Бог являє Свої діяння серед усього сущого, і серед усього сущого Він править законами всього сущого та контролює їх. Ми щойно поговорили про те, як Бог править законами всього сущого, а також про те, як Він забезпечує та живить усе людство згідно із цими законами. Це один аспект. Далі ми поговоримо про інший аспект, який є одним зі способів Божого контролю над усім. Я говорю про те, як після створення всього сущого Бог збалансував взаємозв’язки в ньому. Це для вас теж досить велика тема. Чи спромоглися б люди збалансувати взаємозв’язки в усьому сущому? Ні, люди не здатні на таке звершення. Люди здатні тільки на знищення. Вони не можуть балансувати взаємозв’язки в усьому сущому; вони не можуть ним управляти, і така велика влада й сила недосяжні для людства. Тільки Сам Бог має силу таке чинити. Але з якою метою Бог це робить – для чого Він це робить? Це теж тісно пов’язано з виживанням людства. Кожна справа, яку хоче зробити Бог, необхідна: немає нічого такого, що Він міг би зробити, а міг би й не зробити. Щоб Він міг убезпечити виживання людства й дати людям сприятливе середовище для виживання, Він повинен робити дещо обов’язкове, життєво важливе.

Якщо брати буквальне значення фрази «Бог збалансовує все суще», ця тема здається дуже широкою. По-перше, вона дає людям поняття про те, що «балансування всього сущого» також стосується Божого панування над усім сущим. Що ж означає це слово «балансувати»? По-перше, «балансувати» означає не давати чомусь вийти з рівноваги. Це як зважування на терезах. Щоб терези були в рівновазі, вага на обох шальках має бути однаковою. Бог створив багато різних типів речей: дещо непорушно стоїть на своєму місці, дещо рухається, дещо є живим, дещо дихає, а дещо не дихає. Чи легко всім цим речам досягти взаємозв’язків взаємозалежності, взаємопов’язаності, у яких вони підсилювали б одна одну та при цьому стримували б одна одну? Безумовно, в усьому цьому є принципи, але вони дуже складні, чи не так? Для Бога це неважко, але для людей вивчати це питання дуже складно. Це слово, «баланс», дуже просте. Проте якби люди його вивчали та якби їм знадобилося самим створити баланс, то яким би був кінцевий результат цих досліджень, навіть якщо б над цим працювали вчені з усіх академічних спільнот: біологи, астрономи, фізики, хіміки та навіть історики? Вони не отримали б жодного результату. Причина в тому, що Боже створення всього сущого занадто неймовірне, і людство ніколи не розгадає його таємниці. Коли Бог творив усе суще, Він установив між своїми творіннями принципи, і Він установив різні способи виживання для взаємного стримування, доповнення та живлення. Ці різні методи дуже хитросплетені, і вони точно не прості й не односпрямовані. Коли люди вдаються до свого розуму, здобутих знань і спостережених явищ, аби підтвердити чи дослідити принципи, що лежать в основі Божого контролю над усім сущим, людям надзвичайно важко виявити ці речі, а також дуже важко досягти якогось результату. Людям дуже тяжко отримати будь-які результати; покладаючись на людське мислення та знання, щоб керувати всіма Божими творіннями, людям дуже важко зберегти власний баланс. Причина в тому, що, не знаючи принципів виживання всього сущого, люди не знатимуть і того, як убезпечити такий баланс. Отже, якби люди управляли та керували всім сущим, вони з великою ймовірністю знищили б цей баланс. А щойно цей баланс було б знищено, людські середовища для виживання теж було б знищено, і коли це сталося б, то за цим послідувала б криза виживання людства. Це призвело б до катастрофи. Якби людство жило серед катастрофи, яким би було його майбутнє? Результат було б дуже важко оцінити й неможливо передбачити з певністю.

Як же Бог балансує взаємозв’язки в усьому сущому? По-перше, у світі є певні місця, цілий рік укриті льодом і снігом, а в деяких інших місцях усі чотири сезони подібні до весни, і зима туди ніколи не приходить, і в таких місцях ви ніколи не побачите ні крижинки, ні сніжинки. Тут ми говоримо про клімат у ширшому масштабі, і цей приклад показує один зі способів, якими Бог балансує взаємозв’язки в усьому сущому. Другий спосіб такий: певний гірський хребет укрито пишною рослинністю, усілякі рослини килимом устеляють землю, а лісові простори настільки густі, що коли йдеш ними, то над головою навіть сонця не видно. Але якщо поглянути на інший гірський хребет, то там не росте жодної травинки – лише ряд за рядом безплідних, неохайних гір. Зовні обидва типи виглядають, по суті, як великі купи ґрунту, насипані у формі гір, але один хребет укритий густим лісом, а інший позбавлений рослинності, і на ньому немає жодної травинки. Це другий спосіб, у який Бог балансує взаємозв’язки в усьому сущому. Третій спосіб такий: поглянувши в один бік, можна побачити безкраї степи, поле з хвилями зелені. Поглянувши в інший бік, можна побачити пустелю, що розкинулася, скільки сягає око: безплідна, без жодної живої істоти серед шиплячого піску, що віє по вітру, не кажучи вже про якісь джерела води. Четвертий спосіб такий: як подивитися в один бік, то все буде під товщею морської води, у цих великих водних просторах, а як подивитися в інший бік, то годі знайти там хоч краплину свіжої джерельної води. П’ятий спосіб такий: у тому краї часто йдуть дрібні дощі, клімат туманний і вологий, а в цьому краї в небі часто височіє палюче сонце, і рідко коли випадає хоч одна краплина дощу. Шостий спосіб такий: в одному місці є плато, де повітря розріджене й людині важко дихати, а в іншому місці є болота й низини, які служать місцем проживання для різних видів перелітних птахів. Це різні типи клімату, або ж клімати чи середовища, які відповідають різним географічним середовищам. Тобто Бог збалансовує базові середовища для виживання людства з точки зору великомасштабного середовища: від клімату до географічного середовища, від різних компонентів ґрунту до кількості джерел води, – і все це для того, щоб досягти балансу повітря, температури та вологості середовищ, у яких виживають люди. Завдяки цим контрастним географічним середовищам люди мають стабільне повітря, а температура та вологість залишаються стабільними в різні сезони. Це дає людям змогу продовжувати жити в такому середовищі для виживання так само, як вони це робили завжди. По-перше, великомасштабне середовище мусить бути збалансованим. Це досягається шляхом використання різних географічних положень і формацій, а також змін між різними кліматами, завдяки чому вони обмежують і стримують один одного, щоб досягти балансу, якого бажає Бог і якого потребує людство. Це якщо говорити з точки зору великомасштабного середовища.

Тепер поговоримо про дрібніші деталі, як-от рослинність. Як досягається її баланс? Інакше кажучи, як можна дати рослинності змогу продовжувати виживати в збалансованому середовищі для виживання? Відповідь така: управляючи тривалістю життя, темпами росту й розмноження різних типів рослин, аби вбезпечити їхнє середовище для виживання. Візьмімо для прикладу дрібні трави: у них є весняні пагони, літній цвіт і осінні плоди. Плоди падають на землю. Наступного року насіння з плоду проростає та продовжує діяти за тими ж законами. Тривалість життя трави дуже коротка; кожна насінина падає на землю, пускає коріння та паростки, цвіте й дає плоди, і весь цей процес займає лише три сезони: весну, літо й осінь. У дерев усіх видів теж є власна тривалість життя й різні періоди для проростання та плодоношення. Деякі дерева вмирають за 30–50 років – це їхня тривалість життя. Але їхні плоди падають на землю й потім пускають коріння та паростки, цвітуть, плодоносять і живуть наступні 30–50 років. Це їхній темп відтворення. Старе дерево вмирає, і виростає молоде; ось чому ти завжди побачиш у лісі дерева, які ростуть. Але вони теж мають свій нормальний цикл і процеси народження та смерті. Деякі дерева можуть жити понад тисячу років, а деякі навіть три тисячі років. Загалом Бог управляє балансом рослин будь-якого типу та тривалості життя на основі того, як довго вони живуть, їхньої здатності до розмноження, швидкості й частоти розмноження, а також кількості потомства, яке вони породжують. Завдяки цьому всі рослини, від трав до дерев, здатні продовжувати процвітати й рости в збалансованому екологічному середовищі. Тож коли ти дивишся на ліс на землі, усе, що в ньому росте: і трави, і дерева, – безперервно розмножується та розвивається за власними законами. Ці рослини не потребують від людства ні додаткової праці, ні допомоги. Вони здатні підтримувати власне середовище для виживання виключно завдяки наявності такого балансу. Ліси та степи світу здатні продовжувати виживати на землі виключно завдяки наявності підхожого середовища для виживання. Їхнє існування живить покоління людей за поколінням, а також покоління за поколінням усіляких живих істот, що мешкають у лісах і степах: птахів і звірів, комах і всіляких мікроорганізмів.

Бог також контролює баланс між усілякими тваринами. Як Він контролює цей баланс? Як і з рослинами, Він управляє балансом тварин і визначає їхню чисельність на основі їхньої здатності до розмноження, кількості й частоти розмноження та ролі, яку вони відіграють у тваринному світі. Наприклад, леви їдять зебр, тож якби вони перевищили зебр за чисельністю, якою була б доля зебр? Вони б вимерли. А якби зебри давали набагато менше потомства, ніж леви, якою була б доля левів? Вони б теж вимерли. Отже, чисельність зебр мусить бути набагато більшою за чисельність левів. Причина в тому, що зебри існують не тільки для себе, а й для левів. Ще можна сказати так: кожна зебра – це і частинка всього племені зебр, і при цьому їжа для лев’ячих пащ. Швидкість розмноження левів у жодному разі не може випереджати швидкість розмноження зебр, тому їхня чисельність ніколи не стане більшою за чисельність зебр. Тільки так можна гарантувати левам їхнє джерело їжі. І тому, хоча леви і є природними ворогами зебр, люди часто бачать, як ці два види спокійно відпочивають в одній місцевості. Зебри ніколи не зменшаться в чисельності й не вимруть через те, що леви полюють на них і поїдають, а леви ніколи не збільшаться в чисельності через свій статус «царів». Бог установив цей баланс дуже давно. Тобто Бог установив закони балансу між усіма тваринами, щоб вони могли досягти такої рівноваги, і це те, що часто бачать люди. Чи леви – єдині природні вороги зебр? Ні, ще зебр їдять крокодили. Зебри видаються дуже беззахисними тваринами. Вони не наділені лютістю левів, і при зустрічі з левом, цим грізним ворогом, вони можуть хіба що втікати. Вони безсилі навіть чинити опір. Коли вони не можуть випередити лева, їм залишається тільки дозволити йому з’їсти себе. Таке часто можна спостерігати у тваринному світі. Які почуття й думки у вас виникають, коли ви таке бачите? Чи шкода вам зебру? Чи відчуваєте ви огиду до лева? Зебри такі красиві! Проте леви завжди так жадібно на них дивляться. А зебри, нерозумні, не тікають далеко. Вони бачать лева, що чекає на них у прохолодному затінку під деревом. Будь-якої миті він може настигнути їх і з’їсти. У серці вони це знають, але все одно не залишають той клаптик землі. Це дивовижна річ – річ, у якій проявляється Боже приречення та Його правління. Тобі шкода зебру, але ти не можеш її спасти, і ти відчуваєш огиду до лева, але не можеш його знищити. Зебра – це їжа, яку Бог приготував для лева, але скільки б леви не з’їли, зебри не зникнуть із лиця землі. Чисельність потомства, яке дають леви, дуже мала, і розмножуються вони дуже повільно, тому скільки б леви не з’їли зебр, за чисельністю вони ніколи їх не перевищать. У цьому й полягає баланс.

Яку ціль переслідує Бог, підтримуючи такий баланс? Це пов’язано із середовищами для виживання людей, а також із виживанням людства. Якщо зебри чи якась інша подібна лев’яча здобич, як-от олені тощо, розмножуватимуться занадто повільно, а чисельність левів різко збільшиться, яка небезпека загрожуватиме людям? Коли леви їдять свою здобич, це нормальне явище, але якщо лев з’їсть людину, це трагедія. Ця трагедія не визначена Богом наперед, не відбувається під Його правлінням і тим більше не насилається Ним на людство. Навпаки, люди самі накликають її на себе. Отже, з точки зору Бога, баланс в усьому сущому має критичне значення для виживання людства. Ні рослинам, ні тваринам не можна втрачати свого належного балансу. Рослини, тварини, гори, озера – Бог приготував для людства нормальне екологічне середовище. Виживання людей убезпечене лише тоді, коли в них є саме таке збалансоване екологічне середовище. Якби дерева чи трави розмножувалися погано або дуже повільно, хіба ґрунт не втратив би вологу? Якби ґрунт утратив вологу, чи залишився б він здоровим? Якби ґрунт утратив рослинність і вологу, він би дуже швидко вивітрився, і на його місці утворився б пісок. Коли б ґрунт зіпсувався, людське середовище для виживання теж було б знищено. Це знищення супроводжувалося б численними лихами. Без такого екологічного балансу, без такого екологічного середовища люди часто страждали б від лих через дисбаланс в усьому сущому. Наприклад, коли виникає екологічний дисбаланс, який призводить до знищення екологічного середовища жаб, вони всі збираються разом, їхня чисельність різко збільшується, і люди навіть бачать, як жаби зграями перетинають вулиці міст. Якби зграї жаб окупували людське середовище для виживання, як би це називалося? Лихом. Чому це називалося б лихом? Ці маленькі тварини корисні для людства, але тільки тоді, коли залишаються в придатному для них місці; вони можуть підтримувати баланс людського середовища для виживання. Але якщо вони перетворюються на лихо, то порушують упорядкованість життя людей. Усі речі й елементи, які жаби приносять із собою на своєму тілі, можуть погіршити якість життя людей. Вони можуть навіть здійснювати вплив на фізичні органи людей – це один із видів лих. Інший вид лиха, з яким люди часто стикалися за свою історію, – це нашестя сарани. Хіба це не лихо? Так, це справді страшне лихо. Люди вміють робити літаки, гармати, атомні бомби, але людська вправність не має значення, коли налітає сарана: яке рішення людство має проти неї? Чи можуть люди використати проти неї гармати? Чи можуть вони розстріляти її з кулеметів? Ні, не можуть. А чи можуть вони розпилити пестициди, щоб вигнати сарану? Це теж нелегке завдання. Для чого прилітає ця дрібна сарана? Вона цілеспрямовано поїдає посіви й зерно. Скрізь, де з’являється сарана, посіви повністю знищуються. Під час її нашестя вся їжа, якою землероби сподіваються харчуватися цілий рік, може бути повністю з’їдена сараною в одну мить. Для людей приліт сарани – це не тільки прикрість, а й лихо. Отже, ми знаємо, що нашестя сарани – це один із типів лих, але як щодо мишей? Якщо не буде хижих птахів, які б їли мишей, то миші розмножуватимуться дуже швидко – швидше, ніж ви навіть можете собі уявити. А якщо миші розплодяться безконтрольно, чи зможуть люди жити добре? З якою ситуацією зіткнуться люди? (З епідемією.) Але чи вважаєте ви, що епідемія була б єдиним наслідком? Миші гризуть усе підряд, навіть дерево. Навіть якщо в будинку лише дві миші, то вони заважатимуть усім, хто там живе. Іноді вони крадуть олію та їдять її, а іноді їдять хліб або крупи. А те, що не з’їдають, вони просто розгризають і влаштовують повний безлад. Вони гризуть одяг, взуття, меблі – усе гризуть. Іноді вони залазять на кухонну шафу – чи можна користуватися посудом після того, як по ньому походили миші? Навіть якщо продезінфікувати його, ти все одно не зможеш спокійно ним користуватися, тому просто викинеш його. Ось такі неприємності людям приносять миші. Хоча це крихітні істоти, люди ніяк не можуть із ними розібратися, а тому змушені просто миритися з їхнім вторгненням. Однієї-єдиної пари мишей достатньо, щоб спричинити серйозну заваду, не кажучи вже про велике нашестя. Якби їхня чисельність розрослась і вони перетворилися на лихо, наслідки були б немислимі. Навіть такі крихітні істоти, як мурахи, можуть стати лихом. Якби таке сталося, то шкоду, яку вони завдали б людству, теж не можна було б ігнорувати. Мурахи можуть завдати будинкам такої шкоди, що вони обвалюються. Не можна нехтувати їхньою силою. Хіба не було б страшно, якби різні види птахів призвели до лиха? (Так.) Інакше кажучи, коли тварини чи будь-які інші живі істоти втрачають баланс, вони починають рости, розмножуватись і жити в ненормальних, незвичайних масштабах. Це спричинило б немислимі наслідки для людства. Це не тільки завадило б виживанню та життю людей, але й призвело б до катастрофи для людства, аж до того, що людей могло б спіткати повне знищення й вимирання.

Створюючи все суще, Бог усілякими методами та способами балансував його, балансував життєві умови для гір і озер, рослин і всіляких тварин, птахів і комах. Його ціллю було дати всім видам живих істот змогу жити й розмножуватися за встановленими Ним законами. Жодне творіння не може вийти за межі цих законів, і зламати ці закони не можна. Лише в межах такого базового середовища люди можуть безпечно виживати й розмножуватися покоління за поколінням. Якби будь-яка жива істота вийшла за межі встановленої Богом кількості, рамок або перевищила продиктовану Ним швидкість росту, частоту розмноження або чисельність, то середовище для виживання людства було б тією чи іншою мірою знищене. А водночас під загрозою опинилося б виживання людства. Якщо один тип живих істот стане занадто численним, то позбавить людей їжі, знищить джерела води, зруйнує рідні краї людей. Тим самим це негайно зашкодило б відтворенню чи стану виживання людства. Наприклад, вода дуже важлива для всього сущого. Якщо мишей, мурах, сарани, жаб або будь-яких інших тварин забагато, вони п’ють більше води. Що більше води вони питимуть, то менше буде питної води та джерел для людей у межах сталого обсягу джерел питної води й акваторій, і тоді людям забракне води. Якщо питну воду для людей буде знищено, забруднено чи перекрито через те, що всі види тварин розрослись у чисельності, виживання людства опиниться під серйозною загрозою через таке суворе середовище для виживання. Якщо хоч один або декілька типів живих істот перевищать свою належну чисельність, то повітря, температура, вологість і навіть склад повітря в межах простору для виживання людства будуть тією чи іншою мірою отруєні та знищені. За таких обставин виживання й доля людей також опиняться під загрозами, спричиненими цими екологічними факторами. Отже, якщо цей баланс буде втрачено, повітря, яким дихають люди, буде зіпсовано, воду, яку вони п’ють, буде забруднено, а температури, яких вони потребують, також різною мірою зміняться на гірше. Якщо таке станеться, середовища для виживання, які за своєю суттю належать людству, зазнають величезної шкоди та проблем. За такого сценарію, коли базові людські середовища для виживання знищено, якими були б доля та перспективи людства? Це дуже серйозна проблема! Бог знає, з якої причини кожне з творінь існує заради людства, яка роль у кожного типу створених Ним речей, як кожна річ впливає на людство та якою мірою вона корисна для людей, оскільки у Божому серці є план для всього цього, і Він управляє кожним аспектом усіх Своїх творінь, – саме тому абсолютно все, що Він робить, таке важливе й необхідне для людства. Тож відтепер, спостерігаючи якесь екологічне явище серед Божих творінь або якийсь природний закон, що діє серед Божих творінь, ти більше не сумніватимешся в необхідності кожнісінької речі, створеної Богом. Ти більше не робитимеш довільних суджень неуцькими словами щодо Божих розпоряджень про все суще та Його різних способів забезпечення людства. Ти також не робитимеш довільних висновків про Божі закони для всіх Його творінь. Чи не так?

Що означає все те, про що ми щойно говорили? Замисліться на хвильку. Абсолютно за всім, що робить Бог, стоїть Його власний намір. І хоча для людей Його намір незбагненний, він завжди нерозривно й потужно пов’язаний із виживанням людства. Він абсолютно необхідний. Причина полягає в тому, що Бог ніколи не робив нічого марного. Принципи, які стоять за всім, що Він робить, пронизані Його планом і Його мудрістю. Ціль і намір цього плану – захист людства, допомога людству в запобіганні лихам, вторгненню інших живих істот і будь-якій шкоді людям із боку будь-яких Божих творінь. Тож чи можна сказати, що Божі діяння, які ми розглянули в рамках цієї теми, є ще одним способом, у який Бог дбає про людство? Чи можемо ми сказати, що цими діяннями Бог годує та пасе людство? (Так.) Чи є тісний зв’язок між цією темою й темою нашого спілкування: «Бог – джерело життя для всього сущого»? (Так.) Між ними існує дуже тісний зв’язок, і ця тема – один з аспектів цього зв’язку. До початку обговорення цих тем люди мали тільки якесь невизначене уявлення про Бога, про Самого Бога та Його діяння – їм бракувало справжнього розуміння. Однак коли людям розповідають про Його діяння, про те, що Він зробив, вони можуть усвідомити й осмислити принципи того, що робить Бог, здобути розуміння цих принципів і наблизитися до них. Хоча в Божому серці є всілякі дуже складні теорії, принципи та правила, за якими Він усе робить, як-от створює все суще та править ним, хіба ви не маєте змоги здобути в серці розуміння, що це Божі діяння та що вони максимально реальні, якщо просто дозволите собі дізнатися зі спілкування про одну-єдину частину з них? (Так.) Тоді чим ваше нинішнє розуміння Бога відрізняється від попереднього? Воно відрізняється за своєю сутністю. Раніше ваше розуміння було занадто пустим, занадто невизначеним, але тепер воно містить багато конкретних доказів Божих діянь і того, Хто є Бог і чим володіє. Тому все, що Я сказав, є прекрасним навчальним матеріалом для вашого розуміння Бога.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний IX»