Щойно починається нова робота, всі люди отримують новий вхід, і вони просуваються вперед пліч-о-пліч зі Мною. Ми разом простуємо великою дорогою Царства, і між людиною та Мною встановлюється надзвичайно тісна близькість. Щоб виявити Свої почуття й засвідчити Своє ставлення до людини, Я завжди розмовляв із нею. Однак деякі з цих слів можуть завдати людям болю, тоді як інші можуть принести їм велику користь, тому Я раджу людям частіше прислухатися до слів, які виходять із Моїх вуст. Мої висловлювання можуть бути не особливо витонченими, але всі вони походять із глибини Мого серця. Оскільки людство є Моїм другом, Я продовжив виконувати Свою роботу серед людей, і люди теж роблять усе можливе, щоб співпрацювати зі Мною, сильно боячись порушити Мою роботу. У цей момент Моє серце сповнюється великої радості, адже Я здобув частину людей, і тому Моя «справа» більше не занепадає; вона більше не складається з порожніх слів, і Мій «ринок спеціалізованих товарів» більше не працює мляво. Зрештою, люди розумні – вони всі готові «пожертвувати собою» заради Мого імені та Моєї слави, і тільки у такий спосіб Моя «спеціалізована крамниця» одержує деякі нові «товари», і тому в духовному світі багато «покупців» приходить, аби придбати Мої «товари». Лише починаючи з цього моменту Я здобуваю славу; тільки тоді слова, вимовлені Моїми вустами, перестають бути порожніми. Я переміг і повернувся з тріумфом, і всі люди прославляють Мене. У цей момент великий червоний дракон теж приходить «святкувати», щоб засвідчити своє захоплення Мною, аби показати, що він схиляється до Моїх ніг, що Я вважаю за славу. Із часу створення світу й до сьогодні Я провів чимало переможних баталій та зробив багато гідних захоплення справ. Багато людей колись прославляло Мене, приносило Мені хвалу й танцювало для Мене. Хоча це були зворушливі й незабутні сцени, Я ніколи не показував Своєї усмішки, адже Мені ще потрібно було завоювати людину, і Я лише виконував частину роботи, подібну до творення. Сьогоднішній день не схожий на минуле. Я посміхаюся з трону, Я завоював людину, і всі люди схиляються переді Мною в пошані. Сьогоднішні люди – не ті, що були у минулому. Хіба Моя робота може бути заради чогось, окрім теперішнього? Хіба вона може бути спрямована на щось, окрім Моєї слави? Заради світлішого завтрашнього дня Я багато разів роз’ясню всю Свою роботу в людині, щоб уся Моя слава «спочивала» у створеній людині. Я візьму це за принцип Моєї роботи. Усі, хто готовий співпрацювати зі Мною, підводьтесь і наполегливо працюйте, аби більше Моєї слави наповнило небосхил. Настав час здійснити грандіозні плани. Усі, хто перебуває під опікою та захистом Моєї любові, мають можливість застосувати свої здібності тут, зі Мною, і Я змушу все суще «обертатися» заради Моєї роботи. Птахи, що літають у небі, – це Моя слава в небі, моря на землі – це Мої діяння на землі, господар усього сущого – це Мій прояв серед усього сущого, і Я використовую все, що є на землі, як капітал для Мого управління, змушуючи все суще множитися, процвітати та випромінювати життя.

На момент створення Я вже визначив, що Моя робота на землі цілковито завершиться в останній період. Час, коли Моя робота завершиться, буде тим самим часом, коли всі Мої діяння будуть явлені на небосхилі. Я змушу людей на землі визнати Мої діяння, і Мої вчинки будуть підтверджені перед «судилищем», аби вони могли бути визнані серед людей по всій землі, які всі скоряться. Отже, після цього Я візьмуся за справу, яка за минулі віки ще ніколи не здійснювалась. Від сьогодні Я роз’яснюватиму Свої вчинки крок за кроком, аби Моя мудрість, Моя дивовижність і Моя незбагненність були визнані та підтверджені в кожній верстві суспільства. Зокрема, всі правлячі партії Землі будуть змушені визнати Мої вчинки, тож Мої діяння судитимуть «судді», а «захищатимуть» – «адвокати», і відтак Мої діяння будуть визнані, що змусить усіх людей схилити голови та скоритися. З цього часу Мої дії будуть визнані всіма верствами суспільства, і це буде момент, коли Я здобуду всю славу на землі. У цей час Я з’явлюся перед людьми й більше не буду прихованим. Нині ж Мої вчинки ще не сягнули свого апогею. Моя робота просувається вперед, і коли вона сягне зеніту, її буде завершено. Я цілковито завоюю людей усіх народів, Я змушу лютих звірів стати приборканими переді Мною, як ягнята, і Я примушу великого червоного дракона скоритися переді Мною, як і всі люди на землі. Я здолаю всіх Моїх ворогів на небі, і завоюю всіх Моїх супротивників на землі. Таким є Мій план і такою є дивовижність Моїх учинків. Усе, що може зробити людина, – це жити під впливом природи, під Моїм керівництвом – вона не може приймати власних рішень! Хто може уникнути Моєї руки? Я розподілив усю природу за різними категоріями, змусивши її існувати в рамках законів, і лише завдяки цьому на землі існують такі закони, як тепло навесні та прохолода восени. Причина, з якої квіти на землі в’януть узимку й розпускаються влітку, полягає в дивовижності Моєї руки; причина, з якої гуси взимку відлітають на південь, полягає в тому, що Я регулюю температуру; причина, з якої моря ревуть, полягає в тому, що Я хочу втопити те, що знаходиться на поверхні води. Що не влаштовано Мною? З цього моменту людська «економіка природи» уповні переможена Моїми словами, і люди більше не викорінюють Мою присутність через існування «законів природи». Хто ще колись знову заперечуватиме існування Володаря всього сущого? На небі Я – Голова; серед усього сущого Я – Господь; серед усіх людей Я – передусім. Хто наважиться злегка замазати це «фарбою»? Хіба може брехня підірвати існування істини? За цієї дорогоцінної нагоди Я вкотре розпочинаю роботу в Своїх руках, більше не страждаючи від людського втручання, і продовжую «обертання» механізмів.

Я додав до Своїх слів різноманітні «приправи», і тому здається, наче Я – один із зіркових кухарів людства. Хоча люди не знають, як приправляти свою їжу, вони насолоджуються її смаком; тримаючи «тарілку», всі вони смакують приготовані Мною «страви». Я не знаю, чому, але люди завжди хочуть з’їсти більше страв, які Я готую особисто. Це так, наче вони зависоко цінують Мене, наче в їхніх очах Я – найвища з усіх приправ, і вони абсолютно не зважають на інших людей. Оскільки Я маю забагато самоповаги, Я не хочу позбавляти інших «гарантованого шматка хліба» з Моїх власних причин. Тому Я користуюсь можливістю відійти з «кухні» й дати іншим можливість відзначитися. Тільки в цьому Моє серце є непохитним; Я не хочу, щоб люди рівнялися на Мене й дивилися на інших зверхньо; це було б неправильно. Яка цінність у тому, щоб мати статус у людських серцях? Хіба Я справді настільки грубий і нерозумний? Невже я справді хочу вимагати статусу? Якщо так, тоді навіщо Я розпочав таку велику справу? Я не хочу боротися за славу та багатство з іншими, Я зневажаю земну славу та багатство; це не те, чого Я прагну. Я не вважаю людину за взірець, Я не б’юся й не краду, але заробляю на прожиття, покладаючись на Своє «ремесло», і Я не вчиняю безсовісних дій. Відтак, коли Я ходжу землею, Я спершу дію, а потім уже прошу про «плату за Моє ремесло» – лише це і є справедливістю й розумністю, про які говорить людина. У цьому немає ніякого перебільшення, як і не є це анітрохи применшенням; Я говорю згідно зі справжнім значення фактів. Я ходжу туди-сюди серед людей, шукаючи тих, хто є справедливим і розумним, утім, це ще не принесло жодних плодів. А оскільки люди люблять торгуватися, ціна виявляється або зависокою, або занизькою, і тому Я досі виконую роботу, що в Моїх руках, яку «Мені випало робити». Сьогодні Я все ще не знаю, чому людина не виконує свого обов’язку та чому вона не знає, наскільки великим є її духовний стан. Люди навіть не знають, чи важить їхній духовний стан кілька грамів чи кілька лянів^a, і тому вони досі підлещуються до Мене. Це так, наче вся Моя робота була марною, наче Мої слова – тільки відлуння в безкраїх горах, і ніхто ніколи не збагнув коріння Моїх слів і висловлювань. І тому Я використовую це як основу для підсумування третього афоризму: «Люди не знають Мене, адже вони Мене не бачать». Це так, наче поївши Моїх слів, люди п’ють якісь ліки, що сприяють травленню, а оскільки побічні ефекти від цих ліків є дуже сильними, люди страждають на амнезію, і тому Мої слова забуваються людством, а місце, де Я перебуваю, стає тим закапелком, про який вони забувають. Через це я зітхаю. Чому Я виконав стільки роботи, а в людях немає жодного свідчення цього? Невже Я доклав недостатньо зусиль? Чи це тому, що Я не збагнув, що потрібно людині? Я вже нічого не можу з цим удіяти, і Мій єдиний вибір – використовувати Мої адміністративні постанови, щоб завоювати всіх людей. Я більше не буду люблячою матір’ю, але управлятиму всім людством як суворий батько!

15 травня 1992 року

Примітка:

a. «Лян» – китайська одиниця ваги; один лян дорівнює 50 грамам.