I. Антихристи не вірять в існування Бога

Сьогодні ми побесідуємо про п’ятнадцятий пункт різноманітних проявів антихристів – вони не вірять в існування Бога, і вони заперечують сутність Христа. Цей пункт розвінчує два прояви, що представляють сутність антихристів у тому, як антихристи ставляться до Бога і Христа. Обидва ці прояви стосуються Самого Бога, охоплюючи, з одного боку, Духа Божого, а з іншого – Божу втілену плоть. Антихристи не вірять в існування Бога, а також не визнають Його втілену плоть. Це погляди, які антихристи плекають щодо Бога, і це основні прояви того, як антихристи ставляться до Бога. Наразі ми не будемо бесідувати про сутність цих двох основних проявів, натомість спершу обговорімо, як виявляється маловірство антихристів в існування Бога, тобто які думки, погляди, ставлення та конкретну поведінку, прояви й підходи мають антихристи в ставленні до Бога, які доводять, що вони не вірять у Його існування. Чи є конкретні прояви цього невір’я? Дехто може сказати: «Маловірство антихристів в існування Бога просто означає, що вони не визнають цей факт і заперечують існування Бога. У своїх серцях вони вірять, що Бога немає, і що Дух Божий, Сам Бог і Творець невидимі й неіснуючі. Для них титул «Бог» порожній і є вигадкою людської уяви. Хіба це не проста річ для пояснення й бесіди? Як це стосується сутності антихристів? Які є конкретні прояви цього? Хіба це не роздмухування з мухи слона? Чи це справді так складно?» Чи правильний такий хід думок? Якби вас попросили побесідувати на тему про те, що антихристи не вірять в існування Бога, як би ви про це бесідували й це аналізували? Наприклад, розгляньмо особливо лукаву людину. Чи можеш ти розповісти про конкретні прояви її лукавості? Якщо ти просто скажеш: «Ця людина дуже лукава й завжди бреше, не кажучи жодного правдивого слова», чи закінчиш ти на цьому бесіду? Якими є конкретні стани та прояви лукавості? Як ти можеш проаналізувати лукавість тієї людини? Які підходи вона використовує, щоб поводитися й вирішувати справи у своєму повсякденному житті? Які методи вона використовує, щоб взаємодіяти зі світом? Які в неї моральні якості? Який її погляд на людей, справи та речі? Як можна довести, що ця людина дуже лукава? Хіба тут немає конкретики? Тут безумовно є конкретика. Ідеться не просто про те, щоб сказати, що таке лукавість або які дії є лукавими, і не просто про пояснення цього терміна, натомість тобі потрібно проаналізувати її конкретні прояви, поведінку, думки, погляди, її методи вирішення справ, її моральні якості тощо. Головною ознакою підступної людини є те, що вона ніколи й нікому не відкриває свого серця для спілкування, і навіть із найкращим другом вона не говорить від усього серця. Заглянути в душу таких людей надзвичайно важко. Насправді такі люди не обов’язково старі, не особливо бачили світ й, можливо, навіть мають трохи досвіду, але вони надзвичайно непроникні. Вони занадто хитромудрі, як на свій вік. Хіба такі люди не підступні за своєю натурою? Вони ховаються так глибоко, що ніхто не може побачити їх наскрізь. Скільки б слів вони не говорили, важко сказати, які із цих слів правдиві, а які облудні, і ніхто не знає, коли такі люди говорять правду, а коли брешуть. Крім того, вони особливо вправні в лицемірстві та софістиці. Вони часто приховують правду, створюючи в людей фальшиві враження, так що все, що бачать люди, – це облудна видимість. Вони прикидаються величними, добрими, чеснотливими та безхитрісними людьми, яких люблять і схвалюють, і зрештою всі починають поклонятися цим людям та рівнятися на них. Скільки б часу ти не проводив із такою людиною, ти ніколи не знаєш, про що вона думає. Їхні погляди та ставлення до всіляких людей, справ і речей приховані в їхньому серці. Ці люди ніколи про таке нікому не розказують. Вони ніколи про це не бесідують навіть із найближчими довіреними особами. Навіть коли вони моляться Богу, то можуть не зізнаватися, що в них на серці чи розкривати якусь істину про себе. Мало того, вони намагаються вдавати, ніби вони мають хорошу людськість, дуже духовні та віддані пошуку істини. Ніхто не бачить, який у них характер і що вони за люди. Саме це і є прояви лукавості. Наприклад, розгляньмо ліниву людину. Які конкретні прояви ліні? Дехто може сказати: «Лінь – це не виконувати зовсім ніякої роботи, просто сидіти цілими днями, не хотіти рухатися чи турбуватися про щось і не хотіти розмовляти». Чи це конкретні, суттєві прояви ліні? (Ні, це лише деякі поверхові явища.) Які ж тоді суттєві прояви ліні? Передусім є два основні прояви: по-перше, небажання терпіти будь-які труднощі, не нести ноші чи відповідальності в тому, що вони роблять, нарікати щоразу, коли їхнє тіло відчуває невеликий дискомфорт або стикається з будь-якими незначними труднощами чи невеликою втомою; по-друге, відраза до виконання будь-якої роботи, бажання жити в насолоді, надання переваги дозвіллю й нелюбов до труда, марнування часу й безцільне проживання днів, а також нескінченне скиглення й ховання там, де ніхто не може їх знайти, щоразу, коли їм доводиться працювати. Це два основні прояви ліні; ми не будемо обговорювати тут конкретні прояви. Візьмімо, наприклад, ненажерливу людину. Які конкретні прояви ненажерливості? Це щось таке в людськості, що має бути легко проаналізувати й розпізнати, чи не так? (Постійне прагнення до фізичних насолод, постійне бажання їсти смачну їжу, задоволення своїх бажань.) (Мати ненаситний апетит, коли йдеться про смачну їжу.) Це прояви ненажерливості. Хіба немає людей, які, почувши, що в якомусь місці є смачна їжа, докладають великих зусиль, щоб його знайти? Наприклад, скажімо, десь відкривається новий ресторан, і він пропонує різноманітні смачні страви, але він трохи дорогий і розташований далеко, і туди їхати годину. Більшість людей подумає, що не варто їхати так далеко лише заради їжі. Але люди, які люблять поїсти, почувши про цей ресторан, подумали б: «Година їзди – це недалеко. Хіба життя не для того, щоб їсти, пити й розважатися? Поїхали їсти!». Однак, якби ту саму людину попросили проїхати годину, щоб зайнятися своєю належною роботою, вона почала б розмірковувати: «Хіба я не втомлюся, їдучи туди? Чи буде плідно для мене витрачати стільки часу, щоб туди поїхати й там працювати? А якщо я зустріну поганих людей? А якщо в машині закінчиться пальне? Що я там їстиму? Чи буде там готова їжа? А якщо я не зможу пристосуватися до місцевого середовища? А якщо не зможу спати вночі?». Вони занадто багато думають, коли йдеться про їхню належну роботу, вбачаючи всюди труднощі. Але коли йдеться про те, щоб з’їсти щось смачне, вони готові подолати всі перешкоди; кожна перешкода стає дрібницею, і вони перестають занадто багато думати. Це конкретні прояви ненажерливості. Я лише коротко згадую про це тут; Я не буду далі це пояснювати.

Повернімося до теми сьогоднішньої бесіди. Якими є прояви маловірства антихристів в існування Бога? Які конкретні думки, погляди та стани вони виявляють? Коли з ними щось трапляється, які ставлення, погляди та ідеї вони мають, що доводять, що вони справді не вірять в існування Бога? Хіба про це не варто побесідувати? Антихристи не вірять в існування Бога; якими є деталі та конкретні прояви цього маловірства? (Що б не трапилося, вони не вірять, що це влаштовано й скеровано Богом, і вони не можуть прийняти це від Бога.) (Вони не вірять, що Бог винагороджує добрих і карає злих, тому вони відкрито коять зло.) Це деякі конкретні прояви. Антихристи не вірять в існування Бога. Це маловірство в існування Бога є запереченням. Що саме вони заперечують, що доводить їхнє заперечення існування Бога? (Вони заперечують ідентичність Бога як Творця.) (Вони заперечують, що Бог усе контролює й володарює над усім сущим.) (Вони заперечують, що Божі слова є істиною, і заперечують, що Божа робота суду й кари може очистити розбещеність людей і спасти їх від сатани.) Яке із цих тверджень є показовим і більш суттєвим? Заперечення ідентичності Бога та Його володарювання над усім сущим – хіба це не показово? Хіба це не суттєві питання? (Так.) Віра в існування Бога – це, з одного боку, визнання ідентичності й сутності Бога. Крім того, це прийняття й визнання того факту, що Бог володарює над усім сущим, на основі віри в ідентичність і сутність Бога. Хіба це не повна віра в існування Бога? Хіба ці два пункти не вирішальні? (Так.) Ці два питання є найбільш суттєвими. Тому, щоб проаналізувати маловірство антихристів в існування Бога, нам спершу потрібно проаналізувати дві речі: по-перше, відмову антихристів визнати ідентичність і сутність Бога; по-друге, відмову антихристів визнати Боже володарювання над усім сущим. Інші аспекти містяться в цих двох пунктах. Раніше ми бесідували про те, як антихристи не визнають, що Бог є істиною, що Божі слова є істиною, або що Бог може спасти людей. Це також факт. Однак тут Я кажу, що антихристи в корені не вірять, що Бог є, і в корені не вірять в існування Бога. Аналіз цього з позиції того, що антихристи не визнають ідентичність і сутність Бога та відмовляються визнати Боже володарювання над усім сущим, буде більш переконливим і показовим.

А. Відмова визнати Божу ідентичність і сутність

Почнімо з бесіди про перший пункт: відмова антихристів визнати ідентичність і сутність Бога. Якою є ідентичність Бога? Для всіх створених істот Бог є Творцем, тож яка Його ідентичність для всього сущого? (Володар усього сущого.) Цей титул також точний, але якою є істинна ідентичність Бога? Звертаючись до Бога, чи можеш ти прямо називати Його «Володарем усього сущого»? Це так само, як ідентичність твоєї матері для тебе – це людина, яка тебе народила й виростила, але чи можеш ти називати свою матір «та, яка мене народила й виростила»? (Ні.) Як ти її називаєш? (Мамою.) Це твоє звертання до твоєї матері. Тому титул Творця, Володаря всього сущого, – це Бог, і лише Сам Бог може називатися Богом. Для всього створеного й нествореного Бог є Богом; Його ідентичність – Володар усього сущого, а Його титул – Бог. Той, Хто носить цей титул, – це Сам Бог, Він є Богом. Лише Той, Хто гідний титулу Бога, володіє ідентичністю й сутністю Бога. Не говорімо поки що про слово «сутність», а поговорімо натомість про ідентичність. Сам Бог, Який володіє ідентичністю Бога, вершить справи Бога, виражає Божий характер, веде все людство та володарює над усім людством і всім сущим, використовуючи Божі методи. Погляд тих, хто вірить у Бога й визнає ідентичність Бога, на все, що робить Бог, абсолютно відрізняється від погляду антихристів. Ті, хто може правильно зрозуміти все, що Бог робить серед усього сущого, побачать у цьому методи Його дій і ще більше переконаються в Його існуванні серед усього сущого. Натомість позиція, манера й кут, під яким антихристи розглядають усі ці речі, повністю протилежні поглядам тих, хто вірить в існування Бога. Саме через це антихристи радше помруть, ніж повірять в існування Бога або повірять, що Той, Хто здатен робити всі ці речі, є Тим, Хто володіє ідентичністю Бога, і що лише Він гідний називатися Богом і гідний того, щоб люди зверталися до Нього як до Бога.

Щодо багатьох справ, які є серед усього сущого й усього людства, незалежно від того, чи видимі вони неозброєним оком, чи ні, якщо люди розглядатимуть і розумітимуть їх через Божі слова та раціональність нормальної людськості, вони виявлять, що Бог веде людство серед усього сущого, і що Він справді існує. Закони всього сущого й розвиток усього сущого влаштовуються й упорядковуються в межах невидимого, невимовного набору правил, тож хто здатен усе це влаштовувати й упорядковувати? Не якась велика людина, і не якийсь герой, і, безумовно, не природне утворення. Радше це Той, Хто невидимий і невловимий, але може бути сприйнятий людиною, Хто над усім цим володарює. Хто це? Це Бог. Хіба віра в існування Бога не є мінімальною раціональністю, якою мають володіти люди? Хіба це не наймінімальніша, базова позиція й кут, під яким люди мають розглядати речі? Однак, антихристам бракує цієї раціональності, і тому вони не розглядають речі з такої позиції й під таким кутом. Отже, щодо речей, влаштованих Богом, які людство може лише сприймати, і про які Бог не повідомив людству прямо чіткою мовою, антихристи вважають їх випадковими, створеними людиною, сформованими природно або навіть вигаданими та маніпульованими людьми. Як би ти не свідчив про існування Бога, скільки б фактів ти не використовував, щоб довести, що Бог є серед усього сущого, що Бог володіє ідентичністю Бога, і що лише Той, Хто володіє ідентичністю Бога, може робити ці речі й упорядковувати все суще в належний спосіб, і що такий Володар є Тим, Хто володіє ідентичністю Бога, чи так це побачать це антихристи? Чи так це зрозуміли б антихристи? (Ні.) Скільки б фактів ти не навів, щоб це довести, антихристи в це не повірять і цього не визнають. Навіть якщо вони нічого не кажуть зовні, і навіть якщо вони не можуть навести жодних доказів, щоб це спростувати, у глибині душі вони не погоджуються, і відмовляються це визнати сотні разів, і ставлять за цим низку знаків питання. Вони вважають, що люди, які вірять в ідентичність Бога, – дурні, і що їх ввели в оману, і що це те, що робили б і думали б лише ті, кому бракує зрілого мислення. На їхню думку, вільна воля людини має контролюватися самою людиною й вільно виражатися. Вони вважають, що люди мають формувати думки про події, які відбуваються серед усього сущого, у будь-який спосіб, який вони оберуть, і що ці події слід розглядати через наукові методи й наукову перспективу, що люди не мають бути такими забобонними, або використовувати Боже володарювання для пояснення всього, або підходити до всього, використовуючи Боже володарювання. Наприклад, у церкві багато братів і сестер пережили численні ознаки й чудеса, здійснені Богом, відтоді як отримали Його спасіння. Вони свідчать про те, як Бог вів їх у той час, як через ці події Бог показав їм, що Він справді існує, і що вони справді були здійснені Ним, а також про величезні благословення й благодать, які вони отримали через ці події. Є підтвердження як у свідченнях, так і в речових доказах. Віра тих, хто вірить в існування Бога, зміцнюється цими свідченнями й речовими доказами, але чи змінюється погляд антихристів, які не вірять в існування Бога, після того, як вони їх почують? (Ні.) Як це можна визначити? З того, що, як би правдиво ти не говорив і скільки б людей не було, щоб особисто підтвердити твоє свідчення, антихристи цьому не повірять. Вони скажуть: «Поки я сам цього не переживу, якщо я цього не бачив, то цього не існує. Те, що ви пережили, було просто збігом, випадковістю. Хіба не кожен переживає небезпечні або випадкові події у своєму житті? Чи доводить виникнення цих збігів і випадковостей, що це справа рук бога? Чи доводить це, що той, хто робить ці речі, є богом? Можливо, це просто твоя уява, можливо, тобі просто пощастило, що якийсь благодійник був поруч, щоб допомогти тобі, або, можливо, просто не настав твій час помирати, і тобі пощастило врятуватися». Бачиш, чи визнають вони те, що Бог зробив із цими людьми? (Ні.) Вони не визнають і не вірять у те, що Бог зробив із братами та сестрами, і не вірять, що Бог може здійснювати такі вчинки, або що те, що пережили брати та сестри, справді сталося. Вони думають: «Як такі речі можуть бути у світі? Якщо вони є, то це лише вигадки людської уяви. Як каже приказка: «Що думаєш удень, те насниться вночі». Усе це лише ілюзії». Коли антихристи чують про те, як брати та сестри пережили якісь ознаки й чудеса, якусь особливу Божу благодать і благословення, і якісь речі, недосяжні для звичайних людей, вони цьому не вірять. Тож чи можуть антихристи повірити в просвітлення й керівництво, які брати та сестри здобувають, переживаючи Божі слова? Вони в це теж не вірять. Вони не вірять, що Бог просвіщає, освічує й веде людей. Вони вважають, що все це походить від людського розуму, від аналізу й розуміння людини, що ґрунтуються на знаннях, і що це породжує ці досвідні свідчення. Вони вірять: «Якщо люди будуть напружено думати й докладати зусиль у цьому напрямку, хіба вони не здобудуть якихось знань? Якщо я теж докладу зусиль, і буду напружено щодо цього думати й розмірковувати, то це як написати статтю, я теж зможу придумати якесь досвідне свідчення». Тому, коли йдеться про досвідні свідчення братів і сестер, де вони свідчать про те, як Бог вів їх, як Він просвіщав і освічував їх, як Він судив, карав, обтинав і дисциплінував їх, і як Бог влаштовував ситуації, щоб випробувати й переплавити їх, а також як із цього вони прийшли до розуміння Божих намірів тощо, антихристи не визнають жодного із цих діянь Бога й не вірять у них, вважаючи, що всі ці речі неможливі. Антихристи не визнають ці події, що відбуваються серед братів і сестер, і не вірять у них. Чи підтверджує це сутність антихристів, яка полягає в повній відмові визнати ідентичність Бога? Насправді це не найсильніший доказ, щоб довести, що сутність антихристів – це відмова визнавати ідентичність Бога.

Тимчасово вийдімо за межі церкви та братів і сестер і розгляньмо погляди антихристів на різні питання серед груп людей і в реальному житті. Що це за питання? (Народження, старіння, хвороба та смерть людей, а також соціальні зміни, політичні зрушення та виникнення лих. Антихристи не знають Божого володарювання в жодній із цих речей.) (Антихристи не вірять, що людські долі в руках Бога, натомість вони хочуть створити прекрасну батьківщину власними руками.) Це конкретні прояви, що торкаються сутності питання. Чи можуть антихристи побачити, що людська доля, життя і смерть, а також усі переживання, через які проходить кожна людина в житті, перебувають під Божим володарюванням? Вони не можуть цього побачити. Наприклад, у суспільстві є популярний вислів: «Ті, хто будує мости й лагодить дороги, зрештою сліпнуть, а нащадки вбивць і паліїв множаться». Чи є цей вислів суттєвим правилом для чогось? Чи це істина? Чи це філософська теорія? (Ні.) Тоді звідки походить цей вислів? Звісно, не від тих, хто вірить у Бога; це поверхове явище в умовах життя різних людей протягом розвитку людства. Люди вірять, що світові бракує справедливості, що чим більше добрих вчинків робить людина, тим імовірніше вона осліпне, і тим більше вона стикається з відплатою, тоді як чим більше зла робить людина, тим більше вона процвітає і знаходить успіх у світі. Чи узгоджуються хоч якось із цим висловом закони розвитку різних речей серед людства? Є також вислів: «Хороші помирають молодими, а злі живуть до глибокої старості». Які люди створили цей вислів? Такі вислови відомі людям як народні приказки; які люди здатні говорити ці приказки? Хіба вони вірять у Бога? Хіба це люди, які вірять в існування Бога? (Ні.) Є певні види циніків, які не мають успіху в суспільстві та серед людей, які скрізь стикаються з перешкодами, з важкими долями та нездійсненими жаданнями, і вони не процвітають, куди б не пішли. Вони вважають себе досить компетентними й здібними, і все ж вони не змогли зробити собі ім’я, процвітати, перевершити інших або вшанувати своїх предків. Куди б вони не пішли, їх відторгають, цькують і гноблять, і їм бракує здатності з усього цього вирватися. Зрештою, вони роблять висновок: «Ні в суспільстві, ні в людстві немає справедливості, немає такої речі, як винагорода за добро й покарання за зло або відплата. Погані люди роблять погані речі без покарання, тоді як хороші люди, які зробили багато добрих справ, як-от пожертви та допомога бідним, зрештою не отримують винагороди. Тому не будь хорошим; це марно. Хороші люди зрештою сліпнуть – натомість треба бути злою людиною». Оскільки вони неуспішні у світі та серед груп людей, то скаржаться на брак справедливості у світі, а також на відсутність спасителя у світі. Вони вважають, що всі вчинили з ними несправедливо, бо ніхто не бачить їхніх сильних сторін чи досвіду, і ніхто не призначає їх на важливі посади. Тому вони створюють таку перекручену теорію, щоб скаржитися на людство та світ. Чи є причини виникнення цих різних речей у реальності? Чи є причинно-наслідкові зв’язки? Безумовно! Антихристи поділяють той самий погляд, що й ці люди; вони не вірять, що Бог володарює над усім сущим, і не вірять, що все, над чим володарює Бог, – Який має ідентичність Бога, – є праведним. Тому антихристи не тільки не визнають, що все, що робить Бог, представляє Його ідентичність, вони також вірять у перекручені теорії та єресі, що циркулюють у суспільстві. Вони вірять, що ті перекручені теорії та єресі є правдивими, і що лише тих, хто здатний процвітати в цьому світі, кому поклоняються і за ким слідують, можна назвати богами їхніх сердець і тими в їхніх серцях, хто володіє ідентичністю богів. Наприклад, у китайських легендах є такі постаті, як Королева-мати Заходу, Нефритовий імператор, Вісім безсмертних, Гуаньїнь і Будда – це ті, кому антихристи справді поклоняються у своїх серцях. У цих легендах Нефритовий імператор є найвеличнішим; він має силу карати грішників у небесному царстві, скидаючи їх у царство смертних. Коли антихристи це чують, вони дуже ним захоплюються, думаючи: «Нефритовий імператор – справді бог! Він має манери, поставу та здібності бога!». Ці легенди разом із так званими безсмертними, яким широка громадськість робить підношення, справили глибоке враження на людей. Вони вірять: «Ці так звані безсмертні мають великі навички та сили. Вони заслуговують на звання богів. Вони здатні надати рішення в небесному царстві щодо всіх несправедливих і незадовільних речей, що трапляються у світі, і якщо хтось шукає справедливості, він може знайти в них відповідь. Наприклад, історичні постаті, як-от Бао Гун і Гуань Гун, підтримують справедливість для людства в духовному світі. Коли людину кривдять, і суди несправедливі, якщо вона принесе свою справу до Бао Гуна чи Гуань Гуна, вона гарантовано отримає справедливість». Люди вірять, що ці персонажі з народних казок можуть чинити правосуддя для людства, карати злих людей і виправляти всю несправедливість у світі, дозволяючи тим, хто страждає і бореться, перестати лити сльози. Вони думають, що бідним людям на дні суспільства, некомпетентним і зацькованим, потрібно лише робити підношення цим персонажам, вірити в них і слідувати за ними, щоб уникнути всіх своїх страждань і розв’язати всі проблеми знущань і гноблення, з якими вони стикаються. Так само у своїх серцях і розумах антихристи вірять, що боги мають бути подібними до так званих Бодгісаттви та Будди, вирішуючи всі людські страждання та рятуючи людей із моря нещасть. Наприклад, чоловік, чия мати була невиліковно хворою і якій медицина не могла допомогти, був дуже шанобливим сином і не хотів, щоб його мати померла, тому він щодня спалював три палички пахощів і підносив смачну їжу та напої ідолу Гуаньїнь Бодгісаттви. Потім він дав обітницю: якщо хворобу його матері вдасться вилікувати і вона зможе прожити ще 30 років, в обмін на це він охоче віддасть 30 років власного життя, стане вегетаріанцем до кінця своїх днів і утримуватиметься від того, щоб коли-небудь знову забирати життя живої істоти. Після спалення пахощів, биття поклонів і давання цієї обітниці, а також підношення свого щирого серця, хвороба його матері була вилікувана. Чи означало це, що його обітницю почула Бодгісаттва? Чи означало це, що його мати проживе додаткові 30 років, а він проживе на 30 років менше? Ні. Але оскільки він вірив, то був переконаний, що це правда. Тоді він почав виконувати свою обітницю, ставши вегетаріанцем. Одного разу він замислився: «Моя матір зцілилася, і її довголіття більше не є проблемою, тож чи можу я порушити свою обітницю в майбутньому? Чи можу я з’їсти курячу ніжку? Якщо я хочу одну з’їсти, то й можу». Одразу після того, як він з’їв курячу ніжку, він почувався добре, і на серці в нього було спокійно, але наступного дня він страждав від блювоти та діареї і хворів кілька днів без жодного покращення. На четвертий день він замислився: «Невже це покарання від Бодгісаттви? Невже вона не дозволяє мені їсти м’ясо? Схоже, слова, які я раніше сказав, справді мали вагу – я не можу їсти м’ясо!». Коли він про це подумав, то швидко спалив ще три палички пахощів, підніс багато смачної їжі та визнав свій гріх. Його хвороба вилікувалася наступного дня. Коли він побачив, що Бодгісаттва така дієва, він повірив ще твердіше: «Коли люди діють, Бодгісаттва спостерігає. Я не маю намагатися обдурити її, я мушу дотримуватися своєї обітниці, інакше зіткнуся з її покаранням!». Відтоді він ще більше відчував, що титул «Бодгісаттва» є священним і недоторканним. Він щодня спалював три палички пахощів і робив підношення під час фестивалів і свят. З часом в такій людині зміцнилася віра в те, що ідоли, яким люди роблять підношення, як-от Нефритовий імператор, Гуаньїнь Бодгісаттва, Гуань Гун тощо, є богами. Їхній статус у її серці став ще більш непохитним, без жодних сумнівів чи підозр. Навіть якщо антихристи не переживали цих речей і не робили підношень цим ідолам чи глиняним фігуркам удома, вони однаково час від часу чують про такі речі або стикаються з ними у своїх соціальних колах. Наприклад, вони чують про те, як Будда вилікував чиюсь хворобу або здійснив правосуддя, навівши відплату на злих людей, або як хтось розбагатів після того, як майстер фен-шуй переставив деякі речі в його будинку, або як консультація з майстром фен-шуй чи майстром інь-ян щодо гробниць і вибору кладовищ призвела до того, що нащадки цієї людини стали високопосадовцями або здобули великий успіх у кар’єрі тощо. Ці речі залишають у свідомості антихристів враження, що боги мають володіти здібностями та силами, подібними до цих так званих будд та імператорів, з якими люди стикаються і яких бачать у своєму повсякденному житті. Вони навіть думають, що боги мають бути подібними до тих ідолів, яким люди роблять підношення, являючи певні ознаки й чудеса серед людей, щоб викликати жах і подив. А якщо бог цього не робить, то вони думають, що його не слід вважати богом. Чим стає поняття бога для антихристів із такими поглядами та розумінням богів? У їхній свідомості така істота, як Нефритовий імператор, який міг послати небесних воїнів, щоб скинути тих, хто порушив небесні закони, у царство смертних у будь-який час і в будь-якому місці, є справді богом і тим, хто володіє ідентичністю бога. Або ідол, якому люди роблять підношення і який може дати їм змогу розбагатіти та стати високопосадовцями, – для антихристів такі істоти також вважаються гідними володіти ідентичністю богів. Це внутрішнє сприйняття та розуміння ідентичності богів антихристами. Отже, коли Бог працює на землі, де лежить великий червоний дракон, і деяких братів і сестер заарештовують, церкві завдають шкоди, а Божій роботі чинять перешкоди й завади, що думають антихристи? «Якщо це бог, чому такі речі траплялися б із церквою? Коли братів і сестер заарештовують, бог має являти видіння в небі та посилати грім і лють, змушуючи злу поліцію, яка заарештовує братів і сестер, тікати в жаху, як перелякані щури. Чому я ніколи не чув, щоб такі події відбувалися? Оскільки ці люди слідують за богом і є його обраними людьми, чому бог їх не рятує і не захищає? Великий червоний дракон переслідує тих, хто слідує за богом, так шалено й жорстоко. Чому бог не приходить на землю, щоб здійснити для людства правосуддя? Чому бог не перешкоджає великому червоному дракону? Чому він не карає великого червоного дракона? Та не може ж бути так, що бог з ідентичністю бога може лише говорити та забезпечувати істиною? Порівняно з Нефритовим імператором, Гуаньїнь Бодгісаттвою та Буддою, бог, схоже, не має великих можливостей і навичок. Кажуть, що бог має силу та владу, але де ця сила та влада? Чи той, хто може лише забезпечувати істиною і кому бракує сили та влади бога, і справді є богом? Коли братів і сестер збираються заарештувати, бог має поставити стіну перед злою поліцією або зробити їх сліпими й кульгавими, звести їх з розуму або зробити так, щоб вони стали дурними. Перш ніж наблизиться небезпека, бог має дати всім чітко знати про навислий ризик – вони мають почути голос, відчути сильне відчуття й мати чітку думку. Чому бог не робить таких речей? Чому він не дає жодних натяків, коли наближається така ситуація? Коли люди страждають від арештів, тортур і переслідувань, чому бог не зупиняє і не карає цих дияволів і злу поліцію? Коли вони надягають наручники на братів і сестер, коли їхні кийки б’ють їх, чому бог нічого не робить? Якби це були Нефритовий імператор або Гуаньїнь Бодгісаттва, вони б ніколи не дозволили своїм послідовникам так страждати. Вони б неодмінно втрутилися й допомогли, зробивши злу поліцію сліпою, спотворивши їхні обличчя, звівши їх з розуму, змусивши їхні руки й ноги гнити, наславши на них невиліковні хвороби та змусивши їх убивати одне одного. Чому бог цього не робить? Де саме бог? Чи він узагалі існує? Коли приходять біди, бог не рятує людей, навіть якщо вони моляться йому, і не влаштовує обставин, щоб вони уникли небезпеки. Коли зла поліція катує цих беззахисних людей, здоровий глузд підказує, що бог має втрутитися, допомогти, а не просто стояти осторонь, оскільки боги не люблять бачити несправедливість у світі, і боги мають рятувати людей від нещасть і визволяти всіх істот від страждань. Чому цей бог, у якого я зараз вірю, зовсім не робить таких речей? Чи бог, у якого я вірю, справді існує?» Переживши багато речей, антихристи постійно збентежені й сповнені сумнівів. Вони навіть ходять до ворожок і майстрів інь-ян під час своєї віри в Бога, щоб ті їм поворожили, щоб побачити, що їх чекає в майбутньому, перевірити, чи ув’язнять їх, чи піде їхня робота гладко, чи спробує лиходій їм помститися, або чи є спосіб уникнути в’язниці, якщо вона присутня в їхній долі.

У процесі віри в Бога та слідування за Ним в антихристів завжди виникають уявлення про Божу ідентичність і сутність, і вони завжди запитують, чому Бог лише говорить і не являє жодних ознак і чудес. Хоча антихристи також читають Божі слова, їхній намір полягає не в тому, щоб шукати чи приймати істину, натомість вони читають їх із налаштуванням на вивчення та обмірковування. У результаті вони не тільки не розвивають справжньої віри, а натомість стають більш недовірливими і, що більше вони прискіпливо досліджують, то більше плекають уявлень про втіленого Бога. Їхнє головне уявлення полягає в тому, що вони вірять, що христос має володіти надприродною людськістю. Вони думають: «Якщо христос має нормальну людськість і не чинить жодних ознак чи чудес, як можна довести, що він бог?». У серцях антихристів лише дух бога є богом, і лише плоть, яка може являти ознаки й чудеса, є богом. Якщо плоть володіє лише нормальною людськістю і не чинить ознак і чудес, то навіть якщо він може висловлювати істину, він не вважається богом. Тому не дивно, що антихристи завжди сумніваються в сутності втіленого Бога. Скільки б речей з ними не траплялося, людина типу антихриста ніколи не намагається вирішити їх через пошук істини в Божих словах, і тим паче не намагається побачити речі через Божі слова – що цілком пояснюється тим, що вони не вірять, що кожен рядок Божих слів є істиною. Як би Божий дім не бесідував про істину, антихристи залишаються несприйнятливими і, як наслідок, не мають правильного ставлення, з якою б ситуацією вони не стикалися; зокрема, коли йдеться про те, як вони підходять до Бога та істини, антихристи вперто відмовляються відкласти свої уявлення осторонь. Бог, у якого вони вірять, – це бог, який чинить ознаки й чудеса, надприродний бог. Будь-кого, хто може чинити ознаки й чудеса – чи то Гуаньїнь Бодгісаттва, чи то Будда, чи то Мацзу, – вони називають богами. Вони вірять, що лише ті, хто може чинити ознаки й чудеса, є богами, які володіють ідентичністю богів, а ті, хто не може, скільки б істин вони не висловлювали, не обов’язково є богами. Вони не розуміють, що висловлення істини – це велика сила та всемогутність Бога; натомість вони думають, що лише вчинення ознак і чудес є великою силою та всемогутністю богів. Тому щодо практичної роботи втіленого Бога з висловлення істини для завоювання та спасіння людей, поливу, пастирства та ведення Божих обранців, що дає їм змогу фактично переживати Божий суд, кару, випробування та переплавку, і приходити до розуміння істини, відкидати свої розбещені характери та ставати людьми, які коряться Богу й поклоняються Йому, тощо – антихристи вважають усе це роботою людини, а не Бога. У свідомості антихристів боги мають ховатися за вівтарем і отримувати підношення, їсти їжу, яку підносять люди, вдихати дим пахощів, які вони спалюють, простягати руку допомоги, коли люди в біді, показувати себе дуже могутніми та надавати негайну допомогу в межах того, що їм зрозуміло, і задовольняти їхні потреби, коли люди просять про допомогу та щирі у своїх благаннях. Для антихристів лише такий бог є справжнім богом. Тим часом усе, що Бог робить сьогодні, стикається з презирством антихристів. І чому так? Судячи з природи-сутності антихристів, те, чого вони вимагають, – це не робота поливу, пастирства та спасіння, яку Творець виконує над створеними істотами, а процвітання та виконання їхніх бажань у всьому, щоб не бути покараними в цьому житті та потрапити на небо у світі прийдешньому. Їхня точка зору та потреби підтверджують їхню сутність ненависті до істини. Антихристи люблять нечестя, надприродне й чудеса, і навіть поклоняються діям та диявольським словам сатани й злих духів – які є негативними й нечестивими речами – як божественним і як істині. Вони сприймають їх як об’єкти свого поклоніння й прагнення протягом усього життя, і як речі, які слід шанувати й поширювати у світі. Отже, їхні уявлення та погляди на Божу ідентичність ніколи не зміняться, поки вони слідують за Богом. Якщо такі люди не можуть реалізувати свої амбіції в Божому Домі, якщо їх не підвищують і не використовують, і вони не досягають швидкого й великого успіху, вони будуть готові зрадити Бога в будь-який час, у будь-який момент і в будь-якому місці. Деякі з цих людей вірять уже 10 років, деякі – 20, і ти б подумав, що в них є основа й вони не покинуть Бога, але насправді вони готові зрадити Бога й повернутися у світське життя в будь-який час. Навіть якщо вони не покидають церкву, їхні серця вже відійшли від Бога й зрадили Його. Щоразу, коли обставини дозволяють або з’являються можливості, вони підуть і повірять у неправдивих богів і злих духів. Якщо в них є шанс досягти запаморочливого успіху, стати високопосадовцем, стати відомим і насолоджуватися славою та багатством, вони без вагань покинуть церкву й підуть за тенденціями світського світу. Деякі антихристи запитують: «Якщо він бог, чому він зазнає переслідувань і гонінь з боку великого червоного дракона? Якщо він бог, чому він не являє ознак і чудес, щоб знищити великого червоного дракона? Так багато обраних Богом людей було схоплено й переслідувано великим червоним драконом. Чому бог не захищає і не рятує їх від переслідувань сатани?». Це точно так само, як думали фарисеї юдаїзму: «Якщо Ісус – бог, чому його могли розіп’ясти? Чому він не міг врятувати себе?». Антихристи ніколи цього не розуміють, оскільки вони не приймають істину й не вірять, що Божі слова все здійснять. Вони вірять лише в те, що бачать, і не мають віри в цінність чи значущість, продемонстровану всією роботою, яку виконав Бог. Вони не вірять, що кожне слово, яке висловлює Бог, є істиною, і що кожне Його слово виповниться й здійсниться; вони не вірять, що Божа мудрість застосовується на основі махінацій сатани, або що Бог використовує великого червоного дракона, щоб той служив як контрастне тло, яке викриває Його всемогутність і мудрість. Вони не вірять, що Бог над усім володарює і що Божі слова все здійснюють, тож чи є антихристи й досі віруючими в Бога? Вони такими не є. Антихристи – це люди, які заперечують Бога й опираються Йому; вони – справжнісінькі маловіри.

Які основні причини лежать в основі відмови антихристів визнати Божу ідентичність? Одна з них полягає в тому, що Бог не виправляє всю несправедливість у світі, не чинить правосуддя для людства і не карає негайно тих, хто коїть зло, як Він має робити за уявленнями антихристів; серед усього, над чим Бог володарює, щодня відбувається багато несправедливих подій, і все ж, здається, Богу до цього байдуже – Він не говорить жодного слова й не робить жодної речі у відповідь. В очах антихристів усе, що вони бачать у світі в межах того, з чим стикаються, не відповідає їхнім уявленням і не має відбуватися. Чому вони думають, що ці речі не мають відбуватися? Вони думають: «Якщо бог існує, чому він не займається цими речами? Якщо бог існує, чому так багато злих людей досі живе добре? Чому багаті стають багатшими, а бідні – біднішими? Чому багаті люди щодня їдять розкішні страви й так насолоджуються життям, тоді як так багато людей досі змушені жебракувати заради їжі? Чому простодушних людей цькують, гноблять і експлуатують? Чому деякі люди гарують і пітніють, працюючи понад вісім годин на день за таку малу платню, тоді як інші заробляють за годину більше, ніж можна заробити за все життя? Чому бог не вирішує цю суспільну та світську несправедливість? Чому одні народжуються зі срібною ложкою в роті, а інші – в бідності й виснаженні? Чому одні люди можуть насолоджуватися славою та багатством і безмежною любов’ю своїх сімей усе життя, а інші не можуть, хоча народилися в тому самому соціальному середовищі?». Це вічні нерозв’язні загадки в серцях антихристів. Вони думають, що оскільки вірять у Бога, то мають передати Богу всі речі, які вони не можуть побачити наскрізь І не розуміють, і всі ці загадки, які вони не можуть розгадати, і змусити Його надати рішення, і що вони мають знайти відповіді на них у Божих словах. Однак, після віри в Бога впродовж трьох-п’ятьох років вони не можуть знайти цих відповідей, і після віри впродовж восьми-десятьох років вони досі не можуть їх знайти. Після віри впродовж 20 років вони дивуються: «Чому я досі не отримав жодних відповідей? Чому бог не вирішив ці питання? Чому бог не діє як Гуаньїнь Бодгісаттва чи Нефритовий імператор? У бога є влада, і сила, і ідентичність бога, тому він має робити ці речі! Особливо в церкві, чому злі люди часто з’являються і спричиняють переривання й завади, а деякі навіть крадуть пожертвування, не зазнаючи жодних наслідків? Деякі люди часто брешуть, а деякі поширюють уявлення та безпідставні чутки, не зазнаючи Божого дисциплінування чи покарання; інші раптово перестають вірити в бога і йдуть працювати в суспільство, і через кілька років стають багатими, ніколи не потрапляючи в скруту. Деякі віруючі живуть гірше, ніж люди, які не вірять у бога. Насправді віруючі в бога страждають, і багатьох із них переслідують, вони не можуть повернутися до своїх домівок і живуть у бідності й нещасті. Сенс віри в бога точно ж не в цьому полягає? Цінність слідування за богом точно ж не в цьому полягає Це ж точно не те повсякденне життя, яке бог хоче дати людям? Коли люди стикаються з речами, які вони не можуть здійснити, чому бог не робить чогось надзвичайного, щоб змусити їх зрозуміти й осягнути це негайно? Є багато речей, яких люди не розуміють і не знають, чому бог діє так, як він діє. Чому бог не запалює світильник, щоб освітити серця людей? Чому він не дає людям натхнення? Коли люди коять зло і спричиняють переривання й завади, бог не встає і напряму не проклинає цих злих людей і не змушує їх зіткнутися з відплатою. Я не бачив багатьох випадків того, щоб бог таке робив. Іноді людям потрібні Боже просвітлення, освітлення та забезпечення, то чому вони не можуть відчути чи побачити бога? Де бог?». Усі такі «чому» залишаються в серцях антихристів без відповіді. Вони не розуміють, чому ці речі та явища ніколи не змінюються, не трансформуються й тим паче не покращуються. Вони думають, що віра в Бога має повністю змінити людей, і що все їхнє життя, манери, думки, а особливо якість їхнього життя, їхні здібності та навички повинні розвиватися в позитивному напрямку. Чому вони не можуть побачити цих змін після 10 чи 20 років спостереження? Речі, про які люди фантазують або мріють у своїх уявленнях, ніколи не вирішуються й не реалізуються після того, як вони починають вірити в Бога. Тож у чому сенс віри в Бога? У чому цінність віри в Бога та слідування за Ним? Ці питання залишаються невирішеними й без відповіді в серцях антихристів, і вони не реалізуються й не виповнюються так, як уявляють собі антихристи, тому бога з думок антихристів ніколи не існує. І, природно, Той, Хто володіє ідентичністю Бога, назавжди заперечений у розумах антихристів.

У вірі антихристів у Бога занадто багато домішок. Насправді антихристи не вірять у Бога істинно; це все вдавання. Вони вірять у Бога так само, як невіруючі поклоняються дияволам та ідолам. Їм важко прийняти все, що робить Бог, і вони завжди виношують сумніви й запитання. Вони ховають ці сумніви й запитання у своїх серцях і не наважуються їх озвучити, а також вони вправні в удаванні, тому, скільки б років вони не вірили в Бога, вони залишаються стовідсотковими маловірами. Вони міряють Бога і всі Його дії своїми фантазіями, своїми різними домислами й уявленнями про Бога, а також деякими традиційними людськими знаннями й уявленнями про мораль. Вони використовують ці речі, щоб виміряти Божу ідентичність і те, чи Він існує. І який кінцевий результат? Вони заперечують існування Бога й не визнають ідентичності та сутності втіленого Бога. Хіба стандарт, яким антихристи вимірюють, чи володіє втілений Бог ідентичністю та сутністю Бога, не є хибним? Простіше кажучи, антихристи шанують знання й відомих, великих діячів, тому вони ніколи не мають заперечень чи будь-якої відрази до речей, що походять від цих відомих, великих діячів. То чому ж вони зневажають Христа, коли бачать, що Він нормальна й звичайна людина, і починають відчувати відразу й ненависть, коли бачать, що Христос висловлює так багато істин? Причина цього така: те, що вони шанують і чому поклоняються, зовсім не є позитивним, анітрохи. Що подобається антихристам? Їм подобаються химерність, нечестя, чудеса й надприродні речі, тоді як нормальність і практичність Бога, справжня Божа любов до людини, Божа мудрість, вірність, святість і праведність – усе це засуджується в очах антихристів. Наприклад, щоб брати й сестри розвинули розпізнання й практично засвоїли урок, Бог влаштував певну ситуацію. Що це була за ситуація? Він влаштував так, щоб серед них жив хтось, одержимий демоном. Спочатку манера говорити й діяти цієї людини була нормальною, як і її розум; вона зовсім не здавалася проблемною. Але через деякий час спілкування брати й сестри виявили, що все, що він говорив, було нісенітницею і не мало належної структури та порядку. Пізніше відбулися певні надприродні речі: він завжди казав братам і сестрам, що бачив те чи інше видіння й отримав таке-то одкровення. Одного разу, наприклад, йому було відкрито, що йому треба зробити парові булочки – він мусив це зробити, – а наступного дня сталося так, що йому потрібно було вийти, тож він узяв булочки із собою. Пізніше йому було відкрито уві сні, що він мусить іти на південь; там, на відстані в шість миль, на нього хтось чекав. Він пішов подивитися, і саме там була людина, яка заблукала; він засвідчив цій людині про Божу роботу останніх днів, і вона її прийняла. Він завжди отримував одкровення, завжди чув якийсь голос, з ним завжди відбувалися надприродні речі. Щодня, коли йшлося про те, що їсти, куди йти, що робити, з ким спілкуватися, він не дотримувався законів життя нормальної людськості, а також не шукав Божих слів як основи чи принципу й не шукав людей, щоб із ними побесідувати. Він завжди покладався на свої почуття й чекав на голос, або одкровення, або сон. Чи була ця людина нормальною? (Ні.) Здавалося, що в його триразовому харчуванні та розпорядку дня були регулярні закономірності, проте він завжди чув голоси. Деякі люди розпізнали його й сказали, що це прояви одержимості злим духом. Брати й сестри потроху почали розпізнавати його, аж поки одного дня в нього не стався спалах психічної хвороби, він почав говорити божевільні речі й утік голий, із розкуйовдженим волоссям, психічно хворий. На цьому справа нарешті завершилася. Хіба брати й сестри тепер не мають розуміння та розпізнання конкретних проявів роботи злого духа й одержимості демонами? Звісно, дехто з них стикався з такими речами раніше й уже мав розпізнання щодо них, тоді як інші недовго вірили в Бога, не проходили через такі речі, а тому могли бути введені в оману. Але незалежно від того, чи були вони введені в оману, чи мали розпізнання, якби Бог не організував це середовище, чи могли б вони мати справжнє розпізнання роботи злого духа або одержимості ним? (Ні.) То в чому ж полягали мета й значення того, що Бог організував це середовище й зробив ці речі? Це було для того, щоб дати їм змогу практично здобути розпізнання й засвоїти урок, а також знати, як розпізнавати тих, хто має роботу злих духів або хто одержимий демонами. Якби людям просто розповіли, що таке робота злого духа, – як коли вчитель навчає з книги й просто розповідає про теорії з підручника, не змушуючи учнів робити жодних фактичних вправ чи тренувань, – люди зрозуміли б лише деякі доктрини й твердження. Ти можеш чітко пояснити, що таке робота злого духа і які її конкретні прояви, лише тоді, коли ти особисто був її свідком, бачив її на власні очі й чув власними вухами. І тоді, коли ти знову зустрінеш таких людей, ти зможеш розпізнати й відкинути їх; ти зможеш належно підійти до таких справ і владнати їх. Тож хіба те, що ти здобуваєш у такому середовищі, не набагато практичніше за те, що ти здобуваєш, цілими днями відвідуючи зібрання та слухаючи проповіді? Люди, які мають нормальне мислення й раціональність і прагнуть до істини, матимуть правильне розуміння того, як Бог робить ці речі. Вони не скаржитимуться, кажучи: «Чому Бог дозволяє злим духам з’являтися в церкві? Чому Бог не попередив мене заздалегідь? Чому Він не вичищає злих духів?». Вони не скаржитимуться на ці речі, натомість вони будуть вдячні, вихваляючи Бога за Його чудову й мудру роботу та кажучи, що Бог так сильно любить людину! Однак антихристи не приймають істину, і водночас їхні серця сповнені уявлень та фантазій про Бога, до того ж вони справді поклоняються дияволам та ідолам у своїх серцях, і вони порівнюють і вимірюють усе, що робить істинний Бог, зі своїми ідолами. Тому, стикаючись із такими ситуаціями, вони насамперед дивуються: «Хіба це робота бога? Як ви можете бути такими дурними? Як бог міг дозволити злим духам з’явитися в церкві?». Хіба це не помилкове розуміння? По-перше, вони заперечують, що це Божа робота, а також думають: «Бог точно цього не зробив би. Боги не хочуть, щоб люди страждали. Коли Бодгісаттва Ґуаньїнь бачить, як люди страждають, її статуї проливають сльози; вона бажає визволити всіх істот від мук, привести кожну людину під ім’я Будди та позбавити їх усіх страждань людського світу. Боги мають бути співчутливими, піклуватися про своїх обраних людей і не дозволяти злим духам з’являтися в церкві. Це, безумовно, не може бути діянням бога». Щойно трапляються такі речі, у серці антихристи насамперед ще більше сумніваються в ідентичності Бога й водночас у сто, в тисячу крат не бажають приймати Божі діяння й навіть судять та засуджують їх. Вони також глузують із братів і сестер, які приймають цю справу від Бога, кажучи: «Ви, дурні, досі вірите, що все це діяння бога. Бог так не вчинив би! Бог має захищати своїх ягнят і піклуватися про них, і затуляти їх своїми руками. Боги є прихистком для людей; люди не мусять терпіти всі ці труднощі. Усі негативні й погані речі не мають траплятися з людьми, ось як діють боги». Серця антихристів сповнені сумнівів, заперечень, уявлень і засудження Бога. Отже, що б Бог не робив, у їхніх очах це неправильно й не те, що Бог мав би робити, і це доказ і важіль для них, щоб засуджувати й заперечувати Бога. У цьому повністю викривається природа-сутність антихристів, яка полягає в опорі Богові. Наприклад, коли брати й сестри терплять тортури й переслідування з боку КПК, поліція нагріває електричні клейма до червоного жару й притискає їх до їхніх тіл, що завдає такого болю, що вони непритомніють, і змушує кров усіх присутніх холонути в жилах. Що думають антихристи, бачачи цю сцену? «Ці сатани й дияволи занадто жорстокі! У них немає людськості, немає жалю чи співчуття. Їхні методи занадто брутальні, я не можу на це дивитися! Якби я був там, я б охолодив клейма, перетворив їх на бавовну й дозволив їм торкатися тіл людей ніжно, тепло й м’яко, як рука бога, що пестить своїх ягнят, змушуючи людей відчувати його співчутливе серце, його любов і тепло й надихаючи їх до більшої віри й рішучості слідувати за ним. Але люди – це просто люди, ми безсилі щось зробити, дивлячись, як наші брати й сестри та такі ж люди, як ми, так сильно страждають. А де бог? Чому бог не зупинить руки цих сатан і дияволів у цю мить? Чому він не охолодить розпечені до червоного клейма? Коли клейма торкаються братів і сестер, чому бог не зробить так, щоб вони не відчували болю? Якби це була Бодгісаттва Ґуаньїнь, вона б точно це зробила; вона не хоче бачити, як живі істоти знущаються одне над одним і вбивають одне одного, вона не хоче бачити, як хтось із них терпить хоч трохи знущань чи болю. Вона пам’ятає про всіх істот, її серце ширше за небо, а її любов безмежна. Оце і справді є бог! Чому бог так не діє? Я не бог, я не маю цієї здатності. Якби я був богом, я б не дозволив своїм людям так страждати». Що б не трапилося з антихристами, вони мають власні погляди, твердження, думки й навіть «блискучі ідеї». Що б із ними не сталося, вони ніколи не пов’язують це з Божими словами, вони ніколи не шукають істини, щоб зрозуміти Бога, щоб свідчити про Бога, щоб підтвердити ідентичність Бога, щоб підтвердити, де і як виражається сутність Бога, Який володіє ідентичністю Бога, – антихристи так не практикують. Натомість на кожному кроці вони вимірюють Бога й змагаються з Ним, використовуючи точки зору сатани, різних злих духів або Бодгісаттви Ґуаньїнь і Будди. Який кінцевий результат цього? Антихристи заперечують Бога на кожному кроці, заперечуючи Його дії та сутність, значення й цінність усього, що Він робить, і те, як це повчає людей. Вони заперечують результат, якого Бог має намір досягти в людях, працюючи в такий спосіб, та наявність Божих намірів. Заперечуючи значення й цінність усього, що робить Бог, хіба антихристи не заперечують ідентичність Бога? (Так, заперечують.) Ці прояви й сутність антихристів, думки, які вони виявляють, а також гнів, вимоги, невдоволення й запитання, які вони мають до Бога, коли щось із ними трапляється, – усе це конкретні прояви того, що антихристи не визнають ідентичності Бога. Такі факти.

Яку сутність антихристів ви помітили завдяки бесіді та розбору, які ми щойно провели щодо проявів і джерел заперечення антихристами ідентичності Бога? Чи можете ви помітити, що антихристи цинічно ставляться до цього світу й люблять справедливість і праведність? Чи є антихристи людьми, які мають добру людськість, співчуття, милість, велику любов і ненависть до нечестя? (Ні.) Тоді що це за люди – антихристи? (Це злі люди, які ненавидять істину й відчувають до неї відразу, які на кожному кроці ворогують із Богом.) Це один аспект. Що ще? Хіба антихристи не цілком схвалюють суспільний вислів: «Ті, хто будує мости й лагодить дороги, зрештою сліпнуть, а нащадки вбивць і паліїв множаться»? Хіба це не означає, що вони вболівають за стан світу й жаліють людство? Яка природа того, що вони погоджуються із цим висловом? Хіба цей вислів не містить певної скарги на несправедливість небес? Хоча вони нічого не можуть із цим вдіяти, антихристи виношують таке обурення та емоції і скаржаться, що небеса несправедливі: «Хіба не кажуть, що небеса справедливі і що небеса мають очі? То чому ж ті, хто чинить добро в цьому світі, не отримують винагороди, а злі люди процвітають? Де справедливість у цьому світі? Як виникли справи несправедливості в цьому світі? Бо небеса сліпі й несправедливі!». Прихований зміст цього полягає в тому, що в Бога немає справедливості, і що лише Будда та Ґуаньїнь справедливі. Тому серця антихристів сповнені обурення, скарг, заперечення й засудження щодо того, що робить істинний Бог. Що спричиняє все це? Яка причина цього? Це спричинено сутністю антихристів. Що це за сутність? Говорячи конкретно, серця антихристів сповнені уявлень та фантазій про визначення бога; вони не знають і не розуміють, як саме істинний Бог працює і спасає людей. Їхня оцінка всього, що робить Бог, ґрунтується на їхніх власних уявленнях та фантазіях. А на чому вони ґрунтуються? Вони повністю ґрунтуються на різних єресях і облудах, які сатана й царі дияволів вселили в людство. Хоч би якими нечестивими чи упередженими були ці єресі та облуди, вони відповідають людським уявленням, психологічним вимогам та емоційним потребам, і саме ці речі стають стандартами антихристів для життя по-людськи й оцінювання всього, а також їхнім стандартом для оцінювання Бога; антихристи помиляються в самому корені. Інша, більш важлива причина полягає в тому, що антихристи люблять владу й величні речі. Наприклад, скажімо, людина народилася в палаці й щодня насолоджується першокласним ставленням, їсть найкращу їжу й носить найкращий одяг, їй не потрібно нічого робити, і вона отримує все, що хоче. Чи прагнуть люди, які вірять у Бога, такого життя? Нормальна людина відчує крихту заздрості або ревнощів, але потім подумає: «Усе це призначено Богом. Де Бог нас поміщає, там ми й живемо. Таке життя не обов’язково нам підійде. Чи можна вірити в Бога в такому середовищі? Чи можна зрозуміти істину й бути спасенним? Це було б важко. Того, що дав нам Бог, достатньо; поки ми можемо вірити в Бога й перебуваємо в правильних умовах, щоб читати Божі слова, виконувати свій обов’язок і зрештою досягти спасіння, це найрадісніша річ». Але чи думали б так антихристи? (Ні.) Вони б думали: «Чому мій батько не був імператором? Якби мій батько був багатієм або імператором, моє життя справді було б вартим того, щоб жити. Чому його батько імператор? Чому він живе безтурботним життям, не турбуючись про їжу чи одяг, отримуючи все, що хоче, завжди маючи гроші та владу у своєму розпорядженні? Небеса несправедливі! Він не такий здібний, і в нього немає ні таланту, ні освіти, ні мізків. На якій підставі він отримав усі ці речі? Чому я не можу їх отримати? Якщо я не можу отримати ці речі, а інші можуть, я буду їх ненавидіти! А якщо я не зможу їх ненавидіти, я буду ненавидіти небеса за те, що вони несправедливі й влаштували мені погану долю, і я буду ненавидіти своє невезіння, ненавидіти мерзенну людину, що перегороджує мені шлях, і ненавидіти поганий фен-шуй мого будинку!». Що відбувається в їхніх головах? Щойно в серцях антихристів виникає ненависть, з їхніх уст можуть вилітати всілякі облудні аргументи.

Зовні антихристи здаються такими доброзичливими, але факт у тому, що жодна з речей, яким вони поклоняються й до яких прагнуть, не є позитивною. Прислів’я та вислови, які вони проповідують, можуть звучати так, ніби вони вболівають за стан світу й жаліють людство, і ніби у своїх серцях вони плекають добру волю, але насправді вони стовідсоткові дияволи й сатани. Якщо вони здобувають владу й піднімаються в цьому світі, чи здатні вони коїти зло? Чи здатні вони бути добрими людьми? Вони негідники, сповнені тяжких гріхів. Оскільки вони не можуть здобути владу й не дуже процвітають у світі, то почуваються трохи скривдженими, а потім починають вірити в Бога й слідувати за Ним. Однак по суті вони зовсім не хочуть прагнути до істини, і вони особливо не люблять позитивних речей; натомість вони відчувають відразу до позитивних речей і люблять злі сили, владу, розкішне життя та злі тенденції світу. Тому вони зневажають усе, що виражає і робить Бог, Який володіє ідентичністю та сутністю Бога, і вони засуджують, судять і обмовляють ці речі. Хоч би якою цінною чи значущою була Божа робота для людей, вони не визнають і не приймають її. Вони не лише не приймають ідентичності та сутності Бога, а й хочуть видавати себе за бога, вдаючи із себе спасителя, який може визволити всіх істот від страждань, який може гарантувати, що ті, хто будує мости й лагодить дороги, не осліпнуть, що вбивці й палії будуть покарані й не зможуть мати нащадків, які множаться, і що люди на нижньому щаблі суспільства, які терплять страждання, більше не страждатимуть і матимуть місце, де можна залагодити свої кривди. Вони хочуть усунути весь біль у світі й врятувати людей від нещастя. Антихристи справді плекають «вселенську любов» і нескінченну «велику любов» у глибині своїх сердець! Зрештою, яка ж саме причина невизнання антихристами ідентичності та сутності Бога? Вони кажуть: «Що б бог не робив, він не схожий на бога. Я найбільше схожий на бога; я найбільш придатний бути богом. Причина цього полягає в тому, що те, що робить бог, не відповідає моїм смакам або смакам і потребам мас; тільки я можу зрозуміти потреби й думки мас, тільки я можу визволити всіх істот від страждань, і тільки я можу бути спасителем людства». Їхні амбіції та сутність були розвінчані, чи не так? Яка ж справжня форма антихристів, що мають такі амбіції та сутність? Це архангел, диявол сатана. Вони заперечують ідентичність Бога й не вірять в існування Бога, тому що самі хочуть бути богом. Вони вірять, що їхні думки – це те, що має думати бог, і що їхні прояви, характер і сутність великої любові – це те, чим має володіти бог. Вони думають, що богом є тільки той, у кого менталітет уболівати за стан світу й жаліти людство, бачачи всю несправедливість у світі. Вони думають, що Бог, у Якого вони вірять, не має цих якостей, що тільки вони мають такий розум і таке велике серце, володіючи такою чеснотою й великою любов’ю. Це сутність антихристів, різні прояви та сутність їхньої відмови визнати ідентичність Бога. Тому, якщо ти шануєш антихристів як богів і поклоняєшся їм, вони не відчуватимуть обурення щодо тебе. Якщо ти слідуєш за ними, кажучи, що їхня ідентичність і сутність – це ідентичність і сутність богів, що вони мають такий самий розум і велику любов, як Будда, і що вони боги, вони будуть щасливі й повністю задоволені тобою. Це сутність антихристів. Хіба не є нечестивою ця сутність, яку демонструють антихристи? Хоч би як ти звеличував Боже ім’я та Його чудові діяння й свідчив про все, що Бог зробив, і про ціну, яку Він заплатив заради спасіння людини, у своєму серці вони будуть непокірними, кажучи: «Я не можу із цим погодитись. Я так не вважаю; це все людське прийняття бажаного за дійсне та уява». Коли ти свідчиш про Бога, Його мудрість, Його всемогутність, Його кропіткий намір спасти людство й ціну, яку Він заплатив, і ти свідчиш про Його сутність, Його ідентичність і все, що Творець зробив для людства, лише один тип людей почувається незручно, і це антихристи. І що вони думають? «Чому ти завжди говориш про бога? Я теж багато поливав і підтримував тебе. Я любив тебе, допомагав тобі, купував тобі ліки, коли ти хворів, і підтримував тебе, бесідував із тобою й супроводжував тебе, коли інші покинули тебе. Чому ти не хвалиш мене?» Щойно хтось свідчить про Бога або прославляє Його, антихристи засмучуються й ненавидять їх через заздрість. Що відчувають нормальні віруючі в Бога, коли чують, як хтось прославляє Бога? По-перше, вони скажуть «Амінь» на те, що сказала ця людина, і на досвідне свідчення, про яке вона бесідувала. Крім того, вони уважно слухатимуть, думаючи: «Бог так на них діяв – Бог такий великий, Він справді любить людину! Я теж шукатиму істину, якщо зіткнуся з подібними ситуаціями в майбутньому. Своїми діями вони завдали болю Богу; я теж так діяв у минулому, я просто цього не усвідомлював. Я в боргу перед Богом! Такі Божі дії корисні для людей, а я цього не розумів. Здається, мій духовний зріст менший, ніж у цієї людини, моє розуміння не чисте, а мій рівень низький. Я молюся, щоб Бог просвітив і скерував мене, адже мій духовний зріст малий. Як вони не стали слабкими, стикаючись із випробуваннями? Вони мали керівництво Божих слів. Якби я зіткнувся з такими обставинами, я б став слабким і міг би навіть спіткнутися. Бог виявив до мене доброту, помітивши мій малий духовний зріст і поки що не змушуючи мене стикатися з такою ситуацією. Усе, що робить Бог, – добре!». Але антихристи нещасливі, коли це чують: «Що? Усе, що робить бог, – добре? Де це добро? Якщо все, що робить бог, таке добре, чому люди негативно налаштовані й слабкі? Якщо все, що робить бог, добре, чому деяких людей виключають? Якщо все, що робить бог, добре, чому завжди виникають переривання й завади в ході проповідування Євангелія та виконання обов’язків? Я зробив стільки добрих вчинків; я докладав зусиль, робив пожертвування й здобував людей, проповідуючи Євангеліє. Чому мене ніхто не хвалить? Чому бог не дав мені чогось натомість, якоїсь винагороди? Якщо людям ніяково хвалити мене в очі, нічого страшного, якщо вони просто хвалитимуть мене за моєю спиною. Чому мене ніхто не прославляє і не хвалить? Хіба в мене немає жодних заслуг?». Вони засмучуються. Якщо хтось хвалить звичайну людину, антихристи багато не відчуватимуть. Але щойно хтось свідчить про велику силу, велику любов і мудрість Бога або про ідентичність Бога, антихристи відчувають ненависть і ревнощі. Щоразу, коли хтось готовий коритися Богу, бути належною створеною істотою і бути людиною, яка не переступає своїх меж і кориться під пануванням Творця, антихристам це не подобається, і вони кажуть: «Чому ти так охоче й активно коришся богові? Чому тобі так важко слухати все, що я кажу? Те, що я кажу, не неправильно!». Їм подобається, коли люди є їхніми послідовниками, вихваляють їх на кожному кроці, тримають їхні імена на вустах, тримають їх у своїх серцях, навіть мріють про їхню доброту й сильні сторони та вихваляють їх усім, кого зустрічають. Якщо вони захворіють і не показуватимуться, люди скажуть: «Що ми будемо робити без тебе? Без тебе ми розсіяні; ми не можемо продовжувати вірити чи жити далі!». Якби антихристи це почули, вони були б у нестямі від радості, і, щоб це почути, вони були б готові терпіти будь-які страждання або днями не їсти й не спати. Але якщо ніхто їх не хвалить, не бере з них приклад, не поклоняється їм і не сприймає їх серйозно, вони засмучуються й виношують ненависть у своїх серцях – це типовий антихрист. Коротко кажучи, антихристи ніколи не визнають ідентичності Бога. Вони не приймають ідентичності та сутності Бога, а тим паче роботи, виконаної над ними Тим, Хто володіє ідентичністю та сутністю Бога, і вони не визнають і не приймають усієї роботи, яку Бог виконав серед людства.

Б. Відмова визнати Боже володарювання над усім сущим

Далі побесідуймо про другий прояв того, що «вони не вірять в існування Бога, і вони заперечують сутність Христа»: відмову антихристів визнати Боже володарювання над усім сущим. Для антихристів Творця, який має ідентичність Бога, просто не існує, Він – лише міф. То чи можуть антихристи визнати той факт, що Творець володарює над усім сущим? Само собою зрозуміло, що вони не визнають цього факту. Вони не визнають його, і це також ґрунтується на фактах. Віра, знання та сприйняття Бога антихристами ґрунтуються на людських уявленнях та фантазіях, на деяких людських сприйняттях і розуміннях ідолів, а також на єресях та облудах, які ці ідоли використовують, щоб вводити людей в оману. Чи узгоджуються уявлення, фантазії, єресі, облуди та інші речі в серцях антихристів із тим фактом, що Бог володарює над усім сущим, чи суперечать йому? Звісно, вони суперечать цьому факту. Ідоли, яким люди дають пожертвування, вводять їх в оману, висуваючи деякі єресі та облуди, що відповідають людським уявленням, фантазіям і смакам, щоб здобути тверду опору серед людства, як-от: «Будда милосердний», «Небеса плекають усе живе», «Порятунок одного життя кращий за будівництво семиповерхової пагоди» і «Чому бути, того не минути, а чого не судилося, те не варто силувати». Що ще? (Бог є на три фути над тобою.) Де це – три фути над тобою? Це в повітрі, де живе сатана. Що це за «бог»? (Це сатана.) А який вислів часто використовують буддисти? (Відплата добром, а за зло – злом; за все це буде відплачено, просто час іще не настав.) Люди вважають істиною ці відносно позитивні вислови та філософські теорії, які часто говорять у світі, але чи є насправді ці слова істиною? Чи є якийсь зв’язок між ними та істиною? (Ні.) Наприклад: «За добро платять добром, а за зло – злом; за все це буде відплачено, просто час іще не настав» – що означає «за добро платять добром»? Чого стосується «добро»? Це справедливість, істина чи дещиця людської доброї волі? (Це людська добра воля.) Чи справді за дещицю людської доброї волі платять добром? Не обов’язково. «Ті, хто будує мости й лагодить дороги, зрештою сліпнуть» – будувати мости й лагодити дороги – це добрі вчинки, то чому ж ці люди сліпнуть? Чи є нагорода за ці вчинки? (Ні.) «За зло – злом»: убивство й підпал – це зло, тож чи платять за них злом? (Ні.) Чому ні? «А нащадки вбивць і паліїв множаться» – ці слова спростовують «за зло – злом». «За все це буде відплачено, просто час іще не настав» – що означає «час іще не настав»? Що означає те, що він настане? Коли люди не розуміють істини, вони вважають ці слова й вислови позитивними речами та істинами. Люди з порожніми серцями й без джерела духовної опори сприймають ці так звані правильні слова як свою духовну опору, як своєрідну духовну розраду, щоб втішити себе: «Усе гаразд, у житті є надія, у цьому світі досі є справедливість і праведність, і досі є хтось, хто підтримає справедливість. Досі можливо отримати справедливий результат, і зрештою щодо всього цього буде винесено вердикт». Чи є ці вислови істинним розумінням Божого володарювання над усім сущим? Чи є вони істинними проявами визнання людьми того факту, що Бог володарює над усім сущим? (Ні.) Чи пов’язані вислови або прислів’я, які говорять люди, з тим фактом, що Бог володарює над усім сущим? (Ні.) Чому ні? (Ці слова не є істиною.) Твоя відповідь доводить це на теоретичному рівні, але в чому полягає першопричина? Першопричина далеко не така проста, як ця доктрина, її аж ніяк неможливо пояснити лише цим одним реченням. Оскільки справа Божого володарювання над усім сущим не така проста, як її слід розуміти? Як ми бесідували раніше, антихристи не визнають, що Бог володарює над усім сущим. На що б не дивилися антихристи, вони завжди ретельно вивчають і аналізують це з погляду стороннього спостерігача та матеріаліста, який вважає гроші й владу життям. Якщо людина дивиться на будь-що з таких погляду й позиції, хіба сутність питання не зміниться? Хіба вона не буде іншою? Яким буде кінцевий результат, якщо хтось дивиться на закони й правила розвитку всього сущого з погляду матеріаліста? Хіба погляд матеріаліста на світ не породить людські філософії світських справ, стратегії, методи й підходи? Хіба це не породить правила гри? (Породить.) Це результат, і сутність питання саме в цьому.

Як матеріалісти розглядають владу? Вони вірять: якщо людина хоче здобути владу, по-перше, їй потрібно мати стратегії, по-друге, їй потрібно вміти маніпулювати всілякими людьми, по-третє, їй потрібно бути жорстокою, і по-четверте, їй потрібно бути мінливою. Хіба це не погляд матеріаліста? Чи є в цьому бодай натяк на покору Божому володарюванню? (Ні.) Як матеріалісти прийшли до цих поглядів на владу? Хіба ці погляди не були породжені сутністю антихристів? (Так.) Якою сутністю антихристів? Скажіть Мені, якби антихристи не мали нечестивої сутності, чи прийшли б вони до слів «уміти маніпулювати людьми»? Чи думали б вони, що їм «потрібно мати стратегії»? Чи казали б вони, що «їм потрібно бути мінливими»? Якби вони не мали порочної сутності, чи казали б вони, що їм «потрібно бути жорстокими»? (Ні.) Це визначається сутністю антихристів. Чи є різноманітні думки, породжені їхньою сутністю, лише ідеями, присутніми в їхньому розумі, чи їхні принципи світських справ та їхнє життя по-людськи в повсякденності такі самі? (Їхні принципи світських справ такі самі.) Вони постійно роблять підсумки у своєму повсякденному житті та серед груп, тому їхні стратегії стають дедалі більш зрілими й досвідченими, і зрештою стають диявольськими. Що означає «диявольський»? Це означає бути достатньо жорстоким, достатньо безжальним і достатньо зловісним. Чи можуть їхні прояви жорстокості, безжальності та зловісності змусити їх коритися Божому володарюванню та влаштуванням? Абсолютно ні. Тому, незалежно від того, молоді вони чи старі, антихристи роблять усе, ґрунтуючись на власних філософіях, законах, правилах гри, стратегіях і досвіді. Чи узгоджується все це з тим фактом, що Бог володарює над усім сущим, чи суперечить йому? (Суперечить.) Коли антихристи впроваджують усі ці закони, які вони виробили через свої підсумки, який їхній принцип і мета? Яка їхня мотивація? Вони кажуть: «Якщо ти хочеш отримати те, чого бажаєш, то мусиш навчитися робити все, що потрібно, і йти на все, бути достатньо жорстоким, достатньо безжальним і достатньо зловісним, як каже прислів’я: “Людина з обмеженим світоглядом не може бути шляхетною, справжній чоловік мусить бути безжальним”». Що це означає? Це означає: «Яке володарювання бога? Яке очікування влаштувань небес? Такого не існує! Який чиновник чи монарх не досяг свого становища жорстокими й брутальними засобами? Хіба ці посади здобуваються не через боротьбу та вбивства?». Якщо розглянути цю їхню точку зору, чи визнають антихристи той факт, що Бог володарює над усім сущим? (Ні.) У невіруючому світі антихристи мають такий погляд на цей закон виживання. Тож, перебуваючи в церкві, чи будуть вони застосовувати ті самі стратегії у своїх діях? Чи будуть вони дотримуватися тих самих життєвих правил? Це анітрохи не зміниться. Навіть коли антихристи приходять до церкви, вони ніколи не стримують себе й не виправляються, вони категорично цього не роблять. Вони кажуть: «Якщо хочеш перевершити інших, мусиш навчитися володіти стратегіями. Коли всі поруч, особливо коли поруч люди зі становищем, мусиш щосили намагатися похизуватися так, щоб це побачили керівники, лідери та Вишнє. Тоді матимеш шанс отримати підвищення й бути призначеним на важливі посади, і матимеш можливість перевершити інших. Крім того, мусиш навчитися поводитися інакше, коли ти серед людей, порівняно з тим, коли ти не серед них, мусиш навчитися вдаватися до обману. Роби добрі речі перед людьми, а жахливі, погані, темні речі й те, що людям не подобається, роби таємно. Ніколи не дозволяй нікому побачити тебе наскрізь. Мусиш показувати людям свій найкращий бік і мусиш добре маскуватися. Хоч би яким поганим ти був насправді, мусиш це добре приховувати. Не втрачай підтримки людей. Щойно втратиш їхню підтримку, буде занадто пізно – тоді не матимеш шансів». Антихристи також живуть за такими стратегіями та законами виживання в церкві.

Як антихристи розглядають свідчення всіх братів і сестер, які пережили Боже володарювання над усім сущим і пізнали його? Антихристи кажуть: «Люди мають мозок, думки й освіту, і завдяки редагуванню та складанню вони створили ці досвідні свідчення. Насправді всі ці досвідні свідчення вигадані людьми, усі вони фальшиві, і всі вони неможливі. Я теж міг би створити досвідне свідчення, якби вигадав його. Я міг би створити 10 або 20 статей досвідного свідчення. Мені просто ліньки це робити. Ви думаєте, я не можу побачити ваші маленькі інтриги наскрізь? Хіба ви робите це не просто для того, щоб похизуватися? Ви даєте цьому гарну назву: свідчення про бога, свідчення про ім’я бога та свідчення про боже володарювання над усім сущим, і кажете, що даєте свідчення про бога, але насправді ви робите це просто для того, щоб дати свідчення про себе й перевершити інших». Вони не визнають правдивості всіх свідчень про роботу, яку Бог виконав над людьми. Коли йдеться про різноманітні середовища й ситуації в зовнішньому світі, а також про умови кожної країни, антихристи не можуть розгледіти наскрізь, як працює Бог, а коли йдеться про те, що Бог підтримує, змінює або влаштовує середовища зовнішнього світу, вони не можуть розгледіти наскрізь, у чому сенс того, що Він усе це робить. Вони вірять, що «“бог володарює над усім сущим” – це лише порожня, гучна заява. У реальності, до якої б країни ти не поїхав, ти мусиш коритися уряду тієї країни, чи не так? Ти підпадаєш під обмеження уряду й законів тієї країни, хіба ні? Хіба це не означає, що заява про те, що бог володарює над усім сущим, зазнає невдачі? Незалежно від того, як він здійснює своє володарювання, чи може воно перевершити уряд і закони будь-якої країни?». Тому, щойно середовище й ситуація в зовнішньому світі стають несприятливими для церкви та для церковної роботи, антихристи таємно радіють і сміються з цього, виявляючи свої демонічні обличчя. Коли робота церкви йде гладко, і Бог благословляє та веде її, і все йде за планом, коли немає втручання з боку середовища зовнішнього світу, а стани братів і сестер стають дедалі кращими, серця антихристів неспокійні й нетерплячі, вони відчувають надзвичайну заздрість, дискомфорт і ненависть. Чому вони відчувають ненависть? Вони не вірять, що Бог може над усім цим володарювати. Церква – це Божий дім, це місце, де Бог виконує Свою роботу управління, де Бог спасає людство, де Божа воля виконується безперешкодно, і де Божі слова можуть бути реалізовані й підтверджені в людях. Коли церква процвітає, це демонструє реальність Божої влади, а також підтверджує, що факт Божого володарювання над усім сущим існує і є істинним. Якщо цей факт існує і підтверджується, це ляпас для антихристів. Отримавши ляпас, чи відчувають антихристи радість, мир і розраду у своїх серцях, чи вони відчувають непокору й обурення? (Вони відчувають непокору й обурення.) Про що вони думають у своїх серцях? Вони ненавидять і заперечують Бога. Якщо зовні здається, що ситуація церкви та братів і сестер не дуже добра, і цих людей переслідують, гноблять і відторгають, і вони не мають жодного статусу в суспільстві, антихристи почуваються досить щасливими й задоволеними у своїх серцях, але коли Божа робота й церковне життя процвітають і постійно розвиваються, антихристи не почуваються щасливими. Чому вони не почуваються щасливими? Тому що це занадто не узгоджується з їхніми уявленнями, це те, чого вони не очікували. Боже володарювання та Божі слова справдилися й реалізувалися, спростовуючи їхні погляди, і тому вони почуваються сумними. З огляду на думки й погляди, які демонструють антихристи, а також їхнє почуття невдоволення, хіба вони не плекають той самий погляд, що й великий червоний дракон? Хіба їхня природа-сутність не така сама, як у великого червоного дракона? Вона абсолютно така сама.

Щодо всього світу, усього сущого, а також законів і правил, яких дотримуються всі створені істоти, антихристи думають: «Природа й пори року сформувалися давно. Якщо довго холодно, стане спекотно; якщо довго спекотно, стане холодно. Коли настане час опадати листю, воно опаде, як подує вітер. Хіба все це не цілком нормально? Як це є божим володарюванням? Як це є законом, установленим богом? Що можуть зробити божі закони? Люди вбили стільки тварин без особливих наслідків; людство досі продовжує жити так, як і раніше, чи не так? Кажуть, що бог володарює над усім сущим, то чому ж я не бачу, як бог над ним володарює? Кажуть, що бог володарює над усім сущим, але чому злі люди завжди процвітають, а добрі ніколи не беруть гору?». Зрештою, вони роблять висновок: «У цьому світі немає спасителя; саме людство маніпулює світом. Саме великі постаті й лідери країн світу правлять цим світом, і саме ці люди змінюють ландшафт цього світу. Без цих великих і здібних людей світ був би приречений. Що ж до того, що бог володарює над усім сущим, я цього не бачу. Як бог над ним володарює? Чому я не можу цього відчути? Чому я не можу цього зрозуміти? Чому боже володарювання над усім сущим містить багато речей, які суперечать людським уявленням?». Вони не можуть ні визнати, ні прийняти цього. Коли йдеться про Боже володарювання над усім сущим, про те, як Бог володарює над усім сущим, про характер, який Бог виявляє у Своєму володарюванні над усім сущим, про Божі принципи дій, про Божу сутність тощо, люди, які прагнуть до істини, можуть осягнути лише частку цього за все своє життя. Проте цього достатньо, щоб змусити їх скоритися володарюванню та влаштуванням Творця, скоритися всім словам, сказаним Творцем, і визнати Творця Богом. Навіть якщо деякі люди можуть зрозуміти частку цього, для них неможливо зрозуміти це повністю, тому що багато Божих робіт виконуються з Його статусу та ідентичності, і завжди буде розбіжність між цими роботами та думкою й пізнанням створених людських істот. І те небагато, що люди можуть зрозуміти через речі, які вони переживають у своєму житті, можуть осягнути лише ті, хто прагне до істини, ті, хто має проникливість і здатність сприймати істину. Для тих, хто має низький рівень, кому бракує проникливості й хто зовсім не любить істину, навіть ця частка розуміння недосяжна. Часто кажуть, що Божі думки вищі за людські. Це означає, що люди завжди не дотягують до думок Творця, і здобуття ними частки розуміння є Божою благодаттю. З-поміж тих, хто прагне до істини, цього можуть досягти лише ті, хто приймає останній етап Божої роботи, почувши багато Божих слів, зрозумівши й переживши багато істин, – це вимагає зусиль усього життя. Що стосується антихристів, які докорінно заперечують Божу ідентичність, то за своєю сутністю вони не люблять істину чи позитивні речі, а ще менше вони люблять будь-що, пов’язане з Божою ідентичністю та сутністю, тому вони ніколи не дійдуть до визнання факту Божого володарювання над усім сущим. Визнання цього факту будується на основі розуміння істини та прагнення до неї, але антихристи заперечують істину, відчувають відразу до істини, ненавидять Бога і, ба більше, ненавидять Божу ідентичність і сутність. Тож для них факт Божого володарювання над усім сущим завжди буде неіснуючим. Що означає «неіснуючий»? Це означає, що ці йолопи ніколи не побачать і не зрозуміють факту Божого володарювання над усім сущим. Тому вони не можуть його осягнути. Багато речей міститься у факті Божого володарювання над усім сущим, і це торкається багатьох істин, а також Божої мудрості та Божої ідентичності й сутності. Як Бог організовує все суще серед усього, над чим Він володарює? З точки зору методів, часу та Божих міркувань щодо цієї справи, як Його розум планує це та розгортає? Судячи з цих аспектів, Боже володарювання над усім сущим – справа непроста; тут задіяні досить складні взаємозв’язки. Йолопи на кшталт антихристів, які просто не мають духовного розуміння й не приймають істину, ніколи не зрозуміють того, як Бог володарює над усім сущим. Вони ніколи цього не зрозуміють, тож чи можуть вони це визнати? (Не можуть.) Дехто каже: «Вони не визнають цього, бо не можуть цього зрозуміти. Якби вони могли це зрозуміти, хіба вони б цього не визнали?». Це лише умовивід; умовиводи просто узгоджуються з логікою, вони не обов’язково відповідають фактам. Тож якою є істина фактів? Антихристи ніколи не визнають факту Божого володарювання над усім сущим. Поки що не говорімо про антихристів, а натомість поговорімо про архангела, сатану, диявола, великого червоного дракона. Він переслідує обраних Богом людей, завдає шкоди церкві й заважає Божій роботі. Коли Бог насилає на нього лиха, змушуючи його в паніці метушитися, шаленіти й бути в безвиході, він не в змозі впоратися, і зрештою вимовляє благання про помилування: «Я більше ніколи не буду боротися з небесами». Яку інформацію можна почерпнути із цієї заяви? Великий червоний дракон визнає існування небес і Бога, але його природа не змінюється; хоча він і визнає існування Бога, він однаково йде всупереч Богу й опирається Йому. Коли він не може перемогти Бога, він благає про помилування, кажучи, що більше не боротиметься з небесами. Але чи справді він скорений і благає про помилування? Ні, коли він оговтається, то продовжить боротися; така його природа, і його природа не змінюється. Антихристи мають таку саму природу.

Як антихристи розглядають Боже володарювання над долею людства в межах Його володарювання над усім сущим? Це стосується дуже мікроскопічної справи. Коли йдеться про Боже володарювання над усім сущим, поняття «все суще» є макроскопічним і занадто широким; антихристи не можуть його прийняти, вони сліпі до нього й не можуть розгледіти його наскрізь. Тож чи коряться антихристи тому, як Бог володарює над їхніми власними долями? Чи вони це сприймають? Чи вони це розуміють? Чи можуть вони це визнати? Ще менше. Антихристи вірять, що вони здобули всі блага у своєму реальному житті завдяки власним зусиллям. Наприклад, якщо вони вступають до університету, то приписують це тому, що добре навчалися, вважаючи, що народилися для того, щоб відвідувати престижний університет. Якщо вони живуть добре й заробили грошей, то вважають, що створені для того, щоб розбагатіти, оскільки ворожки казали їм, що вони матимуть заможне життя і їм пощастить стати чиновниками й досягти фінансового успіху. Коли щось іде погано або не так, як вони сподівалися, і вони страждають, вони починають скаржитися: «Чому в мене все йде так погано? Чому моя доля така погана? Мені страшенно не щастить!». Вони тлумачать і розглядають ці речі з людської позиції. Якщо все йде гладко, вони стають пихатими, хизуючись на кожному кроці, приймаючи люту й загрозливу позу та поводячись зухвало й зарозуміло; але коли все йде не так, як вони хочуть, вони звинувачують Бога та інших людей і намагаються знайти спосіб змінити ситуацію та уникнути її. Вони кажуть, що все, що Бог призначає й робить, – це добре, але наодинці вони ламають голову, намагаючись використати всі засоби, щоб змінити ситуацію, уникнути її або змінити, кажучи: «Я відмовляюся вірити, що моя доля така погана, що мені так страшенно не щастить. Я відмовляюся вірити, що світ такий несправедливий, що така здібна людина, як я, зрештою не вийде у світ, що мій час сяяти ніколи не настане. Насправді доля – це лише порожня оболонка, це лише вислів; усе залежить від власних зусиль і боротьби. Як каже прислів’я: “Той, хто витерпів найбільші труднощі, стане найвеличнішою людиною”. Це найвище кредо; мені ніколи не слід це забувати, я мушу використовувати це для власної мотивації». Вони знову й знову говорять, що все, що робить Бог, – це добре, що Бог володарює над усім і що вони коряться Божій організації та влаштуванням, але зрештою кажуть: «Той, хто витерпів найбільші труднощі, стане найвеличнішою людиною». Зовні вони говорять духовні слова, але таємно принципи, які вони впроваджують, практикують і яких дотримуються, – це філософії світських справ, логіка та мислення сатани. Чи є в цьому бодай якась покора? (Ні.) Ось як антихристи розглядають і розуміють факт Божого володарювання над усім сущим і як вони до нього підходять. З огляду на ці прояви та приклади, чи визнають антихристи факт Божого володарювання над усім сущим і вірять у нього, чи вони в ньому сумніваються й засуджують його? (Вони в ньому сумніваються й засуджують його.) Незалежно від того, що вони кажуть, з огляду на їхні фактичні прояви, антихристи докорінно зневажають факт Божого володарювання над усім сущим і не вірять у нього. Деякі антихристи навіть роблять абсурдні заяви: «Як ти можеш ні до чого не прагнути, а просто пасивно чекати на боже володарювання? Хіба тобі не треба готувати собі їжу? Чи ти можеш просто чекати з роззявленим ротом, поки пироги впадуть із неба? Хоч би як бог здійснював володарювання, людям однаково потрібно наполегливо працювати й діяти, чи не так?». Антихристи не тільки відмовляються визнати факт Божого володарювання над усім сущим, вони також заперечують і неправильно тлумачать його. Яка їхня мета в неправильному тлумаченні? Вони шукають підставу й виправдання для своєї безсовісної боротьби за всі блага, яких вони бажають. З огляду на різноманітні прояви антихристів, який у них справжній погляд на факт Божого володарювання над усім сущим? Маловірство, заперечення та засудження – ось їхній справжній погляд.

У двох пунктах, про які ми сьогодні бесідували, ми насамперед розібрали прояв невір’я антихристів в існування Бога. Послухавши цю бесіду, чи здобули ви якесь розуміння? Які люди мають ці проблеми? Яка людина має характер антихристів, але не сутність антихристів, і може змінитися? Які люди мають ті самі проблеми, але мають сутність антихристів, не можуть змінитися, назавжди залишаються ворогами Бога і є об’єктами не спасіння, а знищення? Чи ви також демонструєте ці прояви? Чи відчуваєте ви, що можете змінитися? Чи можете ви прийняти істину й використати її, щоб змінити й замінити ці думки? (Так.) Які люди не можуть змінитися? Є тип людей, які, бачачи невіруючих, що живуть розкішним життям, мешкають у великих будинках з інтер’єрами, оздобленими, як палаци, і мають кілька розкішних автомобілів, спокушаються й бідкаються: «Чудово бути багатим, бути чиновником, бути здібним! Чому він такий здібний? Чому йому так щастить? Як він заробив свої гроші?». Щоразу, коли вони бачать, що хтось має соціальний статус, вони особливо лестять їм, підлабузнюються й намагаються вислужитися перед ними, готові зробити для них усе, стати раболіпними будь-якою мірою. Вони особливо люблять злі тенденції в суспільстві й часто бажають бути їхньою частиною, відчуваючи смуток, коли їхня віра в Бога заважає їм це робити. Ба більше, вони відчувають, що світ залишив їх позаду; вони почуваються самотніми, безпорадними, вважають, що немає нічого, що б їх підтримувало, що вони не можуть знайти розради, і вони часто почуваються розбитими горем. Інший тип людей відчуває велике захоплення, коли бачить, як ті, хто має гроші й владу, насолоджуються успіхом, вирішуючи свої справи в суспільстві, і часто вихваляє це, кажучи: «Вони вбили людину, але, оскільки в них є гроші й зв’язки, вони просто провели декілька символічних днів у в’язниці, а потім вийшли. Оце справжня здібність!». Вони високо поважають таких людей у суспільстві й рівняються на них. Ще один тип людей приділяє особливу увагу чутливим політичним темам у суспільстві й глибоко переймається ними, і навіть дуже хоче брати участь у деяких справах, пов’язаних із політикою, і поринути в них. У глибині душі люди цих та інших подібних типів мають таке саме ставлення до Бога, як і антихристи: вони не вірять в існування Бога, вони не визнають ідентичності Бога або того факту, що Бог володарює над усім сущим. Ці люди належать до тієї самої банди, що й антихристи. Вони не належать до церкви чи Божого дому і зрештою церква буде очищена від них. Вони не можуть ладнати з тими, хто вірить у Бога, і шлях, яким вони йдуть, суперечить Божим вимогам. Усі ці люди небезпечні; навіть якщо вони ще не скоїли ніякого зла і ще відкрито не заперечували, не судили й не засуджували Бог, або відкрито не вводили людей в оману й не змагалися за статус у церкві, вони мають сутність антихристів, тому що категорично не визнають ідентичності Бога, а ще менше вони визнають той факт, що Бог володарює над усім сущим. Вони є частиною нечестивих сил і частиною банди сатани. Вони шанують нечестя і будь-яку єресь чи облуду, яку просувають дияволи й сатана, а також будь-яку злу тенденцію, що виникає, є популярною або поширюється у світі. Вони не належать до Божого дому чи церкви й не є об’єктами Божого спасіння. Ці люди – справжні вороги Бога, вони антихристи.

14 листопада 2020 року