2. Ми завжди вірили, що отримати прощення наших гріхів через віру в Господа Ісуса означає отримати благодать спасіння, однак ви кажете, що «бути спасенним» не означає справжнього спасіння. Так що ж означає бути спасенним, і що означає бути повністю спасенним? У чому полягає сутнісна різниця між тим, щоб бути спасенним, і тим, щоб бути повністю спасенним?
Біблійні вірші для довідки:
«Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде» (Марка 16:16).
«Бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Матвія 26:28).
«Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! Увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі» (Матвія 7:21).
«Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві, не знайшлося бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні!» (Об’явлення 14:4–5).
Відповідні слова Бога:
У той час робота Ісуса була роботою з відкуплення всього людства. Гріхи всіх, хто вірив у Нього, були прощені; за умови, що ти вірив у Нього, Він відкупив тебе; якщо ти вірив у Нього, ти більше не був грішником, тебе було звільнено від твоїх гріхів. Ось що означало бути врятованим і бути виправданим через віру. І все ж у тих, хто увірував, залишалося те, що було бунтівним і протистояло Богу, і що все ж повинно було бути поступово видалено. Спасіння не означало, що людина була повністю здобута Ісусом, але що людина більше не була у гріху, що їй були прощені її гріхи. За умови, що ти вірував, ти ніколи більше не перебував у гріху.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бачення роботи Бога (2)»
Щойно було завершено другу стадію Божої роботи – після розп’яття, – була звершена Божа праця звільнення людей від гріха (себто звільнення людей із рук сатани). Тож відтоді людство мало тільки прийняти Господа Ісуса як Спасителя, і його гріхи простилися б. Формально кажучи, гріхи людей більше не були їм перепоною до того, щоб спастись і прийти до Бога, і більше не були засобом тиску, за допомогою якого сатана звинувачував людей. Це тому, що Сам Бог виконав справжню роботу, став подобою та передчуттям грішної плоті, і Сам Бог був жертвою за гріх. Таким чином людина зійшла з хреста й була викуплена та спасенна через Божу плоть – подобу цієї грішної плоті.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 3. Людина може спастися тільки за умов Божого управління»
Робота останніх днів полягає в тому, щоб промовляти слова. Великі зміни можуть бути зроблені в людині за допомогою слів. Зміни, які зараз відбуваються в цих людях, коли вони приймають ці слова, набагато більші, ніж ті, які відбуваються в людях, коли вони приймають ознаки й чудеса періоду Благодаті. Тому що в період Благодаті демонів виганяли з людей покладанням рук і молитвою, але зіпсована природа людини все ще залишалася. Людей зцілювали від хвороб і прощалися їхні гріхи, але що стосується того, як саме людина повинна була очиститися від присутніх у ній розбещених сатанинських нахилів, то ця робота ще не була виконана. Людина отримала спасіння та прощення гріхів тільки завдяки своїй вірі, однак гріховна природа людини не була викорінена і все ще залишалася у ній. Гріхи людини були прощені завдяки втіленому Богові, але це не означало, що в людині більше не було гріха. Гріхи людини можуть бути прощені через принесення жертви за гріх, але що стосується того, як можна примусити людину більше не грішити і як її гріховна природа може бути повністю викорінена й перетворена, у неї немає способу вирішити цю проблему. Гріхи людини були прощені, і це завдяки роботі Божого розп’яття, але людина продовжувала жити в рамках свого старого розбещеного сатанинського характеру. Оскільки це так, людина повинна бути повністю спасенною від свого зіпсованого сатанинського характеру, щоб її гріховна природа могла бути повністю викорінена й ніколи більше не розвиватися знову, що дозволило б перетворити характер людини. Це вимагало б від людини усвідомлення дороги зростання в житті, розуміння дороги життя та розуміння шляху для зміни свого характеру. Більше того, це вимагало б від людини діяти відповідно до цього шляху, щоб її характер міг поступово змінитися, і щоб вона могла жити у сяйві світла, із тим, щоб усе, що вона робить, могло відповідати волі Божій, щоб вона могла відкинути свій зіпсований сатанинський характер, і щоб вона могла звільнитися від сатанинського впливу темряви, при цьому повністю звільнившись від гріха. Тільки тоді людина отримає повне спасіння. У той час, коли Ісус здійснював Свою роботу, людські знання про Нього були все ще невизначеними й неясними. Люди завжди вірили, що Він син Давида, і проголошували Його великим пророком, великодушним Господом, Який спокутував гріхи людини. Деякі, завдяки силі своєї віри, зцілювалися, просто доторкнувшись до краю Його одягу; сліпі прозрівали, і навіть мертві могли бути повернуті до життя. Однак людина не змогла виявити глибоко вкорінений у ній розбещений сатанинський характер і не знала, як позбутися його. Людина отримала багато благодаті, такої як мир і щастя плоті, віра одного члена сім’ї, що приносить благословення всій родині, зцілення від хвороб тощо. Рештою були добрі справи людини та її благочестива зовнішність; якщо хтось міг жити на основі цього, він вважався прийнятним віруючим. Тільки такі віруючі могли потрапити на небеса після смерті, що означало, що вони були спасенні. Але за життя ці люди абсолютно не розуміли дорогу життя. Усе, що вони робили, – так це вчиняли гріхи, а потім сповідували свої гріхи в постійному циклі без будь-якого шляху для зміни свого характеру: такий був стан людини в період Благодаті. Чи отримала людина повне спасіння? Ні! Тому, після того, як ця стадія роботи була завершена, усе ще залишалася робота суду й кари. Ця стадія полягає в тому, щоб зробити людину чистою за допомогою слова і тим самим вказати їй шлях, яким іти. Ця стадія не була б плідною або значущою, якби вона продовжилася вигнанням демонів, оскільки вона не змогла б викорінити гріховну природу людини, і людина зупинилася б на прощенні своїх гріхів. Через жертву за гріх людині були прощені її гріхи, бо робота розп’яття вже добігла кінця, і Бог здобув перемогу над сатаною. Але зіпсований характер людини все ще залишається в ній, людина все ще може грішити та противитися Богу, і Бог ще не здобув людство. Ось чому на цій стадії роботи Бог використовує слово, щоб викрити зіпсований характер людини, спонукаючи її на практиці йти правильним шляхом. Ця стадія більш значуща, ніж попередня, а також більш плідна, оскільки тепер саме слово безпосередньо забезпечує людське життя та дозволяє повністю оновити характер людини; це набагато ґрунтовніша стадія роботи. Таким чином, втілення в останні дні довершило значення Божого втілення та повністю завершило Божий план управління задля спасіння людини.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (4)»
Плоть людини від сатани, вона сповнена бунтівних нахилів, вона жалюгідно брудна, і вона є чимось нечистим. Люди надто палко жадають плотської втіхи, і існує надто багато проявів плоті; ось чому Бог певною мірою зневажає людську плоть. Коли люди відкидають брудні, розбещені речі сатани, вони здобувають Боже спасіння. Але якщо вони й досі не позбулися бруду й розбещення, то вони досі живуть у володінні сатани. Людські потурання, облудність і нечесність – усе це від сатани. Спасіння тебе Богом полягає в тому, щоб звільнити тебе від цих діл сатани. Божа робота не може бути неправильною; уся вона виконується для того, щоб спасти людей від темряви. Коли ти віритимеш до певного моменту та зможеш позбутися розбещення плоті, і більше не будеш скутий цим розбещенням, хіба ти не будеш спасенний? Коли ти живеш у володіннях сатани, ти не здатен проявляти Бога, ти є чимось брудним і не можеш отримати Божу спадщину. Щойно ти очистишся і будеш удосконаленим, ти будеш святим, ти будеш нормальною людиною, і ти будеш благословенний Богом та тішитимеш Його.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Практика (2)»
Якщо люди хочуть стати живими істотами, свідчити про Бога й отримати Його схвалення, то мусять прийняти Боже спасіння; мусять радо скоритися перед Його судом і карою та радо прийняти від Бога обтинання та розбір. Тільки тоді вони зможуть утілити в життя всі істини, яких вимагає Бог, і тільки тоді вони здобудуть Боже спасіння та справді стануть живими істотами. Живих Бог спасає; вони були засуджені та покарані Богом, і вони готові присвятити себе Богові, і щасливі віддати свої життя заради Нього, і раді присвятити Йому все своє життя. Лише коли живі свідчитимуть про Бога, сатана буде осоромлений; лише живі можуть поширювати євангельську роботу Божу, лише живі Богу до душі, і лише живі – то справжні люди. Спершу людина, створена Богом, була жива, та через сатанинське розбещення людина живе серед смерті та живе під впливом сатани, і так люди стали бездуховними мерцями, вони стали ворогами, що чинять опір Богу, вони стали знаряддями сатани, і вони стали в’язнями сатани. Усі живі люди, створені Богом, стали мерцями, і так Бог утратив Своє свідчення, Він утратив людство, яке Він створив, і яке єдине з усього сущого має Його дихання. Якщо Бог має забрати Своє свідчення та забрати тих, кого Він створив Своєю власною рукою, а сатана ув’язнив, то Він повинен їх воскресити, щоб вони стали живими істотами, і Він повинен повернути їх Собі, щоб вони жили в Його світлі. Мертві – це ті, хто не має духу, ті, хто вкрай заціпенів і виступає проти Бога. Це, передусім, ті, хто не знає Бога. Ці люди нітрохи не збираються коритися Богу; вони лише бунтують і чинять Йому опір, а вірності ні дрібки не мають. Живі – це ті, чий дух переродився, хто вірний Богу та знає, що мусить Йому коритися. Вони одержимі істиною та свідченням, і тільки ці люди приємні Богу в Його домі.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чи є ти тим, хто ожив?»
