366. У Своїй заключній роботі щодо завершення періоду Божий характер – це характер кари й суду, в якому Він викриває все неправедне, щоби публічно судити всі народи і вдосконалювати тих, хто щиро любить Його. Тільки такий характер, як цей, може покласти край періоду. Останні дні вже настали. Усі речі розподілені за родом їхнім і поділені на різні категорії в залежності від своїх різноманітних якостей. Це саме той час, коли Бог відкриває фінали й місця призначення людей. Якщо люди не переживають кари й суду, тоді не можна розвінчати їхні бунтарство й неправедність. Тільки через кару й суд можна відкрити фінали всіх речей. Люди показують своє справжнє обличчя тільки тоді, коли їх карають і судять. Зло буде повернуте до зла, добро до добра, і всі люди будуть розподілені за родом їхнім. Через кару й суд будуть відкриті фінали усіх речей, щоб зло могло бути покарано, а добро – винагороджено, а всі люди упокоряться під пануванням Бога. Уся ця робота повинна бути досягнута через праведну кару й суд. Оскільки розбещеність людини досягла свого піку, а її бунтарство стало надзвичайно тяжким, тільки праведний характер Бога, який принципово складається з кари й суду і розкривається в останні дні, може повністю перетворити людей та зробити їх довершеними й виявити зло, а всі неправедні будуть суворо покарані в такий спосіб. Тому такий характер сповнений значимості періоду. Божий характер виявляється й розкривається заради роботи кожного нового періоду. Справа не в тому, що Бог розкриває Свій характер довільно і без будь-якого значення. Припустімо, що в останні дні відкриття фіналів людей Бог все ж любив би людей із нескінченним милосердям і люблячою добротою і продовжував би любити їх, не піддаючи їх праведному суду, а скоріше проявляючи до них терпимість, терпіння і прощення, і прощаючи людей, якими б тяжкими не були їхні гріхи, без найменшого натяку на праведний суд. Коли ж тоді завершилося б усе Боже управління? Коли такий характер міг би привести людей до належного місця призначення людства? Візьмемо, наприклад, суддю, який завжди проявляє любов до людей, люблячого суддю з добрим обличчям і ніжним серцем. Він любить людей, хоч би які злочини вони вчинили, і він ставиться з любов’ю й поблажливістю до людей, хоч би ким вони були. У такому випадку, коли він зможе винести справедливий вирок? В останні дні тільки праведний суд може розподілити людей за родом їхнім і привести їх у новий світ. Таким чином, увесь період приходить до кінця завдяки Божому праведному характеру суду й кари.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бачення роботи Бога (3)»

367. До того, як людину було відкуплено, багато отрут сатани вже було введено в неї, і після тисячоліть розбещення сатаною в ній укоренилася природа, яка чинить опір Богу. Тому, коли людину було відкуплено, це не що інше, як відкуплення. Тобто людина куплена дорогою ціною, але отруйну природу всередині неї не було видалено. Людина, яка настільки брудна, повинна пережити зміну, перш ніж стати гідною служити Богу. За допомогою цієї роботи суду й кари людина повністю пізнає брудну й розбещену сутність усередині себе, і зможе повністю змінитися та стати очищеною. Тільки так людина може стати гідною того, щоб повернутися до престолу Божого. Уся робота, виконана в сьогоденні, спрямована на те, щоб людина могла бути очищеною і зміненою; через суд і кару словом, а також через переплавку людина може відкинути свою розбещеність і стати очищеною. Замість того, щоб вважати цю стадію роботи роботою спасіння, було б більш доречно сказати, що це робота очищення. Насправді ця стадія – це також робота завоювання, а також друга стадія в роботі спасіння. Саме через суд і кару словом людина приходить до здобуття її Богом, і саме через переплавку, суд і викриття словом повністю розкриваються всі домішки, уявлення, мотиви та особисті надії в серці людини. Хоча людину було викуплено, а її гріхи прощено, це можна розглядати тільки як те, що Бог не пам’ятає про переступи людини й не ставиться до людини відповідно до її переступів. Однак, коли людину, яка живе в тілі з плоті, не було звільнено від гріха, вона може тільки продовжувати грішити, нескінченно виявляючи свій зіпсований сатанинський характер. Це життя, яке проживає людина, нескінченний цикл гріхів і отримання прощення. Більшість людей грішить вдень і сповідається ввечері. Таким чином, навіть якщо жертва за гріх назавжди залишиться дієвою для людини, вона не зможе врятувати людину від гріха. Тільки половину роботи спасіння було завершено, бо в людини все ще зіпсований характер. Наприклад, коли люди усвідомили, що вони походять від Моава, вони виголосили слова нарікань, перестали прагнути до життя та стали суцільно негативними. Хіба це не показує, що людство й досі не в змозі повністю підкоритися пануванню Бога? Хіба це не саме їхній розбещений сатанинський характер? Коли ти не піддавався карі, твої руки були підняті вище, ніж у всіх інших, навіть ніж у Ісуса. І ти вигукував гучним голосом: «Будь улюбленим сином Божим! Будь близьким до Бога! Ми швидше помремо, ніж схилимося перед сатаною! Повстань проти старого сатани! Повстань проти великого червоного дракона! Хай великий червоний дракон принижено позбудеться влади! Нехай Бог зробить нас довершеними!». Твої крики були голосніші за всі інші. Але потім прийшов час кари, і знову проявився зіпсований характер людства. Тоді їхні крики припинилися, і їхня рішучість зів’яла. Це – розбещення людини; воно глибше від гріха, це щось, посаджене сатаною і глибоко вкорінене в людині. Людині нелегко усвідомити свої гріхи; у неї немає способу розпізнати свою власну глибоко вкорінену природу, і вона повинна покладатися на суд слова, щоб досягти цього результату. Тільки так можна поступово змінити людину з цього моменту й надалі.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)»

368. Сьогодні Бог судить вас, карає вас і засуджує вас, але ти маєш знати, що сенс цього осуду в тому, щоб ти пізнав себе. Він засуджує, проклинає, судить і карає, щоб ти міг пізнати себе, щоб твій характер міг змінитися, ба більше, щоб ти міг пізнати, чого ти вартий, і зрозуміти, що всі Божі дії праведні та відповідають Його характеру та вимогам Його роботи, що Він працює відповідно до Свого плану заради спасіння людей, і що Він – праведний Бог, який любить, спасає, судить і карає людей. Якщо ти знаєш тільки те, що статус твій низький, що ти зіпсутий і бунтівничий, та не знаєш, що Бог бажає явити Своє спасіння через суд і кару, які він сьогодні вершить у тобі, то ти ніяк не зможеш на власному досвіді пережити певні речі, не кажучи вже про здатність іти далі вперед. Бог прийшов не для того, щоб убивати чи нищити, Він прийшов судити, проклинати, карати і спасати. Доки Його 6 000-літній план дій не завершиться – доки Він не відкриє результат для кожної категорії людей, – робота Бога на землі здійснюватиметься заради спасіння; мета її тільки в тому, щоб зробити тих, хто любить Бога, досконалими – цілком і повністю – та упокорити їх під Його пануванням. Незалежно від того, як саме Бог спасає людей, усе це здійснюється через змушення їх порвати з їхньою старою сатанинською природою; тобто Він спасає їх тим, що змушує їх прагнути життя. Якщо вони не прагнуть життя, то жодним чином не мають можливості прийняти Боже спасіння. Спасіння – це робота Самого Бога, а прагнення життя – це те, що повинна мати людина, щоб прийняти спасіння. У людських очах спасіння – це любов Бога, а любов Бога не може бути покаранням, судом і прокляттям; спасіння має містити в собі благодать, любов, добротута, крім того, слова розради, а також даровані Богом нескінченні благословення. Люди вважають, що, коли Бог спасає людей, Він робить це, зворушуючи їх Своїми благословеннями і милістю, щоб люди могли віддати свої серця Богові. Тобто, так би мовити, Бог спасає людей, доторкаючись до них. Таке спасіння здійснюється через укладення угоди. Тільки коли Бог дає людині стократно, вона упокорюється перед іменем Божим і намагається успішно працювати для Нього і приносити Йому славу. Це не те, що Бог призначив для людства. Бог прийшов працювати на землі, щоб спасти зіпсуте людство; у цьому немає обману. Якби обман був, Він, безперечно, не прийшов би здійснювати цю роботу Сам. У минулому способи, якими Він здійснював спасіння, включали в себе виявлення найбільшого милосердя й добросердя, так що Він віддав усе Своє сатані в обмін на все людство. Тепер зовсім не так, як колись: спасіння, яке вам дарується сьогодні, здійснюється в час останніх днів, під час класифікації всіх за родами; спосіб вашого спасіння – не милосердя чи добросердя, а кара й суд, щоб людство могло бути спасенним повніше. Отже, все, що ви отримуєте, – це кара, суд та безжальне побиття, але знайте: у цьому безсердечному побитті немає й краплі покарання. Хоч якими суворими можуть бути Мої слова, те, що спіткає вас, – це лише кілька слів, що можуть видаватися вам цілковито безсердечними; і яким би сердитим Я не був, те, що приходить на вас, – це тільки слова докору, і Я не маю на меті завдати вам шкоди чи спричинити смерть. Хіба це все насправді не так? Знайте, що нині все це – чи то праведний суд, чи нечутлива переплавка й кара, – усе це заради спасіння. Незалежно від того, чи сьогодні кожен класифікуватиметься за своїм видом, чи буде викрито усі категорії людей, – мета всіх Божих слів і роботи в тому, щоб спасти тих, хто істинно любить Бога. Мета праведного суду в очищенні людей, і безжальна переплавка здійснюється, щоб очистити їх; і суворі слова, і проучування призначені для очищення і заради спасіння.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ви маєте облишити благословення статусу і зрозуміти Божий намір – принести людині спасіння»

369. Зіткнувшись зі станом людини та її ставленням до Бога, Бог виконав нову роботу, дозволивши людині мати пізнання Його, покору Йому, любов і свідчення. Таким чином, людина повинна пережити Божу переплавку, а також Його суд та обтинання, без чого людина ніколи не пізнає Бога та ніколи не буде здатна по-справжньому любити Його та свідчити про Нього. Бог переплавляє людину не просто заради одностороннього ефекту, а заради багатостороннього. Так Бог виконує роботу з переплавки тих, хто бажає шукати істину, щоб їхня рішучість та любов були вдосконаленими Богом. Для тих, хто бажає шукати істину та прагне до Бога, немає нічого більш значущого та помічного, ніж така переплавка. Людині не так легко зрозуміти чи сприйняти Божий характер, бо, врешті-решт, Бог є Бог. Зрештою, неможливо, щоб Бог мав такий же характер, як і людина, тому людині нелегко зрозуміти Його характер. Людина не володіє істиною від природи, та істину нелегко сприйняти тим, хто був розбещений сатаною; людина позбавлена істини та рішучості втілювати істину в життя, і якщо вона не страждає і не проходить через переплавку та суд, то її рішучість ніколи не стане досконалою. Для всіх людей переплавка є болісною та дуже важкою для прийняття, але саме під час переплавки Бог відкриває людині Свій праведний характер, оприлюднює Свої вимоги до людини та забезпечує більше просвітління й більш практичне обтинання. Через порівняння фактів та істини людина здобуває більше знання про саму себе та про істину й більше розуміння Божих намірів, так дозволяючи людині мати правдивішу й чистішу любов до Бога. Саме такими є цілі Бога в здійсненні роботи з переплавки. Усе, над чим Бог працює в людині, має свої цілі та значення; Бог не виконує безцільної роботи чи роботи, яка не приносить користі людині. Переплавка не означає усування людини від Бога чи знищення її в пеклі. Радше вона означає зміну характеру людини під час переплавки, зміну її намірів, її старих поглядів, зміну її любові до Бога, зміну всього її життя. Переплавка – це практичне випробування людини, форма практичного вправляння, і тільки під час переплавки її любов може виконувати притаманну їй функцію.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки через досвід переплавки можна володіти істинною любов’ю»

370. Люди не можуть змінити свій власний характер, вони мусять пройти суд і кару, страждання та рафінування, заподіяні Божими словами, або перенести розбір, дисциплінування та обтинання Його словами. Лише тоді їм вдасться досягти слухняності та вірності Богові й не бути більше недбалими до Нього. Саме під рафінуванням Божими словами змінюється характер людей. Лише завдяки викриттю, суду, дисциплінуванню та розбору з ними дією Його слів вони більше не наважуватимуться чинити необачно, а натомість стануть урівноваженими та зібраними. Найважливіший момент полягає у тому, щоб вони були здатні підкоритися нинішнім Божим словам і Його роботі, навіть якщо вона не узгоджується з людськими уявленнями, щоб були здатні відкинути ці уявлення та охоче підкоритися.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Люди, характер яких змінився, – це ті, хто ввійшов у реальність Божих слів»

371. Що більше Бог переплавляє людей, то більше серця людей здатні любити Бога. Муки в їхніх серцях корисні для їхнього життя, вони більш спроможні перебувати в мирі перед Богом, їхні стосунки з Богом стають ближчими, і вони можуть краще бачити найвищу Божу любов і Його найвище спасіння. Петро зазнавав переплавки сотні разів, а Йов пройшов через декілька випробувань. Якщо ти хочеш, щоб Бог зробив тебе досконалим, ти теж мусиш пройти переплавку сотні разів, ти мусиш пройти через цей процес та покладатися на цей крок – тільки тоді ти зможеш задовольнити Божі наміри й будеш вдосконаленим перед Богом. Переплавка – це найкращий засіб, за допомогою якого Бог робить людей досконалими; лише переплавка та гіркі випробування можуть пробудити в серцях людей справжню любов до Бога. Без страждання у людей немає справжньої любові до Бога; якщо вони не піддаються випробуванням всередині, якщо вони не піддаються справжній переплавці, то їхні серця будуть завжди кружляти назовні. Пройшовши переплавку до певної міри, ти усвідомиш власну слабкість і труднощі, побачиш, як багато тобі бракує, і що ти не в змозі подолати безліч проблем, з якими стикаєшся, і зрозумієш, як сильно ти бунтував. Тільки під час випробувань люди здатні дійсно пізнати свої справжні стани; випробування ще більш здатні вдосконалювати людей.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки через досвід переплавки можна володіти істинною любов’ю»

372. Коли ви переживаєте незначне стримання або труднощі, це добре для вас; якби вам було легко, ви були б знищені, і тоді як вас можна було б захистити? Сьогодні саме тому, що вас піддано карі, суду й прокляттю, вам дано захист. Ви захищені саме тому, що багато страждаєте. Якби це було не так, ви б давно впали в розбещеність. Це не навмисне створення вам труднощів: людську природу важко змінити, і так має бути, щоб змінити характери людей. Сьогодні ви навіть не маєте сумління чи розуму, якими володів Павло, і навіть не маєте його самосвідомості. На вас завжди потрібно чинити тиск, і вас завжди потрібно карати й судити, щоб ваш дух пробудився. Кара та суд – це те, що приносить вашому життю найбільшу користь. І коли це необхідно, також мусить бути кара через факти, які сходять на вас; тільки тоді ви повністю підкоритеся. Ваша природа така, що без кари й прокляття ви б не побажали схилити свої голови, не були б готові скорятися. Без фактів перед вашими очима не було б жодного ефекту. Ваша гідність надто низька і нікчемна! Без кари й суду було б важко вас завоювати й важко було б подолати вашу неправедність і ваш непослух. Ваша стара природа так глибоко вкорінена. Якби вас посадили на трон, ви не мали б жодного уявлення про своє місце в усесвіті, не кажучи вже про те, куди ви прямуєте. Ви навіть не знаєте, звідки ви прийшли, тож як ви могли б знати Творця? Без своєчасних кари й проклять сьогодення ваш останній день давно б уже настав. Це не кажучи вже про вашу долю – чи не перебувала б вона ще більше в неминучій небезпеці? Без цієї своєчасної кари та суду, хто знає, наскільки зарозумілими або наскільки занепалими ви стали б. Ці кара й суд привели вас до сьогоднішнього дня, і вони зберегли ваше існування. Якби ви й досі були «освіченими», використовуючи ті самі методи, що й ваш «батько», хто знає, у який світ ви б увійшли! Ви геть не маєте здатності контролювати себе та розмірковувати над собою. Щодо таких людей, як ви, якщо ви просто будете слідувати й коритися, не створюючи жодних переривань або завад, Мої цілі будуть досягнуті. Чи не слід вам краще прийняти сьогоднішні кару й суд? Які ще варіанти у вас є?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Практика (6)»

373. Для кожного етапу Божої роботи є спосіб, за яким люди повинні співпрацювати. Бог очищає людей, щоб вони мали впевненість, проходячи через рафінування. Бог удосконалює людей, щоб вони мали впевненість у тому, що будуть удосконалені Богом, і були готові прийняти Його рафінування, а також Божий розбір та обтинання. Дух Божий діє в людях, щоб принести їм просвітління й освітлення, і щоб вони співпрацювали з Ним і практикували. Бог не говорить під час рафінування. Він не подає Свого голосу, але все ж є робота, яку люди мусять виконувати. Ти мусиш підтримувати те, що ти вже маєш, ти мусиш бути здатним молитися Богу, бути поруч із Богом і свідчити перед Богом; у такий спосіб ти виконаєш свій власний обов’язок. Ви всі мусите ясно бачити з Божої роботи, що Його випробування довіри й любові людей вимагають, щоб вони більше молилися Богу й частіше смакували Божі слова перед Ним. Якщо Бог просвіщає тебе й дає тобі зрозуміти Свою волю, але ти не застосовуєш нічого із цього на практиці, ти нічого не отримаєш. Коли ти застосовуєш Божі слова на практиці, ти все одно мусиш бути здатним молитися Йому, і коли ти смакуєш Його слова, ти мусиш приходити до Нього, і шукати, і бути повним довіри до Нього, без жодного сліду почуття розчарування або холоду. Ті, хто не застосовує Божі слова на практиці, сповнені енергії під час зібрань, але впадають у темряву, коли повертаються додому. Є й такі, що навіть не хочуть збиратися разом. Отже, ти маєш чітко бачити, який обов’язок мусять виконувати люди. Ти можеш не знати, якою насправді є Божа воля, але ти можеш виконувати свій обов’язок, ти можеш молитися, коли потрібно, ти можеш втілювати істину на практиці, коли потрібно, і ти можеш робити те, що люди мусять робити. Ти можеш відстоювати своє початкове видіння. У такий спосіб ти будеш більш здатний прийняти наступний етап Божої роботи. Коли Бог діє в прихований спосіб, це є проблемою, якщо ти не шукаєш. Коли Він говорить і проповідує під час зборів, ти слухаєш з ентузіазмом, але коли Він не говорить, тобі не вистачає запалу, і ти відступаєш назад. Яка людина так поводиться? Та, що просто йде туди, куди йде стадо. У неї немає ні позиції, ні свідчення, ні видіння! Таких людей більшість. Якщо ти так будеш продовжувати, то одного разу, коли прийде велике випробування, ти потрапиш під покарання. У Божому процесі вдосконалення людей мати позицію – дуже важливо. Якщо ти не сумніваєшся в жодному етапі Божої роботи, якщо ти виконуєш людський обов’язок, якщо ти щиро дотримуєшся того, що Бог тобі доручив утілити в життя, – тобто пам’ятаєш Божі заклики і, що б Він не робив у сьогоденні, не забуваєш Його заклики, – якщо ти не сумніваєшся в Його роботі, зберігаєш свою позицію, відстоюєш своє свідчення, перемагаєш на кожному кроці свого шляху, то врешті-решт Бог удосконалить тебе й зробить переможцем. Якщо ти здатен бути непохитним на кожному етапі Божих випробувань, і якщо ти все ще можеш бути непохитним у самому кінці, то ти – переможець, ти – той, кого Бог удосконалив. Якщо ти не можеш бути непохитним у нинішніх випробуваннях, то в майбутньому тобі буде ще важче. Якщо ти зазнаєш лише незначної кількості страждань і не шукаєш істини, то в кінцевому підсумку ти нічого не отримаєш. Ти залишишся з порожніми руками. Є люди, які відмовляються від пошуків, коли бачать, що Бог не говорить, і їхнє серце стає розсіяним. Хіба такі люди не безумні? Такі люди не мають реальності. Коли Бог говорить, вони завжди метушаться, зовні виглядають заклопотаними й захопленими, але коли Він не говорить, вони перестають шукати. Така людина не має майбутнього. Під час рафінування ти маєш входити з позитивної перспективи й засвоювати уроки, які ти мусиш засвоїти; коли ти молишся Богу й читаєш Його слово, ти мусиш порівнювати свій стан із ним, виявляти свої недоліки й усвідомлювати, що тобі ще багато чого треба засвоїти. Чим щиріше ти прагнутимеш під час проходження рафінування, тим більше ти усвідомиш свою неспроможність. Коли ти переживаєш рафінування, ти стикаєшся з великою кількістю проблем; ти не можеш бачити їх ясно, ти скаржишся, ти відкриваєш власну плоть – тільки в такий спосіб ти можеш виявити, що в тебе всередині занадто багато зіпсованих характерів.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тобі слід зберегти свою вірність Богу»

374. Коли люди зазнають випробувань, для людей нормально бути слабкими, або мати в собі негативність, або не мати ясності щодо Божих намірів чи шляху практики. Але загалом ти мусиш мати віру в Божу роботу й, подібно до Йова, не заперечувати Бога. Хоча Йов був слабким і прокляв день власного народження, він не заперечував, що все, чим володіють люди після свого народження, було даровано Єговою, і що Єгова також є Тим, Хто це забере. Яким би випробуванням його не піддали, він зберіг це переконання. Якої б переплавки не зазнавали люди через Божі слова в людському досвіді, загалом, те, чого Бог хоче, – це їхня віра й боголюбні серця. Те, що Він удосконалює, працюючи таким чином, – це віра, любов і рішучість людей. Бог виконує роботу вдосконалення над людьми, а вони не здатні бачити її, не здатні до неї торкнутися; за таких обставин необхідна віра. Коли чогось не видно неозброєним оком, необхідна віра. Коли ти не можеш відпустити власні уявлення, необхідна віра. Коли ти не маєш ясності щодо Божої роботи, від тебе вимагається мати віру, зайняти тверду позицію та бути непохитним у своєму свідченні. Коли Йов дійшов до цього, Бог явився йому та заговорив до нього. Тобто лише коли ти матимеш віру, то зможеш побачити Бога. Коли ти матимеш віру, Бог тебе вдосконалить, а якщо ти не матимеш віри, Він не зможе цього зробити. Бог дасть тобі все, що ти сподіваєшся здобути. Якщо ти не маєш віри, то не можеш бути вдосконаленим і не зможеш побачити дії Бога, а тим більше Його всемогутність. Коли у своєму реальному досвіді ти матимеш віру, щоб побачити Його діяння, тоді Бог явиться тобі, і Він просвітить та спрямує тебе зсередини. Без такої віри Бог не зможе цього зробити. Якщо ти втратив надію на Бога, як ти зможеш переживати Його роботу? Тому тільки тоді, коли ти маєш віру та не плекаєш сумнівів щодо Бога, тільки коли ти маєш справжню віру в Нього, що б Він не робив, Він просвітить і освітить тебе через твій досвід, і тільки тоді ти зможеш побачити Його дії. Усе це досягається через віру. Віра приходить тільки через переплавку, і без переплавки віра не може розвинутися. Що означає «віра»? Віра – це справжнє переконання та щире серце, які мають бути в людей, коли ті не можуть чогось побачити чи торкнутися, коли Божа робота не узгоджується з людськими уявленнями, коли вона поза людською досяжністю. Це та віра, про яку Я говорю. Люди потребують віри під час страждань і в часи переплавки, і коли вони мають віру, тоді постають перед переплавкою – переплавку й віру не можна розділяти. Якщо, як би Бог не працював, у якому б оточенні ти не перебував, ти здатен прагнути життя й шукати істину, прагнути знання роботи Бога й прагнути знання Його діянь, і ти здатен діяти згідно з істиною, ось це і означає мати справжню віру, і це доводить, що ти не втратив віру в Бога під час переплавки, ти здатен наполегливо прагнути до істини, по-справжньому любити Бога й не давати сумнівам щодо Нього рости в тобі, а також якщо незалежно від того, що Він робить, ти все одно практикуєш істину, щоб догодити Богу, і здатен шукати Його намірів глибоко у своєму серці й бути уважним до Його намірів, – ось що означає мати істинну віру в Бога. У минулому, коли Бог сказав, що ти царюватимеш як король, ти любив Його, і коли Він відкрито явив Себе тобі, ти прагнув Його. Але тепер Бог прихований, ти не можеш Його побачити, і тебе спіткали труднощі, – невже в цей час ти втрачаєш надію на Бога? Отже, ти повинен завжди прагнути життя та прагнути задовольнити Божі наміри. Це називається щирою вірою, і це найсправжніший та найпрекрасніший вид любові.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку»

375. Метою роботи з переплавки є передусім удосконалення віри людей. Зрештою це приносить такі результати: ти хочеш піти, але водночас не можеш; деякі люди здатні все одно мати віру, навіть коли вони позбавлені найменшої дрібки надії; і люди більше зовсім не мають надії щодо власного майбутнього. Тільки в цей час завершиться Боже рафінування. Якщо люди досі не сягнули стадії зависання між життям і смертю і не відчули смаку смерті, то їхню переплавку не буде завершено. Навіть ті, хто стояв на щаблі прислужників, не були переплавлені повною мірою. Йов пройшов через надзвичайну переплавку, і йому не було на що покластися. Люди мусять пройти переплавку аж до того моменту, коли немає ані дещиці надії, ані будь-чого, на що б можна було покластися, – тільки це і є справжня переплавка. У час прислужників, якщо твоє серце завжди було тихим перед Богом і якщо ти завжди корився Його впорядкуванням, хоч би що Він робив і хоч би якими були Його наміри щодо тебе, то в кінці дороги ти зрозумів би все, що зробив Бог. Коли ти проходиш через випробування Йова, ти також, водночас, проходиш через випробування Петра. Коли випробовували Йова, він був непохитним у своєму свідченні, і врешті йому явився Єгова. Тільки після того, як Йов непохитно свідчив, він став гідним побачити обличчя Бога. Чому сказано: «Я ховаюся від землі скверни, але являюся святому Царству»? Це означає, що лише коли ти освячений і непохитний у своєму свідченні, ти можеш мати гідність бачити обличчя Бога. Якщо ти не можеш бути непохитним у своєму свідченні, то не маєш гідності побачити Його обличчя. Якщо ти відступаєш або скаржишся на Бога перед лицем переплавок, через це не спромагаючись бути непохитним у своєму свідченні та стаючи посміховиськом для сатани, тоді ти не здобудеш явлення Бога. Якщо ти подібний до Йова, який посеред випробувань проклинав власну плоть, але не скаржився на Бога, і був здатен ненавидіти власну плоть, не скаржачись і не грішачи своїми словами, тоді ти будеш непохитним у своєму свідченні. Коли ти певною мірою пройдеш переплавку та зможеш бути, як Йов, абсолютно покірним перед Богом і не мати інших вимог до Нього чи своїх власних уявлень, тоді Бог тобі явиться.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку»

376. Можна сказати, що численні пережиті тобою невдачі, слабкості, багато твоїх періодів негативу – це все Божі випробування. Це тому, що все походить від Бога, і все, що є та відбувається, – у Його руках. Чи зазнаєш ти невдачі, чи ти слабкий і спотикаєшся, – усе це залежить від Бога та перебуває в Його владі. З погляду Бога, це випробування для тебе, і якщо ти не можеш цього усвідомити, воно стане спокусою. Існує два стани, які люди повинні розпізнавати: один походить від Святого Духа, а ймовірним джерелом іншого є сатана. Один – це стан, у якому Святий Дух освітлює тебе, і ти отримуєш можливість пізнавати себе, ненавидіти себе та відчувати докори за себе, а також мати змогу щиро любити Бога й твердо вирішити задовольняти Йому. Інший – це стан, у якому ти пізнаєш себе, але ти слабкий і негативно налаштований. Можна сказати, що це є Божою переплавкою, а також що він є сатанинською спокусою. Якщо ти усвідомлюєш, що це твоє спасіння від Бога, і якщо ти відчуваєш, що тепер ти дуже завдячуєш Йому, і що відтепер ти намагатимешся виправляти промахи, більше не перебувати в такій порочності, а також в належний спосіб їсти й пити слова Бога, і якщо ти постійно вважаєш себе непридатним, а у твоєму серці є жагуча рішучість, то це Боже випробування. Коли страждання закінчиться й ти знову рухатимешся вперед, Бог і надалі тебе вестиме, освітлюватиме, просвіщатиме та живитиме. Але якщо ти цього не усвідомлюєш, негативно налаштований і просто впадаєш у відчай, якщо ти так думаєш, то це значить, що тебе настигла сатанинська спокуса. Коли Йов проходив через випробування, Бог і сатана заклалися між собою, і Бог дозволив сатані вразити Йова. Незважаючи на те, що Йова випробовував Бог, насправді його побив сатана. З точки зору сатани, він спокушав Йова, але Йов був на боці Бога. Якби це було не так, то Йов би впав у спокусу. Щойно люди впадають у спокусу, вони потрапляють у небезпеку. Проходження рафінування можна назвати випробуванням від Бога, але якщо ти не в доброму стані, це можна назвати спокусою від сатани. Якщо в тебе немає ясності з видінням, сатана звинуватить тебе та затьмарить тобі видіння. Сам того не усвідомлюючи, ти впадеш у спокусу.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку»

377. Проходячи через випробування, навіть коли ти не знаєш, що Бог хоче зробити та яку роботу Він хоче виконати, ти маєш знати, що наміри Бога щодо людства завжди добрі. Якщо ти шукаєш Його зі щирим серцем, то Він ніколи не залишить тебе, і врешті-решт Він обов’язково вдосконалить тебе й приведе людей до належного місця призначення. Незалежно від того, як Бог зараз випробовує людей, настане день, коли Він дасть людям відповідний результат і відповідну відплату за те, що вони вчинили. Бог не буде вести людей до певного моменту, а потім просто відкидати їх убік і не звертати на них уваги. Це тому, що Бог заслуговує на довіру. На цьому етапі Святий Дух виконує роботу рафінування. Він рафінує кожну окрему людину. На тих етапах роботи, які складалися з випробування смертю й випробування карою, рафінування здійснювалося через слова. Для того, щоб люди могли відчути Божу роботу, вони мають спочатку зрозуміти Його нинішню роботу й те, як людство мусить співпрацювати. Дійсно, це те, що мусить розуміти кожен. Що б Бог не робив, – чи це рафінування, чи навіть якщо Він мовчить, – жоден етап Божої роботи не вписується в людські уявлення. Кожен етап Його роботи розбиває й пробиває людські уявлення. Це Його робота. Але ти повинен вірити, що, оскільки Божа робота дійшла до певного етапу, Він не умертвить усе людство, незважаючи ні на що. Він дає і обіцянки, і благословення людству, і всі, хто шукає Його, зможуть отримати Його благословення, а ті, хто не шукає, – будуть вигнані Богом. Це залежить від твого пошуку. Незалежно від усього іншого, ти маєш вірити, що коли Божа робота буде завершена, кожна людина матиме відповідне місце призначення. Бог наділив людство прекрасними прагненнями, але без пошуку вони недосяжні. Нині ти маєш бути здатним це побачити – Боже рафінування людей і Його кара є Його роботою, але люди, зі свого боку, мають постійно прагнути до зміни свого характеру.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тобі слід зберегти свою вірність Богу»

378. Людина буде повністю довершеною в період Царства. Після роботи завоювання людина буде піддана переплавці й поневірянню. Ті, хто може перемогти й бути непохитним у своєму свідченні під час цього поневіряння, – це ті, хто в кінцевому підсумку буде зроблений довершеним; вони – переможці. Під час цього поневіряння від людини вимагається прийняти цю переплавку, і ця переплавка є останнім випадком Божої роботи. Це останній раз, коли людину буде переплавлено до завершення всієї роботи Божого управління, і всі ті, хто слідує за Богом, повинні прийняти це останнє випробування, і вони повинні прийняти цю останню переплавку. Ті, хто перебуває посеред поневірянь, позбавлені роботи Святого Духа і Божого керівництва, але ті, хто був по-справжньому завойований і хто дійсно прагне Бога, у кінцевому підсумку вистоять; це ті, хто має людськість і по-справжньому любить Бога. Незалежно від того, що робить Бог, ці переможці не будуть позбавлені видінь і, як і раніше, будуть застосовувати істину на практиці, не втрачаючи свого свідчення. Саме вони врешті-решт вийдуть із великого поневіряння. Хоча ті, хто ловить рибу в каламутній воді, можуть і сьогодні наживатися на цьому, але ніхто не в змозі уникнути останньої скорботи й ніхто не може уникнути останнього випробування. Для тих, хто перемагає, така скорбота є величезним рафінуванням; але для тих, хто ловить рибу в каламутній воді, це – робота повного відсіювання. Як би їх не випробовували, вірність тих, у кого Бог у серці, залишається незмінною; але щодо тих, у кого Бога в серці немає, щойно робота Божа стає невигідною для їхньої плоті, вони змінюють свій погляд на Бога й навіть відходять від Бога. Такими є ті, хто не встоїть до кінця, хто шукає тільки Божих благословень і не має жодного бажання присвячувати себе Богові й посвячувати себе Йому. Усі такі ниці люди будуть вигнані, коли Божа робота добіжить кінця, і їм не буде виявлено жодного милосердя. Ті, у кого немає людськості, геть нездатні по-справжньому любити Бога. Коли навколишнє середовище комфортне або є можливість отримати зиск, вони цілком слухняні Богу, але щойно їхні бажання опиняються під загрозою або зрештою зазнають краху, вони негайно починають бунт. Навіть протягом усього однієї ночі вони можуть перетворитися з усміхненої, «добросердої» людини на схожого на дикуна ката, який раптово змінює ставлення до свого вчорашнього благодійника на ставлення до свого смертельного ворога, без будь-якої на те причини. Якщо не вигнати цих злих демонів, які вбивають, не моргнувши оком, чи не стануть вони прихованою небезпекою? Це не так, що робота спасіння людини досягає свого кінця відразу після завершення роботи завоювання. Хоча робота завоювання підійшла до кінця, робота очищення людини ще не завершена; така робота буде завершена тільки тоді, коли людину буде повністю очищено, коли ті, хто дійсно підкоряється Богу, стануть досконалими, і коли ті, хто приховує, що в їхньому серці немає Бога, будуть вичищені. Ті, хто не задовольняє Бога на завершальній стадії Його роботи, будуть повністю відсіяні, і ті, хто відсіяний, – від дияволів. Оскільки вони не здатні задовольнити Бога, вони повстають проти Бога, і навіть якщо ці люди йдуть за Богом сьогодні, це не доводить, що вони – ті, хто зрештою залишиться. У словах про те, що «ті, хто слідує за Богом до кінця, отримають спасіння», значення слова «слідувати» полягає в тому, щоб твердо стояти в скорботі. Сьогодні багато хто вірить, що слідувати за Богом легко, але коли Божа робота майже завершена, ти дізнаєшся справжнє значення слова «слідувати». Лише тому, що ти й досі можеш слідувати за Богом сьогодні після того, як тебе завойовано, це не доводить, що ти є одним із тих, хто стане досконалим. Ті, хто не в змозі витримати випробування, хто не в змозі здобути перемогу в скорботі, у кінцевому підсумку, будуть нездатні встояти й тому не зможуть слідувати за Богом до самого кінця. Ті, хто справді слідує за Богом, здатні витримати перевірку своєї праці, тоді як ті, хто насправді не слідує за Богом, неспроможні витримати жодного Божого випробування. Рано чи пізно вони будуть вигнані, а переможці залишаться в Царстві. Те, чи справді людина шукає Бога, чи ні, можна визначити лише перевіркою її праці, тобто Божими випробуваннями, і ніяк не стосується того, до якого висновку доходить сама людина. Бог нікого не відкидає з легкістю; усе, що Він робить, може цілковито переконати людину. Він не робить нічого невидимого для людини та не виконує жодної роботи, не здатної переконати людину. Те, чи істинна людська віра, чи ні, доводиться фактами й не може бути висновуваним людиною. Те, що «з пшениці не можна зробити кукіль, а з куколю не можна зробити пшеницю», є поза всяким сумнівом. Усі ті, хто справді любить Бога, зрештою залишаться в Царстві, і Бог не буде погано ставитися ні до кого, хто справді Його любить.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота й людська практика»

379. Отримуючи кару від Бога, Петро молився: «О Боже! Моя плоть непокірна, і Ти караєш мене та судиш мене. Я радію Твоїй карі та суду, і навіть якщо Ти мене не хочеш, у Твоєму суді я бачу Твій святий і праведний характер. Коли Ти судиш мене, щоб інші могли побачити у Твоєму суді Твій праведний характер, я відчуваю вдоволення. Якщо це може виявити Твій характер, і дозволити всім творінням побачити Твій праведний характер, і зробити мою любов до Тебе чистішою, щоб я міг набути подоби праведного, то Твій суд добрий, бо така Твоя милостива воля. Я знаю, що в мені ще багато бунтівничого та що я ще не гідний постати перед Тобою. Я хочу, щоб Ти ще більше мене судив, чи то через вороже оточення, чи то через великі нещастя; що б Ти не робив, для мене все це дорогоцінне. Твоя любов така глибока, і я готовий віддати себе на Твою милість без найменших нарікань». Таким є знання Петра після того, як він пережив Божу роботу, і це також свідчення його любові до Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

380. Людина живе в плоті, а це означає, що вона живе в людському пеклі, і без Божого суду й кари людина така ж нечиста, як і сатана. Як людина могла б стати святою? Петро вірив: кара й суд Божі – найкращий захист і найбільша благодать для людини. Тільки через Божі кару й суд людина може пробудитись і зненавидіти плоть, зненавидіти сатану. Сувора Божа дисципліна звільняє людину від впливу сатани, звільняє її від її власного маленького світу й дозволяє жити у світлі Божого лику. Немає кращого спасіння, ніж кара й суд! Петро молився: «О Боже! Доки Ти мене каратимеш і судитимеш, я знатиму, що Ти мене не покинув. Доки Ти не покинеш мене, моє серце буде спокійне, навіть якщо Ти не даси мені ні радості, ні миру, і змусиш мене жити в стражданнях, і піддаси мене незліченним виправленням. Сьогодні Твої кара й суд стали для мене найкращим захистом і найбільшим благословенням. Благодать, яку Ти даєш мені, захищає мене. Благодать, яку Ти даруєш мені сьогодні, є проявом Твого праведного характеру, карою й судом; більше того, вона є випробуванням, а ще більше – життям у стражданнях». Петро зміг відкинути плотські втіхи й шукати глибшої любові та більшого захисту, бо він здобув стільки благодаті від Божих кари та суду. У своєму житті, якщо людина бажає бути очищеною і досягти змін у своєму характері, якщо вона бажає жити змістовним життям і виконувати свій обов’язок як створена істота, то вона повинна прийняти Божі кару та суд, і вона має не допускати, щоб Божа дисципліна й Божі удари відійшли від неї, щоб вона могла звільнитися від маніпуляцій і впливу сатани та жити у світлі Божому. Знай, що Божі кара й суд – це світло, і світло спасіння людини, і що для людини немає кращого благословення, більшої благодаті та кращого захисту.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

381. Людина живе під впливом сатани й існує в плоті; якщо людина не очиститься та не отримає Божого захисту, то ставатиме дедалі занепалою. Якщо вона хоче любити Бога, то потребує очищення та спасіння. Петро молився: «Боже, коли Ти обходишся зі мною милостиво, я тішусь і відчуваю розраду; коли ж Ти караєш мене, я відчуваю ще більшу розраду й радість. Незважаючи на те, що я слабкий і терплю невимовні страждання, незважаючи на мої сльози та смуток, Ти знаєш, що цей смуток – від мого бунтарства й від моєї слабкості. Я ридаю, бо не можу задовольнити Твоїх намірів, я сумую та шкодую, бо я недостатній для Твоїх вимог, але я готовий досягти цього світу, я готовий зробити все, що в моїх силах, щоб Тобі догодити. Твоя кара принесла мені захист і дала найкраще спасіння; Твій суд затьмарює Твою терпимість і терпіння. Без Твоїх кари та суду я не втішався би Твоєю милістю й люблячою добротою. Сьогодні я ще краще бачу, що Твоя любов перевершила небо й піднеслася над усім іншим. Твоя любов – це не просто милість і любляча доброта; навіть більше, це кара й суд. Я стільки здобув завдяки Твоїй карі й суду. Без Твоїх кари й суду жодна людина не очистилася б, і жодна людина не змогла б відчути любов Творця. Хоча я витерпів сотні випробувань, нещасть і навіть був близький до смерті, вони дали мені змогу по-справжньому пізнати Тебе та здобути найвище спасіння. Якби Твої кара, суд і дисциплінування покинули мене, то я жив би в темряві, під владою сатани. Які переваги в людської плоті? Якби Твої кара й суд мене покинули, то це було б те саме, ніби Твій Дух відвернувся б від мене й Тебе більше не було зі мною. Якби так сталося, як би я міг жити далі? Ти послав мені хворобу і забрав мою свободу – я зміг жити далі, але якби Твоя кара й суд колись мене покинули, я б ніяк не зміг жити далі. Якби я залишився без Твоїх кари й суду, то втратив би Твою любов. Твоя любов занадто глибока, щоб я міг передати її словами. Без Твоєї любові я жив би під владою сатани й не зміг би бачити Твого славного обличчя. Як би я міг жити далі? Я навряд чи зміг би жити далі в такій темряві, у такому житті. Мати Тебе поруч – це все одно, що бачити Тебе, тож як я можу Тебе покинути? Молю Тебе з усією щирістю, благаю Тебе: не забирай у мене мою найбільшу розраду, навіть якщо це лише крапля Твоїх утішних слів. Я тішився Твоєю любов’ю, і сьогодні я не можу розлучитися з Тобою; як же я міг би не любити Тебе? Через Твою любов я пролив багато сліз смутку, але я завжди відчував, що таке життя змістовніше, більш здатне збагатити мене, більш здатне змінити мене й більш здатне дати мені змогу набути істину, якою повинні володіти створені істоти».

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

382. Якщо ти прагнеш бути вдосконаленим, то ти свідчитимеш і скажеш: «У цій покроковій роботі Бога я прийняв Божу роботу кари та суду, і хоча я витерпів великі страждання, я пізнав, як Бог удосконалює людину, я здобув виконану Богом роботу, я мав знання про праведність Бога, і Його кара мене спасла. Його праведний характер зійшов на мене та приніс мені благословення й благодать; саме Його суд і кара захистили мене й очистили. Якби Бог не покарав і не засудив мене, якби на мене не зійшли суворі Божі слова, я не зміг би пізнати Бога та бути спасенним. Сьогодні я бачу: будучи творіннями, люди не лише втішаються всім, що зробив Творець, – що важливіше, усі творіння мають тішитися праведним Божим характером і Його праведним судом, адже Божий характер вартий людської втіхи. Будучи творінням, розбещеним сатаною, людина має тішитися праведним Божим характером. У Його праведному характері є кара й суд, ба більше – є й велика любов. Хоча сьогодні я не здатен повністю здобути Божу любов, мені пощастило її побачити, і в цьому я благословенний». Таким шляхом ідуть ті, хто переживає вдосконалення, і таким є знання, про яке вони говорять. Ці люди такі ж, як і Петро; вони мають такий самий досвід, як і Петро. А ще такі люди здобули життя та володіють істиною. Якщо вони переживуть це до самого кінця, то під час Божого суду вони точно повністю позбудуться впливу сатани та будуть здобуті Богом.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

383. Минули роки, і людина, добряче побита життям, зазнала тягаря рафінування й кари. Хоча людина втратила «славу» й «романтику» минулих часів, вона, сама того не знаючи, осягнула принципи людської поведінки і оцінила роки відданості Бога спасінню людства. Людина поступово починає ненавидіти власне варварство. Вона починає ненавидіти власну дикість, усе своє нерозуміння Бога та необґрунтовані вимоги, які висуває до Нього. Час не можна повернути назад. Минулі події стають для людини сумними спогадами, а слова і любов Бога – рушієм її нового життя. Рани людини гояться день по дню, до неї повертаються сили, вона встає і дивиться на обличчя Всемогутнього… і розуміє, що Він завжди був поруч із нею, що Його усмішка і Його чудове обличчя досі так само зворушливі. Його серце, як і раніше, хвилюється за створене Ним людство, а Його руки так само теплі й сильні, як на самому початку. Це ніби людина повернулася в Едемський сад, але цього разу вона більше не слухає спокус змія і не відвертається від обличчя Єгови. Людина схиляє коліна перед Богом, дивиться на усміхнене обличчя Бога і приносить свою найдорожчу жертву – О, мій Господь, мій Бог!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 3. Людина може спастися тільки за умов Божого управління»