Третій засіб, який антихристи використовують, щоб контролювати людей: вони виключають тих, хто прагне до істини, і нападають на них. Дехто любить позитивні речі, справедливість і світло, а також бесіди про істину. Вони часто шукають братів і сестер, які прагнуть до істини й шукають її, щоб бесідувати з ними. Антихрист лютує, коли це бачить. Для нього кожен, хто прагне до істини, є колючкою в його оці, терном в боці; він волів би піддати кожного, хто прагне до істини, своїм нападкам, виключенню й атакам. Звісно, антихрист нападатиме на цих людей не лише брутальними, дикунськими методами, які досить очевидні, щоб вони їх розпізнали. Він застосує манеру бесіди про істину й за допомогою кількох слів і доктрин судитиме людей і завдаватиме їм ударів. Це змушує людей думати, що його дії належні й розумні, що він допомагає, і що немає нічого поганого в тому, що він робить. Якими є його «належні й розумні» методи? (Він цитує Божі слова, щоб судити людей і завдавати їм ударів.) Правильно. Він цитує Божі слова, щоб розвінчувати людей і судити їх. Це його найпоширеніший метод. Зовні така манера мовлення здається справедливою, розумною й цілком належною, але всередині його намір полягає не в тому, щоб допомагати іншим заради їхнього блага, а в тому, щоб розвінчувати, судити, засуджувати й принижувати їх. Це цілковито і є тим, чого він воліє досягти. Отже, проблема полягає в його вихідній точці. Проникливі люди можуть побачити, що він робить це тому, що ці люди прагнуть до істини й люблять її, і цим становлять загрозу для антихриста. І в чому полягає ця загроза? Чим їхня любов до істини заважає антихристу? (Вони можуть побачити його наскрізь і розрізнити.) Правильно. Найбільша загроза, яку ці люди, що люблять істину, становлять для антихриста, полягає в тому, що вони можуть розрізнити будь-яку погану річ, яку він вчиняє, якою б вона не була; вони можуть побачити його сутність наскрізь і здатні будь-де й будь-коли розвінчати його, доповісти про нього й вивести його на чисту воду, а потім засудити й відкинути його та очистити від нього церкву. Якби це сталося, він назавжди втратив би свій статус і владу, а його надія на отримання благословень була б цілковито зруйнована. Ось чому для антихриста ці люди, які прагнуть до істини, є найбільшою загрозою, окрім інакодумців.

Окрім таких зовні начебто належних методів, як використання бесіди про Божі слова, щоб завдавати ударів людям, які прагнуть до істини, і судити їх, антихрист вживатиме проти них навіть радикальних заходів. Що це за радикальні заходи? Наприклад, він скористається будь-яким тимчасовим переступом лідера або працівника; незалежно від контексту й від того, чи здобула ця людина знання завдяки цьому й чи могла покаятися, а також від того, чи прагне вона до істини, він перебільшить значущість цього переступу, щоб судити, засудити й вичистити її. Антихристи вважають: щоб позбутися бур’яну, треба вирвати коріння, тому вони вичищають таких людей із церкви, щоб ті не становили загрози для їхнього статусу. Усі злі люди й антихристи вміють хапатися за зачіпки, які можна використати проти лідерів і працівників, і, зробивши це, вони засуджують їх як неправдивих лідерів і антихристів. Це не мале звинувачення! Лідерів і працівників обирають Божі обранці; чому ж ти завжди намагався б за щось вхопитися, щоб скористатися цим проти них? Яка твоя мета в отриманні такого впливу? Чи полягає вона в тому, що ти хочеш замінити їх на посаді лідера? Щойно зла людина звинуватила лідера або працівника в тому, що він є неправдивим лідером і антихристом, і якщо вона може навести живі приклади й змусити Божих обранців повірити, що це відповідає дійсності, то це біда. Того лідера або працівника можуть досить легко вичистити із церкви. Образа того, що хтось є неправдивим лідером або антихристом, настільки велика, що, як тільки її доведено, обвинуваченого засуджують, і його час як віруючого в Бога закінчується. Це просто погубить його, чи не так? Яке це зло! Ба більше, якщо антихрист скористається нагодою, щоб його обрали лідером, і візьме під контроль церкву, хіба тоді Божі обранці не будуть під контролем антихриста? Хіба тоді ця церква не стане царством антихриста? (Стане.) Це серйозна небезпека! Чи мають злі люди й антихристи якісь інші методи для нападок на тих, хто прагне до істини, та їхнього виключення? Хіба деякі з них не відсилають братів і сестер, які прагнуть до істини, виконувати роботу в найнебезпечніших місцях, щоб захопити владу й зміцнити власний статус? Вони кажуть: «Є новостворена церква, де багато братів і сестер, які тільки-но прийшли до віри. Вони не мають основи, і їм бракує мудрості. Їм потрібен хтось, хто розуміє істину, щоб поливати й забезпечувати їх. Ти розумієш істину видінь; тим новонаверненим потрібно, щоб хтось на кшталт тебе пішов їх поливати. Більше ніхто не впорається». І так антихрист відправляє серйозну приховану загрозу подалі. Чи справді він робить це для того, щоб ця людина керувала тією церквою й забезпечувала її? (Ні.) Ні. Він робить це тому, що те місце є ворожим, небезпечним середовищем. Він відправляє ту людину в якесь небезпечне місце для виконання церковної роботи, з нетерпінням чекаючи, що її схопить великий червоний дракон. Якщо ту людину схоплять, не залишиться нікого, хто загрожував би статусу антихриста, і він зможе взяти церкву під контроль. Хіба це не його тактика? Він відсилає ту людину під приводом того, що вона добре підходить для поливу новонавернених, і тому ніхто не може побачити його власних підступних намірів. Хіба це не хитро з його боку? А брати й сестри думають, що антихрист розумний і мудрий, бо зробив такі впорядкування, що він є людиною, яка відповідає Божим намірам, але виявляється, що антихрист дурив їх і замилював їм очі. Цей метод антихриста здається цілком чесним; ніхто чітко не бачить, що відбувається насправді, і зрештою всі введені в оману. Ті люди, яких ввели в оману, думають, що дії антихриста є справедливими й розумними, що він робить це з турботи про роботу, і ніхто не може побачити його намір наскрізь. Антихристи нечестиві, чи не так? Де небезпека, туди він тебе й посилає, кажучи собі: «Хіба ти не прагнеш до істини? І хіба ти не йдеш проти мене? Хіба ти не завжди розрізняєш мене й не хапаєшся за будь-які речі, щоб скористатися ними проти мене? Добре, тоді я скористаюся цією нагодою, щоб швидко прибрати тебе звідси. Було б найкраще, якби тебе схопили – ти більше ніколи не підведешся на ноги!» Безсумнівно, більшість людей, яких антихристи заманюють у пастку й переслідують у церкві, має більше прагнення. Як антихристи ставляться до цих людей, коли їх переслідують і виключають? Вони кажуть собі: «Ці люди завжди слухають проповіді; вони розуміють деякі істини. Я не можу просто не дозволяти їм слухати, адже проповіді призначені для всіх, тому немає жодних виправдань для заборони їм слухати. Але припустимо, я дозволю їм слухати, оскільки багато з того, що говориться в тих проповідях, розвінчує неправдивих лідерів і антихристів, чи добре це для мене спрацює, якщо вони наслухаються достатньо й здобудуть розуміння та вміння розрізняти? Зрештою мені довелося б рано чи пізно піти з посади лідера, чи не так? Так не піде. Я мушу зробити перший крок». Щойно в антихриста з’являється такий намір, він береться до діла. Мало хто зміг би ідентифікувати антихриста, якби не розумів істину. Чому ж антихристам це може зійти з рук, тоді як люди, що прагнуть до істини, стають жертвами? Одна причина, безумовно, є: ці люди в душі можуть мати певну любов до істини й позитивних речей і певне жадання прагнути до істини, але вони просто надто боягузливі. Вони не розуміють істину, їм бракує вміння розрізняти і вони настільки дурні, що не можуть побачити сутність антихриста наскрізь і ніколи не можуть наважитися розвінчати його, що дозволяє антихристу зробити перший крок і заподіяти їм цим шкоду. Якщо вони отримують такий результат або доходять до такого, як це станеться? Хіба вони не будуть понівечені антихристом? (Були.) Який урок мають винести із цього люди, які прагнуть до істини? Яке ставлення слід мати людям щодо того, як поводитися з лідером або працівником? Якщо те, що робить лідер або працівник, є правильним й узгоджується з істиною, тоді ти можеш слухатися його; якщо ж те, що він робить, є неправильним й не узгоджується з істиною, тоді ти не маєш слухатися його й можеш розвінчати його, виступити проти нього й висловити іншу думку. Якщо він не здатний виконувати реальну роботу або чинить лихі вчинки, які спричиняють заваду церковній роботі, і виявляється неправдивим лідером, неправдивим працівником або антихристом, тоді ти можеш розрізнити й розвінчати його та доповісти про нього. Однак деякі Божі обранці не розуміють істину й особливо боягузливі; вони бояться, що неправдиві лідери й антихристи придушуватимуть й мучитимуть їх, тому вони не наважуються відстоювати принципи. Вони кажуть: «Якщо лідер вижене мене, мені кінець; якщо він змусить усіх розвінчати або зректися мене, то я більше не зможу вірити в Бога. Якщо мене виключать із церкви, то Бог мене не захоче й не спасе мене. Чи не буде тоді моя віра марною?» Хіба таке мислення не є сміховинним? Чи мають такі люди справжню віру в Бога? Чи представляв би неправдивий лідер або антихрист Бога, коли виключав би тебе? Коли неправдивий лідер або антихрист мучить і виключає тебе, це робота сатани, і вона не має нічого спільного з Богом; коли людей вичищають або виключають із церкви, це узгоджується з Божими намірами лише тоді, коли є спільне рішення церкви та всіх Божих обранців, і коли вичищення або виключення повністю відповідає робочим упорядкуванням Божого дому та істинам-принципам Божих слів. Як виключення неправдивим лідером або антихристом може означати, що ти не можеш бути спасенним? Це переслідування з боку сатани й антихриста, і це не означає, що ти не будеш спасенний Богом. Те, чи можеш ти бути спасенним, залежить від Бога. Жодна людина не придатна вирішувати, чи можеш ти бути спасенним Богом. Ти маєш це чітко усвідомлювати. А сприймати своє виключення неправдивим лідером або антихристом як виключення Богом – чи не є це неправильним тлумаченням Бога? Саме так. І це не тільки неправильне тлумачення Бога, але й бунт проти Нього. Це також своєрідне блюзнірство проти Бога. І чи не є таке неправильне тлумачення Бога неосвіченістю й безглуздістю? Коли неправдивий лідер або антихрист виключає тебе, чому ти не шукаєш істину? Чому ти не шукаєш когось, хто розуміє істину, щоб здобути деяке вміння розрізняти? І чому ти не доповідаєш про це вищому керівництву? Це доводить, що ти не віриш у те, що в Божому домі неподільно панує істина, і показує, що ти не маєш справжньої віри в Бога і не є тим, хто істинно вірить у Нього. Якщо ти віриш у Божу всемогутність, чому ти боїшся помсти неправдивого лідера або антихриста? Чи може він визначити твою долю? Якщо ти здатний розрізняти й виявляєш, що його дії суперечать істині, чому б не побесідувати з Божими обранцями, які розуміють істину? У тебе є рот, то чому ти не наважуєшся говорити? Чому ти так боїшся неправдивого лідера або антихриста? Це доводить, що ти боягуз, нікчема, лакей сатани. Якщо, коли тобі погрожує неправдивий лідер або антихрист, ти не наважуєшся доповісти про нього вищому керівництву, це свідчить, що ти вже скутий сатаною і що ти з ним єдиний серцем; хіба це не слідування за сатаною? Як така людина може бути одним із Божих обранців? Вона є не інакше як покидьком. Усі, хто єдиний серцем із неправдивими лідерами й антихристами, аж ніяк не можуть бути хорошими; вони є лиходіями. Такі люди народжені бути слугами диявола – вони є лакеями сатани й не підлягають спокуті. Усі, хто не наважується розвінчати антихристів, коли бачить, як ті чинять зло, хто боїться образити антихристів, хто навіть захищає і слухається їх, – хіба вони не дурні, неосвічені люди? Якщо ти повністю усвідомлюєш істини-принципи, але досі порушуєш їх і навіть укладаєш союзи й створюєш угруповання зі злими людьми й антихристами, хіба ти не дієш як спільник і посіпака сатани? То чи не заслуговуєш ти на те, щоб зрештою з тобою поводилися як зі злою людиною та спільником антихристів? Якщо ти віриш у Бога, але замість того, щоб слідувати за Ним, слідуєш за антихристами, діючи як один із їхніх посіпак або спільників, то чи не копаєш ти собі могилу, підписуючи власний смертний вирок? Якщо ти віриш у Бога, але замість того, щоб коритися Йому, піддаєшся Божим ворогам – антихристам – і знаходиш у них прихисток, і в результаті ці антихристи тобою маніпулюють і знущаються з тебе, то ти сам накликав це на себе. Хіба ти на це не заслуговуєш? Якщо ти ставишся до антихриста як до свого господаря, як до свого лідера, як до плеча, на яке можна спертися, то ти шукаєш прихистку в сатани, ти слідуєш за сатаною, а це означає, що ти заблудив, став на хибний шлях і ступив на дорогу, з якої немає вороття. Яке ставлення тобі слід мати до антихристів? Тобі слід розвінчувати їх і боротися з ними. Якщо ти один або вас тільки двоє, і ви занадто слабкі, щоб протистояти антихристам самотужки, вам слід об’єднати зусилля з кількома людьми, які розуміють істину, щоб доповісти про цих антихристів і розвінчати їх, і продовжувати це робити, доки їх не вичистять. Я чув, що за останні два роки Божі обранці в деяких пастирських зонах материкового Китаю об’єдналися, щоб усунути неправдивих лідерів і антихристів з посад; деякі неправдиві лідери й антихристи навіть були головами команд з ухвалення рішень, однак Божі обранці їх усунули. Божі обранці не мусили чекати схвалення від Вишнього; ґрунтуючись на істинах-принципах, вони змогли ідентифікувати цих неправдивих лідерів і антихристів, які не виконували реальну роботу й завжди мучили братів і сестер, а також поводилися дико й заважали роботі Божого дому, – і швидко розібралися з ними. Декого вигнали з команд з ухвалення рішень, декого вичистили з церкви – і це чудово! Це свідчить про те, що Божі обранці вже ступили на правильний шлях віри в Бога. Деякі з Божих обранців уже зрозуміли істину й тепер мають деякий духовний зріст, їх більше не контролює й не дурить сатана, вони наважуються встати й боротися з його злими силами. Це також свідчить про те, що сили неправдивих лідерів і антихристів у церкві більше не мають переваги. Тому вони більше не наважуються бути такими зухвалими у своїх словах і діях. Щойно вони розкриють свої карти, хтось буде поруч, щоб наглядати за ними, розрізняти й відкидати їх. Тобто в серцях тих, хто щиро розуміє істину, людський статус, репутація та влада не займають панівного становища. Такі люди не надають значення цим речам. Коли людина може активно шукати істину й бесідувати про неї, і коли вона починає переоцінювати шлях, яким мають іти люди, що вірять у Бога, і те, як вони мають ставитися до лідерів і працівників, та розмірковувати над цим, а також починає роздумувати над тим, за ким люди мають слідувати, яка поведінка є слідуванням за людиною, а яка – слідуванням за Богом, а потім, після кількох років пошуку помацки й переживання цих істин, коли вона, сама того не усвідомлюючи, приходить до розуміння деяких істин і набуває вміння розрізняти, – тоді вона здобуде трохи духовного зросту. Здатність шукати істину в усьому означає, що людина стала на правильний шлях віри в Бога.

Це добра річ, хороше явище, що Божі обранці здатні розрізняти й відкидати неправдивих лідерів і антихристів. Деякі лідери не можуть виконувати реальну роботу; усе, що вони роблять, – це спричиняють переривання й завади, так що в церковному житті немає спокою. Усі брати і сестри вважають їх неприємними, і зрештою відкидають. Чи правильно вони поступають? (Так.) Є інші, кого обирають лідерами, і спочатку брати і сестри кажуть: «Це ті, кого ми обрали, тому нам потрібно співпрацювати з їхньою роботою». Через деякий час виявляється, що це був хибний вибір: вони мають ентузіазм у вірі в Бога, але не мають духовного розуміння. Вони схильні до перекручень, а також зарозумілі й упевнені у власній праведності; вони не обговорюють справи з іншими й нічого не роблять згідно з принципами, а просто діють необачно. Це призводить до порушень безпеки: братів і сестер церкви постійно заарештовують, а робота церкви зазнає великих збитків. Лідер не тільки не розмірковує над собою, а й виправдовується, наводить аргументи на свій захист і перекладає відповідальність. Зрештою група усуває його з посади. Як ти вважаєш, чи правильно вони вчинили в цій ситуації? (Так.) Авжеж! І відразу після того, як вони розібралися з тією людиною, вони обирають когось іншого, і через деякий час усім стає очевидно, що ця людина набагато краща за того неправдивого лідера, що доводить, що група має здатність до розрізнення й зросла. Це процес, завдяки якому Божі обранці зростають у житті. Це цілком нормально. Чи ти думав, що, коли люди стільки років слухають проповіді, вони всі стають здатними до розрізнення й роблять правильний вибір щодо кожного лідера й працівника, що кого б вони не обрали, той і обійматиме посаду? Чи так це відбувається? (Ні.) Коли люди не розуміють істини-принципи, обираючи лідера, вони завжди зосереджуються на тому, щоб обрати когось, хто має кмітливий розум, є гарним оратором й обдарованою особистістю. Лише коли через деякий час на посаді ця людина виявляється неправдивим лідером або антихристом, люди починають розвивати здатність до розрізнення; після цього вони більше не обиратимуть таку людину. Кого ж саме слід обирати лідерами й працівниками? Немає встановлених правил. Усе залежить насамперед від того, чи є людина правильною й чи прагне вона до істини. У будь-якому випадку, якщо людина є злою або антихристом, ти не маєш обирати її, хоч би якою вона не була. Якщо ти це зробиш, то вириєш собі яму. Хіба не так? (Так.)

Повертаючись до теми, яку ми щойно обговорювали, а саме до того, як антихристи нападають на тих, хто прагне до істини, і відторгають їх: ми, по суті, сказали все, що можна було сказати з цього приводу, чи не так? Як антихристи відторгають тих, хто прагне до істини, і нападає на них? Вони часто використовують методи, які інші вважають доцільними й належними, навіть дебати про істину, щоб отримати важелі впливу, аби нападати на інших людей, засуджувати їх і вводити в оману. Наприклад, антихрист вважає, що якщо його напарники є людьми, які прагнуть до істини, вони можуть загрожувати його статусу, і тому він виголошуватиме піднесені проповіді й обговорюватиме духовні теорії, щоб вводити людей в оману й змушувати їх бути високої думки про нього. У такий спосіб він може принижувати й придушувати своїх напарників і співпрацівників, і змушувати людей відчувати, що, хоча напарники їхнього лідера є людьми, які прагнуть до істини, вони не однакові зі своїм лідером за рівнем і здібностями. Дехто навіть каже: «Проповіді нашого лідера піднесені, і ніхто не може зрівнятися з ним». Антихристу надзвичайно приємно чути такі коментарі. Він думає собі: «Ти мій напарник, хіба ти не маєш трохи істин-реальностей? Чому ти не можеш говорити так красномовно й піднесено, як я? Тепер ти повністю принижений. Тобі бракує здібностей, проте ти наважуєшся змагатися зі мною!» Ось що думає антихрист. Яка мета антихриста? Він намагається всіма можливими засобами придушити, принизити інших людей і поставити себе вище за них. Так антихрист ставиться до кожного, хто прагне до істини або співпрацює з ним. Що б не робив антихрист, це зосереджено на його власній владі та статусі й має на меті здобуття поваги й обожнювання інших. Він не дозволяє нікому перевершити себе: кожен, хто кращий за нього, приречений на приниження, відторгнення й придушення. Антихристи мають мотиви й цілі, що стоять за всіма засобами, які вони використовують проти тих, хто прагне до істини. Замість того щоб намагатися захистити роботу Божого дому, їхньою метою є захист власної влади й статусу, а також свого становища й іміджу в серцях Божих обранців. Їхні методи й поведінка є перериваннями й завадами для роботи Божого дому, а також мають руйнівний вплив на церковне життя. Хіба це не найпоширеніший прояв лихих вчинків антихриста? На додаток до цих лихих вчинків антихристи роблять щось іще підліше, а саме: постійно намагаються придумати, як отримати важелі впливу на тих, хто шукає істину. Наприклад, якщо певна людина вчинила блуд або якийсь інший переступ, то антихристи хапаються за це як за можливість для нападу на неї та шукають нагоди образити, викрити, оббрехати, наклеїти ярлики, щоб відбити в людини ентузіазм до виконання своїх обов’язків і змусити її почуватися негативно. Антихристи також змушують обраних Богом людей дискримінувати таку людину, цуратися та зрікатися її, так що ті, хто шукає істину, опиняються в ізоляції. Зрештою, коли всі ті, хто шукає істину, відчувають негатив і слабкість, перестають активно виконувати свої обов’язки та не бажають ходити на зібрання, антихристи досягають своєї мети. Оскільки ті, хто прагне до істини, більше не становлять загрози їхньому статусу та владі й ніхто вже не наважується скаржитися на антихристів або викривати їх, антихристи можуть почуватися спокійно. Кого антихрист ненавидить у церкві найбільше так це людей, які прагнуть до істини, особливо тих, хто має почуття справедливості й наважився б розвінчати неправдивого лідера й антихриста та доповісти про нього. Антихрист розглядає таких людей як колючки в його очах, як терни в його боці. Якщо йому трапляється побачити когось, хто прагне до істини й охоче виконує свій обов’язок, у його серці виникають злоба та ворожість й ані жодної краплі любові. Антихрист не просто не допомагатиме й не підтримуватиме людей, які прагнуть до істини, незалежно від їхніх труднощів або від того, наскільки слабкими й негативними вони можуть бути, і не просто ігноруватиме це, а натомість ще й потай радітиме цьому. А якщо хтось висунув проти нього звинувачення або розвінчав його, він скористається нагодою, щоб добити лежачого, звинувачуючи його у всіляких провинах, щоб провчити його, засудити й позбавити будь-якої можливості рухатися вперед і, зрештою, зробити його настільки негативним, щоб він не міг виконувати свій обов’язок. Тоді антихрист пишається собою й починає зловтішатися з нещастя тієї людини. Це те, що антихристи вміють найкраще: відторгати тих, хто прагне до істини, нападати на них і засуджувати їх. Це їхня найбільша майстерність. Що, на думку антихристів, робить їхздатними на таке зло? «Якщо ті, хто прагне до істини, часто слухають проповіді, то одного дня вони можуть побачити мої дії наскрізь, і тоді неодмінно розвінчають мене й замінять. Поки вони виконують свої обов’язки, мій статус, престиж і репутація під загрозою. Краще завдати удару першим, знайти можливості скористатися важелями впливу, щоб завадити їм і засудити їх, зробити їх негативними, щоб вони втратили будь-яке бажання виконувати свої обов’язки. Я також провокуватиму конфлікти між лідерами й працівниками та тими, хто прагне до істини, щоб лідери й працівники відчували до них огиду, віддалилися від них і більше не цінували та не просували їх. Таким чином, вони більше не матимуть бажання прагнути до істини чи виконувати свої обов’язки. Найкраще, якщо ті, хто прагне до істини, залишатимуться негативними». Ось мета, якої бажають досягти антихристи. Коли антихрист або зла людина заманює тебе в пастку, засуджує й принижує тебе своїми хитрощами, чи можеш ти розрізнити, що відбувається? Чи можеш ти побачити наскрізь трюки сатани? Ти повинен навчитися розрізняти: «Те, що він сказав, звучало цілком правильно, але чому я пішов звідти з негативним відчуттям? Чому я більше не хочу виконувати свій обов’язок? Чому я маю сумніви щодо Бога? Чи була проблема в тому, що він сказав? Чому це мало негативний ефект? Чому я пішов від нього з неправильними розуміннями й уявленнями про Бога й більше не бажаючи коритися? Чому в мене більше немає мого колишнього ентузіазму й рішучості присвячувати себе Богові? І в мене раптово виникли якісь сумніви щодо Божої роботи: я відчуваю, що мої видіння неясні. Я не знаю, навіщо мені виконувати свій обов’язок таким чином, і відчуваю, що мені нічого показати за ті кілька років, протягом яких я вірила в Бога і пережила багато труднощів. Тепер у моєму серці якась темрява». Це трохи ненормально. Чому слова, які, на перший погляд, здаються правильними, призводять до таких наслідків? Хіба ти не відчуваєш, що з ними щось не так? Тоді що це за слова, які викликають у тебе таку реакцію, коли ти їх чуєш? Що це за слова, які змушують тебе не довіряти Богові, коли ти їх чуєш? Насамперед, одне можна сказати напевно: усі слова антихристів вводять в оману; як змій, вони всі спокушають людей грішити, віддалятися від Бога й відкидати Його. Жодне їхнє слово не постачає людей і не допомагає їм. Звідки беруться їхні слова? Від сатани й дияволів. Чи здатні ви розрізняти, коли йдеться про слова, які антихристи використовують, щоб нападати на тих, хто прагне до істини, і засуджувати їх? Єдине, чого бояться антихристи, – це люди, які прагнуть до істини. Вони бояться людей, які коряться Богові, людей, які підіймаються, щоб слідувати за Богом і взяти на себе обов’язок створених істот; вони бояться людей, які постають перед Богом й шукають істину. Цього вони бояться найбільше. Адже коли Божі обранці стають на шлях прагнення до істини, їхнє зростання в житті прискорюється, і в міру цього їхній духовний зріст стає дедалі більшим, а коли істина пануватиме в серцях людей і стане їхнім життям – це буде останній день антихристів, бо тоді вони будуть засуджені, викриті, відсіяні й повністю покинуті. Ось чому антихристи найбільше ненавидять тих, хто прагне до істини. В очах антихриста ті, хто прагне до істини, є ненависними ворогами, мішенями для їхніх нападок і примусу, а також для їхньої ненависті й покидання, шкоди й знущань, і, що ще гірше, вони є мішенями для введення в оману. Антихристи не мають можливості вводити в оману, контролювати або обплутувати серця тих, хто прагне до істини, і не можуть відкрито відторгати їх і нападати на них навмання, тому все, що їм залишається, – говорити правильні й приємні речі, використовуючи м’які тактики, щоб звести людей до свого рівня. А якщо ті люди не слідують за ними й не можуть бути їм корисні, вони використовуватимуть усілякі мерзенні тактики, щоб відторгнути їх, зробити негативними й слабкими, і навіть змусити їх більше не бажати виконувати свій обов’язок, і, зрештою, покинути Бога. Це один із головних лихих вчинків антихристів, і ще одна відмінна риса їхньої природи-сутності. Що це за риса їхньої природи? Їхня підступність, їхня хитрість, їхня злостивість. Заради досягнення своєї амбіції й мети – панування в церкві, антихристи постійно вдаються до введення в оману, відторгнення й нападок на тих, хто прагне до істини. Вони роблять це, щоб досягти своєї невимовної мети, залишаючи кожного, хто прагне до істини, негативним і слабким, байдужим у своїй вірі, і викликаючи в ньому неправильні розуміння Бога. Оскільки щойно в цих людях виникнуть неправильні розуміння Бога й скарги на Нього, вони більше не прагнутимуть до істини й не виконуватимуть охоче свій обов’язок, і таким чином віддаляться від Бога. А що це означає для антихриста? По-перше, це означає, що ніхто не загрожуватиме його становищу; по-друге, щойно ці позитивні фігури стануть негативними й слабкими та віддаляться від Бога, антихрист зможе вільно панувати в церкві: вводити людей в оману й сковувати їх, а також контролювати Божих обранців, щоб ті слідували за ним, підтримували його й схилялися перед ним у покірності. Так досягається мета антихриста. Чи виконують антихристи свій обов’язок, роблячи це? (Ні.) Тоді, який характер мають усі їхні дії? (Вони чинять зло.) «Чинити зло» – це дещо широке формулювання; зокрема, вони заважають і перешкоджають людям, запобігаючи їм іти шляхом прагнення до істини й бути спасенними Богом. Коли антихрист бачить людину, яка прагне до істини, він лютує; він ненавидить її. Як далеко сягає ця ненависть? Коли антихрист бачить людину, яка прагне до істини й слідує за Христом, а не за ним, не поклоняється йому та не йде тим самим шляхом, що й він, антихрист нападатиме на неї, відторгатиме й придушуватиме її, нестерпно бажаючи змусити цю людину зникнути. Ось як далеко сягає його ненависть. Підсумовуючи, на основі цих проявів антихристів ми можемо визначити, що вони не виконують обов’язок з лідерства, оскільки не наставляють людей у тому, як їсти й пити Божі слова або бесідувати про істину, не поливають і не підтримують людей, і тим самим не дозволяють їм здобути істину. Натомість вони переривають церковне життя й заважають йому, зривають і підривають роботу церкви, а також перешкоджають людям на шляху прагнення до істини й здобуття спасіння. Вони хочуть завести Божих обранців на манівці й спричинити втрату ними шансу на отримання спасіння. Це кінцева мета, якої антихристи хочуть досягти, перериваючи роботу церкви й заважаючи їй.

Як Божі обранці мають ставитися до антихристів? Вони мусять розрізняти їх, розвінчувати, доповідати про них і цуратися їх. Лише так можна гарантувати слідування за Богом до самого кінця та входження на правильний шлях віри в Бога. Антихристи – не твої лідери, незалежно від того, як вони ввели інших в оману, щоб їх обрали лідерами. Не визнавай їх і не приймай їхнього лідерства – ти мусиш розрізняти їх і цуратися їх, бо вони не можуть допомогти тобі зрозуміти істину, ані підтримати, ані забезпечити тебе. Такі факти. Якщо вони не можуть привести тебе в істину-реальність, вони непридатні бути лідерами чи працівниками. Якщо вони не можуть привести тебе до розуміння істини та переживання Божої роботи, вони – ті, хто противиться Богу, і ти мусиш розрізняти їх, розвінчувати їх і цуратися їх. Усе, що вони роблять, – це для того, щоб увести тебе в оману, аби ти пішов за ними, і змусити тебе приєднатися до їхнього угруповання, щоб підривати роботу церкви й заважати їй, щоб утягнути тебе на шлях антихристів, яким ідуть вони. Вони хочуть затягнути тебе в пекло! Якщо ти не можеш їх розпізнати й віриш, що, оскільки вони твої лідери, ти маєш їх слухатися та йти їм на поступки, тоді ти – той, хто зраджує і істину, і Бога, а такі люди не можуть бути спасенні. Якщо ти хочеш бути спасенним, ти мусиш не тільки подолати перешкоду великого червоного дракона, не тільки вміти розрізняти його, прозріти його огидне обличчя й повністю повстати проти нього, – є ще й перешкода антихристів, яку ти мусиш подолати. У церкві антихрист – ворог не тільки Бога, а й Божих обранців. Якщо ти не можеш розрізнити антихриста, тебе легко ввести в оману й здобути на свій бік, і ти підеш шляхом антихриста та будеш проклятий і покараний Богом. Якщо так станеться, твоя віра в Бога повністю провалилася. Чим мусять володіти люди, щоб отримати спасіння? По-перше, вони мусять розуміти багато істин і вміти розрізняти сутність, характер і шлях антихриста. Це єдиний спосіб гарантувати, що, вірячи в Бога, не будеш поклонятися людям чи слідувати за ними, і єдиний спосіб слідувати за Богом до самого кінця. Лише люди, які здатні розрізняти антихриста, можуть по-справжньому вірити в Бога, слідувати за Ним і свідчити про Нього. Тоді дехто скаже: «Що мені робити, якщо я зараз не маю істини для цього?». Ти мусиш якомога швидше спорядити себе істиною; ти мусиш навчитися бачити людей і речі наскрізь. Розрізнення антихриста – це непроста справа, і вона вимагає здатності чітко бачити його сутність і бачити наскрізь змови, хитрощі, наміри та цілі, що стоять за всім, що він робить. Так тебе не введуть в оману й не контролюватимуть, і ти зможеш бути непохитним, безпечно й надійно прагнути до істини та стійко йти шляхом прагнення до істини й досягнення спасіння. Якщо ти не можеш подолати перешкоду антихристів, то можна сказати, що ти в великій небезпеці, і антихристові легко ввести тебе в оману й захопити, і ти почнеш жити під впливом сатани. Можливо, що серед вас є ті, хто заважає й ставить підніжки людям, що прагнуть до істини, і вони – вороги цих людей. Ви це визнаєте? Є ті, хто не наважується ні подивитися в очі цьому факту, ані визнати його як факт. Але антихристи дійсно вводять людей в оману, в церквах, і це трапляється часто; просто люди не можуть цього розрізнити. Якщо ти не можеш пройти це випробування – випробування антихристами, – то антихристи або вводять тебе в оману й контролюють, або змушують тебе страждати, мучать, витісняють, пригнічують і знущаються з тебе. Зрештою, твоє жалюгідне маленьке життя довго не витримає і зів’яне; ти більше не матимеш віри в Бога та скажеш: «Бог навіть не праведний! Де бог? У цьому світі немає справедливості чи світла, і немає такої речі, як боже спасіння людства. Краще вже проводити дні, ходячи на роботу й заробляючи гроші!». Ти заперечуєш Бога, ти віддаляєшся від Бога й більше не віриш, що Він існує; будь-яка надія на те, що ти отримаєш спасіння, повністю зникає. Отже, якщо ти хочеш дійти до того, щоб отримати спасіння, перше випробування, яке ти мусиш пройти, – це вміння розпізнавати й бачити сатану наскрізь, і ти також мусиш мати сміливість піднятися й розвінчати сатану та зректися його. Де ж тоді сатана? Сатана поруч із тобою і навколо тебе; він може навіть жити всередині твого серця. Якщо ти живеш у сатанинському характері, можна сказати, що ти від сатани. Ти не можеш побачити сатану та злих духів духовного світу або доторкнутися до них, але сатани та живі дияволи, що існують у реальному житті, є скрізь. Будь-яка людина, що відчуває відразу до істини, є злою, і будь-який лідер чи працівник, що не приймає істини, є антихристом або неправдивим лідером. Хіба такі люди не є сатанами та живими дияволами? Ці люди можуть бути саме тими, кому ти поклоняєшся і на кого рівняєшся; вони можуть бути людьми, що ведуть тебе, або людьми, якими ти довго захоплювався, яким довіряв, на яких покладався і сподівався у своєму серці. Проте насправді вони є перешкодами на твоєму шляху, що заважають тобі прагнути до істини й отримати спасіння; вони – неправдиві лідери та антихристи. Вони можуть узяти під контроль твоє життя і шлях, яким ти йдеш, і вони можуть зруйнувати твій шанс на отримання спасіння. Якщо ти не зможеш розрізнити їх і побачити наскрізь, то в будь-який момент тебе можуть увести в оману й захопити. Таким чином, ти в великій небезпеці. Якщо ти не можеш вирватися з цієї небезпеки, ти – жертва сатани. У будь-якому разі, люди, яких уводять в оману й контролюють і які стають послідовниками антихриста, ніколи, ніколи не зможуть досягти спасіння. Оскільки вони не люблять істину та не прагнуть до неї, те, що їх уводять в оману й вони слідують за антихристом, є неминучим результатом.

Деякі люди думають, що вони прагнуть до істини, і кажуть, що здатні розрізняти антихристів. Вони переоцінюють себе, чи не так? Якщо ти зустрінеш очевидного антихриста, який показує ікла, має погану людськість і вчинив якісь лихі вчинки, ти, природно, зможеш його розпізнати. Але якщо ти зустрінеш антихриста, який здається побожним, говорить дуже м’яко та виглядає як хороша людина, – антихриста, що відповідає людським уявленням, – чи ти все ще наважишся стверджувати, що можеш сказати, хто він насправді? Чи наважишся ти охарактеризувати його як антихриста? Якщо ти не здатний його розрізнити, ти неодмінно будеш ним захоплюватися і ставитися до нього прихильно, і в такому разі його поведінка, його думки та погляди, його вчинки – навіть його сприйняття істини – обов’язково вплинуть на тебе. До якої міри ці речі вплинуть на тебе? Ти будеш заздрити антихристу, наслідувати його, брати з нього приклад, слідувати за ним, що вплине на твоє життя-входження; це вплине на твоє прагнення до істини та входження в реальність, це вплине на твоє ставлення до Бога, і це вплине на те, чи справді ти коришся Богу та слідуєш за Богом до самого кінця. Зрештою, антихрист стане твоїм ідолом, він займе місце в твоєму серці, і ти не зможеш від нього втекти. Коли тебе введуть в оману до такої міри, у тебе залишиться лише дуже примарна надія на спасіння, бо твої стосунки з Богом зруйновано, ти втратив нормальні стосунки з Богом і перебуваєш на межі небезпеки. І що це для тебе – біда чи благословення? Звісно, це біда; це абсолютно не благословення. Хоча в дрібницях деякі антихристи здатні допомогти тобі й принести тобі користь, або ж здатні проповідувати слова й доктрини, щоб просвітити тебе, але щойно тебе введуть в оману, ти почнеш поклонятися їм і слідувати за ними, у тебе будуть проблеми. Ти накличеш на себе погибель і втратиш свій шанс на спасіння. Деякі люди кажуть: «Антихрист не сатана й не зла людина, він схожий на духовну людину, на того, хто прагне до істини». Чи правдиві ці слова? (Ні.) Чому ні? Вплив або користь від наставництва, допомоги та забезпечення будь-кого, хто щиро прагне до істини, полягає в тому, щоб привести тебе до Бога, аби ти міг шукати Його слова та істини, і ти приходиш до Бога й учишся покладатися на Нього та шукати Його, і твої стосунки з Ним стають дедалі ближчими. І навпаки, що буде, якщо твої стосунки з антихристом ставатимуть дедалі ближчими, аж доки ти не станеш виконувати кожен його наказ? Ти зійдеш на хибний шлях і накличеш на себе погибель. Коли в тебе близькі стосунки з антихристом, твої стосунки з Богом стають далекими. І який наслідок цього? Антихристи приведуть тебе до себе, і ти віддалишся від Бога. Якщо в твоєму серці є ідол, то щойно в тебе з’являться уявлення про слова та роботу Бога, або коли Божі слова розвінчають твого ідола, ти негайно повстанеш проти Бога і можеш навіть противитися Йому та зрадити Його; ти станеш на бік свого ідола й будеш противитися Богу. Таке часто трапляється. Коли деяких неправдивих лідерів й антихристів відстороняють або виключають, їхні спільники та поплічники починають заступатися за них і скаржитися; дехто навіть стає негативно налаштованим і перестає вірити в Бога. Це звичне явище, чи не так? І чому вони перестають вірити? Вони кажуть: «Нашого лідера відсторонили й виключили, то яка надія в мене, звичайного віруючого?». Хіба це не нісенітниця? Їхні слова вказують на те, що вони слідують за антихристом, що антихрист повністю ввів їх в оману. І який наслідок того, що їх уводять в оману? Антихрист став ідолом, якому вони поклоняються; антихрист став ніби їхнім пращуром: як вони могли не піти, коли їхнього пращура вигнали? Вони слухають тільки антихриста, і вони перебувають під повним контролем антихриста. Вони думають, що все, що антихрист говорить і робить, є правильним, і це слід приймати й коритися цьому як істині, і тому вони не терплять, щоб хтось у Божому домі розвінчував і засуджував антихриста. Щойно Божий дім виключає антихриста, ті, хто слідує за антихристом, самі залишають церкву; як то кажуть, «дерево падає, а мавпи розбігаються». Такі речі демонструють, що антихристи та їхні послідовники є слугами сатани, які прийшли, щоб заважати Божій роботі та переривати її. Щойно Божі обранці їх викривають, розвінчують і цураються їх, їхня віра в Бога закінчується. Послідовники антихристів усі мають одну чітко помітну рису: до них не доходять нічиї слова; вони слухають тільки антихристів. І щойно їх уводять в оману антихристи, вони перестають слухати слова Бога й визнають тільки антихриста своїм господом. Хіба в цьому їх не ввели в оману, хіба їх не контролюють? Тільки послідовники антихристів намагалися б заступатися за антихристів. Коли антихристів розвінчують і викривають, люди, що слідують за ними, починають за них тривожитися, вони проливають за них сльози, вони скаржаться від їхнього імені й намагаються їх захистити. У такі моменти вони забувають про Бога та більше не моляться Богу й не шукають істини; усе, що вони роблять, – це захищають антихристів і сушать собі мізки заради них; вони навіть більше не визнають Бога. Чи справді вони вірять у Бога? У кого вони насправді вірять? Це вже цілком очевидно. Незалежно від того, що вони говорять чи роблять, антихристи мають лише одну мету: вести людей і бути їхнім Господом; і вони хочуть, щоб усі рабськи слідували за ними й слухалися їх і зрештою ставилися до них як до Бога. Чим це відрізняється від шляху, яким ішов Павло? Коли робота Павла досягла своєї завершальної стадії, він висловив слова, що були в його серці; Павло сказав, що для нього життя – це христос, і його мета в цих словах полягала в тому, щоб усі, хто вірив у Господа, брали з нього приклад, слідували за ним і ставилися до нього як до Бога. Це була мета Павла в цих словах, чи не так? І якщо робота антихристів справді досягне того етапу, коли люди будуть поклонятися їм і слухатися їх, Бог більше не матиме місця в серцях цих людей; їхні серця вже будуть захоплені антихристами. Ось такий наслідок. Ти кажеш, що не боїшся бути введеним в оману антихристом, що не боїшся слідувати за антихристом, але стверджувати це марно. Це безтолкова репліка. Це тому, що якщо ти не прагнеш до істини й завжди поклоняєшся людям і слідуєш за ними, то, не усвідомлюючи цього, ти станеш на шлях антихристів. Вірити в Бога кілька років, але бути позбавленим досвідного свідчення, і не тільки не здобути істини й життя, а й стати тим, хто противиться Богу, – це кінцевий наслідок слідування за антихристами, і це те, чого ти не можеш позбутися, це незмінний факт. Це так само, як коли хтось торкається електричного струму: його обов’язково вдарить. Дехто може сказати: «Я в це не вірю; я не боюся», – але хіба це питання того, віриш ти в це чи боїшся? Торкнися струму, і – бац! – тебе вдарить. Не вірити в це не допоможе. Не вірити – це невігластво; це безвідповідально так говорити. Тому, незалежно від того, чи хочеш ти слідувати за антихристом чи ні, якщо ти не прагнеш до істини, а твої зусилля завжди спрямовані на славу, вигоду та статус, ти вже ступив на шлях антихристів. Цей наслідок проявлятиметься потроху, як уламки, що спливають на поверхню. Це неминуче. Що роблять антихристи – то це ведуть людей до себе, вони змушують їх приймати їхній контроль і маніпуляції, а не приймати Божі влаштування та впорядкування чи коритися Божому володарюванню. Антихристи хочуть завоювати людей, вони хочуть здобути їх, їхня мета – контролювати всіх Божих обранців, тримати Божих обранців у своїх руках; вони – перекупники. І що використовують антихристи для досягнення своєї мети контролю над людьми? Вони використовують духовну доктрину, якій поклоняються люди, вони використовують оманливі теорії, вони користуються розбещеним менталітетом людей, що поклоняються теорії, щоб базікати й прикрашати, щоб уводити людей в оману. Коротше кажучи, усе, що вони говорять, – це лише слова й доктрини, порожня теорія, речі, що є оманливими й суперечать істині. Якщо люди не розуміють істини, їх обов’язково введуть в оману; щонайменше, їх уводитимуть в оману певний час, перш ніж вони прийдуть до тями. Коли вони приходять до тями, це той момент, коли з антихристів зривають маску, і тоді вони відчувають найбільший жаль. Люди, що слідують за антихристами, давно втратили роботу Святого Духа; це тому, що вони поклоняються ідолам у своїх серцях, слідують за людьми і Бог їх цурається, і Він відклав їх убік, щоб викрити їх. Отже, слідувати за антихристами надзвичайно небезпечно; як і антихристи, люди, що слідують за антихристами, є тими, кого Бог найбільше ненавидить. А яка мета Бога в тому, що Він залишає цих людей осторонь? Вона полягає в тому, щоб дочекатися, коли Божі обранці схаменуться, набудуть уміння розрізняти й розвінчувати антихристів і цілковито відкидати їх, і тоді для антихристів настануть останні дні. Хіба все, що роблять антихристи, не шкодить людям? Вони не прагнуть до істини й намагаються вводити в оману Божих обранців і контролювати їх, вони не дозволяють людям прагнути до істини, не коряться Божій роботі й намагаються ввести Божих обранців в оману, щоб ті слідували за ними, – усе це свідчить про те, що антихристам повністю бракує богобоязливого й богопокірного серця, а також будь-якої любові до істини. Натомість вони вишукують будь-який спосіб, щоб виманити собі статус і владу, аби протистояти Богові та змагатися з Ним за Його обранців, зрештою створюючи власне царство, що протистоїть Богові, – і все це свідчить про те, що антихристи є смертельними ворогами втіленого Бога й тими самими об’єктами Божого винищення. У вірі людей у Бога немає нічого небезпечнішого, ніж коли антихристи вводять їх в оману й контролюють. Якщо люди вже почали слідувати за антихристами, якщо вони вже повністю на їхньому боці, то це люди, які зрадили Бога й протистоять Йому, і в такому разі їхній фінал є очевидним.

Це приблизно те, про що слід побесідувати стосовно того, як антихристи відторгають людей, що прагнуть до істини, і нападають на них. Їхня мета й намір у відторгненні людей, що прагнуть до істини, і нападах на них, а також ставлення, методи й прийоми, які вони використовують стосовно людей, що прагнуть до істини, і те, як людям, що прагнуть до істини, слід діяти стосовно антихристів, – про все це ми трохи побесідували, хоча ще не вичерпно. Майбутні бесіди ще можуть торкатися істини в цих сферах відповідно до конкретних обставин і конкретних випадків. Яким мусить бути ставлення слухачів проповіді під час бесід на цю конкретну тему? Вони мають зосередитися, заспокоїтися перед Богом і не відволікатися, тому що кожен аспект істини має конкретні твердження й визначення, і кожен має конкретний зміст та принципи практики. Ба більше, ми говоритимемо з різних ракурсів і різними способами про поняттєві речі, що стосуються істини в межах кожної змістової сфери, а також про істини, які людям слід розуміти, і про шлях, на якому їм слід практикувати. Про все це потрібно бесідувати й розмірковувати до повної ясності, перш ніж це дасть результати. Тепер завдяки нашій детальній бесіді ми бачимо, що істини-принципи, пов’язані з виконанням свого обов’язку, не такі прості, як думають люди. Розуміння істини становить справжню складність для тих, хто не має здатності до сприймання. Розуміння істини, як і навчання в університеті, передбачає певний ступінь складності, але людині воно не здаватиметься важким, якщо вона має здатність до сприймання. Поки людина може зрозуміти істину, почувши її, вона, природно, матиме шлях для її практики, і що більше вона вправлятиметься в практиці істини, то ширшим буде її шлях у практиці, і вона матиме точніше осягнення принципів. З іншого боку, якщо ти не слухаєш такої детальної бесіди й розумієш лише узагальнені та поняттєві речі, то будеш скутим, коли дійде до практики. Коли ти шукатимеш істини-принципи, тобі здаватиметься, що ти помиляєшся на кожному кроці, і ти відчуватимеш, що не в змозі точно їх осягнути, що б ти не робив. Але тепер, з такими конкретними визначеннями й уточненнями, коли діапазон звужено, а істину конкретизовано, ти будеш набагато вільнішим, коли знову почнеш практикувати істину, тому що вона деталізована. Наприклад, скажімо, Я попросив тебе купити блокнот. Якби Я поставив тобі лише такі основні вимоги, як розмір, товщина й ціна, тобі, можливо, знадобилися б певні зусилля, щоб осягнути ці принципи й практикувати їх. Але якби Я вказав тобі такі деталі, як конкретний колір блокнота, розмір, кількість аркушів, конкретний формат і якість паперу, хіба принципи, які ти осягнув, отримавши такі деталі, не були б конкретнішими? І якби Я був ще конкретнішим, давши тобі аркуш паперу й попросивши тебе купити блокнот, папір у якому ідентичний за якістю, товщиною, кольором, а також за розміром і кількістю клітинок, або якби Я дав уточнення щодо допусків для кожної характеристики, хіба не звузився б діапазон вибору, коли ти пішов би його купувати? (Звузився б.) Чи не стали б відповідні принципи конкретнішими й простішими для тебе, коли б ти практикував? Чи допомогло б це тобі у твоїй практиці, чи завадило б? (Допомогло б.) Насправді це має бути корисним, тому що різні аспекти істини були викладені конкретніше й детальніше, аж до подробиць про те, як ставитися до конкретних справ, конкретних проявів та про те, як практикувати, – усе це було викладено тобі всебічно. Якщо ти досі не можеш практикувати це, то ти не маєш жодної здатності до сприймання істини.

Те, чи маєте ви зараз здатність до сприймання істини, є вирішальним для того, чи зможете ви здобути істину й бути вдосконаленими. Зараз Я пішов далі й розділив істини, пов’язані з виконанням обов’язку так, щоб це відповідало стандарту, на шість типів відповідно до персоналу, який виконує кожен із цих обов’язків; кожен із цих типів далі поділяється на конкретні категорії, а в межах кожної категорії є підрозділи детальної бесіди. Як на вас, чи такий вид проповіді й бесіди про такі істини веде вас до кращого розуміння істини й дає вам більше принципів, за якими слід практикувати, чи, навпаки, ускладнює пошук принципів? (Завдяки цьому ми маємо більше принципів.) Це має вести вас до кращого розуміння, і так воно і є. Моя детальна проповідь має бути корисною для вас. Вона має давати вам більшу ясність, а не більшу плутанину. Усе зводиться до того, чи володіє людина здатністю до сприймання істини. Якщо хтось є справді людиною високого рівня, яка має духовне розуміння, йому усе ставатиме дедалі яснішим; якщо хтось є людиною низького рівня і йому бракує духовного розуміння, він буде менш здатний це зрозуміти й просто дедалі більше заплутуватиметься. Дехто може сказати: «Раніше я відчував, що трохи розумію, але тепер, що більше я слухаю, то більше заплутуюся, наче в мені більше нічого не залишилося. У чому тут справа?» Якщо розмова про життя-входження заходить у надмірні деталі, людям важко його зрозуміти, якщо їм бракує досвіду й вони мають низький рівень. Чим детальніша розмова, тим більше люди низького рівня схильні застрягати. Чому вони схильні застрягати? Тут є кілька умов. Одна з них полягає в тому, що таким людям бракує духовного розуміння. Вони не розуміють істини, тобто вони не розуміють, що таке істина або що таке певний стан. Вони не розуміють цих речей. Цей стан є відсутністю здатності до сприймання істини. З такими людьми залишається вжити лише один остаточний захід: конкретно казати їм, що їм слід робити, коли з ними щось трапляється, точно так само, як програмувати робота виконувати накази відповідно до вимог. Достатньо просто змусити їх дотримуватися приписів. Цей метод може дати результати з такими людьми; з ними немає іншого шляху. Я використовую цей остаточний захід зараз, говорячи в найдрібніших деталях, аж до найконкретніших речей, – працюючи аж до найконкретніших речей. Дехто каже, що досі не розуміє, тому Я піду далі й розповім їм конкретно, як ставитися до всього, що трапляється на їхньому шляху, і як із цим розбиратися. Я змушую їх дотримуватися приписів; це все, що Я можу зробити, тому що вони не мають здатності до сприймання істини. Не всі перебувають в однаковому стані, але відмінності незначні. Якби ви хотіли, щоб Я говорив з вами конкретно і ясно про кожен із них, один за одним, Мені було б важко охопити їх усі, оскільки серед вас занадто багато тих, у кого низький рівень. Необхідно, щоб цю частину роботи виконували ті з вас, хто має духовне розуміння й здатність до сприймання істини. Я вже повністю виконав Свою роботу. Це все, що можна зробити; Я зробив усе, що міг. Уся робота, виконана Богом у плоті, і всі слова, промовлені Ним, зрозумілі й доступні для звичайної людини. Це все, що можна зробити з людьми, які мають мислення та реакції нормальної людськості. Дехто запитує: «Хіба Бог не творитиме чудес?» Бог не творить чудес; усе це потрібно робити в реальний, практичний спосіб. Це точно так само, як із Божою роботою трьох етапів: починаючи з проголошення Ним законів людству, щоб вести людей у їхньому житті, потім до розп’яття й виконання роботи спокути, і відтоді до останніх днів, у які втілення Бога висловлює всі істини, що спасають людство, – кожен етап виконується реальним, практичним чином через промовляння й роботу з людиною віч-на-віч. У цьому немає чудес. Найбільше чудо полягає в тому, що Сам Бог промовляє й виконує роботу особисто, і що хоч би які методи Він застосовував, Він зрештою довершить одну групу людей і здобуде її. Це безсумнівно здійсниться; це лише питання часу. Це найбільше із знамень і чудес, і Бог не використовуватиме жодного іншого надприродного методу, щоб вкласти істину в серце людини. Тепер, після такої детальної бесіди про ці істини, якщо ти маєш здатність до сприймання й справді є людиною, яка прагне до істини, то, якщо ти справді приділиш цьому увагу й докладеш трохи зусиль, для тебе буде неможливо не зрозуміти істину або принципи практики. Є люди, які кажуть, що люблять істину, але чому, слухаючи проповіді стільки років, вони досі не розуміють її? Тут дві ймовірності. Одна полягає в тому, що їм взагалі бракує духовного розуміння, і вони не здатні сприймати істину; інша полягає в тому, що насправді вони не люблять істину й ніколи не докладали зусиль у прагненні до неї. Ось дві можливі причини. Деякі інші люди кажуть, що не розуміють істини, тому що вірять у Бога нещодавно, слухали мало проповідей і не мають великого досвіду. Це ще одна причина. Однак, якщо ти є людиною, яка справді любить істину, то з роками твоєї віри в Бога твоє розуміння істини, як і твій духовний зріст, дедалі зростатиме.

Щоб бесідувати про будь-який аспект істини, потрібно більше, ніж просто кілька слів, щоб викласти його повністю так щоб можна було розв’язати проблеми. Для сучасних людей узагальнення – це просто доктрина, теорія. Тож як Мені змусити людей зрозуміти й зробити їх здатними, прийнявши щось, перетворити це на принципи своєї практики? Я мушу промовляти конкретніше й детальніше. Незалежно від того, чи розповідаю Я історію, чи бесідую про істину, чи промовляю про практику, – усе це взагалі має бути детальнішим і конкретнішим. Конкретна мова корисна для вас. Тому Я мушу завжди клопотати голову, щоб придумати для вас історії та приклади, щоб ви зрозуміли трохи більше. Я матеріалізую всі ці істини випадок за випадком, і поєдную істини, про які бесідую, з кожним випадком, про який розповідаю, щоб у вашій свідомості склався образ, з яким можна порівняти себе, щоб побачити, чи ви колись так чинили, чи ви чинитимете, як така людина, чи ви колись так думали, чи ви колись опинялися в пастці такого стану. Коли ви слухаєте ці істини, Я роблю так, щоб у вас постійно виникало їх образне відчуття, наче ви занурені в них. Ось чому Я розповідаю історії та наводжу приклади. Є люди, які втрачають терпіння, щойно почувши початок історії. «Знову історія? Я що, трирічна дитина?» Тобі, може, й немало років, але на шляху віри в Бога та прагнення до істини тобі може бути навіть менше ніж три роки – це факт. Тому ставлення до вас, як до дітей віком до трьох років, – це не образа для вас і зовсім не перебільшення; як на Мене, це навіть надто завищена оцінка вас. Щойно трирічна дитина чує, як дорослий каже, що ножиці гострі й торкатися їх не можна, вона запам’ятовує це як принцип. Вона не чіпатиме їх і навіть не торкатиметься інструментів чи лез, схожих на них. Вона знає, що всі вони гострі; вона знає, що їй треба засвоїти цей принцип. Тож чи можуть люди знайти принципи в чомусь, що вони послідовно пережили кілька разів у своїй практиці? Тобто, чи можеш ти зрозуміти наміри, що стоять за Божими вчинками, Його вимоги до тебе і якими є Його необхідні стандарти в певній справі? Виходячи з інтелекту нормальної людини, ти маєш бути здатним розуміти ці речі. Тоді за яких обставин люди не розуміють їх, хоч би що Я говорив? Головна причина, чому це відбувається, по-перше, пов’язана з гамірним середовищем, у якому живуть люди, з такою кількістю дріб’язкових і обтяжливих справ, з якими треба впоратися, що люди не схильні ретельно молитовно читати Боже слово; вони не спрямовують жодних зусиль на істину. Це один аспект причини; інший аспект полягає в тому, що спрага людей до істини й любов до неї настільки незначні, що, якби десять було найвищим балом, нинішній ступінь вашої любові до істини оцінювався б максимум у три або п’ять балів. Отже, більша частина причини того, що люди не розуміють істини й зрештою не здобули її, полягає в тому, що вони не доклали зусиль, не вкладають у це своє серце і в глибині душі зовсім не так сильно люблять істину. Ступінь любові людей до істини є недостатнім. Це лише невеликий інтерес, який не доростає до любові. Лише через те, що люди зазнали стільки невдач і страждань у світі, вони не могли жити далі, і саме завдяки тому, що вони бачили Бога за щоденною роботою зі спасіння людей і бесідами про істину, а також рясноту всього, чим Він постачає людину, вони вважають, що Бог є добрим, і стають готовими читати Його слова й прагнути до істини. Оце і є та дещиця інтересу, яку вони мають. На що людські серця витрачають більшу частину свого часу? Усі вони заплуталися в численних дрібницях, зайняті всілякими питаннями емоційних і міжособистісних стосунків, статусу й марнославства, а також тенденціями суспільства. Є навіть такі люди, що приділяють більше часу й енергії їжі, одягу, макіяжу та плотським насолодам. Вони марнують справді дорогоцінні дні на ці речі, і прославляють це: «Я присвячую себе Богові!» Зрештою, наприкінці, вони озираються і бачать, що Бог сказав так багато слів і працював так довго, а вони так і не здобули істину. І не тому, що Бог не дарував їм її, а тому, що вони не прийняли істину своїм серцем і не доклали до неї зусиль, хоча бачили, що Бог висловлює її так багато. Ось, що стало причиною того, що вони не здобули істину й життя за багато років віри в Бога й зрештою були відсіяні.

22 січня 2019 року