Бог став плоттю, тому що об’єктом Його роботи є не дух сатани або яка-небудь безтілесна річ, а людина, яка є з плоті і яку розбестив сатана. Саме тому, що плоть людини була зіпсована, Бог зробив плотську людину об’єктом Своєї роботи; більше того, оскільки людина є об’єктом зіпсованості, Бог зробив людину єдиним об’єктом Своєї роботи на всіх стадіях Своєї роботи спасіння. Людина – смертна істота, з плоті і крові, і Бог – єдиний, хто може спасти людину. Таким чином, Бог повинен стати плоттю, що володіє тими ж якостями, що й людина, щоб виконувати Свою роботу, щоб Його робота могла досягти кращих результатів. Бог повинен стати плоттю, щоб виконувати Свою роботу саме тому, що людина є з плоті і нездатна подолати гріх або позбутися власної плоті. Хоча сутність й ідентичність утіленого Бога сильно відрізняються від сутності й ідентичності людини, все ж Його зовнішність така ж, яка й в людини; Він має зовнішність нормальної людини й живе життям нормальної людини, і ті, хто бачать Його, не можуть відрізнити Його від нормальної людини. Цього нормального зовнішнього вигляду й нормальної людської сутності достатньо для того, щоб Він міг виконувати Свою божественну роботу в нормальній людській сутності. Його плоть дозволяє Йому виконувати Свою роботу в нормальній людській сутності й допомагає Йому виконувати Свою роботу серед людей, а Його нормальна людська сутність, більше того, допомагає Йому виконувати роботу спасіння серед людей. Хоча Його нормальна людська сутність викликала багато збентеження серед людей, таке збентеження не вплинуло на нормальні результати Його роботи. Коротше кажучи, робота Його нормальної плоті приносить людині найбільшу користь. Хоча більшість людей не приймає Його нормальну людську сутність, Його робота все ще може приносити результати, і ці результати досягаються завдяки Його нормальній людській сутності. У цьому немає жодних сумнівів. Від Його роботи в плоті людина отримує в десять або в десятки разів більше речей, ніж наявні серед людей уявлення про Його нормальну людську сутність, і всі ці уявлення в кінцевому підсумку будуть поглинені Його роботою. І результат, якого досягла Його робота, тобто знання, яке людина має щодо Нього, значно переважує уявлення людини про Нього. Неможливо уявити або виміряти роботу, яку Він звершує в плоті, бо Його плоть не така, як плоть будь-якої плотської людської істоти; хоча зовнішня оболонка ідентична, суть не та ж сама. Його плоть породжує в людей багато уявлень про Бога, але Його плоть також може дозволити людині здобути багато знань і навіть може завоювати будь-яку людину, що володіє подібною зовнішньою оболонкою. Бо Він – не просто людина, а Бог із зовнішньою оболонкою людини, і ніхто не може повністю осягнути або зрозуміти Його. Невидимого й нематеріального Бога люблять та вітають усі. Якщо Бог – це просто Дух, невидимий для людини, то людині так легко вірити в Бога. Люди можуть дати волю своїй уяві, можуть вибрати будь-який образ, який їм до вподоби, як образ Бога, щоб задовольнити самих себе й дати собі можливість почуватися щасливими. Таким чином люди можуть робити все, що їхній власний Бог любить і бажає найбільше, щоб вони робили, без будь-яких докорів сумління. Більше того, люди вірять, що ніхто не є більш відданим і благочестивим щодо Бога, ніж вони, і що всі інші – язичницькі пси, що зраджують Бога. Можна сказати, що саме цього шукають ті, чия віра в Бога невизначена й спирається на вчення; вони шукають багато в чому одне й те ж, із незначними видозмінами. Просто образи Бога в їхній уяві різні, але насправді їхня суть одна й та ж.

Людину не хвилює її безтурботна віра в Бога, і вона вірить у Бога так, як їй заманеться. Це одне з «прав і свобод людини», в яке ніхто не може втручатися, тому що люди вірять у свого власного Бога, а не в Бога кого-небудь іншого; це – їхня приватна власніст, і майже кожен володіє такого роду приватною власністю. Люди вважають цю власність дорогоцінним скарбом, але для Бога немає нічого нижчого або нікчемнішого, бо немає більш чіткої ознаки протистояння Богу, ніж ця приватна власність людини. Саме завдяки роботі втіленого Бога Бог стає плоттю з відчутною формою, Якого людина може побачити й відчути на дотик. Він – не безформний Дух, а плоть, яку людина може бачити та з якою вона може контактувати. Однак більшість богів, у яких вірять люди, – це безтілесні божества, які або є безформними, або мають вільну форму. Таким чином, втілений Бог став ворогом більшості тих, хто вірить у Бога, а ті, хто не може прийняти факт втілення Бога, так само стали противниками Бога. Людина має уявлення не через її спосіб мислення або через своє бунтарство, а через цю приватну власність людини. Саме через цю власність вмирає більшість людей, і саме цей невизначений Бог, до якого не можна доторкнутися, якого не можна побачити і який не існує в реальності, руйнує життя людини. Людина втрачає життя не через втіленого Бога, і тим більше не Бога небес, а через Бога, якого людина собі уявляє. Єдина причина, з якої втілений Бог прийшов у плоть, – це потреби розбещеної людини. Це сталося через нужди людини, а не Бога, і всі Його жертви й страждання – заради людства, а не заради блага Самого Бога. Для Бога немає жодних плюсів і мінусів або нагород; Він пожне не якийсь майбутній урожай, а те, що від початку Йому належить. Усе, що Він робить і чим жертвує заради людства, здійснюється не для того, щоб отримати великі нагороди, а виключно заради людства. Хоча Божа робота в плоті пов’язана з багатьма неймовірними труднощами, результати, яких вона в кінцевому підсумку досягає, набагато перевершують результати роботи, виконуваної безпосередньо Духом. Робота плоті пов’язана з великими труднощами, і плоть не може володіти тією ж величною ідентичністю, що й Дух, Він не може здійснювати ті ж надприродні діяння, що й Дух, і тим більше не може мати ту ж владу, що й Дух. Проте, суть роботи, виконуваної цією непримітною плоттю, набагато перевершує роботу, виконувану безпосередньо Духом, і Сама ця плоть є відповіддю на потреби всього людства. Для тих, хто буде спасенний, практична цінність Духа набагато нижча, ніж плоті: робота Духа здатна охопити весь усесвіт, усі гори, річки, озера й океани, але робота плоті більш ефективно пов’язана з кожною людиною, з якою Він вступає в контакт. Більше того, Божа плоть, що має відчутну форму, може бути краще зрозуміла людині, яка може їй довіряти, і може ще більше поглибити людське знання про Бога, а також може залишити в людини більш глибоке враження про фактичні діяння Бога. Робота Духа оповита таємницею; смертним істотам складно її осягнути, і ще важче їм побачити її, і тому вони можуть покладатися тільки на порожні фантазії. Робота плоті, однак, нормальна, заснована на реальності й багата на мудрість; вона є фактом, який може бути помічений фізичним оком людини; людина може особисто відчути мудрість роботи Бога, і їй не потрібно використовувати свою щедру уяву. У цьому полягає точність і реальна цінність роботи Бога в плоті. Дух може робити тільки те, що невидимо для людини й що їй важко собі уявити, наприклад, просвітління Духом, рух Духом й ведення Духом, але для людини, що володіє розумом, це не має жодного чіткого сенсу. Це лише зворушує або дає широкий сенс і не може дати словесних вказівок. Однак робота Бога в плоті значно відрізняється: вона містить точне спрямування за допомогою слів, у неї є чітка воля й чіткі обов’язкові цілі. І тому людині не потрібно діяти навпомацки або використовувати свою уяву, а тим більше будувати здогадки. У цьому полягає ясність роботи в плоті та її велика відмінність від роботи Духа. Робота Духа підходить тільки для обмеженого обсягу й не може замінити роботу плоті. Робота плоті дає людині набагато більш точні й необхідні цілі та набагато більш реальні, цінні знання, ніж робота Духа. Робота, що являє собою найбільшу цінність для зіпсованої людини, – це та, яка дає точні слова, чіткі цілі для досягнення і яку можна побачити й відчути на дотик. Тільки реалістична робота й своєчасне спрямування відповідають смакам людини, і тільки справжня робота може спасти людину від її зіпсованого й розпутного характеру. Це може бути досягнуто тільки втіленим Богом; тільки втілений Бог може спасти людину від її раніше зіпсованого й розпутного характеру. Хоча Дух є невід’ємною сутністю Бога, така робота, як ця, може бути виконана тільки Його плоттю. Якби Дух працював самотужки, то Його робота не могла б бути ефективною – це проста правда. Хоча більшість людей стала ворогами Бога через цю плоть, коли Він завершить Свою роботу, ті, хто проти Нього, не тільки перестануть бути Його ворогами, але, навпаки, стануть Його свідками. Вони стануть свідками, які були завойовані Ним, свідками, сумісними з Ним і невіддільними від Нього. Він повинен змусити людину усвідомити важливість Його роботи в плоті для людини, і людина повинна знати важливість цієї плоті для сенсу людського існування, повинна знати Його реальну цінність для зростання людського життя і, більше того, повинна знати, що ця плоть стане живим джерелом життя, відділення від якого людина не може витерпіти. Хоча втілена плоть Бога далека від того, щоб бути на рівні Божої ідентичності та Його положення, і людині вона здається несумісною з Його фактичним статусом, ця плоть, яка не володіє істинним образом Бога або істинною ідентичністю Бога, може виконувати роботу, яку Божий Дух не в змозі виконувати безпосередньо. Такими є справжні значення і цінність втілення Бога, і саме ці значення і цінність людина не в змозі оцінити й визнати. Хоча все людство дивиться з повагою на Божий Дух і дивиться зверхньо на Божу плоть, незалежно від того, як вони дивляться або думають, реальне значення й цінність плоті набагато перевершують значення й цінність Духа. Звичайно, це стосується лише зіпсованого людства. Для кожного, хто шукає істину й жадає появи Бога, робота Духа може дати тільки рух або натхнення, а також відчуття чуда через те, що вона нез’ясовна й неймовірна, і відчуття, що вона велична, незрівнянна й гідна захоплення, але в той же час недосяжна й недоступна для всіх. Людина й Дух Божий можуть дивитися один на одного тільки звіддаля, як ніби між ними – величезна відстань, і вони ніколи не можуть бути подібними, так, ніби людина й Бог розділені невидимою прірвою. Насправді це – ілюзія, дана людині Духом, яка полягає в тому, що Дух і людина не належать до одного й того ж виду й ніколи не будуть співіснувати в одному й тому ж світі, ще й тому, що Дух не має нічого від людини. Таким чином, людина не потребує Духа, бо Дух не може безпосередньо виконувати роботу, найбільш необхідну людині. Робота плоті пропонує людині реальні цілі для досягнення, чіткі слова й відчуття того, що Він – справжній і нормальний, що Він – смиренний і звичайний. Хоча людина може боятися Його, для більшості людей із Ним легко мати стосунки: людина може бачити Його обличчя та чути Його голос, і їй не потрібно дивитися на Нього здалеку. Ця плоть здається людині доступною, не далекою або незбагненною, але видимою й відчутною, бо ця плоть знаходиться в тому ж світі, що й людина.

Для всіх тих, хто живе в плоті, зміна їхнього характеру вимагає досягнення цілей, а пізнання Бога вимагає свідчення реальних справ і реального обличчя Бога. І те й інше може бути досягнуто тільки втіленою плоттю Бога, і те й інше може бути здійснено тільки нормальною й справжньою плоттю. Ось чому втілення необхідне, і чому воно потрібне всьому розбещеному людству. Оскільки від людей вимагається пізнати Бога, образи невизначених і надприродних богів повинні бути видалені з їхніх сердець, і оскільки від них вимагається відкинути свій зіпсований характер, вони повинні спочатку пізнати свій зіпсований характер. Якщо тільки людина працюватиме над тим, щоб видалити образи невизначених богів із сердець людей, вона не зможе досягнути належного результату. Образи невизначених богів у серцях людей не можуть бути викриті, відкинуті або повністю вигнані одними тільки словами. Чинячи так, у кінцевому підсумку все одно було б неможливо позбутися цих глибоко вкорінених у людях речей. Тільки замінивши ці невизначені й надприродні речі практичним Богом та істинним образом Бога й поступово спонукаючи людей пізнавати їх, можна досягти належного результату. Людина усвідомлює, що Бог, Якого вона шукала в минулому, є невизначеним і надприродним. Досягти такого результату не може ні безпосереднє керівництво Духа, ні, тим паче, вчення певної особи, а лише втілений Бог. Людські уявлення оголюються, коли втілений Бог офіційно виконує Свою роботу, тому що нормальність і реальність втіленого Бога – це протилежність невизначеному й надприродному Богу в уяві людини. Початкові уявлення людини можуть бути виявлені тільки в протиставленні зі втіленим Богом. Без порівняння зі втіленим Богом поняття людини не могли б бути розкриті; іншими словами, без реальності як тла невизначені речі не могли б бути виявлені. Ніхто не здатний використовувати слова для виконання цієї роботи, і ніхто не здатний сформулювати цю роботу за допомогою слів. Тільки Сам Бог може виконувати Свою власну роботу, і ніхто інший не може виконувати цю роботу від Його імені. Якою б багатою не була мова людини, вона не здатна виразити реальність і нормальність Бога. Людина може пізнати Бога більш практично й може бачити Його більш чітко тільки в тому випадку, якщо Бог особисто діє серед людей і повністю являє Свій образ і Свою сутність. Такого результату не може досягти жодна людська істота з плоті. Звичайно, Божий Дух також не здатний досягти такого результату. Бог може врятувати розбещену людину від впливу сатани, але ця робота не може бути виконана безпосередньо Духом Божим; радше вона може бути виконана тільки плоттю, яку носить Божий Дух, втіленою плоттю Бога. Ця плоть – людина, а також Бог, людина, що володіє нормальною людською сутністю, а також Бог, що володіє повною божественністю. І тому, хоча ця плоть не є Духом Божим і значно відрізняється від Духа, все ж це Сам утілений Бог, який спасає людину, який є Дух, а також плоть. Незалежно від того, як Його називають, у кінцевому підсумку все одно людство рятує Сам Бог. Бо Дух Божий невіддільний від плоті, і робота плоті також є роботою Духа Божого; просто ця робота виконується не з використанням ідентичності Духа, а з використанням ідентичності плоті. Робота, яка повинна бути виконана безпосередньо Духом, не вимагає втілення, а робота, яка вимагає виконання плоттю, не може бути виконана безпосередньо Духом і може бути виконана тільки втіленим Богом. Це – те, що потрібно для цієї роботи, і це – те, що потрібно розбещеному людству. Із трьох стадій Божої роботи тільки одна стадія була здійснена безпосередньо Духом, а інші дві стадії виконуються втіленим Богом, а не безпосередньо Духом. Робота періоду Закону, здійснена Духом, не включала в себе зміну зіпсованого характеру людини, і вона також не мала жодного відношення до пізнання людиною Бога. Однак робота Божої плоті в період Благодаті й період Царства поширюється на зіпсований характер людини і її пізнання Бога і є важливою й вирішальною частиною роботи спасіння. Тож зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом і більше потрібна безпосередня робота втіленого Бога. Людство потребує втіленого Бога, щоб Він пас його, підтримував його, поливав його, годував його, судив і карав його, і йому потрібно більше благодаті й більшої спокути від утіленого Бога. Тільки Бог у плоті може бути довіреною особою людини, пастирем людини, поточною допомогою людини, і задля цього всього необхідне втілення як сьогодні, так і в минулі часи.

Людина була розбещена сатаною, і вона є найвищою з усіх Божих творінь, тому людина потребує Божого спасіння. Об’єктом Божого спасіння є людина, а не сатана, і те, що має бути спасенним, – це плоть людини й душа людини, а не диявол. Сатана є об’єктом Божого знищення, людина є об’єктом Божого спасіння, а плоть людини була розбещена сатаною, тому плоть людини повинна бути спасенна першою. Плоть людини було найбільш глибоко зіпсовано, і вона стала чимось, що протистоїть Богу такою мірою, що навіть перебуває у відкритому протистоянні до Нього й заперечує існування Бога. Ця зіпсована плоть просто занадто неподатлива, і немає нічого більш важкого для розбору або зміни, ніж зіпсований характер плоті. Сатана входить у плоть людини, щоб викликати порушення, і він використовує плоть людини, щоб порушити роботу Бога й нашкодити Божому планові, і таким чином людина стала сатаною і ворогом Бога. Щоб людина була врятована, вона повинна спершу бути завойованою. Саме через це Бог приймає виклик і приходить у плоті, щоб виконати роботу, яку Він має намір виконати, і боротися проти сатани. Його мета – спасіння розбещеної людини, а також поразка й знищення сатани, який повстає проти Нього. Він перемагає сатану Своєю роботою із завоювання людини, і в той же час Він рятує зіпсоване людство. Таким чином, це – робота, яка досягає відразу двох цілей. Він діє в плоті, і говорить у плоті, і робить усю роботу в плоті, щоб краще взаємодіяти з людиною і краще підкорювати людину. Останній раз, коли Бог стане плоттю, Його робота останніх днів завершиться в плоті. Він розподілить усіх людей за видом, завершить усе Своє управління, а також завершить усю Свою роботу в плоті. Після того, як уся Його робота на землі добіжить кінця, Він здобуде повну перемогу. Діючи в плоті, Бог повністю підкорить людство й повністю здобуде людство. Чи не означає це, що все Його управління добіжить свого кінця? Коли Бог завершить Свою роботу в плоті, завдавши повної поразки сатані й здобувши перемогу, у сатани більше не буде можливості розбещувати людину. Справою першого втілення Бога були спокута й прощення гріхів людини. Тепер це – робота, спрямована на завоювання й повне здобуття людства, так що сатана більше не матиме способу виконувати свою роботу, і він повністю програє, а Бог здобуде повну перемогу. Це – робота плоті, і це робота, що здійснюється Самим Богом. Початкова робота на трьох стадіях Божої роботи була виконана безпосередньо Духом, а не плоттю. Однак заключна робота трьох стадій Божої роботи виконується втіленим Богом, а не безпосередньо Духом. Робота спокути проміжної стадії також була звершена Богом у плоті. Протягом усієї роботи управління найважливіша робота полягає в тому, щоб спасти людину від впливу сатани. Ключова робота – це повністю завоювати розбещену людину, тим самим відновлюючи первісне благоговіння перед Богом у серці завойованої людини й дозволяючи їй досягти нормального життя, тобто нормального життя Божого творіння. Ця робота має вирішальне значення, і вона лежить в основі роботи управління. Із трьох стадій роботи спасіння перша стадія роботи періоду Закону була далекою від суті роботи управління; вона лише дещо нагадувала роботу спасіння й не була початком Божої роботи з визволення людини з-під панування сатани. Першу стадію роботи було здійснено безпосередньо Духом, тому що відповідно до закону людина знала тільки, що потрібно дотримуватися закону, і в людини не було більше істини, а також тому, що робота в період Закону навряд чи передбачала зміни в характері людини, і тим паче вона не стосувалася роботи зі спасіння людини з-під влади сатани. Таким чином, Дух Божий виконав цю надзвичайно просту стадію роботи, яка не стосувалася зіпсованого характеру людини. Ця стадія роботи мала слабкий зв’язок із суттю управління, і вона не була значною мірою пов’язана з офіційною роботою спасіння людини, і тому не вимагала, щоб Бог став плоттю, щоб особисто виконувати Свою роботу. Робота, яку виконує Дух, неявна й незбагненна, і вона дуже лякає й недоступна для людини; Дух не підходить для безпосереднього виконання роботи спасіння і не підходить для безпосереднього забезпечення життя для людини. Найбільш підхожим для людини є перетворення роботи Духа в підхід, близький людині, тобто найбільш підхожим для людини є те, щоб Бог став звичайною, нормальною людиною для виконання Своєї роботи. Це вимагає того, щоб Бог утілився, щоб зайняти місце Духа в Його роботі, і для людини немає більш підхожого способу Божої роботи. Дві з цих трьох стадій роботи виконуються плоттю, і ці дві стадії є ключовими етапами роботи управління. Ці два втілення взаємно доповнюють одне одного, і вони доповнюють одне одного бездоганно. Перша стадія втілення Бога заклала основу для другої стадії, і можна сказати, що два втілення Бога складають одне ціле й не є несумісними одне з одним. Ці дві стадії Божої роботи виконуються Богом в Його втіленій ідентичності, тому що вони такі важливі для всієї роботи управління. Майже можна сказати, що без роботи двох втілень Бога вся робота управління зупинилася б, і робота спасіння людства була б не чим іншим, як порожньою балаканиною. Важлива ця робота чи ні, залежить від потреб людства, від реальності людської порочності і від серйозності непослуху сатани та його втручання в роботу. Правильний вибір того, хто впорається з поставленим завданням, залежить від характеру роботи, здійснюваної виконавцем, і важливості цієї роботи. Коли мова заходить про важливість цієї роботи, з точки зору того, який метод роботи застосувати – роботу, виконувану безпосередньо Духом Божим, чи роботу, виконувану втіленим Богом, або роботу, виконувану через людину, – в першу чергу слід виключити роботу, виконувану через людину, і, виходячи з природи цієї роботи й природи роботи Духа в порівнянні з роботою плоті, в кінцевому підсумку вирішується, що робота, виконувана плоттю, більш корисна для людини, ніж робота, що виконується безпосередньо Духом, і що вона дає більше переваг. Такою була думка Бога в той час, коли Він вирішував, чи повинна ця робота бути виконана Духом або плоттю. У кожної стадії роботи є значення й основа. Вони не є безпідставними фантазіями й не здійснюються довільно; у них закладена певна мудрість. Такою є правда, що лежить в основі всієї Божої роботи. Зокрема, у такій великій роботі, як особиста робота втілення Бога серед людей, є ще більше Божого плану. Отже, Божа мудрість і повнота Його сутності відображаються в кожній дії, думці й ідеї в Його роботі; це – більш конкретна й систематична сутність Бога. Ці проникливі думки й ідеї людині важко уявити, і людині важко в них повірити, і тим паче людині важко їх пізнати. Робота, що виконується людиною, виконується відповідно до загального принципу, який для людини є значною мірою задовільним. Однак у порівнянні з роботою Божою існує просто занадто велика відмінність; хоча справи Божі великі, а робота Божа має величезний масштаб, за ними стоїть велика кількість детальних і точних планів і влаштувань, які неймовірні для людини. Кожна стадія Його роботи не тільки виконується відповідно до принципу, але й містить багато речей, які не можуть бути сформульовані людською мовою, і це ті речі, які невидимі для людини. Незалежно від того, чи це є роботою Духа або роботою втіленого Бога, кожна з них містить плани Його роботи. Він не працює безпідставно, і Він не виконує неістотну роботу. Коли Дух працює безпосередньо, це відповідає Його цілям, а коли Він стає людиною (тобто, коли Він трансформує Свою зовнішню оболонку), щоб працювати, це ще більше відповідає Його меті. Інакше навіщо б Йому так охоче змінювати Свою ідентичність? Інакше навіщо б Йому з такою готовністю ставати людиною, яку вважають такою, що має низьке становище, та яку переслідують?

Його робота в плоті має першорядне значення, про що говориться у зв’язку з цією роботою, і в кінцевому підсумку роботу завершує саме втілений Бог, а не Дух. Дехто вірить, що Бог може в якийсь невідомий час прийти на землю і з’явитися людині, після чого Він особисто буде судити все людство, по черзі випробовуючи кожного, нікого не залишаючи осторонь. Ті, хто думає таким чином, не знають цієї стадії роботи втілення. Бог не судить людину поодинці, і він не випробовує людину поодинці; чинити так не було б роботою суду. Хіба розбещеність усього людства не однакова? Хіба сутність усього людства не одна й та ж? Засуджується зіпсована сутність людства, людська сутність, зіпсована сатаною, і всі гріхи людини. Бог не судить дріб’язкові й незначні помилки людини. Робота суду є репрезентативною, і вона не проводиться спеціально стосовно окремої людини. Радше це робота, у якій судять групу людей, щоб представити суд над усім людством. Особисто виконуючи Свою роботу над групою людей, Бог у плоті використовує Свою роботу, щоб представляти роботу над усім людством, після чого вона поступово поширюється. Так само відбувається робота суду. Бог не судить певний тип людини або певну групу людей, але замість цього судить неправедність усього людства – наприклад, протистояння людини Богу, або нешанобливе ставлення людини до Нього, або втручання людини в роботу Бога тощо. Те, що засуджується, – це суть протистояння людства Богу, і ця робота – це робота завоювання останніх днів. Робота й слово втіленого Бога, засвідчені людиною, – це робота суду перед великим білим престолом в останні дні, який людина уявляла собі в минулі часи. Робота, яку наразі здійснює втілений Бог, – це саме суд перед великим білим престолом. Утілений Бог сьогодення – це Бог, який судить усе людство в останні дні. Ця плоть і Його робота, Його слово й весь Його характер – це вся Його повнота. Хоча обсяг Його роботи обмежений і не зачіпає безпосередньо весь усесвіт, суть роботи суду полягає в безпосередньому суді над усім людством не тільки заради обраного народу Китаю, і не заради невеликого числа людей. Під час роботи Бога в плоті, хоча обсяг цієї роботи не охоплює весь усесвіт, вона представляє роботу всього всесвіту, і після того, як Він завершить роботу в рамках роботи Своєї плоті, Він негайно поширить цю роботу на весь усесвіт, так само, як Євангеліє Ісуса поширилося по всьому всесвіту після Його воскресіння й вознесіння. Незалежно від того, чи це робота Духа або робота плоті, це робота, яка виконується в обмежених рамках, але яка представляє роботу всього всесвіту. В останні дні Бог звершує Свою роботу, з’являючись у Своїй втіленій ідентичності, і Бог у плоті – це Бог, який судить людину перед великим білим престолом. Незалежно від того, чи є Він Духом або плоттю, Той, хто здійснює роботу суду, – це Бог, який судить людство в останні дні. Це визначається на основі Його роботи, і це не визначається на підставі Його зовнішнього вигляду або декількох інших чинників. Хоча в людини є уявлення про ці слова, ніхто не може заперечувати факт суду втіленого Бога й завоювання всього людства. Незалежно від того, що про це думає людина, факти, врешті-решт, є фактами. Ніхто не може сказати, що «робота здійснюється Богом, але плоть – це не Бог». Це нісенітниця, бо ця робота не може бути виконана ніким, окрім Бога в плоті. Оскільки ця робота вже завершена, після цієї роботи робота Божого суду над людиною не з’явиться вдруге; Бог у Своєму другому втіленні вже завершив усю роботу всього управління, і четвертої стадії Божої роботи не буде. Оскільки під судом перебуває людина, людина, яка є з плоті і яку було розбещено, і безпосередній суд проводиться не над духом сатани, то робота суду здійснюється не в духовному світі, а серед людей. Ніхто не має права й підстав і не підходить більше, ніж Бог у плоті, для роботи суду над розбещенням людської плоті. Якби суд здійснювався безпосередньо Духом Божим, тоді він не був би всеосяжним. Щобільше, людині було б важко прийняти таку роботу, оскільки Дух не може зустрітися віч-на-віч із людиною, і через це результати не були б негайними, і тим більше людина не змогла б більш чітко побачити непорушний характер Бога. Сатана може бути повністю переможений тільки в тому випадку, якщо Бог у плоті засудить розбещення людства. Будучи таким же, як людина, що володіє нормальною людською сутністю, Бог у плоті може безпосередньо судити неправедність людини; це ознака його вродженої святості і Його надзвичайності. Тільки Бог має право й перебуває у положенні для того, щоб судити людину, бо Він володіє істиною і праведністю, і тому Він здатний судити людину. Ті, у кого немає істини й праведності, не підходять для того, щоб судити інших. Якби цю роботу виконував Дух Божий, то це не означало б перемоги над сатаною. Дух за своєю суттю більш піднесений, ніж смертні істоти, а Дух Божий за своєю суттю святий і торжествує над плоттю. Якби Дух виконував цю роботу безпосередньо, Він не зміг би судити весь людський непослух і не зміг би розкрити всю неправедність людини. Бо робота суду також здійснюється через уявлення людини про Бога, а в людини ніколи не було жодних уявлень про Дух, і тому Дух не здатний краще виявити неправедність людини, а тим більше розкрити таку неправедність повністю. Втілений Бог – ворог усіх тих, хто не знає Його. Засуджуючи уявлення й опір Йому з боку людини, Він розкриває весь непослух людства. Результати Його роботи в плоті більш очевидні, ніж результати роботи Духа. Отже, суд над усім людством не здійснюється безпосередньо Духом; він є роботою втіленого Бога. Людина може побачити Бога в плоті й доторкнутися до Нього, і Бог у плоті може повністю завоювати людину. У своїх відносинах із Богом у плоті людина переходить від протистояння до послуху, від гоніння до прийняття, від уявлень до знання і від відкидання до любові – такими є результати роботи втіленого Бога. Людина рятується тільки через прийняття Його суду, людина тільки поступово пізнає Його через слова з Його вуст, Він підкорює людину, коли вона протистоїть Йому, і вона отримує від Нього дарунок життя, коли приймає Його кару. Уся ця робота – це робота Бога в плоті, а не робота Бога в Його ідентичності як Духа. Робота, що виконується втіленим Богом, – це найбільша робота й найглибша робота, і найважливішою частиною трьох стадій Божої роботи є дві стадії роботи втілення. Глибока зіпсованість людини є великою перешкодою для роботи втіленого Бога. Зокрема, робота, проведена над людьми останніх днів, надзвичайно складна, середовище – вороже, а духовний рівень кожного виду людей досить низький. Проте, у кінці цієї роботи Він усе одно досягне належного результату, без будь-яких недоліків; це – результат роботи плоті, і цей результат більш переконливий, ніж результат роботи Духа. Три стадії Божої роботи повинні бути здійснені в плоті, і вони повинні бути завершені втіленим Богом. Найважливіша й найвирішальніша робота здійснюється в плоті, і спасіння людини має бути особисто здійснено Богом у плоті. Незважаючи на те, що все людство вважає, що Бог у плоті здається не пов’язаним із людиною, насправді ця плоть стосується долі й існування всього людства.

Кожна стадія Божої роботи здійснюється заради всього людства й спрямована на все людство. Незважаючи на те, що це – Його робота в плоті, вона все ще спрямована на все людство; Він – Бог усього людства, і Він – Бог усіх створених і нестворених істот. Хоча Його робота в плоті знаходиться в обмежених рамках, і об’єкт цієї роботи також обмежений, кожен раз, коли Він стає плоттю, щоб виконувати Свою роботу, Він вибирає об’єкт Своєї роботи, який є надзвичайно показовим; Він не вибирає групу простих і нічим не примітних людей, щоб працювати над ними, але замість цього вибирає як об’єкт Своєї роботи групу людей, здатних бути представниками Його роботи в плоті. Ця група людей обрана тому, що обсяг Його роботи в плоті обмежений, і підготовлена спеціально для Його втіленої плоті, і обрана спеціально для Його роботи в плоті. Божий вибір об’єктів Його роботи не є необґрунтованим, але здійснюється відповідно до такого принципу: об’єкт роботи повинен приносити користь роботі Бога в плоті і повинен бути здатний представляти все людство. Наприклад, євреї змогли представити все людство, прийнявши особисту спокуту Ісуса, а китайці здатні представляти все людство, прийнявши особисте завоювання втіленим Богом. Є підстава для представлення євреями всього людства, і є також підстава для представлення китайцями всього людства в прийнятті особистого завоювання Богом. Ніщо так не розкриває значення спокути, як робота спокути, здійснена серед євреїв, і ніщо так не розкриває ретельність та успіх роботи завоювання, як робота завоювання, що здійснюється серед китайського народу. Робота й слово втіленого Бога здаються спрямованими тільки на невелику групу людей, але насправді Його робота серед цієї невеликої групи – це робота всього всесвіту, і Його слово спрямоване на все людство. Після того, як Його робота в плоті добіжить кінця, ті, хто слідує за Ним, почнуть поширювати серед людей роботу, яку Він звершив. Найкраще в Його роботі в плоті – це те, що Він може залишити точні слова й настанови, а також Свою конкретну волю для людства тим, хто слідує за Ним, щоб згодом Його послідовники могли більш точно й конкретно передати всю Його роботу в плоті і Його волю для всього людства, для тих, хто приймає цей шлях. Тільки робота Бога в плоті серед людей дійсно робить завершеним факт того, що Бог знаходиться разом і живе разом із людиною. Тільки ця робота сповнює бажання людини побачити лик Божий, стати свідком Божої роботи й почути особисте слово Бога. Утілений Бог завершує період, коли людству була явлена тільки спина Єгови, і Він також завершує період віри людства в невизначеного Бога. Зокрема, робота останнього втіленого Бога приводить усе людство в період, який є більш реалістичним, більш практичним і більш прекрасним. Він не тільки завершує період Закону й вчення, але, що більш важливо, Він відкриває людству Бога, Який реальний і нормальний, Який праведний і святий, Який відкриває роботу плану управління і Який демонструє таємниці й кінцеве призначення людства, Який створив людство й кладе кінець роботі управління, і Який залишався прихованим протягом тисяч років. Він повністю завершує період невизначеності, Він завершує період, у який усе людство бажало шукати обличчя Бога, але не змогло, Він завершує період, у який усе людство служило сатані, і Він веде все людство в абсолютно нову еру. Усе це є результатом роботи Бога в плоті замість Божого Духа. Коли Бог діє в Своїй плоті, ті, хто слідує за Ним, більше не шукають і не намацують те, що здається одночасно існуючим і неіснуючим, і вони перестають мати здогадки про волю невизначеного Бога. Коли Бог поширить Свою роботу в плоті, ті, хто слідує за Ним, передадуть роботу, яку Він виконав у плоті, усім релігіям і деномінаціям, і донесуть усі Його слова до вух усього людства. Усе, що почують ті, хто прийме Його Євангеліє, – це будуть факти про Його роботу, буде те, що особисто побачить і почує людина, і це будуть факти, а не чутки. Ці факти є доказами, за допомогою яких Він поширює Свою роботу, і вони також є інструментами, які Він використовує для поширення цієї роботи. Без наявності фактів Його Євангеліє не поширилося б по всіх країнах і в усі місця; без фактів, а тільки за допомогою людської уяви, Він ніколи не зміг би звершити роботу завоювання всього всесвіту. Дух невідчутний для людини й невидимий для людини, і робота Духа не здатна залишити жодних додаткових свідчень або фактів про Божу роботу для людини. Людина ніколи не побачить справжнього обличчя Бога, вона завжди віритиме в невизначеного Бога, якого не існує. Людина ніколи не побачить обличчя Божого, і людина ніколи не почує слів, промовлених особисто Богом. Зрештою, людські фантазії порожні й не можуть замінити істинний лик Бога; властивий Богу характер і роботу Самого Бога людина не може уособлювати. Невидимий Бог на небесах і Його робота можуть бути принесені на землю тільки втіленим Богом, Який особисто здійснює Свою роботу серед людей. Це – найбільш ідеальний спосіб для Бога з’явитися людині, у такий спосіб людина бачить Бога й пізнає справжнє обличчя Бога, і це не може бути досягнуто невтіленим Богом. Дійшовши до цієї стадії, Божа робота вже досягла оптимального результату й увінчалася повним успіхом. Особиста робота Бога в плоті вже завершила дев’яносто відсотків роботи всього Його управління. Ця плоть дала кращий початок усій Його роботі та короткий підсумок усієї Його роботи, і оприлюднила всю Його роботу, і внесла останнє ґрунтовне доповнення у всю цю роботу. Відтепер не буде іншого втіленого Бога, який виконував би четверту стадію Божої роботи, і ніколи більше не буде жодної чудесної роботи третього втілення Бога.

Кожна стадія роботи Бога в плоті представляє Його роботу на весь період, і вона не представляє певний проміжок часу, як це робить робота людини. І тому закінчення роботи Його останнього втілення не означає, що Його робота підійшла до повного кінця, бо Його робота в плоті представляє весь період, а не тільки проміжок часу, протягом якого Він здійснює Свою роботу в плоті. Просто Він завершує Свою роботу всього періоду протягом того часу, доки Він знаходиться в плоті, після чого вона поширюється по всіх місцях. Після того, як утілений Бог звершить Своє служіння, Він довірить свою майбутню роботу тим, хто слідуватиме за Ним. Таким чином, Його робота всього періоду буде продовжуватися безперервно. Робота всього періоду втілення буде вважатися завершеною тільки після того, як вона пошириться по всьому всесвіту. Робота втіленого Бога починає нову еру, і ті, хто продовжує Його роботу, – це ті, кого Він використовує. Уся робота, що виконується людиною, відноситься до служіння Бога в плоті, і вона не може вийти за ці рамки. Якби втілений Бог не прийшов, щоб виконати Свою роботу, людина не змогла б покласти край старому періоду й не змогла б розпочати нову еру. Робота, що виконується людиною, знаходиться всього лише в межах її обов’язків, які в людських силах виконати, і вона не являє собою роботу Бога. Тільки втілений Бог може прийти й завершити роботу, яку Він повинен виконати, і, крім Нього, ніхто не може виконати цю роботу від Його імені. Звичайно, те, про що Я говорю, стосується роботи втілення. Цей утілений Бог спочатку виконує етап роботи, який не відповідає уявленням людини, після чого Він виконує ще більше роботи, яка не відповідає уявленням людини. Мета цієї роботи – завоювання людини. В одному відношенні втілення Бога не відповідає уявленням людини, на додаток до чого Він виконує більше роботи, яка не відповідає уявленням людини, і тому в людини розвиваються ще більш критичні погляди на Нього. Він просто виконує роботу завоювання серед людей, у яких про Нього безліч уявлень. Незалежно від того, як вони ставляться до Нього, як тільки Він виконає Своє служіння, усі люди стануть підпорядкованими Його пануванню. Факт цієї роботи відображається не тільки на китайському народі, але також представляє, як буде завойовано все людство. Результати, які досягаються для цих людей, є попередниками результатів, які будуть досягнуті для всього людства, і наслідки роботи, яку Він виконає в майбутньому, будуть все більше перевершувати навіть наслідки для цих людей. Робота Бога в плоті не вимагає великої помпи й не оповита мороком незрозумілості. Вона є реальною й актуальною, і це робота, в якій один плюс один дорівнює два. Вона ні від кого не прихована й нікого не вводить в оману. Люди бачать реальні та справжні речі, а те, що людина набуває, – це реальні істина й знання. Коли робота закінчиться, людина отримає нове знання про Нього, і ті, хто дійсно шукає, більше не матимуть про Нього жодних уявлень. Це – не тільки вплив Його роботи на китайський народ, але це також представляє результат Його роботи завоювання всього людства, бо немає нічого більш корисного для роботи завоювання всього людства, ніж ця плоть, і робота цієї плоті, і все, що від цієї плоті. Вони корисні для Його роботи сьогодні й корисні для Його роботи в майбутньому. Ця плоть завоює все людство й здобуде все людство. Немає кращої роботи, завдяки якій усе людство узрить Бога, буде коритися Богу й пізнає Бога. Робота, що виконується людиною, являє собою лише обмежений обсяг, і коли Бог здійснює Свою роботу, Він звертається не до певної людини, а до всього людства й до всіх тих, хто приймає Його слова. Кінець, який Він проголошує, – це кінець усього людства, а не тільки кінець певної людини. Він ні до кого не ставиться по-особливому й нікого не переслідує як жертву, Він працює на все людство й промовляє до всього людства. Отже, цей втілений Бог уже класифікував усе людство за видом, уже засудив усе людство й призначив відповідне кінцеве місце для всього людства. Хоча Бог здійснює Свою роботу тільки в Китаї, насправді Він вже влагодив роботу всього всесвіту. Він не може чекати, доки Його робота пошириться серед усього людства, перш ніж крок за кроком виголошувати Свої висловлювання і робити приготування. Хіба це не було б запізно? Нині Він повністю в змозі завершити майбутню роботу заздалегідь. Оскільки Той, хто працює, – це Бог у плоті, Він робить безмежну роботу в обмежених рамках, а потім Він змусить людину виконувати обов’язок, який людина повинна виконувати; це – принцип Його роботи. Він може жити з людиною тільки якийсь час і не може супроводжувати людину доти, доки не завершиться робота цілої ери. Саме тому, що Він – Бог, Він заздалегідь передвіщає Свою майбутню роботу. Після цього Він розподілить усе людство за видами за допомогою Своїх слів, і людство увійде в Його покрокову роботу відповідно до Його слів. Ніхто не уникне цього, і всі повинні практикувати відповідно до цього. Отже, в майбутньому період буде спрямований Його словами, а не Духом.

Робота Бога в плоті повинна бути виконана в плоті. Якби її було виконано безпосередньо Духом Божим, це не принесло б жодних результатів. Навіть якби її було здійснено Духом, ця робота не мала б великого значення і в кінцевому підсумку була б непереконливою. Усі творіння бажають знати, чи має значення робота Творця, і що вона представляє, і заради чого вона здійснюється, і чи повна робота Бога влади й мудрості, і чи має вона найвищу цінність і значення. Робота, яку Він здійснює, здійснюється заради спасіння всього людства, заради перемоги над сатаною і для того, щоб засвідчити про Нього серед усього сущого. Таким чином, робота, яку Він виконує, повинна мати велике значення. Плоть людини була розбещена сатаною, і вона була глибоко засліплена й значно пошкоджена. Найбільш фундаментальна причина, чому Бог діє особисто в плоті, полягає в тому, що об’єктом Його спасіння є людина, яка з плоті, і тому, що сатана також використовує плоть людини, щоб перешкоджати роботі Бога. Битва з сатаною насправді є роботою завоювання людини, і в той же час людина також є об’єктом Божого спасіння. Таким чином, робота втіленого Бога має суттєве значення. Сатана розбестив плоть людини, і людина стала втіленням сатани й об’єктом, який повинен бути переможений Богом. Таким чином, робота ведення боротьби проти сатани й спасіння людства відбувається на землі, і Бог повинен стати людиною, щоб вести битву із сатаною. Це – робота з максимальною практичністю. Коли Бог працює в плоті, Він насправді бореться із сатаною в плоті. Коли Він працює в плоті, Він виконує Свою роботу в духовній сфері, і Він робить усю Свою роботу в духовній сфері реальною на землі. Той, кого завойовано, – це людина, людина, яка неслухняна Йому, а той, кого переможено, – це втілення сатани (звичайно, це теж людина), яке ворогує з Ним, і той, кого в кінцевому підсумку врятовано, – теж людина. Таким чином, Богу ще більше необхідно стати людиною, що має зовнішню оболонку творіння, щоб Він міг вести справжню битву з сатаною, завоювати людину, яка неслухняна Йому й володіє такою ж зовнішньою оболонкою, що й Він, і спасти людину, яка має таку ж зовнішню оболонку, що й Він, і яка постраждала від сатани. Його ворог – людина, об’єкт Його завоювання – людина, і об’єкт Його спасіння – людина, яка була створена Ним. Тому Він повинен стати людиною, і таким чином Його робота стає набагато легшою. Він здатний завдати поразки сатані й завоювати людство, і, більше того, здатний спасти людство. Хоча ця плоть нормальна й реальна, Він – не звичайна плоть: Він – не плоть, яка є тільки людською, але плоть, яка є одночасно людською і божественною. У цьому різниця між Ним і людиною, і це – ознака ідентичності Бога. Тільки така плоть, як ця, може виконувати роботу, яку Він має намір виконати, і звершувати служіння Бога в плоті, і повністю завершити Його роботу серед людей. Якби це було не так, Його робота серед людей завжди була б порожньою і дефектною. Навіть якщо Бог може битися з духом сатани й вийти переможцем, стара природа розбещеної людини ніколи не може бути вирішена, і ті, хто неслухняний Богу та протистоїть Йому, ніколи не зможуть по-справжньому підкоритися Його пануванню, тобто Він ніколи не зможе завоювати людство й ніколи не зможе здобути все людство. Якщо Його робота на землі не може бути врегульована, то Його управління ніколи не буде доведено до кінця, і все людство не зможе увійти в спокій. Якщо Бог не зможе увійти в спокій з усіма Своїми творіннями, то така робота управління ніколи не принесе результат, а отже, слава Божа зникне. Хоча Його плоть не має влади, робота, яку Він виконує, досягне свого результату. Це – неминучий напрямок Його роботи. Незалежно від того, чи володіє Його плоть владою чи ні, доти, доки Він здатний виконувати роботу Самого Бога, Він є Самим Богом. Незалежно від того, наскільки нормальна й звичайна ця плоть, Він може виконувати ту роботу, яку повинен виконувати, бо ця плоть – Бог, а не просто людина. Причина, через яку ця плоть може виконувати роботу, недоступну людині, полягає в тому, що Його внутрішня сутність не схожа на людську, а причина, з якої Він може спасти людину, полягає в тому, що Його ідентичність відрізняється від ідентичності будь-якої людини. Ця плоть – така важлива для людства, тому що Він – людина і, навіть більше того, Він – Бог, тому що Він може виконувати роботу, яку не може здійснити жодна звичайна людина з плоті, і тому що Він може спасти розбещену людину, яка живе разом із Ним на землі. Хоча Він подібний до людини, втілений Бог більш важливий для людства, ніж будь-яка цінна особистість, оскільки Він може виконувати роботу, яка не може бути виконана Духом Божим; Він більш здатний, ніж Дух Божий, свідчити про Самого Бога й більш здатний, ніж Дух Божий, повністю здобути людство. У результаті цього, хоча ця плоть нормальна й звичайна, Його внесок у людство і Його значення для існування людства роблять Його дуже цінним, і реальна цінність і значущість цієї плоті незмірні для будь-якої людини. Хоча ця плоть не може безпосередньо знищити сатану, Він може використовувати Свою роботу, щоб завоювати людство й перемогти сатану, а також змусити сатану повністю підкоритися Його владі. Саме тому, що Бог втілився, Він може перемогти сатану й здатний спасти людство. Він не знищує сатану безпосередньо, але замість цього стає плоттю, щоб виконати роботу завоювання людства, яке було розбещено сатаною. Таким чином, Він більш здатний свідчити про Себе серед Своїх творінь, і Він більш здатний спасти зіпсовану людину. Завдання поразки сатані втіленим Богом є більшим свідченням, а також є більш переконливим, ніж безпосереднє знищення сатани Духом Божим. Бог у плоті більш здатний допомогти людині пізнати Творця і більш здатний засвідчити про Себе серед Своїх творінь.