1. Ви кажете, що ми повинні прийняти Божу роботу суду останніх днів, адже тільки в цьому разі наші розбещені сатанинські характери буде очищено й змінено, і лише тоді ми увійдемо в Царство Боже. Отже, як того вимагає Господь, ми смиренні й терпимі, любимо своїх ворогів, несемо свій хрест, дисциплінуємо своє тіло, зрікаємося мирського, працюємо та проповідуємо для Господа тощо, тощо. Хіба це не всі зміни, які відбулися в нас? Чи хочете ви сказати, що цього все ще недостатньо для того, щоб ми увійшли в Царство Небесне? Я переконаний, що якщо ми й надалі так старатимемося, ми станемо святими та увійдемо в Царство Небесне.
Біблійні вірші для довідки:
«Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! Увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Матвія 7:21–23).
«Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа» (До Євреїв 12:14).
Відповідні слова Бога:
Більшість людей у своїй вірі в Бога робить особливий акцент на поведінці, внаслідок чого в їхній поведінці відбуваються певні зміни. Після того, як вони почали вірити в Бога, вони кидають курити й пити, вони більше не змагаються з іншими, вважаючи за краще проявляти терпіння, коли зазнають втрати. У них відбуваються деякі поведінкові зміни. Деякі люди вважають, що, повіривши в Бога, вони розуміють істину, читаючи слово Боже, що вони пізнали на власному досвіді роботу Святого Духа, що у своїх серцях вони мають справжню втіху, що робить їх особливо завзятими, і що немає нічого, чого вони не могли б зректися або витерпіти. Проте, оскільки в їхніх життєвих характерах не відбулося жодних змін, провірувавши вісім, десять, а то й двадцять чи тридцять років, вони починають скочуватися до старої манери поведінки; їхні зарозумілість і пихатість стають дедалі помітнішими, вони починають змагатися за владу й зиск, жадають церковних грошей, заздрять тим, хто скористався з Божого дому. Вони стають паразитами й шкідниками в Божому домі, а декого з них навіть викривають і виганяють як неправдивих керівників й антихристів. І що доводять ці факти? Прості поведінкові зміни не є стійкими; якщо немає зміни в життєвих характерах людей, то рано чи пізно вони покажуть своє справжнє обличчя. Це відбувається тому, що джерелом змін у їхній поведінці є завзяття, а в поєднанні з певною роботою Святого Духа в цей час їм надзвичайно легко стати завзятими або проявити тимчасову доброту. Як кажуть безбожники: «Зробити один добрий учинок легко, важко робити добрі вчинки все життя». Чому ж люди не здатні робити добрі вчинки впродовж усього життя? Тому що за своєю природою люди лукаві, егоїстичні та розбещені. Поведінка людини визначається її природою; якою б не була природа людини, такою ж буде і поведінка, яку ця людина виявляє, і тільки те, що виявляється, природно відображає природу цієї людини. Несправжні речі не можуть тривати довго. Коли Бог працює, щоб спасти людину, Він це робить не для того, щоб прикрасити її доброю поведінкою – мета Божої роботи полягає в тому, щоб перетворити людські характери, щоб люди переродились у нових людей. Божий суд, кара, випробування й рафінування людини – все це служить для того, щоб змінити її характер так, щоб вона досягла абсолютної покірності й відданості Богові та почала нормально Йому поклонятися. Це і є мета Божої роботи. Добра поведінка – це не те ж саме, що покірність Богу, а тим паче не дорівнює сумісності з Христом. Зміни в поведінці ґрунтуються на вченні й народжуються із завзяття; вони не засновані на істинному знанні Бога або на істині, а тим більше не спираються на керівництво Святого Духа. Хоча часом дещо з того, що роблять люди, є просвітленим або скерованим Святим Духом, це не є проявом їхнього життя. Вони ще не ввійшли в реалії істини, і характер їхнього життя зовсім не змінився. Якою б гарною не була поведінка людини, це не доводить, що вона слухається Бога або що вона втілює істину в життя. Поведінкові зміни не відображають зміни в характері життя, і їх не можна вважати проявами людського життя.
«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»
Такі грішники, як ви, які тільки що були викуплені й не були змінені або вдосконалені Богом, чи можуть вони бути людьми за серцем Бога? Для тебе, тебе, що все ще залишаєшся колишнім, істинно, що тебе спас Ісус, і що ти не вважаєшся грішником завдяки Божому спасінню, але це не доводить, що ти не є грішним і нечистим. Як ти можеш бути святим, якщо ти не змінився? Усередині тебе обсідає скверна, егоїзм і підлість, але ти все ще хочеш зійти з Ісусом – як тобі може так пощастити? Ти пропустив крок у своїй вірі в Бога: тебе просто було відкуплено, але ти не змінився. Щоб тобі бути людиною за серцем Бога, Бог повинен особисто виконати роботу щодо зміни й очищення тебе; якщо тебе тільки відкуплено, ти не зможеш досягти святості. Таким чином, ти будеш позбавлений права мати частку в благих благословеннях Божих, оскільки ти пропустив крок у Божій праці з управління людиною, який є ключовим кроком на шляху зміни і вдосконалення. Ти, грішник, який тільки був відкуплений, не здатний безпосередньо успадкувати Божу спадщину.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо імен та ідентичності»
Хоч Ісус багато звершив поміж людей, Він лише завершив відкуплення всього людства і став жертвою за людський гріх; але Він не позбавив людину від усього її розбещеного характеру. Щоб уповні визволити людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог звершив іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину від її характеру, розбещеного сатаною. Тож тепер, коли людині простилися її гріхи, Бог повернувся у плоті, щоб привести людину в новий період, і почав роботу покари та суду. Ця робота піднесла людину у вище царство. Усі ті, хто скориться Його владі, отримають істину вищого порядку та більші благословення. Поправді вони житимуть у світлі та здобудуть і істину, і дорогу, і життя.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»
До того, як людину було відкуплено, велику кількість отрути сатани вже було введено в неї, і після тисячоліть розбещення сатаною в ній укоренилася природа, яка чинить опір Богу. Тому, коли людину було відкуплено, це не що інше, як випадок спокути, в якому людина куплена дорогою ціною, але отруйну природу всередині неї не було видалено. Людина, яка настільки осквернена, повинна пережити зміну, перш ніж стати гідною служити Богу. За допомогою цієї роботи суду й кари людина повністю пізнає брудну й розбещену сутність усередині себе, і зможе повністю змінитися та стати чистою. Тільки так людина може стати гідною того, щоб повернутися до престолу Божого. Уся робота, виконана в сьогоденні, спрямована на те, щоб людина могла бути очищеною і зміненою; через суд і кару словом, а також через рафінування людина може позбутися свого розбещення й стати чистою. Замість того, щоб вважати цю стадію роботи роботою спасіння, було б більш доречно сказати, що це робота очищення. Насправді, ця стадія – стадія завоювання, а також друга стадія в роботі спасіння. Саме через суд і кару словом людина приходить до здобуття її Богом, і саме через використання слова для очищення, суду й викриття повністю розкриваються всі скверни, уявлення, мотиви та індивідуальні прагнення в серці людини. Той факт, що людину було викуплено, а її гріхи прощено, можна розглядати тільки як те, що Бог не пам’ятає про переступи людини й не ставиться до людини відповідно до її переступів. Однак, коли людину, яка живе в тілі з плоті, не було звільнено від гріха, вона може тільки продовжувати грішити, нескінченно виявляючи свій зіпсований сатанинський характер. Це життя, яке проживає людина, нескінченний цикл гріхів і отримання прощення. Більшість людей грішить протягом дня тільки для того, щоб сповідатися ввечері. Таким чином, навіть якщо жертва за гріх назавжди залишиться дієвою для людини, вона не зможе врятувати людину від гріха. Тільки половину роботи спасіння було завершено, бо в людини все ще зіпсований характер. … Людині нелегко усвідомити свої гріхи; у неї немає способу розпізнати свою власну глибоко вкорінену природу, і вона повинна покладатися на суд слова, щоб досягти цього результату. Тільки так можна поступово змінити людину з цього моменту й надалі.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (4)»
Я вирішую щодо місця призначення кожної людини не за віком, старшинством, обсягом страждань і тим паче не за тим, наскільки вона гідна жалю, а за тим, чи володіє вона істиною. Немає іншого вибору, крім цього. Ви мусите розуміти, що всі, хто не слідує волі Бога, теж будуть покарані. Це незмінний факт. Тож усі, хто покараний, покарані таким чином в ім’я праведності Бога й у відплату за свої численні лихі вчинки.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Підготуй достатньо добрих учинків для свого місця призначення»
Можливо, ви собі уявляєте, що, будучи Моїми послідовниками протягом довгих років, ви тяжко працювали, незважаючи ні на що, і вам належить миска рису в Божому домі тільки за те, що ви прислужуєте. Я сказав би, що більшість із вас думає саме так, бо ви завжди дотримувалися принципу того, як скористатися чимось і не допустити, щоб скористалися вами. Тому Я говорю вам зараз із усією серйозністю: Мене не хвилює, наскільки гідна твоя тяжка робота, наскільки вражає твоя кваліфікація, наскільки ретельно ти слідуєш за Мною, наскільки ти відомий чи наскільки ти покращив своє ставлення; доки ти не виконаєш Моїх вимог, ти ніколи не зможеш заслужити Моєї похвали. Якнайшвидше відкиньте всі свої ідеї та розрахунки та почніть серйозно ставитися до Моїх вимог; інакше Я оберну всіх на попіл, щоб покласти край Своїй роботі, а в гіршому разі оберну на ніщо Свої роки праці та страждань, бо Я не можу ввести у Своє Царство Своїх ворогів і тих людей, від яких тхне злом і які мають сатанинський образ, або ж узяти їх до наступного періоду.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Переступи приведуть людину до пекла»
