III. Зневага до Божих слів

Сьогодні ми продовжимо бесідувати про десятий пункт різноманітних проявів антихристів – вони зневажають істину, відкрито не коряться принципам та ігнорують улаштування Божого дому. Минулого разу ми бесідували про третій розділ цієї важливої теми, а саме – антихристи зневажають Божі слова. Наші бесіда й аналіз цього розділу було поділено на три підпункти. Які це три підпункти? (Перший – антихристи свавільно перекручують і тлумачать Божі слова; другий – антихристи відхрещуються від Божих слів, коли ті не відповідають їхнім уявленням; і третій – антихристи вивідують, чи справджуються Божі слова.) Чи ці три пункти охоплюють усе, що означає для антихристів зневажати Божі слова? (Має бути ще дещо.) Які ще є твердження та прояви? (Антихристи ставляться до Божих слів із нешанобливістю.) Хіба ставлення до Божих слів із нешанобливістю – це один із проявів того, що вони зневажають Божі слова? Хіба ставлення до Божих слів із нешанобливістю – це не пояснення того, що таке зневажати Божі слова? Тут нам потрібні не пояснення, а радше різноманітні прояви та практики того, як антихристи зневажають Божі слова, які ти можеш побачити і яких ти можеш торкнутися та про які ти чув. Здається, ви не маєте великого розуміння різноманітних проявів того, що антихристи зневажають Божі слова. Можливо, ви маєте певне буквальне розуміння трьох пунктів, про які Я бесідував раніше, але вам не спадає на думку, які ще можуть бути прояви того, що антихристи зневажають Божі слова, чи не так? Ви мали б запам’ятати всі три прояви, про які ми бесідували раніше. Хіба поведінка та прояви антихристів у зневажанні Божих слів є відкритими й чесними? Хіба це те, що слід робити чесним людям? (Ні.) Це не ті прояви, яким слід бути присутніми в нормальній людськості; вони не позитивні, а негативні. Глибинна сутність цих кількох видів поведінки вказує на сатану, на демонів, на Божих ворогів. У ставленні антихристів до Божих слів немає покори, немає прийняття, немає переживання на власному досвіді, немає відкладання вбік власних уявлень і прийняття Божих слів із простотою й відкритістю – натомість вони породжують різноманітні сатанинські ставлення до Божих слів. Характер, що виявляється через ці прояви та поведінку антихристів, – це саме те, що виявляє сатана в духовному світі. Ця поведінка в будь-якій ситуації, у будь-яку епоху, серед будь-якої групи людей не є позитивною. Вона нечестива й негативна, і це не ті прояви чи поведінка, які слід мати створеній істоті або нормальній людині. Тому ми характеризуємо їх як прояви антихристів. Після бесіди про ці три пункти більшість людей може подумати, що ці три прояви, ймовірно, охоплюють усі основні ставлення антихристів до Божих слів. Однак є момент, який ви випустили з уваги: ставлення антихристів до Божих слів аж ніяк не обмежується цими трьома підходами. Є ще один прояв і ще один тип поведінки, які також ілюструють, що антихристи зневажають Божі слова. Що це за прояв? Він полягає в тому, що антихристи ставляться до Божих слів як до товару. Якщо ми подивимося на буквальне значення цього, у декого в голові можуть виникнути образи, що вказують на певних осіб, але конкретні й справжні прояви цього досі не дуже чіткі; вони досі дуже невизначені й загальні. Тож сьогодні ми побесідуємо про те, як антихристи ставляться до Божих слів як до товару.

Г. Антихристи ставляться до слів Божих як до товару

Антихристи ставляться до Божих слів як до товару; можна також сказати, що антихристи ставляться до самої істини як до товару. Що означає ставитися до них як до товару? Це означає просто говорити на словах, хизуватися, а потім обманним шляхом здобувати довіру, підтримку та схвалення людей, щоб отримати славу, вигоду й статус. Таким Божі слова та істина стають для них сходинками. Таке ставлення антихристів до істини. Вони експлуатують істину, граються нею і топчуть її, що визначається природою-сутністю антихристів. Тож чим саме є Божі слова та істина? Як нам слід точно визначити істину? Скажіть Мені, що таке істина? (Істина – критерій життя по-людськи, вчинків і поклоніння Богу.) Це точне й конкретне визначення істини. Як ви всі розумієте це твердження? Як вам слід застосовувати це твердження у своєму повсякденному житті та впродовж життя? Як вам слід переживати на власному досвіді це твердження? Говоріть те, що вам спадає на думку і що ви розумієте, одразу, не фільтруючи й не обробляючи. Мовою вашого досвіду, що таке істина? Що таке Божі слова? (Істина може змінити погляд людини на життя та її цінності, даючи їй змогу жити подобою нормальної людини.) Хоча все, що ви сказали, не є вичерпним, воно передає досвідне розуміння істини; це розуміння та сприйняття, які ви пережили й підсумували з повсякденного життя. Хто ще хотів би поділитися? (Істина може очистити наші розбещені характери, даючи нам змогу діяти за принципами й робити все відповідно до Божих намірів.) Це твердження досить гарне й влучне. Продовжуйте, будь ласка. (Істина – це життя, шлях до вічного життя. Лише прагнучи до істини й живучи нею, можна здобути життя.) (Істина дає людям змогу Бога боятися, а від злого втікати, стати справжньою людиною.) Обидва ці пункти стосуються принципів практики для повсякденного життя людей. Хоча ці пояснення досить глибокі й високі, вони дуже практичні. (Істина може розвінчати розбещені характери всередині нас, змінити наші неправильні погляди на речі й дати нам змогу жити подобою справжньої людини.) Ці твердження практичні й стосуються цінності та значущості істини для людей, а також ефекту, який істина може мати для людей. Те, про що ви всі згадали, ми часто обговорювали раніше. Хоча наголос у кожної людини різний, усе це стосується раніше поясненого й визначеного твердження про істину – істина є критерієм для вимірювання всього. Чи можна прирівняти істину до Божих слів? (Так.) Божі слова – це істина. На основі досвідного розуміння, яким ви поділилися у своїй бесіді, чи можемо ми сказати, що істина є реальністю всіх позитивних речей? (Так.) Істина є реальністю всіх позитивних речей. Вона може бути життям людини й напрямком, у якому вона йде; вона може дозволити людині відкинути свій розбещений характер, прийти до того, щоб Бога боятися, а від злого втікати, стати тим, хто кориться Богу, хто відповідає стандарту як створена істота і кого Бог любить і вважає прийнятним. Зважаючи на дорогоцінність істини, які ставлення та позицію слід мати щодо Божих слів та істини? Це цілком очевидно: для тих, хто щиро вірить у Бога, і тих, хто має богобоязливе серце, Його слова є їхньою основою життя. Людям слід дорожити Божими словами, їсти й пити їх, насолоджуватися ними й приймати їх як своє життя, як напрямок, у якому вони йдуть, як наявні допомогу й забезпечення; людям слід практикувати й переживати власний досвід згідно з твердженнями та вимогами істини, і коритися різноманітним вимогам і принципам, які істина дарує їм. Лише так людина може здобути життя. Прагнення до істини – це головним чином практика й переживання на власному досвіді Божих слів, а не піддавання їх проникливому спостереженню, аналізу, припущенням і сумнівам. Оскільки істина є наявною допомогою й забезпеченням людей і може бути їхнім життям, їм слід ставитися до істини як до найдорожчої речі. Це тому, що вони мусять покладатися на істину, щоб жити, щоб прийти до задоволення Божих вимог, щоб прийти до того, щоб боятися Його й утікати від злого, і щоб знайти у своєму повсякденному житті шлях практики й осягнути принципи практики, досягаючи покори Богу; люди також мусять покладатися на істину, щоб відкинути свій розбещений характер, щоб стати тим, хто є спасенним, і створеною істотою, яка відповідає стандарту. Незалежно від того, з якої позиції чи в який спосіб це виражено, ставлення, яке людям найменше слід мати до істини, – це ставитися до Божих слів та істини як до продукту або навіть як до товару, яким можна легковажно торгувати. Це те, що Бог найменше хоче бачити, і це також той вид поведінки та прояву, який найменшою мірою слід мати справжній створеній істоті.

Якими є мета й намір антихристів, коли вони ставляться до Божих слів як до товару? Що вони насправді мають на меті і який їхній мотив? Коли торговець придбаває товар, він сподівається, що цей товар принесе йому вигоду й значну суму грошей, якої він жадає. Тому, коли антихристи ставляться до Божих слів як до товару, вони, безсумнівно, ставляться до Божого слова як до матеріальної речі, яку можна обміняти на вигоду й гроші. Вони не дорожать Божими словами, не приймають, не практикують і не переживають їх на власному досвіді як істину, і не вважають Божі слова шляхом життя, якого їм слід дотримуватися, ані істиною, яку вони мусять практикувати, щоб відкинути свої розбещені характери. Натомість вони ставляться до Божих слів як до товару. Для торговця найбільша цінність товару полягає в тому, щоб обміняти його на гроші, на бажаний прибуток. Отже, коли антихристи ставляться до Божих слів як до товару, їхні наміри й мотиви по суті такі самі. Антихристи ставляться до Божих слів як до товару, а це означає, що вони сприймають їх не як те, що можна їсти, пити й насолоджуватися, і не для власних досвіду чи практики, а радше як крам у своїх руках, яким можна торгувати й продавати будь-коли й будь-де, підносячи тим, від кого вони можуть отримати прибуток. Коли антихристи ставляться до Божих слів як до товару, якщо розуміти це буквально, це означає ставитися до Божих слів як до краму, що використовується для угод з метою обміну на гроші; вони перетворюють купівлю-продаж Божих слів на свою професію. З буквальної позиції це відразу зрозуміло. Такі дії та поведінка антихристів ганебні й викликають у людей відразу й огиду. Тож які конкретні прояви того, що антихристи ставляться до Божих слів як до товару? Це ключовий момент, про який ми будемо бесідувати. Антихристи мають деякі дуже очевидні прояви ставлення до Божих слів як до товару. Щоб зробити це чіткішим і зрозумілішим для вас, ми все ж обговоримо їх один за одним. Чому Я використовую цей підхід? Зважаючи на Мій багаторічний досвід роботи й промов, більшість людей має плутані думки і їм бракує здатності мислити незалежно. Виходячи з цього, Я придумав найпростіший і найефективніший метод, який полягає в тому, щоб пояснювати й роз’яснювати будь-яке питання чи тему – хоч би якою вона була – пункт за пунктом, щоб допомогти вам продумати й обміркувати це. Чи це підходить? (Так.) Дехто каже: «Це просто ідеально, це позбавляє нас клопоту ламати голову й напружено думати. Ми надто зайняті й не маємо на це часу! Наші енергія й думки витрачаються на великі справи, а не на ці дріб’язкові питання розміром із горошину. Змушувати нас розмірковувати над цими дрібницями – це виглядає так, ніби Ти недооцінюєш нас і не повною мірою використовуєш наш великий талант». Чи так це? (Ні.) Тоді як саме? (Наш рівень настільки низький, що іноді ми не можемо сприйняти істину, і нам потрібно, щоб Бог бесідував із нами детально, слово за словом, речення за реченням, щоб ми зрозуміли хоча б частину.) Бачиш, Я ненароком описав реальний стан справ, викривши, що насправді відбувається з усіма вами, але такими є факти. Це було б так, навіть якби Я цього не розвінчав. Немає іншого шляху, окрім як робити це так. Якби Я просто говорив про великі теми просто й загалом, то говорив би марно й витрачав би Свої зусилля надарма. Це просто марнування часу, чи не так? Повернімося до головної теми. Щодо того, що антихристи ставляться до Божих слів як до товару, ми розділимо це на кілька підтем, щоб крок за кроком пояснити й роз’яснити, як антихристи це роблять, і якими є конкретні приклади та прояви, що можуть достатньою мірою довести, що антихристи зневажають Божі слова, а також підтвердити, що антихристи справді мають таку сутність. Ми будемо бесідувати про цей пункт у двох основних частинах.

1. Ставлення до Божих слів як до інструменту здобуття статусу, репутації та достоїнства

Перший важливий аспект полягає в тому, що найпоширенішим проявом того, що антихристи ставляться до Божих слів як до товару, є використання їх як інструменту для здобуття власного статусу, репутації, гідності, а ще більше – для матеріальної насолоди й навіть грошей. Коли антихристи контактують із Божими словами, вони вважають: «Божі слова чудові. Кожне речення раціональне й правильне; люди не можуть сказати таких слів, і їх не знайти в Біблії». У минулі два періоди Бог не говорив цих слів. Ні в Старому, ні в Новому Завіті немає таких чітко й прямо сказаних слів. Біблія записує лише дуже обмежену частину Божих слів. Дивлячись на те, що Бог говорить зараз, зміст дуже багатий. Тоді антихристи відчувають у своєму серці ревнощі й заздрість і починають всередині плести інтриги: «Ця звичайна людина може сказати так багато; коли я теж зможу говорити ці слова? Коли я зможу, як ця людина, без упину говорити слова бога?» У них у серці є такі порив і бажання. Судячи з цього пориву й цього бажання, у своєму серці антихристи відчувають заздрість до цих слів, сказаних Богом, і благоговіють перед ними. Я використовую слова «заздрість» і «благоговіти»; з огляду на формулювання цих двох термінів, Я маю на увазі, що антихристи не вважають Божі слова істиною й не мають наміру приймати їх, а радше заздрять багатому змісту цих слів, обширним текстам, а також глибокодумності цих слів, яка відображає глибину, недосяжну для людей, – і навіть більше, вони заздрять тому, що це слова, яких вони самі не можуть сказати. З цих аспектів «заздрості» очевидно, що антихристи не вважають ці слова Бога вираженням божественності, істиною або життям та істиною, якими Бог має намір спасти людство й забезпечити людство. Оскільки антихристи можуть заздрити цим словам, то очевидно, що в серці вони також бажають стати тими, хто висловлює такі слова. Виходячи з цього, багато антихристів докладало величезних зусиль за лаштунками, щодня молячись, щодня читаючи ці слова, записуючи, запам’ятовуючи, підсумовуючи й упорядковуючи їх. Вони вклали багато праці в ці слова, сказані Богом, роблячи незліченні нотатки й записуючи численні пізнання під час своїх духовних роздумів, а також незліченну кількість разів молячись, щоб запам’ятати ці слова. Яка їхня мета в усьому цьому? Вона полягає в тому, щоб одного дня в них раптово стався спалах натхнення і вони змогли без упину говорити слова, які сказав би Бог, наче відкрився водоспуск; вони сподіваються, що, як і Божі слова, їхні слова зможуть забезпечити те, що потрібно людям, дати людям життя, забезпечити те, чого людям слід досягти, і висувати вимоги до людей. Це для того, щоб, як і втілена Божа плоть, вони могли стояти на позиції Бога й мати статус Бога і говорити те саме, що й Бог, Його тоном і манерою говорити, саме так, як вони бажають. Антихристи доклали до цього багато зусиль, і не буде перебільшенням сказати, що деякі з них навіть часто потайки дістають записники, щоб записати слова, які вони хочуть сказати, слова, яких вони чекають від Бога. Однак хоч би що антихристи робили, їхня жага завжди залишається невиконаною, їхні бажання ніколи не здійснюються. Хоч би скільки зусиль вони докладали, хоч би скільки молилися, хоч би скільки записували Божі слова або як би їх запам’ятовували й упорядковували, усе марно. Бог не говорить через них жодного речення, і Бог не дозволив їм почути Свій голос жодного разу. Хоч би як сильно вони прагнули або як би тривожилися, вони просто не можуть вимовити жодного речення з Божих слів. Що більше вони тривожаться й заздрять і що більше їм не вдається досягти своєї мети, то більше вони дратуються всередині. Через що вони дратуються і чому вони так тривожаться? Вони бачать, що Божі слова приводять дедалі більше людей перед Бога, щоб прийняти Божий суд і кару та прийняти Його слово як життя, але біля їхніх ніг, у їхній присутності немає жодної людини, яка б поклонялася їм чи захоплювалася ними. Ось що змушує їх тривожитися й дратуватися. У своїх роздратуванні й тривозі те, про що антихристи можуть думати й розмірковувати, досі зводиться до такого: «Чому ці люди виконують свій обов’язок у божому домі? Чому, коли вони приходять до божого дому, усе інакше, ніж у невіруючому світі? Чому більшість людей, прийшовши до божого дому, починає поводитися належно й стає дедалі кращою? Чому більшість людей присвячує себе й платить ціну в божому домі без жодної винагороди, і навіть коли їх підрізають, вони не йдуть, а дехто не йде навіть після того, як його вичистили або виключили? По суті, єдина причина – це божі слова, це ефект і роль, яку відіграє книга “Слово являється у плоті”». Коли антихристи бачать цей момент, вони стають ще більш заздрісними до Божих слів. Тому, доклавши величезних зусиль і досі не маючи змоги говорити Божі слова або стати рупором Бога, антихристи перемикають свою увагу на Божі слова: «Хоча я не можу говорити інших слів, окрім тих, що сказав бог, якщо я зможу говорити слова, які узгоджуються з божими словами – навіть якщо це просто доктрини або порожні слова, – поки вони звучать для людей правильно, поки вони здаються такими, що відповідають цим словам бога, то хіба я не зможу забезпечити собі місце серед людей? Хіба я не зможу бути непохитним серед них? Або якщо я часто проповідуватиму й пояснюватиму слова з книги “Слово являється у плоті”, часто використовуючи ці слова, щоб допомогти людям, і все, що я говоритиму й проповідуватиму, звучатиме так, ніби воно походить із божих слів і є правильним, то хіба мій статус серед людей не ставатиме дедалі стабільнішим? Хіба я не здобуду серед них більшого авторитету?» Думаючи так, антихристи вважають, що знайшли шлях до здійснення своїх бажань здобути статус, більшу репутацію та визнання, і бачать надію на досягнення цього. Побачивши надію, антихристи потай радіють у своєму серці: «Який же я розумний! Ніхто інший цього не зрозумів; чому інші не знають цього шляху? Я такий кмітливий! Але хоч який я розумний, я не можу нікому про це розповісти; досить того, що я знаю це у своєму серці». Маючи на думці таку мету й план, антихристи починають докладати серйозних зусиль до Божих слів. Вони думають: «Раніше я просто побіжно переглядав божі слова, слухав неуважно й говорив усе, що спадало на думку. Тепер мені треба змінити стратегію; я більше не можу так робити, це марнування часу. Коли я робив так раніше, це не дало жодних результатів; продовжувати так було б справді нерозумно!» Отже, вони беруть себе в руки, сповнені рішучості докласти зусиль до Божих слів і похизуватися своїми здібностями. Які дії вчиняють антихристи, щоб похизуватися своїми здібностями? Вони проникливо спостерігають за Божою манерою говорити й тоном Його мовлення, а також проникливо спостерігають за конкретним змістом Божих слів на кожному етапі та в кожному періоді. Водночас вони готуються, як пояснювати ці Божі слова, і коли вони проповідують Божі слова, як говорити й пояснювати їх так, щоб люди захоплювалися ними й робили з них кумирів. Так крок за кроком антихристи справді доклали багато зусиль до Божих слів. Однак одне можна сказати напевно: оскільки їхні мотиви, що стоять за цими зусиллями, неправильні, а наміри злі, слова, які вони говорять, хоч як би інші їх слухали, є лише доктринами, це просто скопійовані слова й фрази Божого мовлення. Отже, хоч би скільки зусиль антихристи докладали до Божих слів, вони самі не мають жодних особистих надбань. Що означає не мати надбань? Це означає, що вони не ставляться до Божих слів як до істини. Вони не практикують, а лише проповідують, тому ніхто не бачить у них жодних змін. Їхні помилкові думки й погляди не змінюються, їхній неправильний погляд на життя не змінюється, вони не мають жодного розуміння власних розбещених характерів, і вони зовсім не порівнюють себе з різними станами людини, описаними Богом. Тому, хоч би скільки антихристи проникливо спостерігали за Божими словами, у них видно лише два результати: по-перше, хоча Божі слова, які вони говорять, правильні, і навіть їхні пояснення цих слів не є помилковими, ти не можеш побачити в них жодних змін. По-друге, хоч би як енергійно вони просували й проповідували Божі слова, вони не мають жодного самопізнання. Це чітко видно. Причина, чому антихристи виявляють таку поведінку, полягає в тому, що, хоча вони часто просувають і проповідують Божі слова іншим, самі вони не приймають того, що Божі слова є істиною. Вони самі не прийняли цих слів; вони лише хочуть використати їх для досягнення своїх прихованих мотивів. Вони сподіваються здобути бажані статус і вигоду, проповідуючи Божі слова, і якби люди ставилися до них і поклонялися їм так, ніби вони є богом, це було б ідеально. Хоча вони ще не можуть досягти цієї мети чи результату, це кінцева мета кожного антихриста.

Антихристи доклали багато зусиль до Божих слів; почувши це, дехто може це неправильно зрозуміти й запитати: «Чи означає це, що кожен, хто докладає зусиль до Божих слів, є антихристом?» Якщо ти тлумачиш це так, тобі бракує духовного розуміння. Яка різниця між зусиллями, які антихристи докладають до Божих слів, і зусиллями тих, хто прагне до істини? (Намір і мета різні. Антихристи докладають зусиль до Божих слів заради власних вигоди й статусу, щоб задовольнити свої особисті амбіції.) Яких зусиль антихристи докладають до Божих слів? Вони запам’ятовують частини Божих слів, які відповідають їхнім уявленням, вчаться пояснювати Божі слова людською мовою і пишуть деякі духовні нотатки та пізнання. Вони також виділяють, підсумовують і впорядковують різні Божі висловлювання, наприклад ті, які, на думку людей, відносно узгоджуються з людськими уявленнями, ті, які легко сприймати як такі, що мають тон мовлення Бога, деякі слова про таємниці, а також деякі Божі слова, які є популярними й часто проповідуються в церкві протягом певного часу. Окрім запам’ятовування, упорядкування, підсумовування й написання пізнань, звісно, є ще дещо, зокрема деякі своєрідні дії. Антихристи заплатять будь-яку ціну, щоб здобути статус, задовольнити свої амбіції та досягти своєї мети – контролювати церкву й бути богом. Вони часто працюють до пізньої ночі й прокидаються на світанку, засиджуючись допізна й репетируючи свої проповіді в досвітні години, а також записують блискучі речі, сказані іншими, – усе для того, щоб озброїтися доктриною, необхідною для виголошення високопарних проповідей. Вони щодня розмірковують про те, як виголошувати ці високопарні проповіді, обмірковуючи, які з Божих слів буде найкорисніше обрати і які викличуть захоплення й похвалу серед обраних Богом людей, а потім вчать ці слова напам’ять. Потім вони обмірковують, як тлумачити ці слова так, щоб продемонструвати свої далекоглядність і блиск. Щоб справді закарбувати Боже слово у своєму серці, вони намагаються слухати Його слово в кілька разів більше. Вони роблять усе це із зусиллями, подібними до зусиль студентів, що змагаються за місце в коледжі. Коли хтось виголошує гарну проповідь, або таку, що забезпечує певне освітлення, або таку, що дає певну теорію, антихрист збере й укладе це і перетворить на власну проповідь. Жодні зусилля не є надмірними для антихриста. Який же тоді мотив і який намір стоять за цими їхніми зусиллями? Це здатність проповідувати Божі слова, говорити їх чітко й невимушено, вільно володіти ними, щоб інші могли побачити, що антихрист духовніший за них, більше дорожить Божими словами, більше любить Бога. У такий спосіб антихрист може здобути захоплення й поклоніння деяких людей навколо себе. Антихрист вважає, що це варта справа, яка варта будь-яких зусиль, ціни чи труднощів. Докладаючи цих зусиль протягом двох, трьох, п’яти років, антихристи поступово стають дедалі більш обізнаними з Божою манерою говорити, а також зі змістом і тоном Його слів; деякі антихристи можуть навіть імітувати Божі слова або цитувати кілька речень із них щоразу, коли відкривають рота. Звісно, для них це не найважливіше. Що є найважливішим? Оскільки вони здатні імітувати й цитувати Божі слова за власним бажанням, їхні манера говорити, тон і навіть інтонація стають дедалі більш схожими на божі, дедалі більш схожими на христові. Антихристи радіють цьому у своїх серцях. Чому вони радіють? Вони дедалі більше вважають, як чудово було б бути богом, коли так багато людей обожнюють і оточують їх, – як це було б славно! Вони приписують усі ці досягнення Божим словам. Вони вірять, що саме Божі слова дали їм можливість, надихнули їх, і навіть більше – саме завдяки Божим словам вони навчилися імітувати Божу манеру говорити й Божий тон. Це зрештою змушує їх почуватися дедалі більше схожими на бога, дедалі більше наближаючись до ідентичності й статусу бога. Ба більше, це змушує їх відчувати, що здатність імітувати Божі манеру говорити й тон, говорити й жити з Божою манерою говорити й інтонацією є надзвичайно приємною, і це є їхніми найприємнішими моментами. Антихристи дійшли до цього моменту – чи сказали б ви, що це небезпечно? (Так.) У чому полягає небезпека? (Вони хочуть бути богом.) Хотіти бути богом небезпечно, так само як Павло, який сказав, що для нього жити – це христос. Людина не підлягає відкупленню, щойно такі слова сказано. Антихристи ставляться до Божих слів як до шляху стати богом. Що зробили антихристи в цьому процесі? Вони доклали величезних зусиль, витратили багато енергії та часу на Божі слова. У цей період вони проникливо спостерігали за Божими словами й аналізували їх, неодноразово читаючи, запам’ятовуючи й упорядковуючи їх. Вони навіть імітували Божу манеру говорити й тон під час читання Його слів, особливо часто вживані фрази в Божому мовленні. У чому сутність усіх цих дій? Тут Я описую це як сутність торговця, який купує товари за оптовими цінами; тобто антихристи використовують найдешевший спосіб перетворити Божі слова на матеріальну річ, якою вони володіють. Коли вони читають Божі слова, вони не приймають їх як істину, ані як шлях, на який люди мають увійти, і не ставляться до них так. Натомість вони всіма способами намагаються запам’ятати ці слова, манеру й тон мовлення, намагаючись перетворити себе на тих, хто висловлює такі слова. Коли антихристи здатні імітувати Божі тон і манеру говорити і здатні повною мірою застосовувати ці манеру й тон мовлення у своїй мові та діях, живучи серед людей, вони прагнуть досягти не того, щоб вірно виконувати свій обов’язок, робити все за принципами або бути вірними Богу. Натомість, імітуючи Божі тон і манеру говорити та проповідуючи ці слова Бога, вони хочуть увійти глибоко в серця людей і стати об’єктом поклоніння людей. Вони жадають зійти на трон у серцях людей і панувати там як царі, а також маніпулювати думками й поведінкою людей, досягаючи в такий спосіб мети контролювати людей.

Якщо ми опишемо те, як антихристи докладають зусиль до Божих слів, як дешеву скупку торговцями Божих слів як товару, то хіба наслідування антихристами Божого мовлення, використання ними Божого способу говорити й тону для проповідування Його слів не є тим самим, що й продаж слова Божого як товару? (Так.) Жоден торговець не купує товар, щоб потім його не продати. Їхня мета в придбанні цих товарів і володінні ними – отримати вищий прибуток від цих речей, обміняти їх на більше грошей. Отже, величезні зусилля, яких антихристи докладають до Божих слів, і їхнє ставлення до них – це не що інше, як дії антихристів, подібні до дій торговців, щоб здобути їх найдешевшим, найменш витратним і найзручнішим способом, перетворити їх на свою власність, а потім продати за високу ціну, щоб отримати бажані вигоди. А що це за вигоди? Це висока думка людей, поклоніння, захоплення і, особливо, слідування за ними. Тому в церкві часто можна побачити таке явище, коли людина, яка в корені не практикує Божі слова й не знає себе, має багато послідовників, багато тих, хто покладається на неї й робить із неї кумира. У чому причина цього? У тому, що ця людина має добре підвішений язик, вміє гарно говорити й легко вводить людей в оману. Вона не практикує Божі слова, не залагоджує справи згідно з принципами, а також не втілює роботу церкви й розпорядження від Вишнього. Але чому вона все ж може справити гарне враження на деяких людей? Коли з нею справді щось трапляється, чому багато людей покриває й захищає її? Чому деякі люди захищають її, коли вона є лідером? Чому деякі люди чинять перешкоди й не погоджуються з її відстороненням? Причина того, чому людина, сповнена вад, наповнена сатанинським розбещеним характером, яка ніколи не практикує істину, все ж може отримувати таке ставлення в церкві, полягає лише в тому, що ця людина надто вправна в розмовах, надто добре вміє прикидатися й надто майстерно вводить людей в оману, – антихристи є саме такими людьми. То чи можна сказати, що такі люди є антихристами? Так, такі люди безумовно є антихристами. Вони часто читають Божі слова, часто запам’ятовують і проповідують їх, часто використовують Божі слова, щоб повчати й обтинати інших, і переймають точку зору Бога та стають на Його позицію, щоб повчати людей, змушуючи їх бути повністю покірними й слухняними їм і залишаючи людей безмовними після того, як ті почують великі доктрини, які вони говорять. Проте такі люди – це ті, хто ніколи не знає себе й ніколи не залагоджує справи згідно з принципами. Якщо вони є лідерами, їхні вищі лідери стають неефективними. Стає неможливо зрозуміти ситуацію в церкві під їхнім керівництвом. За їхньої присутності упорядкування роботи Божого дому, принципи й вимоги, встановлені Божим домом, неможливо реалізувати. Хіба такі люди не є антихристами? Чи ставляться вони до Божих слів як до істини? (Ні, не ставляться.) Вони доклали зусиль до читання Божих слів і можуть цитувати деякі з них. Під час бесід на зібраннях вони часто згадують Божі слова, а у вільний час слухають записи декламації Божих слів. Коли вони розмовляють з іншими, вони лише імітують Божі слова й не говорять нічого іншого. Усе, що вони проповідують і кажуть, бездоганне. Така людина, на вигляд така досконала зовні, так звана «правильна людина», спричиняє те, що упорядкування роботи, вимоги й принципи Божого дому заходять у глухий кут, коли доходять до неї. Люди під нею не визнають нікого, крім неї. Її підлеглі, крім шанування її і невизначеного бога на небі, не слухають нікого іншого й ігнорують усіх. Хіба це не антихрист? Які засоби використала ця людина, щоб досягти всього цього? Вона використала у власних інтересах Божі слова. Ті, хто заплутався у своїй вірі, кому бракує духовного розуміння, хто невіглас, безтолковий у думках, а також ті, хто не прагне до істини, маловіри й ті, хто як очерет, що хитається від вітру, вважають антихриста духовною людиною. Вони сприймають слова й доктрини, які проповідує антихрист, як істину-реальність і вважають антихриста своїм об’єктом слідування. Слідуючи за антихристом, вони вірять, що слідують за Богом. Вони використовують своє слідування за антихристом, щоб замінити слідування за Богом. Дехто навіть каже: «Наш лідер ще не говорив і не бесідував; навіть якщо ми читаємо Божі слова, ми самі не можемо їх зрозуміти». «Нашого лідера тут немає – ми молимося Богу про щось, але не можемо отримати світло; ми читаємо Божі слова, але не можемо зрозуміти шлях. Ми мусимо чекати, доки наш лідер повернеться». «Наш лідер цими днями зайнятий і не має часу, щоб розв’язати наші питання». Без свого господаря ці люди не знають, як молитися або як їсти й пити Божі слова, вони не вчаться шукати Бога й покладатися на Нього або самостійно знаходити шлях практики в Божих словах. Без свого господаря вони як сліпі, наче у них вийняли серце. Їхній господар є їхніми очима, а також їхніми серцями й легенями. Вони вірять, що їхній господар найкраще вміє їсти й пити Божі слова. Якщо їхнього господаря немає, вони не мають інтересу до того, щоб самим їсти й пити Божі слова, і мусять чекати, доки їхній господар повернеться, щоб молитовно почитати й розтлумачити їм Божі слова, щоб вони могли зрозуміти. У глибині душі ці люди вірять, що їхній господар – це їхній посланець, який може допомогти їм прийти перед Бога. Досягнення такого «ефекту» – це те, що антихристи вважають найбільш гідним радості в глибині своїх сердець: «Усі роки моїх зусиль нарешті окупилися; нарешті час, який я витратив, не минув даремно. Зусилля справді винагороджують тих, хто наполегливий, – навіть залізний прут можна стерти на голку за достатньої наполегливості. Ці зусилля були того варті!» Почувши, що їхні послідовники не можуть жити без них, антихристи не відчувають жодної провини глибоко всередині. Натомість вони таємно радіють, думаючи: «Божі слова справді чудові. Моє рішення тоді було правильним; зусилля, які я доклав за ці роки, були правильними, і мій підхід упродовж цих років був підтверджений і приніс плоди». Вони таємно почуваються задоволеними. Вони не тільки не відчувають провини, жалю чи ненависті до своїх лихих вчинків, а й стають ще більш переконаними та впевненими, що їхній підхід правильний. Тому в прийдешній час, у своєму майбутньому житті, вони планують як і раніше вивчати Божий спосіб мовлення й тон, і робити це старанніше, ніж у минулому, і ще ширше й глибше імітувати Божий спосіб говорити й вибір Ним слів.

Коли антихристи читають Божі слова, їхні увага й наміри повністю протилежні увазі й намірам тих, хто прагне до істини. Ті, хто прагне до істини, незалежно від Божого способу говорити, зацікавлені лише в розумінні Божих намірів, істин-принципів і того, чого люди мають дотримуватися й чому слідувати. Натомість антихристи відсувають ці речі на задній план та ігнорують їх, навіть відчуваючи відразу до фраз, що стосуються цих речей, і таємно опираючись фразам і термінам, що мають до цих речей стосунок. Досягнувши певних «результатів», вони продовжують заглиблюватися й проникливіше спостерігати за тим, якими є Божий спосіб говорити й тон, які нюанси Його інтонації, які слова Він обирає, не оминаючи навіть деталей Його граматики й звичного синтаксису, використовуючи той самий підхід, що й раніше. Щоб наблизитися до своєї мети, антихристи таємно вирішують у своїх серцях ще старанніше, інтенсивніше й глибше проникливо спостерігати за Божими словами, проникливо спостерігаючи за цілями й завданнями, що стоять за Божим мовленням, і навіть досліджуючи те, як Бог – Промовець, що звертається до людства й усього всесвіту, – виражає Себе. Антихристи невтомно проникливо спостерігають за кожним аспектом Божого мовлення, намагаючись імітувати Боже мовлення й видати себе за тих, хто володіє Божою сутністю, володіє тим, чим володіє Бог і Ким є, і володіє Божим характером. Усе це, здається, відбувається так природно й плавно; вони працюють і діють задля досягнення своїх цілей як само собою зрозуміло й – також як належить й не усвідомлюючи цього – перетворюють себе на бога, на фігуру, якою інші захоплюються й за якою слідують. Вони ретельно спостерігають, як Божі слова торкаються сердець людей і розвінчують їхні розбещені характери, як Божі слова розвінчують різні стани людей, і тим паче, як Божі слова досягають ефектів у людях. Яка їхня мета в проникливому спостереженні всього цього? Вона полягає в тому, щоб увійти в серця людей, осягнути їхні реальні ситуації і, чітко бачачи їхні внутрішні думки, вводити в оману й контролювати їх. Коли Божі слова розвінчують розбещені характери людей і б’ють по їхніх слабких місцях, антихристи думають: «Ці слова, ця манера такі величні й чудові! Я теж хочу так говорити, я хочу використовувати цей спосіб говорити й ставитися до людей у такій манері». Протягом багатьох років читання Божих слів і ознайомлення з ними антихристи дедалі більше вважають свої бажання й жагу стати богом своєю єдиною метою у вірі в Бога. Тому, як би Божі слова не говорили про вимогу до людей прагнути до істини й робити все згідно з принципами, а також про всі інші реальності позитивних речей, антихристи не сприймають цього й ігнорують це. Вони цілеспрямовано переслідують власну мету, роблячи те, що хочуть, згідно з власними мотивами дій, ніби ніхто інший не має значення. Жодне речення з Божих слів не зворушує їхніх сердець і не змінює їхнього погляду на життя та їхньої філософії світських справ, тим паче жодне речення, жодна проповідь чи жодне висловлювання від Бога не спонукає їх мати покаянне серце. Незалежно від того, що викривають Божі слова, які б розбещені характери людини вони не викривали, антихристи досліджують лише Божий спосіб говорити, Його тон, ефекти, яких Божі слова мають досягти в людях, тощо – усі справи, не пов’язані з істиною. Тому що більше антихристи стикаються з Божими словами, то сильнішою стає їхня внутрішня жага бути богом. Наскільки інтенсивною є ця жага? Вона сягає такої міри, що вони навіть декламують Божі слова уві сні, часто розмовляючи самі із собою і практикуючи проповідування Божих слів, використовуючи Його манеру говорити й тон. У глибині своїх сердець вони постійно повторюють Божий спосіб говорити й тон, наче одержимі. Такими є антихристи. Якими б конкретними, щирими чи справжніми не були Божі слова, скільки б допомоги чи натхнення вони не пропонували людям, антихристи залишаються байдужими до всього цього й ігнорують це. Вони не цінують ці слова Бога. Де їхні серця? Вони зосереджені на тому, як імітувати Божі слова так, щоб змусити людей поклонятися їм. Що інтенсивніша їхня жага, то більше вони сподіваються почути голос Бога й бути здатними зрозуміти мету, бажання й думки, що стоять за кожним реченням, сказаним Богом, – навіть Його найпотаємніші думки. Що інтенсивнішими стають жага й бажання антихристів, то більше вони хочуть імітувати Божий спосіб говорити й то більше вони прагнуть швидко перетворити себе, щоб стати більш схожими на бога за короткий час, володіючи способом говорити й тоном бога. Ба більше, дехто навіть хоче перейняти стиль і манеру бога у своїх діях. Антихристи перебувають у такому стані, живучи щодня з цими думками, ідеями, намірами й мотивами. Що вони роблять? Вони щодня змушують себе йти шляхом становлення богом, становлення христом. Вони вірять, що цей шлях чесний, що це світла дорога. Тому, чи то на зібраннях, чи то на зустрічах, як би інші не бесідували про своє розуміння Божих слів і свої почуття щодо переживання Божих слів на власному досвіді, ніщо не може їх зворушити або змінити їхні цілі й бажання. Вони крокують шляхом до того, щоб стати христом, до того, щоб стати богом, наче вони одержимі, наче їх контролює невидима істота, наче вони носять невидимі кайдани. Що це за мислення? Хіба воно не мерзенне? (Так.)

Читаючи Божі слова, антихристи вбирають кожен їхній аспект як свою власність, ставлячись до них як до товарів, які можуть принести їм вищі вигоди й більше грошей. Коли ці товари продаються, коли цими речами хизуються, вони отримують бажані вигоди. Що більше вони це роблять, то більше задоволення відчувають усередині; що більше вони це роблять, то більшою й інтенсивнішою стає їхня жага бути богом. Що це за ставлення, що це за ситуація? Чому жага антихристів бути богом така сильна? Чи це щось, чому їх хтось навчив? Хто їх підбурював чи наставляв? Чи вимагають цього Божі слова? (Ні.) Це шлях, який обрали самі антихристи. Хоча вони не мають зовнішньої допомоги, вони такі цілеспрямовані – чому так? Це визначається їхньою природою-сутністю. Антихристи невтомно, без вагань і без жодних докорів сумління ідуть цим шляхом без будь-якої зовнішньої допомоги; як би ти їх не засуджував, це марно; як би ти їх не аналізував, вони не сприймають і не розуміють цього; вони наче одержимі. Ці речі визначаються їхньою природою. Ставлення антихристів до Божих слів зовні не здається таким, що характеризується опором чи зведенням наклепу. Вони докладають зусиль – навіть більше, ніж пересічна людина. Якщо ти не знаєш, що вони думають усередині або яким шляхом ідуть, то, судячи із зовнішнього вигляду, їхнє ставлення до Божих слів здається палким потягом – принаймні цим терміном можна його охарактеризувати. Але чи можна побачити сутність людини лише за її зовнішнім виглядом? (Ні.) То де ж її можна побачити? Хоча здається, що вони палко прагнуть Божих слів, часто читаючи й слухаючи їх, і навіть запам’ятовуючи їх, і хоча, судячи з цих зовнішніх дій, їх не слід характеризувати як антихристів, коли справа доходить до практики Божих слів у реальних ситуаціях, чи роблять вони це? (Ні.) Прочитавши Божі слова й запам’ятавши їх, коли вони стикаються з реальними ситуаціями, вони іноді можуть процитувати уривок або продекламувати кілька речень із Божих слів, часом навіть точно. Але після того, як вони процитують Божі слова, поспостерігай, що вони роблять, яким шляхом ідуть і який вибір роблять перед лицем ситуацій. Якщо це стосується їхнього статусу або чогось, що може зашкодити їхнім репутації чи іміджу, вони абсолютно не діятимуть згідно з Божими словами. Вони захищають власні імідж і статус. Якщо вони роблять щось не так, вони абсолютно цього не визнають. Натомість вони знаходитимуть усілякі способи, щоб приховати це або уникнути проблеми, не згадуючи про це й навіть перекладаючи провину за те, що вони зробили, на інших, замість того, щоб визнати власну провину. Вони докладають зусиль до читання Божих слів і захисту свого статусу, але коли справа доходить до того, щоб відкласти вбік власні інтереси й терпіти фізичні труднощі заради практики істини й дій згідно з істинами-принципами, поспостерігай, як вони обирають. Якщо вони мають діяти згідно з принципами, захищати інтереси Божого дому незалежно від того, кому це зашкодить або кого образить, чи зроблять вони це? Абсолютно ні. Їхній перший вибір – завжди захищати себе. Навіть якщо вони знають, хто винен або хто вчинив зло, вони не розвінчають їх. Вони можуть навіть таємно радіти у своїх серцях. Якщо хтось розвінчує злих людей, вони навіть захищатимуть і виправдовуватимуть злих. Зрозуміло, що антихристи – це люди, які отримують задоволення від нещасть інших. Незалежно від ситуації, з якою вони стикаються, поспостерігай, що вони обирають і яким шляхом ідуть. Якщо вони обирають діяти згідно з істинами-принципами, то їхнє їдження й пиття Божих слів принесло плід. Якщо ні, то як би вони не їли й не пили Божі слова і як би добре вони їх не запам’ятали, це марно – вони однаково не ставляться до Божих слів як до істини. Крім того, чи знають антихристи себе? (Ні.) Дехто каже: «Але антихристи навіть визнають свою зарозумілість і впевненість у власній праведності, кажучи, що вони дияволи й сатани». Вони просто кажуть таке, але що вони насправді роблять, коли стикаються з реальною ситуацією? Якщо хтось співпрацює з антихристом і каже щось правильне, щось, що відповідає істинам-принципам і суперечить тому неправильному, що сказав антихрист, і якщо та людина відмовляється погоджуватися з тим, що каже антихрист, антихрист відчує, що його іміджу й статусу завдано шкоди. Що вони обирають тоді? Чи могли б вони вирішити відкласти себе вбік, щоб послухати іншу людину й діяти згідно з істинами-принципами? Абсолютно ні. Тож чи є користь від тих правильних слів, які вони кажуть? Чи відображають вони їхню реальність, їхній реальний духовний зріст, їхній вибір або шлях, яким вони йдуть? Ні, ці слова не народжені з їхнього досвіду; це просто слова, які вони вивчили. Те, що виходить з їхніх вуст, – це просто доктрини, оманливі слова. Щойно справа торкається їхнього статусу або власних інтересів, перший вибір антихристів – завжди зберегти й захистити себе, притупити пильність інших і ввести їх в оману, а також уникнути будь-якої відповідальності або визнання будь-яких переступів. Зважаючи на ці сутності антихристів, чи прагнуть вони до істини? Чи читають вони Божі слова, щоб зрозуміти істину й досягти моменту, коли вони зможуть практикувати істину? Ні. Зважаючи на наміри й цілі антихристів у читанні Божих слів, вони ніколи не досягнуть їх розуміння. Це тому, що вони читають Божі слова не як істину, яку треба сприйняти, а радше як засіб для досягнення власних цілей. Хоча антихристи прямо не заявляють: «Я хочу бути богом, я хочу бути христом», їхня мета стати христом зрозуміла із сутності їхніх дій і сутності того, як вони ставляться до Божих слів. Як це можна помітити? Вони використовують Божі слова й те, що вони бачать виявленим Богом, як-от Божі атрибути й єство тощо, щоб вводити людей в оману, щоб вводити в оману тих, хто не розуміє істини, невігласів, тих, хто має малий духовний зріст, тих, хто не прагне до істини, маловірів і навіть деяких злих людей. Вони змушують цих людей повірити, що вони володіють істиною, що вони правильні люди і що вони є фігурами, гідними захоплення й довіри. Антихристи прагнуть змусити цих людей покладати надії на них і шукати в них, і коли це стається, вони почуваються задоволеними всередині.

Антихристи ніколи не визнають, що Бог є унікальним; вони ніколи не визнають, що Божі слова є істиною, і ніколи не визнають, що лише Бог може виражати істину. Судячи з їхнього ставлення до Божих слів, зусиль, які вони докладають до Божих слів, і їхньої жаги бути богом, стати христом, антихристи вірять, що людині легко стати богом, що це щось досяжне для людей. Вони кажуть: «Втілений бог називається христом просто тому, що він може сказати трохи божих слів, чи не так? Хіба він не просто рупор для божих слів? Хіба справа не просто в тому, що за ним слідує багато людей? Тож якщо людина також має такий самий статус і репутацію серед людей, якщо їй також поклоняється й на неї рівняється стільки ж людей, хіба вона не може насолоджуватися ставленням як до христа, ставленням як до бога? Бути здатним насолоджуватися ставленням як до христа, насолоджуватися ставленням як до того, хто має божі ідентичність і сутність – хіба це не робить людину богом? Що в цьому складного?» Отже, жага антихристів бути богом є притаманною; вони поділяють ті самі амбіції та сутність, що й сатана. Саме тому, що вони є антихристами й володіють сутністю антихристів, вони виявляють такі реакції на Божі слова. Для антихристів радість полягає в тому, що Бог втілився; Його слова можуть чути люди, і водночас Його можуть бачити люди. Він – звичайна людина, якої можна торкнутися і яку можна побачити, і саме тому, що ця звичайна, незначна й непримітна людина може говорити так багато і, отже, називатися Богом, антихристи бачать, що їхня можливість стати богом нарешті настала. Якби ця звичайна людина не говорила, антихристи думали б, що їхня надія стати богом або христом дуже примарна. Але саме тому, що ця звичайна людина говорила Божі слова й виконувала Божу роботу, представляючи Бога, щоб спасати людей серед них, антихристи розглядають це як свій шанс, як можливість, якою можна скористатися, що дає їм більше підказок для імітації Божого мовлення, Його тону й способу говорити, і навіть Його характеру, поступово роблячи себе більш схожими на бога, більш схожими на христа. Отже, у глибині своїх сердець антихристи вважають, що вони стають дедалі більш схожими на бога, що вони дедалі більше наближаються до бога. Вони так сильно заздрять Богу, Якого шанують, за Яким слідують і на Якого покладаються в усьому, Богу, Якого люди шукають і на Якого рівняються в усьому. Вони заздрять ідентичності й особистій цінності Христа. Що думають антихристи у своїх серцях? Хіба глибини їхніх сердець не темні й нечестиві? Хіба глибини їхніх сердець не ниці, огидні й ганебні? (Так.) Вони вкрай відразливі!

Дехто каже: «Ми слухали, як Ти розповідаєш про антихристів, але чому ми ніколи не бачили такої людини? Ти просто розповідаєш історії? Говориш про речі, які надумані?» Як ви думаєте, чи існують такі люди? (Так.) Скількох ви зустрічали? Чи ви належите до них? (Ми також демонструємо ці стани й виявляємо такі аспекти. Вони не такі серйозні, як в антихристів, але природа-сутність та сама.) Як ви думаєте, чи небезпечно мати ці стани? (Так.) Якщо ти знаєш, що це небезпечно, тобі потрібно змінитися. Чи легко змінитися? Насправді це може бути і легко, і важко. Якщо ти сприймаєш Божі слова як істину, якої слід дотримуватися, так само просто, як сказав Господь Ісус: «Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні», тоді ти можеш справді покаятися. Наприклад, Бог каже тобі щось втілити, кажучи: «Поївши, вилизуй миску дочиста, щоб вона була як помита. Це економія їжі, а також дотримання гігієни». Чи прості ці вказівки? Чи легко їх втілити? (Так.) Якщо Бог ставить таку вимогу, лише ці кілька речень, не вдаючись у труднощі людей чи їхні стани, не говорячи про розбещені характери й не розрізняючи різних обставин, як би ти втілив і практикував цю одну справу? Для тебе ці речення є Божими словами, вони є істиною, і вони є тим, чого тобі слід дотримуватися. Те, що тобі слід робити, – це слідувати Божій вимозі щодня, щоразу після їди, – тоді ти слідуєш Божому шляху, ставлячись до Божих слів як до істини, як до того, чому ти маєш коритися. Ти стаєш людиною, яка практикує Божі слова, і в цій найпростішій справі ти відкинув характер антихриста. Або ж ти можеш натомість, почувши ці кілька слів, на словах погодитися й запам’ятати їх, але після їди, побачивши кілька зернин рису, що залишилися в мисці, ти думаєш: «Я зайнятий іншими справами!» – і просто залишаєш миску як є. І наступного разу ти робиш те саме. Ти тримаєш ці кілька вказівок від Бога в голові, але немає точного дня, коли ти справді збираєшся їх практикувати. З часом ти забуваєш ці слова. Тож ти не тільки не практикував Божі слова, а й відкинув їх. Якою людиною це тебе робить? Якщо ти не втілюєш ці слова, чи ти той, хто може слідувати Божому шляху, почувши Його слова? Чи ти той, хто прагне до істини? Очевидно, ні. Якщо хтось не прагне до істини, чи можна його охарактеризувати як антихриста? Чи є нездатність практикувати істину обов’язково рівнозначною тому, щоб бути антихристом? (Ні.) Людина такого типу ставиться до слів Бога як до вітру, що пролітає повз вуха, як до чогось неважливого, не практикує їх і не надто про них думає – вона просто забуває їх. Це не антихрист. Є інший тип людей, які, почувши ці вказівки від Бога, думають: «Вилизувати миску після їди? Як соромно! Я не жебрак, і до того ж не те щоб їжі не було. Я точно цього не робитиму! Ті, хто хоче вилизувати свої миски дочиста, можуть це робити». Коли хтось каже: «Це Божа вимога», вони думають: «Навіть якщо це божа вимога, це неприйнятно. Богові не слід вимагати таких речей. Ці слова не є істиною! Бог також говорить речі, які є непримітними, нелогічними й не такими вже й великими. Не всі божі вимоги до людей обов’язково є істиною. Ця конкретна вимога не здається мені істиною. Господь Ісус сказав: “Кожен, хто слідуватиме волі Мого Отця, що на небесах, той є Мій брат, і сестра, і мати”. Слова на кшталт цих є істиною! Вилизувати миску дочиста після їди – це дотримання гігієни? Просто помити її було б достатньо. Навіщо змушувати нас вилизувати миски? Ця вимога не відповідає моїм уявленням чи фантазіям; вона була б неприйнятною будь-де. Змушувати мене вилизувати миску – дзуськи! Хіба так визначається гігієна? Я мию свою миску водою, використовуючи дезінфікуючий засіб, – ось що я називаю гігієною!» Люди такого типу, почувши ці слова, мають власні думки й внутрішній опір; вони навіть вдаються до глузувань і наклепів. Оскільки ці слова від Бога, вони не наважуються судити їх відкрито, але це не означає, що вони не мають думок чи уявлень про них. Де виявляються їхні думки й уявлення? Вони не приймають і не практикують ці слова; вони мають власні думки про них і здатні судити їх і формувати уявлення про них. Тому, коли вони закінчують їсти й бачать, як деякі люди вилизують свої миски дочиста, вони утримуються від цього, навіть відчуваючи в серці презирство до тих, хто практикує згідно з Божими словами. Їхня зовнішність часто виявляє насмішки й глузування, і навіть ставлення, що характеризується бажанням виправити поведінку інших. Вони не тільки не діють згідно з тим, що каже Бог, а й навіть діють всупереч, вдаючись до дій, протилежних цим. Вони використовують свої дії, щоб заперечувати Божі вимоги, щоб опиратися тому, що сказав Бог, і вони також прагнуть привернути більше уваги своїми діями, переконуючи більше людей, що те, що каже Бог, неправильне, і що лише їхній шлях правильний, спонукаючи більше людей опиратися Божим словам і засуджувати їх. Вони просто не діють так, як наказав Бог; щоразу після їди вони не тільки ополіскують свою миску водою, а й багаторазово миють її дезінфікуючим засобом і засобом для миття посуду, а потім стерилізують в дезінфекційній шафі. Роблячи це, вони також несвідомо породжують деякі твердження, кажучи всім: «Насправді вилизування не знищує мікробів, як і миття водою. Лише використання дезінфікуючого засобу в поєднанні з високою температурою може ретельно стерилізувати. Ось це дотримання гігієни». Вони не тільки відмовляються приймати те, що каже Бог, або практикувати так, як наказав Бог, а й навіть використовують власні слова та вчинки, щоб опиратися Божим вимогам, засуджувати й судити їх. Що ще більш екстремально, вони використовують деякі думки, які вважають правильними, щоб підбурювати й вводити в оману більше людей, щоб вони приєдналися до них у засудженні Божих вимог, опорі їм і судженні їх. Яку роль вони тут відіграють? Не ту, щоб вести більше людей до слухання Божих слів і беззастережної покори Богу, і не ту, щоб розв’язувати проблему уявлень людей, коли вони виникають, і не ту, щоб розв’язувати суперечності між людьми й Богом або розбещені характери людей, коли такі суперечності виникають. Натомість вони підбурюють й вводять в оману більше людей, щоб вони судили Бога, приєднуючись до них в аналізі й правильності Божих слів та проникливому спостереженні за нею. Зовні вони здаються поборниками справедливості, займаючись тим, що здається правомірним. Але чи є ця правомірна поведінка такою, що личить тому, хто слідує за Богом? Чи це людське почуття справедливості? (Ні.) Тоді якою саме є сутність людей такого типу, що стоїть за їхньою поведінкою? (Вони мають сутність антихристів, дияволів.) Ці особи не тільки не ставляться до Божих слів як до істини, а й, що ганебніше, можуть маскуватися під духовних людей, часто використовуючи Божі слова, щоб наставляти інших, тим самим прикрашаючи себе й здобуваючи захоплення. Самі вони не практикують Божі слова й не ставляться до них як до істини, яку треба переживати та втілювати. Проте вони часто суворо й урочисто кажуть іншим: «Бог сказав: після їди вилизуй свою миску дочиста; це хороша звичка, і це економить їжу». З кожним словом і реченням вони розмахують прапором «бог сказав», «Це боже слово» або «Це істина», але самі вони зовсім не приймають і не практикують цього. Крім того, вони породжують різні судження й хибні тлумачення Божих слів. Ось що роблять антихристи.

Виходячи зі щойно проведеного аналізу проявів цих трьох типів людей, який із них є найсерйознішим? (Останній тип.) Люди такого типу самі не практикують Божі слова й сповнені різного роду опору Божим словам і суджень про них. Крім того, вони використовують Божі слова, щоб вводити інших в оману й досягати власних цілей. Такі люди є антихристами. Незалежно від аспекту Божих слів, навіть якщо ці слова відповідають їхнім уявленням, вони не вважають Божі слова істиною; це особливо стосується тих слів Бога, які повністю суперечать людським уявленням, традиційній культурі та філософії, – антихристи надають цим словам ще меншого значення. Чому б вони проповідували Божі слова, якщо не вважають їх важливими? Вони хочуть використовувати Божі слова для досягнення своїх цілей. Найнебезпечнішим із цих трьох типів людей є останній. А як щодо першого типу? (Вони слухають Божі слова й практикують їх.) Як ви думаєте, чи ті, хто слухає Божі слова й практикує їх, усі бездумні? Чи здається зовні дещо дурним суворо коритися всьому, що Бог каже й велить людям робити? (Ні.) Ті, хто практикує Божі слова, найрозумніші. Другий тип людей зосереджується на дії; вони не практикують істину, а лише діють згідно з власною волею і виконують певну працю. Вони не звертають уваги на значення або вимоги та стандарти Божих слів. Вони не осягають Божих намірів або Його внутрішнього голосу, а просто зосереджуються на виконанні. Вони думають: «Я знаю, що Ти бажаєш нам добра. Усе, що Ти кажеш, правильно. Нам слід коритися тому, що Ти кажеш, і практикувати це; Ти просто зосередься на говорінні, а ми всі слухатимемо». Але насправді вони не сприймають серйозно те, що каже Бог, або детальні вимоги, які Бог має до людей. Вони просто діють бездумно. Бездумні дії іноді можуть призвести до диких і безсовісних вчинків, до спричинення переривань і завад; це може призвести до опору Богові. Опір Богові серйозною мірою іноді спричиняє багато проблем, а це, своєю чергою, може призвести до загибелі. Це найсерйозніший наслідок для тих, хто не прагне до істини, і деякі люди можуть дійти до цього моменту. Третій тип людей, антихристи, є відданими послідовниками сатани. Вони ніколи не практикують істину, незважаючи ні на що. Навіть якщо те, що ти кажеш, правильне, вони не слухатимуть, не кажучи вже про те, коли вони мають власні уявлення. Вони є заклятими ворогами Бога, заклятими ворогами істини. Зовні найбільш хитрими й проникливими здаються ці люди. Вони розпізнають усе й проникливо за всім спостерігають, обмірковуючи й намагаючись збагнути всі справи. Однак після стількох проникливих спостережень вони зрештою проникливо спостерігають за Самим Богом, розвиваючи уявлення й думки про Нього. Що б Бог не робив, якщо це не проходить їхнього власного суду, вони засуджують це без винятку; вони відмовляються практикувати це, боячись, що це може бути згубним для них. З іншого боку, ті, хто зовні здається дурним, ніби їм бракує інтелекту, роблять саме так, як каже Бог. Вони здаються винятково простими й чесними, відкрито ділячись навіть тим, чим не слід ділитися, навіть повідомляючи про те, про що не потрібно повідомляти, іноді навіть демонструючи дещо наївну поведінку. Про що це свідчить? Це показує, що серця таких людей відкриті для Бога, не закриті й не заблоковані для Нього. Мета обговорення цього простого прикладу – допомогти вам зрозуміти, ким саме є антихрист і яким насправді є його ставлення до Божих слів. Це щоб допомогти вам розпізнати, який саме тип людей є антихристами, а який тип не практикує істину, але не є антихристами. Це щоб мати таке розпізнання. Я просто мимохідь навів цей приклад, щоб вам було легше краще зрозуміти тему, про яку ми сьогодні бесідуємо. Це не те, що Я насправді прошу вас вилизувати свої миски дочиста після їди. Я також не визначав, що вилизування мисок є синонімом гігієни або немарнування їжі. Вам не потрібно цього робити; ви не мусите неправильно зрозуміти.

Сьогодні було обговорено додатковий пункт щодо того, як антихристи зневажають Божі слова: антихристи ставляться до слів Бога як до товару. Коли йдеться про товари, це передбачає продаж, торгівлю, прибуток і гроші. Ставлення антихристів до Божих слів як до товару – це те, чого абсолютно ніколи не слід робити, це вкрай гріховно. Чому? Коли ми щойно розпочали зібрання, кожен бесідував про своє розуміння Божих слів та істини своєю мовою, підсумовуючи найпростішими словами. Загалом, Божі слова – це істина. Для людства істина є критично важливою. Істина може бути життям людини, вона може спасти людей і повернути їх із мертвих, а також дати людині змогу стати створеною істотою, яка відповідає стандарту. Цінність істини для людства неможливо виміряти словами, матеріальними речами чи грошима. Вона заслуговує на те, щоб її плекали й цінували, і вона варта того, щоб люди сприймали її як настанови, керівництво і мету для своїх дій, поведінки, життя й усього існування. Людям слід здобути шлях практики, а також шлях страху Божого й утікання від злого, серед іншого, з істини. Для людей істина рівнозначна самому життю. Жоден матеріальний об’єкт чи жодне багатство не можна згадувати нарівні з істиною. У цьому матеріальному світі або в усьому всесвіті немає нічого, що було б гідним порівняння з істиною, і немає нічого, що могло б дорівнювати їй. З цього зрозуміло, що для людства, яке потребує спасіння, істина є найціннішим скарбом, і вона безцінна. Проте, як не дивно, є особи, які ставляться до такої безцінної речі як до товару для продажу й торгівлі заради прибутку. Чи можна охарактеризувати таких осіб як дияволів, як сатан? Безумовно! У духовному світі такі особи є дияволами й сатаною; серед людей вони є антихристами.

Ми щойно побесідували про деякі прояви того, як антихристи ставляться до Божих слів як до товарів для продажу, щоб отримати особисті вигоди. Звісно, це сказано в певному сенсі й не повністю відповідає буквальному значенню – не видно явно, що вони ставляться до Божих слів як до товарів для продажу. Однак насправді, судячи з їхньої поведінки, підходу й навіть їхньої сутності, вони вже або з цілковитою впевненістю поставилися до Божих слів як до товарів, як до матеріальної речі, якою можна володіти. Щойно Божі слова опиняються в їхньому володінні, вони ставляться до них як до предмета у своїй маленькій крамниці, продаючи його в слушний момент будь-кому, хто цього потребує, і отримуючи від цього прибуток. Які вигоди отримують від цього антихристи? До них належать їхня репутація, висока думка й поклоніння з боку інших, захоплені погляди, кинуті в їхній бік, і захист, який пропонують інші, наприклад, захист їхнього статусу й обличчя. Навіть коли їх відстороняють і відсіюють, люди виступатимуть за них і захищатимуть їх. Це вигоди, які антихристи отримують від Божих слів. Ці вигоди – саме те, чого антихристи хочуть і прагнуть, те, що вони давно задумували у своїх серцях. Це сутність антихристів. Їхні дії та поведінка зумовлені їхньою природою та перебувають під її домінуванням, і з цих проявів можна побачити природу-сутність антихристів.

2. Продаж книг Божих слів для особистої наживи

Далі ми побесідуємо про другий аспект, а саме про справжню поведінку та підхід антихристів, які ставляться до Божих слів як до товару. Цей підхід полягає в тому, що антихристи такого типу ставляться до різноманітних книг Божих слів як до товару. Отримавши ці книги Божих слів, вони вважають, що здобули капітал, щоб заробляти гроші, володіючи необхідними для цього активами. Ці книги, в яких надруковані Божі слова, стають їхніми активами, товаром, який вони мають намір продати, і об’єктами, які вони використовують для отримання величезної наживи. Антихристи затримують ці книги, не роздаючи їх згідно з принципом, якого вимагає Божий дім, а радше прагнуть у неналежний спосіб отримати прибуток, ґрунтуючись на власних намірах. Який принцип роздачі книг у Божому домі? Він полягає в тому, щоб роздавати їх усім, хто любить читати Божі слова і хто прагне істини, і робити це безкоштовно. Незалежно від того, скільки людей їх отримує або скільки книг роздається, це завжди безкоштовно. У християнстві, коли віриш у Бога, Біблія не безкоштовна; її треба купувати. Але зараз ці слова Бога й ці книги безоплатно роздаються Божим домом, що є ключовим моментом. Однак проблема виникає, коли антихристи отримують ці книги й не роздають їх безкоштовно, згідно з принципом. За нормальних обставин ті, хто має бодай трохи богобоязливого серця, роздавали б ці книги безкоштовно згідно з принципом, не беручи грошей і не прагнучи в неналежний спосіб отримати величезну наживу. Однак лише антихристи, отримавши ці книги, думають, що настала можливість для бізнесу. Так виявляються їхні амбіції та жадібність: «Роздавати такі товсті, чудові книги безкоштовно – хіба це не збиток? Хіба це не дурість – не заробити на них грошей? До того ж, ці книги не можна купити деінде, і більшість людей, які вірять у бога, захотіли б їх прочитати, хоч би скільки це коштувало». Щойно антихристи усвідомлюють, що люди мають таку ментальність, в них починають з’являтися певні думки: «Я не можу проґавити цю можливість заробити гроші; такі можливості трапляються рідко. Роздаючи книги, мені слід поділити людей на сорти, стягуючи більше з багатих, помірну ціну із середніх, менше з бідних або взагалі не роздавати їм, даючи знижку тим, хто мені лестить, і стягуючи більше з тих, хто зі мною не ладнає». Хіба це відповідає приписам Божого дому щодо роздачі книг? (Ні.) Це ведення бізнесу. В антихристів виникають такі ідеї; не кажучи вже про те, чи роздають вони книги згідно з приписами та принципами Божого дому, поговорімо спочатку про те, як вони ставляться до Божих слів. Коли книги Божих слів опиняються в їхніх руках, чи дорожать вони ними? (Ні.) Вони не цікавляться шляхом життя чи істиною, про яку йдеться в Божих словах; вони не цінують їх і навіть анітрохи не цікавляться ними. Вони просто поверхово переглядають книги, недбало гортаючи сторінки й кидаючи оком на них: «Тут просто йдеться про те, як бог виконує роботу суду над людьми, як він завоював групу людей і як він дає людям хороше місце призначення. Що ж до майбутнього людства, то цих деталей тут немає, тому ця книга не така вже й цікава. Хоча книга не дуже цікава, багато людей хочуть її прочитати. Це добре; я можу на цьому нажитися». Коли книги Божих слів потрапляють до їхніх рук, вони стають товаром, а це означає, що багатьом людям, принаймні частині людей, доведеться витрачати гроші, щоб купити ці книги. Антихристи, під прикриттям віри в Бога, виконання роботи Божого дому та відповідальності за роздачу книг Божих слів, вклинюються й перетворюють безкоштовну роздачу цих книг Божим домом на оборудку, на купівлю-продаж. У Бога Його висловлені слова надаються безоплатно кожному, хто уважно слухає Його слова; вони безкоштовні й не вимагають нічого в обмін. Від людей вимагається лише прийняти, практикувати й переживати, досягти покори Божим словам і стати людиною, яка Бога боїться, а від злого втікає. Тоді Бог задоволений, Його мету досягнуто, і Його слова не були сказані надарма. Він знаходить у цьому втіху. Це бажання Бога, а також мета Його шеститисячолітньої роботи управління, що виконується над людиною, найпрекрасніше бажання Творця щодо створених істот. Бог надає Свої слова, те, Ким Він є і чим володіє, і Свої наміри безоплатно й безперервно тим, хто слідує за Ним. Це така чиста, свята дія, таке величне діяння; тут немає жодної оборудки. Для кожної людини, яка уважно слухає Божі слова й прагне їх, кожне речення, яке промовляє Бог, є безцінним. Люди отримують від Бога істину та Його слова безкоштовно, і глибоко в серці вони хочуть відплатити Йому, задовольнити Його наміри й дозволити Йому відчути втіху, щоб Його велика робота могла бути завершена незабаром. Це негласне розуміння, якому слід існувати між Творцем і створеним людством. Однак антихристи перетворюють цю справу на оборудку. Вони використовують можливість того, що Бог промовляє і працює, а також потребу людей у забезпеченні Божими словами, щоб шукати особистої вигоди, отримуючи гроші та блага, яких їм не слід отримувати. Хіба людина з такою поведінкою не заслуговує на прокляття? З якого висловлювання Бога ти бачив або чув, що Бог промовляє до людства в обмін на винагороду? Скільки за речення, скільки за уривок, за проповідь, за книгу, або за один випадок обтинання, або суду й кари, або переплавки, або забезпечення життям? Чи казав Бог коли-небудь такі слова? (Ні.) Бог ніколи не казав таких речей. Кожне речення, уривок і фрагмент, видані Богом, кожен випадок обтинання, кари й суду, випробування й переплавки, які люди отримують від Бога, а також забезпечення й живлення Божими словами тощо – що з усього цього можна виміряти грошима? Що з цього люди можуть отримати в обмін на гроші чи матеріальні речі, або заплативши плотську ціну? Нічого. Усе, що робить Бог, усі істини, які висловлює Бог, є безцінними. Саме тому, що вони безцінні, тому, що жодна людина не може використати гроші чи будь-яку матеріальну річ, щоб обміняти їх на Божі атрибути і єство, Бог каже, що Він надає Свої слова людям безкоштовно. Проте антихристи не можуть бачити безцінної та дорогоцінної природи істин і того, Ким є Бог і чим володіє, що Він висловлює; натомість вони прагнуть у неналежний спосіб отримати з них величезні прибутки, що є вкрай ганебним!

Ще деякі антихристи, щоб мучити людей, щоб утвердити власні репутацію та престиж і змусити інших відчути їхній терор і владу, затримують Божі слова, не роздаючи їх братам і сестрам, які їм підпорядковані. Тож у деяких церквах, де такі злі люди й антихристи тримають владу, брати й сестри опиняються без Божих слів для читання або Божих проповідей для слухання. Хіба такі люди не заслуговують на прокляття? За що вони мають Божі слова? За свою приватну власність. Божі слова дані Богом тим, хто щиро вірить у Бога й слідує за Ним; вони не даровані жодній окремій особі, і вони, безумовно, не є приватною власністю жодної особи. Божі слова промовлені до всього людства, і ніхто не може затримувати Боже висловлювання з будь-якої причини чи під будь-яким приводом. Проте антихристи грають саме таку роль, порушуючи норму, щоб чинити це. Деякі антихристи, отримавши записи останніх проповідей, слухають їх першими і, виявивши якесь нове світло й те, що там є певний зміст, про який вони не знали, вирішують не роздавати цю серію проповідей тим, хто перебуває під їхньою опікою. Без відома будь-кого іншого вони затримують записи проповідей. Яка мета затримування? Мета полягає в тому, щоб хизуватися під час зібрань, що прирівнюється до ведення торгівлі. Завдяки цьому хизуванню, коли люди, які є підлеглими антихристів, чують зміст, якого вони ніколи раніше не чули, і весь він новий, вони починають високо цінувати антихристів, і так мета антихристів досягається. Неможливо заперечувати, що в церквах повсюди безумовно є люди, які не роздають проповіді з бесідами або записи вчасно чи повністю; такі особи абсолютно точно існують. Крім того, деякі антихристи роздають книги Божих слів, ґрунтуючись на ставленні людей до них, даючи їх тим, хто підлещується до них або лестить їм. Хоча книги безкоштовні, не кожен може легко їх отримати; принцип безкоштовної та своєчасної роздачі порушується в руках антихристів і залежить від різних умов. Вони можуть неохоче дати книги тим, хто з ними або хто їх слухає, але не обов’язково вчасно; що ж до тих, хто не погоджується з їхніми поглядами або навіть виступає проти них, антихристи можуть давати їм книги вибірково або навіть зовсім не давати. Антихристи не тільки прагнуть в неналежний спосіб отримати величезну наживу під час роздачі книг Божих слів, а й використовують це як засіб, щоб залучати людей, схиляти людей на свій бік, а також придушувати й мучити інших – вони здатні на всілякі лиходійства. Вони можуть навіть погрожувати людям, кажучи, що якщо хтось погано про них відгукнеться, не обере їх або проголосує проти них, вони можуть затримати Божі слова як засіб завдання мук тій людині. Тому деякі люди через страх не отримати вчасно книги Божих слів або записи проповідей жахаються цих антихристів. Навіть якщо антихристи чинять зло, а самі вони зазнають несправедливого ставлення, вони не сміють повідомити про антихристів, боячись, що антихристи будуть їх придушувати й мучити, що вони втратять зв’язок із Вишнім і проґавлять полив і забезпечення від Вишнього. Чи є такі люди? Безумовно, сто відсотків. Антихристи займаються всілякими поганими вчинками; вони не тільки борються за владу й вигоду, формують кліки та створюють власні незалежні царства, а й не роблять винятків, коли йдеться про роздачу Божих слів. Усе, що може дозволити в неналежний спосіб отримати вигоду та здобути свої статус і владу, вони використовують на власну користь; вони нічого не щадять, включно з Божими словами. Чи траплялися ці речі у вашій церкві, навколо вас? Деякі антихристи погрожують тим, хто нижче за них, кажучи: «Якщо ти не обереш мене, якщо ти повідомиш про мене Вишньому, якщо я тобі не сподобаюся, якщо ти настукаєш і я дізнаюся, то ти більше не отримаєш записів проповідей. Я відріжу твоє забезпечення, залишу тебе без живлення, засушу тебе до смерті, заморю тебе голодом!» Хіба характер антихристів не порочний? Він украй порочний! Вони здатні чинити всілякі погані речі.

Якщо ви стикаєтеся з такими антихристами, як би ви з ними впоралися? Чи наважитеся ви повідомити про них Вишньому? Чи наважитеся ви об’єднатися й відкинути їх? (Так.) Зараз ви кажете «так», але коли ти насправді зіткнешся з ними, ти можеш не наважитися; ти відступиш, думаючи: «У мене малий духовний зріст, я молодий, я слабкий і самотній. Якщо антихристи справді згуртуються, щоб цькувати мене, хіба мені не кінець? Де Бог? Хто вислухає мої скарги? Хто відшкодує мої кривди й помститься за мене? Хто заступиться за мене?» Чому твоя віра така мала? Ти стаєш боязким, коли стикаєшся з антихристом, але якби сатана погрожував тобі особисто – чи ти б тоді перестав вірити в Бога? Що б ти робив, якби антихрист не роздавав тобі Божі слова? Що, якби вони змушували тебе платити гроші за книги Божих слів? Що, якби щоразу, коли антихрист роздавав тобі книги Божих слів, він створював тобі труднощі й говорив різко? Чи легко впоратися з цією ситуацією? Дозволь Мені розповісти тобі про мудру стратегію: щоразу, коли наближається час роздачі книг, тобі слід стати на бік антихриста, енергійно говорячи солодкі слова, завзято вихваляючи його й роблячи компліменти, щоб завоювати його довіру. Щойно він роздасть тобі книги Божих слів і записи проповідей, тоді знайди нагоду повідомити про нього Вишньому. Якщо немає шляху повідомити про нього Вишньому, шукай нагоду об’єднатися з проникливими братами й сестрами, щоб обмежити та скувати антихриста. Це справді усунення шкоди для церкви, і це найбільше відповідає Божим намірам. Дехто може запитати: а що, як антихрист дізнається про цей план? Якщо ти не впевнений цього разу, то чекай наступної нагоди. Коли в тебе буде сміливість і умови будуть відповідними, саме тоді ти дій. Коротко кажучи, якщо ти боїшся, що антихрист переріже твоє живлення, то спочатку не роби з цього великого видовища. Не викривай себе й не дозволяй антихристу бачити тебе наскрізь. Коли ти здобудеш достатній духовний зріст, коли в тебе будуть підхожі люди, правильні люди й більше людей, які зможуть стати з тобою в опозицію до антихриста, які зможуть розпізнати й відкинути антихриста, саме тоді ти зможеш порвати з антихристом. Як тобі ця стратегія? (Добра.) Дехто може сказати: «Хіба це не обман інших? Хіба Бог не хоче, щоб ми були чесними людьми? Це не здається чесним». Хіба це обман інших? (Ні.) Це гра з дияволом. Будь-який метод прийнятний, коли маєш справу з антихристом, який є дияволом.

Чи боїтеся ви антихристів? Припустімо, що навколо тебе справді є антихрист, у твоїй власній церкві. Ти помітив його; він має владу й статус, і багато людей його підтримує. У нього є кліка, кілька затятих прибічників. Чи боявся б ти його? Дехто каже, що боявся б. Чи правильно боятися? У цьому страху є принаймні один хороший і правильний аспект. Чому я так кажу? Якщо ти боїшся його, це принаймні показує, що у своєму серці ти віриш, що він злий, що він може мучити тебе й шкодити тобі, що він не є доброю людиною або тим, хто прагне істини, – ти принаймні маєш це розуміння й розпізнання щодо нього у своєму серці. Хоча ти, можливо, не в змозі охарактеризувати його як антихриста або розпізнати, що він є антихристом, принаймні ти знаєш, що він не є доброю людиною, тим, хто прагне істини, порядною чи доброю людиною або чесною людиною, тому ти боїшся його. Яких людей зазвичай бояться нормальні та звичайні або простодушні люди, окрім демонів? (Злих людей.) Усі бояться злих людей. Принаймні ти знаєш у своєму серці, що ця людина зла. На цій основі спостерігай за її ставленням до Божих слів та істин-принципів; подивись, чи практикує вона істину, і розпізнай її різноманітну поведінку, і прийди до розуміння й розпізнання її сутності через її поведінку. Зрештою, якщо ти зможеш визначити, що це антихрист, то твій страх включатиме ще один компонент – розпізнання щодо нього. Хоча ти можеш боятися його у своєму серці, ти не будеш на його боці, і ти відкинеш його у своєму серці – це добре чи погано? (Добре.) Якщо він попросить тебе приєднатися до нього в чиненні зла, чи ти погодишся? Чи буде в тебе розпізнання щодо цього у твоєму серці? Якщо він попросить тебе приєднатися до нього, щоб сипати образами на Бога або судити Його, чи ти погодишся? Якщо він попросить тебе співпрацювати з ним, щоб мучити інших і не роздавати книги Божих слів певним особам, чи ти погодишся? Хоча ти можеш не бути на 100% впевненим, що не погодишся робити ці речі, принаймні ти матимеш розпізнання щодо його дій у своєму серці. Ти можеш робити деякі речі з ним неохоче й під примусом, але це буде лише тому, що тебе змусили це зробити, і це не буде добровільно; принаймні ти не будеш головним винуватцем, щонайбільше ти будеш співучасником його злочинів. Хоча ти можеш не розвінчувати й не провокувати його особисто, ти також не діятимеш як його послідовник чи спільник. Це певною мірою є відкиданням антихриста. Більшість людей через свій страх перед злими людьми й антихристами здатна лише йти на поступки, щоб захистити себе, тому якщо тобі вдається робити це як тимчасовий, непостійний захід, це вже досить непогано. Але чи вважається досягнення цього рівня непохитністю у твоєму свідченні? Чи вважається це відстоюванням істин-принципів? Чи вважається це перемогою над сатаною? В очах Бога – ні. Тож що можна зробити, щоб стати непохитним у своєму свідченні? Усім вам бракує шляху, і ви просто йдете на поступки, щоб захистити себе: «Він чинить зло, але я не смію приєднуватися до нього в чиненні зла; я боюся покарання. Він зла людина; він робить погані речі, щоб мучити людей. Але в будь-якому разі, це нормально, поки я сам нікого не мучив. Це зло не спишуть на мене». Якщо ви щонайбільше можете робити це, це вже досить добре; ви просто поводитеся як безвідмовна людина й дотримуєтеся позиції нейтралітету, і ви не здатні давати свідчення. Що ж тоді слід робити, щоб давати свідчення? З погляду доктрини, ви зобов’язані відкидати злих людей, відкидати й розвінчувати антихристів і не давати антихристам шаленіти, роблячи погані речі в Божому домі й завдаючи збитків Божому дому. Але чи знаєте ви конкретно, як це робити? (Повідомити й розказати про це Вишньому.) Чи це межа зобов’язань і обов’язків, які ви можете виконати? Чи це все свідчення, у якому ви можете бути непохитними, увесь духовний зріст, який ви маєте? Окрім повідомлення про антихриста, що ще ви можете зробити? (Ми можемо спочатку зібрати факти послідовної поведінки та лиходійства антихриста, а потім побесідувати про розпізнання антихриста з братами й сестрами на основі цих фактів. Щойно в братів і сестер з’явиться розпізнання щодо антихриста, вони всі зможуть вжити заходів, щоб розвінчати антихриста, а після цього ми зможемо виключити його з церкви.) Кроки й процедури правильні, але як щодо деяких особливих випадків? Ти говориш із позиції лідера, але що, як звичайний віруючий стикається з антихристом? Хіба це не наче яйцем об камінь? Що б ви робили в таких ситуаціях? Дозвольте Мені розповісти вам історію, пов’язану з веденням обліку та звітності про доходи й витрати. Була одна людина, відповідальна за ведення рахунків: одного для зовнішнього використання й одного для внутрішнього. Одного разу у внутрішньому рахунку виявилася розбіжність у двісті доларів. Пізніше куратор прийшов перевірити рахунки й побачив розбіжність; він сказав: «Порви внутрішні записи. Залиш тільки записи щодо зовнішнього рахунку, щоб не було доказів». Один із присутніх не погодився, сказавши: «Це пожертва. Неважливо, скільки це грошей, це Божі гроші; ти не можеш цього зробити». Куратор нічого не сказав, тоді як інша людина прокоментувала: «Що таке двісті доларів? Коли антихристи привласнюють, то це десятки тисяч за раз». І так ті люди владнали цю справу. Однак згодом одна людина повважала, що такий підхід неправильний, і повідомила про це нагору, команді з прийняття рішень. Команда сказала, що двісті доларів – це незначна сума і що вони надто зайняті, щоб займатися цим. Коли про це повідомили церковним лідерам, вони також не взялися за це питання, і всі вони проігнорували справу. Людина, яка повідомила про проблему, була засмучена, кажучи: «Як усі ці люди можуть бути такими? Як вони можуть бути такими безвідповідальними у ставленні до Божих пожертв? Вони навіть сміють займатися обманом так відкрито!» Вона була засмучена через це. Одного разу, коли я відвідав тих людей, ця людина повідомила Мені про цю проблему, сказавши, що той, хто вів облік, був недбалим, що він наробив безладу в рахунках і що зрештою виникла розбіжність. Хоча ця проблема була не надто значною, ставлення кожної залученої особи було різним. Ці так звані куратори й лідери не розв’язали проблему. Вони не тільки не відсторонили людину, яка вела облік, а й знайшли привід, щоб захистити її. Людина, яка повідомила про проблему, продовжувала повідомляти про неї; однак багато людей її уникало. Скажіть Мені, який умонастрій мала ця людина, коли повідомляла про проблему? Якби вона мала таке саме ставлення, як інша людина – та, яка сказала: «Це всього лише двісті доларів, чому ти здіймаєш такий галас через це? Коли антихристи привласнюють, то це десятки тисяч за раз», – чи повідомила б вона про це? Вона б не повідомила. Якби вона сказала: «Це не мої гроші; нехай той, хто хоче їх привласнити, робить це – він нестиме за це відповідальність. У будь-якому разі, я нічого не привласнив, тому мені не потрібно нести цю відповідальність»; або: «Я вже повідомив про це команді з прийняття рішень і церковним лідерам, і вони всі проігнорували мене, тож я виконав свою частину й не мені не потрібно турбуватися далі», – якби вона мала таке ставлення, чи могла б вона досі так наполегливо продовжувати повідомляти про це? Безумовно, ні; більшість людей щонайбільше зупинилася б після повідомлення команді з прийняття рішень. Але саме тоді, коли ця людина надала свій звіт команді з прийняття рішень, вона почула Мою бесіду про історії Ноя та Авраама. Послухавши, вона була зворушена, думаючи: «Почувши Божі слова, Ной дотримувався їх стільки років, не відступаючи. А я стикаюся з цією незначною трудністю й не можу наполягати на своєму – це не те, що людині слід робити!» Отже, вона продовжувала повідомляти, доки це нарешті не дійшло до Вишнього, і Вишнє розв’язало проблему. Як ви думаєте, чи багато таких людей існує серед вас? Якби ви зіткнулися з такою ситуацією, скільки з вас наполягали б на своєму так, як це зробила ця людина? Чи ви б також вважали, що двісті доларів – це небагато, що це не велика справа, і, як наслідок, думали б, що немає потреби так твердо дотримуватися принципів або бути такими серйозними, і що ви можете почекати, доки не виникне велика розбіжність, щоб надати звіт? Чи ви б думали: «У будь-якому разі, я виконав своє зобов’язання. Чи буде це розв’язано, чи ні – залежить від лідерів. Я просто звичайний віруючий, у мене лише стільки влади, я можу зробити лише стільки. Я повідомив про це, я виконав своє зобов’язання; решта мене не стосується»? Хіба не так би ви думали? А якби хтось придушував тебе, хіба ти не побоявся б повідомити про це? Ця людина зіткнулася з придушенням під час процесу повідомлення про проблему, коли деякі люди тицяли пальцями й засуджували її та завжди прагнули мучити її. Якими ж злостивими, мабуть, є ці люди! Я пам’ятаю цих кількох осіб – чому я їх пам’ятаю? Вони їли їжу Божого дому й насолоджувалися всіма істинами, які надає Бог, проте вони мали таке ставлення до Божих пожертв. Чи можна їх вважати людьми Божого дому? Вони не гідні! Від них не вимагалося бути непохитними у своєму свідченні, оскільки вони не мали такої гідності. Але оскільки вони не могли зробити навіть того, що від них очікувалося, чи заслуговували вони дося залишатися в Божому домі? Чи слід пам’ятати таких людей? Чи подобаються вам такі люди? (Ні.) Тоді які люди вам подобаються? (Ті, хто дотримується принципів, ті, хто наполегливо захищає інтереси Божого дому до кінця.) Мені огидні ті нікчеми, які лякаються, побачивши грізних, але випростують спину перед простодушними людьми. Мені також огидні ті, хто кусає руку, що їх годує, ті, хто не цікавиться істиною, і особливо ті, хто слухав проповіді багато років, але зовсім не зрозумів істини й анітрохи не змінився, і досі опирається Богу й остерігається Його глибоко у своєму серці. Якщо немає випадків, коли такі люди явно чинять зло, їх можуть не характеризувати як антихристів, але Мені вони огидні. Наскільки огидні? Так само, як і антихристи. Чому? Антихристи ставляться до слова Божого як до товару для продажу, торгівлі та обміну, наживаючись на ньому. Хоча цей тип людей може не наживатися на Божих словах, ми можемо зробити висновок зі ставлення, яке вони мають до Божих слів, що вони такі самі, як антихристи, що вони не слідують Божим шляхом і навіть не мають простого й основного ставлення, яке вони зобов’язані мати до Божих пожертв, і що вони кусають руку, що їх годує. Що це за речі? Вони юди, які продають Господа та своїх друзів. Почувши цю історію, які ваші думки? Чи можете ви дотримуватися принципів і триматися своєї позиції в таких ситуаціях? Якщо ти нікчема, завжди відступаєш, завжди боїшся сили антихристів, боїшся, що вони тебе мучитимуть, боїшся, що їхня сила зашкодить тобі, і ти завжди боїшся у своєму серці, і тобі бракує мудрості, щоб реагувати на це, ти завжди йдеш на поступки антихристам, не сміючи повідомити про них чи розвінчати їх, або знайти інших, щоб об’єднатися з тобою для їх відкидання, то ти не той, хто може бути непохитним у своєму свідченні Богу, – ти нікчема, річ, що кусає руку, яка її годує. Коли антихристи ставляться до Божих слів як до товару, використовуючи їх, щоб у неналежний спосіб отримати для себе величезну наживу, щоб погрожувати тобі й перерізати твоє живлення, якщо ти досі не можеш відкинути їх у таких ситуаціях, чи ти переможець? Чи заслуговуєш ти бути послідовником Христа? Якщо тобі навіть бракує здатності отримати слова й духовне живлення, які Бог дає тобі безкоштовно, і ти не можеш навіть їсти, пити ці речі чи насолоджуватися ними, наскільки ж ти нікчемний?

Факти, про які я щойно бесідував, – це деякі прояви того, як антихристи ставляться до Божих слів як до товару. Антихристи не їдять і не п’ють Божих слів і не приймають істину, вони лише поверхово переглядають Божі слова і кидають оком на них, щоб прикрасити себе ними. Вони ставляться до Божих слів як до свого майна та приватної власності, щоб мати змогу здійснювати оборудки для отримання грошей і благ, яких вони жадають, і щоб мати змогу контролювати свободу обраних Богом людей читати, їсти й пити Божі слова. Такі антихристи – це злі люди, дияволи, маловіри; вони рід невіруючих! Будь-кого такого, хто з’являється в Божому домі, слід виключати, виключати назавжди! Чи наважуєтеся ви відкидати таких людей, коли стикаєтеся з ними? Чи наважуєтеся ви об’єднатися й розвінчувати їх? Їх слід розвінчувати; їх слід відкидати. У Божому домі панує істина. Якщо ти не маєш такого духовного зросту, це доводить, що Божі слова та істина не стали життям усередині тебе. Якщо ти лякливий, боїшся сатан, боїшся злих людей, воліючи йти на поступки, щоб зберегти себе, аніж боротися проти антихристів, навіть якщо це означає не їсти й не пити Божих слів або не здобувати їх, то ти заслуговуєш на те, щоб померти з голоду, і ніхто тебе не пожаліє, якщо так з тобою і станеться. Якщо ви стикаєтеся з такими ситуаціями, як вам слід обирати й практикувати? Вам слід розвінчувати їх негайно. Божі слова – це не товар; вони надаються всім обраним Богом людям, вони не є приватною власністю жодної особи. Ніхто не має права затримувати Божі слова або володіти ними для себе. Божі слова слід розповсюджувати безкоштовно й безоплатно всім обраним людям, які слідують за Богом. Кожен, хто затримує їх, прагне в неналежний спосіб отримати з них величезну наживу або має особисті плани щодо Божих слів, заслуговує на прокляття. Це особи, проти яких обраним Богом людям слід повстати, щоб розвінчати й відкинути їх, і їх слід вичистити й відсікти.

Чи достатньо два пункти, про які я сьогодні бесідував, ілюструють, як антихристи зневажають Божі слова? (Так.) Антихристи ніколи не ставляться до Божих слів як до істини, і вони не дорожать ними, не цінують їх і не ставляться до них як до слів Творця. Натомість вони на кожному кроці демонструють свої огидні, ниці, брудні наміри. Вони лише бажають використовувати Божі слова для досягнення своїх огидних цілей, і чи то в плані матеріальних, чи нематеріальних речей, вони хочуть використовувати Божі слова, щоб у неналежний спосіб отримати вигоду для себе, здобути гроші та матеріальні речі або досягти своєї мети – змусити людей лестити їм, рівнятися на них, обожнювати їх і слідувати за ними. Ці речі огидні Богу, і людям слід їх відкидати. Щоразу, коли хтось виявляє таких осіб або те, що такі речі відбуваються, йому слід повстати, щоб розвінчати й відкинути їх, не даючи таким особам твердо стояти серед обраних Богом людей. Дехто каже, що повідомив би про це Вишньому, якби зіткнувся з цими речами, але це занадто пасивно й повільно. Якщо ти лише повідомляєш про ці речі Вишньому, то ти такий нікчемний! Ти їв і пив стільки Божих слів і чув стільки проповідей, проте ти знаєш лише, як робити звіти, – це означає, що твій духовний зріст занадто малий! Напевно, у тебе є інші методи боротьби з антихристами? Повідомлення Вишньому – це крайній захід, крок, який робиться лише тоді, коли це абсолютно необхідно. Якщо ти в меншості, тебе перевершують силою, тобі бракує розпізнання і ти не впевнений, чи є хтось антихристом, ти можеш не наважитися розвінчати його різноманітні прояви та дії. Але якщо ти впевнений, що це антихрист, і все є не наважуєшся повстати, щоб боротися проти нього, відкинути й перемогти його, хіба ти не такий нікчемний? Ті крихти істини, які ти розумієш, не застосовуються. Чи ти впевнений, що те, що ти розумієш і чуєш, є істиною? Якщо так, чому ти не наважуєшся підвестися суворо й праведно та боротися проти антихристів? Антихристи ж не є правлячою владою – чого ти їх боїшся? Хіба що є ситуація, коли вони можуть видати тебе владі, якщо ти необачно розвінчаєш їх, – за таких обставин тобі слід бути обережним, не провокувати їх і використовувати мудрі методи, щоб нишком розкритикувати й дискредитувати антихристів, поступово відсіюючи їх. Хіба не більш вражаюче відсіяти їх тихо? (Так.) Гаразд, сьогоднішня бесіда добігла кінця. До побачення!

12 вересня 2020 року