвітило мене. Я подумала: «Це правда, Біблія – це лише історичний запис Божої роботи, і вона з’явилася вже після того, як Бог виконав ту роботу. Але я обмежувала Бога рамками Біблії, думаючи, що Він не може виконувати жодної роботи чи висловлювати нові слова поза нею. Якою ж дурною я була! Тепер я бачу, що слова Всемогутнього Бога справді походять від Бога, що їх говорить Святий Дух, і мені потрібно шукати, інакше я втрачу свій шанс зустріти Господа, і жалкувати буде надто пізно». Тож я палко помолилася, просячи Господа спрямувати мене.
Але в мене все ще залишалися певні сумніви. Господь Ісус чітко пророкував, що Він повернеться на хмарі й відкрито з’явиться всім людям, але я досі не бачила, щоб це сталося. А вони казали, що Він уже повернувся, перебуває у плоті й висловлює нові слова. То чи були якісь біблійні пророцтва про те, що другий прихід Господа буде у плоті? Я запитала про це Чжоу Чжена. Він відповів мені: «Існують біблійні пророцтва про те, що Господь прийде на хмарі й відкрито з’явиться всім, але також є чимало пророцтв про те, що Він прийде таємно й у плоті. Господь Ісус сказав: “Ось іду, немов злодій!” (Об’явлення 16:15). “Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського” (Матвія 24:37). “Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!” (Матвія 24:44). “Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський. А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього…” (Луки 17:24–25). Усі ці вірші згадують про прихід Сина Людського, а “Син Людський” означає народженого від людини, з плоті й крові, з нормальною людськістю. Якби Він прийшов у духовній формі на хмарі, з’явившись усім людям, усі б злякалися, побачивши Його, і поспішили би впасти ниць. Хто наважився б опиратися Йому чи відкинути Його? Хіба довелося б Йому багато страждати й бути відкинутим цим родом, коли Він повернеться? Звісно, ні. Отже, згідно з пророцтвами Господа Ісуса, Він мав повернутися двома різними способами. Спочатку Він таємно прийде у плоті як Син Людський, щоб висловити істини й виконати роботу суду, починаючи з дому Божого, створюючи групу переможців перед великими катастрофами. А потім, після великих катастроф, Господь прийде на хмарі й відкрито з’явиться всім. Якщо ми просто чекатимемо, щоб побачити Господа Ісуса на хмарі, не приймаючи Божу роботу та слова, коли Він таємно приходить у плоті, ми можемо легко бути відкинуті Господом!». Його бесіда стала для мене великим пробудженням. Я нарешті зрозуміла, що Син Людський – це Бог у плоті. Протягом багатьох років я багато говорила про ці біблійні вірші з іншими, кажучи, що Господь прийде, як злодій, закликаючи їх пильнувати, молитися й чекати на Господа, але я не бачила, що вони пророкували таємний прихід Господа.
Після цього я поставила Чжоу Чжену ще одне запитання. Я сказала: «Господа Ісуса розіп’яли як жертву за гріх людства, і Він узяв на себе наші гріхи. Оскільки ми віруємо в Господа, наші гріхи прощені, тому ми повинні бути підхоплені просто в Царство Небесне, коли Він прийде. Навіщо Богу виконувати ще один етап роботи для спасіння?». У відповідь він запитав мене: «Ти кажеш, що віруючі можуть увійти в Царство Небесне, тому що їхні гріхи прощені, але чи є для цього хоч якась підстава в словах Господа? Він лише простив нам наші гріхи, але Він ніколи не казав, що ми можемо увійти в Царство Небесне завдяки прощенню гріхів. Це лише людське уявлення та фантазія. Прощення наших гріхів означає лише те, що Він більше не бачить у нас грішників, але це не означає, що ми вільні від гріха. І це тим паче не означає, що ми освячені, або що ми більше не грішимо чи не опираємося Богу. Щодо того, хто може увійти в Царство Небесне, Господь Ісус чітко заявив: ‘Не кожен, хто каже Мені: “Господи, Господи!”, увійде в Царство Небесне, але той, хто слідує волі Мого Отця, що на небесах. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!’ (Матвія 7:21–23). Хіба тим людям, які пророкували й виганяли демонів в ім’я Господа, також не були прощені їхні гріхи? То чому ж Господь сказав, що ніколи не знав їх, і засудив їх як лиходіїв? Ці слова показують, що всі ті, хто живе в гріху, навіть якщо вони працюють і присвячують себе в ім’я Господа, зрештою будуть засуджені, і що вони недостойні Божого Царства». Після цього Чжоу Чжен прочитав трохи зі слів Всемогутнього Бога, щоб відповісти на моє запитання: «Такий грішник, як ти, який щойно був відкуплений і не зазнав зміни або Божого вдосконалення, чи можеш ти узгоджуватися з Божими намірами? Для тебе, що все ще залишаєшся старим собою, істинно, що тебе спас Ісус, і ти не належиш гріху завдяки Божому спасінню, але це не доводить, що ти без гріха чи скверни. Як ти можеш бути освяченим, якщо ти не зазнав зміни? Усередині ти сповнений скверни, і ти егоїстичний і ниций, але ти все ще хочеш спуститися з Ісусом – як тобі може так пощастити? Ти пропустив крок у своїй вірі в Бога; тебе просто було відкуплено, але ти не зазнав зміни. Для того, щоб ти узгоджувався з Божими намірами, Бог мусить особисто виконати роботу для зміни й очищення тебе; інакше тебе було лише відкуплено й тобі неможливо стати освяченим. У такому разі ти не гідний насолоджуватися чудовими благословеннями разом із Богом, оскільки ти залишився на крок позаду в Божій роботі з управління людиною, а це ключовий крок змінення та вдосконалення людини. Отож ти, грішник, який щойно був відкуплений, не здатний безпосередньо отримати Божу спадщину» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щодо іменувань та ідентичності). «Хоч Ісус прийшов між людей і зробив багато роботи, Він лише завершив роботу відкуплення всього людства та послужив жертвою за гріх людей; але Він не позбавив людину всіх її розбещених характерів. Щоб уповні спасти людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог виконав іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину її характерів, розбещених сатаною. Тож після того, як людині були прощені її гріхи, Бог повернувся у плоть, аби ввести людину в новий період, і почав роботу кари та суду. Ця робота привела людину у вищу сферу. Усі ті, хто коритиметься Його пануванню, насолодяться вищою істиною та отримають більші благословення. Вони справді житимуть у світлі та здобудуть істину, шлях і життя» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова). «До того як людину було відкуплено, у ній уже було насаджено багато отрут сатани, і після тисячоліть розбещення сатаною вона має в собі природу, яка чинить опір Богу. Тому, коли людину було відкуплено, це було не що інше, як випадок відкуплення. Тобто людину було відкуплено дорогою ціною, але отруйну природу всередині неї не було усунуто. Людина, яка настільки брудна, повинна пережити зміну, перш ніж стати гідною служити Богу. За допомогою цієї роботи суду й кари людина повністю пізнає брудну й розбещену сутність усередині себе та зможе повністю змінитись і стати очищеною. Тільки так людина може стати гідною того, щоб повернутися до престолу Божого. Уся поточна робота виконується для того, щоб людина могла бути очищеною і зміненою; це для того, щоб людина могла позбутися своєї розбещеності й очиститися через суд і кару слова та через переплавку. Замість того, щоб вважати цю стадію роботи роботою спасіння, було б більш доречно сказати, що це робота очищення. Насправді ця стадія – це також робота завоювання, а також друга стадія в роботі спасіння» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)). Тоді він провів бесіду: «Як давні віруючі, ми всі добре розуміємо одну річ. Здобувши віру, коли ми грішимо, ми можемо отримати прощення, сповідуючись і каючись перед Господом. Але ми не можемо заперечувати, що постійно брешемо й грішимо, і нічого не можемо із цим вдіяти. Ми живемо в замкненому колі: вдень грішимо, а ввечері сповідуємося, і ми не можемо вирватися із цих кайданів гріха. Оскільки Господь Ісус виконав лише роботу спокути, але не роботу суду й очищення для останніх днів, наші гріхи прощені, але ми досі маємо гріховну природу. Наша сатанинська природа та характери не були розв’язані, а ці речі вкорінилися глибше, ніж самі гріхи. Вони є коренем наших гріхів і нашого опору Богу». Чжоу Чжен також навів кілька прикладів, сказавши: «Ми зарозумілі, лукаві й нечестиві, і ми живемо за цими сатанинськими характерами, тому постійно брешемо, обманюємо й хизуємося. Ми боремося за ім’я та вигоду, ми сповнені заздрості й ненависті. Коли ми стикаємося з лихом або маємо проблеми вдома, ми неправильно розуміємо Бога й скаржимося на Нього, іноді навіть відкидаючи та зраджуючи Його. Особливо тоді, коли Божа робота не збігається з нашими уявленнями, ми свавільно опираємося Богу й засуджуємо Його. Тепер Господь Ісус повернувся у плоті й висловив істини, виконуючи роботу суду останніх днів, і багато давніх віруючих обмежують Його власними уявленнями та фантазіями, кажучи, що Він не став би висловлювати нові слова поза Біблією або приходити, щоб працювати у плоті. Вони не мають жодного інтересу до того, щоб шукати Божу роботу чи коритися їй, і їм абсолютно бракує богобоязливого серця. Натомість вони просто опираються й засуджують її, вперто й зарозуміло йдучи проти Бога. Бог святий, то як Він міг би впустити у Своє Царство тих, хто Йому опирається, тих, хто від сатани? Тому, спираючись на потреби людства, Бог виконує етап роботи, щоб позбавити нас від гріха, спираючись на роботу спокути Господа Ісуса, висловлюючи істини, щоб судити та очищати наші розбещені характери. У період Царства Всемогутній Бог висловлює всі істини, які очищають і спасають людину, і Він розкрив усі таємниці Свого плану управління, як-от цілі Його шеститисячолітнього плану управління, внутрішню історію Його трьох етапів роботи, таємниці, що стоять за втіленнями, істину про Біблію та майбутні місця призначення людей. Він також викрив правду про розбещеність людства й корінь нашої гріховності та опору Богу, показавши нам шлях до зміни нашого характеру та щирого покаяння. Це виконує пророцтво Господа Ісуса: “Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди” (Івана 16:12–13). Всемогутній Бог висловив ці істини, щоб розв’язати нашу гріховну природу. Усі ті, хто зможе прийняти суд Його слів і очиститися, будуть захищені Богом під час великих катастроф і ввійдуть у Його Царство».
Після бесіди Чжоу Чжена я зрозуміла це набагато краще. У період Благодаті Господь Ісус виконав лише роботу спокути, відкупивши людство від гріха. Період Царства останніх днів – це час, коли Всемогутній Бог висловлює істини для Своєї роботи суду, і саме це розв’яже нашу гріховну природу, повністю спасши нас від гріха та очистивши нас. Я подумала про те, що справді все ще була скута гріхом, навіть після всіх тих років життя у вірі. Особливо останніми роками я стала більш розбещеною, на рівні з невіруючими. Я дивилася телевізор і фільми, і навчилася грати в маджонг. Я потрапила в пастку гріха й не могла з неї вибратися. Я бачила, що справді недостойна ввійти в Боже Царство. Ті дні життя в гріху були по-справжньому болісними, і я не знала, як із цього вирватися. Нарешті я зрозуміла, що маю прийняти Божу роботу суду останніх днів, щоб звільнитися від кайданів гріха, очиститися й бути спасенною. Слова Всемогутнього Бога чітко викривають корінь гріха і показують нам внутрішню історію Божої роботи, відкриваючи шлях до очищення і входження в Царство Небесне. Лише Бог міг пояснити Свою роботу так зрозуміло, і лише Бог міг спасти людство від кайданів гріха. Я була ще більше впевнена, що слова Всемогутнього Бога – це істина й голос Бога.
Протягом наступних кількох днів я щодня жадібно поглинала Божі слова, і незабаром остаточно переконалася, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, Який повернувся. Можливість зустріти Господа після Його повернення справді мене дуже схвилювала, але водночас я була сповнена жалю. Я б ніколи не могла уявити, що Всемогутній Бог, якому я противилася і якого засуджувала всі ті роки, насправді був Господом Ісусом, за яким я так тужила, і що книга «Слово являється у плоті», яку я засуджувала, була Божими словами. Я ненавиділа себе за те, що була такою дурною й сліпою, і за те, що мені знадобилося стільки часу, аби побачити світло. Я тримала в руках «Слово являється у плоті» і гірко ридала. Я вірила в Господа, але не знала Його, я була зарозумілою й бунтівничою, бо обмежувала Його через свої власні уявлення та фантазії, і я не вірила, що Бог повернеться працювати у плоті. Але що ще гірше, я використовувала богохульні матеріали, щоб увести в оману братів і сестер і завадити їм досліджувати Божу роботу в останні дні. Зважаючи на всі ті речі, які я зробила, я справді заслуговувала на Боже прокляття. Але Бог змилосердився наді мною і дозволив мені почути Його голос та здобути Його спасіння останніх днів. Його любов справді безмежна!
Після цього я почала регулярно відвідувати зібрання з тими братами й сестрами. Усі разом співали гімни, славили Бога й проводили бесіди про Божі слова. Таке церковне життя дозволило мені знову віднайти ту радість, яку приносить робота Святого Духа, і насолоджуватися миром, що приходить із Божою присутністю. Пам’ятаю, як одного разу я прочитала уривок із Божих слів, який мене дуже зворушив: «Цього разу Бог приходить виконувати роботу не в духовному тілі, а в дуже звичайному. Крім того, це тіло другого втілення Бога, і це також тіло, через яке Бог повертається в плоть. Це дуже звичайна плоть. Дивлячись на Нього, ти не можеш побачити нічого, що б виділяло Його з-поміж інших, але ти можеш здобути від Нього раніше нечувані істини. Просто ця непримітна плоть є втіленням усіх Божих слів істини, носієм Божої роботи в останні дні та вираженням, за яким людина розуміє весь Божий характер. Чи ти не палко бажаєш побачити Бога на небесах? Чи ти не палко бажаєш зрозуміти Бога на небесах? Чи ти не палко бажаєш побачити місце призначення людства? Він розповість тобі всі ці таємниці – таємниці, які жодна людина ніколи не могла тобі розказати, і Він також скаже тобі істини, яких ти не розумієш. Він – твоя брама до Царства та твій провідник у новий період. Ця звичайна плоть містить багато таємниць, незбагненних для людини. Його вчинки є для тебе непроникними, та вся мета роботи, яку Він виконує, є достатньою, щоби дати тобі можливість побачити, що Він не проста плоть, як вважають люди, бо Він представляє Божі наміри в останні дні й Божу турботу про людство в останні дні. Хоча ти не можеш почути Його слова, що ніби стрясають небеса й землю, хоча ти не можеш побачити Його очі, котрі наче вогняне полум’я, і хоча ти не можеш отримати дисциплінування Його залізним жезлом, та все ж ти можеш почути з Його слів, що Бог гнівається, і зрозуміти, що Бог проявляє милосердя до людства, і побачити праведний характер Бога і Його мудрість, і, навіть більше, оцінити Боже піклування про все людство. Робота Бога в останні дні полягає в тому, щоб дозволити людині побачити на землі Бога, що на небесах, Який живе поміж людьми, і дати людині змогу пізнати Бога, скоритися Йому, боятися й любити Його. Ось чому Він вдруге повернувся у плоті. Хоча сьогодні людина бачить Бога, такого ж, як і людина: Бога з носом і двома очима, Бога дуже непримітного, та зрештою Бог вам покаже, що якби цієї особи не існувало, то небеса й земля зазнали б величезної зміни; якби цієї особи не існувало, небеса б затьмарились, і земля занурилася б у хаос, а все людство жило б серед голоду та епідемій. Він вам покаже, що якби втілений Бог останніх днів не прийшов спасти вас, то Бог давно б знищив усе людство в пеклі; якби цієї плоті не існувало, то ви б вічно були архигрішниками, і трупами ви були б довіку. Мусите знати, що якби цієї плоті не існувало, всьому людству було б неможливо уникнути великого лиха й неможливо уникнути ще суворішого покарання, яке Бог відміряє людству в останні дні. Якби ця звичайна плоть не народилася, ви всі були б у такому стані, коли благаєте про життя, не маючи можливості жити, коли благаєте про смерть і не можете вмерти; якби цієї плоті не існувало, то ви не могли б сьогодні здобути істину та постати перед Божим престолом, а натомість ви були б покарані Богом за ваші тяжкі гріхи. Чи ви знали, що якби Бог не повернувся у плоті, ніхто не мав би шансу на спасіння; і якби не прихід цієї плоті, Бог давно поклав би край старому періоду? Чи ви з огляду на це досі будете відкидати друге втілення Бога? Оскільки ви можете отримати такі великі блага від цієї звичайної особи, то чому б вам із радістю Його не прийняти?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи ти знав? Бог учинив велику справу поміж людства). Ця частина зворушила мене особливо: «Якби ця звичайна плоть не народилася, ви всі були б у такому стані, коли благаєте про життя, не маючи можливості жити, коли благаєте про смерть і не можете вмерти; якби цієї плоті не існувало, то ви не могли б сьогодні здобути істину та постати перед Божим престолом, а натомість ви були б покарані Богом за ваші тяжкі гріхи». Я згадала ті дні, коли зі мною не було Господа. Церква здавалася спустошеною, а віра братів і сестер згасала. Співпрацівники не знали, про що виголошувати проповіді, і панували заздрість та внутрішня боротьба. Усі жили в гріху й не могли з нього вирватися, і всі вони жили, як ходячі мерці. Слова Всемогутнього Бога повернули мене до життя й повернули мені радість від того, що Бог поруч. Я також отримала базове розуміння Божої роботи. Якби Бог не втілився й не промовив Своїх слів, розкривши таємниці Біблії та Своїх втілень, я впевнена, що й досі вперто трималася б за свої уявлення та фантазії. Хтозна, скільки б іще зла я заподіяла Богу. Боже втілення таке важливе для нас!
Озираючись на ті п’ять років, я розуміла, що так багато братів і сестер ділилися бесідами та вмовляли мене шукати, але я була глухою до їхніх слів. Я не тільки відмовлялася шукати чи досліджувати це, але й опиралася та засуджувала. Я навіть уводила в оману інших і стояла на їхньому шляху, через що вони втрачали свій шанс зустріти Господа. Чи можна мене взагалі вважати віруючою? Хіба я не противилася Господу так само, як фарисеї, які знову й знову розпинали Його на хресті? За роки своєї віри я насолоджувалася такою великою Господньою благодаттю, але коли Господь повернувся, я не впізнала Його. Я навіть шалено опиралася Йому цілих п’ять років. Протягом п’яти років я вчиняла непростимі переступи. Я була надто бунтівничою. Думаючи про всі свої гріхи й бачачи Боже милосердя та терпимість, я відчувала, що мені нікуди сховатися, і що я не можу дивитися Богу в очі. Я міцно притиснула до себе книгу Божих слів, стала на коліна і в сльозах помолилася. Я сказала: «Всемогутній Боже! Ти ніколи не карав мене, хоча я була такою бунтівничою і непокірною. Ти дав мені шанс покаятися. Я справді не знаю, як віддячити Тобі за Твоє милосердя. Всемогутній Боже! Я прошу лише одного – присвятити залишок свого життя тому, щоб віддячити за Твою любов, зробити все можливе, щоб повернути до Твого дому тих людей, яких я відвернула від Тебе, які ще не прийшли до Тебе, аби Ти мав хоч якусь втіху». Після цього я активно проповідувала Євангеліє, і менш ніж за місяць понад тридцять братів і сестер прийняли Божу роботу в останні дні.
Щоразу, коли я згадую всі ті рази, коли я опиралася Богу, я відчуваю сильний біль, наче ніж пронизує мені серце, особливо коли читаю ці слова: «Є ті, хто читає Біблію у величних церквах і цілими днями декламує уривки з неї, але жоден із них не розуміє мети Божої роботи, і серед них немає хоч когось, хто міг би пізнати Бога, – не кажучи вже хоч про когось, хто міг би відповідати Божим намірам. Усі вони – нікчемні, мерзенні люди, які стоять високо, щоб повчати “Бога”. Це люди, які діють під прапором Бога, але навмисно опираються Богу, які носять ярлик віруючих у Бога, водночас поїдаючи плоть і п’ючи кров людини. Усі такі люди – це злі дияволи, які пожирають людські душі, головні демони, які навмисно заважають людям стати на правильний шлях, і камені спотикання, які перешкоджають людям шукати Бога. Вони можуть здаватися “фізично міцними”, але звідки їхнім послідовникам знати, що вони – антихристи, які ведуть людей до опору Богу? Звідки їхнім послідовникам знати, що вони – живі дияволи, які присвятили себе пожиранню людських душ?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Усі люди, які не знають Бога, є людьми, які опираються Богу). Божі слова ідеально описують мене. Я вела братів і сестер за буквальними словами Біблії, щоб вони трималися уявлень і не приходили до Бога. Я звеличувала Біблію, водночас опираючись Божій роботі в останні дні. Введені мною в оману, брати й сестри нерозумно чіплялися за буквальні слова Біблії й не наважувалися прийняти Божу роботу останніх днів. Це була шкода, завдана їм, катастрофа, спричинена мною. Фарисеї чіплялися за свої Писання й розіп’яли Господа на хресті, вчинивши жахливий гріх. Я ж чіплялася за Біблію, засуджуючи роботу Всемогутнього Бога в останні дні, по суті знову розпинаючи Бога. Я грала роль сучасного фарисея. Навіть якби я померла сотню разів, я б ніколи не змогла спокутувати свої гріхи. Усе, чого я хочу зараз, – це зробити все можливе, щоб прагнути істини, виконувати свій обов’язок і проповідувати Євангеліє, аби повернути свій борг Богу.
