Стан людей є таким, що чим менше вони розуміють Божі слова, тим скептичніше вони ставляться до теперішніх Божих засобів здійснення роботи. Але це ніяк не впливає на Божу роботу; коли Його слова досягнуть певної точки, серця людей природним чином заспокояться та зміняться на краще. У своєму житті всі зосереджуються на Божих словах і також починають тужити за Його словами, а через постійний вплив Бога люди починають зневажати себе. Однак Бог також промовив багато слів такого роду: «Коли людина ґрунтовно осягнула всі Мої слова, її духовний стан відповідає Моїм бажанням, і її благання плідні, а не марні та даремні; Я благословляю ті благання людства, які є щирими, які не є удаваними». Насправді люди не здатні повністю осягнути Божі слова, вони можуть зрозуміти лише поверхню. Бог просто використовує ці слова, щоб дати людям мету, якої вони мають прагнути, щоб вони відчули, що Бог не чинить легковажно, а серйозно ставиться до Своєї роботи; тільки тоді вони матимуть віру, якої вони будуть прагнути. І оскільки всі люди благають тільки заради себе, а не заради волі Божої, а Бог не мінливий у своїй думці, Його слова завжди звернені до природи людини. Хоча більшість людей сьогодні благає, вони не є щирими – це всього лише вдавання. Стан усіх людей такий, що «вони вважають Мої уста рогом достатку. Усі люди бажають отримати щось із Моїх вуст. Чи то державні секрети, чи то таємниці небес, чи то рушійні сили духовного світу, чи то місце призначення людства». Через свою цікавість люди готові шукати всього цього, але не бажають набувати ніякого забезпечення життя з Божих слів. Тому Бог каже: «Людині внутрішньо надто багато чого бракує: вона потребує не лише “харчових добавок” – ще більше їй потрібна “психічна підтримка” та “духовне підживлення”». Саме ці поняття в людях призвели до сьогоднішньої негативності, і саме через те, що їхні фізичні очі надто «феодальні», у тому, що вони кажуть і роблять, немає життєвої енергії, і в усьому вони формальні та недбалі. Хіба не такими є умови людей? Чи не мають люди поспішити й виправити це, а не продовжувати чинити як раніше? Яку користь дає людині знання майбутнього? Чому після прочитання деяких Божих слів у людей виникає певна реакція, а решта слів не має жодного впливу? Коли Бог, наприклад, каже: «Я даю ліки від людської хвороби, щоб досягти кращого ефекту, щоб усі одужали та завдяки Моїм лікам повернулися до нормального життя», – як виходить, що ці слова не справляють на людей жодного впливу? Хіба все, що робить Бог, не є тим, чого має досягати людина? Бог має роботу, яку потрібно виконати, – чому ж люди не мають шляху, яким вони повинні йти? Хіба це не суперечить Богові? Насправді люди мають багато що зробити – наприклад, наскільки вони знають «великого червоного дракона», про якого сказано: «Чи щиро ви ненавидите великого червоного дракона?» Кажучи: «Чому Я запитую вас про це так багато разів?», Бог показує, що люди досі не знають природи великого червоного дракона та що вони, як і раніше, не здатні проникнути глибше. Хіба це не саме та робота, яку має робити людина? Як можна казати, що людина не має роботи? Якби це було так, то в чому полягала б значущість Божого втілення? Хіба Бог діє недбало та поверхово, роблячи справи абияк? Чи можна в такий спосіб перемогти великого червоного дракона?

Бог каже: «Я вже почав, і Я розпочну перший етап Моєї роботи кари в оселі великого червоного дракона». Ці слова спрямовані на роботу в божественності; сьогоднішні люди вже заздалегідь увійшли в кару, і тому Бог каже, що це перший крок Його роботи. Він змушує людей терпіти не кару лихами, але кару словами. Тому що коли тон Божих слів змінюється, люди стають абсолютними невігласами, і після цього всі вони входять у кару. Пройшовши через кару, «ви офіційно виконуватимете свій обов’язок та офіційно будете підносити Мені хвалу по всій землі, на віки вічні!» Такими є етапи Божої роботи – це є Його план. Більше того, ці люди Божі особисто побачать методи, за допомогою яких буде покарано великого червоного дракона, тож катастрофа офіційно почнеться поза ними, у світі, що їх оточує. Це один із засобів, за допомогою яких Бог спасає людей. Вони піддаються внутрішній карі, а зовні обрушується катастрофа – це означає, що виконуються Божі слова. Отже, люди вважають за краще зазнати кари, а не катастрофи, і саме завдяки цьому вони залишаються. З одного боку, це та точка, до якої дійшла Божа робота; з іншого боку, це потрібно для того, щоб усі люди могли пізнати Божий характер. Тому Бог каже: «Час, коли Мій народ втішиться Мною, – це час, коли великого червоного дракона буде покарано. Спонукати народ великого червоного дракона піднятися й повстати проти нього – таким є Мій план, і це метод, за допомогою якого Я роблю Мій народ досконалим, і це чудова нагода всього Мого народу зростати в житті». Чому ж стається так, що Бог промовляє ці слова, а вони не привертають уваги людей?

Країни перебувають у великому хаосі, тому що Божий жезл почав виконувати свою роль на землі. Божу роботу видно зі стану землі. Коли Бог каже: «Води ревітимуть, гори перевертатимуться, великі ріки здрібніють», – це початкова робота жезла на землі, в результаті якої «усі родини на землі розпадуться, і всі народи на землі розійдуться; минуть дні возз’єднання чоловіка та дружини, не зустрінуться більше мати з сином, не зійдуться більше батько з дочкою. Усе, що було на землі, буде розтрощене Мною». Таким буде загальний стан сімей на землі. Природно, це не може бути станом усіх сімей, проте це стан більшості з них. З іншого боку, йдеться про обставини, в яких опиняться люди з цього потоку в майбутньому. Це передвіщає, що після того, як людей буде покарано словами, а безбожників – катастрофою, між людьми на землі більше не буде споріднених стосунків; усі вони будуть народом із землі Сінім, і всі будуть вірними в Царстві Божому. У такий спосіб минуть дні возз’єднання чоловіка та дружини, не зустрінуться більше мати з сином, не зійдуться більше батько з дочкою. Отже, сім’ї людей на землі будуть розколоті, розірвані на частини, і це буде останньою роботою, яку Бог здійснює в людині. І оскільки Бог має поширити цю роботу на весь усесвіт, Він користується можливістю роз’яснити людям слово «емоція», даючи їм змогу побачити, що воля Бога полягає в тому, щоб розлучити сім’ї всіх людей, і показуючи, що Бог використовує кару, щоб розв’язати всі «сімейні суперечки» серед людства. В іншому разі не було б можливості завершити останню частину Божої роботи на землі. Заключна частина Божих слів викриває найбільшу слабкість людей – всі вони живуть емоціями – і тому Бог не уникає жодного з них і викриває таємниці, приховані в серцях усіх людей. Чому людям так важко відокремити себе від емоцій? Хіба це перевершує стандарти совісті? Чи може совість виконати Божу волю? Чи може емоція допомогти людям подолати негаразди? В очах Бога емоція є Його ворогом – хіба це не чітко заявлено в Божих словах?