Чи здатен ти взяти характер, виражений Богом у кожен період, і передати його конкретно, такою мовою, яка є відповідною і передає значення того періоду? Чи здатен ти, той, хто переживає Божу роботу останніх днів, взяти праведний Божий характер і детально його описати? Чи можеш ти взяти Божий характер і засвідчити про нього чітко й точно? Як ти візьмеш те, що побачив і пережив, і розповіси тим нещасним, бідним і набожним релігійним вірянам, які зголоднілі й спраглі до праведності та чекають, щоб ти їх пас? Які «люди» є тими, хто чекає, щоб ти їх пас? Чи можеш ти уявити? Ноша на твоїх плечах, твоє доручення та твоя відповідальність – чи усвідомлюєш ти всі ці речі? Де твоє почуття історичної місії? Як ти служитимеш у ролі господаря наступного періоду добре? Чи маєш ти сильне почуття того, що ти господар? Як слід пояснювати господаря всього сущого? Чи це справді господар живих істот і всіх матеріальних речей у світі? Які плани ти маєш щодо поступу наступного етапу роботи? Скільки людей там може чекати, щоб ти їх пас? Чи тяжке твоє завдання? Вони бідні, нещасні, сліпі й розгублені, впадають у темряву й ридають – де лежить шлях? Як вони прагнуть, щоб світло, наче падаюча зірка, раптом зійшло та розігнало сили темряви, які гнобили людей стільки років. Вони відчайдушно жадають й тужать і вдень, і вночі – хто може повністю про це знати? Навіть того дня, коли повз промигне світло, ці люди в глибокому стражданні залишаються ув’язненими в темній в’язниці, нездатні отримати звільнення; коли вони більше не ридатимуть? Як жахливо, що ці крихкі духи, яким ніколи не дарувалося спочинку, мусять страждати від такого нещастя. Довго їх тримали, зв’язаних немилосердними путами та застиглою історією. І хто почув звук їхнього ридання? Хто побачив їхній страдницький стан? Чи спадало тобі колись на думку, яке Боже серце згорьоване та тривожне? Як Він може витримати вид того, як невинне людство, яке Він створив Своїми власними руками, терпить таку муку? Зрештою, людство – це нещасні, яких було отруєно. І хоча людство вижило до сьогодні, хто б знав, що людство давно отруєне лихим? Чи ти забув, що ти – одна з жертв? Чи ти не бажаєш із любові до Бога докласти зусиль до спасіння всіх уцілілих? Чи ти не бажаєш віддати всю свою силу на те, щоб віддячити Богу, Який любить людину, наче Свою власну плоть і кров? Як саме ти розумієш своє використання Богом, щоб прожити своє надзвичайне життя? Чи справді в тебе є рішучість і віра, щоб жити значущим життям «побожної людини, що служить Богові»?