Кожна людина має можливість бути вдосконаленою Богом, тому всім слід розуміти, який вид служіння Богові найкраще відповідає Його намірам. Більшість людей не знає, що означає вірити в Бога, не розуміють вони й того, чому вони мають вірити в Нього, – тобто у більшості немає розуміння Божої роботи або мети Його плану управління. Сьогодні більшість людей досі вважає, що віра в Бога зводиться до того, щоб потрапити на небо та отримати спасіння душі. Вони й гадки не мають, у чому точно полягає важливість віри в Бога, і, ба більше, не мають анінайменшого розуміння найважливішої роботи в Божому плані управління. З різноманітних власних причин люди просто не виявляють жодного інтересу до Божої роботи, а також не замислюються над Його намірами або Його планом управління. Кожна людина як окрема особистість у цьому потоці повинна знати, у чому полягає мета всього Божого плану управління, які справи Він уже давно виконав, чому Він обрав цю групу людей, у чому полягає мета та значення того, що Він обрав їх, і що Він бажає досягти у цій групі. Те, що Бог зміг виростити таку групу непримітних людей у країні великого червоного дракона й дотепер продовжує працювати, випробовуючи та вдосконалюючи їх найрізноманітнішими способами, промовляючи незліченні слова, здійснюючи багато роботи та посилаючи так багато знаряддя – те, що один Бог виконав таку велику роботу, показує, наскільки Його робота є важливою. На цей момент ви не здатні повністю це оцінити. А тому ви не повинні розглядати ту роботу, яку Бог здійснив у вас, як тривіальну, – це не дрібниця. Навіть того, що Бог виявив вам сьогодні, достатньо, щоб ви спробували зрозуміти та пізнати. Лише за умови справжнього та докладного розуміння ваші переживання можуть заглибитися, а ваше життя – зростати. Сьогодні люди розуміють і роблять занадто мало; вони нездатні повністю виконувати Божі наміри. Це недолік людини та невиконання нею свого обов’язку, і тому вона нездатна досягти бажаного результату. Святий Дух не має засобів для роботи в багатьох людях, оскільки у них таке неглибоке розуміння Божої роботи й вони не бажають ставитися до роботи в Божому домі, коли вони її виконують, як до чогось цінного. Вони незмінно виконують формальні дії лише для того, щоб якось викрутитися, або ж йдуть за більшістю, або працюють лише про людське око. Сьогодні кожна людина в цьому потоці має пригадати, чи зробила вона у своїх діях і вчинках усе, що було в її силах, і чи доклала вона всіх зусиль до останньої крихти. Люди повністю не впоралися зі своїм обов’язком – і не тому, що Святий Дух не виконує Своєї роботи, а тому, що люди не виконують своєї, цим самим унеможливлюючи виконання Святим Духом Його роботи. У Бога більше немає слів, але люди взагалі не встигають, вони занадто відстали, вони не в змозі йти в ногу з кожним кроком і неспроможні без відставання йти по стопах Агнця. Чого вони мали б дотримуватися, вони не дотримувалися; те, що вони мали б практикувати, вони не практикували; про що вони мали б молитися, вони не молилися; те, що вони мали б відкласти, вони не відклали. Вони нічого з цього не зробили. А тому ця розмова про присутність на банкеті – порожня; в ній немає жодного реального сенсу, це все в їхній уяві. Можна сказати, якщо дивитися з погляду сьогоднішнього дня, що люди абсолютно не виконували свій обов’язок. Усе залежало від того, що робив Бог і що Він Сам говорив. Функція людини була занадто малою; люди – це непотрібний мотлох, неспроможний співпрацювати з Богом. Бог промовляв сотні й тисячі слів, але жодного з них люди не втілювали в життя – чи то зречення плоті, чи відкидання уявлень, чи практикування в послуху Богові в усьому з одночасним розвитком проникливості та здобуття розуміння, чи відмова давати людям місце у своєму серці, чи усування ідолів у своєму серці, чи повстання проти своїх хибних намірів, чи небажання піддаватися емоціям, чи виконання справ чесно та без упереджень, чи глибше розмірковування про Божі інтереси та вплив їхніх слів на інших, чи принесення більшої користі Божій роботі, чи піклування про користь для Божого дому у всьому, що вони роблять, чи недопускання того, щоб емоції керували їхньою поведінкою, чи відкидання того, що догоджає їхній власній плоті, чи усунення старих егоїстичних уявлень тощо. Вони-таки розуміють деякі з усіх цих вимог, які Бог висуває до людини, але просто не бажають утілювати їх у життя. Що ще Бог може зробити, як ще Він може їх зворушити? Як сини непокори в Божих очах все ще можуть мати нахабство підхоплювати Його слова та захоплюватися ними? Як їм вистачає нахабства споживати Божу їжу? Де ж людська совість? Вони не виконали навіть найменшого мінімуму тих обов’язків, які мали б виконати, не кажучи вже про те, щоб зробити все можливе. Вони живуть нездійсненною мрією, хіба ні? Без практики не може бути й мови про реальність. Це факт, ясний як білий день!

Ви маєте засвоювати більш реалістичні уроки. Немає потреби в цих пишномовних порожніх балачках, якими так захоплюються люди. Коли мова заходить про пізнання, то воно у кожної людини вище, ніж у попередньої, але у них все одно немає шляху до втілення його в життя. Скільки людей зрозуміло принципи втілення в життя? Скільки людей засвоїло справжні уроки? Хто може спілкуватися про реальність? Уміння говорити про знання Божих слів не означає, що ти володієш справжнім духовним станом; воно лише показує, що ти народився розумним, що ти обдарований. Якщо ти не можеш вказати шлях, то результат буде ніяким, і ти будеш непотрібним сміттям! Хіба ти не прикидаєшся, якщо не можеш нічого сказати про справжній шлях до втілення в життя? Хіба ти не блефуєш, якщо не можеш запропонувати свій реальний досвід іншим, тим самим даючи їм уроки, які вони могли б засвоїти, або шлях, яким вони могли б піти? Хіба ти не ошуканець? Яка твоя цінність? Така людина може лише грати роль «винахідника теорії соціалізму», а не «учасника розбудови соціалізму». Бути без реальності – це бути без істини. Бути без реальності – це бути ні до чого непридатним. Бути без реальності – це бути ходячим трупом. Бути без реальності – це бути «ідеологом марксизму-ленінізму» без жодного еталонного значення. Я закликаю кожного з вас: стуліть пельку щодо теорії та говоріть про щось реальне, щось справжнє та суттєве; дослідіть трохи «сучасного мистецтва», скажіть щось реалістичне, зробіть якийсь реальний внесок, проявіть хоч трохи дух посвяти. Дивися в очі реальності, коли говориш; не веди нереалістичних та перебільшених балачок, щоб змусити людей відчути себе щасливими або підскочити від подиву та звернути на тебе увагу. Яка в цьому цінність? Який сенс у тому, щоб змусити людей ставитися до тебе з теплотою? Будь трохи «артистичним» у своїй мові, будь трохи справедливішим у своїй поведінці, будь трохи розумнішим у тому, як ти поводишся з тим чи іншим, будь трохи практичнішим у тому, що ти кажеш, думай про те, щоб кожною своєю дією приносити користь Божому дому, прислухайся до своєї совісті, коли стаєш емоційним, не відплачуй за доброту ненавистю, не будь невдячним за добро та не будь лицеміром, щоб не стати джерелом поганого впливу. Коли ти їси та п’єш Божі слова, тісніше пов’язуй їх із реальністю, а коли спілкуєшся, більше говори про реальне. Не виявляй поблажливості – це не догодить Богу. У своєму спілкуванні з іншими будь трохи терпимішим, трохи поступливішим, трохи великодушнішим, і нехай уроком для тебе буде «дух прем’єр-міністра».^a Коли в тебе виникають погані думки, ще більше вправляйся у зреченні плоті. Коли працюєш, більше говори про реалістичні шляхи та не заносься занадто високо, інакше те, що ти кажеш, буде недосяжним для людей. Менше насолоди, більше внеску – покажи свій безкорисливий дух посвяти. Будьте уважнішими до Божих намірів, більше прислухайтеся до свого сумління, будьте більш обачливими і не забувайте, як Бог кожного дня терпляче та завзято промовляє до вас. Частіше читайте «старий альманах». Більше моліться та частіше спілкуйтеся. Припиніть бути такими сумбурними; покажіть трохи розсудливості та здобудьте трохи розуміння. Коли простягається ваша грішна рука, відсмикніть її назад; не дайте їй простягнутися дуже далеко. Це марно, і від Бога ви отримаєте лише прокляття й нічого іншого, тож будьте обачні. Нехай ваше серце жалує інших, і не треба завжди вдаряти зі зброєю в руці. Більше спілкуйтеся про пізнання істини та більше розмовляйте про життя, підтримуючи дух допомоги іншим. Більше робіть, а менше говоріть. Докладайте більше зусиль до втілення в життя, а менше – у дослідження та аналіз. Дозволяйте собі бути більше зворушеними Святим Духом і давайте Богові більше можливостей вас удосконалити. Усувайте більше людських елементів; ви ще й досі забагато чого робите людськими способами, а ваша поверхова манера роботи та поведінки ще й досі залишається огидною для інших – більше позбавляйтеся такого. Ваш психологічний стан ще й досі занадто мерзотний; витрачайте більше часу на його виправлення. Ви все ще надаєте людям занадто великого статусу; надайте більшого статусу Богові та не будьте такими нерозсудливими. «Храм» завжди належав Богові, і люди не повинні заволодіти ним. Коротко кажучи, більше зосереджуйтеся на праведності, а менше – на емоціях. Найкраще взагалі усунути плоть. Більше говоріть про реальність, а менше – про знання; найліпше ж стулити пельку та взагалі нічого не говорити. Більше говоріть про шлях утілення в життя та менше вихваляйтеся намарно. Найкраще приступити до втілення в життя прямо зараз.

Божі вимоги до людей не такі вже й високі. Поки люди старанно та завзято втілюють їх у життя, вони отримуватимуть «прохідний бал». Правду кажучи, досягти розуміння, пізнання та осягнення істини складніше, ніж практикувати істину. Спочатку практикуй усе, що зрозумів; практикуй те, що вже осягнув. Таким чином ти зможеш поступово досягти істинного пізнання та розуміння істини. Це ті кроки та засоби, за допомогою яких працює Святий Дух. Якщо ти не практикуватимеш покору в такий спосіб, то не досягнеш нічого. Якщо ти завжди дієш за своєю власною волею та не практикуєш послух, то хіба Святий Дух працюватиме в тобі? Хіба Святий Дух працює так, як ти забажаєш? Чи Він працює відповідно до того, чого тобі бракує, і на основі Божих слів? Якщо тобі це не ясно, то ти не зможеш увійти в істину-реальність. Чому більшість людей витрачає багато зусиль на читання Божих слів, але має так мало пізнання й потім не може нічого сказати про справжній шлях? Невже ти думаєш, що володіння знаннями – це те ж саме, що й володіння істиною? Хіба це не помилкова точка зору? Ти здатний висловити стільки знань, скільки піщинок на пляжі, але в жодному з них немає реального шляху. Хіба ти не намагаєшся цим обдурити людей? Хіба ти не влаштовуєш показуху, не підкріплену жодною сутністю? Усяка така поведінка шкодить людям! Що вищою є теорія й що більше вона позбавлена реальності, то більше вона нездатна привести людей до реальності. Що вищою є теорія, то більше вона змушує тебе кидати виклик Богові та виступати проти Нього. Не плекайте духовну теорію – від неї немає жодного толку! Деякі люди десятками років говорять про духовну теорію, вони стали гігантами духовності, але в кінцевому підсумку їм все одно не вдається ввійти в істину-реальність. Оскільки вони не втілювали в життя Божі слова та не переживали їх, у них немає принципів або шляху для практичного застосування. Такі люди самі без істини-реальності, то ж як вони можуть привести інших людей на правильний шлях віри в Бога? Вони можуть лише звести людей на манівці. Хіба це не шкода іншим і самим собі? Щонайменше, ти мусиш бути здатним розв’язувати реальні проблеми, які прямо перед тобою. Іншими словами, ти повинен уміти втілювати Божі слова в життя та переживати їх, і втілювати в життя істину. Лише це є покірністю Богові. Лише маючи життя-входження, ти придатний до праці для Бога, і лише повністю присвятивши себе Богові зі щирістю, ти можеш бути схвалений Богом. Не треба завжди робити грандіозні заяви та розповідати пишномовну теорію – це все нереальне. Просторікувати про духовну теорію, щоб люди захоплювалися тобою, означає не свідчити про Бога, а, навпаки, виставляти себе напоказ. Це не приносить абсолютно ніякої користі людям і не напучує їх, і може легко призвести до того, що вони будуть поклонятися духовній теорії, а не зосереджуватися на втіленні істини в життя – і хіба це не зведення людей на манівці? Якщо так продовжувати далі, то це породжуватиме численні порожні теорії та правила, які будуть стримувати людей і заманювати їх у пастку; це справді обурливо. Тому говори більше те, що є реальним, більше розмовляй про проблеми, які насправді існують, проводь більше часу за шуканням істини для розв’язання проблем – це те, що є найважливішим. Не зволікай, навчаючись утілювати істину в життя, – це шлях входження в реальність. Не сприймай досвід і знання інших людей за свою приватну власність і не виставляй їх для того, щоб інші ними захоплювалися. У тебе мусить бути власне життя-входження. Лише практикуючи істину та підкоряючись Божій волі, ти матимеш входження в життя. Це те, що має практикувати та на чому має зосередитися кожна людина.

Якщо те, про що ти спілкуєшся, може дати людям шлях, яким вони будуть іти, то це означає, що ти володієш реальністю. Що б ти не казав, ти повинен вводити людей до практики та давати всім їм шлях, яким вони можуть піти. Люди повинні мати не лише знання – значно важливіше мати шлях, яким потрібно йти. Щоб люди вірили в Бога, вони повинні йти шляхом, яким веде Бог у Своїй роботі. Тобто процес віри в Бога – це процес проходження шляху, яким веде Святий Дух. Відповідно, у тебе повинен бути шлях, яким ти можеш іти, незважаючи ні на що, і ти повинен вступити на шлях вдосконалення Богом. Не відставай занадто сильно й не переймайся занадто багатьма речами. Лише якщо ти йдеш шляхом, яким веде Бог, не викликаючи порушень, ти можеш отримати роботу Святого Духа та заволодіти шляхом входження. Лише це вважається відповідністю Божим намірам і виконанням людиною свого обов’язку. Кожна людина як окрема особистість у цьому потоці повинна належним чином виконувати свій обов’язок, більше робити того, що мають робити люди, і не діяти свавільно. Люди, які виконують роботу, повинні чітко формулювати свої слова, а люди, які слідують, повинні більше зосередитися на витривалості в труднощах та на покорі, і всі повинні триматися свого місця та не виходити за рамки дозволеного. У серці кожна людина має чітко розуміти, як вона повинна практикувати та яку функцію повинна виконувати. Іди шляхом, яким веде Святий Дух; не сходь з нього на манівці та не помиляйся. Ти повинен чітко бачити сьогоднішню роботу. Входження в сьогоднішні методи роботи – це те, що ви повинні втілювати у життя. Це перше, у що ви повинні ввійти. Не витрачайте більше слів на щось інше. Виконання роботи у Божому домі сьогодні – це ваша відповідальність, входження у сьогоднішній метод роботи – це ваш обов’язок, а практикування сьогоднішньої істини – це ваш тягар.

Примітка:

a. Дух прем’єр-міністра: класичний китайський вислів на означення людини широкого кругозору та великої щедрості.