5. Після інциденту 28 травня в Чжаоюані, провінції Шаньдун, уряд КПК активізував свої зусилля, спрямовані проти домашніх церков, і навіть пішов на те, щоб мобілізувати озброєну поліцію для придушення й розправи над Церквою Всемогутнього Бога. Багато людей висловило сумніви щодо інциденту в Чжаоюані, вважаючи, що це спроба КПК напасти на Церкву Всемогутнього Бога та придушити її, сфабрикувавши кримінальну справу, щоб налаштувати проти неї громадську думку. Незважаючи на це, справа була публічно розглянута в суді КПК, про неї повідомляли провідні китайські ЗМІ, і деякі люди вірять тому, що каже КПК. Ми хотіли б почути, що ви думаєте про інцидент в Чжаоюані.
Відповідь:
«Чжаоюаньска справа», яка була самотужки сфабрикована Комуністичною партією Китаю (КПК), мала у свій час великий резонанс як у Китаї, так і за його межами, і ввела в оману багатьох необізнаних людей. Але невже світ завжди піддаватиметься на це? Скільки людей сьогодні все ще довіряють судовим рішенням КПК та репортажам партійних ЗМІ? Обман і приховування правди ніколи не зможуть довго тривати; брехня завжди буде брехнею і ніколи не стане правдою. Кожен, хто має уявлення про КПК, знає, що в Китаї панує комуністична диктатура й не має незалежної судової системи або свободи преси. Судді КПК позбавлені самостійності; вони змушені чинити так, як каже комуністичний уряд, а всі справи розглядаються згідно з бажанням уряду. Китайські засоби інформації також контролюються урядом КПК і є нічим іншим як рупором та знаряддям комуністичної диктатури. Це загальноприйнятні факти. Нема жодного сумніву, що справи в комуністичних судах – це жалюгідні фарси, які спотворюють факти й перевертають правду з ніг на голову. Немає й мови ні про яку неупередженість чи справедливість! Під час громадського судового процесу щодо інциденту в повіті Чжаоюань провінції Шаньдун підозрювані чітко заявили: «Я ніколи не контактував з Церквою Всемогутнього Бога», а також: «Церква, яку переслідує держава – це “Всемогутній Бог” Чжао Вейшаня, а не наш “Всемогутній Бог”». Їхні зізнання ясно показують, що вони не члени Церкви Всемогутнього Бога і Церква їх не визнає; вони не мають нічого спільного з Церквою Всемогутнього Бога. Тоді чому суддя від Компартії робив вигляд, що не чув цього та не розглядав справу відповідно до фактів? Чому, не маючи жодних доказів, суддя кричуще суперечив зізнанням підозрюваних та навмисно спотворював факти, перевертав правду з ніг на голову й наполегливо навішував на підозрюваних ярлик членів Церкви Всемогутнього Бога? Хіба не очевидно, що КПК фабрикувало брехню, щоб обмовити й безпідставно звинуватити Церкву Всемогутнього Бога з метою розпочати придушення та переслідування Церкви та налаштувати громадську думку проти неї? Хіба це не суперечило фактам і не було зневагою до закону? Хіба це не була відверта брехня? Як можна було не поставити під сумнів таке судове рішення? КПК роками поширює брехню та неправду. Вона стає все більш сумнозвісною та розпусною, корумпованою та лихою. Її репутація зруйнована вщент; від неї йде нестерпний сморід, як вдома, так і за кордоном. Зараз все більше людей у всьому світі бачать, якою КПК є насправді; ніхто вже не вірить їй, оскільки КПК – це огидна атеїстична політична партія, угрупування, яке належить дияволу сатані та за своєю нечестивістю й спротивом Богові немає собі рівних у світі.
Кожен, хто має уявлення про КПК, напевно, знайомий з її методами роботи. Кожного разу, коли КПК жорстоко придушує релігійні переконання, рухи за демократичні права, протести етнічних меншин, тощо, вона спочатку фабрикує вигадані інциденти, щоб спотворити громадську думку й збурити населення, після чого здійснює криваві репресії. Візьмемо, наприклад, протести на площі Тяньаньмень у 1989 році: спочатку це був студентський рух, спрямований на боротьбу з корупцією та сприяння демократії й свободі, але КПК дала наказ невідомим особам, що видавали себе за студентів, змішатися з протестувальниками та створити хаос шляхом актів вандалізму, підпалів та перекидання військових транспортних засобів. Уся провина безпосередньо була покладена на студентів, студентський рух був визнаний контрреволюційним бунтом, що створило передумови для його придушення та початку кривавих репресій, під час яких щонайменше декілька тисяч студентів були розстріляні або розчавлені танками. При цьому КПК організувала дійсно страхітливу кампанію, що шокувала світ та гірко розчарувала китайський народ, – Бійню на площі Тяньаньмень. Те ж саме сталося у ході придушення Компартією протестів у Тибеті. Спочатку партія дала наказ людям змішатися з протестувальниками та вчиняти акти насильства, включаючи підпали, вбивства, пограбування та мародерство, після чого мобілізували армію відкрити вогонь по протестувальникам під приводом придушення тибетського повстання. Цей список можна продовжувати. Ці факти є доказом усталеної тактики КПК щодо викорінення дисидентів: спочатку вона вигадує брехню, спотворює факти й висуває неправдиві звинувачення, а потім здійснює криваву розправу. «Чжаоюаньска справа» фактично стала основою, за допомогою якої КПК спотворила громадську думку, щоб мати змогу жорстоко утискати й переслідувати Церкву Всемогутнього Бога. Це ще один злочин у списку переслідувань релігійної віри Компартією Китаю. Проте після придушень і переслідування Церкви Всемогутнього Бога протягом усіх цих років, чи КПК дійсно здатна викорінити її? Багато років тому єврейський народ образив Божий характер, прибивши Господа Ісуса до хреста; вони були прокляті Богом та зазнали безпрецедентного знищення своєї нації. Римська імперія також була знищена чумою, посланою Богом, через своє несамовите протистояння Богові та жорстоке переслідування християн. Все це факти. КПК не могла уникнути Божого прокляття й покарання через те, що протидіє Божій роботі останніх днів та засуджує її. Як говорить Всемогутній Бог: «Ми віримо, що жодна країна чи сила не може стати на заваді тому, що Бог бажає досягти. Тих, хто заважатиме Божій праці, опиратиметься Божому слову чи шкодитиме Божому плану, Він зрештою покарає. Хто опирається Божій праці, той буде запроторений у пекло; усяку країну, що опирається Божій праці, буде знищено; усякий народ, що повстане проти Божої праці, буде стерто з лиця землі, і він не існуватиме більше» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 2. Бог панує над долею всього роду людського»).