Деякий час тому я познайомилася в мережі з філіппінкою-християнкою на ім’я Тереза. Познайомившись із нею ближче, я побачила, що вона має істинну віру в Господа. Вона сказала, що нічого не отримує від церковних служб і бачить, що дедалі більше інших вірян повертаються до світського життя. Її церква здавалася їй занедбаною, і вона хотіла знайти церкву з роботою Святого Духа. Вона також сказала, що хоче читати більше слів Бога, пізнати Його та жити новим життям. Коли я побачила її духовне прагнення, мені закортіло поділитися з нею Євангелієм, щоб вона могла почути голос Божий і приєднатися до Його дому. Якось я запитала її, чого вона хоче від своєї віри. Вона сказала: «Я хочу увійти до Царства Божого та бути з Ним вічно, але я грішниця й недостойна Його Царства». Я сказала їй, що, якщо ми хочемо потрапити в Боже Царство, то маємо розуміти основи, і спитала, чи хоче вона дізнатися більше. Вона схвильовано відповіла: «Звичайно!». Я бачила, що вона – істинно віруюча, яка хоче шукати, тож була рада поділитися з нею свідченням про Божу роботу останніх днів. Але їй час було йти на роботу, тому того дня нам довелося завершити розмову.

Вона була дуже зайнята на роботі, працювала з раннього ранку до пізньої ночі, а після роботи була дуже втомленою й потребувала відпочинку. Той короткий вільний час, який вона мала щотижня, вона витрачала на церковні служби, тому ми не мали можливості поговорити. Коли я зв’язувалася з нею, вона майже завжди була на роботі, тож у нас справді не було часу поговорити. За якийсь час у мене почали опускатися руки. Я думала про те, що нам доводиться спілкуватися онлайн, тому що ми живемо в різних країнах, отже, якщо вона не має часу, щоб вийти в мережу, як я можу поділитися з нею Божою роботою останніх днів? Я почала думати, що нічого не можу зробити, тому маю забути про це. Можливо, хтось інший поділиться з нею Євангелієм. Коли я вже була готова здатися, я згадала слова Бога. «Чи усвідомлюєш ти тягар на своїх плечах, своє доручення та свою відповідальність? Де твоє почуття історичної місії? Як ти служитимеш паном наступного періоду в належний спосіб? Чи маєш ти сильне почуття того, що ти пан? Як слід пояснювати пана всього сущого? Чи це справді пан усіх живих істот і матеріальних речей у світі? Які плани ти маєш щодо поступу подальшої фази роботи? Скільки людей чекають, щоб ти їх пас? Чи тяжке твоє завдання? Вони бідні, жалюгідні, сліпі й розгублені, ридають у темряві – де лежить шлях? Як вони прагнуть, щоб світло, наче падаюча зірка, раптом зійшло та розігнало сили темряви, які гнобили людей стільки років. Вони тривожно сподіваються й тужать за цим і вдень, і вночі – хто може цілковито про це знати? Навіть того дня, коли повз промаює світло, ці люди у своєму глибокому стражданні залишаються ув’язненими в темній в’язниці без надії на звільнення; коли припиниться їхнє ридання? Страшна недоля тих крихких духів, яким ніколи не дарувалося відпочинку, і довго їх тримали отак, зв’язаних немилосердними путами та замерзлою історією. І хто почув звук їхнього ридання? Хто побачив їхній жалюгідний стан? Чи спадало тобі колись на думку, яке Боже серце згорьоване та тривожне? Як може Він витримати вид того, як невинне людство, що його Він створив Своїми власними руками, потерпає таку муку? Зрештою, люди – це жертви, яких було отруєно. І хоча людство вижило до сьогодні, хто б знав, що людство давно отруєне лихим? Чи ти забув, що ти – одна з жертв? Чи ти не бажаєш із любові до Бога поборотися за спасіння всіх тих, хто вижив? Чи ти не бажаєш присвятити всю свою силу тому, щоб віддячити Богу, який любить людство, наче Свою власну плоть і кров?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Як тобі слід ставитися до своєї майбутньої місії?). Подумавши над словами Бога, я почулася дуже погано. Я не зробила все можливе, щоб поділитися з нею Євангелієм, навіть не сказала їй, що Господь Ісус уже повернувся. Вона всім серцем вірила в Господа й прагнула зрозуміти Його волю, але, позбавлена підтримки, відчувала темряву всередині. Саме тоді, коли їй справді потрібна була допомога, я відвернулася від неї. Як тоді вона почує голос Бога? Зараз, коли лих стає дедалі більше, якщо я не поділюся з нею свідченням про Божу роботу негайно, вона може втратити спасіння. Від цієї думки мені стало ще гірше, і я помолилася Богові: «Боже, я знаю, що з Тобою все можливе. Якщо вона – одна з Твоїх овець, я хочу зробити все, що в моїх силах, щоб поділитися Євангелієм. Будь ласка, направ мене». Після молитви мені раптом спало на думку, що якщо в неї замало часу, я могла б заздалегідь домовитися, щоб ми помолилися разом. Тому я запитала її про це, і вона одразу ж погодилася. Ми домовилися на 5 ранку. Тоді я була дуже зайнята своїми обов’язками й постійно працювала до 2 або 3 годин ночі. Я подумала, що якщо вставати так рано, у мене зовсім не залишиться часу для сну. Але я сказала собі, що моя турбота про свій фізичний комфорт може затримати прихід Терези до Бога. Я знала, що це неправильно. Я пам’ятала, що Бог говорив: «Плоть від сатани. У ній завжди присутні екстравагантні бажання, вона завжди думає про себе, і вона завжди бажає легкості й хоче віддаватися комфорту, без тривоги й відчуття невідкладності, загрузнувши в ледарстві, і якщо ти задовольниш її до певної межі, зрештою вона тебе поглине» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога). Я знала, що догоджання плоті рівносильне догоджанню сатани. Я б не поділилася свідченням, не виконала б свого обов’язку і втратила б свій шанс засвідчити Божу роботу останніх днів. Я промовила молитву, готова зректися плоті й заплатити високу ціну, щоб поділитися з Терезою Євангелієм і привести її до Божого дому. Ми почали зустрічатися для вранішньої молитви, і коли я щиро помолилася за неї, сподіваючись, що вона матиме більше часу, щоб ми могли поспілкуватися про Божі слова, вона дуже серйозно сказала мені: «Я відчуваю, наскільки ти щира. Дякую за твою молитву. Я справді зворушена». Мені було дуже приємно це чути, і я побачила, що люди справді можуть відчувати щирість інших. Я подумки пообіцяла Богу, що обов’язково приведу Терезу до Його дому. Тому я запропонувала їй знайти час для спілкування про Біблію. Вона погодилася та змогла викроїти час для щоденного 30-хвилинного спілкування. Вона знову згадала, що хоче дізнатися, як потрапити до Царства Божого.

Ми поговорили про це у своєму спілкуванні вже наступного дня. Я сказала: «Кожен вірянин хоче увійти до Царства, то що нам потрібно зробити? Ми повинні слухатися Господа. Господь Ісус сказав: ‘Не кожен, хто каже Мені: “Господи, Господи!”, увійде в Царство Небесне, але той, хто слідує волі Мого Отця, що на небесах’ (Матвія 7:21). Господь сказав дуже ясно. Ключ до входження в Царство Небесне – виконувати Божу волю. Що це означає? Простіше кажучи, виконувати Божу волю означає втілювати слова Господа в життя й дотримуватися Його заповідей. Це означає дистанціюватися від гріха й практикувати Божі слова, любити Бога й підкорятися Йому від щирого серця. Хіба люди, які завжди брешуть, грішать і опираються Богу та йдуть проти Його вимог, не виконують Його волю, гідні увійти до Царства Небесного?». Вона сказала: «Ні. Ми весь час брешемо, грішимо своїми словами, і дедалі більше людей наслідують світські тенденції, ганяючись за грошима. Ми нещиро поклоняємося Богу, і навіть пастирі не є винятком. То як же ми можемо потрапити до Царства?». Я відповіла: «Так. Ми були спокуті Господом Ісусом, і наші гріхи прощені, але ми продовжуємо брехати й грішити. Ми грішимо вдень і сповідаємося вночі. У Біблії сказано: “Без святості ніхто не побачить Господа” (До Євреїв 12:14). Отже, ми не гідні Царства. Але всі хочуть бути спасенними й увійти в Його Царство, щоб жити в Його світлі. То як же Бог влаштовує це для нас? Біблія каже: “Так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто чекає Його на спасіння” (До Євреїв 9:28). Господь знову приходить в останні дні, щоб спасти нас, цілком звільнити нас від пут гріха, зробити нас людьми, які підкоряються Богові й виконують Його волю, щоб ми були повністю спасенні та могли увійти до Царства». Вона дуже зраділа, почувши це, і сказала: «Я хотіла б перестати грішити. То як же Бог спасає нас від гріха?». Я послала їй кілька віршів із Писання. Перший був таким: «Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда» (Івана 17:17). Потім ці: «І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками. І бачив я потужного Ангола, який гучним голосом кликав: Хто гідний розгорнути книгу, і зламати печатки її?» (Об’явлення 5:1–2). «Ось Лев, що з племени Юдиного, корень Давидів, переміг так, що може розгорнути книгу, і зламати сім печаток її» (Об’явлення 5:5). Я сказала: «Господь говорив, що Він використає істину, щоб освятити людство, а в Об’явленні та Книзі Даниїла написано, що запечатана книга буде відкрита в останні дні. Ця книга пов’язана з новими словами, вимовленими Богом в останні дні, і це істина, яка освятить людство. Тільки Сам Бог може відкрити книгу й висловити істину, щоб спасти людство. Господь вимовляє багато істини, щоб очистити й змінити нас, коли Він приходить в останні дні, щоб спасти нас від гріха. В Об’явленні також кілька разів говориться: “Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам” (Об’явлення 2, 3). Бог говоритиме з церквами в останні дні. Нам просто треба слухати Його голос. Ми не можемо вітати Господа, якщо не чуємо Його голосу, і це наш єдиний шанс бути очищеними й спасенними, бути гідними Царства».

У цей момент спілкування Тереза запитала мене: «Навіщо Господу потрібно було вимовляти нові слова в останні дні? Я читала Біблію все своє життя, це дало мені віру й багато чого мене навчило, а саме терпимості, терпіння та прощення. Я відчуваю, що Біблії достатньо, і наш пастир завжди каже, що всі слова Божі є в Біблії, і ніщо поза нею не є словом Божим». Я бачила, що Тереза має деякі уявлення про Господа, який вимовляє слова в останні дні, що вона не приймає це, тому не стала прямо спростовувати те, що вона сказала. Я поділилася з нею своїм досвідом. Я сказала: «Раніше я думала так само. Я вважала, що все, що сказав Господь, є в Біблії, і поза нею немає жодних нових слів від Бога. Але пізніше я почула, як один брат згадав слова Господа, які змусили мене подивитися на це інакше. Господь Ісус сказав: “Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди” (Івана 16:12–13). Це було дещо, що Господь сказав тоді Своїм учням. Він сказав, що Йому є чим поділитися, але людям не вистачало духовного стану, і вони не могли тоді цього винести. Йому доводиться більше говорити в останні дні, вести людей до розуміння та усвідомлення всіх істин, щоб ми могли звільнитися від кайданів гріха і бути повністю спасенними». Потім я згадала й навела їй гарний приклад: «Уяви дитину. Коли вона ще зовсім мала, і мама вчить її говорити й ходити, хіба вона сказала б їй добре заробляти, щоб піклуватися про маму й тата? Звичайно, ні. Дитина ще занадто мала, щоб це зрозуміти, тож у такому віці батьки казатимуть їй тільки те, що їй доступно. Потім, коли вона виросте й буде знати більше, вони більше розкажуть їй про життя, наприклад, про пошук роботи та створення сім’ї. Так само Господь Ісус, виконуючи роботу спокути в період Благодаті на підставі потреб людей, показуючи шлях покаяння, навчав людей бути смиренними та терпимими, брати на себе хрест, сімдесят разів по сім прощати інших. Але були й інші речі, про які Господь не сказав людям – усі істини для очищення й спасіння людства. Він залишив їх на той час, коли Господь прийде в останні дні, і це – запечатана книга, про яку є пророцтво в Об’явленні. За ці 2 000 років ніхто не читав ту книгу, тому що вона не була відкрита, поки Господь не повернувся в останні дні. Як ти думаєш, чи могло те, що написано в цій книзі, потрапити до Біблії?». Вона серйозно сказала: «Цього не може бути в Біблії». Я спілкувалася з нею на цю тему ще кілька разів, поки вона не сказала, що все зрозуміла.

Але наступного дня, коли я знову порушила питання про Господа, що вимовляє слова в останні дні, вона сказала, що всі слова Господа для останніх днів мають бути в Біблії. Спочатку я подумала, що не дочула, тому погодилася з нею. Але вона сказала саме це. Я була страшенно розчарована, усвідомивши, що насправді вона нічого не зрозуміла. Я була дійсно збентежена. Я думала про те, як складно було навіть домовитися з нею про час, а вона, як і раніше, не розуміла, навіть після того, як я пояснила це кілька разів. Чи зможе вона зрозуміти? Я нічого не сказала, але почала думати про те, щоб відступитись. Але потім я збагнула, що справа не в тому, що вона нічого не почерпнула з нашого спілкування. Те, що я так легко склала думку про неї, не відповідало волі Бога. Тоді я раптом згадала такі слова Бога: «Якщо Бог довірив тобі обов’язок поширювати Євангеліє, ти повинен прийняти Боже доручення з пошаною й послухом. Ти маєш намагатися з любов’ю й терпінням ставитися до кожної людини, яка шукає істинного шляху, і бути здатним терпіти труднощі та важку працю. Старанно бери на себе відповідальність ділитися Євангелієм; давай чітке спілкування про істину, щоб ти міг прозвітувати про це перед Богом. Саме з таким ставленням слід виконувати свій обов’язок» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Проповідування Євангелія – обов’язок, який зобов’язані виконувати всі віряни). «Якщо людина, яка досліджує істинний шлях, неодноразово ставить якесь запитання, як тобі слід відповідати? Ти не повинен бути проти того, щоб знаходити час і зусилля, аби відповісти на нього, і тобі слід знайти спосіб чітко спілкуватися щодо її запитання, аж доки вона не зрозуміє й не перестане його повторно ставити. Тоді ти виконаєш своє зобов’язання, і твоє серце звільниться від почуття провини. Найголовніше – це те, що ти будеш вільним від почуття провини перед Богом у цьому питанні, тому що цей обов’язок, це зобов’язання довірив тобі Бог» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Проповідування Євангелія – обов’язок, який зобов’язані виконувати всі віряни). Подумавши про те, чого вимагає Бог, я засоромилася. Я спілкувалася з нею лише кілька разів, але не хотіла продовжувати свої спроби, тому що вона ще не відмовилася від своїх уявлень. Я не була люблячою. У мене теж було багато уявлень, коли я тільки увірувала, але брати й сестри знов і знов спілкувалися зі мною й молилися за мене, перш ніж я відмовилася від цих уявлень і постала перед Богом, щоб прийняти Його спасіння. Це було завдяки Божій любові та терпимості. То чому я не могла терпляче спілкуватися з нею, ділячись Євангелієм? Мені стало дуже соромно, і я помолилася Богові: «О Боже, якщо вона одна з Твоїх овець, будь ласка, направ мене. Я зроблю все, що зможу, щоб співпрацювати з Тобою». Після молитви я подумала про те, що Біблія була основою віри Терези всі ці роки. Зрозуміло, що вона не могла відразу повністю прийняти те, що нових слів Бога для останніх днів немає в Біблії. Я подумала, що можу поговорити з нею про це з іншого погляду. Після цього я поділилася з нею кількома уривками з Божих слів. «Сам Бог є життям та істиною, і Його життя та істина співіснують. Ті, хто не здатний здобути істину, ніколи не здобудуть життя. Без керівництва, підтримки та надання істини ти здобудеш тільки слова, вчення і, навіть більше, – смерть. Боже життя завжди присутнє, і Його істина та життя співіснують. Якщо ти не можеш знайти джерело істини, тоді ти не здобудеш поживу для життя; Якщо ти не можеш здобути постачання життя, тоді у тебе, безсумнівно, не буде істини, окрім фантазій та уявлень, усе твоє тіло буде нічим іншим, як твоєю плоттю, – твоєю смердючою плоттю. Знай, що слова книг не вважаються життям, історичні записи не можна вшановувати як істину, а приписи минулого не можуть служити звітом про поточні слова Бога. Тільки слова, виражені Богом, коли Він приходить на землю та живе серед людей, – це істина, життя, Божий намір та Його нинішній спосіб здійснення роботи» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя). «Я хочу тут пояснити такий факт: те, Хто є Бог і чим володіє, є навіки невичерпним та нескінченним. Бог – джерело життя і всього сущого; Його не може осягнути жодна створена істота. Нарешті, Я повинен і досі нагадувати кожному: ніколи більше не обмежуйте Бога книгами, словами або Його минулими висловлюваннями. Є тільки одне слово, щоб дати єдину характеристику Божій роботі: нова. Він не любить іти старими шляхами або повторювати Свою роботу; більше того, Він не хоче, щоб люди обмежували Його в певних рамках свого поклоніння Йому. Таким є Божий характер» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Післямова). Після цього я продовжила спілкування: «Бог є джерелом усієї істини, і Його мудрість безмежна. Бог може висловити більше істин, заснованих на потребах людства. Як Він може бути обмежений тим, що сказано в Біблії? Хіба це не є обмеженням Бога тим, що міститься в Біблії?». Потім я розповіла їй китайську притчу про жабу на дні криниці. Я сказала: «На дні криниці жила жаба. Вона могла бачити тільки небо через отвір колодязя, і тому думала, що небо такого ж розміру, як цей отвір. Потім одного дня трапилася буря, і дощ був такий сильний, що жаба змогла вистрибнути з криниці. Вона побачила безмежний простір неба, який насправді був набагато більшим, ніж отвір колодязя. І вона зрозуміла, що просто не бачила всього неба, бо жила на дні криниці». Я сказала, що також так думала, і моє розуміння Бога було дуже поверховим. Бог такий великий, а ми такі малі. Бог безмежний і багатий, і ми ніколи не зможемо дізнатися, Хто Він є і чим володіє, спираючись на свої власні міркування. Як ми можемо обмежувати Бога? Господь Ісус сказав: «Я дорога, і правда, і життя» (Івана 14:6). Бог є джерелом істини. Я запитала її, чи може Бог висловити більше істин, ніж є в Біблії, щось навіть вище за це, усе, що потрібно людям в останні дні. Вона сказала: «Звичайно, Він може». Я побачила, що її уявлення починають відступати, і її серце розкривається. Я послала їй той самий вірш: «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам» (Об’явлення 2:7). Я сказала їй, що Дух говорить церквам саме те, що говорить Господь, коли повертається в останні дні. А в Біблії записано те, що Бог говорив і робив у періоди Закону й Благодаті. Коли я запитала, чи можуть нові слова, які скаже Господь, коли повернеться, вже міститися в Біблії, вона посміхнулася й сказала: «Тепер я розумію. Слів, які Господь скаже, коли повернеться, немає в Біблії, і Бог може вимовляти слова поза Біблією». Вона була дуже зворушена й сказала, що люди недостатньо добре розуміють Бога. Вона хотіла більше читати Божі слова та краще розуміти Його.

Я також була надзвичайно рада побачити, що Тереза була готова прийняти те, що Господь повернеться й знову говоритиме. Тому я запитала її: «Коли Господь повернеться і знову буде говорити, як ти думаєш, через кого Він висловлюватиметься?». Вона сказала: «Через Духа». Я сказала, що теж так думала, але вивчила Писання з братами та сестрами й побачила, що там написано: «Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський. А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього…» (Луки 17:24–25). А також: «І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського» (Луки 17:26), та «Будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!» (Матвія 24:44). Я сказала: «У всіх цих віршах згадується, що Господь повернеться як “Син Людський”. Син Людський означає, що Він народжений від людини й має нормальну людську сутність. Його б не називали так, якби Він мав духовну форму. Бог Єгова мав духовну форму, тому Його так не називали. Це означає, що в останні дні Господь повертається у плоті. Якби Він повернувся у воскреслому духовному тілі, прийшов би на хмарі та з’явився відкрито всім людям, усі впали б ниць, тремтячи від страху, і ніхто не наважився б відкинути Його. Тоді як би справдилися слова Господа: “перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього…”?». Здається, Тереза щось обмірковувала, тому я запитала: «Чому Господь вирішив прийти в останні дні у плоті, а не як Дух?». Вона похитала головою. Я сказала: «Люди не можуть побачити чи торкнутися Бога в духовній формі. Якби перед тобою раптово постало духовне тіло й заговорило, що б ти відчула?». Люди будуть налякані та розгублені. Чи хоче Бог, щоб ми боялися, коли Він говорить із нами? Точно ні. Розбещене людство надто зіпсоване; ми негідні бачити Дух Божий. Якби ми побачили Дух Божий, це просто вбило б нас. Пояснивши це, я прочитала їй ще трохи слів Божих. «Боже спасіння людини не здійснюється безпосередньо за допомогою Духа та ідентичністю Духа, бо людина не може ні доторкнутися до Його Духа, ні побачити Його, ні наблизитися до Нього. Якби Він спробував спасти людину безпосередньо як Дух, людина не змогла б отримати Його спасіння. Якби Бог не зодягнувся в зовнішню форму створеної людської істоти, у людини не було б можливості отримати це спасіння. Бо в людини абсолютно немає можливості наблизитися до Нього, так само як ніхто не міг наблизитися до хмари Єгови. Тільки ставши створеною людською істотою, тобто тільки вклавши Своє Слово в плоть, якою Він збирається стати, Він може особисто вселити Слово у всіх, хто слідує за Ним. Тільки тоді людина може особисто почути й побачити Його Слово, і навіть здобути Його Слово, і таким чином прийти до повного спасіння. Якби Бог не став плоттю, ніхто з плоті й крові не зміг би отримати такого великого спасіння, і жодна людина не була б спасенною. Якби Дух Божий працював безпосередньо посеред людства, все людство було б уражене, або, не маючи можливості увійти в контакт із Богом, люди були б повністю захоплені сатаною» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)). «У цьому полягала перевага того, що Бог став плоттю: Він зміг розмовляти з людьми та висловлювати Свої бажання, користуючись знаннями людства й людською мовою. Він пояснював або “перекладав” глибоку, божественну мову, яку людям було важко зрозуміти, людською мовою, по-людськи. Це допомагало людям зрозуміти Його наміри та дізнатися, що Він хоче зробити. Він також зміг вести розмови з людьми з людської точки зору, людською мовою так, щоб вони Його розуміли. Він навіть зміг говорити та працювати, використовуючи людську мову й знання, щоб люди зуміли відчути Божу доброту та доступність, щоб вони спромоглися побачити Його серце» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог III). Потім я продовжила спілкування: «Бог вирішив прийти у плоті й жити серед нас реальним життям, щоб бути ближчим до нас і дати нам істину для нашого спасіння. Це як батьки із дитиною. Хіба хотіли б батьки, щоб дитина боялася щоразу, коли їх бачить?». Звичайно, ні. Тому я сказала їй: «Батьки ніколи не хотіли б, щоб їхня дитина боялася, ховалася щоразу, коли бачить їх, а як щодо Бога? Якби Бог лише заговорив із небес, ми б злякалися й віддалилися від Нього. Бог не хоче, щоб ми віддалилися, відчули, що нам важко бути поруч із Ним, тому повернення Господа точно нагадує прихід Господа Ісуса. Він прийшов у плоті, як звичайний, нормальний Син Людський, Він їсть і розмовляє зі Своїми учнями, і завжди допомагає вирішити їхні проблеми та труднощі. Бачачи істинного живого Бога, який дійсно живе серед людей ми відчуваємо себе набагато ближчими до Бога. Крім того, Бог може використовувати нашу мову, щоб висловлювати істину, підтримувати та живити нас. Він може наводити приклади та аналогії, щоб ми могли краще розуміти Його волю, і тоді нам легше зрозуміти та увійти в істину. Божа любов до нас така практична, така дорогоцінна! Ставши плоттю, Бог терпить величезні приниження та страждання, говорячи й діючи для того, щоб ми зрозуміли істину, звільнилися від гріха й були повністю спасенними. Це Його найбільше спасіння для розбещеного людства». У цей момент Тереза була зворушена до сліз. Вона сказала: «Тепер я зрозуміла. Господь повертається у втіленій формі. Я хочу, щоб Бог також прийшов до нас у плоті. Він так любить нас. Ми цього не гідні…» Я була дуже зворушена, побачивши емоції Терези, і згадала, що Бог сказав: «Чи здатен ти конкретно виразити, який характер виявляв Бог у кожний період, такою мовою, яка є відповідною і передає значення того періоду? Чи здатен ти, людина, яка переживає Божу роботу останніх днів, детально описати праведний Божий характер? Чи можеш ти чітко й точно свідчити про Божий характер? Як ти розповіси про те, що побачив і пережив, тим жалюгідним, бідним і набожним релігійним вірянам, які зголоднілі і спраглі праведності та чекають, щоб ти став їхнім пастирем?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Як тобі слід ставитися до своєї майбутньої місії?). «Щоб свідчити про Божу роботу, ти мусиш покладатися на свій досвід, знання та ціну, яку ти заплатив. Тільки так можна задовольнити Його наміри» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку). Я згадала той час, коли розповсюджувала Євангеліє. В основному я просто ділилася з людьми теоріями, але ніколи не замислювалася про те, чи є в мене справжнє розуміння Бога, чи можу я поділитися свідченням про свій реальний, особистий досвід. Цей досвід показав мені, що поширення Євангелія – це не просто спілкування з іншими людьми, це можливість для мене краще пізнати Бога. Завдяки спілкуванню з Терезою я також змогла відчути любов Божу. Якби Він не прийшов у плоті, щоб виконувати роботу й говорити, ми не могли б зрозуміти істину та очиститися від свого розбещеного характеру. Ми просто загинули б у лихах. Що більше я думала про це, то більше відчувала, яка велика любов Бога до нас.

Тоді Тереза сказала: «Сьогоднішнє спілкування абсолютно нове для мене. Я справді дуже багато отримала від нього». Її слова дуже схвилювали мене, і я сказала: «Господь Ісус уже повертався як втілений Всемогутній Бог. Всемогутній Бог вимовив нові слова та здійснює роботу суду останніх днів, щоб повністю очистити та спасти людство. Це виконує біблійні пророцтва, зокрема: “Бо час уже суд розпочати від Божого дому” (1 Петра 4:17), та “Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові” (Івана 5:22)». Тереза дуже зраділа, дізнавшись, що Господь уже повернувся, але була трохи спантеличена. Вона запитала мене: «Господь Ісус уже пробачив наші гріхи, коли був розіп’ятий. Чому Господу потрібно повернутися та виконати роботу суду, щоб спасти людство в останні дні?». Я прочитала їй деякі слова Божі. «Ти знаєш тільки те, що Ісус зійде в останні дні, але як саме Він зійде? Такий грішник, як ти, який щойно був викуплений і не зазнав зміни або Божого вдосконалення, чи можеш ти відповідати Божим намірам? Для тебе, тебе, що все ще залишаєшся колишнім, істинно, що тебе спас Ісус, і ти не належиш гріху завдяки Божому спасінню, але це не доводить, що ти без гріха чи скверни. Як ти можеш бути освяченим, якщо ти не зазнав зміни? Усередині ти сповнений скверн, і ти егоїстичний і ниций, але ти все ще хочеш зійти з Ісусом – як тобі може так пощастити? Ти пропустив крок у своїй вірі в Бога; тебе просто було відкуплено, але ти не зазнав зміни. Щоб тобі відповідати Божим намірам, Бог повинен особисто виконати роботу для зміни й очищення тебе; інакше тебе було лише відкуплено й тобі неможливо стати освяченим. У такому разі ти непридатний насолоджуватися чудовими благословеннями разом із Богом, оскільки ти залишився на крок позаду в Божій праці з управління людиною, який є ключовим кроком зміни і вдосконалення людини. Отож ти, грішник, який тільки був відкуплений, не здатний безпосередньо отримати Божу спадщину» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щодо імен та ідентичності). «Хоч Ісус прийшов між людей і зробив багато роботи, Він лише завершив роботу відкуплення всього людства та послужив жертвою за гріх людей; але Він не позбавив людину всього її розбещеного характеру. Щоб уповні спасти людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог виконав іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину її характеру, розбещеного сатаною. Тож після того, як людині були прощені її гріхи, Бог повернувся у плоті, аби ввести людину в новий період, і почав роботу кари та суду. Ця робота привела людину у вищий світ. Усі ті, хто скориться Його пануванню, насолодяться вищою істиною та отримають більші благословення. Вони справді житимуть у світлі та здобудуть істину, шлях і життя» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова). Прочитавши слова Бога, я сказала: «Господь Ісус викупив нас. Що принесла ця спокута? Ми були викуплені від своїх гріхів, тому більше не відбуваємо покарання за порушення закону. У цьому полягає робота спокути Господа Ісуса. Наші гріхи були прощені завдяки нашій вірі в Господа, але ми продовжуємо постійно брехати й грішити. Ми живемо в порочному колі: грішимо вдень, сповідаємося вночі й ніяк не можемо вирватися з кайданів гріха. Чому? Тому що ми не позбулися своєї гріховної природи. Ця гріховна природа подібна до злоякісної пухлини глибоко всередині нас. Якщо не видалити її, ми можемо бути прощені тисячу разів, десять тисяч разів, але ніколи не звільнимось від гріха й не будемо гідні Царства. Ось чому Господь має повернутися та виконати роботу суду. Ця робота суду полягає у виправленні нашої гріховної природи, щоб ми могли повністю звільнитися від кайданів гріха, бути очищеними й повністю спасенними».

Почувши це, Тереза дуже зраділа й сказала: «Ти можеш розповісти мені про роботу суду? Як Бог виконує цю роботу суду, щоб спасти нас від гріха?». Я прочитала їй уривок зі слів Божих. «Христос останніх днів використовує багато різних істин, щоб навчати людину, розвінчувати її суть і аналізувати людські слова та діла. Ці слова вміщують різні істини, як-от людський обов’язок, те, як людині слід коритися Богові та бути Йому відданою, як вона має жити нормальною людськістю, а також мудрістю й характером Бога. Усі ці слова спрямовані на суть людини та її розбещені характери. Зокрема, розвінчувальні слова про те, як людина відкидає Бога, тим паче спрямовані на те, що людина є втіленням сатани та ворожою силою, що спрямована проти Бога. Беручись за Свою роботу суду, Бог не цілковито роз’яснює природу людини кількома словами; Він розвінчує і обтинає протягом тривалого часу. Усі ці різні способи розвінчування й обтинання не можна замінити звичайними словами; радше, істина, якої людина взагалі не має, використовується для виконання роботи з розвінчування та обтинання. Тільки такі способи можна назвати судом; тільки таким судом може людина бути упокорена й повністю переконана щодо Бога, ба більше – може здобути правдиве знання про Бога. До чого приводить робота суду, то це до розуміння людиною істинного лику Божого та істини про своє власне бунтарство. Робота суду дала людині можливість здобути багато розуміння Божих намірів, мети Божої роботи й таємниць, які людина осягнути не може. Також вона дала людині можливість зрозуміти й пізнати свою розбещену сутність та корінь своєї розбещеності, а також усвідомити потворність свого обличчя. Усі ці наслідки викликані роботою суду, бо сутність цієї роботи насправді полягає у відкритті Божої істини, шляху та життя для всіх, хто в Нього вірує. Ця робота є роботою суду, яку виконує Бог» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Христос здійснює роботу суду за допомогою істини). Прочитавши це, я сказала: «В останні дні Бог вершить Свій суд словами, щоб викрити сатанинську природу людства, яка чинить опір Богові. Він розкриває всі прояви нашого сатанинського характеру та опору Богові, щоб ми дізналися правду про те, як глибоко сатана розбестив нас, а також побачили притаманний Богу святий, праведний характер. Зазнавши суду, покарання, обтинання й розбирання Божими словами, ми бачимо всі прояви свого сатанинського характеру, такі як зарозумілість, брехливість, егоїзм і жадібність. Ми можемо приносити жертви Богові, але коли відбувається щось, що нам не подобається, наприклад, хвороба чи лиха, ми неправильно це розуміємо й звинувачуємо Бога. Цей суд – це єдиний спосіб побачити, що, приносячи жертви Богові, ми робимо це тільки заради благословень і нагород, та щоб потрапити до Царства. Ми укладаємо угоду з Богом. У нас немає істинної покірності Богу, не кажучи вже про справжню любов. Завдяки суду й покаранню Божих слів, і тому, що розкривають події, які відбуваються з нами, ми бачимо правду про свою розбещеність і починаємо ненавидіти її. Ми також відчуваємо притаманний Богу святий і праведний характер, який не терпить образ, і розвиваємо в собі благоговіння та покірність перед Богом. Це – єдиний спосіб побачити, як глибоко нас розбестив сатана. Без Божого суду та покарання в останні дні ми ніколи не зможемо побачити правду про свою розбещеність і звільнитися від неї. І в нас ніколи не буде послуху й любові до Бога. Це схоже на хвору людину, яка, якщо не знає, що з нею щось не так, не лікуватиметься й не знатиме, яке лікування їй потрібне, тому не видужає. Але якщо людина піде до лікаря, лікар зможе сказати, що не так, які причини хвороби та як її лікувати, і тоді, якщо людина послухається порад лікаря, їй стане краще. Отже, Бог судить людство своїми словами в останні дні, щоб виправити нашу гріховну природу та розбещений, сатанинський характер. Ми мусимо прийняти цей суд та покарання, звільнитися від гріха, позбутися свого розбещеного, сатанинського характеру, здобути Боже спасіння й увійти до Царства Небесного». Тоді Тереза сказала: «Тепер я розумію. Божа робота суду очищає та спасає нас. Я хочу уникнути цього круговороту гріха та сповіді, тому мені потрібно прийняти Божий суд та очищення». Після цього ми разом переглянули кілька євангельських фільмів, а потім читали багато слів Всемогутнього Бога. Тереза сказала мені: «Ці слова мають величезну владу й силу. Вони вражають землю. Це голос Бога! Всемогутній Бог – це справді Ісус, який повернувся. Він – Господь, який повернувся, щоб очистити та спасти нас!». Після цього вона нетерпляче запитала: «Як мені отримати примірник слів Всемогутнього Бога? Де я можу особисто спілкуватися з іншими вірянами?». Я сказала, що можу познайомити її з членами місцевої церкви, і надіслала їй онлайн-версію книги «Слово являється у плоті». Вона була дуже схвильована, її очі розширилися, і вона сказала, що хоче якнайшвидше отримати книгу й прочитати слова Всемогутнього Бога. Бачачи, як радісно вона вітає Господа, я була дуже вдячна Богові за просвітництво та керівництво, які дозволили Терезі почути Божий голос і увійти в Його дім.

Через кілька днів вона сказала мені, що повідомила своїй найближчій подрузі новину про те, що Господь уже повернувся, але та почала застерігати її від віри в це. Її пастир також дзвонив і погрожував їй, кажучи, що за це її виженуть із церкви. Вона сказала: «Я впевнена, що Всемогутній Бог – це Христос останніх днів, тому що Його слова є істиною, а лише Христос може виражати істину. Він – Ісус, який повернувся. Моя подруга не зможе вплинути на мене, і пастир також не зможе мене зупинити». Вона також сказала: «Я багато років шукала справжню церкву, але весь час розчаровувалась. Жодна з них не живить, і дедалі більше членів повертаються до світського життя. Я почувала себе безпорадною. Я така вдячна Богу. Я ніколи не мріяла, що почую голос Божий і прийму Господа. Нарешті я знайшла Божу церкву». Видно було, що вона схвильована до сліз і сповнена надії. Я була неймовірно зворушена. Я побачила, що коли одна з Божих овець почує Його голос, вона піде за Ним і збереже свою віру, хоч би як втручався сатана. Але згадуючи, як я була збентежена і хотіла здатися, зіткнувшись із труднощами, як була готова відмовитися від неї, майже переконавшись, що не зможу поділитися з нею свідченням про Божу роботу останніх днів, я відчувала величезний жаль і провину. Я також побачила, що тільки Бог дійсно любить нас і піклується про нас, тому що, коли я вже збиралася здатися, Божі слова вчасно просвітили й направили мене, щоб я побачила свою непокору й зрозуміла невідкладність Божої волі для спасіння людини. Тоді я змогла потихеньку працювати з Богом, щоб свідчити Терезі про Божу роботу в останні дні.

Для мене це теж був серйозний досвід, який показав, що поширення Євангелія допомагає рятувати людей. Це був досвід використання власних реальних почуттів та досвіду, щоб свідчити про Божу роботу, щоб привести того, хто прагне пришестя Господа, хто перебуває у світі темряви, до Божого дому. Це найважливіше. Я також побачила радість та емоції людини, яка справді прагне повернення Господа, коли вона чує Його голос і вітає Його. І я змогла відчути, як Бог сподівається, що більше істинних вірян постануть перед Ним і приймуть Його спасіння. У цьому світі так багато людей, які живуть у темряві, очікуючи на пришестя Бога. Бог сповнений смутку, і Він переймається ними. Тому я ще глибше усвідомила, що ділитися Євангелієм – це мій обов’язок. Я також присягнула перед Богом, що, незалежно від того, з якими перешкодами я зіткнуся, я буду спиратися на Нього й виконувати свій обов’язок, поширюючи Євангеліє. Я ділитимуся свідченням, заснованим на своєму істинному розумінні Бога, і приведу Його овець до Нього, щоб скоро вони могли отримати благодать Його спасіння в останні дні.