Дуже скоро Моя робота буде завершена, і наші чисельні роки разом стали нестерпним спогадом. Я невпинно повторював Свої слова й постійно просував Свою нову роботу. Звісно, Мої поради слугують необхідним компонентом щоразу, коли Я виконую роботу. Без них ви всі збилися б зі шляху й ще більше опинилися б у повній розгубленості. Зараз Моя робота наближається до завершення й перебуває на своєму останньому етапі. Я й досі бажаю виконати певну роботу з надання порад, тобто запропонувати слова порад, щоб ви їх почули. Я лише сподіваюся, що ви здатні не дозволити Моїм зусиллям пропасти даремно, і, ба більше, що ви можете зрозуміти Мої кропіткі наміри й ставитися до Моїх слів як до основи свого життя по-людськи. Незалежно від того, чи це ті слова, які ви бажаєте слухати, чи це слова, які ви раді прийняти, чи які ви приймаєте неохоче, ви мусите ставитися до них серйозно. Інакше ваші легковажні й байдужі характери та манери поведінки глибоко ранитимуть Мене, і тим паче вони змусять Мене відчути велику відразу. Я дуже сподіваюся, що всі ви зможете читати Мої слова знову і знову – тисячі разів – аж до того, що вони закарбуються у ваших серцях. Тільки так ви не підведете Моїх очікувань щодо вас. Однак жоден із вас зараз так не живе. Навпаки, усі ви занурені в розпусне життя, у життя, де їдять і п’ють досхочу, і жоден з вас не застосовує Мої слова, щоб збагатити свої серця й душі. Саме тому Я дійшов висновку про справжнє обличчя людства: людина може зрадити Мене в будь-який момент, і ніхто не здатен бути цілковито вірним Моїм словам.

«Людина настільки зіпсована сатаною, що вже втратила людську подобу». Більшість людей сьогодні певною мірою визнає це твердження. Я кажу так, тому що «визнання», яке Я маю на увазі, – це лише поверхове визнання, на відміну від знання істинного. Оскільки ніхто з вас не може ні точно оцінити себе, ні ретельно себе проаналізувати, ви двозначно сприймаєте Мої слова. Але цього разу Я покладаюся на факти, щоб пояснити найсерйознішу проблему, що існує у вас. Проблема ця – зрада. Усім вам знайоме слово «зрада», оскільки більшість людей чинили якусь зраду щодо іншого: наприклад, чоловік зраджує дружину, дружина зраджує чоловіка, син зраджує батька, дочка зраджує матір, раб зраджує свого господаря, друзі зраджують одне одного, родичі зраджують одне одного, продавці зраджують покупців і так далі. Усі ці приклади містять сутність зради. Коротко кажучи, зрада – це форма поведінки, яка порушує обіцянку, порушує моральні принципи чи діє всупереч людській етиці, демонструючи втрату людяності. Загалом як людська істота, що народилася на цей світ, ти здійсниш дещо, що є зрадою істини, незалежно від того, чи пам’ятаєш ти, що колись чинив зраду стосовно іншої людини, чи ти вже багато разів зраджував інших. Оскільки ти здатен зрадити своїх батьків або друзів, то ти здатний зрадити й інших, ба більше – ти здатний зрадити Мене й робити те, до чого Я маю огиду. Іншими словами, зрада – це не просто поверхова аморальна поведінка, а те, що суперечить істині. Саме в цьому криється причина людського опору й непокірності Мені. Ось чому Я узагальнив це в такому твердженні: зрада – це людська натура, і ця натура – великий ворог сумісності кожної людини зі Мною.

Поведінка, яка не може коритися Мені абсолютно, – це зрада. Поведінка, що не може бути вірною Мені, – це зрада. Обманювати Мене й використовувати брехню, щоб обдурити Мене, – це зрада. Зберігати безліч уявлень і поширювати їх скрізь – це зрада. Нездатність обстоювати Мої свідчення та інтереси – це зрада. Фальшиво усміхатися, будучи далеким від Мене у своєму серці, – це зрада. Усе це – дії зради, на яку ви завжди були здатними, і вони поширені серед вас. Можливо, ніхто з вас не вважає це проблемою, але Я так не думаю. Я не можу ставитися до зради людини стосовно Мене як до дрібниці і, певна річ, не можу ігнорувати її. Нині, коли Я працюю серед вас, ви поводитеся таким чином: якщо настане день, коли вас не буде кому пильнувати, чи не станете ви подібними до розбійників, які оголосили себе царями своїх власних маленьких гір? Коли це станеться, і ви спричините катастрофу, хто буде прибирати за вами? Ви вважаєте, що деякі прояви зради – це лише випадкові події, а не ваша постійна поведінка, і вони не заслуговують на те, щоб про них так суворо говорили, зачіпаючи вашу гордість. Якщо ви справді так гадаєте, то вам бракує здорового глузду. Думати так – значить бути взірцем і втіленням непокори. Природа людини – це її життя; це принцип, на який вона покладається, щоб вижити, і вона не може його змінити. Візьмемо до прикладу природу зради. Якщо ти можеш зробити щось, що зраджує родича чи друга, це доводить, що це – складова твого життя й натура, з якою ти народився. Це те, що ніхто не може заперечити. Наприклад, якщо людині подобається обкрадати інших, то це задоволення від крадіжки є складовою її життя, хоча вона може часом красти, а часом – ні. Краде людина чи ні, не може бути доказом, що її крадіжка – це просто тип поведінки. Навпаки, це доводить, що її крадіжка є складовою її життя, тобто її натури. Хтось запитає: якщо це її натура, то чому, коли така людина бачить гарні речі, іноді вона не краде їх? Відповідь дуже проста. Є чимало причин, через які людина не краде. Вона може не вкрасти щось, тому що воно надто велике, щоб вихопити його з-під пильного погляду; або тому, що немає зручного моменту; або це щось занадто дороге, що охороняється надто суворо; або, можливо, у людини немає особливого інтересу до цього, чи вона не бачить користі від цієї речі, і таке інше. Усі ці причини можливі. Але хай там як, вкраде людина щось чи ні, це не доводить, що така думка існує тільки як миттєвий спалах. Навпаки, це складова її натури, яку тяжко змінити на краще. Така людина не задовольняється тим, що вкрала лише один раз; такі думки про заволодіння чужим майном як своїм власним виникають щоразу, коли така людина натрапляє на щось привабливе або потрапляє у відповідну ситуацію. Ось чому Я говорю, що витоки цієї думки – не щось, що просто час від часу з’являється, – вони закладені в самій натурі цієї людини.

Кожна людина може використовувати свої слова й вчинки, щоб представляти своє справжнє обличчя. Це справжнє обличчя, звичайно ж, є її натурою. Якщо ти – той, хто говорить нещиро, то в тебе нещира натура. Якщо твоя натура хитра, то ти чиниш лукаво і легко обманюєш інших. Якщо твоя натура підла, то твої слова можуть бути приємними на слух, але твої вчинки не можуть приховати твоїх підлих витівок. Якщо твоя натура лінива, то все, що ти говориш, спрямоване на те, щоб ухилитися від відповідальності за свою недбалість і лінь, а твої дії будуть повільними й неглибокими, та дуже вправними в прихованні правди. Якщо твоя натура співчутлива, то твої слова будуть розумними, а твої дії також добре відповідатимуть істині. Якщо твоя натура віддана, то твої слова, безумовно, щирі, а твої вчинки ґрунтовні й не містять нічого, що могло б потривожити твого господаря. Якщо ж твоя натура хтива чи пожадлива до грошей, то твоє серце часто буде сповнюватись цими почуттями, і ти мимоволі робитимеш ненормальні, аморальні вчинки, які люди легко не забудуть і які викликатимуть у них огиду. Як Я вже казав, якщо ти маєш зрадливу натуру, то ти навряд чи зможеш від неї звільнитися. Не покладайся на удачу, що якщо ти не скривдив інших, то ти не маєш зрадливу натуру. Якщо ти так думаєш, то ти воістину огидний. Усі Мої слова – щоразу, коли Я говорю, – звернені до всіх людей, а не тільки до однієї особи або одного типу людей. Те, що ти не зрадив Мене в одній справі, не доводить, що ти не можеш зрадити Мене в будь-якій іншій. Деякі люди під час невдач у шлюбі втрачають упевненість у прагненні істини. Деякі люди відмовляються від зобов’язання бути вірними Мені під час розладу в сім’ї. Деякі люди залишають Мене, шукаючи мить радості та гострих відчуттів. Деякі мають за краще впасти в темне провалля, ніж жити у світлі й отримувати втіху від роботи Святого Духа. Дехто нехтує порадами друзів заради задоволення своєї жадоби багатства й навіть тепер не здатний визнати своєї помилки та змінити хід свого життя. Деякі люди живуть під Моїм іменем лише тимчасово, щоб отримати Мій захист, а інші присвячують Мені лише дещицю під примусом, бо чіпляються за життя та бояться смерті. Хіба ці та інші аморальні вчинки, до того ж позбавлені порядності, не є поведінкою, якою люди в глибині душі давно зрадили Мене? Звичайно, Я знаю, що люди не планують зраджувати Мене заздалегідь; їхня зрада – це природне виявлення їхньої натури. Ніхто не хоче зраджувати Мене, і ніхто не радіє тому, що зробив щось, щоб Мене зрадити. Навпаки, вони тремтять від страху, хіба не так? Тож чи думаєте ви про те, як спокутувати ці зради і як змінити нинішнє становище?