Відповідні слова Бога:

Оскільки людина вірить у Бога, вона повинна уважно слідувати по стопах Бога, крок за кроком; вона повинна «слідувати за Агнцем, куди б Він не пішов». Тільки такі люди шукають істинний шлях, тільки вони знають роботу Святого Духа. Люди, які по-рабському слідують букві та вченням, – це ті, хто був вигнаний роботою Святого Духа. У кожен період часу Бог буде починати нову роботу, і в кожному періоді буде новий початок серед людей. Якщо людина дотримується тільки істин, що «Єгова є Бог» та «Ісус є Христос», які є істинами, застосовними тільки до їхніх відповідних періодів, тоді людина ніколи не буде йти в ногу з роботою Святого Духа й назавжди залишиться нездатною здобути роботу Святого Духа. Незалежно від того, як діє Бог, людина невідступно слідує за Ним без найменших сумнівів. У такому разі, як може людина бути вигнаною Святим Духом? Незалежно від того, що робить Бог, якщо людина впевнена, що це робота Святого Духа, і співпрацює в роботі Святого Духа без будь-яких побоювань та намагається відповідати вимогам Бога, то як її може бути покарано? Робота Бога ніколи не припинялася, Його кроки ніколи не вщухали, і до завершення Своєї роботи управління Він завжди був зайнятий і ніколи не зупинявся. Але людина не така: отримавши лише невелике уявлення про роботу Святого Духа, вона ставиться до неї так, як ніби вона ніколи не зміниться; здобувши трохи знань, вона не йде слідами нової Божої роботи; побачивши лише малу частину Божої роботи, вона одразу змальовує Бога у вигляді певної дерев’яної фігури й вірить, що Бог завжди залишиться в тій формі, яку вона бачить перед собою, що так було в минулому й так завжди буде в майбутньому; отримавши лише поверхове знання, людина настільки пишається, що забуває про себе та починає безглуздо проголошувати характер і сутність Бога, яких просто не існує; і, переконавшись в одній стадії роботи Святого Духа, хоч би яка людина не проголошувала нову роботу Бога, людина не приймає її. Це люди, які не можуть прийняти нову роботу Святого Духа; вони занадто консервативні й нездатні приймати нове. Такі люди – це ті, хто вірить у Бога, але в той же час відкидає Його. Людина вважає, що ізраїльтяни були неправі, тому що «вірили тільки в Єгову й не вірили в Ісуса», проте більшість людей грає роль, у якій вони «вірять тільки в Єгову й відкидають Ісуса» і «жадають повернення Месії, але виступають проти Месії, якого звуть Ісус». Тому не дивно, що люди, прийнявши одну стадію роботи Святого Духа, все ще живуть під владою сатани й не отримують Божих благословень. Хіба це не результат людського бунтарства? Християни по всьому світу, які відстають від нової роботи сьогодення, усі чіпляються за надію, що їм пощастить, припускаючи, що Бог виконає кожне їхнє бажання. Проте, вони не можуть із упевненістю сказати, чому Бог візьме їх на третє небо, і вони не впевнені в тому, як Ісус приїде за ними на білій хмарі, і тим більше вони не можуть із абсолютною впевненістю сказати, чи дійсно Ісус прибуде на білій хмарі в той день, який вони собі уявляють. Усі вони стривожені й розгублені; вони самі навіть не знають, чи прийме Бог кожного з них, ті різноманітні невеличкі жменьки людей, які походять із кожної деномінації. Робота, яку Бог виконує зараз, теперішній період, Божа воля – вони не мають жодного уявлення ні про що з цього, і вони нічого не можуть зробити, окрім як рахувати дні на пальцях. Тільки ті, хто йде по стопах Агнця до самого кінця, можуть отримати остаточне благословення, у той час як ті «розумні люди», які не можуть слідувати до самого кінця, але все ж вірять, що вони отримали все, нездатні стати свідками явлення Бога. Кожен із них уважає себе найрозумнішою людиною на землі, без жодної причини вони переривають подальший розвиток роботи Бога, і, здається, з абсолютною впевненістю вірять, що Бог візьме їх на небеса, тих, хто «має найбільшу відданість Богу, слідує за Богом і дотримується слів Бога». Незважаючи на те, що вони проявляють «максимальну відданість» словам, сказаним Богом, їхні слова й дії все рівно такі огидні, тому що вони протистоять роботі Святого Духа та вчиняють обман і зло. Ті, хто не слідує до самого кінця, хто не встигає за роботою Святого Духа й тільки чіпляється за стару роботу, не тільки не змогли досягти вірності Богу, але, навпаки, стали тими, хто протистоїть Богу, стали тими, кого відкидає новий період, і хто буде покараний. Чи є хтось більш жалюгідний, ніж вони? Багато хто навіть вважає, що всі ті, хто відкидає старий закон і приймає нову роботу, позбавлені сумління. Ці люди, які лише говорять про «сумління», але не знають роботи Святого Духа, у кінцевому підсумку перервуть свої перспективи через власне сумління. Божа робота не дотримується вчення, і хоча це може бути Його власна робота, усе ж Бог не чіпляється за неї. Те, що має бути відкинуте, відкидається; те, що має бути вигнане, виганяється. І все ж людина ставить себе у вороже положення відносно Бога, тримаючись лише за одну малу частину роботи Божого управління. Хіба це не безглуздя людини? Чи це не невігластво людини? Чим більше люди боязкі і обережні, бо бояться не отримати Божих благословень, тим більше вони нездатні здобути більші благословення і отримати остаточне благословення. Ті люди, які рабськи дотримуються закону, усі вони виявляють найбільшу відданість закону, і чим більше вони проявляють таку відданість закону, тим більше вони є бунтівниками, що протистоять Богу. Бо зараз період Царства, а не період Закону, і не можна згадувати на одному диханні роботу сьогоднішню і роботу минулу, як не можна порівнювати минулу роботу з роботою сьогоднішньою. Робота Бога змінилася, і практика людини також змінилася; ця практика полягає не в тому, щоб дотримуватися Закону або нести хрест, тому вірність людей закону та хресту не отримає Божого схвалення.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»

Після роботи Єгови Ісус став плоттю, щоб вершити Свою роботу поміж людей. Його робота не вершилася окремо, а будувалася на роботі Єгови. Це була робота для нового періоду, яку Бог звершив після того, як поклав край періоду Закону. Так само, коли робота Ісуса скінчилася, Бог продовжив працювати для нового періоду, адже все Боже управління завжди просувається вперед. Коли мине старий період, його замінить новий, і коли буде завершено стару роботу, буде нова на продовження Божого управління. Це втілення – друге втілення Бога, яке слідує за Ісусовою роботою. Звісно, це втілення сталося не окремо; це третя стадія роботи після періоду Закону та періоду Благодаті. Щоразу, коли Бог починає нову стадію роботи, обов’язково має бути новий початок, і він обов’язково має приносити новий період. Так само є й відповідні зміни в притаманному Богу характері, у способі Його роботи, у місці Його роботи та в Його імені. Тож не дивно, що людині складно прийняти роботу Бога в новий період. Та як би людина проти Нього не виступала, Бог завжди вершить Свою роботу та завжди веде все людство вперед. Коли Ісус прийшов у світ людей, Він почав період Благодаті та завершив період Закону. Протягом останніх днів Бог знову став плоттю, і з цим утіленням Він завершив період Благодаті й почав період Царства. Усі ті, хто здатен прийняти друге втілення Бога, будуть введені в період Царства, і більше того – зможуть особисто прийняти керівництво Бога. Хоч Ісус багато звершив поміж людей, Він лише завершив відкуплення всього людства і став жертвою за людський гріх; але Він не позбавив людину від усього її розбещеного характеру. Щоб уповні визволити людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог звершив іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину від її характеру, розбещеного сатаною. Тож тепер, коли людині простилися її гріхи, Бог повернувся у плоті, щоб привести людину в новий період, і почав роботу покари та суду. Ця робота піднесла людину у вище царство. Усі ті, хто скориться Його владі, отримають істину вищого порядку та більші благословення. Поправді вони житимуть у світлі та здобудуть і істину, і дорогу, і життя.

Якщо люди застрягнуть у періоді Благодаті, то ніколи не позбудуться свого розбещеного характеру й тим паче не пізнають невід’ємно притаманний Богу характер. Якщо люди завжди житимуть посеред рясної благодаті, але житимуть не таким шляхом, який би дав їм пізнати Бога чи вдовольнити Його, то вони ніколи насправді Його не здобудуть у своїй вірі в Нього. Така віра дійсно жалюгідна. Коли ти закінчиш читати цю книгу, коли ти проживеш кожен крок роботи втіленого Бога в період Царства, ти відчуєш, що бажання, які жили в тобі багато років, нарешті здійснилися. Ти відчуєш, що лише зараз справді побачив Бога віч-на-віч; що лише зараз поглянув на Його лик, почув Його особисту мову, оцінив мудрість Його роботи та справді усвідомив, наскільки Він справжній і всемогутній. Ти відчуєш, що здобув багато такого, чого люди минулих часів ніколи ні бачили, ні мали. У той час ти ясно зрозумієш, що таке вірити в Бога та що таке відповідати Божій волі. Звісно, якщо ти чіплятимешся за минулі погляди й відкидатимеш або заперечуватимеш той факт, що Бог утілився вдруге, то залишишся з порожніми руками, нічого не отримаєш і зрештою будеш проголошений винним в опорі Богу.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»

Якби протягом усієї Божої роботи людина завжди дотримувалася закону Єгови, тоді Божа робота не могла б рухатися вперед, а тим більше було б неможливо завершити весь період. Якби людина завжди трималася хреста й практикувала терпіння й смирення, тоді Божа робота не могла б продовжувати свій поступ. Шість тисяч років управління просто не можуть бути завершені серед людей, які тільки дотримуються закону або тільки тримаються за хрест і практикують терпіння й смирення. Натомість уся робота Божого управління завершується серед тих людей останніх днів, які знають Бога, кого було звільнено з пазурів сатани та хто повністю позбувся впливу сатани. Це неминучий напрямок роботи Бога. Чому кажуть, що практика тих, хто перебуває в релігійних церквах, застаріла? Це тому, що те, що вони застосовують на практиці, відірвано від роботи сьогодення. У період Благодаті те, що вони застосовували на практиці, було правильним, але оскільки період минув і Божа робота змінилася, їхня практика поступово застаріла. Вона залишилася позаду нової роботи й нового світла. Ґрунтуючись на своєму первісному фундаменті, робота Святого Духа просунулася на кілька кроків глибше. Однак ці люди досі залишаються на початковій стадії Божої роботи та продовжують дотримуватися старих практик і старого світла. Божа робота може сильно змінитися за три або п’ять років, тож чи не відбулися б ще більші перетворення протягом 2 000 років? Якщо в людини немає нового світла або практики, це означає, що вона не встигає за роботою Святого Духа. Це недолік людини; існування нової Божої роботи не можна заперечувати через те, що сьогодні ті, хто раніше мав роботу Святого Духа, усе ще дотримуються застарілих практик. Робота Святого Духа завжди рухається вперед, і всі ті, хто знаходиться в потоці Святого Духа, також мають просуватися глибше та змінюватися, крок за кроком. Вони не повинні зупинятися на єдиній стадії. Тільки ті, хто не знає роботу Святого Духа, залишаться серед Його початкової роботи та не приймуть нову роботу Святого Духа. Тільки ті, хто неслухняний, будуть нездатні здобути роботу Святого Духа. Якщо практика людини не йде в ногу з новою роботою Святого Духа, тоді практика людини, безсумнівно, відділяється від роботи сьогодення і, безумовно, несумісна з роботою сьогодення. Такі застарілі люди, як ці, просто нездатні виконувати Божу волю, а тим більше стати людьми, які в кінцевому підсумку будуть свідчити про Бога. Окрім того, вся робота управління не могла бути завершена серед такої групи людей. Щодо тих, хто колись дотримувався закону Єгови, і тих, хто колись постраждав за хрест, якщо вони не зможуть прийняти стадію роботи останніх днів, тоді все, що вони робили, буде даремним і марним. Найбільш чіткий прояв роботи Святого Духа полягає в тому, щоб приймати теперішнє, а не чіплятися за минуле. Ті, хто не встигає за роботою сьогодення й відокремилися від сьогоднішньої практики, – це ті, хто протистоїть роботі Святого Духа й не приймає її. Такі люди кидають виклик нинішній роботі Бога. Хоча вони тримаються за світло минулого, не можна заперечувати, що вони не знають роботи Святого Духа. Чому відбуваються всі ці розмови про зміни в практиці людини, про відмінності в практиці між минулим і сьогоденням, про те, як практика виконувалася в попередній період, і про те, як вона здійснюється сьогодні? Про таку різницю в практиці людини говорять завжди, тому що робота Святого Духа постійно рухається вперед, і тому практика людини повинна постійно змінюватися. Якщо людина застрягає на одному етапі, то це доводить, що вона нездатна йти в ногу з новою роботою Бога і новим світлом; це не доводить, що Божий план управління не змінився. Ті, хто знаходиться поза потоком Святого Духа, завжди думають, що вони мають рацію, але насправді Божа робота в них давно припинилася, і робота Святого Духа відсутня в них. Робота Бога вже давно була передана іншій групі людей, групі, на якій Він має намір завершити Свою нову роботу. Оскільки релігійні люди нездатні прийняти нову Божу роботу й тримаються тільки старої роботи минулого, Бог залишив цих людей і здійснює Свою нову роботу над людьми, які приймають цю нову роботу. Це люди, які співпрацюють у Його новій роботі, і тільки таким чином Його управління може бути звершеним. Управління Бога завжди рухається вперед, а практика людини завжди піднімається вище. Бог завжди працює, а людина завжди має потреби, так що обидва досягають свого зеніту, і Бог і людина досягають повного єднання. Це – прояв здійснення Божої роботи, і це – кінцевий результат усього Божого управління.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»

Христос останніх днів приносить життя та приносить тривкий і вічний шлях істини. Ця істина – це той шлях, яким людина здобуває життя, і це єдиний шлях, яким людина пізнає Бога й отримає Його схвалення. Якщо ти не шукаєш шляху життя, запропонованого Христом останніх днів, тоді ти ніколи не отримаєш схвалення Ісуса та ніколи не будеш гідним того, щоб увійти у ворота Царства Небесного, тому що ти одночасно є маріонеткою та бранцем історії. Ті, хто знаходиться під контролем правил і букв та скутий історією, ніколи не зможуть здобути життя або здобути вічний шлях життя. Це тому, що, замість води життя, що тече з престолу, все, що у них є, – це каламутна вода, за яку чіпляються тисячі років. Ті, кому не дають воду життя, назавжди залишаться трупами, іграшками сатани та синами пекла. Як же тоді вони можуть узріти Бога? Якщо ти тільки намагаєшся триматися за минуле, лише намагаєшся залишити все як є, стоячи на місці, і не намагаєшся змінити поточний стан речей і відкинути історію, тоді чи не будеш ти завжди проти Бога? Кроки Божої роботи широкі та могутні, як бурхливі хвилі та гуркіт грому – і все ж ти сидиш пасивно, чекаючи на знищення, чіпляючись за свою примху й нічого не роблячи. Таким чином, як тебе можна вважати тим, хто йде стопами Агнця? Як ти можеш підтвердити, що Бог, за якого ти тримаєшся, це Бог, який завжди новий і ніколи не старий? І як слова твоїх пожовклих книг можуть провести тебе в новий період? Як вони можуть вести тебе в пошуках кроків Божої роботи? І як вони можуть піднести тебе на небеса? Те, що ти тримаєш у своїх руках, – це букви, які можуть дати лише тимчасову розраду, а не істини, здатні дати життя. Писання, які ти читаєш, можуть тільки збагатити твою мову та не є філософськими словами, які можуть допомогти тобі пізнати людське життя, а тим більше шляхи, які можуть привести тебе до досконалості. Хіба ця невідповідність не дає тобі приводу для роздумів? Хіба це не змушує тебе усвідомити таємниці, що містяться всередині? Чи здатен ти самостійно доставити себе на небеса, щоб зустрітися з Богом? Без пришестя Бога, чи можеш ти взяти себе на небеса, щоб насолоджуватися сімейним щастям із Богом? Ти все ще живеш мріями? Тоді я пропоную тобі перестати мріяти та подивитися на те, хто працює зараз, – подивитися, хто зараз виконує роботу зі спасіння людей в останні дні. Якщо ти цього не зробиш, ти ніколи не здобудеш істину та ніколи не здобудеш життя.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»

Ті, хто хоче здобути життя, не покладаючись на істину, висловлену Христом, – це найбільш сміховинні люди на землі, а ті, хто не приймає шлях життя, принесений Христом, губляться у фантазіях. І тому я кажу, що ті, хто не прийме Христа останніх днів, назавжди будуть ненависні Богові. Христос – це ворота людини до Царства в останні дні, і немає нікого, хто міг би обійти Його. Ніхто не може бути вдосконалений Богом інакше, як через Христа. Ти віриш у Бога, тому ти повинен приймати Його слова та коритися Його шляху. Ти не можеш думати тільки про здобуття благословень, будучи нездатним отримати істину й не в змозі прийняти надання життя. Христос приходить в останні дні, щоб усі ті, хто дійсно вірить у Нього, могли отримати життя. Його робота спрямована на завершення старого періоду й входження до нового, і Його робота – це шлях, яким повинні йти всі ті, хто хоче вступити в новий період. Якщо ти не здатний визнати Його й натомість засуджуєш, богохульствуєш або навіть переслідуєш Його, тоді ти приречений горіти вічно та ніколи не ввійдеш у Царство Боже. Бо цей Христос Сам є виразом Святого Духа, виразом Бога, тим, кому Бог довірив здійснювати Свою роботу на землі. І тому я кажу, що якщо ти не можеш прийняти все, що зроблено Христом останніх днів, ти зневажаєш Святого Духа. Відплата, яка спіткає тих, хто зневажає Святого Духа, очевидна для всіх. Я також кажу тобі, що якщо ти чинитимеш опір Христу останніх днів, якщо ти відкинеш Христа останніх днів, то нікому буде нести за тебе відповідальність за наслідки. Більш того, з цього дня й надалі в тебе не буде іншого шансу здобути схвалення Бога; навіть якщо ти спробуєш спокутувати свою провину, ти ніколи більше не побачиш обличчя Бога. Бо той, кому ти опираєшся, – це не людина, той, кого ти відкидаєш, – це не якась нікчемна істота, а Христос. Чи знаєш ти, які це матиме наслідки? Ти зробиш не просто маленьку помилку, а вчиниш жахливий злочин. І тому я раджу всім не оголювати свої ікла перед істиною та не робити недбалих критичних зауважень, бо тільки істина може принести тобі життя, і ніщо, крім істини, не може дозволити тобі відродитися та знов узріти обличчя Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»

Тепер ти розумієш, що таке суд і що таке істина? Якщо розумієш, тоді я закликаю тебе покірливо скоритися суду, в противному разі у тебе ніколи не буде можливості бути відзначеним Богом або уведеним Ним у Його Царство. Ті, хто приймає лише суд, але ніколи не може очиститись, тобто ті, хто тікає від роботи суду, будуть назавжди зневажені та відкинуті Богом. Їхні гріхи є численнішими та тяжчими за гріхи фарисеїв, адже вони зрадили Бога і повстали проти Бога. Такі люди, не гідні навіть прислужувати, одержать суворіше покарання, до того ж це покарання буде вічним. Бог не помилує жодного зрадника, який колись на словах виказував вірність, але згодом зрадив Його. Такі люди одержать відплату у вигляді покарання духу, душі та тіла. Хіба саме це не є виявленням праведного Божого характеру? Хіба не в цьому полягає мета Бога у суді над людиною і її викритті? Під час суду Бог прирікає усіх, хто робить усілякі нечестиві вчинки, на місце, що кишить злими духами, і дозволяє цим злим духам на свій розсуд знищувати плотські тіла цих людей, і їхні тіла виділяють трупний сморід. Такою є гідна відплата для них. Бог записує у їхні облікові книги кожен гріх цих зрадливих лжевірян, лжеапостолів та лжепрацівників; потім, у слушний час, Він скидає їх до нечистих духів, дозволяючи цим нечистим духам на свій розсуд оскверняти всі їхні тіла, аби вони ніколи не переродились і ніколи більше не побачили світла. Тих лицемірів, які служать якийсь час, але не здатні зберегти вірність до кінця, Бог зараховує до нечестивих, аби вони вступили в змову з нечестивими та стали складовою їхнього безладного наброду; зрештою Бог їх знищить. Бог відкидає і не звертає уваги на тих, хто ніколи не був вірним Христу або ніколи не робив внеску в межах своєї сили, і на зламі епох Він винищить їх усіх. Вони більше не існуватимуть на землі й тим більше не зможуть увійти в Царство Боже. Ті, хто ніколи не був щирим перед Богом, але під тиском обставин був змушений поверхово мати з Ним справу, зараховуються до тих, хто прислуговує Його народу. Лише невелика кількість таких людей виживе, більшість же сконає разом із тими, хто несе служіння, що не відповідає стандарту. Зрештою, Бог приведе у Своє Царство всіх тих, хто є однодумцями Бога, народ і синів Божих, і тих, кого Бог призначив священниками. Вони стануть результатом Божої роботи. Що ж до тих, хто не може бути зарахованим до жодної з категорій, установлених Богом, то вони будуть зараховані до безбожників, – і ви, безумовно, можете собі уявити, яким буде їхній кінець. Я вже сказав вам усе, що повинен сказати; шлях, який ви обираєте, є лише вашим вибором. Ви повинні зрозуміти таке: робота Божа ніколи не чекає на тих, хто не встигає за Його поступом, і праведний характер Божий не милує жодну людину.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Христос здійснює роботу суду за допомогою істини»