1. Біблія – це свідчення про Господа, і це також підґрунтя нашої віри. Упродовж двох тисяч років усі, хто вірив у Господа, робили це згідно з Біблією. Тому ми віримо, що Біблія відображає Господа, що вірити в Господа означає вірити в Біблію, а вірити в Біблію означає вірити в Господа. Ми ніколи не зможемо відійти від Біблії. Як би ми змогли вірити в Господа, якби нам довелося відійти від Біблії? Чи хочете ви сказати, що з нашим розумінням щось не так?
Біблійні вірші для довідки:
«Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене! Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя» (Івана 5:39–40).
«Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Івана 14:6).
Відповідні слова Бога:
Протягом багатьох років традиційним засобом формування віри людей (християнства, однієї з трьох основних світових релігій) було читання Біблії; відступ від Біблії – це невіра в Господа, відступ від Біблії – це іновірство і єресь; і навіть коли люди читають інші книги, основою цих книг повинно бути пояснення Біблії. Тобто, якщо ти віриш у Господа, тоді ти повинен читати Біблію, і поза межами Біблії ти не повинен поклонятися будь-якій книзі, яка не пов’язана з Біблією. Якщо ти це робиш, то ти зраджуєш Бога. Із того часу, як з’явилася Біблія, віра людей в Господа була вірою в Біблію. Замість того, щоб говорити, що люди вірять у Господа, краще сказати, що вони вірять у Біблію; замість того, щоб говорити, що вони почали читати Біблію, краще сказати, що вони почали вірити в Біблію; і замість того, щоб говорити, що вони повернулися до Господа, було б краще сказати, що вони повернулися до Біблії. У такий спосіб люди поклоняються Біблії так, ніби вона є Богом, так, наче б це була їхня життєва сила, і втратити її було б те ж саме, що втратити своє життя. Люди вважають Біблію такою ж високою, як і Бога, і є навіть ті, хто вважає її вищою за Бога. Якщо люди позбавлені роботи Святого Духа, якщо вони не можуть відчувати Бога, вони можуть продовжувати жити, але як тільки вони втрачають Біблію або втрачають знамениті глави і вислови з Біблії, тоді це так, ніби вони втрачають своє життя. І ось, як тільки люди починають вірити в Господа, вони починають читати Біблію і запам’ятовувати Біблію, і чим більше Біблії вони здатні запам’ятати, тим більше це доводить, що вони люблять Господа і мають велику віру. Усі ті, хто читав Біблію і може говорити про неї іншим, – хороші брати і сестри. Протягом усіх цих років віра і відданість людей Господу вимірювалися мірою їх розуміння Біблії. Більшість людей просто не розуміють, чому їм слід вірити в Бога і як вірити в Бога, і нічого не роблять, крім як сліпо шукають ключі до розшифрування глав Біблії. Люди ніколи не дотримувалися вказівок роботи Святого Духа; увесь цей час вони тільки й робили, що відчайдушно вивчали і досліджували Біблію, і ніхто ніколи не знаходив більш нової роботи Святого Духа поза Біблією. Ніхто ніколи не відступав від Біблії і ніколи не наважувався цього зробити. Люди вивчали Біблію всі ці роки, вони придумали так багато пояснень і зробили так багато роботи; у них також є багато розбіжностей з приводу Біблії, про які вони нескінченно сперечаються, так що сьогодні утворилося більше двох тисяч різних деномінацій. Усі вони хочуть знайти якісь особливі пояснення або глибші таємниці в Біблії, вони хочуть дослідити її і знайти в ній передісторію роботи Єгови в Ізраїлі, або передісторію роботи Ісуса в Юдеї, або інші таємниці, які ніхто більше не знає. Підхід людей до Біблії – це підхід одержимості і віри, і ніхто не може надати цілковито чітке пояснення щодо внутрішньої історії або суті Біблії. Отже, сьогодні люди як і раніше відчувають невимовний подив, коли мова заходить про Біблію, і вони ще більше одержимі нею і ще більше вірять у неї. Сьогодні кожен хоче знайти в Біблії пророцтва про роботу останніх днів, вони хочуть дізнатися, яку роботу робить Бог в останні дні і які є ознаки для останніх днів. Таким чином, їх поклоніння Біблії стає більш палким, і чим ближче до останніх днів, тим більше сліпої довіри вони надають пророцтвам Біблії, особливо тим, які стосуються останніх днів. Із такою сліпою вірою в Біблію, з такою довірою до Біблії у них немає ніякого бажання шукати роботу Святого Духа. Згідно зі своїми уявленнями люди думають, що тільки Біблія може принести роботу Святого Духа; тільки в Біблії вони можуть знайти сліди Бога; тільки в Біблії приховані таємниці Божої роботи; тільки Біблія, а не інші книги або люди, може прояснити все Боже і всю повноту Його роботи; Біблія може принести роботу небес на землю; і Біблія може як почати, так і завершити періоди. Із такими уявленнями у людей немає схильності шукати роботу Святого Духа. Таким чином, незалежно від того, наскільки Біблія допомагала людям у минулому, вона стала перешкодою для найбільш недавньої Божої роботи. Без Біблії люди можуть шукати сліди Бога в іншому місці, але сьогодні Його сліди стримує Біблія, і поширення Його найбільш недавньої роботи стало удвічі важчим, і дуже нелегкою справою. Це все через відомі глави і вислови з Біблії, а також різні біблійні пророцтва. Біблія стала ідолом в умах людей, вона стала загадкою в їх голові, і вони просто не здатні повірити, що Бог може діяти поза Біблією, вони не здатні повірити, що люди можуть знайти Бога поза Біблією, і тим більше вони не в змозі повірити, що Бог міг би відійти від Біблії під час виконання заключної роботи і почати все заново. Це немислимо для людей; вони не можуть повірити в це і не можуть собі це уявити. Біблія стала великою перешкодою для прийняття людьми нової Божої роботи і ускладнює розширення цієї нової Божої роботи.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (1)»
Людина стала розбещеною та живе у пастці сатани. Усі люди живуть у плоті, живуть в егоїстичних бажаннях, і серед них немає жодного, хто є сумісним зі Мною. Є люди, які кажуть, що сумісні зі Мною, але всі такі люди поклоняються невизначеним ідолам. Хоча вони визнають Моє ім’я святим, вони прямують дорогою, яка йде всупереч Мені, і їхні слова сповнені зарозумілості та самовпевненості. Це тому, що насправді вони проти Мене й несумісні зі Мною. Щодня вони шукають сліди Мене в Біблії та знаходять навмання «підходящі» уривки, які вони постійно читають і декламують як Святе Писання. Вони не знають, ані як бути сумісними зі Мною, ані що означає бути проти Мене. Вони просто наосліп читають Писання. Всередині Біблії вони сковують невизначеного Бога, якого вони ніколи не бачили й не здатні побачити, і у вільний час витягують її, щоб полистати. Вони вірять у Моє існування лише в рамках Біблії та прирівнюють Мене до Біблії; без Біблії немає Мене, а без Мене немає Біблії. Вони не звертають уваги на Моє існування чи дії, а натомість приділяють надзвичайну й особливу увагу кожному слову Святого Писання. Ще більше людей навіть вважають, що Я не повинен робити те, що Я хочу робити, якщо це не провіщено Святим Писанням. Вони надають Святому Писанню занадто великого значення. Можна сказати, що вони вважають слова та вирази занадто важливими, настільки, що вони використовують вірші з Біблії, щоб вимірювати кожне слово, яке Я говорю, і засуджувати Мене. Те, чого вони прагнуть, – це не шлях сумісності зі Мною та не шлях сумісності з істиною, а шлях сумісності зі словами Біблії, і вони вірять, що все, без винятку, що не відповідає Біблії, не є Моєю роботою. Хіба такі люди не є послужливими нащадками фарисеїв? Іудейські фарисеї використали закон Мойсея, щоб засудити Ісуса. Вони не прагнули сумісності з Ісусом того часу, але дотримувалися закону настільки старанно та буквально, що після звинувачення Його у тому, що Він не дотримується закону Старого Заповіту та не є Месією, вони зрештою прибили невинного Ісуса цвяхами до хреста. У чому була їхня сутність? Хіба не в тому, що вони не прагнули шляху сумісності з істиною? Вони були одержимі кожним словом Святого Писання, не звертаючи уваги ні на Мою волю, ані на кроки й методи Моєї роботи. То були не люди, які прагнули істини, а люди, які неухильно трималися слів; то були не люди, які вірили в Бога, а люди, які вірили в Біблію. По суті, вони були сторожовими псами Біблії. Щоб захистити інтереси Біблії, відстояти гідність Біблії та зберегти репутацію Біблії, вони зайшли так далеко, що прибили милосердного Ісуса до хреста. Це вони зробили лише заради того, щоб захистити Біблію, і заради підтримання статусу кожного слова Біблії в серцях людей. Тому вони вважали за краще відцуратися від свого майбутнього та жертви за гріх, щоб засудити на смерть Ісуса, який не відповідав доктрині Святого Писання. Чи не були вони всі лакеями всіх без винятку слів Святого Писання?
А як щодо сучасних людей? Христос прийшов, щоб явити істину, однак вони радше вигнали б Його з цього світу, щоби мати змогу увійти на небеса та отримати благодать. Вони радше повністю заперечували б прихід істини, щоб захистити інтереси Біблії, і радше прибили б Христа, який повернувся в плоті, цвяхами до хреста, щоб забезпечити вічне існування Біблії. Як людина може отримати Моє спасіння, якщо її серце таке лихе, а її природа настільки ворожа до Мене? Я живу серед людей, але люди не знають про Моє існування. Коли Я проливаю Своє світло на людину, вона все одно залишається у невіданні про Моє існування. Коли Я вивільняю Свій гнів на людину, вона ще сильніше заперечує Моє існування. Людина шукає сумісності зі словами та сумісності з Біблією, але жодна людина не постає переді Мною, щоби шукати шлях сумісності з істиною. Людина вшановує Мене на небесах і приділяє особливу увагу Моєму існуванню на небі, але ніхто не піклується про Мене в плоті, бо Я, що живу серед людей, просто надто непоказний. Ті, що шукають сумісності лише зі словами Біблії, і ті, що шукають сумісності лише з невизначеним Богом, є для Мене жалюгідним видовищем. Це тому, що те, чому вони поклоняються, – це мертві слова та Бог, який здатен дати їм незліченні скарби; те, чому вони поклоняються, – це Бог, який віддав би Себе на милість людини, Бог, якого не існує. Що ж тоді можуть отримати від Мене такі люди? Людина просто займає настільки низьке становище, що це важко передати словами. Ті, хто проти Мене, хто висуває безмежні вимоги до Мене, хто не любить істину, хто бунтує проти Мене, – як вони можуть бути сумісними зі Мною?
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ви повинні шукати шлях сумісності з Христом»
Біблія – це історична книга, і якщо би ти їв і пив Старий Заповіт в період Благодаті – якщо би ти застосовував на практиці те, що було потрібно за часів Старого Заповіту в період Благодаті – Ісус відмовився би від тебе, і засудив би тебе; якби ти застосовував Старий Заповіт до праці Ісуса, ти був би фарисеєм. Якщо сьогодні ти з’єднаєш Старий і Новий Заповіти, щоб їсти, пити і практикувати, тоді Бог сьогодення засудить тебе; ти відстанеш від сьогоднішньої роботи Святого Духа! Якщо ти їстимеш і питимеш Старий Заповіт і Новий Заповіт, тоді ти перебуватимеш поза потоком Святого Духа! Свого часу Ісус вів євреїв і всіх тих, хто слідував за Ним, відповідно до роботи Святого Духа в Ньому в той час. Він не брав Біблію за основу того, що Він робив, але говорив відповідно до Своєї роботи; Він не звертав увагу на те, що сказано в Біблії, і не шукав у Біблії дороги, щоб вести своїх послідовників. Із самого початку Своєї роботи Він поширював дорогу покаяння – слово, про яке абсолютно не згадувалося в пророцтвах Старого Заповіту. Він не тільки не діяв відповідно до Біблії, але й ішов новою дорогою та здійснював нову роботу. Він ніколи не посилався на Біблію, коли проповідував. У період Закону ніхто ніколи не був у змозі здійснювати Його чудеса зцілення хворих і вигнання демонів. Так само, як і Його робота, Його вчення, а також авторитет і сила Його слів, перевершують будь-яку людину в період Закону. Ісус просто виконував Свою новішу роботу, і хоча багато людей засуджували Його, використовуючи Біблію, і навіть використали Старий Заповіт, щоб розп’ясти Його, Його робота перевершила Старий Заповіт; якщо би це було не так, то навіщо люди прибили Його на хресті? Чи не тому, що в Старому Заповіті нічого не говорилося про Його вчення і Його здатність зцілювати хворих і виганяти бісів? Його робота була здійснена для того, щоб прокласти нову дорогу, а не для того, щоб навмисно вступити в боротьбу з Біблією або навмисно відмовитися від Старого Заповіту. Він просто прийшов, щоб виконати Своє служіння, принести нову роботу тим, хто прагнув і шукав Його. Він прийшов не для того, щоб пояснювати Старий Заповіт або підтримувати його роботу. Його праця не була спрямована на те, щоб дозволити періоду Закону продовжувати розвиватися, оскільки Його робота не брала до уваги те, чи спиралася вона на Біблію як на основу; Ісус просто прийшов, щоб виконати роботу, яку Він повинен був виконати. Таким чином, Він не пояснював пророцтва Старого Заповіту і не діяв відповідно до слів старозаповітного періоду Закону. Він ігнорував те, про що говорилося в Старому Заповіті, Його не турбувало, чи узгоджувалося це з Його роботою чи ні, і Його не турбувало, що інші знали про Його роботу або як вони її засуджували. Він просто продовжував робити ту роботу, яку мав робити, навіть незважаючи на те, що багато людей використовували провіщення пророків Старого Заповіту, щоб засудити Його. Людям здавалося, що Його робота не має під собою жодних підстав, і багато в ній не відповідало записам Старого Заповіту. Чи не було це людською помилкою? Чи потрібно застосовувати вчення до праці Божої? І чи повинен Бог діяти відповідно до провіщень пророків? Зрештою, що величніше: Бог чи Біблія? Чому Бог повинен діяти відповідно до Біблії? Чи може бути так, що Бог не має права перевершувати Біблію? Хіба Бог не може відійти від Біблії і зайнятися іншою роботою? Чому Ісус і Його учні не дотримувалися суботи? Якщо Він повинен був практикувати у світлі суботи і відповідно до заповідей Старого Заповіту, чому Ісус не дотримувався суботи після Свого приходу, а замість цього омив ноги, покрив голову, переломив хліб і випив вино? Хіба все це не відсутнє в заповідях Старого Заповіту? Якщо Ісус шанував Старий Заповіт, чому Він відступив від цих доктрин? Вам слід знати, що було першим – Бог чи Біблія! Як Господь суботи, чи не міг він також бути Господом Біблії?
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (1)»
Книги Євангелія Нового Заповіту були записані через двадцять-тридцять років після розп’яття Ісуса. До того народ Ізраїлю читав тільки Старий Заповіт. Тобто на початку періоду Благодаті люди читали Старий Заповіт. Новий Заповіт з’явився тільки в період Благодаті. Коли працював Ісус, Нового Заповіту не існувало; після того, як Він воскрес і вознісся на небеса, люди записали Його роботу. Тільки тоді з’явилися чотири Євангелія, на додаток до яких були також послання Павла й Петра, а також Книга Об’явлення. Більш ніж через триста років після вознесіння Ісуса на небеса наступні покоління вибірково зіставляли ці документи, і тільки тоді з’явився Новий Заповіт Біблії. Тільки після того, як ця робота була завершена, з’явився Новий Заповіт; до того його не існувало. Бог виконав усю цю роботу, а Павло та інші апостоли написали так багато послань церквам у різних місцях. Люди після них об’єднали їхні послання й додали найвеличніше видіння, записане Іваном на острові Патмос, у якому було пророковано Божу роботу останніх днів. Люди створили цю послідовність текстів, яка відрізняється від висловлювань сьогодення. Те, що записано сьогодні, відповідає етапам Божої роботи; те, чим люди займаються сьогодні, – це робота, особисто виконана Богом, і слова, особисто промовлені Ним. Тобі, людство, не потрібно втручатися; слова, які походять безпосередньо від Духа, були укладені крок за кроком і відрізняються від укладання записів людини. Можна сказати, що те, що вони записали, відповідало їхньому рівню освіти й людському духовному рівню. Те, що вони записали, було досвідом людей, і кожен мав власні засоби запису та пізнання, і кожен запис був не таким, як інші. Тож якщо ти поклоняєшся Біблії як Богу, ти вкрай неосвічений і нерозумний! Чому ти не шукаєш роботу Бога сьогодення? Тільки робота Божа може спасти людину. Біблія не може спасти людину, люди могли б читати її протягом декількох тисяч років, і все одно всередині них не відбулося б анінайменших змін, і якщо ти поклоняєшся Біблії, ти ніколи не здобудеш роботу Святого Духа.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (3)»
Ніхто не знає реальності Біблії: що це не більше ніж історичний літопис Божої роботи й свідчення про дві попередні стадії Божої роботи, і що вона не дає жодного розуміння цілей Божої роботи. Кожен, хто читав Біблію, знає, що вона документує дві стадії Божої роботи в період Закону й період Благодаті. Старий Заповіт оповідає історію Ізраїлю та роботу Єгови від часу створення світу до кінця періоду Закону. Новий Заповіт містить записи про роботу Ісуса на землі, які вміщено в чотирьох Євангеліях, а також про роботу Павла – хіба це не історичні записи? Звернення в сьогоденні до подій минулого відносить їх до розряду історії, і якими б правдивими або реальними вони не були, вони однаково залишаються історією; а історія не може бути спрямована на сьогодення, бо Бог не озирається на історію! Отже, якщо ти розумієш тільки Біблію й нічого не розумієш стосовно роботи, яку Бог має намір виконати сьогодні, і якщо ти віриш у Бога, але не шукаєш роботу Святого Духа, тоді ти не розумієш, що означає шукати Бога. Якщо ти читаєш Біблію для того, щоб вивчати історію Ізраїлю, щоб досліджувати історію створення Богом небес і землі, то ти не віриш у Бога. Однак сьогодні, оскільки ти віриш у Бога й шукаєш життя, оскільки ти прагнеш до пізнання Бога, а не до мертвої букви та вчень або розуміння історії, ти маєш шукати Божу волю сьогодення, а також шукати спрямування роботи Святого Духа. Якби ти був археологом, ти міг би читати Біблію, але ти ним не є; ти належиш до тих, хто вірить у Бога, і тобі варто понад усе шукати Божу волю сьогодення.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (4)»
Сьогодні Я аналізую Біблію в такий спосіб, і це не означає, що Я її ненавиджу або заперечую її цінність як джерела довідкової інформації. Я тлумачу та роз’яснюю тобі властиву Біблії цінність та її походження, щоб ти не залишався в невіданні. Адже в людей так багато думок про Біблію, і більшість із них невірні; читання Біблії в такий спосіб не тільки заважає їм здобути те, що вони мали б здобути, але, що більш важливо, стає на заваді роботі, яку Я маю намір виконувати. Це надзвичайно заважає роботі майбутнього та приносить одні лише недоліки і жодних переваг. Отже, те, чого Я навчаю тебе, – це просто суть Біблії та її історія для втаємничених. Я не прошу, щоб ти не читав Біблію або щоб ти ходив довкола, проголошуючи, що вона позбавлена цінності; Я лише прошу, щоб ти володів правильними знаннями про Біблію і поглядами на неї. Не будь занадто однобоким! Хоча Біблія – історична книга, написана людьми, у ній також задокументовано багато принципів, згідно з якими стародавні святі й пророки служили Богу, а також недавній досвід апостолів у служінні Богу, – ці люди дійсно все це бачили й знали, і все це може слугувати довідковою інформацією для людей цього періоду в пошуку істинного шляху. Тому, читаючи Біблію, люди також можуть здобути багато шляхів життя, які не можна знайти в інших книгах. Ці шляхи – це шляхи життя роботи Святого Духа, які стали частиною досвіду пророків і апостолів у минулі періоди, і багато з цих слів дорогоцінні та можуть дати те, що людям потрібно. Отже, усі люди люблять читати Біблію. Оскільки в Біблії так багато прихованого, погляди людей на неї відрізняються від поглядів на праці великих духовних діячів. Біблія – це літопис і збірка досвіду та знань людей, які служили Єгові та Ісусу в старому й новому періодах, і тому завдяки їй наступні покоління змогли здобути значне просвітління, освічення та шляхи для практики. Біблія є вищою за праці будь-якого великого духовного діяча тому, що всі їхні праці ґрунтуються на Біблії, увесь їхній досвід походить із Біблії, і всі вони пояснюють Біблію. І тому, попри можливість здобути забезпечення з книг будь-якого великого духовного діяча, люди досі поклоняються Біблії, оскільки вона здається їм такою високою й ґрунтовною! Хоча Біблія об’єднує деякі книги слів життя, такі як послання Павла й послання Петра, і хоча ці книги можуть забезпечити людей і допомогти їм, ці книги все ж застаріли, вони все ще належать до старої епохи, і якими б хорошими вони не були, вони підходять тільки для одного періоду й не є вічними. Адже Божа праця постійно розвивається, і вона не може просто зупинитися на часі, в якому жили Павло та Петро, або завжди залишатися в періоді Благодаті, коли було розіп’ято Ісуса. Отже, ці книги підходять тільки для періоду Благодаті, а не для періоду Царства останніх днів. Вони можуть забезпечити тільки віруючих періоду Благодаті, а не святих періоду Царства, і якими б хорошими вони не були, вони все одно застаріли. Те ж саме стосується роботи Єгови зі створення або Його роботи в Ізраїлі: якою б великою не була ця робота, вона все одно застаріла, і все одно прийшов час, коли вона проминула. Божа робота така ж: вона велика, але прийде час, коли вона завершиться; вона не може завжди залишатися ані на етапі творіння, ані на етапі розп’яття. Незалежно від того, наскільки переконливою була робота розп’яття, незалежно від того, наскільки ефективною вона була в перемозі над сатаною, робота, врешті-решт, усе ще залишається роботою, і періоди, врешті-решт, усе ж залишаються періодами; робота не може завжди залишатися на одному й тому ж фундаменті, і часи ніколи не можуть бути незмінними, тому що колись було створення, і повинні прийти останні дні. Це неминуче! Отже, сьогодні слова життя в Новому Заповіті – послання апостолів і чотири Євангелія – стали історичними книгами, вони стали старими альманахами; а як старі альманахи можуть провести людей у новий період? Незалежно від того, наскільки ці альманахи здатні дати людям життя, незалежно від того, наскільки вони здатні вести людей до хреста, хіба вони не застаріли? Хіба вони не втратили своєї цінності? Отож, Я кажу, що ти не повинен сліпо вірити в ці альманахи. Вони занадто старі, вони не здатні залучити тебе до нової роботи, а можуть тільки обтяжити тебе. Вони не тільки не можуть привести тебе до нової роботи й до нового входження, але й ведуть тебе до старих релігійних церков – а коли це так, то хіба твоя віра в Бога від того не слабшатиме?
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (4)»
Біблія була частиною людської історії протягом кількох тисяч років. Більше того, люди ставляться до неї як до Бога аж настільки, що в останні дні вона зайняла місце Бога, що викликає в Нього огиду. Тому Бог почувався зобов’язаним роз’яснити походження Біблії й таємні деталі про неї, коли дозволяв час; якби Він цього не зробив, Біблія продовжувала б займати місце Бога в серцях людей, і люди використовували б слова Біблії, щоб вимірювати й засуджувати діяння Бога. Пояснюючи сутність, структуру та вади Біблії, Бог у жодному разі не заперечував її існування та не засуджував її; Він радше давав належний, підхожий опис, який відновлював первісний образ Біблії, розвінчував хибні уявлення людей щодо неї та давав їм правильний погляд на Біблію, щоб вони більше не поклонялися їй і не блукали – тобто щоб вони більше не приймали свою сліпу віру в Біблію за віру в Бога та поклоніння Богу, боячись навіть подивитися в очі правді про справжнє походження та недоліки Біблії. Отримавши її повне та чисте розуміння, люди можуть без докорів сумління відкинути її та сміливо прийняти нові Божі слова. Саме з такою метою Бог і висловлював сказане в цих кількох главах. Істина, яку Бог хоче тут сказати людям, така: жодна теорія чи факт не можуть замінити Божу роботу й слова сьогодення, і ніщо не може заступити Бога. Якщо люди не зможуть уникнути пастки Біблії, вони ніколи не спроможуться постати перед Богом. Якщо вони хочуть постати перед Богом, вони повинні спершу очистити свої серця від усього, що могло б Його замінити; тоді вони догодять Богу.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Слова Христа, коли Він ходив церквами, Вступ»
