Для того, щоб змусити людське життя дозріти, і щоб люди і Я могли, поділяючи спільне прагнення, досягти результатів, Я завжди робив людям поблажки, дозволяючи їм знаходити поживу й підтримку в Моєму слові та отримувати все Моє багатство. Я ніколи не давав людям приводу для збентеження, однак люди ніколи не зважають на Мої почуття. Це тому, що люди нечулі й «зневажають» усе суще крім Мене. Через їхні вади Я їм дуже співчуваю; тому Я доклав до людей неабияких зусиль, аби вони могли насолоджуватися досхочу всіма земними багатствами під час свого перебування у світі. Я не ставлюся до людей несправедливо, і з огляду на те, що вони слідували за Мною багато років, Моє серце до них пом’якшало. Це так, наче Мені нестерпно здійснювати Свою роботу над цими людьми. Тому, коли Я бачу цих слабосилих людей, які люблять Мене, як самих себе, в Моєму серці завжди виникає незрозуміле болюче почуття. Але хто може через це порушити домовленість? Хто буде через це турбуватися? Тим не менш Я обдарував людей усіма Своїми щедротами, щоб вони могли насолоджуватися ними уповні, і в цьому Я не повівся з людьми жорстоко. Ось чому люди досі бачать Моє співчутливе й доброзичливе лице. Я повсякчас був терплячим і завжди чекав. Коли люди вдосталь натішаться й занудьгують, тоді Я почну «задовольняти» їхні прохання та дозволю всім людям врятуватися від їхнього порожнього життя й більше ніколи не матиму з людьми жодних справ. На Землі Я використовував морську воду, щоб поглинути людей, контролював їх голодом, погрожував їм нашестям комах і використовував проливні дощі, щоб «поливати» їх, однак вони ніколи не відчували порожнечі життя. Навіть зараз люди все ще не розуміють значущості життя на землі. Чи може так бути, що життя в Моїй присутності і є найглибшим сенсом людського життя? Невже перебування в Мені дозволяє уникнути загрози катастрофи? Скільки плотських тіл на землі жили в стані свободи самозадоволення? Хто уникнув порожнечі життя в плоті? Однак хто може це визнати? Відтоді, як Я створив людство, ніхто не зміг прожити на землі життя, сповнене найбільшої значущості, і тому людство завжди марнувало життя, яке було абсолютно нікчемним. Ніхто, проте, не бажає уникнути такого роду скрутного становища, і ніхто не бажає відцуратися цього порожнього й виснажливого життя. Досвід людей свідчить, що жоден із тих, хто живе у плоті, не уникнув звичаїв людського світу, навіть якщо вони користуються можливістю насолоджуватися Мною. Натомість вони завжди просто дозволяли природі взяти своє й продовжували ошукувати самих себе.

Коли Я повністю покінчу з існуванням людства, на землі не залишиться нікого, хто зазнаватиме земних «переслідувань»; тільки тоді можна буде сказати, що Моя велика робота повністю виконана. В останні дні, коли Я втілений, робота, яку Я бажаю виконати, полягає в тому, щоб змусити людей зрозуміти порожнечу життя в плоті, і Я скористаюся цією нагодою, щоб згасити плоть. Відтоді на землі не існуватиме жодної людини, ніхто більше не плакатиме про порожнечу землі, ніхто більше не говоритиме про труднощі плоті, ніхто більше не скаржитиметься знову на те, що Я несправедливий, і всі люди та речі увійдуть у спокій. Після цього люди більше не метушитимуться, постійно заклопотані, і не шукатимуть тут і там на землі, адже вони знайдуть для себе відповідне місце призначення. У цей момент на їхніх обличчях з’являться посмішки. Тоді Я більше нічого не проситиму в людей і більше не сперечатимуся з ними; і більше не буде мирного договору поміж нами. Я існую на землі, і люди живуть на землі; Я живу й перебуваю з ними. Усі вони відчувають насолоду від Моєї присутності й тому не бажають іти геть без причини, а натомість воліли б, щоб Я просто затримався трохи довше. Як Я можу дивитися на спустошення землі, не ворухнувши пальцем, щоб допомогти? Я не від землі; тільки завдяки терпінню Я примусив Себе залишатися тут донині. Якби не нескінченні благання людей, Я б уже давно пішов геть. Сьогодні люди можуть самі про себе подбати, і їм не потрібна Моя допомога, адже вони подорослішали й не потребують, аби Я їх годував. Отже, Я планую влаштувати з людьми «свято перемоги», після якого Я попрощаюся з ними, аби вони не залишались у невіданні. Звичайно, розлучатися на поганій ноті було б недобре, адже між нами немає ніякої ворожнечі. Тому дружба між нами буде вічною. Сподіваюся, що після того, як ми розійдемося, люди зможуть продовжити Мій «спадок» і не забудуть про ті настанови, які Я давав за життя. Сподіваюся, що вони не будуть робити нічого такого, що могло б зганьбити Моє ім’я, і що вони будуть пам’ятати про Моє слово. Сподіваюся, що всі люди зможуть докласти максимум зусиль, аби догодити Мені після того, як Я піду; сподіваюся, що вони візьмуть Моє слово за основу для свого життя, і що вони виправдають Мої сподівання, адже Моє серце завжди турбувалося про людей, і Я повсякчас був до них прив’язаний. Колись людство і Я зібралися разом, і на землі ми насолоджувалися тими ж благословеннями, що й на небі. Я жив разом із людьми й перебував із ними; люди завжди любили Мене, а Я завжди любив їх. Ми були споріднені одне з одним. Озираючись на час, проведений Мною разом із людьми, Я пригадую, що наші дні були сповнені сміху й радості, але також не обходилося й без суперечок. Тим не менш, на цій основі між нами утвердилася любов, і наші стосунки ніколи не переривалися. За роки наших багаторічних взаємин люди справили на Мене надзвичайно глибоке враження, і Я також дав людям дуже багато того, чим можна тішитися, за що вони завжди були Мені подвійно вдячні. Тепер наші зібрання вже ніколи не будуть такими, як раніше; хто може втекти від цієї миті нашого розставання? Люди відчувають до Мене глибоку прихильність, а Я відчуваю до них нескінченну любов – але що ж із цим поробиш? Хто насмілився б порушити вимоги Небесного Отця? Я повернуся в Свою обитель, де завершу ще одну частину Своєї роботи. Можливо, нам ще випаде нагода зустрітися знову. Я сподіваюся, що люди не надто засмучуватимуться, і що вони догодять Мені на землі; Мій Дух на небі часто даруватиме їм благодать.

Ще при створенні світу Я пророкував, що в останні дні Я зберу групу людей, які будуть однодумні зі Мною. Я передбачив, що, встановивши в останні дні взірець на землі, Я повернуся до Своєї обителі. Щойно всі люди догодять Мені, вони досягнуть того, про що Я їх просив, і Я більше не вимагатиму від них нічого робити. Замість цього ми з людьми обміняємося історіями про минулі часи, і після цього розійдемося. Я розпочав цю роботу і дозволив людям підготуватися психологічно та зрозуміти Мої наміри, щоб вони не зрозуміли Мене хибно й не вважали Мене жорстоким або безсердечним, адже це не є Моїм наміром. Невже люди люблять Мене, але відмовляють Мені у гідному місці спочинку? Невже вони не бажають молити за Мене Небесного Отця? Хіба люди не проливали сліз співчуття до Мене? Хіба вони не сприяли якнайшвидшому возз’єднанню Нас – Отця і Сина? Чому ж тоді вони не бажають цього зараз? Моє служіння на землі виконано, і, розлучившись із людьми, Я однаково продовжу допомагати їм; хіба це не добре? Для того, щоб Моя робота досягала кращих результатів і щоб вона була взаємовигідною, ми повинні розлучитися, хоча це й боляче. Нехай наші сльози проллються в тиші; Я більше не дорікатиму людству. У минулому Я багато чого сказав людям, і все це зачепило їх за живе, змусивши їх проливати сльози від горя. За це Я нині перед людьми вибачаюсь і прошу їхнього прощення. Я прошу їх не ненавидіти Мене, адже все це задля їхнього ж блага. Тому Я сподіваюся, що люди зрозуміють Моє серце. Колись у нас були суперечки, але, якщо озирнутися назад, вони були обопільно корисними. Завдяки цим суперечкам Бог і люди збудували міст дружби. Хіба це не плід наших спільних зусиль? Ми всі повинні цьому радіти. Я прошу людей пробачити Мої попередні «помилки». Їхні переступи також будуть забуті. Допоки вони будуть здатні дарувати Мені в майбутньому любов у відповідь, це втішатиме Мій Дух на небі. Я не знаю, яким є рішення людей щодо цього – чи готові люди догодити Мені в Моєму останньому проханні, чи ні. Я більше нічого в них не прошу, тільки щоб вони любили Мене. Цього достатньо. Чи можна цього досягти? Нехай все неприємне, що сталося між нами, залишиться в минулому; нехай повсякчас поміж нами буде любов. Я дав людям стільки любові, і вони сплатили таку високу ціну за те, щоб любити Мене. Тому Я сподіваюся, що люди плекатимуть нерозбавлену й чисту любов між нами, аби наша любов поширювалася по всьому людському світу й довіку передавалась у спадок. Коли ми зустрінемося знову, нехай ми все ще будемо пов’язані любов’ю, щоб наша любов тривала вічно та прославлялася й поширювалася всіма людьми. Це б догодило Мені, і Я показав би людям Своє усміхнене лице. Сподіваюся, що люди пам’ятатимуть Мої заклики.

1 червня 1992 року