На практиці дотримання заповідей має бути пов’язано з утіленням істини в життя. Виконуючи заповіді, треба практикувати істину. Практикуючи істину, не можна ні порушувати принципи заповідей, ні йти проти заповідей; треба робити все, чого вимагає від тебе Бог. Виконання заповідей і практикування істини взаємопов’язані, а не суперечать одне одному. Що більше ти практикуєш істину, то більша твоя спроможність дотримуватися сутності заповідей. Що більше ти практикуватимеш істину, то більше розумітимеш Боже слово, сказане в заповідях. Практикувати істину та виконувати заповіді – не суперечливі дії, а взаємопов’язані. На початку людина могла практикувати істину й набувати просвітління від Святого Духа, тільки якщо вже дотримувалася заповідей, але це не первісний Божий намір. Бог вимагає, щоб ти вкладав у поклоніння Йому своє серце, а не просто добре поводився. Однак ти повинен дотримуватися заповідей хоча б поверхово. Поступово, з досвідом, здобувши чіткіше розуміння Бога, люди перестануть бунтувати проти Нього й опиратися Йому та більше не матимуть жодних сумнівів щодо Його роботи. Тільки так люди можуть дотримуватися сутності заповідей. Тому саме лише дотримання заповідей без практикування істини неефективне та не є справжнім поклонінням Богові, бо ти ще не набув справжнього духовного стану. Виконання заповідей без істини – це не більше ніж суворе дотримання правил. Якщо ти так робитимеш, заповіді стануть твоїм законом, що не допоможе тобі зростати в житті. Навпаки, вони зробляться твоїм тягарем і міцно зв’яжуть тебе, як старозавітні закони, через що ти втратиш присутність Святого Духа. Тож ефективно виконувати заповіді можна, тільки практикуючи істину, а заповіді слід виконувати для того, щоб практикувати істину. У процесі виконання заповідей ти втілюватимеш у життя ще більше істин, а практикуючи істину, ти здобудеш іще глибше розуміння того, що насправді означають заповіді. Мета й зміст Божої вимоги до людини дотримуватися заповідей полягають не тільки в тому, щоб змусити її слідувати правилам, як вона може собі думати; це радше пов’язано з її життям-входженням. Ступінь твого зростання в житті диктує міру, якою ти будеш здатен дотримуватися заповідей. Хоча заповіді призначено для виконання людиною, сутність заповідей стає очевидною лише із життєвого досвіду людини. Більшість людей вважає, ніби добре виконання заповідей означає, що вони «повністю готові, залишається тільки наздогнати». Це навіжене уявлення, яке не відповідає Божій волі. Ті, хто так говорить, не бажають розвиватися, а прагнуть плоті. Це нісенітниця! Це не відповідає дійсності! Немає Божої волі на те, щоб просто практикувати істину без справжнього дотримання заповідей. Ті, хто так робить, – каліки; вони подібні до людей без ноги. Якщо просто виконувати заповіді без володіння істиною, наче дотримуючись правил, це теж не може догодити Богу; люди, які так роблять, також страждають на своєрідну інвалідність, подібно до тих, у кого немає ока. Можна сказати так: якщо ти добре виконуватимеш заповіді та здобудеш ясне розуміння практичного Бога, то ти володітимеш істиною; умовно кажучи, ти здобудеш справжній духовний стан. Якщо ти практикуватимеш істину, яку мусиш практикувати, то також дотримуватимешся заповідей, і ці дві речі не суперечать одна одній. Практикування істини та дотримання заповідей – це дві системи, які є невід’ємними частинами життєвого досвіду людини. У досвіді людини не мусить бути поділу на дотримання заповідей і практикування істини: ці дві речі мають бути інтегровані між собою. Однак між ними існують як відмінності, так і зв’язки.

Проголошення заповідей у новому періоді є свідченням того факту, що всі люди в цьому потоці, усі ті, хто сьогодні чує голос Божий, увійшли в новий період. Це новий початок Божої роботи, а також початок останньої частини роботи шеститисячолітнього Божого плану управління. Заповіді нового періоду символізують, що Бог і людина ввійшли в царство нового неба й нової землі та що Бог виконуватиме більше практичної роботи та здійснюватиме на землі ще більше ще величнішої роботи, так само як Єгова працював серед ізраїльтян, а Ісус – серед євреїв. Заповіді нового періоду також символізують, що ця громада людей отримуватиме від Бога більше величніших доручень і буде забезпечена, нагодована, підтримана, доглянута й захищена Ним у практичний спосіб, отримає від Нього ще більше практичного навчання, а Боже слово розбереться з нею, зламає й очистить її. Значення заповідей нового періоду досить глибоке. Вони вказують, що Бог дійсно явиться на землі, звідки завоює цілий усесвіт, явивши всю Свою славу в плоті. Вони також указують, що практичний Бог виконуватиме на землі більше практичної роботи, щоб удосконалювати всіх Своїх обранців. Більше того, Бог досягатиме всього на землі словами та зробить явною постанову про те, що «втілений Бог підніметься на найвищу висоту та буде звеличений, і всі народи й усі нації стануть на коліна, щоб поклонитися Богові, великому». Хоча заповіді нового періоду призначено для виконання людиною й це її обов’язок і зобов’язання, зміст, який вони несуть, занадто глибокий, щоб його можна було повністю виразити одним-двома словами. Заповіді нового періоду замінюють старозавітні закони та новозавітні постанови, проголошені Єговою й Ісусом. Це глибший урок і не така проста справа, як люди можуть собі уявляти. У заповідей нового періоду є аспект практичного значення: вони служать точкою контакту між періодом Благодаті й періодом Царства. Заповіді нового періоду поклали кінець усім практикам і постановам старого періоду, а також усім практикам періоду Ісуса й тим, що були до нього. Вони приводять людину в присутність практичнішого Бога та створюють можливість для того, щоб Він особисто почав її вдосконалювати; вони є початком шляху досконалості. Отже, ви повинні правильно ставитися до заповідей нового періоду, не бути безсистемними в їх дотриманні та не зневажати їх. У заповідях нового часу робиться великий акцент на одному моменті: людина повинна поклонятися практичному Богові сьогодення, що передбачає практичніше підкорення сутності Духа. Заповіді також підкреслюють принцип, за яким Бог судитиме, винна людина чи праведна, після того як Він проявиться як Сонце праведності. Заповіді легше зрозуміти, ніж утілити в життя. Звідси видно: якщо Бог бажає вдосконалити людину, то Він мусить робити це Своїми власними словами та проводом, і людина не може досягти досконалості лише за допомогою власного вродженого розуму. Те, зможе людина дотримуватися заповідей нового періоду чи ні, залежить від її знання про практичного Бога. Отже, те, зможеш ти виконувати заповіді чи ні, – це не питання, яке вирішиться за лічені дні. Це дуже глибокий урок, який треба засвоїти.

Практикування істини – це шлях, за допомогою якого життя людини може зростати. Якщо ви не практикуватимете істину, то у вас не залишиться нічого, крім теорії, і у вас не буде справжнього життя. Істина – це символ духовного стану людини, і те, практикуєш ти істину чи ні, пов’язане з тим, маєш ти справжній духовний стан чи ні. Якщо ти не практикуєш істину, не чиниш праведно або піддаєшся емоціям і піклуванню про свою плоть, то ти далекий від дотримання заповідей. Це найглибший з уроків. У кожному періоді є багато істин, у які люди повинні ввійти та які мусять зрозуміти, але в кожному періоді є й різні заповіді, що супроводжують ці істини. Істини, які практикують люди, стосуються конкретного періоду, так само як і заповіді, яких люди дотримуються. У кожного періоду власні істини, які слід практикувати, і заповіді, яких слід дотримуватися. Однак залежно від різних заповідей, проголошених Богом, – тобто залежно від різних періодів, – ціль і результат практикування людиною істини сумірно відрізняються. Можна сказати, що заповіді служать істині, а істина існує, щоб підтримувати заповіді. Якби існувала тільки істина, то в Божій роботі не відбувалося б жодних особливих змін, вартих згадки. Однак, звертаючись до заповідей, людина може визначити міру тенденцій у роботі Святого Духа та пізнати період, у якому працює Бог. У релігії багато людей, які можуть практикувати ті ж істини, що й люди періоду Закону. Але вони не володіють заповідями нового періоду й не можуть їх виконувати. Вони досі дотримуються старих звичаїв і залишаються такими, як первісні люди. Їх не супроводжують нові методи роботи, і вони не бачать заповідей нового періоду. Тому такі люди не мають Божої роботи. Це все одно, якби в них була тільки порожня шкаралупа; якщо всередині немає пташеняти, то немає й духу. Точніше кажучи, це означає, що в них немає життя. Такі люди ще не ввійшли в новий період і відстали на багато етапів. Тож марно мати істини старих періодів, якщо не маєш заповідей нового періоду. Багато хто з вас практикує істину сьогодення, але не дотримується її заповідей. Ви нічого не здобудете, а істина, яку ви практикуєте, буде беззмістовною та нічого не вартою, і Бог вас не похвалить. Практикувати істину потрібно в параметрах методів поточної роботи Святого Духа, у відповідь на голос практичного Бога сьогоднішнього дня. Без цього все безрезультатне, подібно до спроб набрати воду плетеним кошиком. У цьому також полягає практичний зміст проголошення заповідей нового періоду. Щоб люди дотримувалися заповідей, їм щонайменше потрібно мати позбавлене непорозумінь знання практичного Бога, що явився в плоті. Інакше кажучи, люди повинні зрозуміти принципи дотримання заповідей. Дотримуватися заповідей означає виконувати їх не безсистемно й не довільно, а з основою, метою та принципами. Перше, чого потрібно досягти, – це ясності видінь. Якщо ти маєш доскональне розуміння роботи Святого Духа в теперішньому часі та входиш у сьогоднішні методи роботи, то природно здобудеш чітке розуміння виконання заповідей. Якщо настане день, коли ти побачиш сутність заповідей нового періоду наскрізь і зможеш їх виконувати, це означатиме, що тебе вдосконалено. У цьому полягає практичне значення практикування істини та виконання заповідей. Те, можеш ти практикувати істину чи ні, залежить від того, як ти сприймаєш сутність заповідей нового періоду. Робота Святого Духа постійно являтиметься людям, і Бог вимагатиме від них дедалі більшого. Тож істини, які людина реально втілює в життя, ставатимуть чисельнішими та величнішими, а наслідки виконання заповідей – глибшими. Тому ви повинні водночас і практикувати істину, і дотримуватися заповідей. Ніхто не має нехтувати цим питанням; нехай у цей новий період одночасно почнуть діяти нова істина та нові заповіді.